Зв'язок морального і правового в вихованні особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗВ'ЯЗОК МОРАЛЬНОГО І ПРАВОВОГО В ВИХОВАННІ ОСОБИСТОСТІ

Коваленко Д.В.

Постановка проблеми

До останнього часу в теорії і практиці морального і правового виховання, в юридичних і педагогічних дослідженнях мало звертали уваги на взаємодію морального і правового виховання, а в низці публікацій правове виховання навіть відривалися від морального. Крім того, говорили про розходження щодо мети й методів кожного з них. На нашу думку, навпаки, завдання полягає в тому, щоб показати єдність, нерозривність, тісний взаємозв'язок між моральним і правовим вихованням. Ґрунтуючись на цьому положенні, всю систему заходів щодо моральної і правової підготовки слід будувати таким чином, щоб моральне і правове взаємодіяли між собою з метою досягнення тієї органічної єдності виховних зусиль, підсумком яких виявляється особистість людини - громадянина.

Постановка завдання

Отже, метою даної статті є порівняння й розкриття особливостей морального і правового виховання особистості.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Велике значення дослідженню проблеми морально-правового виховання особистості приділяли філософи (Л.М.Архангельський, О.Г.Дробницький, Г.М.Мак, Є.Г.Федоренко й ін.), в працях яких проаналізовано проблему всебічного розвитку особистості, розкрито роль моралі й права в процесі формування особистості людини.

Педагогічні і психологічні основи морально-правового виховання розкрито в працях учених дореволюційного періоду (К.М.Вентцеля, П.Ф.Лесгафта, І.П.Павлова, Д.І.Писарєва, Л.М.Толстого, К.Д.Ушинського й ін.), а також у працях учених радянського періоду (Б.Г.Ананьєва, П.П.Блонського, Л.І.Божович, Л.С.Виготського, Г.П.Давидова, М.Д.Левітова, Б.Т.Лихачова, А.С.Макаренка, В.О.Сластьоніна, В.О.Сухомлинського, С.Т.Шацького, П.М.Якобсона й ін). Провідною ідеєю досліджень вчених є знайомство з фундаментальними культурними цінностями, повага до людської особистості, її достоїнства, прав і свободи.

Аналіз праць вчених дає підставу визначити виховання як невід'ємну частину процесу соціалізації, що являє собою цілеспрямоване керування процесом розвитку особистості на основі її включеності в різні види соціальних відносин у спілкуванні, практичній діяльності тощо. Необхідним при цьому є створення умов для соціального розвитку через різноманіття форм діяльності, що дозволяють людині усвідомити себе як особистість, самоствердитися, розвинути інтереси й здібності в соціально-економічних умовах, що змінюються. При цьому забезпечується гармонізація інтересів суспільства й інтересів кожної особистості.

З педагогічних позицій проблему соціалізації особистості розглядав видатний педагог В.О.Сухомлинський, котрий вважав цей процес однією з найважливіших передумов формування тієї виховної сили колективу, про яку в педагогічній літературі нерідко доводиться читати як про щось таке, що ніби-то дається вже в готовому вигляді. На думку вченого-педагога, правильне включення в життя суспільства, правильна соціалізація є можливими лише тоді, коли людина свідомо прагне до гармонії власного «Я» з інтересами інших людей, не тільки вміє, але й намагається поступитися своїми бажаннями в інтересах загального блага.

Аналіз наукової літератури дозволяє зробити висновок про те, що соціалізація особистості є процесом двостороннім: з одного боку, індивід засвоює соціальний досвід, цінності, норми, установки, притаманні суспільству і соціальним групам, до яких він належить, з іншого - в процесі соціалізації він активно відтворює систему соціальних зв'язків і соціальний досвід [1, с.12]. Погоджуючись з даним підходом до соціалізації, вважаємо також, що в процесі соціалізації людина не тільки збагачується досвідом, але й реалізує себе як особистість, впливаючи на життєві обставини й оточуючих її людей.

Слід відзначити, що в теорії вітчизняної педагогіки проблеми соціалізації особистості розглядалися в контексті формування суспільно спрямованої активності особистості, її позитивного відношення до навчання, у рамках дослідження системи методів морального і правового виховання.

Моральні ідеали є вищими критеріями мотиваційно-ціннісного відношення особистості, що характеризується усвідомленням особистістю свого обов'язку, відповідальності перед суспільством, добровільним ухваленням рішення поступитися своїми інтересами на користь іншої людини, не вимагаючи нічого натомість [2].

Таким чином, педагогічний аспект соціалізації полягає в тому, що він передбачає педагогічний вплив на особистість з метою підвищення ефективності формування в неї соціальної зрілості, елементами якої є етична і правова культура.

Етико-правове виховання і формування громадянської позиції особистості є кінцевим результатом процесів виховання й соціалізації. А успішне розв'язання найважливіших завдань формування особистості в дусі моралі й права багато в чому залежить від ступеня розробленості проблеми етико-правового виховання особистості.

Етико-правові знання людини є цінністю для суспільства, якщо вони мають діючий характер, застосовуються в житті, визначають моральну поведінку. Перетворення знань у поведінку є складним процесом, оскільки моральні знання автоматично не забезпечують моральної поведінки. Тому пошук шляхів і форм цього перетворення знань у поведінку є предметом педагогічних досліджень. На думку багатьох учених, що займаються дослідженням цієї проблеми, необхідною умовою, котра забезпечує використання знань у житті, є наявність морально-правових норм у кожної людини.

Дійсно, правова норма - це ідеальна модель належної, можливої поведінки, дії відповідно до якої перетворюють цю можливу форму в дійсну. Таким чином, для того, щоб така можливість перетворилася на дійсність, обов'язковою є активна діяльність людини в різноманітних життєвих галузях, багато з яких, поряд з моральними регуляторами, регламентуються правом.

Етичне виховання нерозривно пов'язано з вихованням правовим, яке є її важливим складником. Взаємодія морального і правового виховання визначається характером взаємодії моралі і права. Складність суспільних відносин відбивається в правовій і моральній свідомості. Норми моралі і права регулюють економічні, політичні, культурні й інші відносини, відбиваючи їх у певній системі вимог до членів соціуму. Провідна функція права, як і моралі, полягає в тому, щоб впливати на членів соціуму таким чином, щоб спонукати в їхній свідомості можливість розв'язати всі проблеми з урахуванням єдності вимог особистості і держави.

Саме поняття «правове виховання» було введено в науковий обіг порівняно недавно і розуміється як «цілеспрямований, систематичний вплив на особистість для формування правової свідомості, вироблення навичок і звичок правомірної поведінки» [3, с.25].

Під морально-правовою орієнтацією особистості розуміють її готовність до свідомого й активного користування цивільними правами, дотримання правових розпоряджень, виконання громадських обов'язків, що приймаються особистістю і здобувають для неї глибокий сенс і цінність. А виховання правових орієнтацій є ефективним тільки за умови спеціального навчання прийомам соціально-правової орієнтації, тобто морально-правової оцінки й вибору способів поведінки. Загальновідомо, що особисті мотиви і вчинки ґрунтуються на моральному знанні й досвіді, корегуються суспільною думкою, отже, можна зробити висновок, що й моральна поведінка є результатом виховної роботи.

Норми моралі й права є орієнтирами в діяльності і поведінці людей, у цих нормах суспільство дає уявлення про цінності (ідеали). Інакше кажучи, норми моралі і права є ціннісно-нормативною орієнтацією, тобто системою ідеалів, вимог, заборон, дозволів, що призначені регулювати поведінку людей, спрямовувати її у визначене русло.

Право і мораль, діючи в одному напрямку, створюють необхідні передумови залучення особистості до соціальних і моральних цінностей, вироблених суспільством, і відіграють найважливішу роль у її вихованні й розвитку. Мораль і право мають загальні риси, що виявляються в характері впливу на особистість, у виробленні в неї необхідної ціннісної орієнтації, чіткого уявлення про добро і зло в суспільних і особистих відносинах.

Дотримання і виконання вимог закону змушує громадян керуватися в переважній більшості випадків моральними мотивами. Але це не заважає встановленню законом вимог їхньої юридичної специфіки: незаперечності, обов'язковості для всіх членів суспільства незалежно від їхніх переконань.

У зв'язку з цим, при з'ясуванні змісту морально-правового виховання необхідно виходити з розуміння того, що право є сукупністю норм, що передбачають санкції за їхнє порушення. Норми права можуть існувати лише у вигляді закону, прийнятого відповідними органами влади і вираженими в належній формі (Конституція, кодекси тощо). Найважливішою особливістю права є спосіб здійснення його вимог. Якщо вимоги моралі може висунути до будь-кого кожен громадянин, то вимоги, адресовані правом, може висунути лише спеціальний орган державної влади.

Розвитку почуття обов'язку в особистості сприяє й знайомство з нормами права. Осмислення й оцінка права виробляється в особливій формі суспільної свідомості, що називається правосвідомістю і є сукупністю уявлень про право, законність, правосуддя тощо. Правосвідомість - це оцінна за своїм характером свідомість, її варто розглядати як складник суспільної свідомості. Однак у правосвідомості є свої специфічні риси, і ця обставина не тільки дозволяє виділити її в самостійну форму свідомості, але й знайти лінії взаємодії між цими двома формами суспільної свідомості.

Якщо головним об'єктом морального відображення є людська поведінка, уявлення про належне, що виробляється на основі такого відображення, котре притаманне будь-якій людській спільності, явищу соціального життя, то головним об'єктом правосвідомості є право, що діє в даному суспільстві. Саме тому, якщо мораль оперує поняттями добра, обов'язку, справедливості, честі, совісті, то для правосвідомості основними поняттями, що застосовуються для оцінки поведінки, є правомірність, законність або незаконність, злочин і покарання тощо.

Моральна норма - це конкретна вимога, що безпосередньо звернена до особистості або колективу. На відміну від правової норми, вона не фіксується будь-якими органами влади, покликаними розробляти і створювати норми моралі, а міститься в суспільній свідомості соціальної групи [5]. За способом впливу на мотив поведінки особистості моральне виховання базується на трьох найважливіших видах норм.

Перший вид норм - норми, що впливають на свідомість і поведінку особистості завдяки звичці. У таких випадках людин не міркує про можливі наслідки свого вчинку, не оцінює свої дії. Звичною поведінкою людини вважається не будь-яка її дія, а тільки така, в якій виявляється сутність людини, відношення до оточуючих.

Другим видом норм, що лежать в основі морального виховання, є так називані позитивні норми, що відбивають любов до Батьківщини, почуття громадянськості, сумлінність, толерантність, порядність тощо.

До третього виду норм, на яких базується моральне виховання, відносяться норми, що зобов'язують служити добру, не приймати зла. Ці норми є добре відбитими в народних прислів'ях, таких, як, наприклад, «Усі сили віддай, а друга з лиха виручай», «Роблячи зло, на добро не сподівайся» і багато інших. Отже, за способом дотримання і впливу на свідомість і поведінку особистості, моральні норми мають соціальний характер.

Таким чином, правове і моральне виховання відрізняються одне від одного, по-перше, за формою вираження, оскільки норми права знаходять своє формальне й офіційне вираження в різних джерелах права ( законах і інших актах державної влади, спеціальних юридичних актах, що видаються державою), групуються за окремими галузями в різних кодексах, законодавчих актах тощо. Моральні норми не виходять від спеціальних органів, а виникають і існують лише в суспільній свідомості, вони не є закріпленими державою, є вираженням суспільної думки.

По-друге, правове і моральне виховання розрізняються за характером і способом їхнього впливу на поведінку людини: за допомогою правового виховання регулюються відносини між людьми з погляду юридичних прав і обов'язків (правомірне-неправомірне); за допомогою морального виховання регулюються взаємини людей з позицій добра і зла, честі й совісті, обов'язку, схвального й ганебного, справедливого й несправедливого тощо.

По-третє, у морального і правового виховання різне поле дій: моральні норми охоплюють всі галузі людського життя, а правові - регулюють далеко не усі види взаємин між людьми. Отже, моральне виховання має ширше поле дій і всепронизуючий характер, що є однією з його провідних особливостей. Норми моральності вимагають від особистості не тільки дотримання, але і перетворення їх в особисте переконання, звичку і норми поведінки. Відповідно до норм права людину не можна змусити бути чуйною, справедливою, йти на самовіддані вчинки тощо. Моральні норми орієнтують на ідеальну модель поведінки, а «...моральні вимоги до людини повинні бути вище за середній рівень людського вчинку» [4, с.38-40].

Висновки

Оскільки моральність і право сприяють визначенню змісту і структури процесу виховання особистості, то в цьому сенсі можна розглядати єдиний процес морально - правового виховання, що здійснюється в умовах навчального закладу.

Література

1. Аграновская Е.В. Правовая культура и обеспечение прав личности. М.: Наука, 1988.

2. Глазачев С.Н., Ильин B.C. Об основах построения модели выпускника педвуза / Под ред. И.А.Зязюна. Полтава: ПГПИ, 1985. С.29-30.

3. Давыдов Г.П., Обухов В.М. Правовое воспитание в системе работы школы. М.: Педагогика, 1976.

4. Макаренко А.С. Полн. собр. соч. Т.4.

5. Рувинский Л.И. Психолого-педагогические проблемы нравственного воспитания школьников. М.: Педагогика. 1981.

Анотація

Коваленко Д.В.

Зв'язок морального і правового в вихованні особистості

В статті проаналізовано значення виховання в процесі соціалізації особистості. Розкрито моральний і правовий аспект виховання особистості, особливості морального і правового регулювання поведінки індивіда. Обґрунтовано необхідність поєднання в процесі виховання правового і морального. виховання правовий моральний соціалізація

Аннотация

Коваленко ДВ.

Связь морального и правового в воспитании личности

В статье анализируется значение воспитания в процессе социализации личности. Раскрывается нравственный и правовой аспекты воспитания личности, особенности нравственного и правового регулирования поведения индивида. Обоснована необходимость соединения в процессе воспитания правового и нравственного.

Annotation

D.V. Kovalenko