До питання професійно-мовленнєвої підготовки майбутніх перекладачів в умовах університетської освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання професійно-мовленнєвої підготовки майбутніх перекладачів в умовах університетської освіти

Ключові слова: професійно-мовленнєва підготовка, перекладачі, професійне (фахове) мовлення, перекладацька компетентність, перекладацька діяльність, готовність до перекладацької діяльності.

Ключевые слова: профессионально-языковая подготовка, переводчики, профессиональная речь, переводческая компетентность, переводческая деятельность, готовность к переводческой деятельности.

The article is devoted to the problem of professional language training intended for the future translators- philologists within the framework of Ukraine's modern university education. The peculiarities of the language training as well as foreign language training intended for translators-bilinguals / interpreters-bilinguals are specified in the article; the essence of the notions «professional language», «translation competence», «translation activities», «professional language training of translators», «readiness for translation activities» is analyzed.

Key words: professional language training, translators / interpreters, professional language, translation competence, translation activities, readiness for translation activities.

Проблема професійної підготовки перекладачів наразі є особливо актуальною, в час, коли наша країна обрала шлях до Європейської інтеграції: розширюються та зміцнюються політичні, економічні, культурні, освітні зв'язки України і європейських держав. Євросоюз розглядає професійну іншомовну підготовку співвітчизників та іноземних партнерів (з її подальшим вдосконаленням) як один з пріоритетних напрямів підготовки фахівців у цілому.

У системі університетської освіти України та зарубіжних країн провідне місце відводиться професійно-мовленнєвій підготовці фахівців перекладу. Проблемам означеної підготовки присвячуються теоретичні та практичні розробки вітчизняних та зарубіжних учених (Н. Бабич, Е. Бібікова, О. Бігич, А. Богуш, Н. Гарбовский, Д. Джайл, О. Ковязіна, В. Коміссаров, Н. Костриця, Т Кучай, М. Лісовий, Ю. Найда, С. Ніколаєва, Л. Мацько, Г Мірам, І. Пахненко, А. Пім, О. Семеног, Л. Черноватий та інші), проте специфіка її реалізації в умовах сучасної університетської освіти України недостатньо висвітлена в наукових джерелах: не існує єдиної системи професійно-мовленнєвої підготовки майбутніх перекладачів / тлумачів, немає повного тлумачення понять «перекладацька діяльність» та «готовність до перекладацької діяльності». Такий стан досліджень зумовлює мету вивчення проблеми - специфікація професійно-мовленнєвої підготовки майбутніх перекладачів- філологів. Досягнення поставленої мети потребує вирішення таких завдань:

1) уточнити компоненти специфіки означеної підготовки, а саме напрямки іншомовної підготовки майбутніх перекладачів-білінгвів;

2) проаналізувати сутність понять «професійне (фахове) мовлення», «перекладацька компетентність», «перекладацька діяльність», «професійно-мовленнєва підготовка перекладачів», «готовність до перекладацької діяльності».

Насамперед, бажано розтлумачити поняття «професійне мовлення» як ключовий компонент терміна «професійно-мовленнєва підготовка фахівців». Тлумачні джерела дають таке визначення: професійне (фахове) мовлення (мова за професійним спрямуванням) - спілкування людей між собою за допомогою мови в межах певної професійної сфери; мовна діяльність в межах певної професійної сфери.

Науковці (Н. Безгодова, М. Вахницька, Л. Вікторова Н. Гарбовський, Н. Костриця М. Лісовий І. Пахненко, Л. Романова) розглядають професійне мовлення у різних проекціях, якщо узагальнити зміст вищенаведених тлумачень терміна «професійне (фахове) мовлення» / «мова за професійним спрямуванням», то можна вивести універсальне визначення для всіх без винятку професій і трактувати його як вид мовленнєвої діяльності, у процесі реалізації якої актуалізується комплекс професійно спрямованих комунікативних вмінь фахівця (знання норм літературної мови, фахової термінології; уміння розуміти усні та писемні тексти; вміння створювати власні висловлювання професійного характеру в письмовій / усній формі, в офіційній / неофіційній обстановці), які є психологічно й соціально зумовленими; володіння професійним мовленням сприяє здійсненню основної фахової діяльності.

Професійно-мовленнєва підготовка фахівців є значним елементом системи університетської освіти. Проблемам підготовки фахівців з професійного мовлення присвячено чимало досліджень в науці. Учені акцентують важливість ролі формування культури професійного мовлення для всіх без винятку фахівців - філологів та представників інших професій (Б. Антоненко-Давидович, Н. Бабич, І. Вихованець, С. Караванський, Г. Кацавець, А. Коваль, І. Марунич, М. Пентилюк, М. Пилинський, Л. Паламар, О. Пономарів, С. Шевчук та ін.). Науковці підкреслюють значущість засвоєння й дотримування норм сучасної української літерної мови в межах професійного спілкування, звертають увагу на розробку способів удосконалення професійної мовної компетенції, вільного усного й писемного спілкування поряд зі студіюванням особливостей фахової мови, підвищенням культури мови. Основними комунікативними ознаками культури мовлення вважаються: правильність; точність; логічність; багатство (різноманітність); чистота; доречність; достатність; виразність; емоційність.

Протягом останніх 20 років науковці визнають актуальною проблему розвитку мовної особистості, особливо стосовно філолога-словесника. Енциклопедичні джерела тлумачать поняття «мовна особистість» як «індивід, який володіє сукупністю здатностей і характеристик, які зумовлюють створення і сприйняття ним текстів, що різняться рівнем структурно-мовної складності та глибиною й точністю відображення дійсності. Російській мовознавець І. Сусов зауважує, що саме мовна особистість володіє мовленнєвою ситуацією; вона може піднятись над обставинами спілкування, спрямовувати в необхідному напрямку розвиток дискурсу. Включена в дискурс, вона водночас творить його. Людина входить в комунікацію як особистість з усіма властивими їй рисами». Саме тому актуальність формування мовної особистості охоплює різноманітні наукові сфери: мовознавство, літературознавство, філософію, культурологію, педагогіки, психологію. Зокрема, учені (Г. Богін, А. Богуш, С. Єрмоленко, Ю. Караулов, Л. Паламар, О. Семенюк та ін.) дослідили та проаналізували національну мовну особистість; специфікували різні аспекти формування мовної особистості майбутніх філологів-педагогів.

Професійна підготовка перекладачів посідає ключове місце в системі сучасної філологічної освіти як України, так і в професійній сфері підготовки майбутніх філологів-перекладачів зарубіжних країн. Наразі переклад набув вагомого значення у сфері реалізації міжмовної та міжкультурної комунікації. Відомо, що в останні роки перекладацька діяльність набуває дедалі більших масштабів і все більшу соціальну значущість. У зв'язку з тим, що професія перекладача стала масовою, в Україні були створені спеціальні навчальні заклади, що готують професійних перекладачів. Кінцевою метою навчання в цих навчальних закладах є набуття студентами вмінь і навичок професійно здійснювати перекладацьку діяльність, що стає можливим завдяки оволодінню необхідними знаннями про закони перекладу, обумовлених його складною і суперечливою природою, про загальні та специфічні вимоги, що висуваються суспільством до перекладу й перекладача. Саме тому, надзвичайно значущим вважається змістове навантаження професійної підготовки майбутніх перекладачів.

У контексті розвитку євроінтеграційних процесів теоретико-методологічним підґрунтям професійної підготовки перекладачів є загальноприйняті та спеціальні концепції сучасної професійної освіти, однак професійно-мовленнєва підготовка майбутніх перекладачів відрізняється від означеної підготовки філологів та лінгвістів-педагогів - її зміст доповнюється додатковими аспектами, пов'язаними зі специфікою професії перекладача / тлумача. Науковці приділяють особливу увагу взаємозв'язку теорії й практики та проводять дослідження в таких проекціях:

1. Фундаментальні підходи до професійної підготовки філологів-перекладачів (О. Ковязіна, А. Козак, В. Комиссаров, Т Кучай, Л. Латишев, Р. Міньяр-Бєлоручев, Г. Мірам, Я. Рецкер, Л. Черноватий, Ю. Найда, Д. Джайл, А. Пім та інші).

2. Комунікація, сугестія та асоціаціонізм (В. Кашкін, Г. Лозанов, М. Філоненко, І. Халєєва та інші).

3. Формування професійної компетентності майбутніх перекладачів:

- формування перекладацької складової фахової компетентності перекладача (С. Панов, О. Поршнєва, Л. Поліщук, Т. Пушкар, А. Присяжнюк, О. Червінко та інші);

- формування комунікативно-лінгвістичної компетентності майбутніх перекладачів (І. Бахов, З. Підручна, О. Селіванова та інші);

- формування міжкультурної іншомовної комунікативної компетентності та з урахуванням лінгвокраїнознавчого аспекту підготовки перекладачів (І. Бахов, Ю. Баканова, Ф. Лімбах, М. Медєтова, В. Фурманова, Ю. Рот та інші).

4. Методики навчання майбутніх філологів-перекладачів специфіки галузевого перекладу (Т. Ганічева, П. Джандоєва, В. Карабан, С. Коломієць, О. Мартинюк, Т. Михайленко, С. Панов та інші).

У своїх дослідженнях науковці виокремлюють питання:

- історії та сучасних тенденцій розвитку освіти перекладачів у світовому контексті (К. Гаращук, О. Семенец, О. Панасьєв, О. Чередниченко та інші);

- психологічних особливостей діяльності перекладачів (Л. Засєкіна, К. Скиба та інші);

- специфіки підготовки майбутніх перекладачів до використання новітніх інформаційних технологій у професійній сфері (Л. Артемчук, П. Асоянц, О. Вадімова, С. Гундоров, Н. Іваницька, Т. Коваль, Ю. Колос, О. Куца, Л. Липська, Р. Олексієнко, Т. Шеремет та інші).

Проаналізовані підходи науковців до професійної підготовки майбутніх перекладачів дають можливість схарактеризувати зміст ключових понять цієї галузі - «перекладацька діяльність», «професійно-мовленнєва підготовка перекладачів'» та «готовність до перекладацької діяльності».

Енциклопедично-тлумачні джерела трактують термін «перекладацька діяльність» як дія людей (фахівців) у галузі перекладу; застосування своєї праці в межах теорії і практики перекладу; дії, стосовно перекладу й перекладача. На думку В. Якуніна, здійснення перекладацької діяльності передбачає наявність відповідної компетентності, під якою розуміють «номенклатуру особистісних якостей, здібностей, знань, умінь та навичок, якими необхідно оволодіти, щоб відповідати вимогам, які висуваються до спеціалістів цієї галузі [5, с. 8-9]».

Багато вчених розглядають перекладацьку діяльність як вид міжмовного та міжкультурного посередництва, оскільки під час перекладу відбувається зіткнення не лише лексичних, граматичних систем, а й комунікативно-прагматичних, лінгвопоетичних, соціокультурних уявлень, менталітету мовців (О. Селіванова). Для глибинного розуміння сутності перекладацької діяльності доцільним вважається дослідження діяльнісної природи, структури і змісту поняття «переклад». Проаналізувавши авторські (Л. Бархударов, В. Віноградов, В. Комісаров, І. Корунець, І. Лєвий, А. Лілова, Л. Черняхівська, А. Швейцер, Дж. Манді, Б. Хатім) визначення поняття «переклад», можна дійти висновку, що переклад - це соціальне, культурне, естетичне, лінгвістичне та історичне явище, яке функціонує як результат перекладацької діяльності, так і репродуктивний та відображувально- творчий процес (в усній, письмовій, комп'ютеризованій/автоматизованій формах); перетворений аналог оригіналу. Саме тому діяльність фахівця в галузі перекладу є багатогранною.

Відтак, під «перекладацькою діяльністю» розуміємо інтеграцію та застосування певних лінгвістичних і фонових знань, мовленнєвих і професійних умінь і навичок перекладача/тлумача в процесі міжмовної і міжкультурної комунікації задля відтворення й передачі інформації з однієї мови на іншу через декодування та шифрування оригінального тексту (дискурсу) на мову перекладу в специфічному соціокультурному контексті.

Наявність перекладацької компетентності є необхідної умовою реалізації фахової діяльності, набуття якої передбачено в спеціальній підготовці фахівців перекладу. Така підготовка має багаторівневу структуру, що охоплює всі професійні сфери; у процесі такої підготовки актуалізується тренувальна професійно-спрямована міжмовна та міжкультурна комунікація, поки студент не досягне фахової досконалості. Оскільки професія перекладача / тлумача безпосередньо стосується комунікації, мовленнєва підготовка постає провідною в системі освіти майбутніх перекладачів. Якщо йдеться про підготовку студентів до оволодіння перекладом як особливим видом мовленнєвої діяльності, то можна стверджувати, що подібна діяльність є білінгвальною професійною діяльністю перекладача, пов'язаною з перебудовою артикуляційної, перцептивної системи, розвитком механізму переключення з однієї семантичної системи на іншу [1].

Отже, формування професійно-мовленнєвої компетентності фахівця перекладу означає: формування такої мови, яка не потребує калькування однієї мови на іншу (П. Гальперін); усвідомлення застосування лінгвістичних знань залежно від конкретної ситуації спілкування (лінгвістична компетенція); уміння відтворювати всю гаму типових текстів; уміння конструювати головну ідею прочитаного або прослуханого тексту, виходячи з контексту та застосовуючи фонові та тематичні знання; володіння контекстуальним змістом; усвідомлення того, що саме слово вказує на суть чи явище, а зміст виникає в певній ситуації та контексті; усвідомлення постійного оновлення змісту слів у різних ситуаціях та контекстах [1].

Вищеозначені чинники свідчать про те, що в процесі професійної підготовки перекладача формується перекладацька компетентність, складовими якої є:

- комунікативна компетенція, яка розглядається як мовна поведінка, що є специфічною для академічного й професійного середовища на базі лінгвістичної компетенції (мовних умінь та мовних знань);

- лінгвістична компетенція складається з лексичної компетенції (яка охоплює лексичні елементи, що використаються в дискурсах різної жанрово-стильової спрямованості - художньому, публіцистичному, діловому, науковому, розмовному тощо), граматичної компетенції (знання та вміння користуватися граматичними ресурсами іноземної мови - як цілісний механізм виконання комунікативних завдань в рамках певної ситуації), семантичної компетенції (здатність користувача усвідомлювати й контролювати організацію змісту, інтегрується в розвиток мовленнєвої комунікативної компетенції); фонетичної компетенції (знання системи загальноприйнятих правил про літературну вимову, а саме вимови іншомовних звуків, звукосполучень, словесного (складового) наголосу та інтонування іноземної мови; вміння користуватися фоностилістичними ресурсами іншомовного мовлення), орфографічної компетенції (знання правил іноземної мови щодо способів передачі іншомовного мовлення на письмі, тобто правил правопису іноземної мови);

- соціолінгвокультурна / міжкультурна компетенція (знання комплексу питань, пов'язаних із суспільною природою іноземної мови, її громадськими функціями, механізмами впливу соціальних чинників на іноземну мову, усвідомленість мови та взаємодії культур);

- прагматико-текстова компетенція (сукупність знань щодо побудови іншомовних висловлювань, їх об'єднання у текст (дискурс);

- інтерпретативна компетенція (сукупність різнорівневих знань, вмінь і навичок, які уможливлюють адекватне відтворення змісту тексту-оригіналу на мову перекладу).

О. Селіванова [2, с. 161-162] та М. Цвіллінг вважають, що без сформованості означених компетенцій та розвитку неможливо здійснення базових перекладацьких дій, а саме: сприймати та утримувати в пам'яті зміст повідомлення, виокремлювати його змістовні одиниці, з'єднувати їх в більш інформаційні блоки (семантична компетенція); передавати, формулювати зміст повідомлення на рідній та іноземній мовах, враховуючи дискурсивний контекст; зберігати зміст тексту, його денотативну, конотативну, нормативну, прагматичну та естетичну еквівалентність (текстова компетенція); орієнтуватися в соціокультурному контексті певної комунікативної ситуації, адекватно інтерпретувати зміст мовленнєвої та немовленнєвої поведінки представників різних культур (міжкультурна компетенція) [3].

Семантична, інтерпретативна, текстова та міжкультурна компетенції виокремлюються в особливу групу професійно значущих компетенцій, завдяки розвитку яких можливе здійснення базових перекладацьких функцій - (герменевтичної, інформаційної аналітичної, міжкультурно- посередницької [3, с. 141-150].

Підсумовано, що професійно-мовленнєва підготовка перекладачів - це цілісний, неперервний процес, який передбачає оволодіння перекладацькою компетентністю, тобто набуття теоретичних знань, практичних умінь і навичок - професійно-мовленнєвих компетенцій у сукупності (комунікативної, лінгвістичної, міжкультурної, прагматико-текстової, інтерпретативної), необхідних для здійснення базових перекладацьких дій в межах виконання професійних завдань з урахуванням специфіки мовного потенціалу, (соціо)культурних і національних особливостей країн, особистісних та фізіологічних характеристик комунікантів, рівня їхнього інтелектуального розвитку, вимог до адекватності та правильності перекладу як професійного продукту відповідно до світових стандартів і міжнародної практики.

Узагальнюючи різні підходи до трактування та тлумачення ключових для започаткованого дослідження понять «готовність», феномен «готовність до перекладацької діяльності майбутніх перекладачів» - це результат професійної підготовки фахівців перекладу; інтенційна спрямованість перекладача / тлумача на якісне виконання професійних завдань на базі сформованої перекладацької компетентності, особистісних й організаційно-професійних характеристик та налаштованість на успішну самореалізацію.

Погоджуючись з О. Шуптою [4], до складових готовності до перекладацької діяльності відносимо такі компоненти:

1) мотиваційно-вольовий (позитивна мотивація студента - майбутнього перекладача, поєднана із налаштованістю студентів на реальну перекладацьку діяльність, інтерес до вивчення іноземної мови, теорії та практики перекладу як засобу професійного спілкування, усвідомлене ставлення до вивчення перекладацьких дисциплін як до основних у навчальному процесі);

2) пізнавально-операційний (наявність у студентів - майбутніх фахівців перекладу загальнонавчальних і фахових знань, умінь та навичок, усвідомлення студентами практичної значущості професійно-мовленнєвої підготовки);

3) психофізіологічний (перелік професійно важливих якостей перекладача: гнучкість мислення, швидкість реакції на отримання, обробку та репродукцію інформації, здатність запам'ятовувати великий обсяг даних інформаційного характеру, комунікативні здібності);

4) рефлексивний (самооцінка, самоконтроль, самокорекція студентами власної практики перекладу як продукту перекладацької діяльності).

Отож, професійно-мовленнєва підготовка майбутніх фахівців-філологів в умовах університетської освіти України є багатогранною, оскільки вона передбачає оволодіння не тільки рідною мовою, але й іноземною. Сформована мовна особистість має перспективи працевлаштування в сучасному економіко-правовому середовищі у вимірах євроінтеграції і глобалізації за умови проходження повноцінної професійної підготовки, фіналом якої є готовність суб'єкта діяльності виконувати свої професійні завдання і обов'язки. У подальшому доцільно дослідити зміст та етапи формування професійно-мовленнєвої підготовки майбутніх фахівців перекладу.

тлумач білінгв компетентність мовлення

1. Поршнева Е.Р. Базовая лингвистическая подготовка переводчика: [монография] / Поршнева Е.Р. - Нижний Новгород: Изд-во ННГУ им. Н.И. Лобачевского, 2002. - 148 с.

2. Селіванова О.І. Вимоги до професійного володіння мовами та проблеми мовленнєвої підготовки перекладача / О.І. Селіванова // Вісник Сум. держ. ун-ту. - Серія: Філологічні науки. - 2004. - № 4 (63).- С. 161-162.

3. Цвиллинг М.Я. Профессиональные требования к личности переводчика и обучение переводу / М.Я. Цвиллинг // Информационно-коммуникативные аспекты перевода. -- Часть ІІ. - Нижний Новгород: НГЛУ, 1998. - С. 141--150.

4. Шупта О.В. Формування готовності до професійної творчої діяльності майбутніх перекладачів: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / Шупта Оксана Володимирівна. - Тернопіль, 2005. - 242 с.

5. Якунин В.А. Педагогическая психология: [учебное пособие] / Якунин В.А. - СПб.: Изд.-во Михайлова В.А., 2000. - 348 с.

Размещено на Allbest.ru