Методичні аспекти викладання навчального предмета "Основи здоров'я" на основі розвитку життєвих навичок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Анотація

У статті викладено суть методики, яка має ефективно формувати навички здорового способу життя, розглянуто основні аспекти тренінгу як організаційної форми роботи при викладанні предмета «Основи здоров'я» в початковій школі, описано методичні прийоми та загальні тенденції при викладанні зазначеного предмета.

Закон України «Про загальну середню освіту» одним із головних визначає завдання виховання свідомого ставлення учнів до свого здоров'я та здоров'я інших, формування засад і гігієнічних навичок здорового способу життя, збереження і зміцнення їхнього фізичного, психічного здоров'я. Ці ж завдання визначені й у Державному стандарті початкової загальної освіти [3]. Саме ці завдання вирішує навчальний предмет «Основи здоров'я», який має за мету формування здорового способу життя всіх учасників освітнього процесу, виховання нового покоління громадян України, для якого потреба вести здоровий і безпечний спосіб життя була б невід'ємною складовою загальнолюдської культури [4]. Важливо, що викладання предмета «Основи здоров'я» в загальноосвітніх навчальних закладах зумовлено не лише суттєвим погіршенням стану здоров'я дітей і молоді в Україні, але й усвідомленням того, що здорові діти є більш успішними в навчанні й інших сферах життя. Сучасні умови життя підвищують вимоги до якості освіти щодо вмінь молодих людей гнучко реагувати на зміни й вирішувати проблеми. В умовах школи важливо навчити школярів використовувати резервні сили свого організму, навчити жити в суспільстві здоровою людиною, налагоджувати стосунки, спілкуватись із людьми, передбачати наслідки своєї поведінки, уміти приймати своєчасні рішення, бути креативними, уміти підтримувати своє здоров'я в усіх його вимірах. Природно, що в екстремальних ситуаціях людина поводиться так, як її навчили. Саме тому життєві навички, набуті школярами на уроках з основ здоров'я, допоможуть їм досягати успіху як у навчанні, так і в житті. Для цього треба скоординувати зусилля школи, сім'ї та громадськості на формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя та формування культури здоров'я з відповідними ціннісними орієнтаціями [6].

Проблема навчання й виховання здорової людини, створення сприятливих умов для формування здорового способу життя - проблема міждисциплінарна, яка вивчалася багатьма представниками педагогічної науки. Відповідні аспекти можна знайти в працях К. Гельвеція, А. Дістервега, Я. Коменського, І.Песталоцці, Ж. - Ж. Руссо, Л. Толстого та інших. Серед класиків вітчизняної педагогіки, що приділяли увагу проблемі здоров'язбереження учнів можна відзначити П. Блонського, М. Пирогова, В. Сухомлинського, К.Ушинського. здоровий життя тренінг школа

Метою статті є висвітлення ефективності сучасних підходів до навчання основам здоров'я учнів початкової школи.

Ефективність засвоєння учнями знань з основ здоров'я значною мірою залежить від вибору вчителем форм організації навчальної роботи, які регламентують спільну діяльність учителя та учнів, визначають співвідношення різноманітних видів навчально-пізнавальної діяльності (індивідуальної, групової, колективної), ступінь активності учнів у цій діяльності й керівництва нею з боку вчителя. Сьогодення потребує від педагога- практика високого професіоналізму, володіння сучасними технологіями навчання й виховання, бажання та вміння постійно вчитися й самовдосконалюватися, творчого підходу, з одного боку, і деякої прагматичності та раціоналізму, з іншого [6]. Тому завдання сучасного педагога - відчувати тенденції інноваційних змін у системі освіти, розуміти сутність й особливості педагогічних технологій, адаптувати їх до можливостей й особливостей учнівського колективу, уміти аналізувати та оцінювати ефективність їх використання.

Проблемою удосконалення організаційних форм навчання займалися Я. Коменський, Й. Песталоцці, Г. Сковорода, О. Ващенко. Дана проблема розглядається в роботах А. Алексюка, Н. Казанського. В. Онищука, О.Савченко, Ю. Бабанського та інших.

Особливості навчання школярів основам здоров'я висвітлені у працях сучасних науковців П. Бей, Т. Бойченко, Н. Будної, О. Гнатюк, М. Гриньової, О. Команьової, О. Савченко та інших.

Найефективнішою у викладанні предмета «Основи здоров'я» на сьогодні є технологія «Освіта на основі розвитку життєвих навичок» (ООЖН), що ґрунтується на використанні методів інтерактивного, а не інформативного навчання, у тому числі й системи завдань і вправ, зорієнтованих на діалогові форми навчальної взаємодії. ООЖН - це ефективна педагогічна технологія, спрямована на формування здорової просоціальної особистості. Вона розвиває соціально-психологічні компетентності учнів. Це сприяє формуванню своєрідного «поведінкового імунітету» до ризикової поведінки [2]. ООЖН - це синтез найуспішнішого педагогічного досвіду й досягнень психологічної науки. Її відмінність від традиційних методів виховання в тому, що формування особистої системи цінностей відбувається не шляхом моралізаторства, а завдяки добровільному прийняттю через усвідомлення їх реальної користі. Особливість методики проведення уроків предметау «Основи здоров'я» полягає в тому, що багаторазове вправляння у процесі групової взаємодії допомагає дітям оволодіти сприятливими для здоров'я й розвитку життєвими навичками. Взагалі, навички дають можливість людям практикувати певну поведінку. Наприклад, в гігієні: миття рук, чищення зубів. Життєві навички - це здатність до адаптивної і позитивної поведінки, що дає можливість людині ефективно справлятися з потребами і труднощами повсякденного життя (визначення ВООЗ). Навчання здоров'я на основі розвитку життєвих навичок має на меті позитивні зміни в поведінці учнів [2]. Зокрема, життєві навички допомагають людям приймати рішення, вирішувати проблеми, мислити критично і творчо, ефективно спілкуватися, будувати здорові взаємини, співпереживати іншим людям, організовувати своє життя здоровим і продуктивним чином.

На сьогодні цілі її завдання нового Держстандарту початкової загальної освіти вимагають від педагога впровадження не лише нових педагогічних технологій, методів і прийомів, а й інноваційних форм організації навчання, що сприяють розвитку нових стосунків між учителем і учнем, учнів між собою. Зазначеним вимогам відповідає тренінгова система. Саме урок «Основи здоров'я» найефективніше проводити у формі тренінгу.

Тренінг - це навчання, що базується на досвіді і знаннях учасників і дає можливість, крім отримання нової інформації, відразу використовувати її на практиці, апробуючи нові навички. Тренінг сприяє інтенсивності навчання, тому що засвоєння інформації досягається завдяки власній активній роботі його учасників. Знання під час тренінгу не подаються в готовому вигляді, а стають продуктом активної діяльності самих учасників. У центрі уваги - самостійне навчання учнів та інтенсивна їх взаємодія. Він забезпечує ефективне використання різних активних педагогічних прийомів за рахунок створення позитивної атмосфери в групі, спрямованої на одержання й формування життєвих компетенцій. Відомо, що тренінг ґрунтується на методиці участі. Це означає, що учні класу в цілому є активними учасниками динамічного процесу навчання, під час якого відбувається вільний обмін думками, життєвим досвідом і проблемами, здійснюється спільний пошук рішення, виробляється тактика поведінки, як у звичайних, так і в нестандартних ситуаціях. Рівність і повага між усіма членами групи є обов'язковою умовою ефективного засвоєння нових знань.

Урок-тренінг і традиційні форми навчання мають суттєві відмінності в методиці проведення. Традиційне навчання більш орієнтоване на правильну відповідь, і за своєю суттю є формою передачі інформації та засвоєння знань.

Натомість тренінг, перш за все, орієнтований на запитання та пошук. На відміну від традиційних, тренінгові форми навчання повністю охоплюють весь потенціал учня: рівень та обсяг його компетентності (соціальної, емоційної та інтелектуальної), самостійність, здатність до прийняття рішень, до взаємодії тощо. Звичайно, традиційна форма передачі знань не є сама по собі чимось негативним, проте у світі швидких змін традиційна форма навчання має звужені рамки застосування. А інноваційні методи, що застосовують під час проведення тренінгу, передбачають використання системи прийомів, спрямованої головним чином не на повідомлення готових знань, а на організацію умов для самостійного одержання знань у навчальному закладі.

Тренінг не схожий на класичні уроки. Учні на такому уроці не сидять за партами, вони сідають півколом або колом, щоб добре бачити одне одного і вчителя, який сидить поруч. Педагог не домінує, а лише спрямовує діяльність групи. Він сам являється активним учасником усього процесу навчання на уроці. Діти, як правило, наслідують дії дорослого, і від того як поводиться учитель, як він сам виконує ті чи інші вправи, з якою зацікавленістю стежить за виконанням завдань, нас кільки вислуховує відповідь кожного учня, наскільки відкритий до альтернативних рішень залежить результат засвоєння знань на уроці. Тренінги дуже подобаються дітям і створюють у них відчуття свята, оскільки передбачають використання активних методів групової роботи. Під час їх проведення можна навчитися й збагнути набагато більше, ніж під час класичного уроку. Тренінг сприяє інтенсивності навчання, знання не подаються в готовому вигляді, а стають продуктом активної діяльності самих учасників [2].

Тренінг має певну структуру: вступна, основна й заключна частини. Вступна частина тренінгу передбачає вирішення таких завдань: оцінка рівня засвоєння матеріалу попереднього тренінгу (отримання зворотного зв'язку). Зазвичай це відбувається у формі опитування (що найбільше запам'яталося чи сподобалося на минулому тренінгу); актуалізація теми поточного тренінгу й виявлення очікувань (очікування можна висловлювати як до повідомлення теми уроку, так і після повідомлення теми уроку). У 1 і 2 класі діти можуть висловлювати очікування в усній формі, а в 3 і 4 класі - як в усній, так і в письмовій. Вправ для виявлення очікувань є безліч. Наприклад: кожен учень бере промінчик і, прикріплюючи його до сонечка, промовляє своє очікування від уроку. Таким чином засяяло сонечко, яке подарувало гарний настрій на урок. Наприкінці заняття учні повинні вміти висловлювати свою точку зору чи здійснилися їх очікування. Етап створення доброзичливої і продуктивної атмосфери називають загальним терміном «знайомство». Він проходить у формі самопрезентації чи взаємопрезентації учасників тренінгу. Цей етап у вступній частині є обов'язковим на кожному уроці. Знайомство можна підпорядкувати темі уроку. Наприклад, якщо тема уроку «Харчування і здоров'я», то можна запропонувати дітям познайомитися таким чином: назвати, яка їх улюблена страва та яка страва їм не подобається. Вивчаючи тему «Фізичні вправи і здоров'я» - назвати, яким видом спорту захоплюєшся. Підтримання демократичної дисципліни відбувається у формі прийняття, уточнення або повторення правил групи. Правила групи приймаються на першому уроці-тренінзі (не перебивати товариша; бути доброзичливим; толерантним, активним; доповнювати, а не критикувати; поважати думку іншого; говорити від свого імені тощо), а на наступних уроках повторуються, доповнюються. Звертається більша увага саме на ті правила, яких не вдається дотримуватися. До правил можна звертатися на протязі всього уроку, якщо в цьому є небхідність. Таким чином, втупна частина складається з наступних етапів: зворотний зв'язок, очікування, знайомство, правила роботи в групі.

У вступній частині тренінгу доцільно використовувати такий інтерактивний метод як «Мозковий штурм». Використовується для генерування ідей та активізації діяльності учнів щодо розв'язання певної проблеми. Можна застосовувати на початку заняття, щоб з'ясувати обізнаність з темою.

Основна частина тренінгу включає в себе кілька тематичних завдань у поєднанні із вправами на зняття м'язового і психологічного напруження. В основній частині тренінгу виділяють теоретичний і практичний блоки. Проте цей поділ є досить умовним. Теретичний блок - це міні-лекції у формі бесіди, презентації щодо пояснення нового матеріалу. Практичний блок включає в себе всі види інтерактивних вправ (робота в групах, виконання проектів, аналіз історій, рольові ігри, інсценування, дискусії тощо), спрямовані на вироблення певних навичок. Також допоміжні активності (руханки, вправи на зняття втоми) [1].

З методів інтерактивного навчання, які є найефективнішими в основній частині тренінгу, можна виокремити такі [5]:

- «міні-лекція» (узагальнена назва словесного повідомлення інформації). Метод можна використати для повідомлення такої інформації, яка має основоположне значення і яку учні не можуть здобути самостійно. Вважається ефективним, коли: продовжуються 5-8 хв; включає групову дискусію, покази, демонстрації;

- «навчальний фільм». Це може бути знятий та записаний сюжет, представлений особою, яку неможливо запросити на урок та поради якої дуже важливі. Фільм повинен бути коротким, 5-8 хвилин. Після фільму доцільне обговорення;

- «дискусії-роздуми» заохочують до обмірковування й обговорення того, що учні спостерігали, чули або читали. Починають дискусію, ставлячи питання, яке вимагає обговорення власного досвіду, текстів підручників, статей, газетних публікації тощо. Поставлені запитання заохочують учнів співвідносити зміст опрацьованої інформації з власним досвідом;

- «робота в колі». Це навчальний метод, коли вся група обговорює ідеї чи події, що стосуються певної теми. Робота в колі починається за правилом добровільності, а далі говорять всі по черзі, по колу, чи неструктуровано (за бажанням). При роботі учасники мають рівні можливості говорити й бути почутими. Коло забезпечує відчуття цілісності та захищеності;

- «робота в малих группах». Дає змогу всім учням діяти, практикувати навички співробітництва, міжособистісного спілкування;

- «рольові ігри». Рольові ігри сприяють розвитку навичок критичного мислення, розв'язанню проблем, відпрацюванню різних варіантів поведінки в проблемних ситуаціях, вихованню розуміння та емпатії до інших людей. Учасники мають можливість через гру краще зрозуміти власні дії в реальному житті, при цьому не відчуваючи страху за наслідки помилок;

- «аналіз окремої життєвої ситуації». Стосується заздалегідь визначених випадків, котрі ґрунтуються на ситуаціях з реального життя, які учні спостерігають, аналізують, роблять висновки, дають рекомендації;

- «дебати». Структура дебатів заохочує учнів знаходити й наводити переконливі аргументи своїм твердженням. Групи, утворені для проведення дебатів, мають співпрацювати у процесі пошуку й підготовки своїх аргументів. Метод не лише дозволяє оволодіти тим чи іншим матеріалом, але й сприяє розвитку навичок вирішення проблем, творчого та критичного мислення, ефективного спілкування, міжособистісних взаємин;

- «ситуаційні ігри». Діти полюбляють перевтілюватися в різних персонажів і починають діяти з позиції того чи іншого героя. Таким чином, набувають відповідних навичок поведінки в певних ситуаціях. Після розігрування певної ситуації в навчальній групі створюється надзвичайно сприятлива нагода обговорити інші можливі шляхи вирішення проблеми, зробити загальні висновки;

- «ілюстрування». Ілюструючи певні події, фрагменти підручників чи літературних творів, учні передають свої розуміння, особисте сприйняття й ставлення до прочитаного або почутого. Вони розвивають власне творче мислення, коли зображують ту чи іншу особу, середовище, у якому вона жив, тощо. Ілюстрування розповіді вчителя чи іншого учня розкриває досвід особи.

Заключна частина тренінгу охоплює: підбиття підсумків; отримання зворотного зв'язку за тематикою поточного тренінгу; релаксацію і процедуру завершення тренінгу. Тренінг завжди має закінчуватися на позитиві.

Щоб реально вплинути на свідомість і поведінку учнів, зміст тренінгу повинен: бути ретельно спроектованим; максимально наближеним до потреб і проблем учасників; ураховувати рівень їхнього актуального розвитку й завдання найближчого розвитку; орієнтуватися на формування цінностей, знань, умінь і навичок, які є основою позитивної поведінки; обговорювати делікатні теми не ізольовано, а в контексті інших важливих проблем [2].

Таким чином, широке застосування тренінгу як організаційної форми навчально-виховної роботи у викладанні навчального предмета «Основи здоров'я» створює умови для того, щоб діти в процесі навчання могли більш повно і всебічно розкрити свої творчі здібності, взаємодіяти одне з одним, обмінюватися інформацією, аналізувати, моделювати ситуації, спільно шукати шляхи розв'язання проблем, ефективно засвоювати матеріал, напрацьовувати необхідні практичні навички відповідальної поведінки стосовно свого життя та життя оточуючих.

Для ефективності викладання курсу «Основи здоров'я» всім педагогам необхідно підвищувати рівень професійної компетентності, удосконалювати форми й методи викладання; перейти від інформаційних, репродуктивних методів навчання до пошукових і діяльнісних, більше уваги приділяти розвитку практичних умінь та життєвих навичок учнів; ураховувати наступність, інтеграцію, модернізацію навчального змісту предмета. Важливим є вміння організувати навчальний процес, спрямований, перш за все, на розвиток особистості. Необхідно зміцнювати та розвивати навчально-методичний комплекс, матеріально-технічну базу кабінетів основ здоров'я, створювати тренінгові приміщення, закріплювати знання в позакласній роботі.

Література

1. Бевз Г.М., Плавник О.П. Технологія проведення тренінгів з формування здорового способу життя молоді. - К., 2005. - С. 88 - 146.

2. Воронцова Т.В., Пономаренко В.С., Сащенко Л.В., Савченко В.А. Основи здоров'я. 1 клас : Посібник для вчителя. - К.: Видавництво «Алатон», 2012. - 128 с.

3. Державний стандарт початкової загальної освіти [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.mon.gov.ua, http://iitzo.gov.ua.

4. Навчальна програма з предмета «Основи здоров'я» для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів [Електронний ресурс]. - Режим доступу: - http://www.mon.gov.ua, http://iitzo.gov.ua.

5. Савченко В.А. Тренінг - інтерактивний метод навчання (інструктивно-методичні матеріали щодо проведення тренінгів в навчально-виховному процесі). - Дніпропетровськ, 2010. - 231 с.

6. Якименко С.І. Формування культури здорового способу життя учнів основної школи у позакласній роботі: навч.-метод.посібник. - К. : Видавничій Дім «Слово», 2012. - 288 с.

Размещено на Allbest.ru