Становлення системи підготовки фахівців з дизайну друкованої продукції в Україні у першій половині ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Становлення системи підготовки фахівців з дизайну друкованої продукції в Україні у першій половині ХХ століття

У статті розглядаються питання професійної підготовки фахівців з дизайну друкованої продукції у першій половині ХХ ст. в Україні; проблеми наступності, переймання досвіду професійної дизайнерської, художньої та поліграфічної освіти; особливості підготовки спеціалістів з дизайну друкованої продукції у вищих навчальних закладах художньої освіти.

Поліграфічний дизайн - величезна галузь знань, елементи якої ми можемо знайти в будь-якій сфері людської діяльності. Дизайн у будь-якому суспільстві тісно пов'язаний із етнокультурою - звичаями, традиціями, тому культурна складова є необхідною у програмі освіти.

Сучасний дизайн, що був створений на основі досвіду засновників, тепер має деякі суперечності між вимогами до організації освітнього процесу та змісту освітніх професійних програм з дизайну. Крім того, недостатньо наявного навчально-методичного забезпечення, необхідно розширювати зміст дизайн-освіти, а також часто бракує виділених у навчальному плані годин на засвоєння матеріалу освітніх і професійних програм.

Стаття покликана досліджувати історичні періоди підготовки майбутніх проектних фахівців друкарської продукції в Україні.

Становлення і розвиток дизайну, як окремої галузі знань, напрямку мистецької та художньо-проектної діяльності, проходили в Україні певні етапи, обумовлені історичними обставинами, що тим чи іншим чином впливали на цей процес, і цей вплив неминуче поширювався на всю систему підготовки необхідних фахівців. Стаття розглядає витоки успіхів і негараздів у більш вузькій галузі дизайнерської діяльності - поліграфічному дизайні, стан і проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців з дизайну друкованої продукції в Україні у період першої половини ХХ століття.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Проблеми становлення дизайну в Україні, що базуються на історичних подіях свого часу, розглядали Бойчук А., Даниленко В., Нємцова В., Сидоренко В., Устинов А., Хан-Магомедов С., Фурса О. та інші. Даниленко В. досліджує розвиток освіти у дизайні з найдавніших часів. Художньо-промислову освіту в Україні у 1917-1934 роках розглядає С. Нікуленко. Стан і проблеми системи художньої освіти в Україні в 1943-1946 років досліджує О. Лук'янович.

Метою статті є дослідження стану і проблем професійної підготовки майбутніх фахівців з дизайну друкованої продукції в Україні у першій половині ХХ ст.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Підготовка висококласних фахівців, крім засвоєння необхідних професійних знань і умінь, передбачає необхідність зв'язку з усією системою народних традицій, побутових звичаїв, глибоке пізнання народної духовної і матеріальної культури - без цього неможливим є формування етнічної самосвідомості.

Соціально-економічні процеси у державному розвитку і деякі культурно-історичні умови - частина України входила до складу Російської імперії, а інші її території у різний час - до складу Австро-Угорщини та Польщі, становлення вітчизняної художньо-промислової освіти в Україні, системи мистецьких навчальних закладів, у відповідності до цих умов, відбувалося неоднозначно, як під впливом української художньої культури, так і, частково, певною мірою, Російської Академії мистецтв. Головними українськими художніми центрами були Київ, Львів, Одеса і Харків.

Індустріальний Харків, велике промислове місто, маючи потрібні на той час умови та традиції, створив першу дизайнерську школу України, один із центрів промислового дизайну.

Основи вітчизняної системи дизайн-освіти формуються починаючи із кінця ХІХ-го ст., і закінчуючи першою половиною ХХ-го ст..

Перший етап цього процесу в Радянській Росії припадає на 20-і роки - створення концепції «виробничого мистецтва». Це час виникнення першої в Росії "дизайнерської школи", творчі концепції якої мали великий вплив на розвиток дизайн-освіти в Україні - Вищих державних художньо-технічних майстерень (ВХУТЕМАС-у).

При реорганізації Української Академії мистецтва у Київський інститут пластичних мистецтв у 1922 році українським Наркомосом робиться спроба створити архітектурний факультет. Саме архфак у ВХУТЕМАСі займав особливе місце, а десятки проектів його студентів ставали яскравим явищем у новій світовій архітектурі [7, 58]

Пізніше, у 1926 - 27 р.р. ВХУТЕМАС був реорганізований і на його базі було створено Вищий державний художньо-технічний інститут (ВХУТЕІН). Але це були часи гонінь, пошуки «формалізму», елементи якого були віднайдені у діяльності ВХУТЕІН-у і у його викладачів. Це, на думку діячів тодішньої влади, перешкоджало вихованню радянських художніх кадрів, тому у 1930 році ВХУТЕІН був закритий. Натомість були створені Московський архітектурний інститут і Московський художній інститут (пізніше інститут імені В. І. Сурикова)

Але саме ВХУТЕМАС був взірцем у розвитку української дизайн-освіти. Освітні заклади України, віддаючи данину популярному у ті роки авангардному мистецтву, були зацікавлені освітньо-професійними програмами підготовки фахівців

Об'ємно-просторові композиції, розроблені у галузі архітектурної пропедевтики, експериментальні завдання на вивчення кольорів, текстури і фактури об'єктів справили великий вплив на розвиток дизайн-освіти цього періоду.

У 1924 році «Київський інститут пластичних мистецтв» був реорганізований у «Київський художній інститут», де і був нарешті відкритий архітектурний факультет, а Архітектурний інститут був ліквідований.

Концепція освіти КХІ ставила перед інститутом завдання зорієнтувати навчальний процес на підготовку фахівців, здатних виконувати завдання промисловості [3, 48-49].

Ці ідеї - художнє оформлення різних аспектів життя у новому суспільстві, нового побуту українця, серед педагогів інституту особливо близькими були

Михайлу Бойчуку. Ця видатна людина була першою серед групи представників українського мистецтва, що сповідували близькі ідеї, мали такі ж художньо-естетичні уподобання і були готові втілювати ці ідеї у суспільне життя.

Коли у 1924 році було створено поліграфічний факультет, нарешті були відкриті відділи високого, рівного і глибокого друку. [4, 118-120]

Наступний період, 30-40-ві рр. ХХ ст. - репресії 30-х років, Голодомор, війна, повоєнна розруха - був настільки важким для України, що розвиток дизайну, в тому числі і поліграфічного, був майже зупинений на багато років.

З середини 60-х років почалися реформи, які вимагали виховання зовсім нових професійних кадрів, зокрема, художників-конструкторів, і було сформульоване визначення художнього конструювання: творча проектна діяльність, спрямована на вдосконалення створюваного засобами промислового виробництва оточуючого людину предметного середовища. Професія художника-конструктора була внесена до загального реєстру професій.

В цей же час у європейських державах відбувався активний розвиток дизайн- освіти, і цей процес пробудив деякий відгук і у СРСР, що мало велике значення для становлення вітчизняної освітньої галузі, у якій розпочався новий етап розвитку дизайн-освіти.

Заснований у 1946 р. Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва мав готувати кадри для втілення в оформленні радянської ідеології, для оздоблення різних архітектурних споруд та об'єктів, використовуючи в основному стереотипну символіку сталінізму.

Але з часом, під впливом історичних змін, Львівський інститут став мистецькою академією європейського взірця, яка і сьогодні є важливим осередком розвитку дизайн-освіти.

У 50-х рр. школа майстрів декоративно-прикладного мистецтва при Київському музеї українського мистецтва була реорганізована у Київське училище прикладного мистецтва. У 1962 році училище стало Київським художньо-промисловим технікумом, який мав дизайнерські спеціалізацї: «художнє конструювання» і «художнє оформлення».

Основоположна для розвитку дизайну, зокрема українського знаменуючи новий його етап, у 1962 році вийшла Постанова Ради Міністрів СРСР «Про поліпшення якості продукції машинобудування і товарів культурно-побутового призначення шляхом впровадження методів художнього конструювання».

Згідно з цією постановою, було створено Всесоюзний науково-дослідний інститут технічної естетики (ВНДІТЕ), з відділеннями у великих містах РСФСР і у союзних республіках, зокрема в Україні.

У площині дизайн-освіти Київські й Одеські художні освітні інституції перебували під опікою Петербурзької Академії мистецтв, Львівські - під впливом Австро-Угорської імперії. Харківська ж художньо-промислова школа розвивалась автономно. Утворена на базі школи малювання М.Раєвської-Іванової, що мала тоді художньо-промисловий нахил, і Харківського технологічного інституту, де методика підготовки інженерів містила в собі елементи дизайнерської освіти, вона стала першим закладом з підготовки дизайнерів.

Висновки

друкований навчальний дизайн

Вітчизняна дизайн-освіта та система професійної підготовки фахівців поліграфічного дизайну, як окрема її галузь, протягом окресленого терміну - із кінця ХІХ-го ст. і по 60-ті ХХ-го ст. повільно, але впевнено розвивалася. Незважаючи на те, що підвалини становлення дизайну як в Україні, так і в європейських державах було закладено саме з кінця ХІХ ст., сам термін «дизайн» довгий час не використовувався. Часто замість нього вживали близькі за практичним змістом, але далекі за суттю поняття: «технічна естетика», «художнє конструювання» тощо.

Пошуки концепцій у перші десятиріччя ХХ століття привели до того, що символом і істиною наступних десятиліть стали промислові вироби. З часів Веркбунда художників чекали принципово нові завдання: їх зусилля спрямовані на руйнування звичних стереотипів у ідеї та практиці дизайну. Як особливий вид професійної діяльності дизайнерське проектування склалося у 40-60-ті роки ХХ століття.

Винаходи промислового дизайну цих років борються з уявленням про непереборну прірву між високим мистецтвом і повсякденною матеріальною культурою. Поліграфічний дизайн і система підготовки фахівців цього профілю у цей час так само, долаючи свої труднощі, нестачу навчальних закладів відповідного напрямку, проходять період розвитку та становлення. Лише у останній третині ХХ ст., із розповсюдженням комп'ютерів, появою і використанням графічних програм, станеться відчутне прискорення у цьому русі.

Список використаних джерел

1.Вергунов С. В. Дизайн Украины: аспекты становления и развития [Електронний ресурс] / С. В. Вергунов // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв . Мистецтвознавство. Архитектура . - 2009. - № 2. - С. 18-31. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/had_2009_2_4.pdf

2.Даниленко В. Я. Дизайн України у світовому контексті художньо-проектної культури : монографія / В. Я. Даниленко. - Х. : ХДАДМ; Колорит, 2005. - 244 с.

3.Никуленко С.И. Становление высшей художественной школы в Украине (1917¬1934): Дисс. ... канд. искусствоведения. - Х., 1997. - 189 с.

4.Соколюк Л. Д. Біля витоків українського дизайну [Текст] / Л. Д. Соколюк: 12, 2006. - (Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец) // Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец.-С.116- 124.- URL: /articles/2006/

5.Татіївський П.М. Український дизайн: сьогодення і перспективи розвитку // Вісник Львівської академії мистецтв. - Львів, 1999. - С. 182-190.

6.Фурса О. Розвиток дизайн-освіти в Україні і зарубіжжі: історико-порівняльний аспект/ Фурса О.: 2, 2011 - (Порівняльна професійна педагогіка)

7.Хан-Магомедов С.О. ВХУТЕМАС-ВХУТЕИН (Комплексная архитектурно-художественная школа. 1920-1930 гг.) - М.: Знание, 1990. - 64 с.

Размещено на Allbest.ru