Формування соціальної відповідальності сучасного інженера

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СУЧАСНОГО ІНЖЕНЕРА

Лапузіна О.М.

У статті розглядаються загальні проблеми соціальної відповідальності сучасного інженера. Підкреслена важливість їх дослідження й вирішення стосовно досягнення стійкого соціально-економічного розвитку суспільства. Автор обґрунтовує методику формування соціальної відповідальності інженерів та доводить її ефективність.

Лапузина Е.Н.

Формирование социальной ответственности современного инженера

В статье рассматриваются общие проблемы социальной ответственности современного инженера. Подчеркнута важность их исследования и реализации с целью достижения стойкого социально-экономического развития общества. Автор обосновывает методику формирования социальной ответственности инженера и доказывает её эффективность.

E. Lapuzina

Formation of Social Responsibility of Modern Engineer

The article is devoted to the problem of social responsibility of modern engineer. The article points out the importance of research and solution of the problem for sustainable development of the society. An author grounds the method of social responsibility forming of modern engineer and proves its efficiency.

Постановка проблеми

У сучасних умовах інноваційних змін, які відбуваються в суспільстві, істотно збільшується обсяг і постійно ускладнюється зміст професійної діяльності технічного фахівця, що обумовлено динамізмом сучасного життя, поширенням інформаційних технологій на всі сфери життя й діяльності, загостренням екологічних проблем, процесами глобалізації економіки. З розвитком ринкових відносин в Україні фахівці все частіше мають вирішувати принципово нові завдання управління різноманітними нововведеннями як в галузі виробництва, так і в соціальній сфері. Цілком очевидно, що вирішення цих проблем мусить базуватися на засадах професійної етики та соціальної відповідальності інженера.

У зв'язку з цим інженерна освіта має усвідомлювати свою відповідальність за ті вкрай несприятливі тенденції в моральній, духовній сфері людської цивілізації, які пов'язані з науково-технічним прогресом й навіть ставлять під загрозу саме життя на Землі. «Сфера інженерної освіти, безсумнівно, має безпосередню причетність до подій, що відбуваються у світі, у тому числі й до тих негативних тенденцій, які усе більш виразно дають про себе знати. Тому що причиною їх, урешті-решт, є людина, яка втратила віру в моральні, духовні цінності світу й зміст людського життя, тим самим втратила життєві орієнтири і не знаходить відповіді на світоглядні питання ні в науці, ні в релігії, ні в освіті» [1, с. 17].

Важливо зазначити, що перевага технократичного типу мислення в сучасній технічній освіті зумовила важливі порушення в системі «людина-суспільство-природа», що викликало незворотні зміни в навколишньому середовищі, й створила реальну загрозу самому існуванню людини як біологічного виду.

Відомі науковці акцентують увагу на тому, що «ми опинилися перед межею не тільки як морально діючі індивіди, але насамперед як цілісність, як люди» [2].

Науково-технічна та технологічна експансія людини в природне довкілля, нові здобутки медицини, генної інженерії, комп'ютерної індустрії призводять до виникнення нових етичних проблем. Атомна енергія, мікроелектроніка та генна технологія є ознакою переходу від переробки природи до її конструювання та індустріального виробництва на більш високому рівні: від вилучення носіїв енергії - до виробництва в реакторах, від мислення фахівця - до створення мисленнєвих машин, і нарешті, від природного відбору - до генно-технологічної конструкції нових організмів. Як зазначає д-р філос. наук, А.М. Єрмоленко: «Людина зазіхнула навіть на те, аби взяти під контроль свою власну «біологічну еволюцію». Природа людини цілковито віддається в розпорядження техніки, розглядається тільки під кутом зору своїх технологічних можливостей» [3].

Науковці визначають таке становище як «глобальну екологічну кризу», пошук виходу з якої має каталізувати «процес реабілітації практичного розуму», і пошуку нормативних стандартів, які б врегульовували технічну діяльність, окреслювали рівень соціальної відповідальності сучасного фахівця. Дослідник етики майбутнього Г. Йонас підкреслює, що «відповідальність раніше не була центральною етичною категорією … але зараз економіка надає нечувані стимули, закликає до етики, щоб через добровільне підкорення їй приборкати свою могутність, аби ця могутність не обернулася для людини лихом» [4].

Аналіз останніх досліджень і публікацій дозволяє стверджувати, що в педагогічній теорії й практиці вітчизняної освіти проблема соціальної відповідальності фахівця, важливою частиною якої є формування етичних стандартів технічної діяльності, розглядаються відомими українськими вченими, такими як В.П. Андрущенко, І.А. Зязюн, О.Е. Коваленко, В.Г. Кремень, В.О. Кудін, Н.Г. Ничкало, О.Г. Романовський, О.І. Сидоренко, Л.Л.Товажнянський та ін.

І хоча проблеми професійної етики досліджуються вченими, ці дослідження переважно стосуються загальнотеоретичних положень формування соціальної відповідальності сучасного технічного фахівця [5]. Тим часом залишаються відкритими питання вибору раціонального змісту й форм цієї підготовки, її науково-методичного забезпечення, характеру й методів виховательської роботи [6]. Відчувається недостатня обґрунтованість педагогічних шляхів переходу від традиційної репродуктивної моделі підготовки фахівців до індивідуально-творчої, яка спрямована на формування й вироблення етичних норм у галузі професійної етики інженера [7]. Виникає протиріччя між сучасними вимогами до професійної підготовки інженерів і наявними методами навчання.

З огляду на загрозу екологічної катастрофи фундаментальне питання професійної етики технічного фахівця можна сформулювати таким чином: сучасна технічна діяльність має розглядатися як предмет соціальної відповідальності людини.

Однак етичні проблеми технічної діяльності почали розглядатися тільки останніми десятиліттями. На жаль, маємо зазначити, що гуманістичні, соціальні й духовні аспекти інженерної діяльності в Україні ще не є достатньо дослідженими. Ігнорування цих аспектів при традиційно вузькій спеціалізації інженерної освіти породжує технократичний тип мислення, порушує гармонію взаємин людини, природи, техніки.

Постановка завдання

Мета статті полягає в тому, що одним з найважливіших завдань сучасної освіти є формування світогляду майбутнього фахівця. Соціальна відповідальність інженера повинна стати невід'ємною частиною його менталітету.

Виклад основного матеріалу

Сучасні світові тенденції розвитку людської цивілізації взагалі, й інженерної освіти зокрема, свідчать про істотні зміни цілей, характеру й структури суспільного виробництва. Відповідно змінюються вимоги до номенклатури спеціальностей вищих навчальних закладів інженерно-технічного профілю, до професійних й особистісних якостей випускників. У зв'язку з цим зростає роль і значення психолого-педагогічних і професійних морально-етичних знань, умінь і навичок інженера як передумови успішного здійснення ним професійної діяльності. У свою чергу, ефективне формування таких знань, умінь і навичок, особистісних якостей майбутнього фахівця вимагає істотної перебудови навчально-виховного процесу, загальнонаукової, спеціальної й професійної етичної підготовки у технічних ВНЗ.

Від того, наскільки швидко зможуть адаптуватися випускники технічних вищих технічних навчальних закладів до нових для себе умов і навчитися етично вирішувати нові ділові проблеми, бути соціально відповідальними особистостями, багато в чому буде залежати стан економіки України.

Як свідчить аналіз психолого-педагогічних досліджень й передового досвіду вчених розвинених країн, впровадження в навчальний процес підготовки майбутніх фахівців технічного профілю активних методів навчання, таких як ситуаційне навчання (кейс-метод), метод мозкового штурму, ділова гра, значною мірою стимулює навчально-пізнавальну діяльність студентів, сприяє формуванню почуття соціальної відповідальності.

Розвиток інженерної освіти з урахуванням гуманістичного напряму віднесено в більшості країн світу до числа найважливіших національних пріоритетів. Сьогодні в багатьох розвинених країнах світу успішно застосовуються концепції навчання інженерів, що пропонують певну взаємодію природно-технічних і духовно-соціальних наук, і вони є дуже продуктивними у зв'язку зі зрослим етичним базисом технічних дій.

Враховуючи соціальну значущість якісної професійної підготовки сучасних інженерів для соціально-економічного розвитку України, актуальність означеної проблеми та її недостатню теоретичну розробленість в НТУ «ХПІ» було розроблено експериментальний курс, метою якого є формування морально-етичних засад соціально відповідального фахівця.

З метою експериментального дослідження ефективності пропонованого курсу зі студентів різних спеціальностей НТУ «ХПІ» (комп'ютерні технології, машинобудування, хімічні технології, динаміка й міцність машин) було визначено експериментальні та контрольні групи. У експерименті брали участь 298 респондентів, з них: 232 студенти старших курсів та 66 іноземних студентів НТУ «ХПІ». У контрольних групах навчальний процес організовувався традиційним способом.

Цілі експерименту полягали в такому:

- ознайомленні студентів з основними концепціями професійної етики інженера;

- формуванні навичок аналізу ділових ситуацій та передбачення їх наслідків з урахуванням українського менталітету й сучасних економічних умов України;

- виробленні навичок прийняття кваліфікованих морально-етичних рішень майбутніми фахівцями.

Опрацьовування матеріалу ґрунтувалося на основі ситуаційного навчання. Під час навчання застосовувалися такі принципи:

- доступності. Запропоновані ситуаційні завдання було розроблено з урахуванням рівня розвитку та підготовки студентів;

- індивідуальної спрямованості. При постановці завдань враховувалися індивідуальні особливості кожного студента;

- особистісної спрямованості. Створення на заняттях такої атмосфери, яка допомагає кожному студентові відчути, що він є головним, єдиним об'єктом уваги викладача;

- самостійної діяльності. Під час підготовки до занять студенти самостійно працювали з літературою, Інтернетом тощо;

- наочності. Використання на заняттях наочно-образних компонентів мислення: відео- та аудіотехніки, комп'ютерів і т. ін.;

- моделювання. Застосування професійно-орієнтованих моделей у вигляді рольових ігор, комп'ютерних симуляцій, створення «предметної реальності», де студент є активним учасником, а не спостерігачем;

- зв'язку теорії з практикою. Практичне застосування отриманих знань в процесі аналізу ситуаційних завдань.

- надійності. Застосовування основних понять, концепцій професійної етики на кожному занятті, створення на їх основі узагальнень;

- мотивації. Інформування студентів про результати роботи інженерів, які у своїй професійній діяльності керуються нормами професійної етики та є соціально відповідальними; а також ознайомлення з досягненнями підприємств і компаній, які працюють за такими нормами;

- проблемності. Проведення дискусій за ситуаційними завданнями, ділових ігор;

- універсальності. Застосування таких дидактичних матеріалів, які можуть бути використані як окремі незалежні елементи, що призначені, головним чином, для закріплення та розвитку вмінь, навичок самостійної практичної діяльності.

Програма експерименту містила кілька етапів, зокрема:

1. Засвоєння студентами основних теоретичних положень професійної етики за допомогою стислого викладання блоково-модульним способом проблемних лекцій.

2. Застосування надбаних теоретичних знань з професійної етики інженера шляхом дискусії за ситуаційними завданнями, які було розроблено як на місцевому матеріалі, так і на матеріалі інших країн; проведення ділових ігор, презентацій, рекламування продукції технічного призначення; обговорення проблем професійної етики на спеціально розробленому сайті в Інтернеті; проведення групових проектів із використанням методу «мозкового штурму»; тестування, опитування.

У процесі проведення експериментальних занять за мету визначалося вироблення вміння логічно мислити, використовуючи набуті знання й досвід; аналізувати ситуації з позиції соціально відповідального фахівця; виносити оптимальні рішення й аргументовано доводити свою думку; вміння робити узагальнюючі висновки за проблемою. Ці фактори й визначали критерії сумарної оцінки знань, вмінь і навичок студента, а саме:

1. Виступ, що відображає результати серйозного попереднього аналізу.

2. Акцентування уваги на певному колі питань, які вимагають поглибленого обговорення.

3. Демонстрація вміння логічно мислити, коли точки зору, висловлені раніше, підсумовуються й приводять до логічних висновків.

4. Пропозиція альтернатив.

5. Пропозиція певного плану дій або плану здійснення рішення.

6. Визначення значущих елементів при аналізі ситуаційного завдання.

7. Участь у підведенні підсумків дискусії.

соціальна відповідальність інженер

Таблиця. Порівняльна оцінка рівня сформованості вмінь та навичок за результатами експерименту

Обробка результатів експерименту полягала в порівнянні результатів рівня сформованості досліджуваних вмінь та навичок студентів експериментальних і контрольних груп до початку та наприкінці експерименту. Знання кожного студента оцінювалися за п'ятибальною шкалою (табл.).

Порівняльний аналіз таблиці 1 показав, що застосування активних методів навчання забезпечило можливість ефективного формування професійних етичних умінь, розвиток навичок ефективного етичного ділового спілкування учасників експерименту.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Підготовка фахівців на основі норм і стандартів цивілізованої професійної етики в Україні лише починає впроваджуватися. Вітчизняна система підготовки інженерів відповідно до нової морально-етичної парадигми освіти має базуватися на загальних закономірностях міжнародних ділових етичних відносин і досвіді світової бізнес-освіти з урахуванням культурно-історичних традицій та особливостей національного менталітету.

Формування соціально відповідального інженера передбачає:

- нове розуміння професіоналізму технічного фахівця згідно з вимогами до його особистісних здібностей та у зв'язку з якісними змінами сутності й змісту професійної діяльності інженера;

- виховання творчої, соціально відповідальної особистості;

- упровадження елементів проблемності в навчання професійної етики на основі застосування ситуаційного навчання.

Література

1. Стратегия гуманизма: Монография / В.И. Астахова, Е.В. Астахова, Л.А. Белова и др. - Х.: Изд-во НУА, 2004. - 212 с.

2. Zihlmann R. Versuch einer Koosmosfreundlichen Ethik //Berleben und Ethik (Hrsg.von Kaltenbrunner G.-K.). - Mьnchen, 1976. S. 18.

3. Екологічна етика: проблеми обґрунтування // Практична філософія №3.-2003. - С.133.

4. Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації. - 2000.- С.7.

5. Кудін В.О. Освіта в інформаційному суспільстві. - К.: Телепрескорпорація “Республіка”, 1998. - 152 с.

6. Андрущенко В.П. Образование - стратегический ресурс развития цивилизации // День. - 10.04.2001. - С. 5

7. Кремень В.Г. Еліта, інтелігенція - провідники нації // Освіта України -- 8 вересня 1999. - с.7.

Размещено на Allbest.ru