Досвід соціально-педагогічної підтримки у роботі з дівчатками-підлітками

Размещено на http://www.allbest.ru/

Досвід соціально-педагогічної підтримки у роботі з дівчатками-підлітками

УДК 371: 343: 85

В. Є. Штифурак

Анотації

У статті узагальнено досвід соціально-педагогічної допомоги, яка надається дівчаткам-підліткам, що перебувають у кризових ситуаціях. Підтверджено важливість превентивної складової у виховній взаємодії з підлітками та можливості використання у соціально-педагогічній роботі психотерапевтичних технік.

Ключові слова: соціально-педагогічна допомога, дівчатка-підлітки, превентивне виховання, кризові ситуації.

В статье обобщен опыт социально-педагогической помощи, оказываемой девушкам-подросткам, которые находятся в кризисных ситуациях. Подтверждена важность превентивной составляющей в воспитательном взаимодействии с подростками и возможности использования в социально-педагогической работе психотерапевтических техник.

Ключевые слова: социально-педагогическая помощь, девушки-подростки, превентивное воспитание, кризисные ситуации.

V. E. Shtyfurak

An Experience of Social and Pedagogical Support of Girls-Teenagers

Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University (32 Os- trozkoho Str., Vinnytsa, Ukraine).

This article summarizes the experience of social and pedagogical support of girls-teenagers who are in crisis situations. The importance of the preventive component in educational interaction with young people and the use of psychotherapeutic techniques are confirmed.

There are no casual events in the world. Everything that happens to us is the result of our conscious choice. There is an assumption that everything what happens to a person is a mathematical regularity. Nevertheless, we have the right to choose, and God gives this right to us. If we dispose ourselves in a positive way, positive actions and circumstances prevail, and on the contrary -- negative way of thinking produces misfortunes. It can be represented in the following example. If a person tunes in his radio set to low waves, he perceives them and can't pick up high ones. In addition, vice versa, if a person changes over to high waves, low frequency waves are not available. Through negative attitude and sins, we can attract evil.

Keywords: social and pedagogical support, girls-teenagers, preventive education, crisis.

Нові соціальні умови потребують нового типу особистості з такими основними характеристиками, як індивідуальна самобутність, уміння гнучко реагувати на змінювані соціальні чинники навіть у ситуаціях невизначеності. Проте останнім часом у суспільстві стрімкого поширення набувають негативні тенденції серед дітей та молоді, зокрема наркотична, алкогольна залежність, шкідливі звички (азартні ігри, комп'ютерна та інтернет-залежність, тютюнопаління), нехтування репродуктивним здоров'ям, що особливо відчутно серед жіночої молоді. Причинами такого явища є соціально-економічні, психологічні та морально-етичні проблеми, які завжди мають особистісний вияв. До них належать обмежена соціальна дієздатність; втрата оптимістичної життєвої перспективи, прояви соціальної дезадаптації особливо у період кардинальних особистісних змін, що пов'язані з віком.

У переліку причин поширення деструктивних тенденцій окремо вирізняють психотравматизацію, яка серед підлітків чи не найбільше представлена. Тому педагогічні працівники та батьки мають бути обізнані із сучасними тенденціями і бути здатними діяти превентивно (В. Оржеховська, Т. Дем'янюк, Т. Федорченко та інші).

Метою статті є узагальнення досвіду соціально-педагогічної допомоги підліткам та, зокрема, дівчаткам підліткового віку, які перебувають у кризових ситуаціях.

У наукових дослідженнях (М. Битянова, М. Буянов, Ф. Василюк, Т. Дем'янюк, Т. Грининг, В. Кондрашенко, Р. Рапопорт та інші) кризовими вважаються ситуації, які реально чи потенційно можуть мати несприятливе розв'язання для особистості. Їх умовно поділяють на дві групи: детерміновані особливостями діяльності суб'єкта; детерміновані особливостями соціальних взаємовідносин, умов існування.

Будь-яка напружена ситуація викликає відповідну емоційну реакцію, що відображає суб'єктивну значимість подій для підлітка. Хоча кризова ситуація -- це не хвороба, не патологія і відображає реальну боротьбу індивіда з неявним стресом, вона може поєднуватись з невирішеним конфліктом і спричиняти неадекватну реакцію. Втручання в таку ситуацію передбачає вирішення ускладнень, подолання попередніх конфліктів або порушення зв'язку між ними і нинішнім стресом.

У період усвідомлення і прояву кризової ситуації підлітки особливо чутливі до допомоги. Звичні захисні механізми слабшають, стереотипні моделі поведінки розцінюються як неадекватні і це сприяє більшій відкритості щодо зовнішніх впливів. Тому мінімальні зусилля з наміром надати допомогу в цей час можуть бути ефективними.

У практиці соціально-педагогічної діяльності все частіше застосовується втручання як продуктивний метод надання допомоги у передкризовий та кризовий періоди. Завдання кризового втручання полягає в тому, щоб пом'якшити вплив стресових подій через надання безпосередньої емоційної допомоги та мобілізації зусиль підлітка.

Існує три основних показники, що засвідчують наявність кризового стану. Це: високий рівень тривожності, дискомфорт, або психологічний біль, неуспішні спроби подолання проблеми. Соціальний педагог в роботі з підлітками має враховувати недостатність їхнього життєвого досвіду, вироблені стереотипні способи реагування як відповідь на травмуючу подію.

На сьогодні розроблені різні варіанти кризового втручання (Г. Пейрадов, Л. Селбі та Дж. Куайнлен). Але всі вони передбачають урахування основних етапів: виявлення травмуючої події та її впливу на клієнта; визначення найефективніших засобів подолання кризи; оволодіння новими методами подолання травмуючого впливу; використання клієнтом нових методів поведінки та аналіз одержаних результатів.

Соціальний педагог на першому етапі акцентує увагу на тому факті, який виявився настільки травмуючим, що зумовив потребу звернутись за професійною допомогою. Потім необхідно виявити першопричину впливу, що призвів до психологічного дисбалансу. Варто оцінити нинішній стан, міру емоційного реагування на проблему, що стала непереборною для підлітка. Особлива увага при цьому звертається на вибудовування нових взаємовідносин з оточуючими. Підлітки можуть дослухатися до досвіду тих, хто в свій час пройшов через аналогічні життєві випробування. Проблему можна вважати вирішеною, якщо підліток відчуває полегшення і може самостійно приймати обґрунтовані рішення щодо подальшого життя.

Досвід організації соціально-педагогічної допомоги підліткам у кризових ситуаціях переконує, що подібна робота є ефективною, якщо задіювати констатувальну та психокорекційну частини.

Констатувальна частина передбачає зустрічі з класом або групами підлітків. Теми для обговорення можуть бути такими: «Кризові ситуації та їх причини», «Способи реагування в кризовій ситуації», «Прийоми подолання криз». Сценарій проведення зустрічей пропонується такий: спільне обговорення теми; виконання творчих завдань; обмін враженнями. Діти можуть описувати свою історію або ж малювати. Так накопичується певна кількість фактичного матеріалу. Потім соціальний педагог пропонує методом соціодрами, рольової гри розіграти окремі з них з наступною інтерпретацією почуттів. Після актуалізації кризового стану учасники знайомлять присутніх із тими способами подолання травмуючого впливу, які вони застосовували. На цьому етапі надається можливість моделювати форми поведінки, вносити корективи, доповнення. Ведучий має постійно звертати увагу на вираження почуттів в режимі «тут і тепер». Дуже важливо фіксувати найменші зміни в емоційному ставленні до ситуації, оскільки це є виявом переорієнтації у власному сприйнятті подій.

Способи подолання кризових ситуацій у дівчаток підліткового віку пов'язані переважно з придушенням емоцій, пасивно-захисним вибаченням, підкоренням вимогам старших. В окремих випадках спостерігається виражена агресія. У цьому разі соціально-педагогічна допомога націлена на розширення «Я-образу». З цією метою застосовується психодрама, що дає змогу програвати конфліктні ситуації та осмислювати почуття. При цьому можуть бути використані такі техніки: ментального переживання, внутрішнього діалогу, самозвільнення. Важливо пам'ятати, що дівчатка підлітки набувають першого досвіду подолання криз і допомога соціального педагога має сприяти утвердженню віри у власні можливості.

Особливої уваги потребує робота з гострими емоційними проблемами, актуальними наразі в житті дівчинки. Значну їх частину можна подолати лише за умови використання психо-корекційної бесіди. До аналізу таких проблем потрібно підходити поступово через накопичення додаткової інформації. Наприклад: дівчинка-підліток зі сльозами на очах промовляє: «Мені так боляче після нашої останньої розмови з мамою. Вона мене зовсім не розуміє...»

Соціальний педагог після паузи запитує: Ви з мамою проживаєте удвох?

Оля: Ні, у мене є ще менша сестричка.

Соціальний педагог: Скільки років твоїй сестрі?

Оля: Їй 7років.

Соціальний педагог: Як часто ви розмовляєте з мамою?

Оля (після роздумування): Мені важко сказати, наші розмови бувають різні, але такі, як останнього разу, трапляються рідко.

Соціальний педагог: Хто, як правило, розпочинає розмову?

Оля: Частіше мама. Вона наполягає, щоб я розповіла про шкільні справи, чим займаюсь з подругами у дворі.

Соціальний педагог: Як розпочалась остання розмова з мамою?

До цього моменту дівчинка змогла опанувати своїм станом. Її голос уже звучав рівно, жести стали урівноваженими, погляд сконцентрованим. Це дало змогу перейти до аналізу болісної проблеми, яка викликала таке хвилювання на початку зустрічі. підліток соціальний педагогічний

У соціально-педагогічній практиці залежно від конкретних умов роботи, визначених завдань можуть бути використані різні види бесід, але особливе місце посідає вільна бесіда, за якої соціальний педагог може змінювати тактику ведення розмови, зважаючи на ситуацію. Він може допускати більшу варіативність у формі та послідовності запитань. Це дає змогу індивідуалізувати ситуацію, зберегти її природність, підтримувати емоційний контакт з підлітком і забезпечити можливість самовираження.

У роботі, особливо з дівчатками, така форма бесіди дає можливість відчутно знижувати рівень сором'язливості, активно впливати на вербальні утруднення. Крім того гнучкість вільної бесіди дозволяє надати допомогу через перефразування запитань. Це суттєво, оскільки труднощі часто виникають через неадекватне розуміння змісту окремих понять. Наприклад, запитання «Чи хотів би ти щось змінити у своєму режимі дня?» може бути перефразоване таким чином: «Чого ти не встигаєш зробити впродовж дня?» або ж «Які заняття, види роботи ти переносиш на інший день?»

У повністю керованій бесіді соціальний педагог визначає її зміст, структуру. Така тактика є виправданою, коли необхідно одержати інформацію про речі, які не потребують від дівчинки глибинного включення «Я». Наприклад: Чи доводилось за роки навчання переходити в іншу школу? Які предмети в школі є улюбленими? Що найбільше подобається на уроках? Які телепередачі намагаєшся не пропускати? Чи не виникало бажання після перегляду екранізації твору перечитати його? Хто твій улюблений співак?

У некерованій бесіді ініціатива повністю передається співрозмовнику. Соціальний педагог слідує за дівчинкою-підлітком у виборі теми, підтримує її перебіг з використанням прийомів активного слухання, рефлексії змісту почутого. Такий підхід, на думку Л. Ярроу, має певну дослідницьку цінність. Він дає змогу визначити значущі для респондента теми або ж ті, яких він уникає свідомо чи несвідомо. Цінність недирективного підходу ще й у тому, що відхід від формальних запитань позитивно впливає на створення атмосфери довіри та зацікавленості в одержанні інформації.

Успішне розв'язання завдань можливе за умови врахування великої кількості факторів і найтонших емоційних відтінків, що становлять цілісну ситуацію бесіди. Ці фактори можуть стосуватись підлітка (рівень мотивації, актуальний емоційний стан, особистісні прояви, загальний рівень розвитку, втомленість), самого соціального педагога (поінформованість стосовно заявленої проблеми, спостережливість, професійна самооцінка), ситуації, в якій проходить бесіда (наявність перепон, тривалість бесіди). Тому вдало сформульовані запитання -- це велике мистецтво, що засвідчує професійну зрілість соціального педагога.

У процесі проведення бесіди у структуру питання нерідко включають опис певних ситуацій. Наприклад: дівчинка-підліток прийшла додому на дві години пізніше домовленості. Відкрите запитання: «Якою може бути реакція батька і матері?» або ж: «Спробуй придумати історію про те, що кожен із батьків їй скаже і що вона буде відповідати їм». Закрите запитання: «Батько роздратовано буде вимагати негайного пояснення, а мати намагатиметься заспокоїти обох». Різні за мірою відкритості запитання стосовно ситуацій-описів узгоджуються із передбачуваною метою. У наведеному прикладі з'ясовується міра контролю, опіки з боку батьків, зокрема різні аспекти емоційних реакцій батька і матері. З цією метою доцільніше використовувати закрите запитання, що структурує описану ситуацію. Якщо цікавить загальна характеристика стосунків з батьками, тоді перевагу доцільно віддавати відкритим запитанням.

У виборі форми запитання варто враховувати, що закриті дещо звужують можливість відповіді. Водночас їх використання може спростити вираження соціально несхвальних мотивів та дій підлітків. Наприклад: «Один учень вважає, що обманювати -- це означає сказати не всю правду, а інший вважає, що це -- перекрутити факти з певною метою. Що з цього приводу думаєш ти?»

Важливим виміром питання є міра безпосередньої спрямованості на предмет дослідження, що цікавить соціального педагога. У зв'язку з цим викликають інтерес опосередковані запитання, які використовуються для вивчення емоційних реакцій і взаємин у тих ситуаціях, коли пряме питання провокуватиме дію захисних реакцій або ж існує небезпека навіювання, втручання в розмірковування дитини. Наприклад, замість того, щоб прямо запитати, кому із дорослих зі свого безпосереднього оточення підліток віддає перевагу, питання можна сформулювати таким чином: «Якби ти в результаті корабельної аварії опинився на безлюдному острові та мав пробути там 20 років, кого б із знайомих тобі дорослих (не більше трьох чоловік) узяв із собою?»

Проективні питання є ще більш прихованими для підлітка. Соціальний педагог пропонує розповісти не про власні переживання, а проінтерпретувати почуття і передбачити дії уявного учасника конкретної ситуації. Наприклад: «Учень, про якого в класі склалось враження як про порушника дисципліни, сьогодні участі в перекиданні записок не брав. Учитель, продовжуючи писати на дошці формули і не повертаючись до класу, промовляє: «Саша, коли ти, нарешті, заспокоїшся і не заважатимеш проводити урок?» Що зробить Саша? Що він подумає? Що він при цьому будете переживати?» Застосування проективних питань ґрунтується на передбаченні, що у відповіді підліток ідентифікує себе із персонажем, виражаючи власні переживання і мотиви вчинків. Здебільшого таке передбачення відповідає дійсності і валідність проективних питань досить висока. Водночас трапляється, коли у відповіді поєднуються фантазії та реальність. Дуже часто це стосується оцінки взаємин з батьками та іншими членами сім'ї. Підлітки приписують батькам більш строгі реакції на їхні порушення, аніж це проявляється в реальній ситуації. У такому разі інтерпретація проективних питань значно утруднюється.

Наявність різних за характером і формою запитань дає змогу соціальному педагогу відбирати їх відповідно до мети, сутності проблеми, віку дитини, рівня мотивації. Уміння підібрати потрібне запитання, віднайти для кожної дитини індивідуальну тактику ведення бесіди засвідчує творчий підхід до використання методу.

У бесіді з підлітками важливо вибрати правильну позицію. Зробити це непросто, оскільки статусна асиметричність доповнюється віковою дистанцією. На думку Й. Шванцари (1978), оптимальним у цьому випадку може бути підхід, що відповідає принципам не директивної психотерапії. У не директивних групах соціальний педагог вибирає роль активного партнера, зразкового учасника. Це дає змогу уособлювати відкритість, аутентичність і на власному прикладі демонструвати процес саморозкриття. Така позиція імпонує підліткам, викликає їхню прихильність і часто є поштовхом до відвертих розмірковувань.

Досвід роботи з дівчатками-підлітками доводить, що найчастіше вони звертаються до обговорення стосунків з батьками та однолітками. На першому етапі бесіди необхідно проаналізувати власне уявлення дівчинки про характер проблеми, її гостроту та складність. Наприклад:

Катя: Мої батьки вважають мене ще недостатньо дорослою.

Соціальний педагог: Як часто у тебе виникає подібне почуття?

Катя: Я це відчуваю кожен раз, коли відпрошуюсь на дискотеку або ж хочу залишатись у подруги після уроків.

Таким чином, дівчинка чітко окреслила життєві ситуації, в яких батьки не визнають її дорослість. У подальшій розмові з'ясовується характер переживань, емоційний стан та способи поведінки.

Соціальний педагог: Що ти відчуваєш у подібних ситуаціях?

Катя: Найчастіше роздратування, образу за те, що мені не довіряють, що мене опікують, як маленьку.

Соціальний педагог: Що ти в таких випадках робиш?

Катя: Спочатку прошу відпустити мене, але коли кажуть «Ні!», тоді замовкаю, стримуючи сльози; ще деякий час мовчки вислуховую слова батьків і потім біжу до своєї кімнати, закриваюсь і плачу.

Соціальний педагог:3 ким ти себе в цей час можеш порівняти?

Катя: 3 пташкою, яку закрили в клітці і не випускають.

Соціальний педагог: Ти змогла б пояснити іншій людині, чому пташку не випускають?

Катя (після паузи): За неї піклуються, її оберігають.

І раптом дуже схвильовано промовляє: Адже так не може тривати все життя!

Соціальний педагог: Так, мабуть, і не буде тривати все життя. Як ти думаєш, що відчувають ті, хто оберігає пташку?

Катя (повільно в задумі): Вони хвилюються...

Завдання соціального педагога полягало в тому, щоб переключити увагу дівчинки з власних гострих переживань (а це образа, роздратування) на характер переживань батьків. Хоча вона їх уявляє досить узагальнено: вони хвилюються, але це вже перший серйозний крок до того, щоб у майбутньому навчитись розуміти, відчувати внутрішній стан інших людей. У процесі бесіди доцільно фіксувати поведінкові акти та емоційні реакції підлітків. Такі прийоми роботи сприймаються ними досить зацікавлено, оскільки це добре підґрунтя для рефлексивної схильності, що тільки починає про себе заявляти.

Отже, організація превентивної виховної взаємодії із підлітками, які мають прояви девіантної поведінки, потребує високої педагогічної майстерності. У цьому зв'язку варто ретельно добирати методи виховного впливу з урахуванням кризової ситуації в особистісному розвитку дитини, сформованих стереотипних очікувань та засторог, невдалого досвіду спілкування з дорослими та однолітками. Особливої уваги потребують дівчатка-підлітки, оскільки способи подолання кризових ситуацій у них пов'язані з придушенням емоцій, пасивно-захисним вибаченням, підкоренням вимогам старших, що блокує успішну самореалізацію.

Література

1. Битянова М. Р. Организация психологической работы в школе : учеб. пос. / М. Р. Битянова. -- М. : Генезис, 2000. -- 298 с.

2. Буянов М. И. Основы психотерапии детей и подростков / Михаил Иванович Буянов. -- Киев : Вища школа, 1990. -- 191 с.

3. Дем'янюк Т. Превентивне виховання учнівської молоді: інноваційні технології : навч.-метод. пос. / Т. Дем'янюк, М. Байрамова, В. Оржеховська, П. Мельничук. -- Київ-Рівне : Волинські обереги, 2006. -- 360 с.

4. Кондрашенко В. Т. Девиантное поведение у подростков. Диагностика, профилактика, коррекция : учеб.-метод. пособ. / В. Т. Кондрашенко, С. А. Игумнов. -- Минск : Аверсэв, 2004. -- 365 с.

5. Шванцара Й. Фактор личного контакта психологической диагностики / Й. Шванцара [и др.] // Диагностика психического развития. -- Прага, 1978.

References

1. Bitianova, M. R. (2000). Organizatsiia psikhologicheskoi raboty v shkole [Organization of psychological work in school]. Moscow: Genezis.

2. Buianov, M. I. (1990). Osnovy psikhoterapii detei i podrostkov [Foundations of psychotherapy of children and adolescents]. Kyiv: Vyshcha shkola.

3. Demianiuk, T., Bairamova, M., Orzhekhovska, V. & Melnychuk, P. (2006). Preventyvne vykhovannia uchnivskoi molodi: innovatsiini tekhnolohii [Preventive education of youth: Innovative technologies]. Kyiv-Rivne: Volynski oberehy.

4. Kondrashenko, V. T. & Igumnov, S. A. (2004). Deviantnoie povedenie u podrostkov. Diagnostika, profilaktika, korrektsiia [Deviant behaviour of adolescents. Diagnostics, prevention, correction]. Minsk: Aversev.

5. Shvantsara, Y. (1978). Faktor lichnogo kontakta psikhologicheskoi diagnostiki [Factor of personal contact of psychological diagnostics].

Размещено на Allbest.ru