Концепції неперервної освіти вчителів природничо-математичних дисциплін у європейських країнах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концепції неперервної освіти вчителів природничо-математичних дисциплін у європейських країнах

Постановка проблеми

Постійне вдосконалення системи післядипломної педагогічної освіти України зумовлене розвитком інформаційного суспільства, а також чисельними викликами світового, європейського, національного, регіонального та місцевого рівнів, що висувають нові вимоги до рівня освіти та виховання підростаючого покоління. У цьому контексті концепція неперервної освіти розглядається як важлива передумова, що забезпечує якісний професійний розвиток учителя природничо-математичних дисциплін та сприяє підвищенню ефективності у вирішенні завдань його повсякденної діяльності.

Відтак розробка концептуальних ідей організації професійного розвитку вчителів природничо-математичних дисциплін у післядипломній освіті вимагає грунтовного аналізу та осмислення досвіду європейських країн із проблеми дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення зарубіжного досвіду щодо питань неперервної освіти та професійного розвитку вчителів стало предметом досліджень Н. Абашкіної, Н. Авшенюк, Н. Бідюк, Т. Десятова, М. Дреєрмана. Т. Кошманової, О. Озерської, Л. Пуховської. А.Сбруєвої та ін.

Проте проблема організації неперервної освіти вчителів природничо-математичних дисциплін у європейських країнах висвітлена недостатньо. Зважаючи на це, метою статті є здійснення аналізу концептуальних засад організації неперервної освіти вчителів природничо-математичних дисциплін у країнах Європи.

Виклад основного матеріалу дослідження

Аналіз концепцій неперервної освіти вчителів природничо-математичних дисциплін розпочнемо з найближчих до України держав - Румунії, Франції. Греції та Німеччини, й завершимо країнами більш віддаленими - Великою Британією та Фінляндією.

Неперервна освіта вчителів природничо-математичних дисциплін у Румунії забезпечується двома видами програм професійного розвитку (підвищення кваліфікації):

* Програми неперервної освіти, що стосуються професійного розвитку вчителя. Вони зокрема передбачають перевірку якості викладання, складання обов'язкових іспитів (письмових або усних).написання вчителем дисертації (тільки для І дидактичного ступеня). Здобуття педагогом дидактичних ступенів (категорій) еквівалентне програмі підвищення кваліфікації, що завершується врученням учителю спеціального сертифіката, що засвідчує його компетентність.

* Програми неперервної освіти, що визначають обов'язкове періодичне підвищення кваліфікації один раз на п'ять років за модульною організацією навчання, яка передбачає здобуття перевідних (transferable) професійних кредитів без відриву від роботи [11].

До основних форм підвищення кваліфікації в Румунії відносять: участь у заходах, організованих на місцевому рівні або на рівні навчального закладу, що стосуються вивчення питань викладання фахових дисциплін, психолого-педагогічних умов організації навчального процесу; участь у роботі наукових семінарів з метою обміну досвідом щодо викладання певного предмета, обговорення психолого-педагогічних проблем; участь у засіданнях з проблем оновлення теоретичних знань у сфері освіти; участь у спеціальних курсах, які проводяться науковими організаціями; участь у курсах дистанційного навчання та програмах консультування, організованих вищими навчальними закладами; участь у курсах підвищення кваліфікації за фахом, дидактикою з метою отримання вищого рівня компетентності у педагогічній діяльності; отримання стипендії для підвищення кваліфікації в країні або за кордоном: навчання на постуніверситетських курсах та в докторантурі [11, с. 33-35].

Програми підвищення кваліфікації вчителів природничо-математичних дисциплін розроблені на основі навчальних модулів, кожен з яких містить обов'язкові теми (визначаються Національним центром підвищення кваліфікації Румунії) та теми за вибором (пропонуються закладом підвищення кваліфікації). Залежно від кількості модулів, може бути визначена тривалість програми: короткострокова програма - один модуль; середньострокова - два модулі; довгострокова - три модулі.

Мінімальна кількість професійних накопичувальних кредитів (стандарт), на здобуття яких відводиться п'ять років, становить 90. їх можна отримати таким чином: 45 кредитів нараховується за виконання програм, визначених офіційним навчальним планом, розробленим Національним центром підвищення кваліфікації Румунії (вони включають питання, пов'язані з реформою школи), та 45 - за виконання програм, запропонованих закладом підвищення кваліфікації [13, с. 472-474].

Варто відмітити, що в Румунії вчителі природничо-математичних дисциплін можуть самостійно обирати програму неперервної освіти, яка відповідатиме їх потребам. Проте інколи органи управління освітою направляють учителів на навчання за конкретними програмами, які фінансуються із державного бюджету. Завдяки цим програмам вирішуються питання реалізації нових навчальних планів, заснованих на компетентностях учнів: проектування шкільних навчальних планів та програм для факультативних предметів; застосування нових методів та підходів в оцінці навчальних досягнень учнів; стандартизації процесу оцінки учнів; вибору відповідних підручників: розвитку полікультурнош освітнього середовища: використання ІКТ у викладанні різних предметів [12].

Неперервна освіта вчителів природничо-математичних дисциплін у Франції забезпечується різноманітними установами післядипломної освіти, університетськими, інститутськими і регіональними центрами освіти та покликана не лише допомогти педагогам відновити професійні знання, а й переорієнтуватися відповідно до реальних потреб школи і суспільства.

Пріоритетними напрямами реформування системи неперервної освіти у Франції є: відчутне покращення освіти вчителів; навчання на основі дослідницької роботи; впровадження інновацій в освітній процес; створення нових навчально-науково-дослідних установ вищого рівня [7, с. 12].

Головною особливістю системи неперервної освіти у Франції є те, що професійний розвиток учителя - це його особиста справа. Проте якщо виникає потреба в одночасній перепідготовці вчителів за одним фахом (це відбувається після значних змін навчальних програм). Міністерство національної освіти, досліджень і технологій може вдаватися до масових заходів, які за своєю формою подібні до курсів підвищення кваліфікації в Україні [4]. У зв'язку з цим виникає потреба залучення вчителів на курси підвищення кваліфікації. Її вирішення часто залежить від особистої мотивації вчителя, рішення керівника навчального закладу, можливості заміни вчителя на період підвищення кваліфікації. Незважаючи на те, що за вчителем залишається право самому обирати спосіб професійного розвитку, іноді бюджет, що закладений на ці потреби, є недостатнім.

Характерною особливістю змісту неперервної освіти вчителів природничо-математичних дисциплін у Франції є гармонійне поєднання загальноосвітніх, спеціально-предметних і теоретичних дисциплін психолого-педагогічного компонента та використання набутих знань на практиці. Крім того, вчителям також пропонується широкий вибір курсів, які покликані вирішувати цілий ряд різноманітних проблем (педагогічних, психологічних, методичних) [5, с. 13].

Із метою професійного розвитку вчителів природничо-математичних дисциплін у Франції широко використовуються такі методи, як демонстрації, моделювання, мікровикладання, міні-курси, рольові ігри, презентації проектів, телекомунікаційні та інформаційні технології тощо [5, с. 14].

Важлива роль у професійному зростанні французьких учителів належить бібліотекам, ресурсним центрам, національним і міжнародним асоціаціям учителів природничо-математичних дисциплін, які сприяють неперервній освіті впродовж життя.

Тривалість неперервного навчання у Франції за кошти бюджету чи закладу з початку активного професійного життя до моменту виходу на пенсію має дорівнювати 1200 годинам (тобто 1 рік), якщо підвищення кваліфікації відбувається без відриву від виконання виробничих чи службових обов'язків [9].

Неперервну освіту вчителів природничо-математичних дисциплін у Греції здійснюють різноманітні заклади післядипломної педагогічної освіти. Програми підвищення кваліфікації у них відрізняються за структурою, змістом та терміном навчання. Загалом неперервна освіта педагогічних працівників реалізується за двома основними моделями: традиційною. яка підпорядкована інтересам влади у реалізації освітньої політики країни, та інноваційною, що враховує інтереси та побажання кожного педагога щодо підвищення його професійного рівня.

Сучасна післядипломна педагогічна освіта Греції спрямована на реалізацію концепції неперервної освіти, проектування єдиної системи накопичення навчальних одиниць під час післядипломної підготовки, вдосконалення знань та вмінь без відриву від роботи, адаптацію та підтримку молодих учителів.

Серед основних організаційних форм професійного розвитку вчителів природничо-математичних дисциплін варто виокремити: пропедевтичне, періодичне та спеціальне підвищення кваліфікації, а також перепідготовку [6].

Неперервна освіта вчителів природничо-математичних дисциплін у Німеччині включає такі основі напрями: підвищення кваліфікації й додаткова підготовка. Підвищення кваліфікації передбачає професійне вдосконалення вчителя відповідно до його спеціальності (вчитель-предметник). додаткова підготовка - надання вчителю нової педагогічної спеціальності або вдосконаленням його професійної кваліфікації з метою переходу на вищу посаду [7, с. 12].

Загалом система післядипломної педагогічної освіти Німеччини відзначається децентралізацією управління. вертикальною адміністративно-організаційною диференціацією і в кожній із 16-ти земель-суб'єктів федерації реалізовується на малоземельному (федеративному), земельному (центральне підвищення кваліфікації), місцевому (локальне підвищення кваліфікації) та індивідуальному (особи- стісне підвищення кваліфікації) рівнях [1, с. 84].

Професійний розвиток учителів у Німеччині передбачає курси підвищення кваліфікації, які включають економічні, адміністративні та моральні фактори. Окремі педагоги погоджуються на ці курси добровільно, зважаючи, при цьому, на згоду адміністрації ніколи та наявність місць. У зв'язку з цим вони звільняються від викладання та отримують матеріальну винагороду. Приблизно половина місць закладів підвищення кваліфікації земельного рівня резервується для обов'язкової додаткової підготовки директорів шкіл та шкільних радників, майстрів-ін- структорів. які задіяні в другій фазі навчання вчителів. мультиплікаторів-референтів регіонального і локального вдосконалення кваліфікації вчителів, які на місцях ознайомлюють педагогів із новими нормативно-правовими регулюваннями і реформаційними заходами [7, с. 12].

Основними шляхами підвищення кваліфікації вчителів на центральному рівні є: участь у наукових конференціях, семінарах, колоквіумах загальнодержавного та федерального рівнів; відвідування заходів регіонального підвищення кваліфікації вчителів: заочне навчання в інституті: курси вдосконалення викладання природничо-математичних дисциплін у межах державної системи освіти при університетах із педагогічних і спеціально-наукових напрямів: навчання з метою обміну досвідом за кордоном чи в інших ВНЗ Німеччини: науково-дослідна діяльність у галузі педагогічних чи прикладних наук у межах викладання окремих дисциплін [1].

Програми державного підвищення кваліфікації вчителів природничо-математичних дисциплін містять значну кількість заходів, які дають учителю змогу підвищити свій рівень кваліфікації зі спеціальності чи другого предмета в певний часовий період.

Заклади післядипломної освіти Німеччини (академії підвищення кваліфікації, інститути шкільної педагогіки) пропонують учителям означених дисциплін гнучкі, мобільні й динамічні форми навчання, що стимулюють їх професійний розвиток. Серед групових форм професійного розвитку доцільно виокремити: кваліфікаційні атестаційні курси, що сприяють теоретичній та практичній підготовці вчителя до присвоєння йому вищого категоріального рівня; спеціалізовані проблемні курси й семінари, покликані впроваджувати в шкільну практику певні нововведення; спеціалізовані курси і семінари, основна мета яких - підготувати вчителя до виконання нових професійних функцій; предметно-методичні конференції; предметні конкурси та науково-популярні сесії; цикли лекцій; окремі доповіді; симпозіуми та наукові конференції; семінари і курси для підготовки до додаткового екзамену з метою отримання нової спеціальності [2].

У процесі підвищення кваліфікації вчителів природничо-математичних дисциплін широко використовуються індивідуальні форми професійного розвитку, до яких належать: інструктаж і допомога вчителям у виборі ефективних технологій навчання і виховання; допомога вчителям у впровадженні методів, що сприятимуть продуктивнішому навчанню та вихованню; поширення досвіду передових учителів; оцінювання ефективності та результативності методичних навчальних технологій, які використовує вчитель, визначення їхніх можливостей і перспектив; допомога у реалізації експериментів та проведенні показових уроків; сприяння в обладнанні предметних аудиторій; участь в оцінюванні діяльності вчителя, підготовка висновків щодо присвоєння йому певної категорії [1, с. 118].

Професійний розвиток учителів природничо- математичних дисциплін на рівні навчального закладу передбачає робочі наради, взаємовідві- дування уроків, дослідження та вивчення досвіду викладання в інших освітніх закладах, тренінги. гуртки, форуми, педагогічні конференції, педагогічні наради при закритих дверях [1, с. 176].

Неперервна освіта вчителів природничо-математичних дисциплін у Великій Британії передбачає дві основні моделі: курсову модель (course model) на базі вищих навчальних закладів та підвищення кваліфікації безпосередньо в школах (school based in-ser\'ice education) [2].

Головною метою системи неперервної освіти є ознайомлення вчителів із новинками теорії та практики педагогічної діяльності, прогресивними педагогічними технологіями, питаннями самостійного набуття знань, необхідних для професійного розвитку [3, с. 16].

Особливостями підвищення кваліфікації вчителів природничо-математичних дисциплін у Великій Британії є: впровадження гнучких навчальних планів і варіативних програм; очне і заочне підвищення кваліфікації; виїзні форми підвищення кваліфікації; безоплатне навчання; звільнення на період курсів від занять у школі; заснування спеціальних рад щодо оцінки професіоналізму вчителя; проведення атестації; широке впровадження вузькоспеціалізованих короткострокових профільних курсів.

При структуруванні змісту програм використовується технологічний підхід, відповідно до якого важлива увага приділяється не лише прогнозуванню знань і вмінь учителів, а й очікуваним змінам у рівнях розвитку учнів, учителі яких пройдуть навчання за цими програмами. Зважаючи на це, у навчальних планах більше 60% часу відводиться дискусіям, практикумам, груповим формам роботи [8, с. 10]. Зокрема групові форми роботи підвищують мотивацію вчителів, дають можливість оволодіти комунікативною культурою, вміннями уважно слухати та поважати думку інших. Пріоритетом завдання є використання активних методів навчання: рольових ігор, драматизації, розв'язання педагогічних завдань, перегляду відеофрагментів зі шкільної практики та їх обговорення, тренінгів тощо.

Серед найбільш дієвих форм професійного розвитку вчителів природничо-математичних дисциплін доцільно виокремити: індивідуальну підготовку вчителів у межах школи; методичні семінари, конференції, «круглі столи»; групову розробка навчальних планів, програм, дидактичних матеріалів; дні професійного розвитку, керівництво дослідницькою роботою вчителя та ін. [З, с. 16].

Загалом неперервна освіта вчителів природничо-математичних дисциплін у Великій Британії спрямована на формування індивідуальної стратегії і стилю викладання вчителів, здатних до саморозвитку, що забезпечується не лише науковим обгрунтуванням (визначення цілей, формування і структу- рування змісту відповідно до цілей), а й ретельним технологічним опрацюванням [3, с. 18].

Професійний розвиток учителів природничо- математичних дисциплін у Фінляндії здійснюється самими навчальними закладами. Національною радою з питань освіти (the National Board of Education), Національним центром професійного розвитку в галузі освіти (the National Centre for Professional Development in Education), відділами освіти вчителів, а також вищими навчальними закладами за кредитною системою навчання. При цьому найпоширенішими формами навчання є адресне, каскадне, спільне (кооперативне) [14, с. 126].

Варто також відзначити, що у Фінляндії кожен учитель щомісяця впродовж 2-3 днів відвідує курси підвищення кваліфікації, які є складовою їх педагогічного навантаження. Причому, якщо вчитель не бажає відвідувати означені курси, керівник навчального закладу має право вирахувати із його заробітної плати кошти за ці дні. Така система певним чином стимулює професійний розвиток учителів, їх прагнення до неперервної освіти [10, с. 142].

Щороку 5-6 учителів (із 65) мають можливість відвідати інші школи, аби впродовж тижня спостерігати за організацією навчального процесу або вивчати питання, яке їх найбільше цікавить (наприклад, приховане лідерство, викладання певного предмета, підтримка учнів з особливими потребами чи учнів із національних меншин). У ході такого навчання вчителі ведуть щоденники, куди занотовують цікаві ідеї, якими згодом діляться з колегами зі своєї школи. Такий обмін школами є необов'язковим і відбувається тільки після домовленості між адміністраціями навчальних закладів. Упродовж цього періоду будь-які педагогічні дослідження проводяться за кошти самих учителів [14].

Сьогодні у Фінляндії широко впроваджується модель професійного розвитку вчителів, яка передбачає тісний взаємозв'язок між вищими та загальноосвітніми навчальними закладами. Основна мета даної моделі полягає в тому, що шкільні вчителі на основі власного щоденного професійного досвіду «тренують» викладачів ВНЗ. У свою чергу викладачі ВНЗ, використовуючи власний досвід, розповідають учителям про нововведення в методології освіти. Крім того, вчителі та викладачі ВНЗ щорічно організовують спільні семінари та педагогічні дні [10, с. 142-143].

Висновки

Таким чином, аналіз зарубіжного досвіду виявив значне розмаїття напрямів, форм та змісту неперервної освіти вчителів природничо-математичних дисциплін. У більшості європейських країн неперервна освіта вчителів означених дисциплін організовується за кредитно-модульною системою. Відповідальність за підвищення кваліфікації покладено на самого вчителя та здійснюється за його рахунок. Крім того, вагоме місце у його професійному розвитку займає самоосвітня діяльність. Проте в окремих випадках курси підвищення кваліфікації фінансуються за рахунок держави (наприклад, при запровадженні нових освітніх стандартів).

Професійний розвиток учителів природничо-математичних дисциплін зазвичай реалізується за гнучкими і варіативними навчальними програмами у рамках короткострокових профільних курсів. Важлива увага приділяється також проблемі використання у навчально-виховному процесі інформаційно-комп'ютерних технологій.

Із метою забезпечення неперервної освіти вчителів природничо-математичних дисциплін широко використовуються методичні семінари, «круглі столи», конференції, обмін досвідом та інші групові форми роботи.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у вивченні концептуальних засад організації неперервної освіти вчителів природничо-математичних дисциплін у країнах СНД.

Список використаної літератури

освіта вчитель природничий математичний

1. Гаманюк В. А. Система підготовки педагогічних кадрів та підвищення їх кваліфікації у Німеччині : дне. ...канд. пед. наук : 13.00.01. / ІЗ. А. Гаманюк. - К, 1995. - 221 с.

2. Гаргай В. Б. Повышение квалификации учителей на Западе: поведенческий подход /В. Б. Гаргай // Педагогика. - 2005. - № 6. - С. 94-103.

3. Кіщенко Ю. В. Формування професійної майстерності вчителя в системі педагогічної освіти Англії та Уельсу : автореф. дне. на здобуття наук, ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 / Ю. В. Кіщенко. - К„ 2000. - 20 с.

4. Корсак К. В. Франція: післядипломна освіта та її досягнення / К. В. Корсак, Л. О. Гранюк // Післядипломна освіта в Україні. - 2001. - № 1. - С. 28-31.

5. Лагцихіна В. П. Розвиток системи підготовки педагогічних кадрів у Франції (друга половина XX - початок XXI століття) : автореф. дне. на здобуття наук, ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 /

В.П. Лащихіна. - К, 2009. - 20 с.

6. Проценко О. Б. Система післядипломної педагогічної освіти в Греції : автореф. дне. на здобуття наук, ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 /

О.Б. Проценко. - К„ 2009. -21 с.

Синенко С. І. Розвиток післядипломної педагогічної освіти в країнах Західної Європи(Англія, Франція, Німеччина) : автореф. дне. на здобуття наук, ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 /

С.І. Синенко. - К., 2002. - 21 с. '

7. Соколова А. В. Професійна підготовка вчителя у системі педагогічної освіти Англії і Шотландії: автореф. дне. на здобуття наук, ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 / А. В. Соколова. - О., 2009. - 20 с.

8. Andritsou М. La formation continue des professeus de langues etrangeres / M. Andritsou // Le francais dans le monde. - 2005. - № 325. - P. 25-29.

9. Asunta T. Developments in Teacher Education in Finland. In-service Education and Training [Electronic resource] / T. Asunta. - Available from : http://www.see-educoop.net/.../Tula.pdf.

10. Fonnarea profesionala continua in Romania. - Bucuresti, 2008. - 206 p.

11. Iucu R. Fonnarea cadrelor didactice. Sisteme. politici, strategii / R. Iucu. - Bucharest : Humanitas Educational, 2004. - 200 p.

12. National report - Romania // The PROSPECTS of teacher education in south-east Europe. - Ljubljana : PedagoSka fakulteta, 2006. - 582 p.

13. Strong Perfonners and Successful Refonners in Education: Lessons from PISA for the United States. - OECD Publishing. 2011.-258 p.

Размещено на Allbest.ru