Виховання духовних цінностей студентської молоді засобами національної культури

Віолетта Лаппо

Коломийський інститут ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»

Анотація

Стаття присвячена проблемі виховання духовних цінностей в умовах вищої школи. Визначено основні підходи до інтерпретації провідних понять духовної царини людського буття. Проаналізовано теоретичне підґрунтя духовного розвитку особистості в період здобуття майбутньої професії. Доведено потребу в активізації елементів національної культури як засобів виховання духовних цінностей. Розкрито педагогічні умови, що сприяють підвищенню ефективності процесу виховання в освітньому осередку вишу.

Ключові слова: духовність; духовні цінності; студентська молодь; вища школа; процес виховання; національна культура.

Resume

The article deals with the spiritual values education in terms of high school. The main approaches to the interpretation of the leading concepts of spiritual realms of human existence have been determined. Theoretical basis for spiritual development of the personality in the period of getting future profession has been analyzed. The necessity of national culture elements activation as a means of spiritual values education has been shown. The author emphasizes and demonstrates the pedagogical content of Ukrainian national culture elements that should be used for the education of modern Ukrainian students. At the same time there was emphasized that their effective use in the educational process of the university is possible if a number of educational conditions is complied with. The idea that spiritual self-improvement of high school teachers significantly impacts on educational process effectiveness increasing in the educational center of higher educational institution has been substantiated.

Key words: spirituality, spiritual values, students, high school, educational process, national culture.

Постановка проблеми. Реформування системи української освіти у XXI столітті передбачає орієнтацію на громадянське суспільство, у якому пріоритети духовної культури визначають навчально-виховну діяльність вишу. Саме тому перед педагогічною наукою та практикою постає нагальна потреба у створенні освітніх технологій, здатних забезпечити ефективність опанування студентською молоддю духовних цінностей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасні науковці І. Бех, В. Долженко, А. Кавалеров, О. Огірко докладно розкривають питання виховання духовних цінностей студентської молоді. Окремі аспекти духовної культури, які характеризують особистість студента, висвітлили дослідники Г. Авдіянц, О. Вишневська, О. Олексюк, О. Сталевська. Проблема духовності та духовного розвитку молоді досліджується С. Кримським, О. Омельченко, Г. Шевченко.

У наукових працях Г. Авдіянц, В. Долженко обґрунтовується ідея про те, що в системі особистих надбань, які найбільшою мірою зумовлюють зміст і характер діяльності молодої людини та її поведінку, духовні цінності посідають особливе місце. Інтерес до духовних цінностей зумовлений також завданнями формування ціннісних орієнтацій студентської молоді, подоланням явищ бездуховності, що зумовлені переходом до ринкових відносин, процесами розподілу матеріальних цінностей у державі тощо [1, с. 5; 2, с. 3].

За визначенням Г. Шевченко, «духовні цінності - це втілення у світоглядних орієнтаціях людини сподівань, прагнень, ідеалів, духу народу, осмислення гуманістичної мети людської життєдіяльності, що визначає спрямованість особистісних потреб, бажань і зумовлює її провідний вибір у процесі життєдіяльності. Вони є важливим складником у структурі людської свідомості і самосвідомості та зумовлюють визначальні риси людини, її характеристики як особистості» [8, с. 31].

Наше дослідження ґрунтується на твердженні І. Беха про те, що шлях сходження до духовності позначається індивідуальністю в тому, що стосується часу, ритму, способів опанування духовних цінностей [2, с. 29].

Науковий доробок О. Омельченко засвідчує, що означений процес набуває особливої актуальності в умовах класичного університету. Саме класична університетська освіта є інституцією, яка повинна відповідати духовним запитам студентів, забезпечувати їх професійне становлення та задовольняти соціальне замовлення не тільки в підготовці висококваліфікованих фахівців, а й виступати провідним центром формування інтелектуальної, творчої, наукової еліти з усталеним моральним імперативом, духовними ціннісними орієнтаціями, гуманістичним світоглядом та національною самосвідомістю [7].

Незважаючи на широкий спектр наукових досліджень у цьому напрямі та вагомий внесок згаданих вище вчених у розв'язання окресленої проблеми, аналіз науково-педагогічної літератури, практика виховної роботи у виші та передовий досвід педагогічної діяльності засвідчує, що проблема виховання у студентів духовних цінностей, зокрема засобами національної культури, недостатньо розроблена в теорії і практиці сучасної теорії і методики виховання. Важливість розв'язання порушеної проблеми дослідження посилюється наявністю суперечностей між:

- зацікавленістю суспільства в духовній, високоморальній особистості та недостатньою розробкою теоретичних засад виховання духовних цінностей;

- посиленням в умовах сьогодення значення культурно-духовних цінностей особистості та незадовільним станом їх вихованості у студентської молоді;

- вагомим виховним потенціалом національної культури та наданням переваги у виховному процесі вищої школи традиційним змісту, формам і методам.

Формулювання цілей статті. Потреба в удосконаленні процесу виховання духовних цінностей особистості в умовах освітнього простору вищої школи визначили мету статті - обґрунтувати засади виховання духовних цінностей студентської молоді засобами національної культури.

Виклад основного матеріалу дослідження. Означена потреба зумовлена тим, що поняття духовності традиційно використовувалося релігійними філософами для пояснення душевного стану людини та її залежності від природи. У християнській антропології «духовність» є вираженням вищого морального спрямування людського буття до Бога.

С. Кримський уважає, що «духовність - це завжди заклик зверху» здійснювати те, що не здійснюється само по собі, наявним чином, заклик, що потребує, однак, індивідуального розшифрування». Науковець зазначає «духовність - це ціннісне домобудівництво особистості, що дає змогу обертати засвоєння зовнішнього світу на шлях до самого себе. А цей шлях є найдовшою дорогою, яку проходить особа в житті» [5, с. 31].

Інша думка на основі філософських розвідок у дослідженнях О. Омельченко. «Релігійність містить у собі інтерес до божественної і вищої цінностей життя, а духовність - це здатність безпосередньо переживати стан божественного». Науковець інтерпретує духовність як «людське в людині». Духовність трактується ним як специфічна якість особистості, що характеризує мотивацію поведінки особистості, а також потребу в пізнанні світу, самопізнанні, пошуку сенсу життя й свого призначення [8, с. 39-41].

Філософи здебільшого тлумачать поняття «духовність» як категорію людського буття, що відображає його здатність до творення культури та самотворення. Це означає, що людина може не тільки пізнавати та відображати навколишній світ, а й творити його. А творчі можливості людини, як духовної істоти, свідчать про те, що окрім мислення, вона має ще й вольове ставлення до реальності. Отже, духовність постає як інтегральна категорія, яка визначає теоретико-пізнавальну, художньо-творчу та морально-аксіологічну активність людини.

Поняття «цінність» широко використовується в сучасних суспільних науках (філософії, психології, соціології), де воно трактується, як суб'єктивне відображення у свідомості індивіда деяких специфічних властивостей предметів і явищ навколишнього середовища. Ставлення того або іншого об'єкта навколишньої дійсності до цінності виявляються в його здатності задовольняти потреби, інтереси й мету життя людини [6, с. 28].

Водночас кожна людина не просто вибирає цінності. Вона надає їм різної значущості, тобто вибудовує в певній ієрархічній системі. Деякі святині супроводжують історію людського роду від самих витоків, бо без них людство не було б тим, чим воно є. Такі цінності зберігають у собі статус загальнолюдського: святість життя, гідність свободи, велич любові, променистість істини, немеркнуче світло краси, невичерпна сила добра.

З огляду на це, особливої актуальності набуває прилучення до культурної спадщини свого народу, що передбачає формування в особистості певної системи духовних цінностей. Згодом вони стають її життєвими орієнтирами й з набуттям життєвого, соціального досвіду людина і сама починає залучатись до створення та розвитку духовних цінностей у процесі різноманітної суспільно корисної діяльності. Адже існує пряма залежність між ціннісним рівнем свідомості й обізнаністю із культурними надбаннями минулого. Для того, щоб цінувати, потрібно всебічно й глибоко знати об'єкт оцінки. Лише за цієї умови можливо сформувати дбайливе оціночне ставлення до своєї національної культури, активну позицію у її освоєнні й примноженні [3, с.13].

Отже, перед сучасною педагогічною наукою постає нагальне завдання щодо створення й функціонування цілісної системи виховання духовних цінностей в умовах класичного університету при активному залученні кращих надбань національної культури.

Духовність стає домінантною характеристикою особистості студента, яка визначає змістове навантаження всіх видів майбутньої професійної діяльності з позицій морально-етичних і загальнолюдських цінностей. Духовний розвиток майбутнього фахівця є детермінантою його професійної підготовки у вищому навчальному закладі, визначається як цілеспрямований, особистісно-орієнтований і спеціально організований навчально-виховний процес удосконалення інтелектуальної сфери, упорядкування й ієрархізації духовно-моральних цінностей, почуттів та емоцій. Одними з провідних засобів розвитку духовної сфери особистості студента мають стати елементи національної культури, наділені потужним педагогічним потенціалом.

Відродження духовності українського народу, його історії, традицій, культури, мови набуває особливої актуальності в сучасних умовах, позаяк сприятиме формуванню національно свідомої особистості, здатної оберігати й примножувати духовні надбання українського народу. Перед вищою школою постає завдання - створити комплексну, науково обґрунтовану систему розвитку духовних цінностей студентської молоді (з чітко розробленим, сучасним науково-методичним забезпеченням її реалізації), орієнтовану на духовно вільну, творчу, гармонійно розвинену особистість, природною потребою якої стане збереження й примноження культурних надбань рідного народу.

Науково-методичне забезпечення реалізації системи повинно наповнитися духовним, моральним і соціальним потенціалом, тісно пов'язаним із традиціями етнічної, філософської, художньої культури та з психологічно вивіреним впливом на духовний світ сучасного студента.

З-поміж пріоритетів розвитку сучасної української вищої освіти чільне місце відводиться прилученню студентської молоді до системи цінностей, культури і традицій українського народу, вихованню шанобливого ставлення до його надбань та рідної мови; ознайомленню з культурою народів світу; формуванню культури міжетнічних та міжособистісних взаємин.

Таблиця 1. Відмінності між новим і традиційним підходами до прилучення студентів до національної культури