Тренінговий підхід у формуванні професійного становлення майбутнього фахівця

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тренінговий підхід у формуванні професійного становлення майбутнього фахівця

Кривильова О.А.

Анотація

У статті обґрунтовано необхідність формування професійних уявлень як складової професійного становлення. Розглянуто тренінговий підхід у підготовці майбутніх фахівців, що дозволяє розвити уявлення про зміст майбутньої трудової діяльності, про себе як суб'єкта праці, про власні професійно значимі властивості особистості, сформувати потребу у самовдосконаленні.

Ключові слова: тренінговий підхід, професійне становлення, професійна діяльність, професійний тренінг, трудова діяльність, професійні наміри, особистість.

Аннотация

В статьи обоснована необходимость формирования профессиональных представлений как составляющей профессионального становления. Рассмотрен тренинговый подход в подготовке будущих специалистов, который разрешает развить представление о содержании будущей трудовой деятельности, о себе как субъекте работы, про собственные профессионально значимые свойства личности, сформировать потребность в самосовершенствовании.

Ключевые слова: тренинговый подход, профессиональное становление, профессиональная деятельность, профессиональный тренинг, трудовая деятельность, профессиональные намерения, личность.

Annotation

The article substantiates the necessity of forming professional ideas as a part of professional training. Training approach while preparing future specialists has been considered, which gives an idea about future working activity contents, about one's personality as a subject of work, and one's own personal professionally important qualities, and form the need for self-perfection.

Key words: training approach, professional establishment, professional activities, professional training, working activities, professional goals, personality.

Постановка проблеми. Зростання масштабів та складності соціальних та економічних перетворень підвищує вимоги до особистості майбутнього фахівця, спроможного швидко адаптуватися в мінливих умовах.

З цього приводу є необхідність в оволодінні майбутніми фахівцями не тільки загальними професійними діями, але й уміннями співвідносити власні індивідуально-психологічні особливості з особливостями професійної діяльності, складати особистий професійний план, бути мобільним та конкурентоспроможним в умовах ринкової економіки.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. На даний час достатньо розроблені теоретичні аспекти професійного становлення майбутнього фахівця (С. Бережна, Т. Кисельова, Л. Коновалова. Н. Кузьміна, Т. Полякова та інші). професійний трудовий тренінговий праця

Великий вплив на розвиток теорії професійного становлення здійснили праці А. Бодальова, Л. Божович, Є. Климова, І. Кона, А. Маркової, Л. Мітіної та інших. Зокрема, ряд авторів, досліджуючи процес професійного становлення майбутнього фахівця, спираються на розвиток професійних уявлень (В. Брагіна, Г. Білокрилова, В. Обносов). Ідеї дослідження успішної професійної адаптації особистості, а саме - розвитку мотиваційно-потребнісного аспекту, розвинуто у працях Т. Вершиніної, В. Самойлової, О. Зотової, І. Кряжева, А. Андреєвої, Г. Щукіної, О. Мороза та інших.

Досвід використання тренінгового підходу відображено у працях Ю. Ємельянової, В. Захарова, Г. Ковальова, Х. Міккіна, Л. Петровської, Є. Сидоренко, Н. Хрящевої та інших. Широта використання тренінгів у професійній діяльності психологів вплинула на формування та розвиток їх видів та типів (тренінг ділового спілкування, тренінг сенситивності, тренінг креативності, тренінг особистісного росту та інші).

Але на сьогодні ще не достатньо розкрито використання тренінгового підходу у формуванні професійного становлення майбутнього фахівця.

Постановка завдання. Саме тому метою статті є обґрунтування необхідності використання тренінгів при вивченні професійно спрямованих дисциплін, починаючи з дисципліни «Вступ до фаху».

Виклад основного матеріалу. Аналіз літератури з проблеми професійного становлення вказує, що проблема виступає загальним предметним полем ряду наук: педагогіки, психології, філософії, соціології. Тому, немає однозначного визначення поняття «професійне становлення».

Погоджуючись з авторами [5] ми пов'язуємо це поняття з розвитком професіоналізму особистості, яка є якісною характеристикою суб'єкта праці, що відображає високий рівень розвитку професійно важливих та особистісно-ділових якостей, адекватний рівень зазіхань, мотиваційної сфери та ціннісних орієнтацій, спрямовані на прогресивний розвиток спеціаліста [5].

Існує дві групи факторів, необхідних для успішного професійного розвитку особистості:

- група індивідуально-особистісних (внутрішніх) факторів, які включають індивідуальні особливості людини, внутрішню активність, потребу у самореалізації, саморозвитку, психологічну готовність до праці, самоефективність;

- група соціокультурних (зовнішніх) факторів, які включають суспільні відношення, характер професійної діяльності, професійні вимоги до індивіда.

Професійне становлення особистості майбутнього фахівця - це вдосконалення засобів її включення у професійну діяльність, здатність реалізувати себе в ній.

Е. Зеєр виокремлює декілька етапів професійного становлення особистості: оптація (формування професійних намірів), професійна підготовка, професійна адаптація, первинна та вторинна професіоналізація та професійна майстерність [1]. Розглянемо професійне становлення першокурсників спеціальності «Економіка підприємств».

На цьому етапі необхідним є використання таких форм та методів навчання, які дозволять студенту подолати можливі сумніви відносно правильності вибору спеціальності, переконатися у власних здібностях, засвоїти теоретичні аспекти фундаментальної підготовки майбутніх фахівців.

Однією з умов успішного професійного становлення є формування та розвиток у майбутнього фахівця уявлень про себе як суб'єкта власної професійної діяльності, тобто конкретним баченням себе в професії, через перетворення деякого суспільно виробленого еталону професії у її суб'єктивну особистісну модель.

Таким чином, необхідною складовою професіоналізації особистості є сформовані уявлення стосовно професійно значимих якостей особистості, власного місця у професійній сфері, професійних знань, цілей власної діяльності, умов свого професійного розвитку.

Професійні уявлення - це усвідомлені знання про зміст професійної діяльності, її основних характеристик, вимог (що пред'являються фахівцю) та можливостей професійного саморозвитку [2].

У процесі професійного становлення професійні уявлення виконують такі функції: регулятивну, мотиваційну, адаптаційну, самовиразу, соціальної ідентифікації, соціального пізнання. В залежності від конкретної ситуації, цілей діяльності, у якості домінуючої може виступати та чи інша функція.

Розвиток та формування професійних уявлень здійснюється на всіх етапах професійного становлення. Ми вважаємо, що необхідно приділяти велику увагу цьому процесу вже на першому курсі при викладанні дисципліни «Вступ до фаху».

Реальне освоєння професії повинно закономірно змінювати уявлення студентів про неї. При правильному професійному розвитку здійснюється перехід від романтичного уявлення спеціальності до реальної її оцінки. Відсутність адекватних професійних уявлень обумовлює недостатнє обґрунтування професійних намірів та успішність професійного розвитку майбутніх фахівців. Стійкість професійних намірів визначається не лише позитивним відношенням до професії, успіхами в навчальній діяльності, суспільним престижем, а й усвідомленням відповідності, яку вимагає професія.

Участь у навчальній діяльності, яка максимально наближена до реальної професійної праці, з однієї сторони здійснює розвиток адекватних професійних уявлень, а з другої - формує уявлення про себе як суб'єкта професійної діяльності, що одночасно відображає оперативну основу професійного самовираження.

Одним із методів розвитку здібностей до навчання та оволодіння будь-яким складним видом діяльності є тренінг. У психологічній літературі під тренінгом розуміють багатофункціональний метод навмисних змін психологічних феноменів людини, групи або організації з метою гармонізації професійного та особистісного буття людини.

У словнику-довіднику для менеджерів освіти, соціальних педагогів та працівників соціально-педагогічних служб тренінг трактується як систематичний процес зміни поведінки працівників у напрямі покращення можливостей досягнення цілей організації [4].

Професійний тренінг припускає засвоєння людиною специфічних професійних знань, умінь та навиків через інтеріоризацію професійної середи, об'єктів та особливостей взаємодії з нею. У результаті майбутній фахівець усвідомлює професійну середу, себе у ній та оволодіває засобами впливу на неї.

С. Макшанов [3] відокремлює наступні види професійного тренінгу:

- функціональний - спрямований на оптимізацію функцій психічних процесів відповідно до вимог професійної діяльності людини (методи тренування уваги, пам'яті, мислення);

- перцептивно-орієнтований - спрямований на підвищення у індивіда адекватності та полімодальності сприйняття образів професійних об'єктів, операцій, самого себе, інших людей;

- інтелектуальний - спрямований на формування навичок розумових операцій з образами професійних об'єктів;

- спеціальних умінь - направлений на розвиток у професіонала спеціальних умінь та навиків самоуправління, упевненості у собі, розв'язання конфліктів.

У відповідності до видів тренінгів виокремлюють такі їх функції:

- профілактика соціально та професійно небажаних якостей, професійної стагнації та деструктивних змін особистості;

- підвищення соціально-професійної та психологічної компетентності;

- розвиток соціально та професійно важливих умінь, якостей, здібностей;

- корекція професійно-психологічного профілю особистості;

- актуалізація професійно-психологічного потенціалу особистості фахівця [1].

Найбільш загальною функцією тренінгових занять має бути усвідомлення учасниками власних психологічних особливостей та виникнення сталої мотивації до самовдосконалення у професійній діяльності.

Досягненню поставлених цілей сприяє використання принципів діяльності учасників тренінгу: [1]

1. Активності. Члени групи залучаються до різних дій (приймають участь у рольових іграх, групових дискусіях, психогімнастиці та інших).

2. Творчої позиції учасників. У процесі заняття постійно створюються ситуації, у яких учасникам приходиться самим розв'язувати проблеми, відкривати вже відомі у психології закономірності взаємодії, спілкування людей.

3. Усвідомлення поведінки. Основним засобом усвідомлення поведінки є зворотній зв'язок, тобто відомостей, які людина отримує від інших учасників групи відносно своєї поведінки.

4. Оптимізація пізнавальних процесів в умовах спілкування. В умовах спілкування ефективність та динаміка пізнавальних процесів відрізняється від тих, які характеризують ці процеси в умовах ізольованої діяльності.

5. Партнерське спілкування. Партнерське спілкування характеризується рівністю психологічних позицій учасників, визнанням цінностей особистості іншої людини, прийняттям до уваги інтересів співрозмовника та прагненням до співчувати. реалізація цього принципу створює у групі атмосферу довіри, відкритості, яка дозволяє учасникам експериментувати зі своєю поведінкою, не соромлячись помилок.

Одним із головних питань проведення професійного тренінгу є питання щодо результатів та критеріїв їх ефективності. Е. Зеєр виокремлює наступні критерії:

- підвищення аутопсихологічної, психологічної та професійної компетентності.

- перехід на новий рівень професіоналізму;

- розвиток готовності до саморозвитку та самореалізації у професійної діяльності;

- створення оптимістичної професійної перспективи та оволодіння прийомами (технологіями) професійного самозбереження;

- переборювання деструктивних професійних змін та попередження втрати значення професійної діяльності.

Проведення професійного тренінгу потребує виконання ряду етичних правил, а від учасників - обережного відношення до тренінгу з чітким усвідомленням того, яких впливів вони зазнають та до яких наслідків це може призвести. Тому важливо чітке ознайомлення з цілями та завданнями тренінгу, тобто на удосконалення яких саме якостей майбутнього фахівця вони спрямовані.

Виконання етичних норм при проведенні професійних тренінгів потребує від викладача дотримання таких принципів: захист інтересів особистості майбутнього фахівця (принципи добровільності участі, забезпечення прав особистості, конфиденціальності); забезпечення ефективності тренінгових занять (принципи психопрофілактичного проведення, об'єктивності); проведення тренінгів на високому професійному рівні (принципи професійної компетентності, дотримування культури гідності).

Висновки та перспективи подальших досліджень

Таким чином, використання тренінгового підходу є одним із можливих напрямів підготовки майбутніх фахівців, що дозволяє сформувати не тільки уявлення про зміст майбутньої трудової діяльності, а й розвинути уявлення про себе як суб'єкта праці, про власні професійно значимі якості особистості, сформувати потребу у професійному самовдосконаленні. Інтенсивність формування значною мірою визначається рівнем орієнтації навчально-виховного процесу на відтворення навчальних ситуацій, імітуючих реальну професійну діяльність.

Література

1. Зеєр Е.Ф. Психология профессионального образования. - М.: Флинта, 2003. - 125 с.

2. Касьяник Е.Л. Развитие профессиональных представлений учащихся профессионально-технических и средних специальных учебных заведений: Учеб.-метод. пособие. - Мн.: РИПО, 2004. - 82 с.

3. Макшанов С.И. Методологические аспекты профессионального тренинга // Вестник СПбГУ. Серия 6, 1992, Выпуск 3 (№ 20). - С. 80 - 89.

4. Приходько М.І., Приходько О.М., Селіверстова Н.І., Турська О.В. Словник-довідник менеджерів освіти, соціальних педагогів та працівників соціально-педагогічних служб, консультацій - Запоріжжя: «Поліграф», 1999. - 132с. - Укр.

5. Просвирнина И.А., Бурляева В.А. Взаимосвязь профессионализма личности и социального партнерства // Национальная идентичность высшего образования в России: вызовы и перспективы модернизации / материалы международной научно-практической конференции НГГТИ (Невинномысск, 25 сентября 2008) - Невинномысск: НГГТИ, 2008. - 495 с.

Размещено на Allbest.ru