Постановка проблеми. Оновлення змісту освіти та пошук пріоритетних напрямків виховання студентської молоді в умовах об'єктивно існуючої сучасної тенденції до глобалізації світу є сьогодні актуальною проблемою.

Бурхливий розвиток інформаційних технологій вторгається в усі сфери діяльності людини, впливає на формування естетичних цінностей суспільства.

Але вплив технологічної орієнтації на формування естетичної свідомості та естетичної поведінки людини не завжди є позитивним.

Сьогодні молодь надмірно захоплюється комп'ютерними іграми, зміст яких часто-густо не має примітивний характер. Зміст більшості рекламних роликів також сумнівний з точки зору не тільки змісту, а і естетичного оформлення.

Не буде перебільшенням сказати, що втрата ідеалів та занепад духовних цінностей характерна риса більшості сучасних молодих людей.

Невипадково Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті передбачає необхідність забезпечення системою освіти України етичного та естетичного виховання й формування високої гуманістичної культури особистості, здатної протидіяти проявам бездуховності 1.

В наш час без належного висвітлення в системі інженерно-педагогічної освіти шляхів та методів формування діяльності майбутнього інженера-педагога швейного профілю, спрямованої на естетичне освоєння світу, неможливе становлення цілісної особистості останнього як суб'єкта прогресу суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Провідні ідеї сучасної теорії естетичної освіти наведені в працях В. Андрущенка, І. Зязюна, Л. Масол, Н. Миропольської та ін.

естетична освіта інженер педагог швейний профіль

Система естетичної підготовки у ВНЗ була розглянута в працях Г. Корольової та Г. Петрової.

Але проблема формування естетичної діяльності майбутнього інженера-педагога швейного профілю залишається недостатньо висвітленою.

Постановка завдання. Стаття є спробою акцентувати увагу на важливості формування естетичної діяльності майбутнього інженера-педагога швейного профілю як фактору цілісного розвитку його особистості та визначення понять “естетична діяльність” та “цілісний розвиток особистості ”.

Однією із суперечностей в системі професійної освіти, на думку О.Е. Коваленко, є суперечність між низьким рівнем загальноосвітньої підготовки учнів і вимогами до фахівця на ринку праці. Це положення пов'язано з тим, що в сучасній середній школі переважають, як правило, репродуктивні методи навчання, які не розвивають творчий потенціал учнів, не сприяють формуванню його умінь працювати з інформацією, виділяти в ній головні положення, аналізувати і систематизувати її і т. п 2, с.11.

Актуальною є думка М.Ю. Красовицького про те, що якщо звернути увагу на організацію життя учнів в багатьох школах, можна побачити, що вона звелася до простої формули “клас-урок-додому”. Цілісний зміст шкільного життя - традиції, самоуправління, цікава творча діяльність, складна система дружби і співробітництва, закони і норми поведінки-все це залишилося десь у минулому 3, с.4.

Дійсно, в умовах авторитарної, словесної педагогіки, коли діти позбавлені можливості чітко відчувати своє місце в оточуючому світі, свободи самовираження, розкриття власної індивідуальності, практично неможливо формувати їх естетичну діяльність, навчати вносити художньо-творчу основу в повсякденне життя.

Подібна система педагогічного процесу характеризується у вітчизняній педагогічній науці як “суб'єктно-об'єктні стосунки”.

На наш погляд, її також можна визначити й терміном А. Мелецінека “монодиректальна”, коли інформація передається від системи навчаючого до системи учнів 4, с.17.

Говорячи про вплив авторитарного викладання на студентів, А. Мелецінек зазначає, що в його умовах можна забезпечити великий обсяг інформації, але задоволення від роботи учні не отримають; авторитарно керовані студенти проявлять мало самостійності та індивідуальності 4, с.98.

Видатний педагог-реформатор кінця ХІХ початку ХХ сторіччя Джон Дьюі виступаючи проти традиційної школи звертав увагу на те, що остання вимагає від дітей бути швидше пасивними споживачами, ніж активними і творчо конструктивними у сприйнятті навчального плану, розвитку допитливості, здобутті цікавих для них знань 5, с.143 .

В рамках недоліків традиційної системи навчання в ЗОШ важко говорити про належний рівень сформованості естетичної діяльності абітурієнта інженерно-педагогічних спеціальностей.

Незважаючи на те, що мова йдеться про гідне місце естетичної освіти в системі цілісної освіти і досі існує широко розповсюджений погляд на естетичні дисципліни як на другорядні.

Образотворче мистецтво і музика в умовах виділеної години на тиждень і їх повна відсутність у старших класах не можуть в повній мірі сприяти прагненню дитини до творчості, до проявів уже закладених у неї естетичних нахилів.

Сьогодні в Україні робляться активні спроби вирішити завдання щодо духовного розвитку особистості, її естетичної культури.

Були розроблені різноманітні програми з образотворчого мистецтва, музики, інтегровані курси та ін.

Однак головним управлінням змісту освіти визначено, що починаючи з 9-го класу в загальноосвітніх класах інших навчальних профілів предмети художньо-естетичного циклу в інваріантній складовій не представлені. Для досягнення неперервності художньо-естетичної освіти рекомендується використовувати додаткові години на предмети відповідного циклу з варіативної складової навчального плану 6, с.2.

В старших класах учні позбавлені практичної художньо-естетичної діяльності, вивчаючи лише теоретичний курс “Художня культура світу".

Певні недоліки традиційної шкільної естетичної освіти ставлять проблему формування естетичної діяльності майбутнього інженера-педагога швейного профілю, оскільки різноманітніші модні тенденції та вимоги до виробництва сучасного одягу з боку споживачів в умовах глобалізованого та інформаційного суспільства свідчать про необхідність високого професіоналізму фахівців-дизайнерів, інженерів-конструкторів, інженерів-технологів та ін., тих хто спільно працює над створенням костюму.

Отже, сучасний інженер-педагог швейного профілю крім оволодіння педагогічними та функціонально-технічними елементами змісту фахової освіти повинен бути й естетично освіченим, володіти засобами діяльності, направленої на естетичне освоєння світу.

В чому ж сутність останньої?

Це може бути діяльність, яка спрямована на

організацію естетики середовища, в якому живе, вчиться, працює, відпочиває людина;

розвиток творчих здібностей особистості в галузі музики, образотворчого мистецтва, літератури, театральних занять, уяви, образного мислення, фантазії;

пропаганду мистецтва, естетичних ідеалів (концертна, лекторська діяльність та ін.);

самоосвіту та самовиховання з метою духовно-естетичного збагачення особистості 7, с.131.

За Ю.Б. Борєвим естетична діяльність включає в себе: практичну (садово-паркова культура, дизайн і т.п.), художньо-практичну (карнавал, весільний або поховальний обряд, етикетна поведінка і т.п.), художньо-творчу (створення творів мистецтва), художньо-рецептивну (сприйняття твору) і рецептивно-естетичну (сприйняття красоти реального пейзажу і т.п.), духовно-культурну (вироблення ідеалів особистісного смаку, винесення смакових суджень, оцінок і т.п.), теоретичну (вироблення естетичних концепцій і поглядів) 8, с.23.

А.Б. Щербо, Д.М. Джола відмічають, що естетична діяльність не може існувати як щось окреме поряд з іншими видами діяльності, як “чисто естетичне”. Не можна створювати красу на виробництві, не вирішуючи утилітарних завдань; не може бути прекрасним вчинок, якщо ігноруються моральні цілі поведінки. Отже, коли людина діє у певній сфері з усвідомленим прагненням до досконалості, зі своїми уявленнями про красу, первинні цілі цієї сфери діяльності не відкидаються, а органічно по'єднуються з естетичною ціллю 9, с.26-27.

Відзначимо, що у процесі естетичної діяльності людина не тільки перетворює навколишній світ за законами краси, а й сама збагачується естетично.

Тут доречно згадати С. Русову, яка вважала, що естетичне виховання має проводитися у злагоді із іншими потребами особистості, щоб виховати дитину як цілісну, гармонійну особистість, як Ібсен каже устами свого героя Бранда: “Будь, чим хоч, але не поділяйся на дріб'язки, будь цільним, неподвійним “10, с.148.

Звідси виникає питання про цілісний розвиток особистості. Спочатку слід зазначити, що мета освіти в Україні, підвалини якої були закладені у Давній Греції - всебічний розвиток людини.

Проблемі всебічного розвитку особистості вихованця присвячені численні дослідження, донині не затихають суперечки з питань визначення змісту самого поняття, можливості всебічного розвитку й умов, засобів, методів виховання гармонійної людини.

У психологічних дослідженнях також визначається цікава думка, що “всебічний розвиток особистості - це, насамперед, процес безупинного розвитку її творчого потенціалу, можливості самореалізації особистості" (Т.І. Артем'єва) 11, с.17.

Правда, ця мета майже не ставиться у сучасній зарубіжній педагогіці.

Англійські вчені Marion Williams та Robert L. Burden відзначають, що навчання безсумнівно частина процесу освіти, але щоб бути дійсно виховним, воно повинно внести більш повний сенс в життя учня. Воно повинно бути сконцентроване на вихованні цілісній особистості 12, с.6.

Невипадково в наукових працях далекого зарубіжжя широко розповсюджені такі терміни як “child-centered”, “learner-centered" або “person-centered education”. Які можна перекласти як “сконцентрована на дитині”, “сконцентрована на учні” або “сконцентрована на особистості освіта”.

Концепції цілісного розвитку особистості вперше з'явилися в епоху Відродження (ХVІІІ - ХІХ століття) у зв'язку з утвердженням ідей гуманізму. В організації навчання у “нових школах” Франції, Швейцарії, елітарних школах у США, Німеччині, Австрії реалізувалися теорія В. де Фельтре, в який дитині надавалася можливість вільного фізичного і розумового розвитку; теорія виховання Ж.Ж. Руссо, який пропонував у розвитку дитини йти за спонтанними проявами її досконалої природи; ідея Й.Г. Песталоцці про повний розвиток усіх сил людини шляхом залучення її до активної життєдіяльності. Ця теоретична основа дала змогу поєднати навчання і виховання дитини з її природою, вільним розвитком, самореалізацією і самоствердженням 13, с.106-107.

В соціології цілісний розвиток людини визначається як розвиток її суттєвих сил безвідносно до будь-якого раніше встановленого масштабу. Індивід не відтворює себе в якійсь одній визначеності, не прагне залишитись в своїй незмінній якості, а перебуває в процесі безперервного становлення і розвитку 14, с.463.

Нам уявляється, що цілісний розвиток особистості майбутнього інженера-педагога швейного профілю - це розвиток її природних, сутнісних та різносторонніх сил в активній життєдіяльності.

Відомо, що саме активна діяльність забезпечує розвиток.

Отже, цілеспрямоване формування естетичної діяльності поряд з іншими різноманітними видами активності (пізнавальна, спортивна, технічна, громадська та ін.) у студентської молоді протягом навчання у ВНЗ сприятиме цілісному розвитку, творчої самореалізації не тільки у навчально-виховному процесі, але й в подальшому житті.

Висновки