Критерії визначення готовності учня до самостійного дослідницького пошуку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

В статье представлены критерии и показатели по которым описаны уровни готовности к исследовательской деятельности одаренных учащихся среднего и старшего школьного возраста. Показатели готовности учащихся к проведению самостоятельного исследовательского поиска установлены на основе анализа основных этапов ученической исследовательской работы.

Ключевые слова: исследовательская деятельность школьника, склонность к исследовательской деятельности.

Annotation

The paper presents the criteria and parameters which describe the level of middle and high school gifted students 'preparedness for research activity. Indicators of students ' readiness to conduct independent research are established by analyzing the basic stages of student ' research work.

Key words: student research activity, the disposition to research activity

Нині у загальноосвітніх навчальних закладах багато уваги приділяється долученню старшокласників до дослідницької діяльності у різних профілях факультативів та у Малій академії наук з метою виховання еліти української нації.

Метою нашої статті є визначення критеріїв готовності учнів до дослідницької діяльності в Малій академії наук шляхом її комплексного аналізу та моделювання. Основними завданнями, що постали перед нами, були: визначити основні вміння та навички, необхідні учню для здійснення ефективної дослідницької діяльності; встановити характерні якості особистості юного дослідника на основі отриманих знань, умінь та навичок під час навчання у ЗНЗ; визначитися з показниками, за яких можливо системний моніторинг розвитку провідних якостей дослідника, за результатами проведеного аналізу; визначити критерії діагностики готовності дітей до дослідницької діяльності.

Сприяння розвитку дослідницької діяльності в системі середньої та вищої школи набуває більшої значущості. Для організації підтримки учнівських дослідницьких робіт існує необхідність розробки методик підготовки до роботи над дослідницькою проблемою. Ця проблема спонукає дослідників у галузі педагогіки та психології до здійснення дослідницького пошуку. Розв'язанням цієї проблеми займаються такі вчені: О. І. Савенков, А. О. Дубасенюк, В. І. Андрєєв, А. В. Хуторськой, Т. І. Чернецька, І. В. Шадрін та інші.

О.І. Савенков визнає такі вміння, властиві юним дослідникам: бачити проблему, формулювати питання, висувати гіпотези, давати визначення поняттям, класифікувати їх, спостерігати, проводити експериментальне дослідження, робити висновки, структу- рувати, пояснювати, доводити та захищати власні ідеї [6]. Разом з тим Н. О. Федотова до дослідницьких умінь зараховує: роботу з інформацією, логічні вміння, а також творче розв'язання проблеми дослідження та оформлення результатів проведеного досліджен^{ня [7]}.

І.С. Чернецький, розглядаючи дослідницькі вміння, в контексті функціонального навчального середовища «Відкрита природнича демонстрація», визначає їх як інтегроване психічне утворення, до складу якого входять інтелектуально-творчі, інформаційні та організаційні вміння, рівень сформованості яких визначає готовність і здатність учнів усвідомлено та самостійно здійснювати навчально-дослідницьку діяльність. Визначаючи дослідницькі вміння, як інтегровану трикомпонентну величину, вчений виокремлює в ній такі складові:

• інтелектуально-творчі вміння (аналіз змісту завдання та визначення мети діяльності; постановка завдань для досягнення мети діяльності; висловлення гіпотез, доведення чи спростування висунутих гіпотез, зміст яких стосується передбачення можливих результатів виконання завдання; виділення основних ознак, якостей у досліджуваних об'єктах, явищах чи процесах з урахуванням мети та завдань діяльності; встановлення та пояснення причинно-наслідкових зв'язків; формулювання узагальнених міркувань);

• інформаційні вміння (підбір інформації з використанням різних джерел; виокремлення змістових елементів інформацій; використання прийомів логічного групування інформації; ведення діалогу, полілогу, дискусії);

• організаційні вміння (організація ефективної взаємодії в групі; організація узгодженої діяльності групи в цілому та самостійної діяльності кожного з її членів; раціональний поділ часового ресурсу, відведеного на виконання завдання).

Дослідник звертає увагу на особливості навчального дослідження, де виокремлює більш суттєві особливості:

• цілеспрямоване залучення учнів до виконання навчально-дослідницьких завдань;

• оволодіння у процесі виконання навчально-дослідницьких завдань дослідницькими вміннями;

• стимулювання в учнів пізнавального інтересу до змісту навчально-дослідницької діяльності та до процесу її виконання;

• врахування індивідуальних і психофізіологічних особливостей розвитку учнів;

• забезпечення оптимальної пізнавальної активності та самостійності учнів [9].

В. О. Коростелева визначає такі основні дослідницькі вміння: бачити проблему, продукуємо гіпотези, спостерігати, проводити експерименти, давати визначення поняттям [3].

Учені визначають уміння та навички, що формуються у процесі проектно-дослідницької діяльності, серед яких: управлінські (планування, прогнозування, проектування), комунікативні (вести діалог, формулювати питання, висловлювати власну точку зору), презентаційні (виступати, вести дискусію), здатність до рефлексії та пошукової діяльності.

У своєму дисертаційному досліджені І. В. Шадрін, описуючи готовність студентів виконувати науково-дослідницьку діяльність, визначає такі необхідні вміння: формулювати тему, мету та завдання дослідження, розробляти діагностичний інструментарій дослідження, користуватися бібліотечними, довідково-інформаційними матеріалами, організовувати тестування, анкетування, готувати доповідь за результатами виконаної дослідницької діяльності [10].

Учені-дослідники не просто визначили дослідницькі вміння, а й пропонують їх групування за певними ознаками. Так, наприклад, В. І. Андреєв пропонує класифікувати дослідницькі вміння на чотири групи:

1. Операційні вміння - спостерігати, порівнювати, аналізувати, синтезувати, абстрагувати, узагальнювати, структурувати та систематизувати, класифікувати відібрані матеріали, виділяти головне, діяти за аналогією, залучати індуктивні та дедуктивні процеси, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, застосовувати знання та вміння до ситуацій, що виникають, виявляти проблему, висувати гіпотези, пропонувати підходи до розв'язання проблеми і знаходити оптимальний спосіб її вирішення, прогнозувати та оцінювати результати діяльності.

2. Технічні вміння - працювати з літературою (конспектувати, анотувати, реферувати, оформляти бібліографію), відбирати матеріал для дослідження, організовувати експеримент, описувати результати експериментальних досліджень, робити висновки і оформляти результати власного дослідження (доповідь, реферат, статті, тези).

3. Організаційні вміння - визначати мету та завдання дослідження, планувати дослідження, вибирати більш ефективні методи і засоби дослідження, здійснювати самоконтроль та саморегуляцію дослідницької діяльності, здійснювати контроль результатів власної діяльності.

4. Комунікативні вміння - висловлювати думки, вести дискусію, відстоювати власну позицію, встановлювати ділові взаємини з науковим керівником і колегами [1].

Дослідниця В. Н. Литовченко визначає такі ж групи, що і В. І. Андреєв: перша - операційні дослідницькі вміння, але додає до виокремленої групи розумові прийоми й операції, що використовуються у дослідницькій діяльності: порівняння, аналіз і синтез, абстрагування й узагальнення, здатність продукувати гіпотези, можливість співставлення. До другої групи дослідниця зараховує організаційні дослідницькі вміння, а саме: застосування прийомів організації у науково-дослідній діяльності, планування дослідницької діяльності, проведення самоаналізу, регуляція власних дій у процесі дослідницької діяльності. До третьої групи практичних дослідницьких умінь належать такі: опрацювання літературних джерел, проведення експериментальних досліджень, спостереження фактів, подій, обробка даних спостережень, впровадження результатів у практичну діяльність. Четверта група - це комунікативні дослідницькі вміння: застосування прийомів співробітництва у процесі дослідницької діяльності для здійснення взаємодопомоги, взаємоконтролю [4].

А. В. Хуторськой групує дослідницькі вміння за такими компонентами: методолого-рефлексивний, мотиваційно-особистісний і комунікативний [8].

Як відомо, формування вмінь певного виду діяльності відбувається шляхом цілеспрямованого залучення учнів до її здійснення у процесі навчання. За практичної реалізації дослідницького навчання, на думку А. О. Дубасенюк, в учнів формуються такі елементи творчої пошукової діяльності, як виокремлення задачі у знайомій ситуації, самостійне перенесення знань та вмінь у нову ситуацію, виявлення нової структури або функції об'єкту, самостійне комбінування нового з використанням відомого, бачення альтернативного підходу до пошуку та розв'язання поставленої проблеми [2]. Перевагою дослідницького методу навчання є його універсальність та можливість використання на різних ступенях навчання з урахуванням вікових особливостей і готовності учнів.

Необхідно також зазначити, що вагомим мотиваційним чинником до проведення власного дослідження є конкурсна діяльність Малої академії наук України та інших державних і недержавних структур, що сприяють залученню молоді до наукової, дослідницької творчості.

На основі аналізу суті та особливостей дослідницької діяльності учнів та основних підходів, запропонованих дослідниками, нами взято за основу структуру учнівської дослідницької роботи, рекомендовану членам Малої академії наук, та відповідні методичні рекомендації, представлені в авторському навчально-методичному посібнику для учнів «Як стати дослідником» [5]. На основі аналізу відповідної учнівської діяльності в Малій академії наук нами виокремлено такі групи дослідницьких умінь (див. табл. 1): готовність дослідницький обдарований учень

• визначати актуальні проблеми;

• шукати проблему дослідження відповідно до власних інтересів;

• визначати цілі для розв'язання поставлених задач;

• працювати із джерелами інформації;

• планувати власну діяльність;

• здійснювати експериментальну перевірку теоретичних положень дослідження;

• оформляти результати дослідження;

• презентувати результати дослідження;

• здійснювати рефлексію попередніх результатів діяльності.

Визначені основні якості, необхідні для здійснення дослідницької діяльності, можуть бути використані як показники готовності обдарованих дітей підліткового та старшого шкільного віку до дослідницької діяльності.

Таким чином, готовність обдарованих дітей до дослідницької діяльності ми визначаємо як складну багатомірну систему психічних ресурсів дитини, що знаходяться у процесі становлення та активуються через діяльність у Малій академії наук. Готовність містить пізнавальні, мотиваційні, особистісні, ціннісні, індивідуально-психологічні властивості, що забезпечують успішне виконання (отримання наукового результату) та презентацію самостійного дослідження обраної наукової проблеми.

Потенційна обдарованість до наукової творчості проявляється як схильність учнів до дослідницької діяльності. Схильність до дослідницької діяльності ми розуміємо як позитивне, внутрішньо мотивоване ставлення (спрямованість, потяг, інтерес тощо) до самостійного дослідницького пошуку, психологічною основою якого є стійка потреба у такій сфері діяльності, де привабливими є не тільки і не стільки її результати, як процес дослідження. Схильність, як тенденція до дії, проявляється в особливому емоційному ставленні, захопленості предметом дослідження, вольовій налаштованості на діяльність. Енергетична складова схильності - це певна психологічна категорія, що характеризує здатність розгортати та підтримувати діяльність всупереч перешкодам. Розвинена схильність характеризується творчим ставленням до дослідницької діяльності, її розвитку, прагненням до постійного накопичення знань, вдосконалення відповідних умінь та навичок.

Як зазначається в багатьох дослідженнях, схильності та здібності до певного виду діяльності часто збігаються та розвиваються разом, але, разом з тим, схильність може слугувати показником здібностей, що знаходяться на етапі становлення. Співвідношення схильності та здібностей до дослідницької діяльності дало нам можливість виокремити наступні види схильностей.

Стійка схильність - за наявності здібностей відрізняється тривалістю, постійністю прояву; характерна дітям з високим рівнем саморегуляції і вимогливості до себе.

Наполеглива схильність - стійкий інтерес до дослідницької діяльності за недостатньо розвинених здібностей.

Нестійка схильність - за наявності здібностей бажання не проявляється; про таких дітей кажуть «здібний, але лінивий», це здібні діти з проблемами у вихованні.

Схильність також можна класифікувати за рівнем усвідомлення на усвідомлену та неусвідомлену; за широтою прояву - широку або вузьку щодо інтересів, що також стосується різних галузей знань та навчальних предметів; залежно від умов середовища, що дає можливості їй проявитися, - активну та пасивну; також вона може бути перспективною (позитивний вектор розвитку) і безперспективною (низький рівень вимог до себе, обмежене світосприйняття з недостатньою самокритичністю); справжньою й уяв- люваною (заради особистого успіху, зумовлена утилітарними, егоцентричними мотивами).

Наявність відповідної схильності до дослідницької діяльності істотно впливає на розвиток здібностей до цієї діяльності. Необхідно зазначити, що схильність в єдності з відповідними здібностями виступають як фактор обдарованості.

На основі теоретичного визначення робочого поняття схильності до дослідницької діяльності, встановленої структури учнівського дослідження та індивідуально-психологічних якостей, що забезпечують його виконання, з урахуванням вікових особливостей учнів середньої та старшої школи, нами виокремлено компоненти готовності учнів до здійснення власного дослідницького пошуку, а саме:

• пізнавально-мотиваційний, що породжує потребу у пізнанні та забезпечує її задоволення (Хочу!);

• інтелектуально-творчий, що характеризує інтелектуальні здібності та творчий потенціал особистості (Можу!);знаннєво-організаційний, що передбачає наявність знань, умінь та навичок здійснення дослідницької діяльності та її організацію відповідно до вимог Малої академії наук (Знаю як!);

• емоційно-вольовий, що проявляється в особливому емоційному ставленні, вольовій налаштованості на діяльність (Буду це робити!).

З вищезазначеного встановлено критерії до кожного з виокремлених компонентів. Критеріями готовності учня до дослідницької діяльності у Малій академії наук є такі: мотиваційно-ціннісний; пізнавальний; інтелектуально-творчий; теоретико-організаційний.

Показниками мотиваційно-ціннісного критерію є: мотивація до пізнання нового; стійка зацікавленість окремою галуззю знань та пізнавальної активності; позитивне ставлення до наукової творчості.

Показниками пізнавального критерію є: стійка пізнавальна активність; досвід; цікавість; допитливість; спостережливість.

Показниками інтелектуально-творчого критерію є: інтелектуальні здібності (процеси аналізу, синтезу, групування, узагальнення); творчі здібності (креативність).

Показниками теоретико-організаціного критерію є: знаннєвий (базові знання в окремій предметній галузі, теоретичні знання з основ наукової діяльності) та організаційний показники (організованість, дисциплінованість, самостійність); оргдіяльністий (планування, представлення інформації, комунікабельність).

На основі прояву показників готовності до дослідницького пошуку нами визначено рівні готовності обдарованих дітей до дослідницької діяльності (табл. 2.).

Зазначені якості особистості та необхідні вміння, за якими можна визначити готовність учнів до дослідницької діяльності, розвиваються за допомогою спеціальних педагогічних засобів і впливів, що забезпечують підтримку учнів основної та старшої школи у здійсненні власного дослідницького пошуку через формування їхньої стійкої, усвідомленої, активної схильності до дослідницької діяльності, що виражається такою формулою: «Я хочу - Я можу - Я знаю як - Я буду це робити».

Таким чином, у результаті проведеного дослідження нами визначено науково-методичні засади моделювання процесу підготовки учнів основної та старшої школи до дослідницької діяльності у Малій академії наук, які дозволять керівникам наукових товариств учнів, педагогічним і науковим керівникам дослідницьких робіт більш ефективно відбирати учнів для участі в науково-дослідницькій діяльності в МАН та організовувати їх цілеспрямовану підготовку до власного дослідницького пошуку.

Використані літературні джерела

1. Андреев В. И. Эвристическое программирование учебно-исследовательской деятельности [Текст] / В. И. Андреев. - М.: Высшая школа, 1981. - 240 с.

2. Дубасенюк А. О. Сутність дослідницького методу навчання у підготовці обдарованих учнів до дослідницької діяльності [Текст] / А. О. Дубасенюк; Академія міжнародного співробітництва з креативної педагогіки // Креативна педагогіка: науково.-метод. журнал. - Вінниця, 2012. - Вип. 5. - С. 14-18.

3. Коростелева В. А. Сущность исследовательской деятельности (на примере исследовательской деятельности по географии) [Текст] / В. А. Коростелева // Исследовательская работа школьников. - 2011. - № 2. - С. 17-39.

4. Литовченко В. Н. Формирование исследовательских умений студентов педагогических специальностей университета средствами НИР: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Теория обучения» [Текст] / В. Н. Литовченко. - Минск, 1990. - 26 с.

5. Поліхун Н. І. Як стати дослідником [Текст] / Посібник для учнів. - К.: Інформаційні системи, 2010. - 224 с.

6. Федотова Н. А. Развитие учебно-исследовательских умений старшеклассников. - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.bsu.ru/content/hec/golavskaya/ module3/3_5.html

7. Хуторской А. В. Ключевые компетенции как компонент личностно-ориентированной парадигмы образования [Текст] / А. В. Хуторской // Народное образование. - 2003. - №2. - С. 58-64.

8. Чернецький І. С. Формування в учнів основної і старшої школи дослідницьких умінь засобами позакласного освітнього середовища: дис. канд. пед. наук: спец. 13.00.09 «Теорія навчання» [Текст] / І. С. Чернецький. - Кам'янець-Подільський, 2011. - 220 с.

9. Шадрин В. И. Формирование готовности студентов вуза к научно-исследовательской деятельности [Текст] / В. И. Шадрин // Интеграция образования. - 2012. - № 1. - С. 14-18.

Размещено на Allbest.ru