Артистичне виховання у французькій школі складає частину обов'язкової програми початкової школи, колежу та ліцею (для дітей від 5 до 15 років). В українській школі таке виховання називається художнім. Одначе очевидно, що поняття “артистичне виховання" більш точно відтворює змістовну наповненість освітньо-виховного процесу: з одного боку, “артистичне" - формується засобами художнього, з другого - кожен учень, як суб'єкт освіти і виховання, з пізнанням видів і жанрів мистецтва, формує власний досвід артистизму, конче необхідний для самоствердження в особистісних відносинах (комунікації), в естетичній оцінці середовища, в творчій діяльності. Згадаємо знаменитого П. Лафарга: “До нашого часу ми знаходимо не спростовувані докази артистичного (виділення наше - Л. З.) смаку ремісників у храмах, кафедрах, меблях, пам'ятниках, виробах золотих справ майстрів, в усіх тих творах, які збуджують подив у сучасних художників і несуть на собі відбиток самобутності і оригінальності, навіть у найдрібніших деталях”. У даному разі “артистичне виховання" ближче до естетичного, основне призначення якого полягає у розвиткові позитивних почуттів і їх включенні у творчий процес сприймання і практичної дії.

“Артист - слово французького походження. Митець, що творить витончені мистецтва, образотворчі мистецтва; більш вживане про музикантів, акторів, танцюристів, штукарів, навіть поварів та ін.; взагалі майстер своєї справи (митець, умілець). Артистизм - глузд, сенс, лад, зміст, уміння” (3, 24).

“Артист - той, хто досяг високої майстерності в будь-якій галузі. Артистизм - висока майстерність, віртуозність” (2, 25).

“Артист - особа, яка виражає прекрасне, досконала в практиці. Артистичний - хто творить досконале мистецтво. Артистичне - найдосконаліше зроблене” (9, 43).

артистизм французька система освіта

Артист має безпосереднє відношення до педагогіки і до педагогічної дії. Варто послатися на К.Д. Ушинського: “Педагогіка - не наука, а мистецтво, - найбільше, найскладніше, найвище й найнеобхідніше з усіх мистецтв. Мистецтво виховання спирається на науку. Як мистецтво, складне й обширне, воно спирається на безліч обширних і складних наук; як мистецтво, воно, крім знань, вимагає здібності й нахилу, і як мистецтво ж, воно прагне до ідеалу, якого вічно намагається досягти і який цілком ніколи не досяжний: до ідеалу досконалої людини (артиста - Л. З.) ” (5, 205).

Зауважимо тепер про категорію “виховання”. Найсучасніший український “Універсальний словник-енциклопедія” взагалі лишає його права на існування, а освіту інтерпретує як процес поширення знань і культури в суспільстві; процес освіти охоплює також розширення суспільної, політичної та національної свідомості (4, 999). Принагідно скажемо, що без виховання неможливо досягти накреслених авторами словника завдань. І тут, певно, зіграла роль ситуація демократизації суспільства, мовляв, набридло всім просторікування про виховання як диктат, як зумовленість впливу дорослих, як “наруга" над свободою людини. Але вилучити з палітри розвитку особистості виховання як систему прилучення її до культурних цінностей призведе до занепаду і культури, і особистості, і держави.

Найкоротший за словарним запасом тлумачний словник французької мови “Le Robert mini” слово йducation - виховання інтерпретує:

впровадження в життя особливих засобів для забезпечення освітніх і розвиваючих можливостей людської істоти: засоби для досягнення цієї мети - освіта, фізична культура, спорт;

методичний розвиток здібностей;

знання і практика суспільних навичок - вміти жити (9, 231).

Найменший словник французької мови, на диво, дає найширше тлумачення двох, важливих для педагогіки понять: артистизм і виховання.

Французьке слово “йducation” - виховання включає в себе такі термінологічні поняття, як “formation” і “instruction”. Перекладаються вони як “освіта”. Але французи диференціюють і ці поняття. Formation розуміється як освітня дія, наприклад: formation des instituteurs - освітня підготовка вчителів. Instruction також перекладається як освіта, але в розумінні просвітницької діяльності: instruction supйrieure - вища освіта.

Слід зауважити також, що ми не точно перекладаємо, за усталеними стереотипами, ряд французьких термінів, таких, наприклад, як “ instruction primaire”. Перекладаємо “початкова освіта”. Насправді потрібно перекласти “первинна освіта”, “перший ступінь шкільної освіти”, тому що слово “primaire" означає перший, а для визначення терміну “початкова ” у французькій мові існує слово “initiale”, як і сам термін “йducation initiale”, або “йducation йlйmentaire”. Окрім того, у французькій педагогічній термінології вживається таке поняття як “перед початкова освіта” - “enseignement prййlйmentaire”, тобто той рівень виховання і освіти, що діти отримують в “йcole maternelle” - материнській школі. Цей термін ми також хибно перекладаємо як “дитячий садок”.

Термін “instruction secondaire” ми перекладаємо як “середня освіта”, в той час, як для вираження поняття “середній" у французькій мові існує слово “moyen”, а слово “second" означає “другий”, тобто “instruction secondaire” - той рівень освіти, що слідує за “ instruction primaire”, тобто - другий, а не “середній”. Такий термін як “instruction publique” ми перекладаємо як “народна освіта”, тобто “людська” - “populaire” - французький еквівалент, а насправді термін означає “публічна освіта”, тобто освіта для всіх.

Ми уникаємо вживання терміну “йducation artistique” - “артистичне виховання”, замінюючи його іншим, наближеним, але не зовсім еквівалентним терміном “естетичне” чи “художнє” виховання, вживаючи в той же час термін “activitй artistique d'amateur ” - художня самодіяльність, що насправді перекладається як “артистична аматорська діяльність”, тому що для вираження значення слова “самодіяльність" французи вживають вираз “initiative personnelle”, тобто “особистісна, персональна ініціатива”. Отже, творчість - вияв особистісного артистизму.

Робимо висновок: “йducation artistique” - артистичне виховання - це розвиток ексклюзивного естетичного рівня особистості, що є водночас показником внутрішнього стану її неповторної майстерності у творчих звершеннях. Ми звикли в естетичному і художньому вбачати уміння людини сприймати і емоційно-почуттєво оцінювати художній образ (перцепція). Категорією “артистизм” французи підкреслюють включення естетично-художнього начала (почуттів-досвіду, почуттів-потреб) у творчу діяльність (аперцепція). Без почуттів немає артистизму, а отже немає творчої дії. В офіційному бюлетені Міністерства національної освіти, Пошуку і Технологій наголошується: “Артистичне виховання (артистична вихованість, артистичний досвід - Л. З.) інтегрується у шкільну практику як фундаментальний вимір освіти учнів (набутих учнями в процесі освіти різних видів досвіду - Л. З.) (7, 1).

Артистичне виховання базується не лише на мистецькій освіті за навчальними планами факультативів, але й на обов'язкових навчальних планах артистичного і культурного виховання у материнській та початковій школах, у колежах і професійних ліцеях, визначених Міністерством національної освіти, Пошуку і Технологій як зони пріоритетного запровадження нового освітнього проекту з початку 2001 навчального року. Нові плани і програми артистичного виховання є важливими з огляду культурної і професійної підготовки учнів. Це виховання вибудовується на трьох принципах виховної дії:

налагодженні зв'язків між культурним, професійно-майстерним інтелектуальним і діяльнісним складниками особистості;

залученні до процесу артистичного виховання художників, письменників, акторів, архітекторів, майстрів художніх промислів і т.п., тобто артистів з різних художніх і художньо-ужиткових галузей для наближення спільного почуттєво-артистичного майбутнього учнів і вчителів;

урізноманітненні можливостей творчого самовизначення учнів і одержання відповідного схвалення з боку вчителів, однокласників, батьків, інших людей при кожній нагоді творчої особистісної самореалізації.

Артистичне виховання одночасно введене в материнській і початковій школі, колежі і професійному ліцеї.

Обов'язковими дисциплінами в галузі артистичного виховання у початковій школі Франції є такі обов'язкові дисципліни як фізична культура, музика, образотворче мистецтво, література а також рекомендовані - театр, кіно, танець. Для кожного циклу навчання є уточнена програма з чітко визначеними предметами вивчення.

Музична освіта має на меті розвиток у дітей відчуття прекрасного в музичному творі, а також вміння передавати експресію музики при допомозі пісні і танцю. У початковій школі діти розпочинають гру на одному з інструментів, з глибоким опануванням нотної грамотності, навчаються слухати, аналізувати і визначати музику за епохою та музику різних культур, краще контролювати свої рухи і свій голос, запам'ятовувати і розпізнавати уривки більш складних музичних творів, висловлювати критичні судження про музику і підтримувати її своїми судженнями.

Подібне спостерігається і в опануванні секретів та естетичної значущості образотворчого мистецтва. Граючись з формами, кольорами, матеріалами, картинками, учень прогресує у пізнанні технік артистичного самовиявлення, навчається водночас розуміти різні естетичні концепції і стилі, порівнювати свої власні ідеї і переконання з подібними своїх одноліток.

Навчання забезпечується шкільними педагогами з полівалентною підготовкою: їхня освіта включає освітній мінімум з музики і образотворчих мистецтв. Інші мистецькі дисципліни обираються вчителями добровільно. Але поряд з учителями, повсюдно у Франції, працюють професіонали, щоб не лише знайти собі особливо обдарованих учнів до музики і образотворчого мистецтва, до танцю і сценічного слова, але й прилучити всіх учнів до скарбниці художніх цінностей. Ця практика є поширеною, усталеною, але ще не систематизованою на рівні держави. Вона фінансується як за рахунок держави, так і місцевих, територіальних бюджетів.

Французькі Вищі мистецькі школи, підпорядковані Міністерству культури, готують, крім артистів у своїй галузі, - професіоналів видів і жанрів мистецтва, - також і викладачів мистецько-артистичних дисциплін для їх викладання у навчальних закладах: материнській і початковій школах, колежах і ліцеях. Такі ж мистецькі школи, з такими ж напрямками підготовки дипломованих випускників, діють у підпорядкуванні Міністерства Національної Освіти, Пошуку і Технологій.

Мистецьких шкіл Міністерства Культури і Комунікацій по країні 57 з контингентом студентів від 80 до 600. У них навчається 10 569 студентів. Викладачів - 1490 (11). Якими б ці школи не були, національними чи муніципальними, з того часу, як вони визнані Міністерством Культури і Комунікацій, ці школи мають єдині правила і єдину програму підготовки фахівців: опановують одні й ті ж предмети, що визначаються загальною інспекцією з артистичної освіти, яка є також гарантом працевлаштування дипломантів.

Студенти Вищих мистецьких шкіл проходять конкурсний відбір, що є відкритим для всіх учнів з дипломом Бакалавра. Після першого року навчання, що називається “початковим”, студенти переходять на двохрічне навчання (“додаткове”). Перший навчальний цикл після трьох років закінчується врученням Національного Диплому з образотворчого мистецтва (DNAP). Бажаючі удосконалювати власний артистизм при наявності яскраво виражених творчих здібностей можуть записатися ще на два “додаткові” роки. Другий цикл завершується врученням Національного Диплому з вищого образотворчого мистецтва - французи називають його образотворчою експресією (DNSEP).

Декілька Вищих мистецьких шкіл пропонують навчання у філіалах за скороченою до трьох років програмою, санкціонованою Міністерством культури, з врученням, після закінчення, Національного Диплому з мистецтва і техніки (DNAT). Декілька шкіл після DNSEP пропонують ще один рік додаткової освіти для одержання Диплому Майстра.

З опануванням трьохрічної програми студенти можуть зорієнтуватися у виборі одного з трьох варіантів подальшого самоудосконалення: мистецтво, комунікація, дизайн. Не йдеться про остаточну спеціалізацію. З урахуванням природних обдарувань і вибором відповідного напрямку, маючи міцну професійну основу, студент готується до різних переходів з однієї творчо-пошукової майстерні до іншої. Патрік Тальбо, Президент Національної Асоціації директорів шкіл мистецтва, директор Національної Вищої Школи мистецтва в Нансі, зауважує: “Входи-переходи, зумовлені творчими пошуками і теоретичними орієнтирами з одного боку, практичним експериментуванням і роботою в майстернях з іншого, розвивають вільний вияв ініціативи. Увага зосереджується на особистості кожного студента, її оригінальності, педагогічній винахідливості, майстерності. Нашарування традиційних дисциплін з можливостями нових технологій, інтернаціональною відкритістю надають можливості відкритому навчанню, запропонованому Вищими мистецькими школами, розмаху і виняткової якості в загальному контексті вищої освіти Франції" (11,3).

Значна кількість випускників мистецьких шкіл, маючи педагогічний хист, працюють у різних навчальних закладах за проектом “Артист”. Для цього вони готуються, опановуючи професійні мистецькі програми і викладацьку майстерність у школах. У мистецьких школах є заступник директора з педагогіки.

У Вищій Школі Мистецтв м. Марселя 370 студентів, 53 викладачі, 11 асистентів, 12 стажерів. Окрім мистецьких спеціальностей, які опановують студенти, вони разом з викладачами забезпечують перепідготовку 600 педагогів, які працюють з учнями у позашкільний час (11).

У Вищій Школі Мистецтв м. Метц студенти опановують, крім мистецьких спеціальностей, науково-дослідну педагогіку та її застосування в практичних майстернях “Артист”, в проекті “Мультмедія" (текст, звук, зображення) (11).

Вища Школа Мистецтва і Дизайну в м. Амін має 180 студентів і 26 викладачів. Чотири вечірні курси дорослих за спеціальністю малюнок і скульптура. З 1996 року школа тримає першість у конкурсах інтерактивної творчості студентів. Кожен студент зобов'язаний вести в школі курс в межах шкільної програми (11).

Регіональна Школа Прекрасних Мистецтв у м. Безансоні навчає 203 студенти.21 викладач забезпечує опанування студентами програм з мистецтва і комунікації з дипломами DNAP i DNSEP. З 1995 року Школа готує випускників з університетським дипломом асистента з артистизму і артистичного аташе (11).

Отже, педагоги в школах, які ведуть курси артистичного виховання, мають спеціальну підготовку для роботи з учнями. У команді, під керівництвом основного педагога, вони “повинні виробити спільні програми дій і методів, особливо до дітей з вадами розвитку” (10).

У колежі (з 11 до 15 років), музика і образотворчі мистецтва складають обов'язкову частину освіти (одна година щотижня кожної з дисциплін). Це навчання, в цілому, апелює до розвитку у кожного учня таких трьох складників: розуміння сприйнятого світу; самовираження сприйнятого, побаченого; розуміння артистичної культури.

Програми з образотворчого мистецтва базуються на потребах розвитку особистісних інтересів учнів. Вони навчають їх абстрактно-образно мислити, розвивають здібності до аналізу і критики та здібності уяви. У такий спосіб ці програми, розраховані на здібності і можливості поведінки всіх учнів, є пристосованими до індивідуальних потреб кожного учня. Загалом, протягом першого й другого року навчання у колежі переважає практичне опанування навичками образотворчої дії. Протягом третього року більш наполегливо працюють над комунікативними уміннями і навичками. І, нарешті, протягом останнього року цього циклу пріоритети надаються критичному аналізу в галузі образотворчих мистецтв.

Викладання музики є одночасно естетичним вихованням душі і тіла і слугує основою для формування смаку і почуттєвості. Воно має на меті розвивати і задовольняти особистісні потреби учнів у творчості і в комунікативних зв'язках з оточуючим світом, розуміти і переживати музику все складнішу й складнішу, стимулювати учнівську уяву і творчі спроможності. Опанування мистецьких програм у колежі оцінюються. Оцінки заносяться у досьє учня.

У ліцеях (з 15 до 18 років) загальне навчання учнів супроводжується опануванням п'яти артистичних предметів: музики, образотворчих мистецтв, театру, кіно, історії мистецтв. Учні мають вибір:

взяти один з цих предметів як обов'язкове навчання в секції “Література - мистецтва" з розрахунку чотирьох годин на тиждень. Це навчання оцінюється і допускається при здачі екзаменів на бакалавра у вигляді письмового і усного іспитів з коефіцієнтом 6;

вибрати один з цих предметів в одній із секцій: літературній, природничій або економічній з трьохгодинним щотижневим навантаженням обраного виду мистецької дисципліни і відповідно санкціонованим складанням іспиту на бакалавра з визначеним коефіцієнтом.

Програми з мистецької дисципліни і характер іспиту визначаються на національному рівні. Театральне, кінематографічне мистецтво і історія мистецтв - ці види навчання забезпечуються командою кваліфікованих викладачів і професійних акторів.

Часто-густо навчальні заклади самі пропонують вид мистецтва, як навчальний предмет, для опанування учнями. Останнім часом 100 ліцеїв пропонують для вивчення театр, 100 - кіно, 100 - історію мистецтв, 400 - пропонують вивчення музики і образотворчих мистецтв. У 1995 - 96 навчальному році 18 000 учнів вивчали театр, або кіномистецтво (8). Повторювальний курс артистичного навчання триває впродовж всього шкільного навчання.

У ліцеях загального і технологічного навчання, відповідно до рівня,

простежуються такі кількісні показники:

на другому рівні ліцею 7,5 % ліцеїстів продовжують артистичну освіту за вибором предметів (образотворчі мистецтва - 50 %, театр - 16%, музика - 15 %, кіно - відео зйомка - 12 %, історія мистецтва - 7 %); на першому і завершальному рівнях спрацьовує факультативний вибір, його мають 5 % учнів (образотворчі мистецтва - 47 %, театр - 18 %, музика - 18 %, кіно, відеозапис - 10 %, історія мистецтва - 7 %).

у секції “Література - мистецтво “ обов'язкове артистичне навчання відбувають 6 % учнів (образотворче мистецтво - 51 %, театр - 15 %, музика - 12 %, кіно, відеозапис - 13 %, історія мистецтва - 9 %) (8).

Артистична освіта від початкової школи до ліцею базується:

на обов'язковій освіті аж до закінчення колежу, потім, за вибором, у ліцеї, згідно із здібностями учнів;

на артистичній діяльності і культурно-просвітницькій роботі волонтерів.

У Франції вже стало традицією залучати професійних артистів до реалізації різних навчально-виховних програм. У школах і колежах вони працюють з учнями-волонтерами з різних класів, з різним рівнем культурно-мистецького розвитку (у шкільних хорах, майстернях артистичної практики); беруть участь у реалізації різних програм і проектів - культурологічних, мультідисциплінарних, артистичних. Ці види роботи не підпорядковані певним програмам, не оцінюються на іспитах, але учні, які беруть у них участь, мають зошити точних завдань і навантажень. Вони відкривають безмежне поле для вияву художніх інтересів учнів в різних мистецьких галузях: музиці, образотворчих мистецтвах, театрі, кіно, танцях, прикладних мистецтвах, фотографії, архітектурі, цирковому мистецтві, письменництві, культурологічній спадщині.

Крім музики і образотворчих мистецтв, інші художні види і жанри підтримуються професіоналами: артистами, діячами різних культурних галузей, мистецтвознавцями, культурологами, письменниками. Ця діяльність тримається на добровольцях-педагогах, праця яких винагороджується Міністерством Національної Освіти та Міністерством Культури і Комунікацій, що з 1987 року спільно співпрацюють у цій сфері.

У Франції останнім часом великої популярності набувають так звані класи культури, чи культурно-просвітницькі класи. Школярі можуть у ці класи записатися, як і в класи моря чи снігу. Протягом тижня вони живуть разом із своїм вчителем, чи працюють разом з артистами чи з професіоналами у сфері культурної спадщини в спеціально обладнаних для цього приміщеннях, таборах, музеях. Основним принципом цього трансплантованого класу є повне вживання цілою групою в особливу культурну галузь. Цей вид навчання відбувається, як правило, в середині навчального року і набуває стрімкого розвитку. У 1991 - 92 навчальному році таких класів було 500, нині їх налічується біля 2 000.

Культурно-просвітницькі класи субсидуються Інспекцією академічної освіти та регіональними Дирекціями у справах культури. Вони існують у двох формах: класи культурної спадщини і класи артистичної практики (театр, кіно, образотворчі мистецтва, музика, танець, циркове мистецтво).

Класи культурної спадщини пропонують учням початкової школи і колежів проживання впродовж тижня в історичній місцевості: на місці історичного монументу, на території археологічних розкопок. Виховний проект здійснює команда педагогів і працівників культурного закладу, відповідальних за збереження і відновлення обраного культурного об'єкта. Вони сконцентровують педагогічну освітньо-виховну роботу довкола соціально-значущої теми, зокрема: культурно-мистецька спадщина і архітектура; культурно-мистецька спадщина і навколишнє середовище; культурно-мистецька спадщина і традиції усного мистецтва; культурна спадщина і технічний прогрес тощо (6).

Класи артистичної практики, на противагу культурно-просвітницьким класам, не базуються на інтенсивному проникненні в об'єкт дослідження, а беруть до вжитку тривалість у часі. У такий спосіб, впродовж трьох годин щотижня, педагог-артист, чи професійний діяч культури, поступово відкриває учням грань за гранню утаємниченості власної творчості. Артист працює у команді із педагогом. Актор, наприклад, вливаючись у клас, повинен привнести в нього живу присутність сучасної сценічної творчості. При його допомозі учні повинні зрозуміти сутність акторського ремесла. Важливо, щоб артист-актор довів до свідомості учнів важливу ідею: він не лише виконує ролі в різних спектаклях, а здійснює довготривалу творчу роботу, експериментує, розмірковує. Те, що найважливіше в артистичній майстерні - не стільки реалізація постановки сценічного твору, скільки наближення до процесу творчості, його особистісного опочуттєвлення. І також відкриття того, що мистецтво театру є доступним і ним можна займатися із задоволенням, розвиваючи власну духовність і почуттєвість. У 1995-96 навчальному році в колежах було відкрито 2277 майстерень акторської (театральної) практики (6).

Регіональні дирекції у справах культури і ректори академічної освіти уклали угоди про артистичне виховання молоді. За цими угодами у 1999 - 2000 навчальному році 2000 майстерень артистичної практики відвідали 40000 учнів колежів. Для учнів початкових класів у початкових школах відкрито 1000 майстерень. У майстернях артистичної практики 28 % учнів опановували програму “театр”, 25 % - “образотворче мистецтво”, 16 % - “музика”, 10 % - “кіно”.

У ліцеях майстерні артистичної практики впроваджені з 1999 року для ліцеїстів - технологів і з 2000 року для ліцеїстів, які здобувають професійну освіту. Програми у цих майстернях реалізуються з допомогою викладачів-волонтерів і за допомогою запрошених ззовні спеціалістів-професіоналів. Протягом 1999 - 2000 навчального року у 700 майстернях опановували програму 40 000 ліцеїстів. Планується впродовж найближчого часу (2001 рік) відкрити ще 1500 майстерень. Для ліцеїстів щорічно відводиться 72 години на опанування програм з артистичної практики (8).

Фінансуються артистичні програми Міністерством національної освіти і Міністерством культури, органами місцевих влад, а також внесками сімей, діти яких беруть участь у програмах. Культурно-просвітницькі класи субсидуються Національною інспекцією академічної освіти та регіональними дирекціями у справах культури. Програми втілюються у життя, щоб сприяти розвиткові регулярної співпраці між шкільними закладами і закладами культури. Програми: “Школа в кіно”, “Колеж в кіно”, “Ліцей в кіно” уможливлюють відвідування учнями кінотеатрів за рахунок шкільного навчального часу і в такий спосіб прилучати їх до останніх новин французького, європейського та світового кінематографу.70 000 школярів початкової школи, 35 000 учнів колежів, 30 000 ліцеїстів взяли участь у цих програмах у 1996 році (8).

Культурно-просвітницький розвиток учні здобувають, навчаючись за програмами “Школи, колежі і ліцеї в кіно”. Програма знайомить учнів з великою кількістю творів з історії кіно. Вона здійснюється впродовж навчального року, у навчальний час. Сеанси спеціально демонструються в залах кінотеатрів. Складовою цієї програми є обов'язкове заняття в класі з педагогом. Програмою передбачено:

обов'язково спланована демонстрація фільмів на семестр;

додаткова демонстрація фільмів за вибором;

можливість запропонувати учням місця в кінотеатрах за зниженим тарифом.

200 000 тисяч школярів початкової школи, 500 000 тисяч учнів колежів, 55 000 учнів ліцеїв взяли участь у цьому проекті у 1999 році. Програма проекту впроваджена у більше, ніж 2/3 французьких департаментів (8).

Біля ста двохсторонніх угод було підписано протягом 5 років між шкільними закладами і театрами, музеями, національними оркестрами. Резиденції скульпторів, письменників також останнім часом розвиваються на базі багатьох шкільних закладів. Ці програми спираються на суттєву підтримку і партнерство Держави і місцевих (територіальних) влад.

Державні органи підтримують артистичну освіту і артистичне виховання. У листопаді 1993 року підписаний новий протокол про артистичну освіту між трьома міністерствами: Міністерством Національної освіти, Міністерством культури та комунікацій, Міністерством молоді і спорту. Артистична освіта характеризується". основною складовою загальної освіти”, їй необхідна “. постійна увага і збільшення молоді, яка має до неї схильності чи покликання”. У зв'язку з цим експериментом артистичної освіти і виховання для різних рівнів шкільної молоді було охоплено у 15 департаментах біля двохсот міст і комун. У протоколі зазначається: “Свідомі того, що не можна прискорити остаточне вирішення проблеми артистичного виховання, допоки ритм і перебіг дитячого життя, зокрема і в поза навчальний час, не будуть глибоко змінені, три міністерства об'єдналися у тісній співпраці з територіальними спільнотами волонтерів, щоб започаткувати виключно нову діяльність і взяти до уваги у всебічній об'ємності і повноті використання загального освітнього і виховного часу дитини” (12).

У навчальний час артистичну освіту учні здобувають також у різних клубах, об'єднаннях, мистецьких колективах. У колежах Франції успішно функціонують 3200 хорів, у яких беруть участь 120 000 учнів. У ліцеях - 200 хорів і 8000 хористів. Навчальні програми в хорах виконуються за рахунок учбового часу. У колежах є біля 1000 оркестрів. У ліцеях оркестрів - 120 (8).

Багато інших видів діяльності, фінансованих міністерством культури і комунікації, а також територіальними органами влади пропонуються учням на всіх рівнях шкільної освіти. Мета артистичної освіти - естетичний розвиток особистості як важлива складова частина професійного розвитку.

Відомо, що естетичне виховання відбувається з перших кроків дитини, з перших її слів і дій. Ні що інше, як оточуюче середовище, не складає в її душі відбиток на все послідуюче життя. Спілкування з батьками, родичами, однолітками і дорослими, поведінка оточуючих, їхні настрої, слова, погляди, жести, міміка - усе це відкладається і фіксується у свідомості і підсвідомості дитини.

У широкому розумінні під естетичним вихованням розуміється цілеспрямований розвиток у людини досвіду її емоційно-почуттєвого ставлення до оточуючої дійсності: світу природи, світу міжлюдських відносин, світу суспільно-економічного життя, світу мистецтва. Це - специфічний вид суспільно-значущої діяльності, здійснюваний суб'єктом у широкому розумінні (суспільство і його спеціалізовані інститути) по відношенню до суб'єкта у вузькому розумінні (індивід, особистість, Людина, група, колектив, спільнота) з метою вироблення в останнього орієнтації у світі естетичних цінностей згідно з усталеними у конкретному суспільстві ідеалами, уявленнями, віруваннями. У процесі виховання відбувається прилучення індивідів до цінностей, перехід їх у внутрішній духовний світ людини шляхом інтеріоризації. На цій основі формується і розвивається здібність людини до естетичного сприймання і переживання (почування), її смак і уявлення про ідеали. Виховання прекрасним і піднесеним через прекрасне і піднесене формує не лише естетико-ціннісну орієнтацію особистості, але й розвиває здібності до творчості, до створення естетичних цінностей у сфері трудової діяльності, у побуті, у поведінці, у мистецтві, тобто артистичні здібності.

Естетичне виховання гармонізує і розвиває всі духовні здібності людини, необхідні для різноманітних сфер творчості. Воно найтісніше поєднується з моральним вихованням, бо естетичні почуття позитивного вияву є своєрідним регулятором людських взаємовідношень. Завдяки естетичним почуттям людина інтуїтивно виявляє потяг до добра. Там, де позитивне естетичне почуття співпадає з добром і ним започатковане, можна говорити про морально-етичну функцію естетичного виховання.

Досить помітна роль естетичного виховання у розвитку пізнавальних здібностей особистості. Дослідники відзначають, що формуючи “естетичний досвід”, виховання сприяє цілісному охопленню на індивідуальному рівні особливостей культури даної епохи, розуміння її єдності і стилістичної родинності, що на думку польського вченого І. Войнара, є необхідною передумовою її теоретичного пізнання. Видатний філософ, фізик, президент ЦЕРД (Центр європейських ядерних досліджень) В. Вайскопф у 1964 році сказав: “Буття людини ґрунтується на двох китах: почуттях і знаннях (підкреслення наше - Л. З.). Почуття без знань неефективні; знання без почуттів нелюдяні” (1, 13).

Віддаючи належне естетичному вихованню як специфічному способові розвиткові “інтелектуальної орієнтації”, не слід абсолютизувати гносеологічний підхід, що на практиці зумовлює виключно просвітницький підхід до сутності і завдань естетичного виховання, до розуміння останнього як художньої освіти і учіння. Навчити індивіда сприймати вже готові набутки естетичної діяльності - важлива, але не вичерпна складова всього комплексу завдань у якості специфічного атрибуту будь-якого виду творчої діяльності, оскільки саме розвиток творчих здібностей особистості у їх досконалості, неповторності (артистизмі) і слід вважати основним завданням естетичного виховання.

Естетичне виховання, прилучення людей до надбань світової культури і мистецтва - це лише необхідна умова для досягнення основної мети естетичного виховання - формування цілісної особистості, творчо розвиненої індивідуальності, діючої за законами краси (доцільності, істини, гармонії, добра тощо).

Покладаючись на всесвітню практику виховної роботи, за звичай виокремлюються такі структурні елементи естетичного виховання:

естетична освіта (набуття теоретичної і ціннісної основи естетичної культури особистості);

художнє виховання в його освітньо-теоретичному і художньо-практичному виявах (розвиток художньої культури особистості у єдності навичок, знань, ціннісних орієнтацій, смаків, художнього виховання і самовиховання, орієнтації на само удосконалення особистості);

виховання творчих потреб і здібностей (найважливіші - конструктивні здібності: індивідуальна експресія, інтуїтивне мислення, творча уява, бачення проблем, подолання стереотипів тощо).

Ці структурні елементи у єдності і складають змістовну сутність і змістовну наповненість поняття артистичне виховання.

1. Вайскопф В. Физика в двадцатом столетии.М., Атомиздат, 1977. - С.13.

2. Великий тлумачний словник української мови під ред.В. Бусела. Перун, К.: 2001. - С.25.

3. Даль В. Толковый словарь. Русский язык, т.1, М.: 1978. - С.24.

4. Універсальний словник-енциклопедія. (Київ - Львів, 2001)

5. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання. Спроба педагогічної антропології. /Вибрані педагогічні твори. Київ “Радянська школа”, 1983. Т.1. - С. 205.

6. Allegre Claude. Bвtir l'йcole du XXI-иme Siиcle. Paris, janvier 1999.

7. Bulletin officiel du ministиre de l'Education Nationale de la Recherche № 24 du 14 Juin 2001. - Р.1

8. Le rapport de l'Unesco. Culture, Crйativitй et les Jeunes. Etudes sur l'йducation artistique en Europe: situation de la France. Paris, 2001.

9. Le Robert mini. Paris, 1995. - Р.43.

10. Parly Jeanne-Marie. La directrice du Cabinet, chargйe de l'enseignement scolaire. Mise en oeuvre de la charte pour bвtir l'йcole du XXI-иme siиcle. Paris, novembre 1998.

11. Rйpertoire des йcoles supйrieures d'art franзaises. Par l'Association nationale des directeurs d'йcoles d'art (ANDEA), 1999, 125 p.

12. Trautmann Catherine. Ministre de la Culture et de la Communication. “Actions nouvelles prioritaires”. Paris, avril 1999.

Размещено на Allbest.ru