Морально-етичне виховання учнів з особливими потребами

Єгорова І.Ю.

У статті розглядаються практичні форми, прийоми та методи роботи з морально-етичного виховання учнів з особливими потребами в спеціальних інтернатних закладах.

виховання національний етичний інтернат

Актуальність теми полягає в тому, що в сучасному суспільстві широко проявляється тенденція насилля, неповаги до людини в цілому, пропагуються та поширюються аморальні способи життя, мислення, спілкування; зводяться нанівець національні традиції нашого народу, його моральні, інтелектуальні надбання та духовні цінності.

Діти з особливими потребами не мають можливості знайомитись у сім'ї з моральними цінностями й, виходячи у світ після закінчення навчання, залишаються сам на сам у суспільстві, де панує закон про виживання сильнішої, пристосованої, морально та практично підготовленої особистості. Тому слід впливати на свідомість і почуття вихованців з метою формування в них стійких, переконливих морально-етичних принципів; формувати правильні цінності, сприяти пробудженню та закріпленню глибоких морально-етичних почуттів, засвоювати навички поведінки на основі ідеалів, норм і принципів моралі.

У Державному стандарті спеціальної освіти дітей з особливими потребами (2003) обґрунтовано необхідність підготовки учнів до майбутнього життя, відродження духовності, національної самосвідомості, моральності й формування в школярів здатності приймати самостійно адекватні рішення [9].

Питанням з морально-етичного виховання займались такі педагоги та психологи: О.Дробницький, І.Єременко, А.Капустін, Ю.Смоленцева, Н.Тарасенко, А.Титаренко, Ф.Щербань.

Обґрунтувавши думки вищевказаних науковців, ми вважаємо, що мораль - це спосіб отримання людиною духовнопрактичного досвіду, що саме мораль показує внутрішній світ людини, завдяки якому вона робить свій вибір та проявляє при цьому певний рівень морально-етичної культури. Так, наприклад, для учнів старших класів характерний низький рівень розуміння моральних норм, труднощі в оцінюванні моральних якостей особистості, зниження регулюючої ролі інтелекту в поведінці [7].

У своїх дослідженнях І.Єременко, В.Синьов, В.Бондар, В.Тарасун, Л.Фомічова, М.Шеремет, О.Хохліна, Г.Мерсіянова, А.Бєлкін, А.Капустін, Н.Буфетов, О.Вержиховська, Л.Дробот наголошують, що порушення розвитку пізнавальної діяльності й емоційно-вольової сфери ускладнює формування в розумово відсталих дітей змісту морально-етичних цінностей, проте не змінює загальної соціальної спрямованості виховного процесу в допоміжній школі. Виховання цих дітей ґрунтується на тому, що водночас з вадою виникають і компенсаторні можливості для подолання її наслідків. Учені вказують на те, що ці можливості мають використовуватися як рушійна сила.

У своїх працях В.Сухомлинський писав, що учні повинні цінувати та берегти людські надбання, вміло користуватись набутим досвідом з морально-етичного виховання в повсякденному житті, цінувати працю інших та й самим обов'язково працювати [6].

Корекційна спрямованість морального виховання учнів з вадами інтелекту полягає в необхідності створення специфічної організації життя, практики моральної поведінки, у формуванні основ морально-етичних принципів, знань, умінь та навичок, використанні різноманітних інтерактивних методів та прийомів роботи [5].

Морально-етичне виховання учнів з особливими потребами актуальне в нашому сьогоденні і потребує особливої уваги як з боку педагогів, так і з боку усього суспільства тому, що воно спрямоване на формування морально-духовної, життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, робітник.

Морально-етичне виховання підростаючого покоління є невід'ємною складовою національного виховання. Це перш за все - передача великого соціального, морального, національного, духовного досвіду народу та формування на цій основі громадянина України, який мав би риси національної свідомості: основу моральної, етичної, духовної, фізичної, трудової та правової культури; мав змогу самостійно розвивати свої здібності [1].

Мораль і етика мають схожі значення, але не тотожні.

«Мораль» від латинської moralis - характер, звичай, поведінка, закон, тобто - система норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства.

Етика від грецької «звичай»: 1) Наука про мораль, її походження, розвиток і роль у суспільному житті людей. 2) Норми поведінки, сукупність моральних правил якого-небудь класу, суспільної організації, професії [2, 3].

Основу морально-етичного виховання складає досвід цілих поколінь, погляди, обряди, національні традиції українського народу.

До змісту морального виховання входять такі складові: гуманізм, доброта, чуйність, чесність, працелюбність, повага до батьків, милосердя, дисциплінованість, національна гідність, патріотизм, справедливість, почуття колективізму, інтелігентність, скромність. Вони сприяють розвитку людини, як особистості, та формують навички використання в житті певних норм і правил суспільної поведінки.

Моральні заповіти українського народу тісно перегукуються з біблейськими заповітами:

- люби і шануй своїх батьків;

- будь милосердним, поважай думку іншого;

- не бий, не жадай смерті нікому;

- не займайся крадіжками;

- не зраджуй, будь чесним та справедливим не тільки до людей, а й до себе;

- будь працьовитим, бо це - основа твого життя;

- бережи свою честь, гідність змалку;

- бережи та поважай культуру свого народу;

- будь патріотом своєї країни та свого народу.

Центральною особою морально-етичного виховання

в КЗ «Таврійська спеціальна ЗОШ - інтернат І-ІІ ступенів» Херсонської обласної ради - учень з особливими потребами. Школа та весь педагогічний колектив спрямовують усі свої зусилля на формування певних моральних цінностей, виховання та закріплення етичних правил та норм поведінки в суспільстві, які стали б особистим духовним багатством кожного вихованця з особливими потребами, щоб він, або вона мали змогу відчувати себе в соціумі повноцінними особистостями. Але складність цієї проблеми полягає в тому, що учням з особливими потребами притаманне порушення психічного розвитку та недорозвинення емоційно-вольової сфери. Для більшої частини таких учнів характерна відсутність та обмеженість чуттєвого і практичного досвіду, недостатнє розуміння, усвідомлення соціальних і моральних вимог суспільства.

Морально-етична поведінка учнів з особливими потребами повністю залежить від ступеня їхньої неповноцінності та її наслідків. Вони протиставляють своє «Я» оточуючому середовищу, можуть проявляти неконтрольовану агресію, чи навпаки, повну апатію, при цьому швидко підпадають під вплив сильніших за характером та не можуть іноді адекватно оцінити свої, або чужі вчинки [5].

Отже, моральне виховання - це цілеспрямований процес формування в учнів з особливими потребами моральних якостей, почуттів, знань, умінь, навичок на основі засвоєння правил і норм моралі та поведінки в суспільстві. Тому, педагоги колективу школи, на основі принципів морального виховання (гуманістична спрямованість, зв'язок з життям, виховання в праці, виховання в колективі, індивідуалізації та диференціації виховання, систематичності та послідовності, від простого до складного, від конкретного до абстрактного, розвиваючого навчання), використовуючи різноманітні інтерактивні методи та прийоми роботи, поставили перед собою завдання з формування певних морально-етичних якостей та звичок дітей[3,5,7]:

- усвідомленої любові до Батьківщини, інтересу до минулого сьогодення і майбутнього рідного краю, шани та поваги до свого народу, його звичаїв, обрядів, мови, відчуття патріотизму;

- уміння жити та працювати в суспільстві;

- усвідомлена активність у житті класу, школи, міста, країни;

- здатність до співчуття, співпереживання, шляхетне ставлення до оточуючих;

- любов до природи, дбати про неї;

- дотримуватись норм і правил поведінки в школі, вдома та в громадських місцях; оцінювати свою та чужу поведінку;

- мати відчуття міри, такт під час спілкування з людьми, знаходячи компроміс у конфліктній ситуації;

- уміти відстоювати свою точку зору та прислухатись до інших людей; бути морально стійким, не піддаватись негативним впливам;

- мати правильне розуміння таких понять як - «дружба», «кохання підлітків», прагнути бути чесним, скромним, шляхетним; розуміти поняття «сім'я», прагнути бути гарним прикладом для молодших школярів;

- бути непримиримим до брехні, до прояву жорстокості, байдужості та егоїзму;

- бути працьовитим, організованим та дисциплінованим.

Ефективність реалізації поставлених завдань з морально-

етичного виховання залежить від правильного підбору форм, прийомів та методів роботи з учнями з особливими потребами. У своїй роботі в школі педагоги керуються принципом гуманізму - «не завдай шкоди дитячій психіці, будь прикладом прояву доброти та співчутливості!». Використовуємо «дні шефської допомоги учням молодших класів» - вони пов'язані з допомогою старшокласників під час підйому та відбою малечі та тим, хто не може самостійно себе обслуговувати (діти-аутисти, із синдромом Дауна, з діагнозом ДЦП). Керуючи та спрямовуючи діяльність учнів з особливими потребами педагоги сприяють формуванню, усвідомленню та розвитку позитивних моральних якостей: співчуття, дбайливе ставлення до людей, однолітків; прояв гуманного ставлення до усіх, хто потребує допомоги [1].

Наступною формою роботи є - класні, шкільні та позашкільні заходи, свята. Залежно від тематики свят - «День учителя», «Український ярмарок», «Конкурс квітів», «День святого Миколая», «Новий рік», «Різдво Христове», «Водохре- щення», «День захисників Вітчизни», «8 березня», «Входини», «Конкурс української пісні» - (інсценування), «9 Травня - це День Перемоги», «Прощання зі школою - це випускні по класам», «Свято останнього дзвоника» - ми використовуємо спільні виступи (у святі беруть участь і дорослі, і діти, це дає змогу краще зрозуміти психологію учнів з особливими потребами, виявити та сприяти розвитку їх талантів і особистості).

Для формування, уточнення та закріплення знань у дітей про правила поведінки та спілкування ми використовуємо екскурсії, походи, зустрічі із цікавими людьми, бо саме в позашкільному середовищі учні з особливими потребами розкриваються по-іншому: вони більш розслаблені, емоційно відкриті, краще йдуть на контакт, проявляють свої кращі моральні якості та спілкуються один з одним без видимої агресії.

Інсценування пісень, казок, фрагменти класичних творів, мюзиклів сприяє формуванню і розвитку у дітей навичок сценічної майстерності та формуванню практичних навичок спілкування, уміння підтримувати розмову, уникати проявів конфліктних ситуацій, йти на компроміс, вміти вислухати іншого не перебиваючи та приймаючи його думку як альтернативу до вирішення проблеми. Саме така робота: підготовча, основна та виступ учнів з особливими потребами під час інсценування, - була визнана колективом школи одним з дієвих методів з формування, розвитку та закріплення морально-етичних норм поведінки та спілкування, у ході якої учні повинні дотримуватись певних обов'язкових правил:

- вислухай товариша, не перебивай;

- сумлінно виконуй поставлені завдання, імпровізуй, але не завдавай шкоди своєю поведінкою іншим;

- не глузуй над помилкою, або невдачею свого товариша;

- посміхайся, твори добро;

- дякуй за допомогу;

- радій успіху свого товариша;

- будь чесним, уважним, увічливим;

- будь прикладом гарної поведінки для молодших школярів.

Використання доручень розвиває в учнях з особливими

потребами вміння краще орієнтуватись в оточуючому середовищі: шкільному подвір'ї, на території школи та за її межами.

Це сприяє зміцненню учнівського колективу, покращенню взаємовідносин між учнями, формуванню моральної стійкості у спілкуванні з однолітками та дорослими, привчає учнів до комунікації, розвиває вміння говорити чітко, формулюючи прохання, можливість домовитись, самостійно знайти рішення та довести справу до логічного кінця.

Важливий та дієвий словесний метод формування, розвитку та закріплення морально-етичних норм поведінки в учнів з особливими потребами - бесіда. Тематика бесід різноманітна: «Я - громадянин України», «Усе починається з добра», «Для чого людині серце?»... Саме розмова з учнями, спілкування на довірливій ноті, обговорення їхніх проблем та взагалі прикладів з життя, сприяє зміцненню учнівського колективу, покращенню емоційної атмосфери в класі, зближує між собою дітей та педагога, так формується «класна сім'я».

Для закріплення знань про основні прийоми спілкування педагоги закладу використовують сформульовані та озвучені самими дітьми правила, які мають назву «Я - Особистість!»:

- Вітайся зі мною.

- Називай мене на ім'я.

- Говори зі мною чемно.

- Слухай мене, поважай мою думку.

- Допомагай мені і я тобі допоможу.

- Не «бий» мене, якщо я не правий, дай змогу мені самому зрозуміти.

- Посміхайся при спілкуванні зі мною.

- Радій моєму успіху та бажай мені доброї вдачі.

Ці правила спонукають учнів до формування, розвитку та практичного застосування позитивних рис характеру в повсякденному житті.

Щоб сприяти формуванню в учнів навичок відстоювати свою думку, вміти наводити свої незаперечливі аргументи, вести розмову цивілізовано: не підвищуючи голос, не ображаючи нікого, не вдаючись до насилля, педагогами школи використовуються такі інтерактивні методи та ігри:

- «Так - ні», «Вірю - не вірю», «Пінг-понг», «Знайди та виправ».

- «Жести» - ставимо перед учнями завдання розпізнати настрій товариша (іншої людини), звертаючи увагу на настрій, міміку, жести, як слухає, відповідає, поводиться при спілкуванні.

- «Прес».

- «Мозковий штурм».

- «Снігова куля».

- «Доповни опонента» - перед учнями ставиться завдання: доповнити за змістом репліки: «Я не хочу палити, бо це ...», «Мій товариш захворів, тому треба.», «Завтра контрольна з математики, треба вирішити приклади задач, але хлопці йдуть на футбол, я обираю ... тому, що.».

- «Розкажи про себе».

- «Інтерв'ю - моя мрія».

- «Тренінги», тести.

Такі методи сприяють формуванню в учнів з особливими потребами вмінь встановлювати, розвивати різні види стосунків між людьми та їх комунікативні здібності в цілому. Наприклад, «Ланцюжок»; «Асоціативна квітка» (метод для прояву учнівської творчості, розвитку фантазії, формування стійких понять з предмета дослідження) [4, 8].

Знання учнями своїх прав та обов'язків має велике значення у виховному процесі, тому ми вважаємо доцільним використовувати такі види роботи:

- Виховні години, класні години з участю класного керівника.

- Проведення екскурсій, тематичних бесід, зустрічей, консультацій та показ фільмів за тематикою «Мої вчинки та наслідки», «Негативні звички, як їх подолати?», «Мої права та обов'язки учня», з використанням інтерактивної дошки та відеопроектора.

Такі види роботи наочно показують, формують, уточнюють, розвивають уявлення учнів про їхні права та обов'язки, про відповідальність за прояв негативних вчинків і спонукає робити свій вибір, наприклад:

- Заняття в комп'ютерному класі.

- Підтримання тісного телефонного зв'язку з батьками учнів, відвідування учнів на дому, спілкування з представниками сільських рад.

- Бесіди зі шкільним психологом.

- Зустрічі з представниками міліції, з дільничним району, з інспектором «Дитячої кімнати міліції» (у школі, та за її межами).

- Участь у педагогічних засідання з учнями (розмова про поведінку, наслідки).

- Участь у шкільних лінійках.

- Зустрічі з випускниками з питань подальшого їхнього життя за межами школи.

Таким чином, використані види роботи сприяють формуванню навичок позитивної поведінки дітей в умовах інтернатного закладу.

Отже, формування морально-етичних навичок сприяє покращенню адаптації учнів з особливими потребами в суспільстві, дає їм змогу сприймати себе повноцінною, розвиненою та підготовленою до самостійного життя особистістю.