Виховання національної свідомості молоді в контексті європейської інтеграції України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виховання національної свідомості молоді в контексті європейської інтеграції України

Актуальність дослідження

патріотизм свідомість молодь національний

Зростання соціальної ролі особистості, гуманізація та демократизація суспільства, інтелектуалізація праці, глобальна інформатизація, швидка зміна техніки і технологій в усьому світі - все це потребує створення таких умов, за яких народ України став би нацією, що постійно навчається і здатна конкурувати з іншими країнами світу. Зміст освіти, особливо дошкільної, початкової і середньої, повинен відповідати стратегічним вимогам національного виховання, мати чітко виражений україноцентричний характер і основуватися на ідеях людиноцентризму як цивілізаційному виборі нації. Ідеалом національно-патріотичного виховання виступає всебічно розвинений, національно свідомий, високоосвічений, компетентний громадянин, здатний до саморозвитку та самовдосконалення.

Актуальність даної тематики зумовлена необхідністю реалізації сучасної державної політики у сфері становлення української державності, побудови громадянського суспільства, інтеграцію України у світове та європейське співтовариство, яке передбачає орієнтацію на Людину, її духовну культуру й визначає основні напрями виховної роботи з молоддю та модернізації навчально-виховного процесу.

За роки незалежності в Україні було написано багато науково-теоретичних та практичних студій, присвячених оновленню підходів до розуміння і здійснення патріотичного виховання. Серед праць - книга П. Кононенка «Свою Україну любіть...» (1996), статті: М. Стельмаховича «Ми мусимо навчитися чути себе українцями» (1996), С. Урбатіс «Пробудити любов до рідної землі: особливості національного виховання школярів» (1996), К.Кулик «Бути патріотом не на слові, а на ділі: національна спрямованість навчання» (1996), В. Редіної «Патріотів треба виховувати» (1999), Н. Міщенко «Який же проросте патріотизм» (1999), Ю. Палеха «Патріотичне виховання» (1999), В. Руденка, Ю. Руденка «Ідеологія патріотизму і державотворення як основа духовності учнів» (1999), М. Чепіль «Усвідомлення власної території як підгрунтя патріотизму» (2001), П. Щербаня «Як виховати патріота зі сформованою національню свідомістю» (2001), А. Сушик «Виховання українського патріотизму: міф чи реальність» (2002), В. Петрової «Виховуємо патріотів» (2002), Д. Пащенко «Патріотичне і національне виховання - складові становлення громадянина» (2002), В. Гонського «Патріотизм як основа сучасного виховання та ідеології держави» (2001), В. Обрамбальського «Як виховати громадянина-патріота» (2003), Т. Зякун «Особливості формування національної свідомості молоді на сучасному етапі державотворення» (2006), М. Чепіль «Патріотизм як феномен виховання» (2007), Н. Власової «Всеукраїнська патріотична ідеологія: сутність, характер, мова» (2008), С. Додурич «Патріотичні цінності особистості: історико-педагогічний аспект» (2008), Г. Назаренко «Інноваційні підходи до створення патріотично спрямованого виховного середовища» (2008), К. Чорної «Національна ідея як фактор становлення патріотизму у дітей та молоді» (2008), В. Булавка «Патріотами не народжуються - патріотів виховують» (2008), Л. Даниленко «Патріотичне виховання учнів: крок у майбутнє» (2009), В. Андрушенка «Характер особистості: гармонія національних і загальнолюдських цінностей, шляхи формування» (2009), В. Луховицького «Два рода патриотизма: [о патриотическом воспитании]» (2009), В. Матящук «Сучасне патріотичне виховання: стан, проблеми та перспективи розвитку» (2009), О. Сухомлинської «Патріотизм як цінність: погляд на історію і сьогодення» (2010), О. Колодій «Понятійна структура категорії «патріотизм» (2010). Тут акцентується увага на сутність, особливості і функції української національної ідеології, історії та рідної мови, формування духовності особистості як основ патріотичного виховання.

Метою статті є дослідження національної свідомості молоді в умовах євроінтеграції України.

Виклад основного матеріалу

Розвиток патріотизму як поняття і явища у XX ст. пов'язаний із формуванням історичних форм спільноти людей і поступово набував якісно нових характерних рис: по-перше, відбувається значне поступове збагачення і ускладнення змісту поняття „патріотизм”, бо крім географічного, соціального і національно-культурного середовища як складників в ньому знаходить своє відображення і новий компонент - політичне середовище, по-друге, патріотична свідомість поступово „піднімається” з почуттєво-емоційного, психологічного рівня на раціонально- ідеологічний, по-третє, патріотизм все більше диференціюється на різноманітні елементи, взаємозв'язок яких оформлюється в складну систему [2, 9]. Крім психологічних та ідеологічних елементів, поняття патріотизму акумулює у собі філософські, правові, політичні, моральні та естетичні елементи.

До початку Української народно-демократичної революції (березня 1917 р.) у вітчизняній педагогічній думці фактично не розрізняли поняття «національне виховання» і «патріотичне виховання». Вони обидва вживалися як синоніми і більшою мірою відображали суспільно-політичну спрямованість педагогічних ідей щодо розбудови майбутньої самостійної української школи, а ніж їх суто виховний, прикладний зміст.

Розробляючи теоретичні основи сучасної української педагогіки професор О. Вишневський визначає, що патріотичне почуття українців є емоційним аспектом національно-державницького світогляду і включає «почуття належності до самостійної держави, повагу до історії свого народу, до своєї культури, мови, любов до рідної природи» [1, 269]. Учений виділяє три різновиди патріотизму:

- етнічний, що ґрунтується на почутті власної причетності до свого народу, на любові до рідної культури, до власної історії;

- територіальний, що ґрунтується на любові до того місця на землі, місцевості, ландшафту, клімату, де людина народилася;

- державницький, що ґрунтується на побудові власної держави, її самовизначенні і пов'язується із поняттям громадянськості.

На його переконання, патріотичне виховання має будуватися на засадах національних вартостей, до яких учений відносить: українську ідею, що втілює в собі прагнення до державності та соборності, готовність до самопожертви у випадку потреби захисту Батьківщини, почуття національної самопошани і гідності, історичну пам'ять, пошану до державних та національних символів та до гімну України, любов до рідної культури, мови, національних свят та традицій, пошану до Конституції України і до обраних демократично владних чинників [1, 241 ].

У тлумаченні О. Вишневського, національні вартості мають ідеальну природу, вони є певною ієрархічною системою ідеалів, фундаментальних понять і цілей, прагненням досягти, які живе суспільство і в здійсненні яких вбачає сенс свого існування. Вони можуть трактуватися як у контексті життя всього суспільства, так і окремої особистості [1, 218]. Однак природа цінностей передбачає і їх практичне матеріальне втілення, що служить для передачі їх від людини до людини, від покоління до покоління. О. Вишневський визначає три головні форми такого опредмечування:

- кодекси цінностей або систематизований перелік їх у формі певних вербальних правил;

- форми якостей людської душі, міжнаціональні і соціальні стосунки окремих людей, їхніх груп і народів;

- форми культури, що включають філософію, релігію, літературу, мову, мистецтво, традиції, втілені у звичаях та обрядах, державну і народну символіки, моральні та правові джерела і чинники [1, 219]. Педагог поділяє цінності на абсолютні, вічні (моральність), національні (патріотизм), громадянські (демократизм), сімейні (родинність), особистого життя (розвиток), валео-екологічні (природосвідомість) [1, 222].

Переконані, що виховання патріотизму має враховувати ментальну ідентичність народу і відштовхуватися від неї. Термін «ментальність» вживають на «означення певного типу сприйняття соціальної реальності» [3]. Українознавець П. Кононенко стверджує, що «Ментальний» - це те, «що в думках, внутрішній, духовний. Поняття «ментальність» знаходить своє відображення в культурології, історії, етнопсихології, політології. Під ментальністю розуміють стійкі структури глибинного рівня колективної та індивідуальної свідомості й підсвідомості, що визначають устремління, нахили, орієнтири людей, у яких виявляються національний характер, загальновизнані цінності, суспільна психологія» [3, 198]. На його думку, ментальність означає дещо спільне, що лежить в основі свідомого і підсвідомого, логічного та емоційного, тобто «вона є глибинним джерелом мислення, ідеології та віри, почуттів та емоцій» [там само, 198].

Ми визнаємо, що патріотичне виховання неможливе без інтернаціонального, тобто любові і поваги до інших народів, особливо до наших сусідів. Значення інтернаціонального виховання полягає у тому, щоб люди різних національностей краще розуміли один одного і взаємно збагачувалися духовно, вивчали національні особливості, культуру і звичаї народів, які живуть поруч, адже використання іншої історико-культурної спадщини є одним із засобів інтернаціонального виховання, яке водночас дає можливість виразніше усвідомлювати сенс патріотичного виховання молоді, формувати національну свідомість, а поняття «національної свідомості приховує в собі історичну пам'ять народу про його минуле, сучасне, певні уявлення, мрії та сподівання щодо майбутнього» [4, 46].

Висновки

Аналіз науково-теоретичних і практико-орієнтованих студій, присвячених оновленню підходів до розуміння і здійснення патріотичного виховання, дає підставу стверджувати, що патріотичне виховання розглядається як складова національного виховання і трактується як суспільно-моральний принцип діяльного ставлення до свого народу, що віддзеркалює народну гордість і любов до Батьківщини, громадську відповідальність за її долю.

Список використаних джерел

1. Вишневський О. Теоретичні основи сучасної української педагогіки : навч. посіб. / О. Вишневський. - Вид. 3-тє, доопрац. і доповн. - К. : Знання, 2008. - 566 с.

2. Гонський В. Патріотизм як основа сучасного виховання та ідеології держави: студії виховання / В. Гонський // Рідна шк. - 2001. - № 2. - С. 9-14.

3. Кононенко П. П. «Свою Україну любіть...» / П. П. Кононенко. - К. : Твімінтер, 1996. - 224 с.

4. Кривонос Ю. Формування свідомих патріотів Вітчизни / Ю. Кривонос // Джерело пед. майстерності . - 2005. - № 1, ч. 2. - С. 45-49.

Размещено на Allbest.ru