Життєва активність та її вплив на стан психолого-фізичного розвитку дітей шкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Життєва активність та її вплив на стан психолого-фізичного розвитку дітей шкільного віку

Реформування системи сучасної освіти супроводжується ускладненням навчальних програм, запровадженням новаторських педагогічних технологій, які можуть виявляти часто негативний вплив на стан здоров'я учнів [4].

Динаміка формування стану здоров'я дитини, майже на 50% залежить від способу та умов життя, у тому числі на 21-27% - від умов та організації навчального процесу у загальноосвітніх навчальних закладах [3].

Значну увагу цим питанням приділяють педіатри США. Недарма, за поданням R.M. Barros [7], члени Американської педіатричної академії висловили думку, що кожна дитина заслуговує на те, щоб враховувати і розвивати її унікальний потенціал з урахуванням факторів, що заважають її оптимальному розвитку.

Більш важливою умовою підтримання фізичного та нервово-психічного благополуччя учнів постає повноцінна психологічна адаптація до оточення школи, під якою мають на увазі пристосування до дії сукупності розумових, емоційних та фізичних навантажень, як зв'язаних, так і не зв'язаних навчально-виховним процесом та збереження життєвої активності учня. Відхилення у психофізіологічному статусі учнів є причиною виникнення дезадаптаційних порушень, зниження рівня життєвої активності та соматичних захворювань, що створюють ускладнення при засвоєнні навчальної програми, та формують порушення нормального росту та розвитку дитини [1, 6].

Зниження рівня життєвої активності може призвести до формування синдрому хронічної втоми. Хронічна втома - це стан, за якого імунна система дитини набуває такої толерантності, що стає беззахисною перед різними вірусно-бактеріальними агентами та виникненням швидкої втоми, слабкості, в'ялості, нестатку енергії, апатії. Як наслідок, у дітей порушується пам'ять, здатність вирішувати завдання, з'являється безсоння, тремор рук, неспокій та безпричинні страхи. Якщо не прийняти своєчасних заходів, це може призвести до психологічних відхилень і, навіть, хронічних захворювань. Несвоєчасне розпізнавання характеру та природи відхилень, відсутність індивідуально-корегуючих програм призводять не тільки до хронічного відставання у засвоєнні шкільної програми, а й до порушень психосоціального розвитку дитини та різних форм відхилень у поведінці [5].

Групою вчених з Великої Британії під керівництвом Margaret May було проведено широке дослідження, з визначення варіантів (фенотипів) синдрому хронічної втоми з превалюванням певних синдромів. Учені виявили синдром хронічної втоми у 69,4% [8]. Тому висвітленню проблематики збереження життєвої активності дітей шкільного віку приділяється сьогодні значна увага вчених.

Реєстрація даних, первинна статистична обробка вад особистісно - го розвитку, дефектів розвитку пріоритетів, тест Варга-Століна, соціометричні показники, зокрема, показники соціально-комунікативних здібностей, та життєвої та соціальної активності було проведено з використанням ДПК «Універсал 3.43», автор В.О. Киричук [2]. Дослідження проведено на базі Київської гімназії №34 - задіяно 527 дітей, та Луцької гімназії №4 - 583 дитини середнього та старшого шкільного віку.

Вплив на формування якісних показників здоров'я учнів та вплив на його показники соціальних та психологічних чинників у процесі навчання оцінювався шляхом парної та ба - гатофакторної математичної кореляції.

Аналіз отриманих даних проведено з використанням статистичного пакету SPSS 20 версії. При виконанні монофакторного аналізу кількісних даних було визначено середні значення або медіани в залежності від виду розподілу значень змінної. Для монофакторного аналізу якісних даних були обчислені частки значень.

Завдання порівняння двох генеральних сукупностей з нормальним розподілом кількісних значень виконувалася за двостороннім критерієм Стьюдента. При несиметричному розподілі значень кількісні дані двох незалежних вибірок порівнювалися за допомогою критерію Ман-Уітні. Критичний рівень значущості становив 0,05. В обох випадках було обчислено 95% довірчий інтервал різниці значень. Порівняння якісних даних у двох незалежних вибірках здійснено з використанням критерію узгодженості Пірсона хі-квадрат. За наявності 5-ти та менше значень в одній із груп спостережень використовувався точний критерій Фішера. При аналізі 4-клітинкових таблиць взаємної спряженості було обчислено відношення перехресних добутків, тобто, відношення шансів, що характеризує міру відносного ризику. Для відношення шансів також обчислювалися 95% довірчі інтервали.

Визначення остаточних значень відношення шансів здійснювалося за допомогою логістичної регресії методом зворотного виключення незалежних змінних, що мали незначущі значення відношення шансів.

Результати дослідження.

Важливим показником рівня соціального комфорту дитини є життєва активність. Відомо, що життєва активність - це здатність особистості виступати збудником змін у зовнішньому і власному внутрішньому світі (на відміну, коли джерелом є зовнішній стимул). Вона є фундаментальною властивістю живого і виступає критерієм відмінності живої матерії від неживої [2].

Розрізняють 9 видів життєвої активності дитини шкільного віку:

1) дозвільно-ігрова, 2) фізично-оздоровча, 3) художньо-образна, 4) предметно-перетворювальна, 5) навчально-пізнавальна, 6) соціально-комунікативна, 7) громадсько-корисна, 8) національно громадянська, 9) духовно-катарсична.

Характеристика особливостей життєвої активності учнів може дати медичним працівникам можливість виявлення преморбідних станів у дітей. Зниження рівня життєвої активності може бути індикативною ознакою наявності грізного соціального фактору впливу на створення ситуації дисбалансу функціонування фізіологічних систем організму дитини.

Дозвільно-ігровий вид життєвої активності характеризується через якість використання вільного часу для відновлення власних сил, подорожі, гри, перегляду художніх і науково-популярних фільмів, відвідування театру, концертів, де активність спрямована на відтворення енерго-інформаційного потенціалу людини. Нами було вивчено стан дозвільно-ігрового виду життєвої активності учнів двох регіонів, дані якої показано у таблиці 1.

Як видно, лише 14,6% дітей нами було віднесено до високого рівня дозвільно-ігрової активності, а показники 33% дітей відповідали низькому рівню цього виду життєвої активності.

Загальновідомим є те, що надзвичайно велике значення має стан фізично-оздоровчої активності дитини. Проявами цього виду життєвої активності є фізичні вправи, загартовування, спорт, гігієна тіла тощо. При вивченні цього виду життєвої активності ми встановили наявність достовірної різниці показників двох груп. (див. табл. 2.)

Таблиця 1. Характеристика стану дозвільно-ігрового виду життєвої активності учнів