Критичне ставлення до рекламного медіапродукту як складова соціальної компетентності вчителя початкової школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Критичне ставлення до рекламного медіапродукту як складова соціальної компетентності вчителя початкової школи

Варецька Олена Володимирівна

кандидат педагогічних наук, доцент,

відділ теорії та методології гуманітарної освіти

Інститут вищої освіти НАПН України

Обґрунтовується актуальність критичного ставлення до інформації, рекламного медіапродукту. Автор ставить за мету розглянути погляди науковців на сутність поняття “критичне ставлення”, дослідити можливості післядипломної освіти для розвитку критичного ставлення до рекламного медіапродукту як складової соціальної компетентності вчителя початкової школи. З'ясовано, що критичне ставлення до інформації виходить з досліджень критичного мислення, є складовою інформаційної компетентності, пов'язано з медіакомпетентністю. Висвітлено шляхи вирішення проблеми як медіаосвітні курси, інтеграція медіаосвітніх елементів у зміст курсової перепідготовки, участь у медіафестивалях, наукових форумах. Подальші дослідження стосуються ролі соціальної реклами у розвитку соціальної компетентності вчителя початкової школи.

Ключові слова: соціальна компетентність особистості, післядипломна педагогічна освіта, критичне ставлення, медіаосвіта, рекламний медіапродукт, соціальна компетентність вчителя початкової школи.

Варецкая Е.В.

КРИТИЧЕСКОЕ ОТНОШЕНИЕ К РЕКЛАМНОМУ МЕДАПРОДУКТУ КАК СОСТАВНАЯ СОЦИАЛЬНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ УЧИТЕЛЯ НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫ

Обосновывается актуальность критического отношения к информации, рекламного медиапродукта. Цель автора - рассмотреть взгляды ученых на сущность понятия “критическое отношение”, исследовать возможности последипломного образования для развития критического отношения к рекламному медиапродукту как составной социальной компетентности учителя начальной школы. Выяснено, что критическое отношении к информации выходит из исследований критического мышления, является составной информационной компетентности, связано с медиакомпетентностью. Освещены пути решения проблемы как медиаобразовательные курсы, интеграция медиаобразовательных элементов в содержание курсовой переподготовки, участие в медиафестивалях, научных форумах. Дальнейшие исследования касаются роли социальной рекламы в развитии социальной компетентности учителя начальной школы.

Ключевые слова: социальная компетентность личности, последипломное педагогическое образование, критическое отношение, медиаобразование, рекламный медиапродукт, социальная компетентность учителя начальной школы.

Varetska O.V.

CRITICAL ATTITUDE TOWARD ADVERTISING MEDIAPRODUKTU AS PART OF SOCIAL COMPETENCE ELEMENTARY SCHOOL TEACHER

The actuality of the critical attitude to the information, to the advertisement of the mediaproduct has been grounded in the article. The author aims to examine the views of scientists on the nature of "critical" to explore the possibility of Postgraduate Education for Critical attitude toward advertising mediaprodukt as a component of social competence of primary school teacher. It was found that a critical attitude to information obtained from studies of critical thinking is an integral information competence associated with mediakompetence. Deals with ways of solving problems as mediaeducational courses, mediaintegration elements in content courses for participation in media festivals, scientific conferences. Further research concerning the role of PSA in the development of social competence of primary school teacher.

Key words: social competence of personality, postgraduate teacher education, critical, media education, advertising mediaprodukt, social competence elementary school teacher.

Постановка проблеми та її актуальність

Проникнення медіа у всі сфери діяльності надає людини нові можливості для міжкультурної взаємодії, розвитку соціальної компетентності. Проте захопленість ЗМІ сенсаційністю, жорстокістю, агресією, синдромом “пожовтіння” сприяє занепаду духовної культури, формуванню маргінальних моделей поведінки та ін. Ефір перенасичений рекламою, яка виступає могутнім засобом маніпуляцій людиною. Найбільш незахищеною медіааудиторією є діти, які не можуть адекватно оцінювати зміст інформації. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є запровадження медіаосвіти як окремого шкільного предмета, так і інтеграційних курсів та, відповідно, медіапідготовки вчителів початкової школи, розвиток у них критичного ставлення до рекламного медіапродукту як складової соціальної компетентності.

Аналіз наукових праць, присвячених розв'язанню проблеми

Питання формування критичного ставлення до інформації виходить з наукових досліджень критичного мислення особистості. Така позиці простежується у роботах К. Арсеньєва, Л.Кірєєвої, Л. Мастермана, І. Мороченкової, Р. У. Поля, У. Г. Самнера, Л. Тодорова, Д. Халперн, О. Федотовської та інших. Зокрема, Д. Халперн акцентує на тому, що “критичне мислення є протиотрутою проти того самого контролю над думками”, допомагає кожному розпізнати пропаганду і тим самим не стати її жертвою, проаналізувати помилкові підстави в аргументації, побачити явний обман, визначити надійність того чи іншого джерела інформації і обдумати правильним чином кожне завдання або прийняте рішення”[14, с. 25].

Критичне ставлення до інформації як складова інформаційної компетентності розглядається у роботах Н. Баловсяка, І. Бєлан, Н. Гендіної, Л.Петухової, Г. Халаж та інших, в американських кваліфікаційних стандартах для вищої освіти щодо інформаційної грамотності [4].

На нерозривний зв'язок медіакомпетентності й розвитку критичного творчого мислення у відношенні до системи медіа в цілому і мадіатекстів, зокрема знаходимо у С. Берена, С.Гуділіної, Е. Енрайт Елисейри (E. Enright Eliceiri), Л. Мастермана, Г. Онкович, А.Силверблета (A.Silverblatt), О. Федорова, І. Челишевої, О. Шарикова та інших. Важливим є поява вітчизняних та зарубіжних досліджень, які стосуються: посилення елементу критичності (Л. Чистякова), захисту від негативних інформаційних впливів (К.Арсеньєв, Т.Харлампьєва) у професійній діяльності вчителя; певних аспектів розробки, критичного аналізу особливостей медіатексту у різних сферах (О. Андрєєва, Ю. Булик, Н. Губенко, Л. Конюхова, В. Корольова, Л. Масімова, О. Скрипник, О.Столбнікова Л. Топчій, О. Тупиця, Ю. Федоренко, О. Федоров, І. Челишева та інші); різноманітної реклами і соціальної інформації (О. Баришполець, Л. Вежель, Т. Ворначова, О. Козловські, М. Рожило Л. Федотова, Н.Фурманкевич та ін.); ролі реклами у формуванні сучасного способу життя міського населення України (Н. Удріс), в управлінні поведінкою споживачів (А. Стрелковська Л. Капінус, Л. Найдьонова, О. Щерба); соціалізації дітей (Е. Огар, С. Семчук, І. Пенчук); критичного ставлення дитини до медіанасильства (О. Дорошевіч), формування критичного оцінювання та ставлення до інформації (К. Арсеньєв, О. Бєлан, В.Гвоздєв, Ю. Казаков, Л. Кірєєва, О. Мінбалєєв), сталої критичної позиції в соціумі (О. Марченко).

Поза увагою залишається питання розвитку критичного ставлення до рекламного медіапродукту як складової соціальної компетентності вчителя, зокрема початкової школи в умовах післядипломної освіти.

Мета статті

У статті ми маємо дослідити сутність поняття “критичне ставлення”, можливості післядипломної педагогічної освіти для розвитку критичного ставлення до рекламного медіапродукту як складової соціальної компетентності вчителя початкової школи.

Виклад основного матеріалу

рекламний медіапродукт компетентність вчитель

В умовах ринкових відносин більшість засобів масової інформації та комунікації в Україні стала приватними, їх господарча діяльність непідконтрольна суспільству. У той же час значна частина ЗМІ залежить від державних дотацій, знаходиться під контролем виконавчої влади, політичних угрупувань. Поділяємо думку О. Короченського з приводу того, що ЗМІ, залежні від політичних та економічних спонсорів у значно більшій мірі, ніж від аудиторії, втрачають характеристики суспільного форуму, фактично відмовляючись від надання всієї різноманітності суспільних поглядів, ідей, позицій, від заохочення більш активної участі громадян у соціальному управлінні [7]. Спостерігаємо викривлений інформаційний ринок, перенасичений агресією, насиллям, вбивствами, бандитським натуралізмом, сенсацією, бездушністю, рекламою.

З одного боку - реклама, зокрема соціальна, залучає людей до актуальних соціальних питань, а комерційна - допомагає орієнтуватись на ринку товарів та послуг. З іншого - реклама стимулює зміни у політиці, економіці, культурі, побуті, урізноманітнює соціальну реальність. Вона сприяє стереотипізації мислення, поведінки, нав'язування моделей та стандартів життя, створенню штучних потреб і поширенню небездоганних естетичних смаків, формуванню комплексу меншовартості, асоціальної поведінки. Реклама маніпулює свідомістю людей. Психологи, педагоги зазначають про появу нового виду залежності - рекламозалежності. Люди оцінюють себе та інших в залежності від того, чим вони володіють, а не від їхніх особистих якостей. Відбувається формування системи цінностей, орієнтованої виключно на споживання.

Слід зазначити, що досить високий відсоток споживачів рекламної інформації - люди, становлення яких відбувалося в період Радянського Союзу. Вони звикли стовідсотково довіряти інформації ЗМІ і не піддавати її кричному осмисленню, що спричинило і далі призводить до різноманітних негативних ситуацій, зокрема втрати накопичених грошей, купівлі непотрібних і некорисних товарів, розчарування у політичному виборі, депресій тощо.

Виросло покоління, свідомість якого з народження формували ЗМІ. Діти проводять перед екраном телевізора, за комп'ютером значну кількість свого часу (часто у відсутності дорослих). За даними групи експертів Американської психологічної асоціації, діти до 8 років не відрізняють телерекламу від інших передач й не можуть відмовитися від її перегляду. Не маючи достатнього досвіду, вони не можуть критично ставитися до медіапродукту, довіряють телевізійній рекламі, хочуть придбати товар, що рекламується, і вимагають цього від дорослих. Як зазначають деякі західні дослідники, діти сьогодні визначають близько половини всіх сімейних покупок. Доросла ж людина також не завжди може захистити себе від агресивного впливу медіа, результатом якого можуть стати розлади емоційно-вольової сфери, порушення самопочуття, розумового розвитку, соціальних контактів, неадекватні, деструктивні вияви поведінки та ін. Про це свідчать дослідження таких науковців як А. Бандура, Л. Берковитц, П. Вінтерхофф-Шпурк, Р. Пацлаф, О. Захаров, О. Петрунько, М. Прихожан, К. Тарасов, О. Федоров, М. Жабський та ін.

Крім цього, діяльність більш як 70 % населення світу пов'язана з отриманням, переробкою, передаванням медіапродукту, а більше за 90% - є активними споживачами масової інформації (О. Федоров). Сучасна освіта також неможлива сьогодні без залучення ЗМІ та засобів масової комунікації, що орієнтує як на оновлення змісту реалізації зусиль, так і передусім на якісно нові результати, тому числі на розвиток критичного ставлення до інформації, рекламного медіапродукту. Однак, поняття “реклама” і відповідно критичне ставлення до неї є специфічним і не розглядається в процесі курсової перепідготовки вчителів початкової школи. Тільки проблемні курси “Початки економіки” надають таку можливість, проте підготовку на них проходить обмежена кількість вчителів, адже предмет “Початки економіки” є варіативним для початкової школи. Деякі з предметів базового навчального плану початкової школи, зокрема “Технології”, “Мистецтво” та ін. торкаються питання реклами, але не приділяють увагу розвитку критичного ставлення до її сутності. Саме тому, необхідна медіаосвіта вчителів, яка своїм змістом зорієнтовану на людину (Г. Онкович). Її з'ява в освітньому просторі є інноваційним освітнім процесом, зумовленим суспільною потребою [10].

Серед головних завдань медіаосвіти у світлі Концепції впровадження медіаосвіти в Україні є сприяння формуванню медіаімунітету, рефлексії та критичного мислення, адекватного, різнобічного, повноцінного і критичного тлумачення інформації, запобігання вразливості людини до медіа-насильства і медіаманіпуляцій, втечі від реальності в лабіринти віртуального світу, поширення медіазалежностей [6]. Розпочинати цю роботу треба якомога раніше - з дошкільної, початкової освіти і, звісно, підготувати до цього вчителя. Медіакомпетентний педагог може обирати необхідну інформацію для себе й учнів, ефективно використовувати медіатехнології в навчально-виховному процесі, сформувати у школярів критичне ставлення до медіапродукту, зокрема рекламного. Це також буде сприяти оптимізації відносин людини з соціумом, адаптації до ефективного виконання соціальних ролей, розвитку соціальної компетентності.

Варто зазначити, що праці давньогрецьких філософів (Аристотель, Геракліт, Демокрит, Сократ) містять описи, що характеризують діяльність критичної особистості. Так, органон Аристотеля (пізніше - “логіка”) в античній діалогічної практиці ґрунтувався на техніці критичного філософствування, а метод досягнення істини шляхом бесіди, діалогу, в ході якого послідовними питаннями виявлялися суперечності в промові опонента (Сократ), сприяв розвитку критичного ставлення до догматичних тверджень. На ставлення людини до предмету і процесу пізнання звертали увагу філософи Нового часу (Т. Гоббс, Р. Декарт, Дж. Локк, Л. Фейєрбах).

Упадає в око, що визначаючи зміст поняття “критичне мислення” Ед. Глейзер (1941 р.) серед здатностей, необхідних для такого мислення, називав здатності розпізнавати проблеми, збирати й вибудовувати необхідну інформацію, розпізнавати неявні припущення і цінності, розуміти і використовувати мову з точністю, ясністю, інтерпретувати дані, оцінюючи докази й аргументи, виявляти існуючу або неіснуючу логічну спорідненість між твердженнями, змальовувати виправдані укладення та узагальнення, здійснювати їх тестування, перебудовувати моделі переконань на основі більш широкого досвіду, виконувати точні рішення у повсякденному житті [4]. Можна стверджувати, що мова йде й про уміння критично сприймати інформацію, що у свою чергу сприяє розвитку соціальної компетентності.

У свою чергу, Г.Гарднер серед п'яти типів компетенцій для майбутнього другою визначив компетенцію синтезу, тобто здатність вибирати критичну інформацію із значного обсягу існуючої, систематизувати її таким чином, щоб вона мала сенс для самої особистості й для інших [9].

Не можемо обійти увагою думку Дж. Дьюи, який стверджував, що першочергове значенням сучасної освіти має розвиток тих навичок мислення, які дозволять адекватно оцінити нові обставини й сформувати стратегію розв'язування проблем, які у них приховуються [5].

Критичне мислення як стержневий компонент освіти США та Канади розвивається вже більш як півстоліття., а виховання покоління, здатного мислити критично, вважають пріоритетним завданням у соціальному та економічному аспекті. Адже громадяни, здатні до критичного аналізу, більш активно беруть участь у різних демократичних процедурах, а творчі особистості - “людський фактор” - “гнучкі працівники, що легко адаптуються” (С. Еренхальт), суттєво впливають на здатність держави витримувати конкуренцію (Джонсон). Однак, як зазначає Стернберг, навички критичного мислення, які намагаються прищепити у школі, у більшості своїй не відповідають реальним життєвим вимогам, не мають перспективи. Зокрема це стосується поведінки, проблеми вибору в певних ситуаціях на роботі, у побуті, у ставленні до політичних лідерів, подій, дій місцевих, регіональних урядових закладів, ЗМІ. Таким чином, можна стверджувати про важливість критичного ставлення до інформації, ЗМІ для розвитку соціальної компетентності особистості та необхідність упровадження медіаосвіти, збагачення програм підготовки школярів, вчителів соціальною компонентою.

Привертає увагу думка Л. Мастермана - консультанта ЮНЕСКО та Ради Європи з проблем навчання мови ЗМІ. Науковець зазначає, що освіта в цій галузі має бути спрямована на розвиток в учнів розуміння (з акцентом науковця на розвитку критичного мислення по відношенню до ЗМІ) особливостей функціонування ЗМІ, використання ними виразних засобів, механізму створення “реальності” та її усвідомлення аудиторією [8].

Близьку думку знаходимо у визначенні “критичної автономії” особистості по відношенню до медіатекстів як первинної мети медіаграмотності в трактуванні А.Сілверблета (A.Silverblatt) і Е.М. Енрайт Елісейрі (EMEnright Eliceiri), що полягає в “уміннях, які дають можливість школярам / студентам бути усвідомлено незалежними від одноманітних переваг медіатекстів. Педагоги заохочують учнів задавати питання про медіа, застосовуючи підходи, які допомагають систематично ідентифікувати повідомлення і їх цілі”[11, с.40].

Слід зазначити також, що О. Федоров, з огляду на зміст тези Л. Мастермана (подано вище) та методику У. Еко (U.Eco), виокремив такі значущі для аналізу медіатекстів позиції як: авторська ідеологія; умови ринку, які визначили задум, процес створення медіатексту і його сприйняття аудиторією; прийоми розповіді [Еко, 2005]. Науковець підкреслює, що даний підхід цілком співвідноситься з методикою аналізу медіатекстів за К. Безелгет [Безелгет, 1995] [12, с.24]. Слід зазначити, що серед моделей медіаосвіти школярів, розроблених в Росії, О. Федоров та І. Челишева виокремлюють модель розвивального навчання (розвиток сприймання, уяви, критичного мислення по відношенню до медіатекстів та ін.) [13, с.57].

Варто зупинитьсь на досліджені В. Брюшинкіна, у якому автор розглядає рівні критичного мислення, для кожного з яких пропонує свій вид аргументації, котрий характеризується різними співвідношеннями логічної та когнітивної компоненти. Це: 1) емпіричний рівень - критична перевірка фактів; 2) теоретичний рівень - критична перевірка теорій; 3) метатеоретичний рівень - критична перевірка норм і цінностей [3].

Близьку думку знаходимо у К. Арсеньєва. Він називає “дослідження будь-яких відомостей, які надходять ззовні, на предмет їх авторитетності логічності та етичної коректності” критичним ставленням до інформації [2]. Воно відбувається у випадку, коли “індивід, стикаючись з незнайомими даними, виконує три послідовні дії: визначає “авторитетність” джерела інформації (за виробленими критеріями авторитетності); аналізує “тіло” інформаційного повідомлення (інформація може бути фактологічна, оцінна, нормативна та ін.), визначає “програму дій”, закладену в тексті (до яких вчинків спонукає інформація і як ці дії співвідносяться із законами етики)”. Поняття “критичне ставлення до інформації” як позначення першого етапу формування “критичного мислення” при роботі з молодіжною аудиторією К. Арсеньєв співвідносить з поняттям “критичне сприйняття інформації” [1]. Цілком слушно науковець вважає найважливішим компонентом в аналізі електронних інформаційних джерел на предмет їх авторитетності, змісту і закладеної програми дій критичні підходи до нових відомостей та об'єктивне їх сприйняття, визначення закладеної в різних типах тексту “послань” або “мотивів”. Адже в кінцевому підсумку критичне сприйняття інформації покликане захистити людину від девіантної поведінки, яка, як відомо, програмується в ній в процесі комунікації і прийняття певних асоціальних цінностей. В ідеалі, особистість, що володіє сформованим етичним кодексом, вже володіє необхідним рівнем критичного сприйняття дійсності, оскільки така людина будь-які нові дані буде співвідносити зі своєю системою життєвих цінностей [1].

Як бачимо, саме критичне ставлення до інформації, зокрема й рекламного медіапродукту сприятиме виробленню медіаімунітету, розвитку соціальної компетентності особистості.

Ми спробували з'ясувати можливості післядипломної освіти для розвитку критичного ставлення вчителя початкової школи до рекламного медіапродукту, адже важлива роль у формування основ медіапедагогіки та аудіовізуальної грамотності учнівської та студентської молоді відводиться обласним інститутам післядипломної педагогічної освіти.

Слід зазначити, що відповідно до наказу наказ МОН молодьспорту України від 27.07.2011 № 886 щодо проекту “Науково-методичні засади впровадження вітчизняної моделі медіаосвіти у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів” до списку 87 базових загальноосвітніх закладів України було включено і загальноосвітні навчальні заклади (ЗНЗ) Запорізької області, а також Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (КЗ “ЗОІППО” ЗОР). Саме тому першим кроком стало проведення низки спеціальних семінарів для вчителів експериментальних шкіл з проблем медіаосвіти. Співпраця кафедри інноваційних освітніх технологій КЗ “ЗОІППО” ЗОР (к.тех.н, доцент С. Іванов) сприяла налагодженню роботи з вивчення теоретичної бази питання та забезпечення вільного доступу педагогів до необхідної інформаційної бази, ознайомленню з досвідом медіаосвіти в сучасному освітньому просторі, підготовці та проведенню установчих шкільних конференцій “Медіаосвіта - вимога часу”, педагогічних читань за працями О Федорова, спеціальних семінарів з проблем медіаосвіти, організації роботи шкільних теоретичних семінарів та інше.

Учителі та учні базових шкіл Запорізької області взяли участь у міжнародному медіафестивалі для школярів “Москва-Запоріжжя” 2011-2012. Медіафестиваль тривав понад три місяці. За цей час для його учасників в Інтернеті було проведено майстер-класи, після яких вони приступили до розробки власних медіа проектів. Представлений у номінації “Аудіовізуальний твір” соціальний рекламний ролик антиалкогольної спрямованості, створений дітьми різного віку під керівництвом дорослих Запорізького колегіуму №98, було визнано одним з актуальних і професійних (http://www.youtube.com/watch?v=10ctLjg9z6I). Яскравим завершенням став телеміст, на якому школярі двох країн поділилися своїми баченнями щодо медіапроектів, проблем сучасної молоді та ін., разом спробували знайти єдину позицію стосовно можливих перспектив розвитку юних громадян своєї країни.

У межах ІІІ Міжнародного освітнього форуму “Особистість в єдиному освітньому просторі” (Запоріжжя, 26-29 квітня 2012 р.) на одній із секцій було обговорено питання щодо медіаосвіти, у тому числі й критичного ставлення до інформації та розвитку соціальної компетентності засобами медіаосвіти, предмету “Початки економіки” (авт. к.п.н., доцент О. Варецька).

Викладачами кафедри інноваційних освітніх технологій було розроблено та впроваджено програму 2-тижневих курсів “Основи медіаосвіти”, навчання на яких пройшли вчителі базових експериментальних шкіл, у тому числи й вчителі початкових класів. Серед тем лекційних і практичних занять були такі, які стосувалися критичного ставлення до інформації (“Психологічні аспекти медіасприйняття”, “Особливості сприйняття аудіовізуальної інформації”, “Теорія впливу медіа. Маніпулятивні можливості медіа”, “Розвиток критичного мислення в медіаосвіті”, “Профілактика сучасних маніпулятивних технологій масс-медіа”), а також розвитку соціальної компетентності учнів та вчителя (“Адаптація учнівської молоді до соціально-економічних умов суспільства”).

Крім цього, в оглядових лекціях щодо інноваційних освітніх технологій обов'язково приділяється увага питанням медіаосвіти, соціальної компетентності. Для вчителів початкової школи у темі “Соціальна компетентність педагога як умова впровадження інноваційних освітніх технологій”, на курсах “Початки економіки”, на заняттях постійно діючого обласного семінару “Розвиток соціальної компетентності педагога і школяра” на базі Запорізького колегіуму №98 відбувається ознайомлення з правилами створення рекламних медіатекстів, вимогами, законодавчою базою щодо реклами, обговорення питання критичного ставлення до рекламних текстів. На практичних заняттях педагоги мають можливість не тільки аналізувати рекламні ролики, а й підбирати в Інтернеті або створювати власні ролики антиреклами, що сприяє розвитку їхнього критичного ставлення до рекламного медіапродукту й медіа та соціальної компетентності.

Практичний етап надав можливість вчителям реалізувати отримані знання на практиці. Вони розробляли конспекти та проводили інтегровані уроки, диспути, позакласні заходи, години спілкування, підготували методичні рекомендації, матеріал для занять з елементами тренінгу, доповіді тощо.

Результати вхідного та вихідного діагностування підтвердили суттєве зростання рівня медіа, соціальної компетентності вчителів, а також розвитку критичного ставлення до інформації, зокрема до рекламного медіапродукту.

Висновки та рекомендації

Отже післядипломна педагогічна освіта має можливості, які варто ширше використовувати для розвитку критичного ставлення до рекламного медіапродукту як складової соціальної компетентності вчителя початкової школи.

Список використаних джерел

1. Арсеньев К.С. Социальные сервисы вики как образовательная среда для формирования критического отношения к информации: (ІІ конф. “Гуманитарные науки в современном обществе: педагогика, психология и социология”, 2011 г.) [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://elib.sfu-kras.ru/handle/2311/9038

2. Арсеньев К.С. Социальный wiki-проект как средство развития у студентов вуза критического отношения к информации // The Emissia.Offline Letters (Электронное научное издание (научно-педагогический интернет-журнал), 2011, сентябрь. - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.emissia.org/offline/2011/1639.htm

3. Брюшинкин В.Н. Критическое мышление и аргументация // Критическое мышление, логика, аргументация / Под ред. В.Н. Брюшинкина, В.И. Маркина. - Калининград: Изд-во Калинингр. гос. ун-та, 2003.

4. Defining Critical Thinking// The critical thinking community / Information Literacy Competency Standards for Higher Education - Режим доступу: http://www.criticalthinking.org/pages/defining-critical-thinking/766

5. The Cambridge dictionary of philosophy / Robert Audi (General Ed.) - Cambridge, United Kingdom: Cambridge University Press, 1998. - P.200.

6. Концепція впровадження медіаосвіти в Україні. Схвалено постановою Президії Національної академії педагогічних наук України 20 травня 2010 року, протокол № 1-7/6-150. - Режим доступу: http://www.ispp.org.ua/news_44.htm

7. Короченский А. П. Медиакритика в теории и практике журналистики: Дис.... д-ра филол. наук: 10.01.10: Санкт-Петербург, 2003. - 467 c.

8. Мастерман Л. Навчання мови засобів масової інформації / Л. Мастерман // Фахівець. - 1993. - № 4. - С. 23.

9. Multiply Intelligences. The Theory in Practice. Howard Gardner. Basic Books, 1993.

10. Онкович Г.В. Технології медіаосвіти (2007). // Новітні засоби навчання: проблеми впровадження та стандартизації. - Режим доступу: evartist.narod.ru›mdo/lit/03/128.doc

11. Silverblatt, A and Enright Eliceiri, E.M. (1997). Dictionary of Media Literacy. Westport, Connecticut -- London: Greenwood Press, 234 p. - Режим доступу: http://psyfactor.org/lib/fedorov14.htm

12. Федоров А.В. Критический анализ медиатекста, содержащего сцены насилия, на медиаобразовательных занятиях в студенческой аудитории (на примере фильма “Груз 200”) / А.В. Федоров // Медиообразование. -2007. - 4. - С.24.

13. Федоров А., Челышева И. Медиаобразование в современной России: Основные модели / А. Федоров, И. Челышева // Высш. образование в России. - 2004. - № 8. - С. 34-39.

14. Халперн Д. Психология критического мышления. - СПб.: Питер, 2000. - 512 с.: ил. - (Серия “Мастера психологии”).

Размещено на Allbest.ru