Основні періоди гуманізації виховного процесу засобами музичного мистецтва (ХХ — початок ХХІ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 37.015.31: 172.16 (477)«19 / 20»

ОСНОВНІ ПЕРІОДИ ГУМАНІЗАЦІЇ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ ЗАСОБАМИ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА (ХХ -- ПОЧАТОК ХХІ СТОЛІТТЯ)

C.С. Горбенко

Однією з найголовніших наукових проблем гуманітарної сфери є проблема періодизації. Її сутність розглядається як засіб пізнання будь-яких історичних явищ і прогнозування можливостей їхнього розвитку в майбутньому [1]. Як відмічає О. В. Сухомлинська, саме від того, що береться за основу того чи іншого історико-освітнього періоду, який контекст вкладається в нього, що виступає рушійною силою зміни періоду (виховання, розвитку), залежить розгортання певного науково-дослідницького поля [2]. На сьогодні ученими зроблено вагомий внесок у вирішення цієї проблеми. Проте не дістали конкретної характеристики етапи, періоди становлення і розвитку процесу гуманістичного виховання учнів початкової та основної шкіл засобами музичного мистецтва. Разом із тим протягом історії людства музика посідала одне з чільних місць у системі виховання особистості. У ХХ столітті відбулося відчуження освіти від живої музичної культури, духовності людини. Музична освіта, загалом, втратила ціннісну орієнтацію на людину, перетворилась на утилітарно-цілеспрямоване навчання певного виду виконавської діяльності [7].

Проблемі історико-педагогічної періодизації приділяло увагу чимало дослідників і науковців. Їхні дослідження присвячені обґрунтуванню і визначенню періодів у таких напрямах: реформування шкільної освіти в Україні (Л. Д. Бе- резівська); історико-педагогічний процес (Н. М. Гупан); національна педагогічна думка (О. В. Сухомлинська); розвиток шкільної історичної освіти (О. І. Пометун); періоди розвитку системи державного управління освітньою сферою в Україні (Д. І. Дзвінчук); етапи процесу музичного виховання особистості (О. В. Михайличенко); історія педагогіки України (С. Сірополко, А. В. Краснощок); історія розвитку української школи і педагогіки (О. О. Любар, М. Г. Стельмахович, Д. Т. Федоренко); становлення та розвиток музичної педагогіки в Україні (О. М. Олексюк); етапи гуманістичної парадигми освіти ХХ ст. (М. В. Богуславський) та ін.

У нашому дослідженні ми спираємося на періодизацію розвитку педагогічної думки, запропоновану О. В. Сухом- линською, та дослідження Л. Д. Березівської і О. М. Олексюк. Метою статті є спроба всебічно обґрунтувати та визначити основні періоди гуманістичного підходу до виховання учнів початкової та основної школи засобами музики протягом ХХ -- поч. ХХІ століття.

Початок ХХ століття визначався піднесенням національно-культурного руху, розвитком педагогічної теорії і практики, пошуком такої школи, яка б забезпечила успішний поступ нації і сприяла утвердженню державності. Спроба підвести науково-експериментальну базу під педагогічну практику, увага до особистості дитини, розширення завдань виховання за межі накопичення формальних знань, прагнення не стільки «муштрувати», скільки «зацікавлювати» учнів -- усе це мало прогресивне значення в умовах дореволюційного суспільства. Цей період відзначається домінуванням релігійно-гуманістичної спрямованості виховання. Акцентувалась увага на тому, що учневі необхідно допомогти не тільки одержати серйозну природничо-наукову освіту, але й розібратися в «питаннях духовно-морального порядку» (М. М. Рубінштейн). Впливовими факторами у цей час були: бурхливий розвиток антропології, генетики, соціальної психології та інших наук; науковий прогрес; досвід двох світових війн; глобалізація демографічних проблем.

На початку ХХ століття відбувався помітний розвиток естетичної думки, упровадження традицій української культури у шкільну практику. Музика у цей час стала об'єктом ґрунтовних педагогічних досліджень, що свідчило про науковий підхід до розв'язання проблем художньої освіти. Значну роль у розвитку музичного навчання і виховання відіграла Музично-драматична школа, заснована М. В. Лисенком восени 1904 року. Музично-естетичний розвиток особистості вважався компонентом морального і патріотичного виховання. Отже, на основі вищевикладеного, вважаємо, що першим періодом гуманізації виховного процесу учнів молодшого та підліткового віку в контексті нашого дослідження є період 1901-1917 рр.

Другий період окреслюється нами межами 1918-1930 років. Характерною особливістю цього періоду стало створення оригінальної системи освіти, в основі якої лежали професіоналізація, розбудова національного змісту навчання і виховання. Цей новітній період освітнього розвитку ділиться нами на два етапи: перший -- час національно-державного і культурного відродження (1918-1920). Важливо, що філософія освіти цього часу у центр навчання і виховання ставила особистість учня, розвиток його індивідуальних якостей і природних здібностей. У «Проекті єдиної школи на Вкраїні» підкреслювалось, що «...в процесі вихованні дитини за вихідну точку треба брати те, що є в дитячій душі; дитячий світ, цей мікрокосм із власним добром і злом, є тим полем, де мусить провадитися праця вчителя» [5, с. 5]. Одним із найвагоміших засобів виховання учнівської молоді вважалося мистецтво. Вперше в історії вітчизняної школи естетичне виховання стає обов'язковим для дітей різного віку. Наголошуючи на необхідності викладання мистецтв протягом усіх ступенів проектованої школи, автори документа підкреслювали, що ознайомлення учнів з різними видами художньої творчості не повинно мати на меті обов'язкове досконале вивчення того чи іншого виду мистецтва. Першочергове завдання естетичної підготовки полягало у «вихованні волі та творчих здібностей дітей» [5, с. 17].

Другий етап -- 1920-1930 роки. Цей час визначається небувалим піднесенням у розвитку гуманістичних ідей навчання і виховання. Заслуга в цьому належить талановитим вітчизняним педагогам, які стали відомими ще в дореволюційний час: П. П. Блонський, Н. І. Іорданський, А. Г. Калашніков, А. С. Макаренко, Є. М. Мединський, А. П. Пінкевич, М. Пістрак, С. Ф. Ру- сова, С. Т. Шацький, Я. Чепіга та інші. Уцей період перед школою ставилася мета «розкрити в учнів ту сторону їх духовного існування, до якої саме музика може глибоко доторкнутися». Такими відомими педагогами-музикантами, як Б. В. Асаф'єв, Н. Я. Брюсова, В. Г. Каратигін, М. М. Ковін, А. А. Шеншин були сформульовані важливі принципи і методи загальної музичної освіти.

Починаючи з 1920 року, у навчальних програмах ставилося завдання всебічного розвитку. Так, у програмі-мінімум для Єдиної трудової школи І і ІІ ступенів метою суто музичного виховання було «зробити учня, що закінчує школу, музично розвинутим і музично грамотним». Кожного учня намагались залучити до скарбів музичної культури, застосовуючи музично-педагогічний принцип, за яким спочатку створювався певний запас музичних вражень, пробуджувався інтерес і любов до музики, а вже потім досягалося розуміння твору, усвідомлення «мови музики». Слід відмітити, що музичні заняття вважались нерозривним, важливим елементом життя Єдиної трудової школи. Але, якщо у 1918-1921 роках роль музики вбачалася в тому, щоб викликати у дітей «чисто музичні відчуття життя», то в 1925-1927 роках вона мала допомагати в перебудові цього життя, активно впливати на нього. Для цього учні набували «аналітичних» й «організаційних» умінь і навичок. Саме в цей період в ужиток увійшов термін «музичне виховання».

Отже, новаторські пошуки в галузі музичної освіти у І-й чверті ХХ століття зберегли наступність щодо попередніх прогресивних традицій. Цей зв'язок проявився в увазі до духовності людини в процесі її спілкування з музичним мистецтвом, збагаченні музично-слухових уявлень, стимулюванні її творчих можливостей та емоційно-почуттєвої сфери. Усе це сприяло гуманістичній спрямованості виховання особистості.

Третім періодом гуманістичного підходу до виховання учнів засобами музичного мистецтва є, на наш погляд, 1930 -- І пол. 1950-х років. Цей період посідає особливе місце в історії вітчизняної школи, адже в ці роки складалася певна система естетичного виховання, але в умовах авторитаризації суспільства. Фактично в 30-ті роки авторитарна педагогіка намагається витіснити залишки вільного виховання. Самобутність дитини та її індивідуальність не враховується, кардинально змінюється парадигма освіти, що проявилась у відході від дитини як центра педагогічного процесу. Провідні педагоги звертаються до рефлексології (термін упровадив у науковий обіг В. Бехтєрєв), яка полягає у зведенні до рефлексів усієї поведінки людини: від елементарних органічних реакцій до найскладніших актів творчості. Рефлексологія була фундаментом для розвитку педології. «Программа средней школы (городской и сельской) 5-8 лет обучения» 1933 року націлювала педагогів на те, щоб навчити учнів виражати свої думки через художній образ, заохочувати брати участь у художньому житті колективу. Кожний вид музичної роботи сприяв розвитку різних сторін особистості, але загалом діти мали одержати широку музичну підготовку і розвиток. У цих умовах важливу роль відігравали гуманістично-педагогічна діяльність А. С. Мака- ренка, заснування в 1947 році науково-дослідного Інституту художнього виховання в Москві та праця Б. М. Теплова «Психология музыкальных способностей».

Наступний, четвертий період гуманізації виховного процесу засобами музики -- 1958-1985 роки -- ми пов'язуємо із «Законом про зміцнення зв'язку школи з життям і про подальший розвиток системи народної освіти в СРСР» (1958) та «хрущовською відлигою», яка частково демократизувала життя суспільства. Значний вплив на розвиток ідей гуманістичного виховання учнів, у тому числі і засобами музики, мала педагогічна діяльність В. О. Сухомлинського. Вона була спрямована проти авторитарно-догматичного стилю роботи з дітьми і створення системи, в якій би основою були любов і повага до дитини. Одним із головних завдань педагог вважав виховання у дитини потреби в красі, що визначає весь склад її духовного життя. Музика, мелодія, краса музичних звуків є найважливішим засобом морального та розумового виховання людини, «джерелом благородства серця та чистоти душі».

У цей часу США виникла гуманістична педагогіка як втілення ідей відомих психологів А. Маслоу, К. Роджерса, В. Франкла. Як зазначає В. Пікельна, вони переконували в тому, що повноцінне виховання можливе лише за умов, коли школа слугуватиме лабораторією для відкриття унікального «Я» кожної дитини [4]. Ці ідеї поступово почали використовуватися і у вітчизняній педагогіці, але дещо пізніше.

Значущою і впливовою подією для створення новаторської системи занять з музики на гуманістичних засадах стала Програма, створена під керівництвом Д.Б. Кабалевського. Він ставить глибоко гуманне завдання: увести дітей і підлітків у світ великої серйозної музики, справивши таким чином благотворний вплив на формування кожної особистості. В основу цього важливого документа було покладено принципи єдності внутрішніх зв'язків і узагальнень, цільності та послідовності уроків музики. За цією програмою працювала і працює значна кількість учителів.

У 1968 році була створена Комісія з комплексного вивчення художньої творчості при АН СРСР, яку очолив Б. С. Мейлах. Актуальною проблемою стає розроблення методології й методики дослідження проблем творчої діяльності у вивченні мистецтва. Розширення його позицій в житті людини, посилення інтересу науки до художньої діяльності позначилося і на виникненні та розвитку ідей гуманістичного виховання в процесі спілкування з музикою. гуманістичний виховання музичний мистецтво

П'ятий період гуманізації виховного процесу учнів початкової та основної школи визначається нами другою половиною 80-х -- поч. 90-х років ХХ століття. Основою всіх перетворень у суспільній свідомості цього часу стали структурні зміни у формах власності на засоби виробництва, у формуванні нових виробничих відносин, які породжували нові класи і верстви суспільства, дещо іншу психологію, мораль, форми культурного буття тощо. У цих умовах освіта, значною мірою, набула станового характеру, а способи залучення населення до здобутків культури стають жорстокішими, адже на зміну соціально-демократичному принципу доступу до освіти, мистецтва приходить їх комерціалізація.

Особливо принципового значення у виборі шляхів подальшого розвитку української освіти набув факт пом'якшення ідеологізаційного пресингу, який можна означити поняттям «деідеологізація». Виникла потреба в новому просвітництві, розвитку альтернативних форм освіти. Характерною рисою оновлення вважалося зростання необхідності в духовно багатій, усебічно розвинутій особистості. Тому чергова реформа загальноосвітньої школи цих років передбачала розвиток демократизації навчального процесу, яка неможлива без підвищення статусу дисциплін гуманітарно-естетичного циклу.

Поступово набула поширення ідея створення гуманістичної школи, яка вилилась у спробу втілення педагогіки співробітництва. Цей напрям був одним із найґрунтовніших педагогічних узагальнень, який викликав до життя численні інноваційні процеси. У цьому вимірі поєднались кращі традиції дореволюційної (К. Д. Ушинський, М. І. Пирогов, Л. М. Толстой) та радянської педагогіки (С. Т. Шацький, В. М. Шацька, А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинський, Ш. О. Амонашвілі) з досягненнями зарубіжної психолого-педагогічної практики та науки (Р. Барт, А. Комбс, А. Маслоу, К. Роджерс, Е. Бернс, Я. Корчак, Д. Брунер, Д. Гілфорд, Е. Торренста інші). Гуманізація шкільної освіти виступає важливим фактором удосконалення виховання учнів засобами музичного мистецтва. Це торкнулося, насамперед, питань використання народної музично-педагогічної спадщини, пошуків ефективних шляхів гуманістичного виховання на основі української національної культури, що знайшли відображення, зокрема, у нових програмах. З-поміж них слід виокремити насамперед програми та поурочні методичні розробки з музики для учнів початкової та основної школи (авторська група у складі О. Я. Ростовського, Р. О. Марченко, Л. О. Хлєбнікової, З. Т. Бервецького), побудовані на концептуальних ідеях Д. Б. Кабалевського.

Відмітимо, що в кінці 80-х -- на початку 90-х років XX століття поступово змінилися ціннісні орієнтацій педагогічної теорії і практики. На зміну суспільній прийшла особистісна орієнтація, гуманістична. Вона передбачала відмову від пошуку універсальних форм, методів прийомів навчання і виховання, допускала їх варіативність залежно від індивідуальних здібностей та особливостей розвитку дитини.

Шостий період гуманізації шкільного виховного процесу засобами музики починається, на наш погляд, з 1991 року, коли Україна стала самостійною державою, і закінчується 2013 роком. Після проголошення незалежності нашої держави визначальним для освіти й виховання стає курс на демократизацію, узятий в роки перебудови. Принципові зміни в цій галузі внесли Закони «Про освіту», «Про загальну середню освіту»; «Концепція середньої загальноосвітньої школи». У цей період проблема гуманістичного виховання починає поступово виокремлюватися з контексту морального виховання особистості. Розробляються науково обґрунтовані концепції, які за основну мету ставлять перебудову виховного процесу на основі особистісно орієнтованого підходу. Вони спрямовуються на індивідуалізацію навчально-виховного процесу, використання нових форм взаємодії педагога й учня на засадах партнерських стосунків і співробітництва, прилучення дитини до світу людських цінностей. Гуманістичні тенденції сучасної шкільної освіти спрямовують увагу педагогів на реалізацію взаємозв'язку музичного навчання, виховання і розвитку дитини, налагодження суб'єкт-суб'єктних взаємин між учасниками навчально-виховного процесу. Усе більшого впливу на гуманістичне виховання набувають такі чинники діяльності вчителя музики: стиль спілкування, індивідуальний підхід до учнів, емоційність ведення занять, створення ситуацій успіху, творчість. Ці фактори широко висвітлюються в різноманітних наукових дослідженнях. Відповідне відображення гуманістична спрямованість художнього виховного процесу знайшла в Державному стандарті загальної початкової освіти. Стимулюючими факторами гуманізації музично- виховного процесу став аналітичний документ «Мистецька освіта в Україні: розвиток творчого потенціалу в ХХІ ст.», який розроблено в межах проекту ЮНЕСКО і МФГС (Міжнародний фонд гуманітарного співробітництва держав СНД), Матеріали Всесвітньої конференції мистецької освіти (Сеул, 2010) тощо.

Отже, у визначених хронологічних межах гуманізації виховного процесу учнів початкової та основної школи засобами музичного мистецтва ми намагалися, певною мірою, зважати як на суспільно-політичні, так і соціально-культурні освітні чинники. Запропоновані періоди є приблизними, а їх визначення залежить від багатьох факторів, які повністю врахувати майже неможливо. Виявлення взаємозв'язків, взаємозалеж- ностей між історичними періодами дасть змогу, на наш погляд, повніше усвідомити закономірності розвитку виховного процесу на гуманістичних засадах в процесі музичних занять, детально і послідовно аналізувати історико-освітні та культурно-мистецькі події для їх достовірного висвітлення, вибу- дови на цій основі перспективних виховних дій.

Література

1. Березівська Л. Д. Реформування шкільної освіти в Україні у ХХ ст. : монографія / Л. Д. Березівська. -- К. : Богданова А. М., 2008. -- 406 с.

2. Гупан Н. М. До періодизації розвитку історико-педагогічного процесу в Україні / Н. М. Гупан // Шлях освіти. -- 1999. -- № 1. -- С. 45-49.

3. Олексюк О. М. Музична педагогіка : навч. посіб. / О. М. Олексюк. -- К. : КУ ім. Б. Грінченка, 2013. -- 248 с.

4. Пікельна В. «Люби ближнього свого...» Філософські, історичні та педагогічні роздуми про гуманізацію освіти / В. Пікельна // Рідна школа. -- 1998. -- № 2. -- С. 26-28.

5. Проект єдиної школи на Вкраїні. Кн. 1. Основна школа. -- Кам'янець- Подільський, 1919.

6. Сухомлинська О. В. Історико-педагогічний процес: нові підходи до загальних проблем / О. В. Сухомлинська. -- К. : АПН, 2003. -- 68 с.

7. Терентьева Н. А. Целостный подход к музикальному образованию и воспитанию / Н. А. Терентьева // Педагогика. -- 1992. -- № 1-2. -- С. 55-60.

Анотація

Ключові слова: періодизація, гуманістичне виховання, музична педагогіка, національно-культурний рух, освітній розвиток, музичне мистецтво, ідеї гуманізації, людські цінності.

Ключевы еслова: периодизация, гуманистическое воспитание, музыкальная педагогика, национально-культурное движение, образовательное развитие, музыкальное искусство, идеи гуманизации, человеческие ценности.

Keywords: periodization, humanistic education, music education, national- cultural movement, educational development, musical art, idea of humanization, human values.