Проблеми підготовки інженерів-енергетиків сільськогосподарського виробництва у вищих навчальних закладах

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Проблеми підготовки інженерів-енергетиків сільськогосподарського виробництва у вищих навчальних закладах

Костюк Д.А.

Постановка проблеми. Сучасний етап вдосконалення системи вищої освіти України висуває на порядок денний питання підготовки фахівця, який володіє фундаментальними спеціальними знаннями, готовий вирішувати професійні завдання, здатний до саморозвитку, самонавчання й самовиховання.

Нині в українському суспільстві ведеться дискусія щодо необхідності інженерних професій і вимог до інженерної освіти. З одного боку, справедливо наголошується на нестачі кваліфікованих інженерів та на необхідності постійного підвищення вимог до їх діяльності, а з іншого - на тому, що технічні університети вимушені оптимізувати їхню підготовку, пристосовувавши її до ринкових умов. Також потрібно пам'ятати про оптимальне забезпечення співвідношення між якістю і змістом інженерної підготовки; слід мати на увазі, що кінцевим результатом виробничої діяльності інженера є штучне складне середовище у всьому своєму різноманітті. Відповідно багатогранність професійної діяльності інженера можна представити у вигляді ланцюжка: об'єкт діяльності -проектування і моделювання ? планування ? виробництво і обслуговування. Отже, виникає потреба в сучасній інженерній освіті якісного рівня, яка відповідає вимогам виробництва.

Важливою складовою інженерних кадрів є інженери-енергетики аграрної галузі. У зв'язку з цим суттєвий інтерес представляє проблема їхньої професійної підготовки у вищих аграрних навчальних закладах, формування основ їхньої фахової компетентності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичними, методологічними та методичними проблемами підготовки інженерів займалися багато вітчизняних науковців. Наприклад, О.Є. Коваленко досліджує теорію і методику професійного навчання інженерів-педагогів; О.Г. Романовський - підготовку інженерів до управлінської діяльності; Т.Д. Якимович - інтеграцію теоретичного і виробничого навчання фахівців (на матеріалі електричної промисловості); Р.М. Собко - дидактичні особливості інтегративного навчання комп'ютерних технологій у професійній підготовці електриків; Є. Корушкіна, Ю. Нагірний та В. Манько розв'язують проблеми підготовки фахівців технічного профілю у вищих аграрних навчальних закладах; І.О. Колосок і М.П. Хоменко обґрунтовують практичну підготовку фахівців у вищих аграрних навчальних закладах.

Аналіз результатів наукових досліджень щодо підготовки інженерів-енергетиків аграрної галузі показує, що дана проблема практично необґрунтована. Відсутні наукові праці, дисертаційні дослідження, в яких би аналізувалися та обґрунтовувалися сучасні вимоги до інженерів-енергетиків аграрної галузі.

Постановка завдання. Стаття присвячена розв'язанню проблеми підготовки інженерів-енергетиків сільськогосподарського виробництва.

Виклад основного матеріалу. Проблема підготовки інженерів-енергетиків для аграрного виробництва на даному етапі розвитку сільського господарства в Україні є актуальною як у теоретичному, так і прикладному аспектах.

Традиційне розуміння поняття “кваліфікований працівник” як людини, яка володіє певним рівнем знань, навичок і вмінь у сучасних умовах, вже є вкрай недостатнім. Аграрне виробництво потребує фахівців, здатних набути у ВНЗ не тільки знання, навички та вміння, а й здатність творчо реалізовувати їх у практичній діяльності. Воно потребує інженерів-енергетиків, які мають ґрунтовні теоретичні і практичні знання з фундаментальних дисциплін, розвинені здібності організаторської роботи, вміють постійно слідкувати за розвитком сучасних технологій та спроможні ефективно впроваджувати їх у виробництво, здатних самостійно і творчо розв'язувати технічні проблеми аграрного виробництва, тобто потрібний компетентний інженер-енергетик.

З метою усвідомлення сучасних вимог до них здійснимо порівняльний аналіз вимог, які висувалися до них у другій половині ХХ ст. і в сучасних умовах в Україні. Для цього звернемося до “Посадових обов'язків фахівців сільського господарства в умовах повного госпрозрахунку” (видані в 1989 р.). У цьому посібнику не так широко дається перелік професій енергетичної служби, як це представлено у “Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників” (табл.).

Таблиця 1 Розподіл груп професій

Більш докладно визначимо спільне між вимогами до головного енергетика в минулому і нині. Головний енергетик має знати:

- постанови, розпорядження, накази, методичні, нормативні та інші керівні матеріали з організації енергетичного обслуговування підприємства;

- профіль, спеціалізацію та особливості структури підприємства, перспективи його розвитку;

- основи технології виробництва продукції підприємства;

- організацію енергетичного забезпечення виробництва в галузі та на підприємстві;

- систему планово-запобіжного ремонту та раціональної експлуатації устаткування;

- виробничі потужності, технічні характеристики, конструктивні особливості та режими роботи енергетичного устаткування, енергоспоживаючих установок, правила їх експлуатації;

- порядок і методи планування роботи устаткування та проведення ремонтних робіт;

- положення, інструкції та інші керівні матеріали з розроблення та оформлення технічної документації;

- правила приймання і здавання устаткування після монтування і ремонту; вимоги раціональної організації праці під час експлуатації, ремонтування і модернізації енергетичного устаткування;

- порядок розроблення норм витрат паливно-енергетичних ресурсів;

- порядок укладення договорів щодо забезпечення підприємства електроенергією, парою, водою та іншими видами енергії.

Тепер підкреслимо спільне у професії енергетика цеху (дільниці), яка за своїми обов'язками тотожна до завідуючого електроремонтною майстернею. Він має знати:

- постанови, розпорядження, накази і методичні, нормативні та інші керівні матеріали з експлуатації енергетичного устаткування і комунікацій;

- організацію енергетичного обслуговування на підприємстві;

- перспективи технічного розвитку підприємства, цеху;

- технічні характеристики, конструктивні особливості, режими роботи і правила технічної експлуатації енергетичного устаткування та установок цеху, що споживають енергію;

- систему планово-запобіжного ремонту і раціональної експлуатації устаткування;

- організацію і технологію ремонтних робіт;

- методи монтажу, регулювання, налагодження і ремонту енергетичного устаткування;

- порядок складання заявок на енергоресурси, устаткування, матеріали, запасні частини, інструменти;

- правила здавання устаткування в ремонт і прийом його після ремонту;

- основи технології виробництва продукції господарства;

- вимоги організації праці в процесі експлуатації, ремонту і модернізації енергетичного устаткування;

- передовий вітчизняний досвід експлуатації і ремонту енергоустаткування.

Аналіз цих обов'язків показує, що між вимогами минулих років і нинішніми є багато спільного, але є суттєві відмінності. Наприклад, наприкінці ХХ ст. були ще й такі вимоги до цих фахівців:

головний енергетик був зобов'язаний:

- брати участь у розробці п'ятирічного плану економічного і соціального розвитку господарства, включаючи матеріально-технічне забезпечення за видами енергетичного обладнання, електрифікації сільського господарства, капітальні вкладення на придбання енергетичного устаткування і будівництво його ремонтно-технічної бази;

- розподіляти дефіцитні запасні частини, що поступають, інструмент, ремонтні матеріали між внутрішньогосподарськими підрозділами;

- спільно з профспілковим комітетом і правлінням сільського господарства організовувати соціалістичне змагання серед робітників енергетичної служби, брати участь у виборі його форм і розробці умов, підведенні підсумків, обговорювати результати в трудовому колективі [2, c. 188];

завідувач електроремонтної майстерні був зобов'язаний:

- організовувати раціоналізаторську і винахідницьку роботу;

- організовувати здачу металобрухту згідно з встановленим планом і умовами;

- спільно з профспілковим комітетом і правлінням сільського господарства організовувати соціалістичне змагання в ремонтній майстерні, брати участь у виборі його форм і розробці умов, підведенні підсумків, обговорювати результати в трудовому колективі [2, c. 194].

Сучасні вимоги до інженерів-енергетиків кардинально змінилися як обсягом вимог і обов'язків, так і професійних знань, навичок, умінь, професійно-важливих якостей. Наприклад, головний енергетик має обов'язково знати:

- сучасні системи управління процесами виробництва, обчислювальну техніку та засоби зв'язку;

- положення, інструкції та інші керівні матеріали з розроблення та оформлення технічної документації;

- основні вимоги екологічного законодавства;

- вимоги раціональної організації праці під час експлуатації, ремонту і модернізації енергетичного устаткування;

- порядок укладання договорів щодо забезпечення підприємства електроенергією, парою, водою та іншими видами енергії;

- передовий вітчизняний та світовий досвід у галузі енергетичного забезпечення аграрного виробництва;

- організацію безпечного виконання робіт;

- досконало знати правила та законодавчі акти, які регламентують порядок будівництва, реконструкції, здачі в експлуатацію та подальшої експлуатації енергетичного обладнання;

- державні програми енергозабезпечення, енергозберігаючі технології;

- основи економіки та менеджменту, організацію аграрного виробництва праці та управління [1, c. 24];

енергетик цеху (дільниці) має знати:

- державні програми енергозабезпечення, енергозберігаючі технології;

- передовий вітчизняний та світовий досвід експлуатації і ремонту енергоустаткування;

- сучасні системи управління процесами виробництва, обчислювальну техніку та засоби зв'язку;

- чинні положення з оплати праці, форми матеріального стимулювання;

- нормативні, методичні та інші керівні матеріали з технічного обслуговування та ремонту електрообладнання;

- основи аграрної економіки, організації аграрного виробництва, праці та управління;

- законодавство про працю [1, c. 290].

Отже, з інтенсивним розвитком науки і техніки, у тому числі й аграрної, змінюються вимоги до інженерів-енергетиків сільськогосподарського виробництва, значно розширилася база сучасного вітчизняного і зарубіжного технічного обладнання, що потребує нових знань для обслуговування, ремонту та експлуатації тощо. Все це потребує вдосконалення професійної підготовки фахівців у аграрних ВНЗ, удосконалення законодавчої і нормативної бази їх підготовки.

Основні вимоги до професійної підготовки фахівців в аграрних ВНЗ проаналізуємо за освітньо-кваліфікаційними рівнями - бакалавра та спеціаліста.

В аграрних ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації зі спеціальності “Енергетика сільськогосподарського виробництва” фахівець освітньо-кваліфікаційного рівня “Бакалавр” повинен:

- мати ґрунтовні знання з дисциплін природничо-наукової підготовки;

- знати основні засади безпеки життєдіяльності;

- знати будову, принцип дії, методи розрахунків і вибору енергетичного обладнання і засобів автоматики;

- знати основи монтажу, налагоджування та експлуатації енергетичного обладнання і засобів автоматики;

- знати основи електроніки і мікросхемотехніки, принципи роботи електронних пристроїв;

- досконало володіти мікропроцесорною технікою та персональними ЕОМ;

- знати методи та технічні засоби діагностування енергетичного обладнання;

- знати будову і принцип роботи електрифікованого технологічного обладнання у сільському господарстві;

- мати міцні знання з основ охорони праці;

- володіти основами знань з економіки, підприємництва, маркетингу та менеджменту [3, c. 185].

Фахівець освітньо-кваліфікаційного рівня “Спеціаліст” повинен (додатково до бакалавра):

- аналізувати історичні та соціально-економічні явища, процеси і проблеми в суспільстві, усвідомлювати своє місце та роль у професійній діяльності;

- діалектично мислити, аргументовано і конкретно відстоювати свою точку зору;

- мати високу загальну культуру та навички спілкування;

- здобути належну підготовку із загальноінженерних, спеціальних дисциплін і дисциплін спеціалізацій;

- ефективно застосовувати в практичній діяльності одержані знання та систематично їх поповнювати;

- кваліфіковано формулювати та вирішувати інженерні завдання з проектування, монтажу, налагоджування, здачі в експлуатацію та подальшої експлуатації енергетичного обладнання і засобів автоматики;

- обґрунтовувати та аналізувати прийняті інженерні рішення, зокрема щодо енергозбереження;

- володіти методикою аналітичних та експериментальних досліджень за фахом;

- знати сучасну обчислювальну техніку, засоби зв'язку;

- володіти основами менеджменту, маркетингу та інжинірингу в галузі сільської енергетики;

- мати ґрунтовні знання та практичні навички та вміння з питань безпечного виконання робіт у діючих енергоустановках [3, c. 185].

На основі аналізу вимог до студентів зі спеціальності “Енергетика сільськогосподарського виробництва” фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів “Бакалавр” і “Спеціаліст” можна зробити висновок, що в їхній професійній підготовці у вищих аграрних навчальних закладах потрібно більше приділяти уваги:

- формуванню практичних знань з монтажу, ремонту та експлуатації електрообладнання;

- вивченню законодавства про працю, екологічного законодавства, основам трудового законодавства і правил технічної експлуатації енергетичного устаткування та установок;

- вивченню положень, інструкцій та інших керівних матеріалів з розроблення та оформлення технічної документації;

- організації виробництва праці та управління;

- організації і технології ремонтних робіт;

- опануванню державних програм енергозабезпечення та енергозберігаючим технологіям.

Цілеспрямована реалізація державного стандарту професійної підготовки фахівців зі спеціальності “Енергетика сільськогосподарського виробництва” буде сприяти формуванню основних видів компетентності, а врахування позитивного досвіду кожного вищого аграрного навчального закладу - творчої особистості інженера-енергетика.

Висновки і перспективи подальших досліджень

вищий освіта енергетик сільський

Розвиток аграрного виробництва також суттєво залежить від кваліфікації інженерів-енергетиків, їх компетентності та підготовленості до творчої професійної діяльності в сільськогосподарському виробництві. У зв'язку з цим потрібно цілеспрямовано підвищувати якість їхньої підготовки. Все це буде сприяти сталому розвитку сільськогосподарського виробництва.

У подальших наших дослідженнях ми плануємо обґрунтувати методику формування фахової компетентності інженерів-енергетиків сільськогосподарського виробництва, яка сприятиме покращенню якості їхньої професійної підготовки.

Література

1. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. - Краматорськ: Центр продуктивності, 2005. - Вип. 1: Професії працівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності. - 363 с.

2. Должностные обязанности специалистов колхоза в условиях полного хозрасчета / Сост. Г.А. Баклаженко. - М.: Росагропромиздат, 1989. - 416 с.

3. Навчальні плани і програми підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів “Бакалавр”, “Спеціаліст” і “Магістр”: В 2 ч. - К.: Ред.-видав. центр НАУ, 2006. - Ч. 1. - 476 с.

Анотація

Костюк Д.А.

Проблеми підготовки інженерів-енергетиків сільськогосподарського виробництва у ВНЗ

Стаття присвячена проблемі підготовки інженерів-енергетиків сільськогосподарського виробництва та запропоновано шляхи її вирішення, що в подальшому покращить методику підготовки цих фахівців.

Аннотация

Костюк Д.А.

Проблемы подготовки инженеров-энергетиков сельскохозяйственного производства в ВУЗ

Статья посвящена проблеме подготовки инженеров-энергетиков сельскохозяйственного производства и предложены пути ее решения, которое в дальнейшем улучшит методику подготовки этих специалистов.

Annotatіon

D. Kostyuk

Issues of Agricultural Power Engineer Training at Higher Educational Establishments

The article deals with the issues of training agricultural power engineers. Solutions are suggested that will further perfect training methodology for specialists.

Размещено на Allbest.ru