Результати зовнішнього незалежного оцінювання і державної підсумкової атестації як похідна кадрової політики в регіоні

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Результати зовнішнього незалежного оцінювання і державної підсумкової атестації як похідна кадрової політики в регіоні

Лунячек В.Е.

Анотація

У роботі розглядаються проблеми впливу регіональної кадрової політики на окремі показники якості освіти, встановлюється залежність показників державної підсумкової атестації навчальних досягнень учнів і показників зовнішнього незалежного оцінювання від плинності кадрів керівників районних і міських відділів (управлінь) освіти, доводиться відсутність системи, яка б забезпечувала раціональне закріплення державних службовців - працівників РВО (УО), за дитячим контингентом, який вони обслуговують.

Ключові слова: якість освіти, державна підсумкова атестація, зовнішнє незалежне оцінювання, кадрова політика.

Лунячек В.Э. Результаты внешнего независимого тестирования и государственной аттестации как производная кадровой политики в регионе

В работе рассматриваются проблемы влияния региональной кадровой политики на отдельные показатели качества образования, устанавливается зависимость показателей государственной итоговой аттестации учебных достижений учеников и показателей внешнего независимого оценивания от текучести кадров руководителей районных и городских отделов (управлений) образования, демонстрируется отсутствие системы, которое обеспечивало бы рациональное закрепление государственных служащих - работников РОО (УО) за детским контингентом, который они обслуживают.

Ключевые слова: качество образования, государственная итоговая аттестация, внешнее независимое оценивание, кадровая политика.

V. Lunyachek. Results of External Independent Assessment and State Assessment as a Product of Personnel Policy in the Region

The work deals with the issues of regional personnel policy influence on certain education quality indices. It determines the dependence of the indices of state summary assessment of pupils' educational progress and their counterparts in external independent assessment on the administrative turnover in the district and city departments of education providing evidence to the absence of a certain system in assigning public officials - personnel of the district department of education - to the children contingent under the aegis thereof.

Key words: education quality, state summary assessment, external independent assessment, personnel policy.

Постановка проблеми

Розвиток освіти є неможливим без аналізу показників її якості на основі проведення відповідних моніторингових досліджень. До таких показників належать результати державної підсумкової атестації і зовнішнього незалежного оцінювання. Сьогодні існує обмежена кількість досліджень, які б системно відображували ситуацію і давали рекомендації для різних рівнів управління освітою. Недостатньо аналізується також вплив окремих чинників на показники якості освіти. У контексті цієї роботи - це вплив кадрового забезпечення органів управління освітою на районному і міському рівні на якість загальної середньої освіти.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

В. Геєць і В. Семиноженко, розглядаючи інноваційні перспективи України, пишуть, що у світі, з одного боку, має місце загрозлива тенденція наявного і постійного відставання в розвитку значної кількості країн від країн-лідерів світового прогресу внаслідок їх хронічної бідності й неможливості розв'язати значну масу проблем, у тому числі і шляхом самостійного опанування досягненнями науково-технічного і технологічного прогресу. З другого - є багато прикладів щодо наявності значної кількості країн, які подолали своє відставання. На думку зазначених вище вчених, у нашої країни є можливість сьогодні стати на шлях системного інноваційного розвитку, коли перетворення прогресивного характеру будуть властиві всьому українському суспільству [1, с.10]. Необхідною умовою цього процесу є сутнісне підвищення якості освіти, що безпосередньо залежить від багатьох чинників, у тому числі і професійного менеджменту в системі освіти.

О.Ю. Оболенський указує, що в умовах реалізації конституційних засад демократичної, правової, соціальної держави та формування громадянського суспільства ключовим питанням є проблема удосконалення кадрового забезпечення державного апарату висококваліфікованими і компетентними фахівцями [8, с.331]. На пряму залежність якісних змін, що відбуваються в галузі освіти від наявності висококваліфікованих управлінських кадрів, наголошується в багатьох джерелах, оприлюднених останнім часом. Підкреслюється актуальність питання раціональної розстановки кадрів та плинності їх на всіх рівнях управлінської вертикалі [14, с.161].

Підготовка кадрів і їх вплив на якість освіти в контексті першочергових і довгострокових завдань для органів державної влади і місцевого самоврядування ретельно розглянуто в роботах Т. Лукіної., В. Лугового та ін. [4, 5].

Разом із тим сьогодні існує нагальна потреба щодо підготовки аналітичних матеріалів, які відображають вплив кадрових процесів у системі освіти на її якість. Особливо важливо це на регіональному рівні. Очевидним є той факт, що ефективне управління неможливе без ефективної кадрової політики.

Кадрова політика є важливим аспектом регіонального розвитку й має бути ключовим напрямом при розробці програм розвитку регіону [7; 10; 11]. Тому актуальним є питання щодо подальшого удосконалення показників кадрової статистики в системі освіти, які, щоб бути придатними для широкого використання при проведенні наукових досліджень, вимагають сьогодні кардинального переосмислення [6]. Порівняння цих показників з оприлюдненими результатами зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) і державної підсумкової атестації (ДПА) теж викликає певні проблеми. Наприклад, найбільш повні результати ЗНО за 2008 р. були оприлюднені на Сайті Українського центру оцінювання якості освіти, але вони вимагали детальної обробки засобами комп'ютерних технологій для використання в подальших дослідженнях стосовно аналізу ситуації на регіональному рівні [13].

Окремі матеріали були наведені в інших джерелах [9]. Так, наприклад, І. Вакарчук пише, що офіційний звіт про проведення зовнішнього незалежного оцінювання знань випускників загальноосвітніх навчальних закладів України в 2008 р. - є важливим і унікальним джерелом інформації, докладний кореляційний аналіз якої дозволить спланувати та провести через створення системи відповідних механізмів подальші науково обґрунтовані й успішні освітні реформи в Україні як на регіональному, так і в загальнонаціональному вимірах. Оприлюднений звіт складається з трьох частин. Перша частина містить матеріали про підготовчий етап та організаційні засади зовнішнього незалежного оцінювання; у другій подано характеристики тестових завдань; у третій статистичні дані [9, с.3].

Автори звіту так сформулювали необхідність запровадження зовнішнього оцінювання навчальних досягнень:

«Зовнішнє незалежне оцінювання випускників загальноосвітніх навчальних закладів, які виявили бажання стати студентами вищих навчальних закладів, запроваджується в Україні з метою:

- створення умов для реалізації конституційного права громадян України на рівний доступ до вищої освіти;

- визначення рівня навчальних досягнень вступників до вищих навчальних закладів, формування на цій основі порівняльної шкали результатів учасників зовнішнього незалежного оцінювання, що дає змогу вищим навчальним закладам провести якісний відбір абітурієнтів;

- поєднання вступної компанії до вищих навчальних закладів та державної підсумкової атестації в загальноосвітніх навчальних закладах, усунення психоемоційних і розумових перевантажень випускників шкіл;

- виконання міжнародних обов'язків України про визначення кваліфікацій із вищої освіти в європейському регіоні від 11 квітня 1997 р. (Лісабонська конвенція).

- попередження проявів хабарництва й інших протизаконних дій на етапі завершення навчання в загальноосвітній школі та вступу до вищих навчальних закладів» [9, с.4].

Щодо міжнародних зобов'язань України, то слід підкреслити, що не всі країни, які приєдналися до Болонського процесу, підписали Лісабонську конвенцію. Щодо показників державної підсумкової атестації, то ці матеріали, як правило, формуються на регіональному рівні у формі звітів, що мають різну структуру і не узагальнюються в уніфікованих збірниках, які дозволили б мати загальнодержавне інформаційне поле. Окремі показники державної підсумкової атестації знаходять своє відображення в щорічних статистичних збірниках Міністерства освіти і науки України [12].

Завершуючи огляд досліджень і публікацій, потрібно наголосити на важливості не тільки підготовки аналітичних звітів із питань розвитку освіти, а й їх оприлюдненні, доведенні до відома керівників освіти, органів державної влади і місцевого самоврядування. Ця проблема має сьогодні глобальний характер. Наприклад, стосовно Великобританії Д. Гопкінз пише, що зміни у шкільному плані, які ініціює керівництво та урядові законопроекти, зазвичай супроводжуються підсумковою оцінкою діяльності. На жаль, вплив оцінкових коментарів обмежений, однак навіть їхня невелика користь руйнується, розбиваючись об бюрократичні зволікання та стиль подання, що неприйнятний для тих, хто цікавиться аспектами оцінювання, пов'язаними з розвитком [2, с.13].

Постановка завдання

Метою дослідження є аналіз впливу кадрового забезпеченням районних і міських відділів (управлінь) освіти на окремі показники якості освіти (державна підсумкова атестація і зовнішнє незалежне оцінювання) на прикладі Харківського регіону.

Виклад основного матеріалу

Зовнішнє незалежне оцінювання є елементом державної політики в галузі освіти. Воно здійснюється в Україні за підтримки Президента України, Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України, інших міністерств та відомств, керівництва обласних державних адміністрацій та ін. ЗНО є дієвою технологією оцінювання якості освіти. Основним інструментом цього процесу є використання тестових технологій.

В Україні вперше тестування для оцінювання знань застосовували наприкінці 20-х - на початку 30-х років ХХ ст. для вирішення низки педагогічних завдань. Поверталися до тестування в 50-х, 70-х, 90-х роках, але очікуваних результатів не отримали, оскільки методика тестування була недостатньо розроблена. Зовнішнє незалежне оцінювання засобами тестування знову застосували в Україні як експеримент з 2002 р. на засадах добровільної участі учнів у Київській, Львівській, Одеській та Харківській областях за фінансової та експертної підтримки міжнародного фонду «Відродження». Сьогодні освітяни України розробляють власну модель проведення оцінювання навчальних досягнень учнів системи середньої загальної освіти. [3]. кадровий політика атестація якість освіта

У 2008 р. в Україні вперше відбулося масове зовнішнє оцінювання навчальних досягнень учнів із використанням нової технології, розробленої Українським центром оцінювання якості освіти. І. Вакарчук пише, що оцінювання знань у формі тестування насамперед мало на меті виявити реальний рівень знань випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти та забезпечити рівний і справедливий доступ до навчання у вищих навчальних закладах [9, с.2].

Для детального аналізу ситуації в окремих районах Харківської області та на виконання мети дослідження в процесі роботи були проаналізовані найгірші показники зовнішнього незалежного оцінювання з математики й української мови і літератури.

Щодо проведення державної підсумкової атестації учнів 4, 9, 11 (12)-х класів загальноосвітніх навчальних закладів Харківської області то це є нормативно-обумовлена процедура, яка повинна бути організована органами управління освітою. Відповідно були проаналізовані результати державної підсумкової атестації з української мови і математики випускників 11 класів. Особлива увага була приділена результатам державної підсумкової атестації, що не перевищують 6 балів.

У процесі роботи було також побудовано рейтинги районів за показниками навчальних досягнень учнів.

Наступним кроком став аналіз кадрових показників системи управління освітою Харківської області. Порівняння кількості державних службовців у районних (міських) відділах (управліннях) освіти (РВО (УО) з кількістю дитячого контингенту, який вони обслуговують, доводить, що в області сьогодні відсутня система пропорційного забезпечення їх кадрами. Якщо у районному відділі освіти Балаклійського району, де мешкає 15268 дітей, працює всього 3 державні службовці (на кожного працівника припадає 5089 дітей), то, наприклад, у Барвінківському районі потреби 4118 дітей забезпечують 4 державні службовці - працівники РВО (на кожного працівника припадає 1030 дітей). У місті Ізюм на 7289 дітей працює 8 державних службовців (1 : 911 дітей). Слід підкреслити, що ці державні службовці мають приблизно однакову заробітну плату при обсязі роботи, який відрізняється в 5 разів. Аналогічні приклади можна навести по м. Харкову, де в Жовтневому районі на 7835 представників дитячого контингенту працює 10 державних службовців (1: 784), а у Дзержинському районі відповідно на 20861 дитину - 7 державних службовців (1:2980). Ці матеріали відображені в табл. 1.

Було проаналізовано також освітній рівень начальників районних (міських) відділів (управлінь) освіти. Слід підкреслити, що практично всі вони мають вищу педагогічну освіту і кваліфікацію «учитель». Разом із тим, абсолютна більшість діючих керівників не мають підготовки як менеджер освіти. Із 42 керівників тільки начальник Краснокутського районного відділу освіти має кваліфікацію магістра державного управління і закінчила Харківський регіональний інститут державного управління Національної Академії державного управління при Президентові України (ХарРІ НАДУ) в 2001 році. Начальник Дзержинського управління освіти закінчила магістратуру Харківського Національного економічного університету за спеціальністю «Державна служба», спеціалізація «Адміністративний менеджмент».

Таблиця 1

Кількість державних службовців у районних (міських) відділах (управліннях) освіти Харківської області

Чотири начальники районних відділів (управлінь освіти) закінчили магістратуру при Харківському Національному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди (Московський, Орджонікідзевський, Ленінський, Дергачівський райони) і отримали кваліфікацію магістра за спеціальністю «Управління навчальним закладом».

У процесі роботи проаналізовано також матеріали стосовно призначень начальників районних (міських) відділів (управлінь) освіти за період після Великої Вітчизняної війни. Результати, які ми отримали, свідчать, що динаміка призначень керівних кадрів суттєво погіршилась, а це не може не впливати на якість освіти на регіональному рівні. Особливо ситуація ускладнилась після 2000 р., коли середній період роботи на посаді керівників районних відділів (управлінь) освіти не перевищує 2 років.

Наприклад у Дворічанському районі період роботи керівників районних відділів освіти - 2005-2006, 2006-2008 рр., у Зачепилівському районі - 2002-2003, 2003-2006 рр., 2006 р.- по цей час, в Ізюмському районі 2005-2006, 2006-2008 рр., 2008 р. - по цей час, у Красноградському районі - 2000-2001, 2001-2002, 2002-2004, 2004-2005 рр., 2005 р. - по цей час, у Краснокутському районі 1999-2001, 2001-2003, 2003-2004, 2004-2008 рр., 2008 р. - по цей час, у Лозівському районі - 2000-2001, 2001- 2004, 2004-2005, 2005-2007 рр., 2007 р. - по цей час, у Нововодолазькому районі - 2000-2001, 2001-2002, 2002-2004, 2005-2007 рр., 2007 р. - по цей час, у Комінтернівському районі м. Харкова - 1999-2000, 2000-2002, 2002-2004 рр., 2005 р.- по цей час, у Ленінському районі м. Харкова 1999-2001, 2001-2003 рр. та ін. Аналогічна ситуація склалася й у багатьох інших регіонах України [14, с.160-162].

Зовсім інша тенденція існувала в Харківській області до 2000 року. У Дворічанському районі період роботи керівників районних відділів освіти був такий: 1953-1962, 1966-1972, 1972-1973, 1973-1978, 1978-2005 рр., в Ізюмському районі - 1955-1969, 1969-1991, 1991-1992, 1993-2001 рр., у Красноградському районі - 1983-1986, 1986-2000 рр., у Краснокутському районі - 1945-1956, 1956-1963, 1964-1966, 1966-1975, 1975-1992, 1993-1999 рр., у Лозівському районі - 1961-1982, 1982-1985, 1985-2000 рр., у Нововодолазькому районі - 1946-1956, 1956-1961, 1961-1964, 1964-1979, 1980-2000 рр., у Комінтернівському районі м. Харкова - 1965-1976, 1976-1985, 1986-1999 рр., у Ленінському районі м. Харкова - 1968-1974, 1975-1980, 1980-1985, 1985-1998 рр. та ін. Таким чином, ситуація в області мала переважно стабільний характер.

Відносним винятком можна вважати Зачепилівський район, де тривалий час існує негативна тенденція щодо перебування на посаді керівників районних відділів освіти - 1986-1989, 1989-1990, 1990-1993, 1993-2002, 2002-2003, 2003-2006 рр., 2006 р. - по цей час.

Матеріали щодо призначень начальників районних відділів освіти після 2000 р. корелюються з результатами державної підсумкової атестації і зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень учнів. У табл. 2 наведено райони, де плинність керівників районних відділів (управлінь) освіти має загрозливий для стабільності системи характер, і зафіксовані випадки низької результативності учнів цих районів за деякими напрямами державної підсумкової атестації і зовнішнього незалежного оцінювання. Як наголошувалось вище, при виконанні дослідження до уваги були взяті результати, рейтинг яких є нижчим за середній за даним напрямом. Щодо державної підсумкової атестації, то вивченню підлягали результати від 1 до 6 балів, щодо зовнішнього незалежного оцінювання - результати від 100 до 136 балів.

Таблиця 2

Співвідношення низьких показників ДПА і ЗНО по районах Харківської області, де існує значна плинність керівників РВО (УО)

Непокоїть також той факт, що на посади начальників районних відділів (управлінь) освіти призначаються особи без вищої освіти (Коломацькій район) та без досвіду управління загальноосвітніми навчальними закладами (Балаклійський, Зміївський, Коломацькій, Сахновщинський райони, Ленінський і Московський райони м. Харкова).

Незадовільною є ситуація стосовно підвищенням кваліфікації цієї категорії працівників. Керівники 16 районних відділів (управлінь) освіти Харківської області (38%) зовсім не проходили підвищення кваліфікації як державні службовці.

Підвищили свою кваліфікацію в Харківському регіональному інституті державного управління Національної Академії державного управління при Президентові України - 12 осіб (29%), але переважно це відбувалося у 1999 - 2002 рр. до призначення на керівну посаду. Керівники 5 (12%) районних відділів (управлінь) освіти підвищили кваліфікацію в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти (м. Київ).

Висновки

Таким чином, ситуацію, що склалася з призначенням керівників у системі освіти Харківської області та інших областях України, можна визначити, як кадрову кризу. Серед першочергових заходів щодо виправлення ситуації ми можемо назвати такі:

1. Створення ефективної системи відбору і призначення керівних кадрів в системі освіти.

2. Припинення звільнення кадрів за мотивами, не пов'язаними з їх професійною компетентністю.

3. Заслуховування питання кадрового забезпечення освітньої галузі на колегіях обласних державних адміністрацій - 2 рази на рік.

4. Заслуховування питання кадрового забезпечення системи управління освітою на колегії Міністерства освіти і науки 1 раз на рік із запрошенням заступників голів обласних державних адміністрацій із гуманітарних питань.

5. Розробку комплексної програми стабілізації кадрових процесів у системі управління освітою України.

6. Модернізацію підвищення кваліфікації керівників у відповідності до сучасних вимог.

7. Підготовку керівників до процесів оцінювання якості освіти, ознайомлення їх із відповідним світовим досвідом.

8. Підготовку аналітичних звітів з питань оцінювання якості освіти для посадових осіб органів державного управління і місцевого самоврядування.

9. Створення сучасної системи показників якості освіти і систематичне проведення відповідних моніторингових досліджень.

10. Систематичне формування рейтингу закладів та установ освіти заокремими показниками.

11. Розгляд проблеми запровадження процесів оцінювання якості освіти, як однієї з пріоритетних державно-громадських.

Сьогодні очевидним є той факт, що без послідовної політики щодо призначення державних службовців - керівників освіти районного рівня не можна розраховувати на суттєве поліпшення якості освіти в Харківському регіоні і в країні взагалі.

Перспективи подальших досліджень

До перспективних напрямів досліджень цієї проблематики ми відносимо розробку нової системи кадрової статистики для системи управління загальною середньою освітою в Україні. Нагальним є питання обробки і аналізу результатів державної підсумкової атестації в різних регіонах України і створення єдиної системи підготовки аналітичних матеріалів за цим напрямом.

Важливим аспектом є також багатофакторний аналіз результатів зовнішнього незалежного оцінювання, його доступність широким верствам населення, прийняття на цій основі кваліфікованих управлінських рішень щодо подальшого розвитку освіти.

Глобальною метою є запровадження у практику державного управління і місцевого самоврядування системи роботи з аналітичними матеріалами щодо показників якості освіти, існуючих і перспективних тенденцій щодо надання освітніх послуг населенню, як необхідної умови інноваційного розвитку України.

Література

1. Геєць В.М. Інноваційні перспективи України / Геєць В.М., Семиноженко В.П. - Х: Константа, 2006. - 272 с.

2. Гопкінс Д. Оцінювання для розвитку школи / Гопкінс Д; [Переклад з англ. Галини Вець]. - Л.: Літопис, 2003. - 256 с.

3. Зовнішнє незалежне оцінювання: світовий досвід та український контекст / Укладачі - Подгорна Н.Ю., Русанова Н.О. - Вид-во ХРЦОЯО, 2007. - 39 с.

4. Луговий В.І. Управління освітою: [навч. посібник для слухачів, аспірантів, докторантів спеціальності «Держ. управління.»] / Луговий В.І. - К.: Вид-во УАДУ, 1997. - 302 с.

5. Лукіна Т.О. Державне управління якістю загальної середньої освіти в Україні: [монографія] / Лукіна Т.О. - К.: Вид - во НАДУ, 2004. - 292 с.

6. Лунячек В.Е. Якість освіти в контексті державної кадрової політики // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія. - Зб. статей: Вип. 16. - Ялта: РВВ КГУ, 2007. - Ч.2. - 248 с.

7. Методологічні засади розробки стратегії регіонального розвитку / С.А. Романюк, Н.М. Внукова, Л.О. Лімонова, В.І. Лямець - Х., 2001. - 20 с. - (Препр. ХОДА, ХДЕУ).

8. Оболенський О.Ю. Державна служба: [підручник] / Оболенський О.Ю.- К.: КНЕУ, 2006. - 472 с.

9. Офіційний звіт про проведення зовнішнього незалежного оцінювання знань випускників загальноосвітніх навчальних закладів України у 2008 р. // Вісник «Тестування і моніторинг в освіті» - 2008. - №7-8 (спецвипуск).

10. Регіональна політика: методологія, методи, практика/ НАН України. Інститут регіональних досліджень; Відповід. ред. акад.. НАН України М.І. Долішний. - Львів, 2001. - 700 с.

11. Розвиток людського ресурсу адміністративної реформи в Україні: стан та перспективи / М.І. Мельник (керівник авт. кол.), Ю.В. Бакаєв, Т.Е. Василевська та ін. - К.: Нора - принт, 2002. - С.24-34.

12. Статистичний збірник: Загальноосвітні, позашкільні, дошкільні, професійно-технічні та вищі навчальні заклади (2005-2006 рр.) / Міністерство освіти і науки України. - К.: - 2007 р. - 150 с.

13. Український центр оцінювання якості освіти [Електронний ресурс].

14. Якісна освіта - запорука самореалізації особистості: [наук. видання] / За заг. ред. С.М. Ніколаєнко, В.В. Тесленка. - К.: Пед. преса, 2007. - 176 с.

Размещено на allbest.ru