Реалізація інноваційної випереджаючої освіти у системі підготовки вчителів технологій

Постановка проблеми. На сучасному етапі освітня діяльність, орієнтована на передавання знань, умінь і навичок від учителя до учня, не встигає за нарощуванням людством нових знань. Значна частина знань, які вивчають учні, була здобута людством за кілька останніх століть. В умовах науково- технологічної революції життя сучасних технологій стає меншим, ніж термін професійної діяльності фахівця. Таким чином, в освіті з'являються “фахівці вчорашнього дня”.

Проблема професіоналізму педагога в сучасних умовах набуває особливої значущості. Криза української системи освіти як суспільного інституту є відображенням кризи держави загалом. Сучасна школа недостатньо розвиває здібності, необхідні її випускникам для того, щоб самовизначитися у швидкозмінному світі, приймати зважені рішення щодо свого майбутнього, бути конкурентноспроможними і мобільними на ринку праці. Оскільки швидкість соціальних змін починає випереджати темпи змін поколінь, суспільство потребує людей, що прагнуть самовдосконалення. Все це вимагає безперервного навчання педагога, який повинен мати пластичне мислення, здатність до переорієнтації та відмови від звичних уявлень, до сприйняття нового і нетрадиційного.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В умовах глобалізації інформаційного етапу розвитку світової цивілізації, впровадження інформаційних технологій в країнах проводяться різні за змістом реформи національних систем освіти. Освіта і наука сьогодні стають пріоритетними напрямками життя будь- якої країни.

На початку двадцять першого століття змінюються підходи і України до освіти. Розпочалося становлення нової моделі освіти, орієнтованої на входження країни у європейський освітній простір. Вимоги до вітчизняної освіти висуваються у Національному принципі розвитку освіти, де зазначено, що “мають постійно оновлюватися зміст освіти та організація навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень” [5].

Термін “інновація” вперше увів у використання австрійський учений, основоположник інноваційної гіпотези економічного розвитку Й. Шумпетер. У праці “Теорія економічного розвитку” (1912) він визначив інновацію як “нову комбінацію”, що означає інший рівень засобів виробництва, яка досягається не шляхом дрібного поліпшення старого устаткування, а уведення нових засобів виробництва чи систем його організації [1]. “Інновації витісняють старі продукти і виробництва, забезпечують структурну перебудову суспільства, виступаючи при цьому фактором руйнування для творення” [2].

У середині 80-х років минулого століття освітяни розпочали активно вживати новий термін “інновація” для позначення процесів перебудови педагогічної системи [3].

Сьогодні проблемами інноваційних методів навчання піклуються Шаповалова Л., Євтушевський В., Бурков Л., Федоров Н., Новаль Н., Андрущенко В., Корольов Б., Сиротинко Г., Сухіна В., Макаренко Л. та багато інших. Їхні дослідження грунтуються на розробках основоположників Шумпетера Й., Коберника

О.М., Крейдліна Л.Н., Тхоржевського Д.О. та інших.

Метою статті є теоретичне обґрунтування значення інноваційного навчання у системі підготовки майбутніх учителів технологій.

Виклад основного матеріалу. За своїм змістом, формами і методами освіта не є незмінною, вона весь час реагує на нові соціальні виклики, враховує напрями та перспективи розвитку людства, національного життя народу. Оновлення навчально-виховної діяльності часто відстає від ритму розвитку цивілізації, суспільних вимог до освіти. Тривалий час ця проблема була не настільки нагальною, як в постіндустріальну епоху. Помітно актуалізувалася вона наприкінці другої половини XX століття, що зумовлено проривом у науково-технічному розвитку, кардинальною зміною уявлень про світ, життя, його цінності, майбутнє.

У результаті аналізу різних визначень педагогічних інновацій, Г.Сиротинко визначає це поняття як результат процесу створення нового, що відповідно оновлює педагогічну теорію і практику, оптимізуючи досягнення поставленої перед суспільством освітньої цілі. Отже, педагогічні інновації - це узагальнена назва нового педагогічного продукту (теоретичного, практичного), що втілюється у навчально-виховний процес - концепції, теорії, системи, моделі, методики, технології, методи, прийоми тощо [8].

Стан сучасної освіти не вдовольняє багатьох педагогів. Прагнення до змін, зняття деяких обмежень на інноваційну діяльність сприяли появі широкого інноваційного руху в освіті. На пріоритет становлення освіти вказують сучасні законодавчі та нормативні документи. Найбільш регламентують здійснення інноваційної діяльності Закони України “Про інноваційну діяльність” (від 04.07.02 р. № 40 - IV), “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” (від 16.01.03 р. № 433-IV), накази Міністерства освіти і науки України “Про затвердження Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності” (від 07.11.00 р. № 522), “Про затвердження Положення про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад” (від 20.02.02 р. № 114), “Про затвердження положення про здійснення моніторингу виконання інноваційних проектів за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків” (від 17.04.03 р. № 245) та інші.

До основних правил інноваційних змін в освіті можна віднести наступні положення: плюралізму, варіативності, альтернативності та безперервності освіти [4]; особистісно-орієнтованої освіти; тісної взаємодії того, хто навчає з тим хто вчиться (педагогіка співпраці); єдності освіти і виховання; пошуку нестандартних методів і форм навчання (зростання свободи творчості викладача) [19,с.184], а також розробка і впровадження у навчальний процес дистанційно - активних форм освіти та застосування в широкому вимірі інноваційних педагогічних технологій, що базуються на фундаментальних аспектах педагогіки і дидактики [5, с. 352].

Надзвичайні можливості для змін в освіті пов'язані з швидким розвитком засобів комунікації, інформаційних та мультимедійних технологій. інноваційний освіта навчання інформація

Основними органами прийому та запам'ятовування інформації в навчанні є зоровий і слуховий канали. Відповідно, основними формами подання інформації - слово, за допомогою якого викладач передає інформацію учням. Візуальна форма подання інформації є набагато ефективнішою, оскільки пропускна здатність зорового каналу сприйняття інформації є набагато продуктивнішою за пропускну здатність слухового каналу (приблизно в 7,5 разів). Це пояснюється тим, що з 4 млн. нервових закінчень, які передають інформацію в людському організмі, близько 2 млн. припадає на зір і лише 60 тис. - на слух [6]. А найбільш ефективне сприйняття забезпечує оптимальне поєднання вербальної та візуальної форми подачі інформації.

При опануванні дисциплін будь якого напрямку доведена ефективність використання модульного об'єктно-орієнтованого динамічного навчального середовища (Moodle), що допомагає в організації взаємодії між викладачем та студентом і підходить для підтримки очного та організації дистанційного навчання. Використовуючи це середовище, викладач може створювати навчальні курси, наповнюючи їх вмістом у вигляді лекційних матеріалів, допоміжних файлів, презентацій, опитувальників і т.п. За результатами виконання учнями завдань, викладач виставляє оцінки і дає коментарі. Таким чином Moodle є центром створення навчального матеріалу і забезпечує інтерактивну взаємодію між учасниками навчального процесу.

Під час створення проектних робіт майбутніми вчителями технологій доцільно використовувати графічні редактори “AutoCAD” чи “Компас-3D”. Ці програми дають можливість у двох- і тривимірних системах автоматизовано проектувати і готувати документацію на вироби та їх окремі деталі. Зростання продуктивності праці з використанням “AutoCAD” в порівнянні з традиційними САПР спостерігається вже з першої хвилини, а функції продукту проектувальники вивчають у зручному для себе темпі.

Якщо в навчальній діяльності виникає потреба в проектуванні корпусних меблів чи їх макетів, раціонально використати програми “К3-Мебель”, “Астра”, “Базис Мебельщик”, “Мастер 2” і їм подібні модулі. Використання цих програм дає можливість скористатися професійним графічним редактором, весь функціонал якого призначений для швидкого створення високоякісних креслень, схем, специфікацій та інших документів, необхідних для виготовлення виробів з панелей довільної форми. Набір команд, призначених для створення тривимірних моделей виробів меблевої промисловості, дає змогу отримати реалістичне зображення виробу або збірки з урахуванням текстур матеріалів, розташування, типу і кольору джерел світла, дзеркальності, прозорості та інших оптичних властивостей поверхонь.

Це лише невеликий перелік можливих застосувань інформаційно-комунікаційних технологій при підготовці майбутніх вчителів технологій. Застосування цих програм та подібних професійних розробок у поєднанні з фундаменталізацією знань налаштовують студентів на активне та безперервне навчання в швидкозмінному просторі.

Залучення інтерактивних методів навчання дозволяє організувати навчальний процес так, що більшість студентів буде заохочена до процесів пізнання і здійснюватиме рефлексію власної пізнавальної діяльності. Навчання з використанням інтерактивних засобів слід розуміти як додаток інформаційно- комунікаційних технологій для створення нових шляхів передачі знань викладачами, сприйняття знань студентами, оцінки засвоєного матеріалу, і, безумовно, всебічному розвитку особистості в ході навчально-виховного процесу.

Інноваційне навчання - це зорієнтована на інтенсивні зміни в навколишньому світі освітня діяльність, яка ґрунтується на розвитку різноманітних форм мислення, творчих здібностей та адаптивних можливостей індивідуальності.

Інтенсивність сучасного розвитку цивілізації приводить до висновків, що педагог, який не зважає у своїй діяльності на інноваційний чинник, не лише відставатиме від суспільних процесів, а й спричинятиме формування особистості, заздалегідь запрограмовану на непрофесійну позицію. Педагог із застарілими знаннями, байдужий до пізнання й використання у своїй діяльності нового, формуватиме схожі комплекси й у своїх учнів.

За цих умов переважаючим в освіті стає формування здатності фахівця на основі отриманої освіти перебудовувати систему власної професійної діяльності з урахуванням соціальних змін. Якщо визначити основною метою діяльності системи вищої освіти підготовку такого фахівця, то навчання доцільно проводити таким чином, щоб забезпечувався всебічний розвиток майбутнього вчителя технологій.

Особливо важливо закласти у свідомість майбутніх учителів технологій, що в нинішніх умовах конкурентної боротьби на “ринку праці” безперервність освіти означає постійний процес підвищення свого професіоналізму, здатність до самоосвіти, а також самостійний і творчий підхід до знань протягом усього професійного життя [10, с.185]. Треба сформулювати у них уміння самостійно здобувати необхідні знання, серед великого обсягу інформації з конкретної проблеми вибирати ту, яка в найбільшій мірі відповідає сформульованим задачам, переробляти її на творчому рівні [11].

Висновки. На підставі аналізу наукових джерел визначено, що на сучасному етапі розвитку людства найважливішим педагогічним завданням є інноваційне навчання, яке покликане ліквідувати стереотипи щодо підготовки фахівця.

Головна мета навчання сьогодні - вже не отримання нових знань, умінь і навичок, а вироблення здатності давати собі раду в нових умовах існування із зростаючою складністю технологій, приймати відповідні рішення і нести за них відповідальність. На основі отриманих фундаментальних знань, здобутих у процесі навчання, фахівець повинен бути здатним самостійно отримувати і засвоювати знання, оволодівати потрібною інформацією та осмислювати її.