Основи та методологія наукових досліджень

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет

Харківський політехнічний інститут

Кафедра педагогіки і психології управління соціальними системами

Контрольна робота

З курсу «Основи наукових досліджень»

Виконала: Топчій С.В.

студентка групи СГТЗ 101 гр.8

Перевірив: проф. Ігнатюк О.А.

Харків - 2018



План

1. Функції методології психолого-педагогічного дослідження

2. Соціометричний метод в педагогіці

3. Поняття про наукове дослідження

Перелік джерел



Функції методології психолого-педагогічного дослідження

Методологія - це наука про найбільш загальні принципи пізнання і перетворення об'єктивної дійсності, шляхах і способах цього процесу.

В даний час роль методології у визначенні перспектив розвитку педагогічної науки істотно зросла. З чим це пов'язано?

По-перше, в сучасній науці помітні тенденції до інтеграції знань, комплексного аналізу тих чи інших явищ об'єктивної реальності. В даний час, наприклад, в суспільних науках широко приміняються дані кібернетики, математики, теорії ймовірностей і інших наук, які раніше не претендували на виконання методологічних функцій в конкретному соціальному дослідженні. Помітно посилились зв'язки між самими науками і науковими напрямками. Так, все більш умовними стають кордони між педагогічною теорією і загальнопсихологическою концепцією особистості; між економічним аналізом соціальних проблем і психолого-педагогічним дослідженням особистості; між педагогікою і генетикою, педагогікою і фізіологією і т.д. Причому в даний час інтеграція всіх наук має ясно виражений об'єкт - людину. І тут все більш важливу роль в об'єднанні зусиль різних наук при його вивченні грають психологія і педагогіка [4].

З огляду на той факт, що психологія і педагогіка все більше вбирають в себе досягнення різних галузей знання, посилюються якісно і кількісно, постійно збагачуючи і розширюючи свій предмет, постає питання про те, щоб це зростання було усвідомленим, скорегованим, керованим, що безпосередньо залежить від методологічного осмислення цього явища. Методологія, таким чином, відіграє визначальну роль у психолого-педагогіческіх дослідженнях, надає їм наукову цілісність, системність, підвищує ефективність, професійну спрямованість.

По-друге, ускладнилися самі науки психологія і педагогіка, стали більш разноманітними по методам дослідження, вимальовуються нові грані в предметі їх дослідження. У цій ситуації важливо, з одного боку, не втратити предмет дослідження - власне психолого-педагогічні проблеми, а з іншого - не потонути в морі емпіричних фактів, направити конкретние дослідження на вирішення фундаментальних проблем психології і педагогіки.

По-третє, в даний час став очевидний розрив між філософсько-методологічними проблемами і безпосередньо методологією психолого-педагогічних досліджень: з одного боку - проблеми філософії психології та педагогіки, а з іншого - спеціальні методологічні питання психолого-педагогічних досліджень. Одним словом, психологи і педагоги все частіше стикаються з проблемами, які виходять за рамки конкретного дослідження.

Тепер необхідно уточнити що слід розуміти під методологією, яка її сутність, логічна структура і рівні, які функції вона виконує.

Термін "методологія" грецького походження означає "вчення про метод" або "теорія методу". У сучасній науці методологія розуміється у вузькому і широкому сенсі слова. В широкому сенсі слова методологія- це сукупність найбільш загальних, перш за все світоглядних, принципів в їх застосуванні до вирішення складних теоретичних і практичних завдань, це світоглядна позиція дослідника. Разом з тим, це і вчення про методи пізнання, що обгрунтовують вихідні принципи і способи їх конкретного застосування в пізнавальної та практичної деятельності. Методологія у вузькому сенсі цього слова - це вчення про методи наукового дослідження. Ці ознаки поняття "методологія", що визначають її функції в науці, дозволяють зробити висновок про те, що методологія педагогікі- це концептуальне виклад мети, змісту, методів дослідження, які забезпечують отримання максимально об'єктивної, точної, систематизованої інформації про педагогічні процеси та явища [2,3].

Найчастіше методологія педагогіки трактується як теорія методів педагогічного дослідження, а також теорія для створення освітніх і виховних концепцій. На думку Р. Барроу, існує філософія педагогіки, яка і розробляє методологію дослідження. Вона включає розробку педагогічної теорії, логіку і сенс педагогічної діяльності [1]. З цих позицій методологія педагогіки означає філософію освіти, виховання і розвитку, а також методи дослідження, які дозволяють створювати теорію педагогічних процесів і явищ. Виходячи з цієї передумови, чеський педагог-дослідник Яна Скалкова стверджує, що методологія педагогіки є системою знань про основи і структуру педагогічної теорії. Однак таке трактування методології педагогіки не може бути повною. Для розкриття суті даного поняття важливо звернути увагу на те, що методологія педагогіки поряд зі сказаним виконує і інші функції:

- по-перше, вона визначає способи отримання наукових знань, які відображають постійно змінюється педагогічну дійсність (М.А. Данилов);

- по-друге, спрямовує і визначає основний шлях, за допомогою якого досягається конкретна науково-дослідницька мета (П.В. Коппін);

- по-третє, забезпечує всебічність отримання інформації про досліджуваному процесі або явищі (М.Н. Скаткін);

- по-четверте, допомагає введенню нової інформації до фонду теорії педагогіки (Ф.Ф. Корольов);

- по-п'яте, забезпечує уточнення, збагачення, систематизацію термінів і понять у педагогічній науці (В. Гмурман);

- в шосте, створює систему інформації, що спирається на об'єктивні факти і логіко-аналітичний інструмент наукового пізнання (М. Скаткін).

Таким чином, в сучасній науковій літературі під методологією найчастіше розуміють вчення про принципи побудови, форми і способи науково-пізнавальної діяльності. Методологія науки дає характеристику компонентів наукового дослідження - його об'єкта, предмета, завдань дослідження, сукупності дослідницьких методів, засобів і способів, необхідних для їх вирішення, а також формує уявлення про послідовність руху дослідника в процесі вирішення наукової задачі.

В.В. Краєвський в роботі "Методологія педагогічного дослідження" 1 [1] призводить жартівливу притчу про сороконіжка, яка одного разу задумалася над тим, в якому порядку вона при ходьбі пересуває свої ніжки. І як тільки вона задумалася над цим - закрутилася на місці, і рух припинився, так як порушився автоматизм ходьби.

Першим методологом, таким "методологічним Адамом", була людина, яка в розпалі своєї діяльності зупинився і запитав себе: "А що ж це таке я роблю?!" На жаль, самоаналіз, роздуми про власну діяльність, індивідуальна рефлексія стає в цьому випадку вже недостатньою.

Наш "Адам" все частіше потрапляє в положення стоноги з притчі, оскільки осмислення власної діяльності тільки з позицій власного досвіду виявляється непродуктивним для діяльності в інших ситуаціях.

Якщо вести розмову в образах притчі про сороконіжка, можна сказати, що отриманих нею в результаті самоаналізу знань про способи пересування, наприклад, по рівному полю, недостатньо для пересування по пересіченій місцевості, для переправи через водну перешкоду і т.п. Іншими словами, стає необхідним методологічне узагальнення. Образно кажучи, з'являється потреба в сороконіжка, яка сама в русі участі не брала б, але лише спостерігала б за рухом багатьох своїх побратимів і розробляла б узагальнене уявлення про їхню діяльність. Повертаючись до нашої теми, відзначимо, що таке узагальнене уявлення про діяльність, взятої в її соціопрактіческом, а не психологічному зрізі, і є вчення про структуру, логічну організацію, методи та засоби діяльності в області теорії і практики, тобто методологія в першому, самому широкому сенсі цього слова.

Однак з розвитком науки, становленням її як реальної продуктивної сили, прояснюється характер співвідношення між науковою діяльністю та діяльністю практичної, яка все більшою мірою грунтується на висновках науки. Це знаходить відображення в поданні методології як вчення про метод наукового пізнання, спрямованого на перетворення світу.

Не можна не враховувати тієї обставини, що з розвитком суспільних наук з'являються приватні теорії діяльності. Наприклад, однією з таких теорій є теорія педагогічна, що включає в себе ряд приватних теорій виховання, навчання, розвитку, управління системою освіти і т.д. Мабуть, подібні міркування і привели до ще більш вузькому розумінню методології як вчення про принципи, побудові, форми і способи науково-пізнавальної діяльності.

Що ж являє собою методологія педагогіки? Зупинимося на цьому більш детально.

Найчастіше методологія педагогіки трактується як теорія методів педагогічного дослідження, а також теорія для створення освітніх і виховних концепцій. На думку Р. Барроу, існує філософія педагогіки, яка і розробляє методологію дослідження. Вона включає розробку педагогічної теорії, логіку і сенс педагогічної діяльності. З цих позицій методологія педагогіки означає філософію освіти, виховання і розвитку, а також методи дослідження, які дозволяють створювати теорію педагогічних процес

2. Соціометричний метод в педагогіці

Соціометрический метод - вид опитування, спрямований на кількісний вимір і аналіз структури міжособистісних відносин в малих соціальних групах шляхом фіксації серед членів малої групи зв'язків переваги в ситуаціях вибору. Відноситься до числа експериментальних методів вивчення малих груп. Виникнення і розвиток соціометрії (як теоретичної системи і як системи практичних методів) найтіснішим чином пов'язані з життям і творчістю отримав широку популярність в наш час соціолога, психіатра і соціального психолога Якоба Л. Морено, який по праву вважається її засновником [7, 9].

Основне призначення наступне:

1) діагностувати стан взаємин у малих групах і колективах;

2) отримати інформацію про структуру зв'язків між членами групи щодо виділеного критерію;

3) описати структуру взаємин у групі;

4) дати кількісну оцінку, виміряти характер емоційних відносин між членами групи (почуття симпатії, неприязні), встановити місце в зазначеній структурі, займане тим чи іншим членом групи (лідер, ізольований, зацькований). Область застосування така:

1) використовується як засіб активного управління груповою діяльністю;

2) застосовується при вивченні інституційних малих груп, колективів для роботи в екстремальних та наближених до них умовах, а також тоді, коли характер емоційних взаємин робить значний вплив на результати спільної діяльності.

У прикладному соціологічному дослідженні може бути використаний поряд з іншими методами в якості основного і допоміжного. Відноситься до числа спеціальних методів соціальної психології. Основні нормативні вимоги наступні:

1) обгрунтованість застосування методу, його адекватність досліджуваному об'єкту і характером дослідницьких завдань;

2) надійність соціометричною техніки;

3) довірливість взаємин дослідника з респондентами, їх зацікавлене ставлення до результатів опитування;

4) ретельність в інтерпретації отриманих даних.

До соціометрическому методу пред'являються основні вимоги соціального експерименту. Обмеження в застосуванні такі:

1) може застосовуватися тільки в рамках аналізу структури взаємин у малих (контактних) групах, досить сформованих, що мають досвід спільної діяльності не менше 6 місяців;

2) дані, отримані з його використанням, не можна розглядати як повну картину внутрішньогрупових відносин, оскільки вона обмежується виділеними критеріями;

3) існує необхідність доповнення даних іншими методами збору інформації, особливо при виробленні практичних рекомендацій.

Соціометрія має три аспекти: socius - навколишні люди, metrum - вимірювання та drama - дія. В результаті з'явилися три сфери дослідження: дослідження груп, метричний дослідження і дослідження дії. Ці три сфери відображаються в термінах і визначеннях соціометрії та суміжних областей досліджень [8,10]. Програма проведення соціометричного опитування. Особлива увага приділяється попередньою знайомству з групою, точному визначенню соціометрических критеріїв, розробці адекватного інструментарію, вибору форм обробки (соціограм, соціоматрица) та аналізу інформації (соціометричних індексів). Об'єкт соціометричного опитування - мала (контактна) група. Соціальна група, члени якої знаходяться в стійкому безпосередній взаємодії один з одним. Серед малих груп виділяють неінституціональна (неофіційні) та інституційні (офіційно визнані), до числа яких відносяться малі колективи. Предметом соціометричного дослідження є, по-перше, Соціометрична структура групи, а по-друге, соціометричний статус її окремих членів. Вибір одиниці аналізу і вимірювання - це установка індивіда щодо взаємодії з членами своєї групи в певній ситуації.

У соціометричному опитуванні фіксуються різні види вибору. Соціометричний критерій (категорія аналізу) - конкретна змістовна ситуація (реальна чи передбачувана), представлена респонденту в якості основи для вибору або відхилення інших членів групи в якості партнерів по спільній діяльності або у вигляді пропозиції про те, хто з членів групи вибере (відхилить) респондента в даному випадку. Соціометричні критерії формулюються у вигляді питань (тестів), відповіді на які служать підставою для встановлення структури взаємин. Соціометрическая картка (опитувальний лист, анкета) - методичний інструмент для збору інформації при Соціометрическом опитуванні. При складанні анкети слід виділити не більше десяти критеріїв у вигляді прожективних питань про те, з ким би респонденту хотілося найбільше займатися спільною діяльністю, відпочивати, розважатися. При цьому доцільно використовувати параметричну процедуру з обмеженням числа виборів з усіх членів групи. Соціоматрица - таблиця, за допомогою якої аналізуються результати соціометричного опитування. На основі Соціоматриці розробляються соціограмма. Потім підраховуються індивідуальні та групові індекси [22].

Соціометрический індекс - показник, що використовується для кількісної характеристики взаємин у групі і статусу окремих членів групи, який вираховується на основі даних соціометричного опитування. Соціограмма - графічне зображення зв'язків усередині групи, що встановлюються на основі соціометричного опитування. Перерахуємо етапи і процедури соціометричного опитування.

1. Підготовчий етап. На даному етапі здійснюється:

* розробка програми соціометричного опитування;

* складання плану і мережевого графіка робіт;

* проектування інструментарію: соціометрических карток, бланків, соціоматрица. Пілотаж інструментарію, його коригування і тиражування;

* підготовка програм обробки та аналізу даних;

* підготовка технічних засобів;

* складання інструкцій респондентам та організаторам опитування;

* підбір, підготовка організаторів опитування, їх інструктаж, репетиція процедур;

* організація умов проведення опитування. Уточнення списків груп. Узгодження часу і місця проведення опитування. Видача нарядів-завдань організаторам опитування.

2. Оперативний етап збору даних. Цей етап включає в себе:

* загальне знайомство з місцем і обстановкою проведення опитування;

* встановлення контакту з респондентами. Короткий виклад цілей опитування. Пробудження інтересу до опитування. Створення та підтримка ділової, невимушеної атмосфери;

* інструктаж респондентів про правила участі в соціологічному опитуванні, правилах заповнення соціометричної картки;

* опитування респондентів відповідно до вимог методики, інструкцій;

* збір соціометрических карток з перевіркою правильності їх заповнення;

* фіксація супутніх факторів в бланках, протоколах;

* загальний контроль за ходом виконання програми соціометричного опитування, виконанням інструкцій, мережевого графіка;

* первинна обробка соціометрических карток. Звірка їх зі списками груп, уточнення авторства в тих випадках, коли воно не вказано. Складання підсумовуючих таблиць.

3. Результуючий етап обробки та аналізу даних - це:

* складання соціоматрица опитаних груп по виділених Соціометрическим критеріями;

* розрахунок групових та індивідуальних соціометричних індексів;

* побудова соціограм;

* аналіз внутрішньогрупових відносин, виділення угруповань («клік»), лідерів, відкинутих, ізольованих, популярних, інших характеристик структури групи;

* порівняння даних соціометричного опитування з даними, отриманими за допомогою інших методів. Оцінка достовірності, надійності, стійкості даних опитування;

* підготовка висновку про структуру опитаних груп, характері внутрішньогрупових відносин;

* аналіз ефективності застосування методу. Виявлення помилок, новацій, їх пояснення, формулювання рекомендацій щодо вдосконалення методу;

* підготовка наукового звіту про результати дослідження.

науковий психологічний педагогічний соціометричний

3. Поняття про наукове дослідження

Педагогіка як наука може розвиватися лише за умови поповнення новими фактами, здобутими у процесі пошуково-дослідницької роботи, тобто здійснення наукових досліджень.

Наукове дослідження -- особлива форма процесу пізнання, систематичне цілеспрямоване вивчення об'єктів, в якому використовують засоби і методи науки і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об'єкт.

У педагогіці використовують фундаментальні та прикладні наукові дослідження.

Фундаментальні дослідження покликані розкрити сутність педагогічних явищ, знайти глибоко приховані засади педагогічної діяльності, дати її наукове обґрунтування [11,13].

Прикладні дослідження охоплюють питання, безпосередньо пов'язані з практикою.

Фундаментальні й теоретичні дослідження в галузі педагогічних наук здійснюють науково-дослідні інститути, об'єднані в Академію педагогічних наук України, прикладні дослідження -- науково-методичні центри вищої, середньої освіти Міністерства освіти і науки України.

Дослідження педагогічних явищ і процесів мають ураховувати такі їх характерні риси:

а) неоднозначність їх перебігу: результати навчання, розвитку і виховання залежать від одночасного впливу багатьох чинників;

б) неповторність педагогічних процесів: під час повторного дослідження педагог має справу вже з іншим “матеріалом”, навіть попередні умови не вдається зберегти;

в) участь у педагогічних процесах людей усіх вікових категорій (тому експерименти, що суперечать моральності й етичним нормам, забороняються);

г) об'єктивні висновки у процесі дослідження можливі лише за умови багаторазових спостережень, в усередненій, узагальненій формі.

Головними критеріями ефективності науково-педагогічного дослідження є отримання нового наукового результату, збагачення теоретичних знань, які сприяють удосконаленню процесу виховання, навчання й розвитку дітей, дають змогу ефективно та якісно вирішувати конкретні навчально-виховні завдання.

Результати науково-педагогічних досліджень повинні відповідати таким вимогам: суспільна актуальність; наукова новизна; теоретична і практична значущість; наукова об'єктивність і достовірність; доступність висновків і рекомендацій для використання їх в інших конкретних наукових дослідженнях або в практичній діяльності; визначення міри, меж і умов ефективного застосування отриманих результатів [12].

За роки незалежності України вчені-педагоги зробили вагомий внесок у розвиток національної педагогіки і системи освіти. Однак через складні економічні умови в суспільстві наявні негативні явища в організації педагогічних досліджень. Серед них -- надмірна зосередженість наукових досліджень в адміністративному центрі, недостатня мобільність вітчизняної дослідницької системи, ізольованість її від зарубіжної педагогічної науки через обмежені можливості особистих контактів між науковцями та обміну науковою інформацією, слабке матеріально-технічне забезпечення досліджень, недостатнє втілення у шкільну практику їх результатів.

Етапи педагогічного дослідження

Розпочинаючи педагогічне дослідження, важливо з'ясувати його вихідні положення, а саме: актуальність проблеми, об'єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження.

Проблема дослідження в широкому значенні -- складне теоретичне або практичне питання, що потребує вивчення, вирішення.

Проблема має бути відображена насамперед у темі дослідження.

Об'єкт дослідження -- частина об'єктивної реальності, яка на цьому етапі стає предметом практичної й теоретичної діяльності людини як соціальної істоти (суб'єкта).

Об'єктами педагогічних досліджень можуть бути діяльність педагогів, учнів, педагогічні стосунки між суб'єктом і об'єктом навчально-виховної роботи, особистістю та колективом, між вихованням і самовихованням, організація пізнавальної діяльності учнів, навчально-виховний процес тощо [14].

Предмет дослідження -- зафіксовані в досвіді, включені в процес практичної діяльності людини сторони, якості та відносини досліджуваного об'єкта з певною метою за даних умов. Предмет дослідження вужче поняття, ніж об'єкт дослідження. Об'єктами, наприклад, можуть бути методи виховання, а предметом -- тільки одна група цих методів, наприклад, методи стимулювання виховання [15].

Мета дослідження -- ціль, яку поставив перед собою дослідник. Формулюючи мету дослідження, дослідник з'ясовує, який результат передбачає отримати і яким він має бути. Гіпотеза дослідження -- наукове передбачення його результатів. Вона повинна формулюватися так, щоб з цього формулювання проглядалися положення, які потребують перевірки у процесі дослідження.

Завдання дослідження -- його конкретизована мета.

Завдання дослідження:

а) вирішення певних теоретичних питань, що є загальною проблемою (наприклад, з'ясування сутності дидактичного явища, вдосконалення його визначення, дослідження ознак);

б) експериментальне вивчення практики вирішення проблеми, виявлення її типового стану, типових недоліків, їх причин, типових рис передового досвіду та ін.;

в) обґрунтування системи заходів, необхідних для вирішення поставленого завдання;

г) експериментальна перевірка пропонованої системи заходів щодо відповідності її критеріям оптимальності;

ґ) вироблення методичних рекомендацій для тих, хто використовуватиме результати дослідження на практиці.

Нижче наведено приклад формулювання вихідних положень конкретного педагогічного дослідження.

Реформування діяльності виховно-трудових колоній відповідно до міжнародних норм виконання покарання потребує підвищення ефективності процесу морального перевиховання неповнолітніх засуджених, зведення до мінімуму рецедиву після відбуття ними покарання. Цим визначається актуальність проблеми дослідження.

Оскільки головною причиною повторної злочинності неповнолітніх є їх моральна невихованість, постає потреба посилення морального виховання неповнолітніх засуджених під час відбуття ними покарання. Звідси формулювання теми дослідження: «Особливості морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудових колоніях».

Об'єктом дослідження є процес морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудовій колонії. Предмет дослідження -- оптимізація змісту, форм, методів і засобів морального виховання неповнолітніх засуджених. Мета дослідження -- розробити, теоретично обґрунтувати і експериментальне перевірити оптимальний зміст, найефективніші форми, методи й засоби морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудовій колонії. Гіпотеза дослідження -- підвищенню ефективності морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудовій колонії сприяє така його організація, яка передбачає: відповідність змісту, форм, методів і засобів цієї роботи специфічним особливостям особистості даної категорії неповнолітніх; урахування режимних умов їх утримання; систематичні контакти вихованців з батьками, представниками громадськості, яким притаманні високі моральні якості; організацію життя й діяльності неповнолітніх згідно з нормами моралі та права. Завдання дослідження -- проаналізувати стан педагогічної теорії та практики морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудових колоніях; виявити моральні особливості неповнолітніх засуджених і встановити типові труднощі в їх моральному перевихованні; визначити специфіку змісту морального виховання неповнолітніх засуджених відповідно до їх індивідуальних особливостей; виявити умови підвищення виховної ефективності провідних засобів перевиховання в процесі морального виховання неповнолітніх засуджених і шляхи їх реалізації; визначити критерії рівня морального виправлення неповнолітнього засудженого; розробити методичні рекомендації для вчителів щодо використання навчальних предметів у моральному вихованні неповнолітніх засуджених.

Організовуючи дослідження конкретної педагогічної проблеми, дотримуються певної послідовності, а саме:

1. Визначення проблеми дослідження, яка має актуальне, життєве значення.

2. Ґрунтовне, всебічне і глибоке вивчення встановлених наукою фактів, положень, висновків.

Під час вивчення літературних джерел з'ясовують головну ідею, позицію автора та особливості наукового доробку з досліджуваної проблеми. Важливо також простежити причину та логіку полеміки автора з іншими дослідниками, особливості його аргументації, виробити власну думку щодо його позиції. Аналіз проблеми, яка не знайшла відображення в його праці, допоможе чіткіше сформулювати завдання щодо глибшого вивчення проблеми.

3. Вивчення шкільної практики.

У процесі аналізу літератури про досвід школи слід з'ясувати: що у вирішенні цієї проблеми вчитель здійснює найуспішніше, з якими труднощами він стикається; типові недоліки в його роботі з цього питання, головні причини труднощів і недоліків. Важливо знати, чи досягає вчитель успіхів у роботі, раціонально витрачаючи час, чи вони пов'язані з перевантаженням його роботою в якомусь одному напрямі на шкоду іншим.

4. Формулювання гіпотези, тобто наукового припущення, ймовірного висновку з дослідження.

5. Здійснення експериментальної роботи.

6. Вивчення передового досвіду.

7. Зіставлення експериментальних даних з масовою практикою.

8. Узагальнення результатів дослідження, формулювання наукових висновків, доведення або спростування гіпотези.

9. Оформлення результатів дослідження, їх упровадження в життя.

Процес і результати науково-педагогічного дослідження фіксуються багатьма способами. Для цього вироблено певні типи документації: анкети, плани спостереження, здійснення педагогічних експериментів, втілення результатів дослідження в практику, магнітофонні записи, фотокартки, кінострічки; протоколи обговорення уроків, виховних заходів та ін.; конспекти опрацьованої літератури, архівних матеріалів; описи досвіду роботи шкіл та інших виховних закладів; статистичні дані, математичні обчислення.



Список джерел

1. Білуха М.Г. Основи наукових досліджень: Підручник для студ. екон. спец. вузів / М.Г. Білуха. - К.: Вища школа., 1997. - 271 с.

2. Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень: Навч. посібник / О.В. Крушельницька. - К.: Кондор, 2003. - 192 с.

3. П'ятницька-Позднякова І.С. Основи науковик досліджень у вищій школі: Навч. посібник / І.С. П'ятницькаПозднякова. - К., 2003. - 116 с.

4. Методология научного исследования. Учебное пособие для вузов. \ Рузавин Г.И. - М., 1999. - 317 с.

5. Основы научных исследований. Учебное пособие для вузов. \ Наринян А. Р. - К., 2002. - 112 с.

6. Основы научных исследований. Учебное пособие для вузов. \ Фрумкин Р.А. - Алчевск., 2001. - 201 с.

7. Сиденко В.М., Грушко И.М. Основы научных исследований - Харків, Вища школа, 2002. - 200 с

8. Філіпенко А.С. Основи наукових досліджень. Конспект лекцій: Посібник. - К.: Академвидав, 2004. - 208 с.

9. Єріна А.М. Методологія наукових досліджень: Навчальний посібник. - К. - 2004. - 212 с.

10. Малюга Н.М. Наукові дослідження в бухгалтерському обліку: Навчальний посібник. - Житомир: ПП Рута, 2003. - 476 с.

11. Закон України "Про наукову та науково-технічну діяльність" №1977-ХІІ від 13 грудня 1991 року із змінами та доповненнями.

12. Закон України "Про вищу освіту" №2984-ІІІ від 17 січня 2002 року із змінами та доповненнями.

13. Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: Підручник. - Київ: Академвидав, 2007.

14. Кустовська О.В. Методологія системного підходу та наукових досліджень: Курс лекцій. - Тернопіль: Економічна думка, 2005. - 124 с.

15. Городяненко В.Г. Соціологія: підручник / В. Г. Городяненко. -- 3-тє вид., доп. -- К.: ВЦ «Академія», 2008. -- 544 с.

16. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник / Цехмістрова Г.С. - Київ: Видавничий Дім «Слово», 2003.- 240 c.

Размещено на allbest.ru

...