Ефективність методики професійної підготовки курсантів-штурманів до дій в екстремальних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вивчення особливостей професійної діяльності штурманів показало, що в основі професійної надійності лежить високий рівень теоретичної підготовленості, якій складає основу професійного мислення та професійно важливі якості, які визначають професійну надійність діяльності штурмана в екстремальних умовах [3, 4].

Встановлено [4], що значна частина (близько 30%) всіх авіаційних подій і катастроф відбувається через зіткнення справних літаків з височинами і втратою просторового орієнтування, що лежить в основі професійної компетенції штурмана. Основна причина помилкових дій криється в низькому рівні професійної підготовки штурмана, який обумовлений недостатнім рівнем професійних знань, навичок, умінь і професійно важливих якостей (емоційна стійкість, якості уваги, якості пам'яті, здатність прогнозувати розвиток ситуації, здатність працювати в ліміті і дефіциті часу, здійснювати комунікацію діяльності, стійкість розумової діяльності, просторове орієнтування, здатність переробляти додаткову інформацію на фоні основної діяльності і т.д.) [2, 4].

Аналіз наукових досліджень та практики експлуатації повітряних судів [3, 4] показав, що для формування професійної надійності штурмана необхідно адаптувати теоретичні знання до умов близьких до реальної льотної діяльності штурманів (тренажерній підготовці). Таким чином, назріла гостра потреба розробки методики професійної підготовки курсантів-штурманів до дій в екстремальних умовах з використанням засобів теоретичної та тренажерної підготовки. Відсутність зазначеної методики перешкоджає вирішенню проблеми безпеки польотів, які обумовлені професійною діяльністю штурманів повітряних суден.

При вивченні особливостей професійної діяльності авіаційних штурманів, вимірів психофізіологічної "вартості" професійної діяльності, а також у результаті анкетування та тестування понад 200 штурманів нами обґрунтована і розроблена професіограма [2], яка дозволяє визначити професійно-важливі якості, що забезпечують професійну діяльність штурмана. Професіограма виконує системоутворюючі функції методики професійної підготовки курсантів-штурманів до дій в екстремальних умовах і є основою для розробки організаційно-технологічного (етапи підготовки, засоби підготовки, розподіл засобів підготовки по етапах) і дидактичного (мета, задачі, принципи, зміст, методи і форми навчання, технічні засоби навчання, критерії і методи оцінки) компонентів [2].

Експериментально встановлено [1], що ефективність методики професійної підготовки курсантів-штурманів до дій в екстремальних умовах досягається за умови, коли частина (30%) теоретичної підготовки (30 годин) “виноситься” для вивчення на об'єкт моделюючий професійну діяльність - тренажер. Другий етап містить у собі тренажерну підготовку в обсязі 50 годин [1].

Метою методики професійної підготовки курсантів-штурманів є процес формування професійних знань, навичок і складних умінь до діяльності в екстремальних умовах польоту.

Задачі методики професійної підготовки курсантів-штурманів до дій в екстремальних умовах включають формування знань, навичок і складних умінь по виходу з екстремальних ситуацій, по побудові концептуальної моделі образа польоту, для роботи в ліміті і дефіциті часу, в різних варіантах інформаційного поля, в умовах впливу стресу, по виробленню гіпотез, прийняттю і реалізації рішення.

З огляду на складність професійної діяльності штурмана в очікуваних і екстремальних умовах польоту і необхідність формування професійної надійності, крім загальних педагогічних принципів навчання, застосовуються специфічні процесуальні принципи, які розкривають сутність професійної діяльності штурманів (принцип строгої регламентації і часового лімітування, принцип додаткового психологічного навантаження, принцип ритмічного зростання психофізіологічного навантаження, принцип комплексного формування психофізіологічних якостей і механізмів адаптації до умов діяльності).

Дослідженнями доведено [1], що надійність професійної діяльності забезпечується наступними знаннями, навичками та уміннями. В результаті впливу методики курсанти-штурмани повинні знати:

проблеми безпеки польотів та шляхи їх вирішення;

теорію та практику образу польоту;

методи роботи в різних варіантах інформаційного поля;

методи роботи в умовах ліміту та дефіциту часу;

методи роботи в умовах впливу стресу.

Мати навички:

виконання польотів в простих та складних метеоумовах;

виконання польотів с відмовами пілотажно-навігаційних приборів та систем літака;

виконання польотів в різних варіантах інформаційного поля, умовах ліміту та дефіциту часу;

виконання розрахунків відходу на запасний аеродром при мінімальних значеннях погоди та стану аеродрому.

Уміти:

виходити зі складних екстремальних ситуацій, пов'язаних з погодними умовами, з труднощами, обумовленими станом радіотехнічних засобів та відмовами пілотажно-навігаційних приборів та систем літака;

при роботі в різних варіантах інформаційного поля передавати командиру повітряного судна для прийняття та реалізації рішення тільки конкретизовану й адресну інформацію, пов'язану зі штурманським забезпеченням польоту;

визначать стратегію і тактику по виробленню гіпотез, прийняття та реалізації рішення, забезпечувати командира повітряного судна тільки конкретною та точною інформацією;

працювати в ліміті та дефіциті часу в різних варіантах інформаційного поля, та в умовах впливу стресу.

Це досягається змістовною частиною методики. На першому етапі (30 годин) зміст методики включає адаптовану теоретичну підготовку, яка вивчається безпосередньо на об'єкті, що моделює професійну діяльність. На даному етапі вивчаються проблеми безпеки польотів і шляхи її вирішення; теорія і практика образа польоту; методи роботи в перевантаженому інформаційному полі; методи роботи в умовах ліміту і дефіциту часу; методи роботи в умовах впливу стресу [1].

На другому етапі (50 годин) при моделюванні польотів на комплексному тренажері літака зміст методики включає ситуаційні завдання, спеціально розроблені для польотів в простих і складних метеоумовах, в очікуваних і екстремальних умовах (при відмовах пілотажно-навігаційних приладів і систем літака, у ліміті і дефіциті часу, у різних варіантах інформаційного поля, і в умовах стійкого впливу стресу) [1].

Відповідно до цілі і задач методики професійної підготовки курсантів-штурманів до дій в екстремальних умовах застосовуються, крім традиційних, проблемно-пошукові методи навчання. Форми організації навчально-виховного процесу - лекційні, практичні, ділові ігри і тренажні заняття [1, 5].

Технічні засоби методики професійної підготовки курсантів-штурманів до дій в екстремальних умовах визначаються етапом і засобом підготовки. На першому етапі - плакати, карти, стенди, стенди-імітатори. На другому етапі - плакати, карти, стенди, стенди-імітатори і комплексний тренажер літака Іл-76 [1].

Основним критерієм оцінки рівня професійної підготовки є оцінка якості професійної діяльності штурмана при польотах на тренажері, що виставляється штурманом - інструктором або методистом льотного навчання, а також їхня оцінка за час і правильність виявлення відмови, час ухвалення рішення, правильності прийнятого рішення, правильності порядку дій [1].

Для проведення експерименту з числа штурманського складу, що проходять переучування з літаків другого класу на літаки першого класу було сформовано дві групи: контрольна й експериментальна. Комплектування груп здійснювалося, таким чином, щоб досліджувані до початку формуючого педагогічного експерименту мали вірогідно однаковий рівень спеціальної теоретичної підготовленості, інтелектуальних здібностей, фізичного розвитку, оцінки професійно - психологічного добору, віку, а також стажу і кількості годин нальоту.

Як показав аналіз формуючого педагогічного експерименту, заняття по пропонованій нами методиці [1] в експериментальній групі сприяли вдосконаленню професійно важливих якостей (швидкість сприйняття інформації, оперативна пам'ять і мислення, здатність переключати і розподіляти увагу, здатність переробляти додаткову інформацію на тлі основної діяльності, емоційна стійкість), що відобразилось в достовірному зменшенні часу виконання контрольного психофізіологічного тесту (t=5,03 при Р<0,001) досліджуваними експериментальної групи, що також достовірно краще заключних показників контрольної групи (t=2,21 при Р<0,001) (рис. 1).

Так, після формуючого педагогічного експерименту у досліджуваних експериментальної групи недоліки у виконанні психофізіологічного тесту не відзначалися. А в контрольній групі (після проходження навчання по традиційній програмі) були відзначені поліпшення лише по зчитуванню цифрової інформації, що на наш погляд і вплинуло на достовірне зменшення часу виконання тесту (t=2,29 при Р<0,05). Однак, відзначені вище недоліки залишилися тими ж. Це говорить про те, що у випробуваних контрольної групи рівень оперативної пам'яті і процесів мислення, здібності переключати і розподіляти увагу, здібності переробляти додаткову інформацію на фоні основної діяльності та емоційної стійкості після проходження навчання за традиційною методикою залишився на тому ж рівні.

Рис. 1. Результати виконання спеціального психофізіологічного тесту випробуваними контрольної та експериментальної груп

Також встановлено, що заняття по пропонованій нами методиці сприяли підвищенню рівня знань, навичок і умінь, які лежать в основі професійної підготовленості і визначають надійність діяльності оператора, що виразилося у достовірно більш високій оцінці (t=2,696 при Р>0,98, t=5,004 при Р>0,999, t=2,540 при Р>0,98, t=3,753 при Р>0,999 відповідно по етапах польоту) за виконане польотне завдання досліджуваними експериментальної групи в порівнянні з контрольної (рис.2).

Рис. 2. Результати виконання спеціального польотного завдання випробуваними контрольної й експериментальної груп

педагогічний професійний курсант штурман

При аналізі виконаних польотних завдань випробуваними контрольної групи були виявлені наступні помилки:

на етапі зльоту - при уведенні відмови яка викликає стрес-реакцію, випробувані в 52% випадків довгий час (до 5 хвилин) не могли прийняти рішення. У 20% прийняте рішення було не вірне, в наслідок чого літак значно відхилявся від лінії заданого шляху;

на етапі польоту по маршруту - відмова (складна для виявлення) залишалась непоміченою (у 24% випадків) чи була неправильно ідентифікована (у 36% випадків), і як наслідок - відхилення повітряного судна від маршруту і повна втрата просторового положення повітряного судна;

на етапі заходу на посадку - досліджувані контрольної групи в 20% випадків пізно виявляли відмову (складна для реалізації), у 8% - відмова була неправильно розпізнана, у 24% - порядок дій був неправильним і 20% бездіяли. Це приводило до того, що досліджувані не витримували встановлені схеми зниження для заходу на посадку;

на етапі посадки - при введенні відмови яка викликає стрес-реакцію, випробувані в 60% випадків не могли прийняти рішення, у 24% прийняте рішення було неправильним. При цьому літак значно відхилявся від лінії заданого шляху, після чого було необхідно “уходити” на друге коло (повторний захід).

Досліджувані ж експериментальної групи, в 92% випадків, відмови ідентифікували вчасно, а їх прийняті рішення (у 80% випадків) і порядок дій (у 76% випадків) були правильними. При цьому відхилення навігаційних елементів у 96% були незначними, що не впливало на безпеку та ефективність польоту. Даний факт говорить про більш високу надійність сформованих професійних знань, навичок і умінь.

Аналіз отриманих результатів показав, що заняття за пропонованою нами методикою також сприяли позитивному впливу на рівень “психофізіологічної оплати” професійної діяльності випробуваних експериментальної групи в польоті за рахунок вироблення необхідної для льотної діяльності психофізіологічної стійкості, яка визначає надійність професійної діяльності. Так, досліджувані експериментальної групи мають достовірно кращі значення (при Р від 0,95 до Р<0,001) частоти серцевих скорочень, хвилинного обсягу подихів, частоти подихів, психофізіологічних резервів та проби “емоційний піт”, в основі якої лежить виділення солей калію та натрію з “емоційним потом” (рис.3-7).

Рис. 3. Частота серцевих скорочень у випробуваних контрольної й експериментальної груп при виконанні польоту по маршруту

Рис. 4. Хвилинний обсяг подихів при виконанні польоту по маршруту випробуваними експериментальної і контрольної груп

Рис. 5. Частота дихання при виконанні польоту по маршруту випробуваними експериментальної і контрольної груп

Рис. 6. Виділення солей Калію та Натрію з «емоційним потом» при виконанні польоту по маршруту випробуваними експериментальної та контрольної груп

Рис. 7. Резерви уваги при виконанні польоту по маршруту випробуваними експериментальної та контрольної груп

Слід зазначити, що більш високі значення частоти серцевих скорочень, хвилинного обсягу подихів, кількості дихальних рухів і проби “емоційний піт” у досліджуваних контрольної групи в порівнянні з експериментальною групою були зареєстровані ще перед стартом. Це говорить про тривожно - збуджений стан, у якому знаходились досліджувані контрольної групи перед польотом. У такому стані знижується психологічна готовність до майбутнього польоту і зростає кількість помилкових дій і рішень [6]. Це обумовлено тим, що у досліджуваних експериментальної групи була сформована психологічна готовність до самих екстремальних ситуацій і до дій при їхньому виникненні.

Таким чином, можна зробити висновок, що запропонована нами методика професійної підготовки курсантів-штурманів до дій в екстремальних умовах показала високу результативність по підвищенню рівня професійної підготовленості, професійно важливих якостей і психофізіологічної стійкості, що лежить в основі професійної надійності.

Література

Селезньов О.В. Структура і зміст методики професійної підготовки курсантів-штурманів до дій в екстремальних умовах. Видавництво ДЛАУ, Наукові праці академії: випуск VІІІ, 2003 р.

Селезньов О.В. Професіограма авіаційного штурмана як системообразуючий фактор професійного навчання. Видавництво УІПА. Вип. 3. Харків: Проблеми інженерно - педагогічної освіти, 2002

Селезньов О.В. Психофізіологічна підготовка курсантів-штурманів у період первісного льотного навчання. Видавництво ДЛАУ, Наукові праці академії: випуск V, частина І, 2000 р.

Селезньов О.В. Проблема формування професійної надійності штурманів і шляхи її вирішення. Видавництво ДЛАУ, Наукові праці академії: спеціальний випуск VІ, 2002 р.

Селезньов О.В. Теоретичні посилки для розробки психолого-педагогічних умов підвищення професійної надійності штурмана. Видавництво ДЛАУ, Наукові праці академії: випуск VІІ, 2002 р.

Макаров Р.Н. Основы формирования профессиональной надежности летного состава гражданской авиации. - М.: Воздушный транспорт, 1990.-438с.

Размещено на Allbest.ru