Формування іншомовної компетентності у майбутніх стоматологів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ СТОМАТОЛОГІВ

Я.А. Кульбашна

Анотація

іноземний мова компетентність медичний

Розглядається актуальна і багатогранна проблема формування іншомовної компетентності майбутніх фахівців. Визначаються її особливості, реальний стан сформованості, багатовекторність, зокрема як складової міжнародної професійної компетентності майбутніх стоматологів. Досліджується значущість вивчення латини у інтеграції з мовами романо-германської групи, особливо, англійської для підвищення якості вищої освіти і конкурентноздатності випускників. Визначаються шляхи активізації вивчення іноземних мов у ВМНЗ.

Ключові слова: іншомовне мовлення; іншомовна компетентність; конкурентоздатність фахівця; латинська мова; майбутні стоматологи; професійна компетентність: якість вищої освіти.

Аннотация

Я. А. Кульбашна

ФОРМИРОВАНИЕ ИНОЯЗЫЧНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ У БУДУЩИХ СТОМАТОЛОГОВ

Рассматривается актуальная и многогранная проблема формирования иноязычной компетентности будущих специалистов. Определяются её особенности, реальное состояние сформованности, поливекторность, в частности как составляющей международной профессиональной компетентности будущих стоматологов. Исследуется значимость изучения латыни в интеграции с языками романо-германськой группы, особенно английского языка для повышения качества высшего образования и конкурентоспособности выпускников-стоматологов. Определяются пути активизации изучения иностранных языков в ВМУЗах.

Ключевые слова: будущие стоматологи; иноязычная компетентность; качество высшего образования: конкурентоспособность специалист; латинский язык.

Annotation

Ya. Kulbashna

FORMATION OF FOREIGN LANGUAGE COMPETENCE OF FUTURE DENTISTS

The article deals with actual and multifaceted problem of the formation of foreign language competence of future professionals. Its features, especially as a part of an international professional competence and real state it formation in students - dentists is determined. The importance of the Latin language study as a base of further successful integration with English language for improving the quality and competitiveness of higher education graduates is investigated.

Dominance of English in research and other types of information all over the world is proved. Therefore it is important to learn it within the all period of study in higher dental school. For this it is necessary to change the curriculum and provide implementation of innovative pedagogical technologies. The positive influence of such modernisation was shown in some other universities. It deals with computers learning, project's method, listening.

Today's situation shows the low level of English language in future dentists. Less than 10% can fluently use it in professional activity and social life. Such problem closes opportunities for young people to academic mobility and improvement own professional competence. The ways for improvement accelerate learning foreign languages at high medical schools is determined. Analysis of scientific sources and own studies suggest that

The main components of foreign language competence are a fundamental knowledge of Latin, directly learning of foreign language, cultural aspects of cognition national peculiarities of different nations and tolerance to them.

Keywords: English language learning; foreign language speech; foreign language competence; future dentists; Latin; professional competence, professional competitiveness; quality of higher education.

Виклад основного матеріалу

У часи сучасної активної міждержавної міграції фахівців, зокрема і у галузі медицини, викликаної процесами глобалізації й інтернаціоналізації суспільства, не викликає сумніву потреба у знанні іноземних мов. Вони необхідні для посилення комунікації між людьми і здатності до обміну важливої як суспільної, так і наукової інформації. Особливо це стосується молоді, що отримує вищу освіту. Здатність до інтеграції та адаптації у новому культурному середовищі, завдяки іншомовності є одним з показників міжнародної професійної компетентності майбутнього фахівця (Кульбашна Я. А., 2014).

За даними наукових міжнародних джерел (Гриценко В. І., 2006), існує близько 3000 розмовних мов у світі, однак, лише 100 з них відображені у писемності. Така різноманітність мов при підвищеному значенні міжнародних контактів, особливо у медичній галузі (конгреси, конференції, академічна і професійна міграція, тотальна комп'ютеризація) та висока інтенсивність інформаційних потоків висуває як один з пріоритетів, завдання розвитку багатомовності. Вона є неминучим фактором процесу міжнародного спілкування. Поняття «багатомовне інформаційне суспільство» міцно займає місце в колі проблем, обговорюваних фахівцями різних галузей. Не є виключенням і стоматологічна.

Важливість навчання іноземної мови отримали політичне розуміння і підтримку на міжнародному рівні. Ще на засіданнях Європейської ради в Корфу, 24-25 червня 1994 року, в Каннах, 26-27 червня 1995 року і на G7 конференції міністрів у Брюсселі 25-26 лютого 1995, була підкреслена актуальність мовних і культурних аспектів інформаційного суспільства в Європі, а у травні 1995 року Європейська Комісія прийняла майбутню П'яту Рамкову програму, яка включає пункти, присвячені розробці технологій мовного спілкування (Гриценко В. І., 2006). Європейські фахівці розробили Загальні Рекомендації (РРЄ), які забезпечують спільну основу для розробки навчальних планів з мовної підготовки, типових програм, іспитів, підручників тощо у Європі. Вони у доступній формі описують, чого мають навчитися бажаючі оволодіти мовою та які знання і вміння їм потрібно розвивати, щоб діяти ефективно. Українська система освіти, зокрема і медична, лише наближається до цих стандартів, хоча також має потужну школу навчання іноземним мовам. Однак, в ній бракує самої важливої складової - практичної. Адже відомо, що досягти якісного рівня володіння іноземною мовою можливо лише у відповідному мовному середовищі. Імплементації цих потреб у життя першкоджає низка організаційних і економічних проблем.

У медицині з стародавніх часів існує універсальний унікальний варіант використання спеціалізованого мовного засобу - lingua Latina (латина). Вона з давніх часів розглядалась як мова для інваріантної комунікації медиків. Більшість медичних термінів, засобів лікування і т. і. мають у своїй основі латинське походження, яке є ключем для розуміння самої хвороби або ліків. Так, наприклад, термін апоптоз, який використовується у онкології і характеризує генетично запрограмований процес природної смерті клітини, який зникає при розвитку злоякісної пухлини, у лінгвістичному сенсі відображає дослівно - листопад (Долгополова О. В., 2013). Не потрібно бути лікарем, щоб зрозуміти глибинний внутрішній взаємозв'язок цих визначень. Варто зазначити, що походження термінологічної бази у багатьох мовах, має латинські корені.

Значення латинської мови для майбутніх лікарів полягає, першочергово у тому, що міжнародна наукова терміносистема ґрунтується на греко-латинському лінгвістичному субстраті, причому сума назв у клінічній, фармакологічній, анатомічній, профілактичній сфері становить 500 тисяч термінів з переважанням латинських (Кисельова О. Г., 2013). Крім того, медики - освітяни наголошують, що на формування світогляду, розвиток культури майбутніх фахівців позитивну роль відіграють древні афоризми, крилаті латинські вислови (Паласюк Г Б., 2009).

У сьогоднішні дні викладання латинської мови для майбутніх стоматологів ВМНЗ України, як і для інших медичних факультетів обмежене двома семестрами на відміну від часів ХІХ століття, коли в Університеті Святого Володимира такий курс містив комплекс взаємодоповнюючих напрямів і охоплював 8 семестрів (Кисельова О. Г., 2013). У подальшому навчанні, використання і поглиблення знань з латини, якою висловлений і переповнена скарбничка людської мудрості, цілком залежить від волі і освіченості викладачів, переважно, клінічних дисциплін. Ситуація, що склалась не сприяє професійному зростанню майбутніх лікарів (Паласюк Г Б., 2009). Виникає дефіцит знань, який перешкоджає повноцінному забезпеченню сучасного рівня професійної комунікації і актуалізує пошук інших шляхів взаєморозуміння у сфері медичної і суспільної діяльності.

Цікавий досвід викладачів кафедри латинської мови Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, які намагаються підняти авторитет латини і підвищити рівень знань, використовуючи таку актуальну форму навчання як науковий студентський гурток. Дослідження, які студенти проводять самостійно вражає своєю нетрадиційною логікою у підходах до визначення медичних і мовних паралелей, значно поглиблює рівень їх знань. Однак кількість членів таких гуртків не відрізняється багаточисельністю. Власний досвід спілкування із зарубіжними колегами у процесі професійної діяльності дає підстави автору стверджувати про значно ширше використання латинської мови німецькими лікарями. Така ситуація потребує уваги з боку державних органів освіти. Потрібно врахувати, що окрім суто професійного значення освоєння термінологічної бази, науковці дійшли висновку про велику користь інтегрованого навчання латинської та іноземних мов. Попри різні завдання, які стоять перед ними, їх об'єднує спільна професійна спрямованість на усвідомлене користування латинською та іноземною медичною термінологією, вивчення іноземної літератури з майбутнього фаху (Паласюк Г Б., 2009).

Відсутність загальновизнаної у минулі часи практики спілкування латиною у професійному медичному середовищі, активізує пошук альтернативних варіантів, оскільки людство завжди намагалось віднайти єдиний спільний загальнозрозумілий мовний ресурс. Найвідоміший з них є есперанто. Менш відомий - санскрит. Але ні один з них не знайшов широкого втілення (Гриценко В. І., 2006).

Одним з найбільш реальних варіантів вирішення проблеми міжнаціонального спілкування, за історичних обставин, стала англійська мова. Це пояснюється домінуванням у світових процесах торгівлі, науки, техніки, культури англомовних країн. Всього у світі 1.400.000.000 англомовних людей (Гриценко В.І., 2006). Рідною ця мова є для 400 мільйонів. Це означає, що більш ніж один мільярд населення використовує англійську у якості мови спілкування і кількість користувачів поширюється. За даними німецької долідниця С. Древз (Drews S., 2008), цією мовою нині описуються процеси і оприлюднюються близько 35% фундаментальних і 12% професійних даних. На інтервенцію англійської мови у багатьох професійно-освітніх сферах, суспільство має різні погляди. Так, позитивним аспектом цієї ситуації є відкриття для інших народів багатства світу англомовних країн у всіх його проявах. Негативним - англомовне вторгнення у інші культури суперечить збереженню місцевих культурних здобутків та адекватних мовних засобів їх презентації (Гриценко В. І., 2006).

У сучасному глобалізованому світі знання іноземних мов набуває особливого значення у зв'язку з необхідністю трансляції великих потоків інформації, налагодження діалогу між мовними середовищами, забезпечуючи таким чином стабільний зв'язок знань, культур і національних традицій (Краєвський В. В., 2008). Крім того, С. Г Чиж (2012) відзначає, що англійська мова є мовою інформаційних технологій, без яких сьогодні неможлива сучасна професійна підготовка майбутніх фахівців. Вітчизняні науковці, серед яких Г. О. Козлакова (2004), Л. Маслак (2009), І.В. Секрет (Секрет), І. В.Ставицька (2013) О. Хоменко (2012), С. Чиж (2012), Н. Щерба (2007) доводять велике значення іншомовної підготовки у забезпеченні якості освіти і конкурентоздатності майбутніх фахівців. Німецькі науковці С. Древз (Drews S., 2008), П. Ягер (Jager P., 2002), Б. Хьюберз (Hubers B., 2011) та ін., у свою чергу, визначають володіння іноземною мовою як одну з умов формування міжнародної професійної компетентності фахівця.

Останнім час все більше дослідників займаються проблемою іншомовної компетентності і розглядають її як одну зі складових професійної компетентності, а її розвитку сучасній науці - як одне із першочергових завдань вищої професійної освіти. Компетентність у процесі навчання іноземним мовам характеризується сукупністю знань, умінь і навичок, готовністю студентів брати участь у комунікації з представниками інших лінгвоетнокультур (Ставицька І. В, 2013). Глибокий сенс у поняття іншомовна підготовка й іншомовна компетентність вкладають вітчизняні науковці В. Григоренко (2006), Л. Маслак (2009), О. Кисельова (2013), І. В.Ставицька (2013), О. Хоменко (2012), С. Чиж (2012), Н. Щерба (2007). Вони вважають їх значно ширшими, ніж навчання іноземної мови, оскільки охоплюють не тільки вивчення самої мови, а й культурологічні аспекти виховання. Це необхідно, як зазначає О. Хоменко (2012), для повноцінного міжкультурного спілкування, у якому важливе місце займає толерантність у міжетнічних стосунках.

У контексті компетентнісного підходу, варто зазначити, що знання іноземної мови, на думку В. Малінкіної (2012), Я. Кульбашної (2014), О. Хоменка (2012), С. Чиж (2012), відіграє важливу роль у становленні професійної компетентності майбутнього фахівця, адже забезпечує інтеграцію з міжнаціональним простором можливістю спілкуватись у ньому і таким чином позитивно впливає на підвищення конкурентоздатності. Такі перспективи потребують постійного удосконалення процесу формування іншомовної компетентності студентської молоді.

Науковці, які досліджують проблему її становлення у різних освітніх галузях, відзначають різнорідність термінологічних визначень та відсутність чіткого визначення феномену, який характеризує високий рівень знань, умінь іншомовного спілкування, поєднаних з їх успішним застосуванням (Ставицька І. В., 2012, с. 283). Серед них, особливо актуальним для даного дослідження є визначення О. Ю. Іскандарової (Искандарова О. Ю., 2000). Вона розглядає процес формування іншомовної професійної комунікативної компетентності студентів медичного вузу, як такий, що має дві сторони, гармонійна взаємодія яких сприяє досягненю оптимального результпту: одна з них - оволодіння іншомовними комунікативними знаннями і вміннями (освіта), інша - формування інтеркультурних і професійних медичних відношень та поведінки (виховання).

Для оптимізації вивчення іноземних мов у профільних ВНЗ науковці пропонують активізувати перевірені форми навчання, зокрема аудіювання (Коробова І. О., 2012) та використовувати сучасні інноваційні технології, такі як комп'ютерне навчання (Чиж С. Г., 2012), метод проектів (Малінкіна В. Л., 2012), дистанційне навчання (Секрет І. Г., 2012). Подібні нововведення, як зазначають їх автори, націлені на самокоригування, самооцінку, змушують свідомо підходити до теоретичного осмислення мовних явищ, формування навичок застосування отриманих теоретичних знань на практиці. Крім того, основна частина роботи при використанні ІТ-технологій проводиться самостійно, позааудиторно, що дозволяє викладачу на заняттях приділити більшу увагу відпрацюванню мовленнєвих моделей, вирішенню комунікативних задач в мовленнєвих ситуаціях та удосконалювати навички монологічного та діалогічного спілкування. Такі позитивні результати застосування нових педагогічних технологій у формуванні іншомовної компетентності дозволяють розглядати доцільність їх використання і у ВНЗ немовного профілю, зокрема медичних. Однак, як свідчать дані наукових джерел (Ісаєнко С. А., 2012) і власних дослідження, основний акцент у них робиться на суто фахові знання. При цьому кількість навчальних годин на вивчення іноземної мови у немовних ВНЗ обмежена, а об'єм необхідного пізнавального матеріалу значний. Так, враховуючи, що спілкування іноземною мовою здійснюється як в усній, так і письмовій формі, більшість дослідників наголошують, що практична складова володіння мовою повинна містити усі види мовленнєвої діяльності. Серед них: аудіювання; читання; монологічне та діалогічне мовлення; академічне письмо (Ісаєнко С. А., 2012, с. 236). Така ситуація, на думку С. А. Ісаєнко (2012), може коригуватись, на даному етапі розвитку вищої освіти, тільки завдяки усвідомленому підходу з боку майбутніх фахівців до опанування іншомовного навчального матеріалу та використання інтенсивних методик викладання педагогами. Крім того, для успішності процесу формування іншомовної компетентності необхідна психологічна готовність майбутнього фахівця до оволодіння іноземними мовами (Чиханцова О. А, 2014).

Мета статті - розглянути проблему формування іншомовної компетентності майбутніх фахівців, визначити її особливості, реальний стан сформованості у студентів - стоматологів.

Конкретизація поняття «іншомовна компетентність майбутнього стоматолога». Іншомовна підготовка, з огляду на вимоги сьогодення, повинна посісти важливе місце у особистісному розвитку майбутнього лікаря-стоматолога. Для цього необхідно забезпечити формування іншомовної компетентності, яка спрямована на виконання таких функцій:

• засобами міжособистісного спілкування на міжнародному рівні. Це дозволяє приймати участь у фахових, суспільних і політичних заходах;

• забезпечення реалізацію принципу академічної мобільності;

• пізнанню культури інших народів і виробленню до них толерантного ставлення;

• забезпечення доступу до інформації, яка у сучасному світі постійно оновлюється і реалізації власних потреб у поширенні важливих даних. Це підвищує якість отримуваної освіти і конкурентоздатність випускника ВМНЗ;

• розширення комунікативного обрію майбутнього фахівця шляхом формування комунікативної компетентності студентів.

З метою становлення професійної компетентності майбутнього лікаря стоматолога, як кінцевої мети вищої медичної освіти відповідно до європейських вимог, комплекс заходів, передбачених навчальною програмою по вивченню іноземних мов необхідно спрямовувати на формування іншомовної компетентності студентів-стоматологів. Зміст цього поняття у процесі формування професійної компетентності майбутнього лікаря - стоматолога потребує уточнення. Аналіз наукової літератури з даної проблеми і власний досвід дозволяють стверджувати, що у медичній освіті доцільно використовувати термін «іншомовна компетентність» і розглядати її у контексті формування професійної компетентності майбутнього фахівця. Вважаємо це поняття складовим компонентом ширшого явища - комунікативної компетентності, яка передбачає здатність реалізовувати усі можливі засоби спілкування, у першу чергу, рідною мовою, у професійній діяльності. Термін «професійна іншомовна компетентність» відображає професійний рівень знань, умінь, реалізації, який в умовах ВМНЗ досягти доволі складно. Інша річ, що та частина молоді, яка умотивована до майбутньої міжнародної діяльності, ставить за мету отримання іншомовної вищої професійної освіти, що, звичайно, вітається.

Опираючись на наукові дослідження вище зазначених фахівців і власний педагогічний досвід, розглядаємо іншомовну компетентність МС як якісну характеристику, що відображає здатність особи реалізувати знання іноземних мов у процесі фахової підготовки для отримання фахових знань, умінь, академічної і професійної мобільності, міжособистісного спілкування у професійному середовищі міжнародного простору та толерантного сприйняття культури народів, які також ними володіють.

Зазначимо, що особливостями формування іншомовної компетентності у майбутніх лікарів, є необхідність базових знань з латинської мови, як джерела творення термінологічної бази та сприйняття постулатів древніх лікарів, які у коротких афоризмах і фразах заклали і передали нащадкам свій неоціненний досвід лікування, а ще більше - ставлення до хворої людини. Однак, попри великий інтерес у майбутніх стоматологів до освоєння латинської мови як фахово необхідної, про що свідчать дані опитування - 76,8%, вони відзначають відсутність умов для її досконалого пізнання. Переважна більшість вказує на відсутність часу для її вивчення поза аудиторними годинами. Звідси, за їх самооцінкою, рівень знань на 4-5 курсах, як низький, відзначають 96,8% опитаних.

Аналіз навчальних планів підготовки майбутніх стоматологів вказує на 2-х і 4-и семестрову підготовку майбутніх стоматологів на кафедрах відповідно латинської та іноземних мов. За оцінкою майбутніх фахівців, цього вкрай не достатньо для отримання відповідної до сучасних вимог глобалізованого світу іншомовної компетентності. Значна частина студентства взагалі недооцінює значущості полікультурного виховання у цілому та іноземної мови, зокрема. Так, лише 56,1% опитаних, вважають знання іноземної мови професійно необхідним. Однак, звертаючись до переліку компетентостей, який відповідає вимогам європейської системи освіти до випускників ВНЗ, знаходимо у ньому і володіння іноземними мовами (Turning Education Structure in Europe, 2012).

Для визначення рівня сформованості іншомовної компетентності у майбутніх стоматологів ВМНЗ України, проведено опитування студентської аудиторії Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця (НМУ: 408 ос.), Тернопільського державного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського (ТДМУ: 273 ос.) та Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова (ВНМУ: 275 ос), Івано-Франківського національного медичного університету (Ів-ФрНМУ: 364 ос.). Всього 1320 осіб. Отримані результати представлені у представлено у таблиці 1.

Отримані дані свідчать:

• початковий рівень знань мають 19,5 - 44,8 %;

• на професійному рівні володіють мовою лише 6,4-21,3% студентів; на побутовому - 40,1-55,7%;

• показник вільного володіння іноземною мовою самий низький - 2,5-10,4%;

• використання джерел для професійної підготовки іноземною мовою доступно лише 12,0 -20,8% опитаних.

Таблиця 1

Самооцінка рівня знання іноземної мови та її використання у роботі з джерелами навчальної і наукової інформації