Тенденції розвитку комунікативних якостей мовлення в майбутніх учителів-словесників

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378+373.3+37.015+008

Тенденції розвитку комунікативних якостей мовлення в майбутніх учителів-словесників

Ольга Бєляк

м. Одеса, Україна

У статті розкрито особливості розвитку комунікативних якостей мовлення в майбутніх учителів- словесників. Також визначено педагогічні умови розвитку комунікативних якостей мовлення в майбутніх учителів-словесників: використання міжпредметних зв 'язків у процесі розвитку в студентів комунікативних якостей мовлення; наявність комунікативно-професійної спрямованості фахових дисциплін щодо розвитку комунікативних якостей мовлення у ВНЗ; створення в студентів позитивної мотивації до оволодіння комунікативними якостями мовлення; організація активної професійно-зорієнтованої мовленнєвої діяльності студентів щодо оволодіння ними комунікативними якостями мовлення.

Ключові слова: комунікативні якості, майбутні вчителі-словесники.

В статье раскрыты особенности развития коммуникативных качеств речи у будущих учителей- словесников. Также определены педагогические условия развития коммуникативных качеств речи у будущих учителей-словесников: использование межпредметных связей в процессе развития у студентов коммуникативных качеств речи; наличие коммуникативно-профессиональной направленности профессиональных дисциплин по развитию коммуникативных качеств речи в вузе; создание у студентов положительной мотивации к овладению коммуникативными качествами речи; организация активной профессионально-ориентированной речевой деятельности студентов по овладению ими коммуникативными качествами речи. комунікативний мовлення мотивація

Ключевые слова: коммуникативные качества, будущие учителя-словесники.

The article deals with the peculiarities of development of the communicative abilities of the future language teachers. Pedagogical conditions of communicative abilities development of the future language teachers: the use of intersubject connections in the process of development of students' communicative abilities; the presence of communicative professional direction of the subjects in order to develop communicative abilities in the higher educational establishments; the development of students' positive motivation to the mastering of communicative language abilities; organization of active profesionaly orientated communicative ability of students to master the communicative speech abilities have been distinguished.

Key words: communicative qualities, future language teachers.

На сучасному етапі розвитку освіти є фахова підготовка майбутніх учителів-словесників, оскільки саме вони прищеплюють школярам основи мовної культури. Метою діяльності вчителя-словесника є формування в тих, кого він навчає, певних комунікативних якостей мовлення, виховання в них ініціативи в самоврядуванні, самоконтролі, самооцінці. Отже, вчитель української мови і літератури повинен сприяти формуванню мовленнєвої культури учнів, розкривати перед ними функціональні можливості мовлення як засобу взаємодії з іншими людьми.

Загальна феноменологія комунікативних якостей мовлення знайшла своє відображення в різних наукових напрямах: психологічному (О. Бодальов, Л. Виготський, І. Зимняя, О. Леонтьєв, М. Львов, B. Малахов, Т Путіловська, Г Рогова та ін.), педагогічному (А. Богуш, І. Варнавська, М. Гоноблін, О. Заболотська, Н. Кузьміна, В. Пасинок, В. Сухомлинський та ін.), лінгвістичному й лінгводидактичному (В. Антоненко-Давидович, Н. Бабич, Ф. Бацевич, О. Біляєв, М. Вашуленко, О. Горошкіна, С. Гурвич, C. Дорошенко, М. Жовтобрюх, І. Ілляш, А. Коваль, Т Ладиженська, С. Караман, Л. Мацько, А. Николаічева, М. Пентилюк, О. Пономарів, О. Потебня, Д. Розенталь, Г Шелехова, І. Чередніченко та ін.). Проблему комунікативної діяльності досліджували Ф. Бацевич, А. Богуш, О. Бондаренко, М. Головань, Е. Гроссе, М. Каган, Н. Кузьміна, Л. Паламар, Т Піроженко та ін.

Метою статті є розкриття особливостей та педагогічних умов розвитку комунікативних якостей мовлення в майбутніх учителів-словесників.

Так, важливою умовою, на наш погляд, є використання міжпредметних зв'язків у процесі розвитку в студентів комунікативних якостей мовлення, адже саме вони є одним із шляхів інтегрування освіти, засобом підвищення загальноосвітнього, загальнокультурного потенціалу будь-якого наукового закладу. Проблему міжпредметних зв'язків у ВНЗ досліджували Т Бугеря, А. Єрьомкін, А. Кантеро Зайяо, І. Ковальчук, Д. Коломієць, В. Моторіна, О. Музальов, Л. Романишина, Н. Самарук, В. Сисоєв, М. Фіцула та ін. Питанню теорії й практики міжпредметних зв'язків, взаємозв'язку теоретичного та виробничого навчання присвячені праці Ю. Бабанського, І. Звєрєва, Н. Лошкарьової, В. Максимової та ін.

У термінологічних джерелах міжпредметні зв'язки тлумачаться як «дидактичний засіб, який передбачає комплексний підхід до формування й засвоєння змісту освіти, що дає можливість здійснювати зв'язки між предметами для поглибленого, всебічного розгляду найважливіших понять, явищ; міжпредметні зв'язки є результатом узагальнювальних дій»; як «взаємне узгодження навчальних програм, зумовлене системою наук і дидактичною метою [2]». На нашу думку, в розвитку комунікативних якостей мовлення в майбутніх учителів-словесників важливу роль відіграє реалізація міжпредметних зв'язків, які за своєю природою ще є нестабільними, носять епізодичний характер, оскільки відсутня скоординованість між навчальними програмами з української мови та інших навчальних дисциплін. Тому перенесення студентами набутих знань у сферу української мови стає неможливим. Аналіз наукових джерел засвідчив, що міжпредметні зв'язки сприяють активізації пізнавальної діяльності студентів, кращому розумінню та засвоєнню навчального матеріалу, оскільки демонструють його зв'язок із практичною діяльністю, ефективному формуванню інтегрованих знань, умінь і навичок, підвищенню рівня доступності і науковості навчання. Міжпредметні зв'язки є умовою вдосконалення всіх ланок процесу навчання. Вони здійснюють різнобічний виховний влив на особистість студента. Уважаємо, що саме навчальна дисципліна «Українська мова» завжди є відкритою для численних міжпредметніх зв'язків та використання інформації з інших дисциплін. Для широкого їх використання в процесі розвитку комунікативних якостей мовлення в майбутніх учителів-словесників необхідно було виокремити відповідну інформацію з різних дисциплін на кожному етапі навчання та визначити можливість їх використання, тобто визначити зміст міжпредметних зв'язків. На нашу думку, розвитку комунікативних якостей мовлення в майбутніх учителів-словесників значною мірою сприятиме застосування інтеграції предметів професійно- орієнтованого та спеціального циклів підготовки вчителів-словесників. Міжпредметні зв'язки сприяють підвищенню рівня наукових знань, розвитку логічного мислення та творчого їхнього застосування. Установлення таких зв'язків усуває дублювання у вивченні матеріалу, економить час і підвищує ефективність профорієнтаційної та практичної спрямованості навчання.

Педагогічною умовою, що забезпечує ефективний розвиток комунікативних якостей мовлення у студентів, виступила професійна спрямованість фахових дисциплін щодо розвитку комунікативних якостей мовлення. Від настанови на професійну діяльність залежить ставлення майбутнього фахівця до своє професії. Від того, наскільки ця настанова зафіксована і є динамічною залежатиме успіх у професійній сфері майбутнього спеціаліста. Дослідження засвідчило, що навчальна діяльність підвищується, якщо майбутні вчителі усвідомлюють професійну значущість навчальної діяльності. Студенти з позитивним ставленням до професії шукають причини труднощів у самих собі й бачать шляхи їх подолання в удосконаленні себе і своєї навчальної праці. Підтримка стійкої професійної спрямованості особистості студента в процесі розвитку комунікативних якостей мовлення є безперервним процесом узгодження вимог і перспектив за допомогою самостійної діяльності, що відбувається зі зворотним зв'язком.

Якщо метою розвитку комунікативних якостей мовлення виступає професійне самовдосконалення, якщо студент усвідомлює її необхідність і користь у майбутній роботі вчителя, тобто бачить перспективи застосування отриманих ЗУН у майбутній професійній діяльності, то розвиток його комунікативних якостей мовлення набуває особистісного значення, а не виступає як навчальна необхідність для отримання кредитних балів. Запровадження цієї умови здійснювалося такими засобами: формування інтересу до майбутньої професії вчителя-словесника, формування спрямованості на саморозвиток, самовдосконалення, самоосвіту.

Кваліфікований викладач української мови повинен впливати на студентів в процесі діалогу під час отримання необхідних знань з української мови, формувати у студентів переконання, бажання вчитися, вивчати українську мову, виконувати ту чи ту діяльність, запевняючи студента в позитивному професійному зростанні. У міру розвитку в студента усвідомлених поглядів на предмет навчання, він із пасивного об'єкта перетворюється у творчу особистість, здатну планувати свої професійні дії й напрями. Професійна спрямованість навчання передбачає орієнтацію на особистісні якості студентів, її ціннісні орієнтації, мотиви діяльності й поведінки. Викладач у процесі навчання студентів української мови повинен: знати індивідуальні особливості темпераменту, риси характеру, погляди, смаки, звички своїх студентів; уміти визначати рівень сформованості мотивів, інтересів, спрямованості особистості, ставлення її до життя, праці, ціннісні орієнтації; залучати кожного студента до навчальної діяльності, що забезпечувала б розвиток особистості в професійному зростанні та розвиток комунікативних якостей мовлення; своєчасно з' ясовувати причини, що

Теоретична і дидактична філологія. Випуск 18, 2014. перешкоджають досягненню мети; максимально спиратися на власну активність особистості; розвивати в студентів самостійність, відповідальність, ініціативність, самодіяльність. Професійне спрямування розвитку комунікативних якостей мовлення відбувалося під час групової роботи, що вимагало тимчасового розподілу студентів на групи для спільного розв'язання завдань. Студентам пропонували обміркувати завдання, визначити спосіб розв'язання, реалізувати його на практиці та продемонструвати отриманий спільними зусиллями результат. Така робота забезпечувала врахування індивідуальних особливостей студентів, відкривала великі можливості для співробітництва та виникнення пізнавального спілкування. Робота в групах передбачала організацію спільних дій, що веде до активізації навчально-пізнавальних процесів; взаємного збагачення учнів у групі; розподілу початкових дій; комунікації, пізнавального спілкування; обміну способами розв' язування завдання; взаєморозуміння, яке диктувалося характером включення учнів у спільну діяльність; рефлексії, через яку формується ставлення до власних дій і забезпечується корекція. Розподіл на групи здійснювався за різними ознаками. Наприклад, викладач виділяв сильних, середніх, слабких студентів за рівнем розвиненості комунікативних якостей мовлення. І розробляв спеціальні варіанти вправ для вирівнювання їхніх знань.

Створення в студентів позитивної мотивації до оволодіння комунікативними якостями мовлення виступало наступною педагогічною умовою для розвитку комунікативних якостей мовлення в майбутніх учителів-словесників.

Науковцями було виявлено мотиви студентів до професійного зростання в педагогічній діяльності, а саме: соціальні (спрямованість на позитивне ставлення оточення і відповідальність) і пізнавальні (спрямованість на отримання нових знань, засобів самостійного здобуття знань, створення програми для самовдосконалення).

Уважаємо, що створення сприятливої психологічної атмосфери майбутніх учителів-словесників підвищує рівень розвитку їхніх комунікативних якостей мовлення, підтримує пізнавальну активність студентів, а саме: включення студентів у колективні форми групової діяльності; залучення студентів до оцінної діяльності й формування адекватної самооцінки; співробітництво студента й викладача, спільна навчальна діяльність; заохочення пізнавальної активності студентів, створення атмосфери творчості; емоційність мовлення вчителя, пізнавальні ігри, вправи, ситуації, приклади та досвід; уміле застосування методів заохочення і покарання.

Формування в студентів ВНЗ мотивації залежить від правильної сформованості педагогічних настанов. Педагогічна настанова - готовність студента до активної професійно орієнтаційної діяльності, що ґрунтується на потребі особистості в цій діяльності й формується в навчальних ситуаціях. Педагогічна настанова є тією основою, на якій формується спрямованість студента до професійно орієнтаційної роботи на початковому етапі навчання у ВНЗ [1]. Для створення позитивної мотивації до розвитку комунікативних якостей мовлення в майбутніх учителів- словесників викладачу ВНЗ необхідно передбачити систему заходів (ситуацій, завдань, вправ, ігор), спрямованих на формування окремих аспектів внутрішньої позиції студента стосовно підвищення рівня розвитку комунікативних якостей мовлення. Це можна зробити в такий спосіб: зміцнення й розвиток навченості (заохочення готовності до співробітництва, відкритості до педагогічних впливів, зміцнення власної позиції та прагнення до здійснення власного вибору); створення ситуацій власного вибору для зміцнення й усвідомлення мотивів, власної суб'єктивної позиції; навчання цілепокладання (зміцнення самооцінки й адекватного рівня домагань, здатності реально оцінювати поставлені цілі, активізувати свої можливості); стійкість цілей і наполегливість у їх реалізації (подолання перешкод і бар'єрів у процесі навчальної діяльності, вирішення складних проблем, постановка та реалізація близький і далеких цілей) [3, с. 76.]. Засобами формування позитивної мотивації виступають: аналіз потреб учителів-словесників до розвитку комунікативних якостей мовлення; проведення диспутів, дискусій, круглих столів, змагань, конкурсів, спрямованих на усвідомлення майбутніми вчителями особистісної, професійної та соціальної значущості оцінювальної діяльності, яка робить навчання більш доречним. Підвищення ефективності розвитку комунікативних якостей мовлення в майбутніх учителів-словесників безпосередньо залежить від використання широкого кола традиційних та інноваційних форм і засобів навчання, які сприятимуть розвитку комунікативних якостей мовлення.

Під час планування конкретних занять викладачі повинні враховувати, що будь-який метод навчання має тією чи іншою мірою забезпечувати: активну участь майбутніх учителів-словесників у процесі навчання; установлення зворотного зв'язку в системі «викладач-студент»; можливість

Теоретична і дидактична філологія. Випуск 18, 2014. застосовувати набуті знання і навички в професійній діяльності; розвиток цільових навичок поведінки (самостійної творчої діяльності, роботи в малих групах); мотивацію майбутніх учителів- словесників до підвищення ефективності своєї діяльності на заняттях і в реальних ситуаціях; можливість отримувати знання на груповому та індивідуальному рівнях. У процесі розвитку комунікативних якостей мовлення в майбутніх учителів-словесників використовували інтерактивні методи, що розвивали в студентів бажання до творчої та продуктивної праці; спонукали б до активних дій, досягнення успіхів і мотивували їхню поведінку; відпрацьовували моделі поведінки, необхідні для успішної професійної діяльності. Інтерактивні методи передбачали діалогове навчання, у ході якого відбувалася взаємодія викладача зі студентами, спільне вирішення поставлених завдань, взаєморозуміння, розвиток особистісних якостей.

Означена педагогічна умова реалізувалася шляхом вирішення комунікативних вправ та ситуацій, проведення тренінгів, педагогічних рингів, організації наукових конференцій, конкурсів, створення презентацій тощо. Усі ці види роботи передбачали моделювання, проектування, прогнозування різних комунікаційний ситуацій, гурткову роботу, яка була спрямована на ознайомлення з теоретичним матеріалом, що не розглядався в аудиторний час, на розвиток комунікативних якостей мовлення учителів-словесників, прищеплення студентам професійних умінь і навичок щодо аналізу комунікативно-мовленнєвих, педагогічних явищ, фактів, подій, пізнання сутності творчого педагогічного процесу: процесу розуміння й вирішення педагогічних завдань; системи методів, обраних для їх вирішення; системи комунікативних завдань.

Наступною педагогічною умовою було обрано організацію активної професійно зорієнтованої мовленнєвої діяльності студентів щодо оволодіння ними комунікативними якостями мовлення. Зауважимо, що на організацію професійно-зорієнтованої мовленнєвої діяльності студентів щодо оволодіння ними комунікативними якостями мовлення впливав чинник ситуативного і рольового навчання за допомогою змодельованих на заняттях комунікативних ситуацій з метою спонукання студентів-словесників до професійно орієнтованої мовленнєвої діяльності та використання при цьому необхідного мовного навчального матеріалу. Задля цього студентам пропонували такі мовленнєві й немовленнєві обставини та умови, в яких вони могли б реально опинитися в ситуації і вчинити так чи інакше, або здійснити легке перенесення на дієву в цих обставинах особу. Тобто в таких ситуаціях студенти асоціювали себе з певною дієвою особою, роль якої вони виконували, ставили себе на місце цієї особи в певних обставинах, а це збагачувало їх життєвий досвід, допомагало набути деяких практичних навичок з фаху та розвинути комунікативні якості мовлення і творче, нестандартне мислення. Питання мовленнєвої ситуації та її моделювання на заняттях посідає одне з провідних місць як у науково-методичній літературі, так і в практиці навчання. У численних дослідженнях вітчизняних і зарубіжних методистів (Ю. Пассов, В. Скалкін, Е. Шубін та ін.) розкриваються різні аспекти створення і функціонування комунікативних ситуацій у процесі навчання усного мовлення. Навчальна мовленнєва ситуація розглядається в методиці як сукупність життєвих умов, що спонукають до висловлення думок і використання при цьому мовного матеріалу.

Для реалізації цієї педагогічної умови використовувались такі форми роботи: педагогічна практика, уроки в школі, гурткова робота; тренінги, проведення уроків, розробка проектів та презентацій. Вагому роль у професійній підготовці відіграла педагогічна практика, яка передбачала реалізацію всіх педагогічних умов, у тому числі організацію активної професійно зорієнтованої мовленнєвої діяльності студентів щодо оволодіння ними комунікативними якостями мовлення за допомогою застосування здобутих знань, умінь і навичок організації професійно-комунікативної діяльності безпосередньо на практиці. Під час педагогічної практики студенти мали змогу поступово перейти від теоретичних знань до практичного оволодіння професійними вміннями й формування професійно значущих якостей особистості. Педагогічна практика в середній та старшій школі організовувалася в межах цілісного навчально-виховного процесу, спрямованого на практичне засвоєння студентами комунікативних якостей мовлення, навчально-мовленнєвих видів діяльності, оволодіння основами культури мовлення, формування готовності до навчально-мовленнєвої діяльності, розвитку комунікативних якостей мовлення. У процесі педагогічної практики залучали студентів до вивчення досвіду вчителів-словесників з питань планування та організації навчально- виховного процесу, вироблення в учнів первинних умінь з організації навчально-мовленнєвої діяльності, розвитку комунікативних якостей мовлення, навичок спілкування та комунікації.

Експериментальна програма педагогічної практики включала виконання студентами системи завдань, що відповідали основним аспектам навчально-мовленнєвої діяльності з розвитку?

Теоретична і дидактична філологія. Випуск 18, 2014. комунікативних якостей мовлення в школярів: організації комунікативного освітнього процесу на уроці; формування мовленнєвої культури в процесі начально-виховної діяльності. У ході педагогічної практики студенти, окрім основних завдань, включались у навчально-пошукову діяльність: розробляли вправи, тренінги, ситуації, ігри та ін., оцінювали стан та визначали показники розвитку комунікативних якостей мовлення учнів. Важливим аспектом педагогічної практики було включення майбутніх учителів-словесників у навчально-дослідну роботу, що передбачало виконання творчих завдань з розвитку комунікативних якостей мовлення. Для студентів, які виконували курсовий проект, що стосувався комунікативних процесів, було окреслено низку завдань щодо проведення експерименту. Виконання такої роботи сприяло набуттю студентами вмінь: визначити проблему, сформулювати завдання, визначити їх місце в ієрархії комунікативних цілей, обґрунтувати шляхи вирішення, проаналізувати з науково-теоретичних позицій. Таким чином, творчі роботи студентів стимулювали дослідницький підхід до професійної діяльності.

Отже, можна зробити висновки, що вказані педагогічні умови сприяють розвитку комунікативних якостей мовлення в майбутніх учителів-словесників.

Література

1. Артемов В. А. Основные проблемы современной психологии обучения иностранным языкам / В.А. Артемов // Иностранный язык в школе. - № 4. - 1967. - С. 24.

2. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / Гончаренко С.У. - К. : Либідь, 1997. - 376 с.

3. Негрівода О.О. Підготовка майбутніх учителів до професійно орієнтаційної роботи зі старшокласниками : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / Негрівода Олена Олексіївна. - О., 2012. - 256 с.

Размещено на Allbest.ru