Використання екранних медіа в роботі соціального педагога з дітьми старшого дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використання екранних медіа в роботі соціального педагога з дітьми старшого дошкільного віку

Кисла Н.В.

У статті визначено сутність поняття медіа соціалізація, окреслено основні форми та правила використання екранних медіа в роботі соціального педагога з дітьми старшого дошкільного віку.

Виявлення специфіки медіапростору насьогодні є однією з найбільш гострих проблем соціально-культурного значення. З'ясування культурних значень медіапростору, дослідження різних точок зору в даній області, тлумачення та визначення поняття медіапростору та його складових - це спектр найбільш важливих питань сучасності.

Мета статті - з'ясування впливу сучасних мультфільмів вітчизняного та іноземного виробництва на свідомість дошкільни-ків, визначення основних форм та методів використання соці-альним педагогом екранних медіа в роботі з дітьми старшого дошкільного віку та їх батьками.

Актуальність нашого дослідження полягає в тому, що зав-дяки медіапростору спрямовується та конструюється соціальна реальність. Функціонування медіапростору негативно впливає на формування дичячої психіки. Медіапростір - дуже широке поняття, складові якого можна і потрібно розглядати окремо. З метою уточнення та наповнення конкретним змістом різних аспектів поняття і явища «медіапростору» необхідно звернутися до сучасних дослідників інформаційної культури, формування медіа реальності тощо. Це такі автори, як Н.Луман, М.Маклюен, Ж.Бодріяр, У.Ліпман, Е.Ноель-Нойман, М.Бахтін, М.Нардорф, О.Федоров та інші.

У традиційному суспільстві інформація про світ передається дитині «із рук у руки», у системі спільного переживання подій, на основі спільного чуттєвого досвіду. На межі тисячоліть активно стало використовуватись поняття медіасоціалізації, яким позначають процес розвитку особистості під впливом медіа (кіно, телебачення, інтернету). З розвитком медіа, зокрема екранних, їх вплив здійснюється на все молодшу аудиторію. Так, у 1930-ті роки ХХ ст. дорослих хвилював вплив негативних персонажів кінофільмів на юнаків та дівчат. Півстоліття пізніше - вплив героїв телесеріалів на підліткові субкультури. Нині одним із найбільш гострих питань медіасоціалізації є вплив мультфільмів та віртуальних світів комп'ютерних ігор на емоційний, інтелектуальний та соціальний розвиток психіки дитини дошкільного віку.

На дану проблему звертали увагу відомі вчені та дослідники О.А. Баранов, Л.С. Зазнобін, С.Н. Пензин, Г.А. Поличко, А.В. Спічкін, А.В. Федоров, Ю.Н. Усов, А.В. Шариков, Н.Ф. Хилько, К. Безелгет, К. Ворсноп, Л. Мастерман, А. Сілвер- блет. Уперше узагальнений досвід вивчення впливу медіа на формування особистості був зібраний та опублікований на сторінках журналу «Мистецтво та освіта». медіа соціалізація дошкільний

Починаючи дослідження виявлення позитивних та негативних наслідків використання екранних медіа, слід звернути увагу на психологічні особливості їх впливу, зокрема на дітей дошкільного віку.

Зауважимо, що медіа - частина світу, або зовнішнього середовища, у якому відбувається розвиток особистості. Кожна дитина від свого народження стає частиною надскладної системи світів, що перетинаються між собою, надбудовуються чи співіснують у сусідстві один з одним, вступають у різноманітну взаємодію. Особистість будує свій життєвий світ, поєднуючи зовнішні і внутрішні психологічні простори і часові виміри. Для того, щоб навчитись жити й успішно діяти в складному середовищі, дитині, яка тільки-но входить у життя, необхідно усвідомити багатомірний Всесвіт, що розгортається перед нею, як осягнену розумом цілісність, стосовно якої можливо са-мовизначитись, віднайти своє місце і прокласти власний шлях.

Стало очевидним, що в епоху медіасоціалізації центром сімейного життя часто виступає телевізор, який задає час і ритм вечірніх ритуалів у спільноті. Переглядаючи його, сім'я приймає їжу, не виконуючи певних правил соціальної поведінки, що не дає дитині певних орієнтирів соціальної реальності. Переглядом передач замінюється живе спілкування. Переживання за персонажів, навіть яскраві і емоційно насичені, не потребують власне ніякої дії (на відміну від реального життя, де емоція обов'язково реалізується в дії), тому можуть надати тільки приклад пасивності і споглядальності. Відірвані від дії бажання здатні підірвати майбутню мотивацію, пригнітити природню активність дитини.

Ураховуючи вищесказане ми прогнозуємо, що діяльність соціального педагога у дошкільному навчальному закладі має бути спрямована на розвиток елементарних соціальних навичок, норм соціальної поведінки. Виконуючи поставлені завдання, соціальний педагог має враховувати вікові особливості превентивні характеристики виконуваної ним розвивальної роботи. У цьому значною мірою медіаресурс є засобом профілактики негативних виявів поведінки дошкільника.

Зважаючи на те, що своє місце в реальності дитина починає стабільно розуміти після трьох років, штучне гальмування власної тілесної активності дитини в ранньому віці може призвести до довготривалих негативних психологічних наслідків. Тому більшість дослідників раннього дитинства виступають за жорстоке обмеження контакту дитини з екраном.

Медіавпливи мають потенційну можливість змінити традиційні закономірності соціалізації, але тільки за участі дорослого, який знехтує суттєвими природними потребами дитини, безвідповідально підмінюючи соціалізацію тотальною медіасоціалізацією. Увага до дитячого світу, спільні справи, відгуки на потреби дитини, спілкування з приводу побаченого, особливо якщо це схвилювало і вразило малюка - це необхідні дії батьків, які здатні запобігти негативним впливам медіа. Головне завдання соціального педагога - вчасно відреагувати на незрозумілу поведінку малюка та інформувати батьків, бо саме вони є авторитетом і слугують прикладом для наслідування. Доречно провести певні індивідуальні консультації, тре- нінги та розвивальні заняття для батьків відповідної категорії.

Ученими доведено, що діти різного віку мають особливості свого психічного розвитку, які суттєво впливають на сприймання медіапродукції. Те, що злякає, вразить і може нашкодити маленькій дитині, старшій виявиться під силу. Якщо дитина має досвід щодо певних явищ, це дає їй змогу адекватно оцінити правдивість зображення в медіа. А якщо в силу віку дитина іще не стикалася з такими реаліями, медіа можуть надати викривлені орієнтири життя і спричинити цим шкоду. В одному віці дитина схильна наслідувати й імітувати отримані з медіа зразки поведінки, в іншому - здатна бути критичнішою, приймати власне рішення щодо того, якою бути. Використовуючи мультфільми в розвивальній роботі з дошкільниками, соціальний педагог має пам'ятати, що існують певні правила, за якими відбувається розподіл анімації за віковими критеріями та вмісту виховного, навчального та розвивального матеріалу, рекомендації щодо її перегляду: відібрані мультфільми своїм сюжетом повинні розвивати позитивні якості особистості: доброту, милосердя, чуйність, ввічливість, працьовитість; перегляд мультфільмів за день не повинен займати не більше 15 - 20 хв., решту часу дитина повинна проводити за іграми чи будь - якою іншою суспільно - корисною справою, під час виконання якої набуває навичок.

Діти дошкільного віку й без медіавпливу живуть ніби у двох світах: зовнішньому матеріальному і внутрішньому психоло-гічному світі власних фантазій, межа між якими нестійка, пульсує і часом зсувається. Між двома й п'ятьма роками життя в дитини розвивається здатність образної уяви й фантазування. Дитина 2,5-3 років робить видатне відкриття, що її «каляки- маляки», графічні сліди, що залишає пальчик на піску або олівець на папері, виявляється, можуть означати іще щось, крім того, що вони є самі по собі: маму, тата, песика - що дитина сама захоче. Недосконалість форми не має особливого значення, дитина отримує нову можливість говорити образотворчою мовою про все, що для неї є важливим. Це нова знакова система, за допомогою якої дитина будує свою версію картини світу. Після такої революції символізації дитина отримує можливість подвоювати світ, перебувати одночасно у світі зовнішньому, видимому (тут і тепер) і у світі своїх Фантазій (там і тоді), який виникає з приводу реальних подій і речей. Більшість звичних і значимих речей, які оточують дитину, уявляються у фантазіях героями багатьох подій. У дитини наче з'являється свій внутрішній психічний екран, на якому можна викликати будь-який образ, який розгортається в інколи драматичні ситуації, та ще й так швидко, як це не буває у звичайному плині часу. Фантазії дають дитині відчуття власної сили, що контрастує з реальністю фізичного світу, де речі ще не підкоряються волі неумілої дитини. Якщо не розвивати контакт дитини із реальним світом у цьому віці, не підтримувати її самооцінку, у неї є велика спокуса втекти у світ фантазії, де все легко виходить.

Починаючи зі старшого дошкільного віку (5-6 років) дитина стає більш готовою за психофізіологічними показниками розвитку до сприймання екранних медіа (кіно, телебачення, Інтер- нет), хоча внутрішня конкуренція різних практик у єдиному бюджеті вільного часу наростає. Психофізіологічні вимоги телеперегляду - знерухомлення, звуження поля зору (зазвичай розмах рухів ока сягає 90-120 градусів, а при перегляді рухи ока звужуються до 7 градусів) - продовжують бути важкими для дитини. Довготривалий контакт з об'єктом, що знаходиться на однаковій відстані, викликає перенапруження м'язів ока дитини, їх спазм, що запускає механізм формування міопії (короткозорості). Крім того, психологи вважають, що вільний рух очей пов'язаний із психологічною свободою особистості і є ознакою спонтанності - необхідного компоненту творчої активності. Знерухомлення очей веде за собою заціпеніння тіла та як наслідок - гальмування волі. Чим більше дитина дивиться на екран, тим менше часу залишається для спонтанності, вона мимовільно підкорюється нав'язаним ритмам, сюжетам і програмам.

На жаль, багато сучасних мультфільмів побудовані психо-логічно, педагогічно або етично безграмотно і можуть мати небезпечні для дитини наслідки. Спираючись на думки Д.В. Андрющенко, Н.Є. Маркової, І.Я. Медведєвої, перерахуємо кілька ознак «шкідливого мультика «, від перегляду якого варто захистити дитину.

1. Головні герої мультфільму агресивні, вони прагнуть зав-дати шкоди оточуючим, нерідко калічать або вбивають інших персонажів, причому подробиці жорстокого, агресивного став-лення багаторазово повторюються, детально розкриваються. Наслідком перегляду такого мультфільму може стати прояв жорстокості, безжальності, агресії дитини в реальному житті. Дослідження А. Бандури, проведені ним і його колегами ще в 60-х роках ХХ століття, довели, що сцени телевізійного насильства, побачені дітьми, збільшують їхню агресивність і формують не найкращі риси характеру. Більш того, регулярний перегляд агресивних телепередач дітьми є передвісником вчинення ними серйозних кримінальних злочинів до 30-річного віку [1,с.29].

2. Девіантна поведінка героїв мультфільму ніким не кара-ється. Персонажа, який порушує загальноприйняті правила, не ставить в кут, не говорить, що так робити не можна. У підсумку у маленького телеглядача закріплюється уявлення про допу-стимість подібних форм поведінки, знімаються табу, розхиту-ються еталони гарного і поганого вчинку, допустимої та неприйнятної поведінки.

3. Демонструються небезпечні для життя дитини форми поведінки, повторювати які в реальній дійсності недоцільно, нерозумно і навіть просто небезпечно. Перегляд таких прикладів для наслідування може обернутися для дитини зниженням порога чутливості до небезпеки, а значить потенційними травмами. Ще кілька десятиліть тому Е.В.Субботский описував експерименти, проведені з дітьми дошкільного віку [4,с.285], у яких демонструвалася схильність дитини до наслідування. Ще тоді він задавався питанням: як подолати «всеїдність» наслідування, зробити так, щоб дитина, прагнула копіювати хороше, утримувався від наслідування поганого

4. Транслюються форми нестандартної статеворольової поведінки: істоти чоловічої статі поводяться як представниці жіночої статі і навпаки, надягають невідповідний одяг, виявляють особливий інтерес до подібних собі по статі персонажів власної статі. Можна уявити, які наслідки перегляд подібних сцен може мати, наприклад, для дошкільника, якщо відомо, дошкільний вік - це період активної статевої ідентифікації дитини.

5. Поширені сцени зневажливого ставлення до людей, тва-рин, рослин. Показано безкарне знущання, наприклад, над ста-рістю, немічністю, безпорадністю, слабкістю. «Виховний» ефект систематичного перегляду подібних мультфільмів не змусить себе чекати. Першими відчують його близькі дорослі у формі цинічних висловлювань, непристойних жестів, непристойної поведінки, грубості й безжалісності маленького телеглядача.

6. Використовуються несимпатичні, а часом навіть потворні герої. На думку В.С. Мухіної[4,с.134], для дитини зовнішність ляльки - мультяшки має особливе значення. Позитивні персонажі повинні бути симпатичними або навіть красивими, а негативні - навпаки. У разі, коли всі персонажі жахливі, потворні, страшні незалежно від їх ролі, у дитини немає чітких орієнтирів для оцінки їхніх вчинків. Крім того, коли дитина змушена наслідувати, ідентифікувати себе з несимпатичним головним героєм - неминуче страждає внутрішнє самовідчуття малюка.

Перелік ознак шкідливих для дитини мультфільмів, безсум-нівно, не повний. Можна сперечатися про те, хто і з якою метою, усвідомлено або не дуже допускає вихід у прокат подібної продукції. Відбираючи мультфільми для проведення розви- вальних занять соціальний педагог має враховувати відсутність наведених ознак. Найчастіше це спостерігається в радянських мультфільмах, єдиним недоліком яких є час перегляду, який у середньому триває 7 - 9 хвилин, тоді як за загальноприйнятими правилами дошкільник має переглядати медіа продукцію

2 - 5 хвилин (залежно від віку). Тому часто використовуються фрагменти мультфільмів, після чого діти отримують практичне завдання або ж творче - уявити продовження мультфільму. Дуже важливим є логічне завершення дії - перегляд уривку мультфільму, який не переглянули на занятті. Це можна зробити у груповій кімнаті, з усіма дітьми групи, попередньо попрохавши дитину, яка бачила початок мультфільму переказати побачене, або ж подивитись закінчення вдома

3 батьками, попередивши їх про це.

Наостанок зауважимо, що існують суттєві вікові особливості сприймання медіа, пов'язані із когнітивним розвитком дитини, здатністю розуміти реальність, завданнями, які вирішує дитина в кожному періоді своєї соціалізації. Ці відмінності настільки суттєві, що без їх урахування неможливо коректно визначити наслідки медіавпливу, відповісти на питання, ресурсним чи ри-зикованим є споживання тієї чи іншої конкретної медіапродукції.

Література

1. Абраменкова В, Богатырева А. Дети и телевизионный экран. // Восп. шк.- 2006. - №6. - С.28 -31.

2. Аромаштам М. Дети смотрят мультфильмы: психолого-педагогические заметки. Практика «производства мультфильмов в детском саду / М. Аромаштам. - М.: Чистые пруды. - 2006. - 32 с.

3. Осорина М. В. Секретный мир детей в пространстве мира взрослых. - Питер, 2009. - 298 с.

4. Медіакультура особистості: соціально-психологічний підхід / За ред. Л.А.Найдьонової, О.Т.Баришпольця. - Київ: Міленіум, 2009 - 440 с.

5. Чудинова В.П. и др. Дети и библиотеки в меняющейся среде. - М., 2004. С. 155-165.

6. Янчевская Е. Из жизни на экран и обратно // Независимая газета. - 2.09.2004.

Размещено на Allbest.ru