Виховання естетичного ставлення дошкільників до навколишньої природи засобами краєзнавчо-туристичної діяльності в умовах педагогічної взаємодії

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИХОВАННЯ ЕСТЕТИЧНОГО СТАВЛЕННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ ДО НАВКОЛИШНЬОЇ ПРИРОДИ ЗАСОБАМИ КРАЄЗНАВЧО-ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Таїсія Грицишина

Аннотация

педагогічний дошкільний навколишній природа

В статье раскрываются методы и приемы привлечения внимания детей дошкольного возраста к красоте окружающей природы, что способствует развитию эстетического отношения воспитанников к окружающему миру. Подчеркивается необходимость руководства взрослым процессом наблюдения в природе, раскрываются влияние и особенности педагогического взаимодействия в краеведо-туристской работе.

Ключевые слова: эстетическое отношение, педагогическое взаимодействие, краеведо-туристская работа, эмоция-действие, преобразующая деятельность.

Annotation

In this article the attention is paid to arresting methods and procedures for paying attention ofpre-school age child to the beauty of nature around us. It contributes the esthetic relation of the child to the world around. The necessity of managing the process of nature observation by adult is highlighted, the influence and peculiarities of pedagogic interaction during land supervision and tourism is analyzed. The peculiarities of pedagogical interaction during land observing and tourism are exposed.

Key words: aesthetic attitude, pedagogical interaction ethnographer-tourist work, emotion, action, transforming activity.

Виклад основного матеріалу

Природа - це середовище, що оточує людину. Вона має багато форм вираження і значень. Природу можна розглядати як таку, що існує, як Всесвіт, який нас оточує у різноманітності проявів, як певне зовнішнє середовище, в якому ми живемо. Це природне навколишнє середовище справляє безпосередній вплив на нас і життя.

Формування ставлень особистості до світу, розвиток у дошкільників почуттів, потреб, інтересів вивчали О. Леонтьєв, В. М'ясищев, С. Рубінштейн, П. Якобсон. Ефективні засоби розвитку естетичних почуттів та уявлень дітей розроблено у наукових дослідженнях Н. Ветлугіної, О. Дзержинської, Н. Кириченко, Т Комарової, Л. Компанцевої, В. Пабат, Н. Сакуліної, О. Фльоріної; естетичне сприйняття дошкільників - О. Запорожця, В. Космінської, Н. Зубарєвої. Зв'язок екологічного та естетичного виховання простежується у працях С. Жупаніна, Е. Залкінд, І. Звєрєв, Л. Печко, В. Сенкевича, В. Сич, Г Тарасенко.

Взаємозв'язок естетичної та екологічної культури висвітлено у працях таких вчених, як Г. Апресян, В. Баленок, С. Безклубенко, В. Шестаков. Значущість естетичних факторів природи у формуванні духовної культури, аналізу природи, як естетичної цінності розглядали Д. Хацькевич, Д. Джола, І. Смолянінов, Л. Столович, А. Щербо, О. Дробницький, Л. Юлдашев [9].

У контексті нашого дослідження особливої актуальності набуває проблема виховання естетичного ставлення особистості до навколишньої природи, одним із пріоритетних завдань якого є формування основ естетичної культури, як базисної якості особистості, що розвивається.

Вирішальну значущість у розвитку естетичного ставлення має дошкільний вік, як зазначали Б. Теплов, О. Леонтьев, Л. Виготський, О. Запорожець, Н. Ветлугина та ін. Про здатність дітей дошкільного віку естетично сприймати прекрасне у навколишньому писали П. Блонский, С. Рубинштейн, К. Лепілов, Н. Сакуліна, В. Косменска, Н. Зубарєва [11].

Естетичне сприйняття життєвих явищ завжди індівідуальне і вибіркове. В основі його міститься емоційний відгук на прекрасне. Залежно від рівня загальної культури люди порізному реагують на красу. Одні захоплюються гармонійними ритмами й римами, переходами та взаємопереходами кольорів, звуків, форм та рухів, інші не відчувають цієї гармонії і захоплюються грубими, різкими звуками, безладними рухами, випадковим поєднанням кольорів. Дитина завжди відгукується на красиве в природі, предметному світі, мистецтві, на добрі почуття людей. Особливу значущість при цьому має особистий досвід малюка, його спонукання, прагнення, переживання.

Однак, естетичне ставлення дитини-дошкільника не зводиться тільки до сприйняття краси світу, діяльні прояви відносин потребують створення певних педагогічних умов, в яких дитина зможе необмежено проявляти перетворюючу активність. Поряд з такими специфічними особливостями естетичного ставлення дошкільника, як висока емоційність сприйняття, сприйнятливість до чуттєвих властивостей дійсності, установка на асоціативне втілення сприйманого об'єкта, синкретизм, активне підключення уяви і фантазії, яскраво виражений діяльнісний характер, - представляється можливим введення нової особливості: емоції-дії, тому, що естетична емоція у дошкільному дитинстві не тільки впливає на поведінкову установку, але й виражається миттєво в міміці, жестах, дії, а також слові.

Психологи зазначають, що у процесі виховання ставлення до навколишньої дійсності мають значущість як позитивні, так і негативні емоції. Проте позитивні емоції, що базуються на задоволенні, є психологічним механізмом формування активної соціальної позиції особистості (Б. Бітінас).

Необхідно зазначити, що організація естетичного виховання в сучасних дошкільних закладах не враховує незаперечний перетворювальний характер естетичного ставлення дітей, обмеження активності призводить до згасання чуйності дітей до краси світу, прагненні брати участь у поліпшенні долі красивого. Шлях розвитку естетичного ставлення до дійсності у дошкільному віці - це рух від емоційних до діяльнісних проявів, від емоції-дії до її оцінювання, потім до перетворення, основа якого містить мотив «Хочу зробити красиво», і потім, до етичного вчинку, в основі якого дошкільник має мотив «Хочу, щоб іншому було красиво, радісно».

У розв'язанні цього завдання можуть бути використані потенційні можливості краєзнавчо-туристської діяльності. Це обумовлено наявністю в ній різних форм і засобів для спілкування з живою природою. Специфіка туристично-краєзнавчої діяльності (мінливі картини природи, чудові краєвиди, спостереження за вітром і небом, експериментування з природним матеріалом, пісні і розмови біля вогнища, розповіді дорослих, самостійні спостереження, ігрові навчальні ситуації, нескладні досліди в природі, творчі й лісові ігри, туристичні свята і змагання тощо) загострює емоційне сприйняття, сприяє формуванню яскравих естетичних вражень, задовольняє природну потребу дітей у русі, зміні місць, накопиченню вражень, спілкуванню з однолітками й дорослими. Ознайомлення з різними об'єктами та явищами природи, творами мистецтва, народною творчістю і традиціями під час екскурсій та подорожей, розвивають уяву дітей, їх здатність сприймати і цінувати прекрасне.

Дослідження та науково-методичне обґрунтування туристично-краєзнавчої діяльності, як засобу естетичного розвитку дітей застосовується ряд передумов. Так, підкреслювали важливість спілкування дитини з природою і використовували елементи краєзнавства та туризму у своїх працях Я. А. Коменський, І. Г Песталоцці, Ф. Рабле (розвивали принцип природовідповідності), Ж.-Ж. Руссо (розкрив цілі та завдання подорожей та їх взаємозв'язок з іншими засобами формування особистості), Л. М. Толстой, К. Д. Ушинський (підкреслювали важливість принципу народності у вихованні), В. О. Сухомлинський (використовував вплив природи на особистість), П. Ф. Каптерев (підкреслював єдність природного і соціального у процесі розвитку дитини), H. A. Гейнике, В. А. Герд, С. Т Шацький (сприяли створенню туристичних організацій, зробили внесок у розвиток екскурсійного методу), A. C. Макаренко (розробив методи «перспективних ліній» і «завтрашньої радості») тощо [5].

Розвиток естетичного ставлення дітей дошкільного віку до дійсності засобами краєзнавчо-туристичної діяльності передбачає «організацію співробітництва» - особливої педагогічної взаємодії вихователя і дитини на засадах педагогіки співробітництва. Така педагогічна взаємодія - це зв'язок рівноцінних суб'єктів, в якій рольові позиції «вихователь-вихованець» не є жорстко зафіксованими, результатом якої є, з одного боку, перетворення особистісних сфер учасників взаємодії, з іншого - встановлення і розвиток міжособистісних відносин.

Пробудження естетичних емоцій та почуттів у дітей вимагає особливої методики, де головним є керівництво враженнями, тренування органів сприйняття, створення умов для емоційно яскравих індивідуальних і колективних переживань, вражень у процесі сприйняття естетичних об'єктів. Емоційно забарвлена мова дорослого (лагідність, тривожність, співчуття) викликає у дітей відповідні переживання, виражає ставлення до природи, є зразком для наслідування. В умовах педагогічної взаємодії можливий обмін естетичними враженнями і переживаннями між дорослим і дитиною і, як наслідок, відбувається розвиток естетичного ставлення дітей до дійсності.

Метою нашого експериментального дослідження є визначення ефективних прийомів залучення уваги дітей до краси, що сприятиме розвитку естетичного ставлення до навколишньої природи (яке ми розуміємо як зв'язок зі світом, що передбачає ймовірність його добудовування, зміни за законами краси й гармонії), завдяки педагогічній взаємодії зі значущим дорослими засобами краєзнавчо-туристичної діяльності.

Спостереження у природі ми проводимо з метою сприйняття образу об'єкта, виділення особливостей, таких як: розмір, колір, рухи, звуки та стимулювання появи позитивних емоційних реакцій. Під час спостережень діти наслідують інтонацію голосу, а не тільки повторюють слова. Характерно, що емоційні висловлювання дітей щодо ставлення до рослин і тварин, допомагають їм перебороти скутість власних почуттів, сприяють емоційним переживанням та їх усвідомленню. Лагідна форма звертання до живих істот з часом стає звичною для дітей. Спостерігаючи за об'єктами та явищами природи, отримуючи пояснення дорослих, наслідуючи їх поведінку діти поступово підходять до глибокого розуміння навколишнього світу.

Ми помітили, що для молодшого дошкільника «красиве» - це яскрава, блискуча іграшка, нарядний костюм тощо. У старшому дошкільному віці дитина починає бачити красу в гармонії фарб та ліній, ритмічності звуків, пластичності рухів. Сильні переживання викликає у них краса та могутність природних явищ, пейзажів, краєвидів. Чим краще дитина орієнтується у навколишньому середовищі, тим складніші та різноманітніші стають причини, що породжують у неї почуття прекрасного.

Наші спостереження показали, що майже всі об'єкти та явища природи, завдяки динаміці й виразності привертають увагу дітей, ваблять їх розмаїттям і викликають зацікавленість. Їхні руки тягнуться до всього, що є поряд. Ми підтримуємо цей інстинкт цікавості, надаємо змогу відчути на дотик, що сприяє позитивному емоційному ставленню до них. Винятком є лише об'єкти, що можуть зашкодити здоров'ю, але, разом з тим, дитина має усвідомити можливі негативні наслідки їх дії. Обов'язковою умовою під час дотикового обстеження є ознайомлення з правилами поводження з рослинами і тваринами.

Поступово досвід дітей поповнюється відчуттям теплого й холодного, м'якого і твердого, гладенького і шерехатого, ребристого, гострого, колючого. Діти зі задоволенням виконують ігрові вправи - знаходять у лісі гладенькі, пухнасті, м'які об'єкти. Такі вправи ускладнюються, змінюються в залежності від місця перебування, віку дітей, пори року. Крок за кроком дошкільники піднімаються до нової якісної сходинки у сприйманні - перцептивної чуттєвої оцінки об'єктів. Це здійснюється за допомогою аналітичного сприймання - виділення окремих елементів і, разом з тим, зв'язків між ними. Необхідно зауважити, що таке сприймання приходить до дитини не з віком, а виростає на ґрунті достатнього чуттєвого досвіду, як нова якісна грань її перцептивних дій.

Ефективним прийомом виховання естетичного ставлення, на нашу думку, є порівняння. У свідомості дітей сформовано деякі естетичні еталони, представлені у вигляді конкретних образів. Знаходження в об'єктах природи схожості зі знайомими приємними образами викликає у дітей здивування та позитивні емоційні переживання. Про це свідчать посмішка, інтонація голосу, слова ласки, бажання доторкнутися.

Як з'ясувалося на початку експерименту, естетичні судження дітей старшого дошкільного віку мають такі особливості: по-перше, рідкісні висловлювання, що характеризують, як привертає увагу до об'єкта; по-друге, невелика кількість описових прикметників в активному словнику дітей позначається, зокрема, на якості судження. На питання: «Чим подобається тобі кульбабка?» типовою є відповідь: «Вона гарна». Тому більше намагаємося виявити власні емоції й почуття у мовленні: у процесі спостережень в природі, складаємо разом з дітьми екологічні казки, описові розповіді про рослини і тварин, дякуємо й говоримо «компліменти» природі.

Глибше зрозуміти естетичні переживання дітям допомагає поетичне слово. Рівень психічного розвитку дошкільників дає змогу наочно уявити ті об'єкти та явища природи, описані у віршах, естетично їх оцінити. Самостійно систематизувати враження дитині ще важко, тому разом з дорослим вона шукає образні вислови, порівняння у віршах, що виражають наші естетичні почуття. Виразність наділяє художнє слово здатністю викликати емоції, переживання, підкреслювати головне, індивідуальне в образі, узагальнювати істотні ознаки. Тобто, поетичне слово з властивою йому образністю допомагає узагальнити враження від побаченого.

У процесі спостережень за дітьми виявилося, що переживання приємності того чи іншого об'єкта спонукає її до активних дій. Яскравим є приклад з досвіду роботи. Під час прогулянки-походу Данилко зірвав кульбабку обабіч дороги та кинув її на землю та пішов далі. Реакція групи була миттєвою. Діти зупинились, огидливо дивлячись на Данилка. Маша підняла зірвану квітку, поклала на складені руки немов дитинку і почала колихати, примовляючи лагідні слова. Інші дівчатка гладили кульбабку, поправляли її, щоб їй було гарно лежати, пестили немов гарненьку дитинку. У цьому випадку нами було створено умови для вільного виявлення позитивних емоцій дітьми, а потім ми активізували дітей, які залишилися байдужими. Їм було запропоновано теж погладити квітку, відчути її на дотик, розповісти на що вона схожа, роздивитись як вона радіє, поговорити з нею, запитати чим їй допомогти (наприклад, поставити у склянку з водою в групі). Ситуація свідчить про стимуляцію дії такого механізму формування екологічної свідомості, як емпатія.

Спостереження за дітьми показало, що почуття дітей нестійкі і легко змінюються під впливом авторитетних дорослих. Діти, які відчувають зацікавленість дорослого, виступають ініціаторами спілкування, у процесі якого описують як власні відчуття, позначають власне ставлення, так і прагнуть дізнатися ставлення вихователя. Тому ефективним прийомом ми вважаємо коментування дорослими дій та вчинків дітей, спостережуваних явищ. Враховуємо при цьому те, що дошкільники легко відрізняють правдиве і щире від фальші й лукавства.

Суттєво, з віком, змінюються у дошкільника і зовнішні прояви почуттів. Естетичні почуття - це відчуття краси явищ природи: гармонії барв, звуків, рухів, форм, відображення яких відбувається в різних специфічних дитячих видах діяльності. Відомо, що будь-яка діяльність, зокрема, творча, немає смислу без глибокого чуттєвого сприйняття дитиною навколишнього світу. Гармонійне поєднання предметів, цілого та частин, ритм, консонанс, симетрія, колорит викликають відчуття приємного, насолоди, що глибоко переживаються і є натхненням для душі. Ці почуття викликають появу бажання у дітей відтворити власні враження у малюнку, аплікації, ліпленні, створенні колажу, флористичної роботи, виробу з природного матеріалу - у продуктивних видах дитячої діяльності. Не тільки в мисленні, а й почуттями та діями дитина утверджує себе в світі речей.

На момент закінчення експерименту жодна дитина не вагається у знаходженні красивого навколо. Діти дають розгорнуте обґрунтування свого вибору, описують об'єкт, використовуючи нешаблонні оціночні прикметники, а також позначають свої почуття і відчуття, пов'язані зі сприйняттям краси. Тоді як для більшості дітей на початку експерименту важко було пояснити власний вибір. Отже, можна говорити про ефективність розроблених прийомів залучення уваги дітей до краси. Закономірно можливий висновок про те, що естетичне ставлення до світу активізує мову дитини, спонукає її до міркування про навколишнє, висловленню естетичних суджень.

Одним з більш важливих результатів виконаної дільності стало збільшення кількості дітей-перетворювачів, тобто, дітей, готових проявити естетичне ставлення до світу у вчинку, самостійній діяльності. Вдосконалення педагогічної взаємодії вихователів з дітьми у процесі краєзнавчо-туристичної діяльності за рахунок поглиблення міжособистісних зв'язків, а також використання прийомів розвитку естетичного ставлення збільшило кількість дітей-перетворювачів (з 35 % до 65 % ). На наш погляд, це підтверджує ідею про обумовленість розвитку естетичного ставлення до оточуючого, що передбачає ймовірність його добудовування, зміни за законами краси й гармонії, завдяки педагогічній взаємодії зі значимим дорослим.

Таким чином, за результатами проведеного експерименту можемо відзначити такі характерні особливості естетичного ставлення дитини дошкільного віку до оточуючого світу як:

- висока емоційність сприйняття, що виражається в миттєвій дії, слові;

- активне підключення уяви і фантазії;

- бачення за чуттєвими властивостями в дійсності настрою, характеру об'єкта, що знаходить вираз у самостійній художній діяльності;

- синкретизм (переживання перебувають у нерозривному зв'язку з образами, створеними уявою);

- яскраво виражений діяльнісний характер (в діяльності відбувається становлення відносин, а також ставлення знаходить своє вираження).

Вплив педагогічної взаємодії на розвиток естетичного ставлення дітей до навколишньої дійсності визначається наступними показниками:

1. Збагачення спрямованості естетичного ставлення дітей за рахунок розвитку здатності помічати красу в найближчому оточенні;

2. Стійкість бажання (потреба) дітей обговорювати власні переживання з дорослим з приводу побаченого;

3. Позитивна динаміка у становленні нешаблонних розгорнутих естетичних суджень дошкільників, звернених до дорослого, що виявляється у вираженні особистого ставлення дитини до краси навколишньої дійсності через опис того чи іншого об'єкта або явища, наділення його певними характеристиками й настроями;

4. Вираз естетичного ставлення до дійсності у вчинку, в естетичному перетворенні навколишнього.

Таким чином, краса і багатоманітність довкілля в будь-яку пору року впливає на емоційний стан дітей, викликає у них бажання спостерігати, запитувати, розповідати. Шлях становлення естетичного ставлення до навколишньої природи у дошкільному віці - це рух від емоційного типу ставлення до діяльнісного. Емоції - це найперша узагальнена оцінка об'єктів і явищ природи. Недооцінювання значущості розвитку емоційно-чуттєвої сфери дітей, брак чи обмаль позитивних прикладів для наслідування, а також інші помилки навчально-виховного процесу призводять до того, що у 4-5 річних дітей формується неадекватне ставлення до окремих тварин і рослин. «Емоційний місточок» допомагає засвоювати знання та переводити їх у сферу дій, що здійснюються самостійно і з пізнавальним інтересом.

Спрямованість естетичного ставлення дошкільника до оточуючого, безсумнівно, залежна від спрямованості відносин із значимим дорослим. В дитячій свідомості спонтанно формується суб'єктивний образ природи, що є результатом емоційно-чуттєвих контактів з навколишнім світом. Проте цей досвід є хаотичним нагромадженням вражень.

Якщо дорослий готовий ділитися з дитиною враженнями, відчуттями, говорити про них, звертати увагу дитини на об'єкти і явища, що здаються йому красивими та привабливими, то ці об'єкти і явища стають привабливими і для дитини. Важливо зауважити, що вміння бачити красу природних об'єктів і явищ об'єднує дітей і вихователів. Завдання вихователя - виховати у дітей культуру естетичного сприймання природи, допомогти їм зрозуміти складний феномен, як естетична виразність.

Дослідження показало, що наявність педагогічного керівництва у краєзнавчо-туристичній діяльності дає можливість стимулювати, спрямовувати та коригувати естетичний розвиток особистості. Вихователю необхідно ставити перед дитиною завдання, які могли б активізувати, конкретизувати і полегшити сприйняття естетичних об'єктів природи і соціокультурного середовища.

Враховуючи вищезазначене, можемо зробити висновок, що естетичне ставлення дитини дошкільного віку до навколишньої природи - це емоційно-діяльнісний зв'язок зі світом, що виявляється, у першу чергу, в естетичній емоції-дії, зароджується і розвивається в умовах художньо-естетичної діяльності, у судженнях, характері взаємодії зі світом, людьми. Педагогічна взаємодія як гнучкий, варіативний процес може ефективно вбудуватися в логіку розвитку естетичного ставлення і допомогти дітям побачити красу природи, вгадати за її формою настрій, характер, співпереживати оточуючому, висловити небайдужість до краси навколишнього у вчинку, в естетичному перетворенні дійсності.

Використані літературні джерела

1. Грицишина Т І. Маленькі туристи. Краєзнавство, туризм у дошкільному закладі [Текст] / Т І. Грицишина. К.: Вид. «Шкільний світ», 2004. 128 с.

2. Кряжева Н. Л. Развитие эмоционального мира детей [Текст] / Н. Л. Кряжева. Ярославль: «Академия развития», 1997. 208 с.

3. Лихачев Б. Т. Эстетика воспитания. М.: Просвещение, 1972. 256 с.

4. Маркотенко Е. В. Основы эстетического развития личности подростка в условиях туристскокраеведческой деятельности: Автореф. дис. канд. пед. наук. М., 2001.

5. Маршицька В. В. Виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку: Автореф. дис. канд. пед. наук. К., 2002.

6. Зязюн И. А., Кривонос И. Ф., Тарасевич H. H. Основы педагогического мастерства [Текст] / под ред. И. А. Зязюна. М.: Просвещение, 1989. 302 с.

7. Пименов A. B. Маршруты в прекрасное. Детский туризм как средство эстетического воспитания подрастающего поколения [Текст] / А. В. Пименов. Кострома: Верхне-Волжское книжное издательство, 1966. 12 с.

8. Развитие личности ребенка в системе ТКД [Текст] / Сост. Л. В. Алиева. М.: Подразделение оперативной печати ВИК, 1993. 31с.

9. Роганова М. В. Формування у дітей старшого дошкільного віку ціннісного ставлення до природи засобами мистецтв: Автореф. дис. канд. пед. наук. К., 2001.

10. Рок И. Введение в зрительное восприятие [Текст] / И. Рок. М.: Педагогика, 1980. 280 с.

11. Рындина А. Г Развитие эстетического отношения старших дошкольников к действительности в условиях педагогического взаимодействия: Автореф. дис. канд. пед. наук [Текст] / А. Г. Рындина. СПб, 2010.

12. Смольников И. Ф. Природа в системе эстетического воспитания: Книга для учителя [Текст] / И. Ф. Смольников. М.: Просвещение, 1984. 107 с.

13. Шевцов Е.В. Эстетическое воспитание и формирование личности [Текст] / Е. В. Шевцов. М.: 1982. 40 с.

14. Эстетическое воспитание на экскурсии: Методические рекомендации [Текст] / ВЦСПС Центр; разраб. H. H. Никитина. М.: «Турист»,1986. 56 с.

15. ЯковлевЕ. Г Эстетика: Учебное пособие [Текст] / Е. Г. Яковлев. М.: Гардарики, 1999. 464 с.

Размещено на Allbest.ru