Формування навичок нестандартного творчого мислення у майбутніх інженерів - педагогів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Горбунова К.М.

В статье анализируются философские, педагогические и психологические взгляды на вопросы творческой деятельности. Понятия «творчество», «творческое мышление» и «творческая личность» рассматриваются с позиций отечественных и зарубежных исследователей. Анализ разных теоретических концепций проблемы творчества раскрывает ее актуальность для современного общества.

This article deals with philosophical, pedagogical and psychological views on the questions of creative activity. Home and foreign scientists investigate the conception «creativity»,«Creative thinking» and «creative personality». The analysis of different theoretical conceptions of this problem of creativity discovers its actuality for modern society. психічна здібність творчий навчання

Як відзначав американський психолог К.Тейлор,- “Творча діяльність здійснює значний вплив не тільки на науковий прогрес, але і на все суспільство в цілому, а ті держави, які зможуть краще за всіх виявити творчу особистість, розвинути її, створити для неї сприятливі умови, будуть мати найбільші переваги”[10].

В умовах різких змін у суспільному житті, творчий підхід набуває особливої актуальності, бо саме він дозволяє перебороти труднощі, що виникають при цьому, намітити нову мету, пов'язану із змінами, забезпечити значну свободу вибору, отже і розкрити свої потенційні можливості кожній особистості.

Звертання до наукової літератури, що пов'язана з питаннями творчості дозволило зробити висновок, що мають місце різночитання таких понять як: “творчість”, “творча діяльність”, “творча особистість”. Численні визначення цих понять - це результат багатогранності процесу, що досліджується. Визначення творчості розглядається в таких галузях знань як: філософія, психологія, фізіологія, педагогіка.

На початку сторіччя енциклопедичний словник Брокгауза та Ефрона, розглядав творчість як “створення чогось нового”[1]. В такому значенні це слово могло бути застосоване для всіх життєвих процесів, тому що життя - це ряд безперервних змін, і все, що поновлюється та зароджується в природі є продуктом творчих зусиль. Однак поняття творчості передбачає особистісний початок і слово, що йому відповідає, вживається переважно до людської діяльності. В цьому загальноприйнятому значенні, творчість-умовний термін, для позначення психічного акту, що виражається у втіленні, відтворенні або комбінації даних нашої свідомості в новій формі у сфері абстрактного мислення, художньої та практичної діяльності. (Творчість наукова, поетична, музична, в образотворчих мистецтвах, адміністратора, полководця і т.і.).

Один із засновників рефлексології В.І.Бехтєрєв, трактує творчість як “створення чогось нового в ситуації, коли проблема-подразник викликає створення домінанти, навколо якої концентрується необхідний для рішення запас минулого досвіду“[2].

З точки зору філософської науки, творчість є атрибут людської діяльності, її необхідна, суттєва якість. Воно визначило виникнення людини і людського суспільства, є підставою подальшого прогресу матеріального та духовного виробництва. Творчість-вища форма активності і самостійності в діяльності людини та суспільства.

Творчість містить в собі елемент нового, передбачає оригінальну і високопродуктивну діяльність, здатність до рішення проблемних ситуацій, продуктивну уяву у сполученні з критичним відношенням до досягнутих результатів. Діапазон творчості охоплює дії від нестандартного рішення простого завдання до реалізації унікальних потенцій індивіда у професійній діяльності.

“Творчість-це історично еволюціонуюча форма активності людей, що виражається в різноманітних видах діяльності і веде до розвитку особистості. Через творчість реалізується історичний розвиток і зв'язок поколінь. ”Це філософське визначення творчості дає автор В.А.Цапок.[8]. Поняття “творчість” невід'ємне від таких понять як ”творча діяльність і творча особистість”.

В.А.Цапок розглядає творчу діяльність як “самодіяльність, що охоплює зміну діяльності і самореалізацію особистості в процесі створення матеріальних та духовних цінностей, нових, більш досконалих форм керівництва і виховання, поширює межі людських можливостей”[8]. Автор також стверджує, що особлива якість творчої діяльності полягає в тому, що вона може бути присутня або відсутня у конкретних умовах.

Філософія, так само як і педагогіка та психологія розглядає творчість як процес. Про це свідчить думка В.А.Цапка, що творчість, як якісна характеристика і найвищий ступінь діяльності - це цілеспрямована діяльність, що охоплює такі моменти як відображення проблемної ситуації у свідомості суб'єкта творчості та її виявлення у формі пошуку рішення, певного завдання, пропонування ідеї рішення, відображення ходу творчості, контроль за ним, коригування та оцінювання з боку досягнутих результатів та характеру труднощів, що виникають в разі відсутності позитивних результатів. Бути особистістю означає не тільки мати здібності до творчості, але й постійно проявляти їх в процесі діяльності. На наш погляд важливе ствердження автора, що здібності до творчості є характеристикою кожної особистості і не можуть вважатися ознакою особливої обдарованості. Здатність особливості до самореалізації - це головна умова, за якою творча діяльність виявляється як домінуючий фактор гармонійного розвитку особистості.

В.А.Цапок розглядає діяльність як основну сферу виявлення особистості, її обдарувань, здібностей, як основний фактор, що впливає на розвиток, якісні зміни творчості та його суб'єкту. Відсутність діяльності призводить до згасання здібностей до творчості, до згасання самої особистості.

В останніх дослідженнях, що присвячені творчості, переважає інтерес до центральної ланки творчої діяльності, тобто до закономірностей та механізмів, що зумовлюють виникнення певного психічного продукту.

Виражаючи загальновизнане розуміння творчості у вітчизняній психології І.В. Гутчін визначає творчість як “цілеспрямовану діяльність людини, що створює нові матеріальні цінності, які мають суспільне значення. Творчість завжди містить в собі елементи новизни та несподіваності”[4].

Аналізуючи літературу з цього питання, ми зробили висновок, що поняття “творчість” трактується в залежності від теоретичної позиції автора, в той самий час слід визначити загальну для всіх визначень ознаку. Майже в усіх випадках творчість визначається як новизна реагування на певну ситуацію.

На думку Д. Берлайна “для того, щоб вважатися творчим, продукт мислення повинен на початку виступати нереальним, тобто непередбаченим”[9].

В наведених вище визначеннях, творчість характеризується через її продукт. Ще й досі ведуться дискусії між психологами, які вважають, що творчість слід визначати в термінах продукту, та психологами, які за головне в творчості визначають сам процес. На їх думку не можна судити про творчість лише за тим об'єктом, який вона виробляє. Творчість - це повне розгортання знань, дій та побажань. Існує ряд визначень творчості, де робиться акцент на якості творчої особистості. Так, наприклад, К.Тейлор називає такі якості творчої особистості: “Широта підходу, гнучкість, тобто легкість мислення, швидкість та свобода пересування від однієї конфігурації до іншої, та врешті решт -непередбаченість”[10].

Автор також підкреслює, що творчий потенціал може бути визначений як сукупність здібностей та інших рис, що сприяють творчому мисленню. Узагальнюючи положення цих, та деяких інших дослідників, А.М.Матюшкін визначив такі структурні компоненти творчої особистості:

· домінуюча роль пізнавальної мотивації;

· дослідницька творча активність, що виражається у виявленні нового, в постановці та вирішенні проблем;

· можливості досягнення оригінальних рішень;

· можливості прогнозування та передбачення;

· здатність до створення ідеальних еталонів.

На думку І.М.Розета визначення творчості через якості особистості, так само як через продукт, зменшують значення самого процесу творчості, а також надають підставу пов'язувати творчість не з загальними закономірностями, що притаманні всім людям, а відносити до складу творчих людей лише окремих, які володіють певними якостями. Автор вважає, що якщо творчість виражається через ті або інші якості творчої особистості, то вся проблематика творчості збіднюється. Завдяки такому підходу знижується інтерес і увага дослідників не тільки до самого процесу створення, але й до таких питань як виховання і розвиток творчих можливостей людини, а на практиці всеобмежується лише виявленням за допомогою тестів тих або інших здібностей [7].

Значний вклад в освітлення проблеми здібностей з позицій загальної психології внесли відомі вчені: В.В.Богословський, О.Г.Ковальов, Г.С. Костюк, К.К.Платонов, С.Л.Рубінштейн, В.О. Роменець, В.О.Моляко та інші. Основна проблематика психології здібностей містить в собі такі пункти:

1. Спадкова детермінація здібностей, зокрема таланту, та пов'язана з нею проблема фізіологічних корелятів здібностей людини.

2. Розвиток здібностей, взаємодія середовищних, зокрема соціальних детермінант та задатків в ході розвитку. Проблема співвідносин навчання та розвитку здібностей.

3. Структура психічних здібностей людини, їх зв'язок з іншими якостями психіки.

4. Співвідношення здібностей з діяльністю. Розвиток здібностей в процесі індивідуальної діяльності.

5. Діагностика здібностей.

Підставою для рішення докорінних питань теорії здібностей С.Л. Рубінштейн вважав взаємозв'язок зовнішніх та внутрішніх умов розвитку. Положення про суспільну зумовленість розвитку здібностей не свідчить про незалежність людини від її природних даних, від властивостей коркової діяльності мозку.

Аналізуючи біологічне та соціальне в здібностях, Б.М.Тєплов підкреслював, що природженими можуть бути лише анатомо-фізіологічні особливості, тобто задатки, що лежать в основі розвитку здібностей. Самі ж здібності завжди є результатом розвитку, що здійснюється в процесі навчання та виховання.

Задатки є необхідною умовою розвитку, оскільки без матеріального носія ніякий психічний процес неможливий. Однак вони не зумовлюють розвиток психічних властивостей, а лише створюють для нього можливості.

Отже, використовуючи визначення задатків, здібності можуть розглядатися нами як індивідуально-психологічні особливості, що формуються в процесі діяльності на підставі задатків. Здібності відрізняють одну людину від іншої, від них залежить успішність діяльності.

Аналіз робіт перелічених авторів дозволяє уявити спектр спеціальних здібностей, що забезпечують виконання певної діяльності.

Спеціальні здібності визначаються у відношенні до окремих спеціальних галузей діяльності. У тих або інших спеціальних здібностях проявляється загальна обдарованість індивіда.

Б.М.Тєплов підкреслював що найбільш точним було б обговорення не загальної та спеціальної обдарованості, а загальних та спеціальних моментів обдарованості.

Природжені, або природні задатки лише в процесі діяльності розвиваються і формуються у здібності, що дозволяють творчо ставитися до діяльності. А це означає не просто відтворювати той або інший продукт, а створювати новий продукт, або відтворювати продукт новими засобами. Індивідуум, який має здібності і ставиться творчо до діяльності, формується в творчу особистість. Звичайно ця схема спрощена. Процес формування творчої особистості значно складніший і залежить не тільки від рівня та якості природжених задатків, а й від цілого ряду об'єктивних факторів і умов а саме:

- своєчасне виявлення задатків;

- ефективна організація творчої діяльності в процесі професійного навчання.

За думкою Л.С. Виготського, неможливо навчити творчості, однак формувати творче ставлення до будь-якого виду діяльності не тільки можливо, а й необхідно. Проблема творчого виховання в тому, що з одного боку творчий розвиток особистості - процес індивідуальний. Поряд з тим, якщо розуміти творче виховання як формування певних методів і прийомів творчого мислення, то за умови впровадження в навчальний процес творчих завдань, він стане більш ефективним.

- діагностувати творчі здібності студентів;

- розвивати навички нестандартного творчого мислення;

- озброювати професійними навичками щодо розвитку творчих здібностей.

Література

1. Батюшков Ф. Творчество //Энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона. - СпБ., 1901. - Т. 64