Педагогічні умови формування екологічної компетентності інженерів у галузі енергетики

1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Педагогічні умови формування екологічної компетентності інженерів у галузі енергетики

Будагянц Г.М.

Анотація

Для формування екологічної компетентності інженерів у галузі енергетики як основна педагогічна умова була запропонована та проаналізована відповідна модель, що представляє сполучення змістовного, організаційно-технологічного, контрольно-оцінювального, структурного компонентів, функціональних зв'язків та суб'єкт-суб'єктних відношень викладачів та студентів.

Ключові слова: екологічна компетентність інженер, енергетика, педагогічної умови, педагогічна модель, дидактичні принципи, гуманізація технічної освіти.

Аннотация

Для формирования экологической компетентности инженеров в области энергетики в качестве основного педагогического условия была предложена и проанализирована соответствующая модель, которая представляет соединение содержательного, организационно-технологического та контрольно-оценочного структурных компонентов, функциональных взаимосвязей и субъект - субъектных отношений преподавателей и студентов.

Ключевые слова: экологическая компетентность, инженер, педагогические условия, педагогическая модель, дидактические принципы, гуманизация технического образования.

Abstract

For formation of ecological competence of the engineers of power engineering a relevant model was suggested and analyzed as the major pedagogical condition. The model is a connection of content, organizational technological and control valuation structural components, functional interconnections and «subject-subject» relations of the teachers and students.

Key words: ecological competence of the engineers, pedagogical condition, pedagogical model.

Постановка проблеми. Інтенсивне господарське освоєння природи та супутні йому численні порушення природної рівноваги стали джерелом проблем, які сьогодні називаються екологічними [1]. На початкових етапах розвитку суспільства ці проблеми носили локальний характер та не впливали істотно на біосферу. У період становлення техногенної цивілізації та росту населення планети, потужний антропогенний вплив на геосферу, некерований технічний розвиток до межі загострили екологічні проблеми [2]. Останні п'ятдесят років цивілізація перебувала у стані перманентної екологічної кризи, що поставили біосферу на грань руйнування. Екологічна криза - це, насамперед криза світогляду, мислення та свідомості, криза особистості, що ставить свої індивідуальні пріоритети вище інших, та криза існуючого зразка культури. Одночасно без спеціальних заходів, тривалого, цілеспрямованого виховання та формування відповідної думки, екологічної свідомості та екологічної культури переорієнтувати людство на нові пріоритети неможливо [3]. Тому необхідно, щоб освіта у вищих навчальних закладах носила екологічний характер, була здатна підготувати свідомість окремої людини та суспільства в цілому до переходу на новий виток розвитку, сформувати ті зразки діяльності й поводження, які будуть прийнятні в нових умовах [4].

Аналіз основних досліджень та публікацій. Аналіз літературних джерел [1-4] свідчить, що діяльність кожного фахівця технічної спрямованості неможлива без використання енергії. Проте використання традиційних джерел енергії призвело до появи ряду екологічних проблем, серед яких найгостріші за своїми несприятливими наслідками є збільшення викидів в атмосферу вуглекислого газу, зменшення товщини озонової кулі та радіаційне забруднення навколишнього середовища [2]. Таким чином, виробництво енергії за допомогою традиційних джерел енергії вимагає постійного екологічного контролю, запровадження системних заходів, спрямованих на енергозбереження, широке впровадження енергозберігаючих технологій та екологічно чистих відновлюваних джерел енергії в усіх сферах матеріального виробництва [5]. Цілком очевидно, що вирішувати ці проблеми будуть фахівці технічних напрямків [6]. Таким чином, діяльність майбутніх фахівців технічних напрямків у XXI столітті обумовить появу принципово нової базової компетентності - екологічної компетентності в галузі енергетики. Тому у процесі навчання потрібно не тільки освоїти значний обсяг специфічних, інтегрованих із різних гуманітарних і технічних курсів знань, а й виховувати у студентів екологічний світогляд та культуру, які ґрунтуються на комплексі моральних принципів, провідним з яких є почуття патріотизму та турбота за навколишнє середовище. Крім того, майбутні фахівці повинні володіти методичними прийомами просвітницької роботи серед населення в цьому напрямку.

Постановка завдання. Проведений аналіз літератури з методики професійного навчання показує, що розробка педагогічних умов формування екологічної компетентності в галузі енергетики залишається поза увагою науковців. Тому актуальною задачею є аналіз педагогічних умов формування екологічної компетентності в галузі енергетики.

Виклад основного матеріалу. Формування екологічної компетентності - цілеспрямований тривалий процес підготовки особистості до виконання екологічних функцій, що включає оволодіння екологічними знаннями, умінням, розвитком відповідної мотиваційної діяльності, які забезпечать здатність майбутнього фахівця науково обґрунтовувати, вибирати, застосовувати та створювати, природо безпечну технологію.

Психологічний механізм формування компетентності суттєво відрізняться від механізму формування поняття «академічних» знань. Це обумовлено тим, що студента ВНЗ неможливо навчити «компетентності», оскільки екологічна компетентність може виявлятися тільки у працюючого фахівця. Але передумови та окремі сторінки екологічної компетентності формуються вже у період навчання у вищих навчальних закладах. Формування екологічної компетентності цілеспрямований тривалий процес підготовки особистості до виконування екологічних функцій, яка включає оволодіння екологічним знанням, вмінням, розвиток відповідної мотиваційної діяльності, які забезпечують згідність майбутнього фахівця науково обґрунтовувати, прийняти та створювати природо безпечні технології. Тому для формування екологічної компетентності необхідно створювати педагогічні умови навчання, які забезпечать досягнення поставленої мети. У педагогічній літературі педагогічні умови розглядають як :

- обставини процесу освіти, які забезпечують досягнення поставленої мети [7];

- середовище у якому професійні вміння виникають, існують та розвиваються [8];

- сукупність об'єктивних можливостей змісту, форм та методів матеріально-просторового середовища, що спрямовані на рішення поставленої педагогічної мети [9].

Адаптуючи ці визначення до нашого дослідження, можна зазначити, що під педагогічними умовами формування екологічної компетентності в галузі енергетики ми розуміємо сукупність факторів (зміст, форми та методи), а також кероване педагогами та самокероване студентами середовище, що забезпечує ефективний перебіг цього процесу.

Таким чином, оптимізуючи педагогічні умови, необхідно організувати професійну освіту так, щоб забезпечити формування достатніх за рівнем узагальнення, повноті та дієвості знань і умінь прийняття природо безпечних рішень у ситуаціях еколого-енергетичного характеру. При цьому еколого-освітній процес повинен мати керований характер, тому необхідно реалізувати орієнтацію на досягнення запланованого педагогічного результату, забезпечити підвищення якості всього комплексу умов, які необхідні для формування екологічної компетентності в галузі енергетики. Таким чином, в якості означених педагогічних умов ми визначаємо:

- наявність науково обґрунтованої моделі формування компетентності інженерів для екологічно адекватного рішення професійних задач у галузі енергетики;

- забезпечення впровадження та ефективного функціонування розробленої моделі в освітньому просторі вищого навчального закладу.

Модель формування екологічної компетентності майбутніх інженерів в галузі енергетики уявляє собою логічний опис структури, етапів процесу формування означеної компетентності, функціональних зв'язків та відносин між суб'єктами педагогічного процесу, послідовності механізму керування освітнім процесом.

Нами була запропонована модель, що представляє собою відповідне сполучення структурних компонентів (цілопокладаючий, змістовний, організаційно-технологічний, контрольно-оцінний), функціональних зв'язків (функції та діяльність педагога і студента) та відношення (суб'єкт-суб'єкт). Її особливостями є:

- інтеграція різних видів діяльності студентів: навчальної, навчально-досвідної, самоосвітньої та позаурочної;

- структура навчально-екологічного змісту, побудована за допомогою дедуктивного принципу;

- екологізація традиційних навчальних предметів, впровадження системи екологізованих інтегрованих курсів та окремих взаємозалежних модулів різного рівня складності, як:

- використання особисто-орієнтованих технологій;

- співвіднесення технологій екологічної підготовки на всіх її стадіях зі закономірностями становлення особистості;

- стратегія та етапи формування екологічної компетентності у студентів. Основним принципом функціонування означеної моделі є гуманізація освіти шляхом створення індивідуально-орієнтованого та еколого-освітнього простору. Сутність цього принципу полягає у:

- реальній повазі до прав студента на отримання таких знань, які забезпечать йому в подальшому особистий, соціальний та професійний комфорт у житті;

- формування почуття особистої гідності, соціальної та особистої відповідальності, професійного самоусвідомлення та предметно-особистої рефлексії майбутнього фахівця;

- забезпечення усвідомлення студентом себе як частини природи та частини цивілізації.

Дійсна гуманізація освіти полягає в тому, що реально в центрі освіти виявляється людина, із задоволенням своїх потреб та розвитком здібностей [10]. Також ми вважаємо, що доцільним у принципах особисто-орієнтованої екологічної освіти необхідно виділити:

- визнання пріоритету індивідуальності, самооцінки студента, який є суб'єктом професійного процесу;

- співвідношення технології підготовки на усіх її стадіях із закономірностями професійного становлення особистості;

- визначення змісту екологічної підготовки відповідного рівня сучасних соціальних, виробничих технологій та конгруентна майбутньої професійної діяльності в галузі енергетики;

- забезпечення випереджаючого характеру еколого-професійної підготовки в галузі енергетики за рахунок формування екологічної компетентності та екологічно значущих якостей майбутнього фахівця у процесі навчально-професійної та квазіпрофесійної виробничої діяльності;

- визначення дієвості екологічної підготовки за рахунок відповідної організації навчально-просторового середовища.

Як дидактичні принципи конструювання змісту екологічної підготовки в галузі енергетики необхідно виділити: цілеспрямованість, фундаментальність, функціональність, непреривність, інтегративність, спадкоємність, відповідність методів змісту, диференціацію та індивідуалізацію освіти, науковість, взаємозв'язок регіональних, локальних та глобальних екологічних проблем у галузі енергетики, системність, спрямованість на гуманне ставлення до природи.

На першому етапі формування екологічної компетентності студентів головною задачею є втілення екологічних знань, які представляють навколишній світ як цілісну саморегулюючу систему, яка функціонує відповідно до жорстких законів природи та резерви стійкості якої не безмежні. Ці екологічні знання студенти набувають при вивченні дисципліни «Екологія».

На другому етапі формуються фахові технічні знання, вміння та навички, які дозволяють вести професійну діяльність фахівців таким чином, щоб пріоритетною була її екологічна доцільність. Такі професійні риси майбутні фахівці повинні набувати у процесі вивчення спеціальних дисциплін, у змістовні модулі яких повинні бути включені необхідні екологічні знання. Реалізація запропонованого підходу передбачається шляхом включення змістовного модулю з питань енергозбереження та інженерних проблем, застосування екологічно чистих відновлюваних джерел енергії при викладанні технічних дисциплін. На обох зазначених етапах структура навчально-екологічного змісту повинна базуватись на вище означених дидактичних принципах.

Модель формування екологічної компетентності в галузі енергетики повинна інтегрувати різі види діяльності студентів: навчальна, навчально-дослідна, самоосвітня та позанавчальна.

Ефективне функціонування моделі формування екологічної компетентності студентів при реалізації означених дидактичних принципів забезпечується комплексом педагогічних умов. Основними педагогічними умовами ми вважаємо: коевалюційну взаємодію суб'єктів освітнього процесу та виявляємо реалізацію еколого-педагогічного потенціалу навчальних дисциплін, сполучення методів діагностики рівня екологічної компетентності у студентів.

Як основна педагогічна умова формування екологічної компетентності інженерів у галузі енергетики була запропонована та проаналізована відповідна модель, яка представляє собою сполучення структурних компонентів, функціональних зв'язків та відносин.

Перспективи подальшого дослідження. Перспективу продовження проведеного дослідження вбачаємо у практичній реалізації та експериментальній перевірці запропонованої педагогічної моделі формування екологічної компетентності інженерів у галузі енергетики в освітньому просторі вищого технічного закладу.

компетентність екологічний енергетика дидактичний

Література

1. Корабльова А.І. Екологія: взаємовідносини людини і середовища / А.І Корабльова. - Дніпропетровськ: Поліграфіст, 1999. - 213 с.

2. Тюнин Б.А. Состояние природной среды и будущее человечества / Б.А. Тюнин // Украина-бизнес, 1998. - № 31. - С. 62-69.

3. Крисаченко В.С. Екологічна культура. Теорія і практика. / В.С. Крисаченко - К.: Заповіт, 1996. - 349с.

4. Національна доповідь про стан навколишнього середовища в України. - К.: Видавництво Раевського, 1998. - 96с.

5. Барановський В. Стратегія екологічного сталого розвитку України (Про необхідність для України Комплексної моделі програми розвитку екологічної моделі) / В. Барановський // Розбудова держави, 1998. - № 9-10. - С. 18-22.

6. Попова О.Л. Екологічний аспект сталого розвитку України / ОЛ. Попов // Економіка АПК, 1998. - № 5. - С. 6-12.

7. Зеер Э.Ф. Личностно ориентированное профессиональное обра-зование. / Э.Ф. Зеер. Э.Ф. - Ектатеринбург : Издательство Уральского педагогического университета, 1998. - 126 с.

8. Архангельсикй С.И. Учебный процес в высшей школе, его закономерности и методы. / С.И. Архангельсикий. - М.: Высшая школа, 1980. - 360с.

9. Берулаева М.Н. Интеграция содержания образования. / М.Н. Берулаева - М.: Педагогика, 1993. - 160 с.

10. Якименская И.С. Разработка технологии личностно-ориентированного обучения / И.С. Якименская // Вопросы философии. - 1995. - № 2 .- С.19-23.

Размещено на Allbest.ru