Педагогічні ідеї О.Р. Мазуркевича в контексті сучасної методичної думки

Історичний досвід, теоретичні праці минулого є цінним джерелом педагогічних ідей, форм, методів і прийомів роботи. Методична наука потребує глибокого, всебічного аналізу наукових надбань, творчого досвіду попередніх років, зокрема ХХ століття. Усе цінне, здобуте наполегливою працею багатьох поколінь вчених-методистів, учителів-словесників, творчо осмислене педагогічною наукою має бути збережено й удосконалено в умовах реформування сучасної школи і, зокрема, літературної освіти. Отже, аналіз методичної спадщини визначних педагогів і методистів надзвичайно важливий для подальшого розвитку теорії і практики викладання літератури у школі. Адже вивчення в історичному аспекті сутності й значення методики, врахування як досягнень теорії і практики викладання літератури, так і недоліків, що часом шкодили розвитку шкільної літературної освіти в Україні, сприяє педагогічному зростанню вчителя, підвищує його методичну грамотність. Критичний аналіз шкільного викладання літератури в історичному аспекті допомагає глибше зрозуміти об'єктивні закони методики як науки, що у свою чергу дає змогу глибше досліджувати проблеми шкільної літературної освіти.

Значний інтерес з цього погляду являє теоретична та методична спадщина визначного педагога й методиста другої половини ХХ століття, першого і єдиного академіка в галузі дидактичної філології, зокрема, методики викладання літератури в школі Олександра Романовича Мазуркевича (1913-- 1995), автора книг з історії педагогіки, історії, теорії та методики літератури, літературознавства, дослідника творчості й педагогічних поглядів представників українського красного письменства: Т Шевченка, І. Франка, П. Грабовського, Лесі Українки та багатьох інших.

Наукова спадщина ученого досліджується вперше. Надруковані поодинокі статті, у яких висвітлювалися окремі аспекти творчої діяльності вченого, не давали повної картини про його педагогічні й методичні пошуки, яким подеколи надавалася не зовсім об'єктивна оцінка. Водночас вивчення творчої спадщини О.Р. Мазуркевича надає можливість глибше осмислити історію розвитку методичної думки протягом майже півстоліття (50-90 рр. ХХ ст.). Його праці повинні стати невичерпним джерелом педагогічних ідей, творчого пошуку для сучасних науковців, учителів-словесників на шляху удосконалення педагогічної майстерності у шкільній літературній освіті. Значна частина молодих науковців і вчителів не знайома із працями О.Р. Мазуркевича, а педагоги старшого віку у зв'язку з тим, що його праці не перевидаються, втрачають можливість використовувати великий досвід ученого для впровадження його педагогічних ідей, які й донині актуальні, у навчальний процес.

Мета даної статті: визначити та охарактеризувати актуальні для сучасної методичної науки педагогічні ідеї О.Р. Мазуркевича.

Праці О.Р. Мазуркевича з методики літератури, написані в радянську епоху і, природно, пройняті ідеалами свого часу, зберігають актуальність у пошуках сучасних підходів до літературної освіти. Варто підкреслити, що саме О.Р. Мазуркевич науково обґрунтував суспільну роль методики літератури як науки, дав огляд становлення і розвитку методичної думки в минулому столітті, обґрунтував важливий виховний вплив літератури на молоде покоління і важливу роль учителя літератури. Неодноразово на сторінках фахових видань йому доводилось переконувати наукову громадськість у тому, що методика викладання - це галузь педагогічної науки, яка має право на цілковите визнання.

О.Р. Мазуркевичу належать численні праці про літературу як навчальний предмет: посібник для вчителів з теорії літератури, статті про вивчення художньої літератури, вивчення літератури в умовах реформи школи, творчі методи у вивченні літератури, наукове дослідження історії літератури, перебудову шкільного курсу української літератури, спрямування розвитку літератури. О.Р. Мазуркевич був співавтором підручників з української літератури та хрестоматій для 9-го класу в 1953-1971 рр., підручників для 10-го класу в 1967-1994 рр., хрестоматій для 10-го класу в 1967- 1992 рр., які витримали кілька перевидань, та співавтором монографії «Наукові основи методики літератури» (2002).

Актуальними залишаються думки дослідника про найважливішу особливість художньої літератури - виховний потенціал. Література є одним із найважливіших засобів ідейного, морального, трудового, естетичного виховання, формування світогляду і характеру людини [4].

Не втратила актуальності і методична ідея про те, що вся робота на уроці має бути зосереджена на тексті художнього твору з усім багатством змісту і форми, порушених у ньому проблем, втілених у художніх образах почуттів, емоцій, моральних оцінок. «Читаючи, роздумуючи над ним, проникаючи в глибінь слова письменника, художніх образів, діти знаходять свій життєвий дороговказ, навчаються розуміти сучасність, правильно оцінювати події, дорожити надбаннями народу [4, с. 44]». На думку дослідника, у кожному творі, який вивчається в школі, треба знайти важливе й цікаве для учня, що допоможе йому розібратися в реальних для нього проблемах, краще зрозуміти минуле, глибше осягнути дійсність через її художнє відображення, мистецькі пізнання. Всіма засобами і на всіх ділянках навчально-виховної роботи в школі мають відкриватися дітям скарби мистецтва слова, які зміцнюватимуть у їхніх серцях любов до правди і добра, спротив до кривди і зла, виховуватимуть в них якості порядної і щирої людини [4].

Величезну роль у викладанні літератури, її впливу на учня-читача О.Р. Мазуркевич відводив учителеві. Він зазначав, що глибинна сила літератури діятиме на повну потужність лише тоді, коли вчитель сам знає і любить мистецтво слова, зацікавить своїм предметом усіх учнів, виплекає у них любов до художніх творів, розбудить життєву потребу читати і навчить самостійно осмислювати літературний твір. У підвищенні майстерності словесника, постійній роботі над собою, розширенні свого кругозору, загальнокультурного рівня вбачав учений високу результативність викладання літератури.

Надзвичайної наукової ваги набула монографія О.Р. Мазуркевича «Нариси з історії методики української літератури» (1961), яка донині є єдиною ґрунтовною працею з проблеми дослідження методики навчання літератури як науки. Автор зробив першу спробу дати систематизований огляд становлення і розвитку методичної думки в галузі вивчення літератури в школах України. У книзі він висвітлив широкий спектр проблем, до яких зверталася тогочасна методика, йому належать і перші спроби опису основних віх на шляху розвитку методики літератури в Україні. Метою роботи, як зазначав О.Р. Мазуркевич, було «... сприяти якнайповнішому критичному використанню творчої спадщини передових письменників і педагогів дореволюційного і радянського періодів для докорінного поліпшення викладання літератури в сучасній школі [5, с. 5]».

Перша частина нарисів присвячена методичній спадщині і практичному досвіду викладання літератури в дожовтневій школі. Центральне місце тут займає система педагогічних поглядів І. Франка, серед яких автор виокремлює такі: необхідність забезпечення самостійного мислення учнів у процесі аналізу художнього твору, збудження в них інтересу до книги, максимальна творча активізація тощо. Не міг науковець обійти і досвід радянської школи та тогочасної методики викладання літератури.

Саме тому, у методичній спадщині минулих століть автор у першу чергу виділяє думки, що були актуальними і в другій половині ХХ століття (виховний вплив літератури, методика читання, аналіз художнього твору тощо). Всі проблеми в галузі методичної науки, які вчений вважав нагальними для вирішення, і тепер знаходяться в центрі уваги вчених-методистів: розроблення наукових засад побудови шкільного курсу літератури й обсягу літературної освіти; наукове обґрунтування найдосконаліших методів вивчення художньої літератури на уроках різних типів і в системі позакласної роботи; теоретичне і практичне опрацювання методики аналізу художніх творів у шкільному курсі літератури; пошук шляхів подальшого підвищення педагогічної майстерності учителя літератури; подальший розвиток методології методики, вивчення, визначення й удосконалення методів наукової роботи в галузі методики літератури [5, с. 361-362].

Визначені в «Нарисах з історії методики української літератури» думки та ідеї О.Р. Мазуркевич намагався зреалізувати у ґрунтовній праці «Метод і творчість», сутність якої визначено самою назвою. Історично найстаршою групою методів ще з часів середньовіччя є словесні. Якщо окреслити основні віхи в галузі розвитку методів навчання, то їх послідовність виглядає так: спілкування в родині, усне слово учителя, комп 'ютерна дидактика.

Система дидактичних методів змінювалась протягом віків. На початку ХХ століття спостерігаємо критику пасивних методів навчання, у тому числі словесних. Проте шкільна практика довела, що не можна нехтувати словесними методами, оскільки вони є підґрунтям для розвитку всіх інших активних методів і прийомів, зокрема різних видів самостійної творчої роботи учнів. У своїй монографії О.Р. Мазуркевич глибоко науково обґрунтовує найефективніші методи і прийоми вивчення літератури, простежує їх динаміку і накреслює перспективу їх удосконалення у 70-80 рр. ХХ ст. Він теоретично обґрунтовує і дає практичні поради щодо шляхів і методів аналізу художнього твору в шкільному курсі літератури, пропонує чітку систему аналізу художнього образу в його ідейно-естетичній цілісності, в єдності змісту і форми літературного твору.

Надзвичайно важливим є розгляд О.Р. Мазуркевичем навчального методу в органічній єдності з творчістю учителя літератури, з його майстерністю і натхненням, у творчому застосуванні передового педагогічного досвіду. Ця думка вченого була цілком новаторською і знайшла відображення в інших працях. У своїй монографії вчений не лише теоретично обґрунтовує, а й практично доводить цю думку на прикладах зі шкільної практики передових учителів-словесників.

О.Р. Мазуркевич стверджував, що така єдність роботи не залишає й учнів пасивними: учні набувають знання і вміння самостійно працювати з книгою, спостерігати, експериментувати, шукати і знаходити. Вдало обрані методи і прийоми, їх творче використання мають вирішальний вплив на розвиток пізнавальних здібностей учня: пам'яті, мислення, уяви. Водночас вони мають велике виховне значення: розвивають в учнів допитливість, інтерес до наукового пізнання, інтерес до книги, виховують увагу, зосередженість, цілеспрямованість, спостережливість, дієвість.

Розглядаючи дидактичну систему методів в цілому, О.Р. Мазуркевич визначив специфіку їх у викладанні літератури як мистецтва слова, окреслив характерні риси методичної системи, яка випливає з самої природи літератури як вияву образного мислення, художнього пізнання світу. О.Р. Мазуркевич наполягав на тому, що вчитель-словесник повинен добре орієнтуватися у класифікації методів навчання взагалі і вивчення літератури у школі зокрема, щоб уміти визначити найефективніші.

Великого значення серед різних методів навчання О.Р. Мазуркевич надавав методам самостійного читання художнього твору. Адже сам твір, текст письменника є головним предметом вивчення, основою шкільного курсу літератури. Слово вчителя, критична література і підручник супроводжують, спрямовують, але не підмінюють осягнення художнього твору читачем-учнем.

Самостійна робота над текстом художнього твору, починаючи з безпосереднього його читання, - найперша неодмінна умова і початковий етап аналізу твору, вивчення творчості письменника на тлі літературного процесу: «Самостійна робота над основним (художнім) і допоміжним (критичним) текстами - це і є передня, вихідна позиція активізації навчально-виховного процесу, забезпечення всеохоплюючої творчої діяльності учнів на уроках літератури і в усій системі класних і позакласних, шкільних і позашкільних занять, спрямованих на її глибоке вивчення у нерозривному зв'язку з життям [3, с. 105]».

Учений підкреслював, що усвідомлення прочитаного є основним шляхом до правильного сприймання художнього твору: «Тільки свідоме читання, в поєднанні з емоційними переживаннями, забезпечує повноцінне використання в школі і великої виховної сили літератури, і широких її пізнавальних можливостей [3, с. 106]».

При цьому науковець зазначав, що не потрібно протиставляти читання художнього тексту його переказові, особливо якщо цей переказ є справді детальним, наближеним до тексту й емоційним. Одне одного не повинні виключати, а навпаки - має доповнювати, підсилювати. Потрібно дбати не лише про чуттєве сприймання художнього твору, а й про розумове осмислення його; не тільки про емоційне реагування, а й про свідоме засвоєння, - одне немислиме без іншого [3, с. 109].

Актуальними в новітній методиці викладання літератури є питання про осмислення учнями роботи художника зі словом, його задуму і реалізації в художніх образах. Звичайно, вже саме читання художнього твору - в школі, вдома чи в бібліотеці, індивідуальне чи колективне, мовчазне чи вголос - є неодмінним. На уроці художній твір повинен звучати і діяти на почуття і свідомість учнів безпосередньо. Але разом із тим потрібно домагатися максимальної активності мислення учнів, найбільшого напруження їх розумової діяльності (а не тільки збудження, чуттєвої реакції) протягом усього вивчення художнього твору в школі і надовго після нього [3, с. 109-110].

Важливою на всіх етапах розвитку методики викладання літератури залишається проблема роботи вчителя над формуванням навичок виразного читання. Воно забезпечує глибоке внутрішнє сприйняття твору в його ідейно-художній цілісності, через органічне злиття емоцій зі свідомістю. «Таке читання незримо й непомітно, але міцно й надійно об'єднує читача (слухача) з письменником, переносить нас у чарівний світ образів, а через них - у світ ідей, відтворених мистецтвом слова [3, с. 110]».

Одним з ефективних прийомів роботи над виразним читанням художнього твору О.Р. Мазуркевич вважав читання прози і віршів напам'ять. Добрими помічниками учителеві у виразному читанні називав науковець магнітофон, радіолу, телевізор, радіоприймач. Але тільки помічниками, бо запис голосу читця-професіонала підсилить враження, та не замінить живого слова вчителя. «Потрібно якнайповніше оволодіти мистецтвом виразного читання, - писав О.Р. Мазуркевич. - Курс його має зайняти гідне місце в навчальних планах педагогічних вузів, у методиці підготовки вчителя- словесника [3, с. 116]». До речі, слід зауважити, що О.Р. Мазуркевич сам виразно напам'ять читав поетичні й досить великі за обсягом уривки з прозових творів української класичної літератури.

Основна робота - читання і самостійне естетично-смислове, почуттєво-розумове сприймання художніх творів, у зв'язку з усією творчістю письменника, з літературним процесом і життям суспільства, - супроводжується і підсилюється в школі читанням рекомендованої вчителем і дібраної з власної ініціативи критичної літератури, яка формує розвиток критичного мислення учнів, спонукає до висловлення власної думки про прочитаний твір.

Головне завдання методики викладання літератури О.Р. Мазуркевич вбачав у розумному виборі і вмілому застосуванні методів, прийомів, способів і форм навчальної роботи з літератури, в оптимальному й доцільному використанні можливостей учнів під керівництвом учителя-майстра.

Цікавою у монографії «Метод і творчість» є наукова розвідка, пошук відповіді на питання: як бути зі «старими» методами і з «новаторськими» спробами. Побіжний екскурс ученого в історію розвитку методики навчання, а також здійснення педагогічного експерименту дали змогу зробити висновок, що основні методи вивчення літератури в школі давно розроблені і випробувані. І справа не в тому, щоб неодмінно винайти «нові» методи. І не в тому, щоб будь-що ліквідувати «старі». «Успіх залежить від того, як найкраще поліпшити, удосконалити ці методи, найдоцільніше застосувати їх, наймайстерніше поєднати, урізноманітнити і спрямувати. Наші вчителі й методисти це добре розуміють [3, с. 146]». «Якщо нові прийоми і методи покликані до життя самим життям, відповідають практичним потребам і знаходять у результаті виправдання, то методика візьме їх на своє озброєння, теорія обґрунтує, а практика утвердить. Якщо ж вимушено створювані і силоміць насаджувані, заради одного лише показного, зовнішнього оновлення, вони виявляються непридатними - життя відкине їх, як пустоцвіт. Справжнє новаторство становить закономірний розвиток того досвіду, який надбано віками й поколіннями багатьох народів [3, с. 147]».

Отже, вивчення науково-методичної спадщини О.Р. Мазуркевича дає можливість її передові ідеї впроваджувати в сучасний розвиток методики викладання літератури.

Перспективи подальших розвідок вбачаємо у ґрунтовному вивченні означеної проблеми.

викладання література педагог мазуркевич

Література