Управління навчально-методичним процесом підготовки авіаційних фахівців для військово-повітряних сил

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління навчально-методичним процесом підготовки авіаційних фахівців для військово-повітряних сил

Аналіз світових тенденцій розвитку суспільства переконливо свідчить про необхідність перегляду традиційної системи освіти. Управління підготовкою фахівців з вищою освітою та впровадження прогресивних форм організації педагогічного процесу стає головним чинником при підготовці думаючої, творчої людини, яка вміє не тільки швидко адаптуватися в мінливому соціально-професійному середовищі, але і змінювати зовнішні обставини.

Військова освіта є складовою загальнодержавної освіти i реалізує ступеневу систему навчання фахівців для Збройних Сил від початкової військової підготовки до оперативно-стратегiчного рівня та передбачає підвищення кваліфікації (перепідготовки) офіцерського складу різних рівнів і ланок управління.

На теперішній час система військової освіти включає наступну мережу навчальних закладів: Академію Збройних Сил України, Військово-медичну академію України, Харківський військовий університет, 9 військових інститутів, військові інститути, факультети при цивільних ВНЗ, військові інститути, відділення, факультети та кафедри військової підготовки цивільних ВНЗ, військові ліцеї.

За останні десять років військова освіта докорінним чином змінилася. Вона стала більш інтегрованою у загальнодержавну систему освіти. Змінилась безумовно і система управління військовою освітою. Цей процес продовжується. Головний принцип, який повинен діяти у такій перебудові - не нашкодити.

На превеликий жаль повністю уникнути негативних наслідків не вдалось: значно зменшилась кількість відмінників навчання, зменшився загальний середній бал, знизилась ефективність роботи ад'юнктури. З'явились негативні відгуки на випускників з військ. Висновок: виникла нагальна необхідність управляти навчально-методичним процесом.

Комісійні перевірки дали змогу виявити, що в інституті є цілі кафедри, де за п'ять років не видано жодного посібника. З'явились і викладачі, нажаль не тільки молоді, які за останні 5-7 років не написали нічого. Все це загалом стало переконливими чинниками змінювати систему управління саме навчальним процесом.

З точки зори теорії управління керувати творчими процесами не просто. А навчальний процес саме такий і є. Він поєднує дві складові: адміністративну та творчу частини. Таке умовне визначення дозволяє управління навчально-методичним процесом підготовки фахівців формувати у напрямі корекції структури й стилю управління, оптимізації організаційно-управлінських структур, зміни в технології реалізації управлінських функцій, зміни форм і методів контролю, зміцнення акцентів на кінцевий результат. Важливим напрямком роботи в інституті є втілення в навчально-методичний процес принципу “навчатись” замість принципу “навчати”. Тобто мова йде про створення умов для перетворення того, хто навчається, з об'єкта навчання в повноправний суб'єкт навчально-методичного процесу.

В інституті вже накопичений певний досвід з організації управління навчально-методичним процесом при підготовці авіаційних фахівців різного профілю. За останні десять років інститут перебував у стані постійного переформування. Негативним наслідком цього було те, що “за великим забули про маленьке”, тобто вирішення стратегічних питань реформування призвело до відсутності належної уваги до головного - до навчального процесу та тих, хто їм безпосередньо займається. Для інституту, як і для багатьох інших ВНЗ, характерним є старіння з року в рік професорсько-викладацького складу (ПВС). На зміну приходить молодь, але це вже інша категорія викладачів, тому що вона сформувалася в період реформування і це наклало на неї свій відбиток. Для оцінки роботи молодих викладачів треба використовувати зовсім інші, нові оцінки.

В інституті проводяться наукові дослідження з розробки теоретичних основ кваліметрії в вищій військовій школі та їх застосування для оцінки ефективності роботи окремих кафедр і якості підготовки авіаційних фахівців в цілому.

Аналізуючи “Модель підготовки спеціаліста” (рис.1) та визначивши основні компоненти, які впливають на процес формування майбутнього фахівця, можна частково отримати відповіді на питання щодо напрямків вдосконалення управління навчально-методичним процесом.

Рис.1. Модель підготовки фахівця

Основними компонентами підготовки є

1. Робота кафедри по підготовці спеціаліста (РК)

2. Матеріально-технічна база (МТБ);

3. Матеріально-технічне забезпечення (МТЗ);

4. Інформаційне забезпечення (ІЗ).

Оцінка рівня підготовки (РП) спеціаліста повинна включати до себе оцінку всіх складових. Необхідно оцінити внесок кожної складової до загального рівня підготовки (рис. 2).

Рис. 2. Вагові коефіцієнти основних компонент

Основною компонентою у підготовці спеціаліста є робота кафедр. Вага інших компонент оцінюється нижче, але їх сумарна вага порівняна з вагою роботи кафедр Для оцінки загальної картини можливо користуватися методом експертних оцінок .

,

де mi -ваговий коефіцієнт i-ої компоненти;

Рi - об'єм виконання i-ої компоненти.

Коли кожна компонента виконана в повному обсязі, то рівень підготовки буде рівний 1, тобто 100%.

При оцінці повноти або рівня МТБ (табл. 1, рис. 3) розумілося, що сама база також може бути представлена у вигляді окремих компонент зі своєю вагою.

Таблиця 1. Оцінка повноти МТб

Рис. 3. Повнота матеріально-технічної бази

У сучасних умовах при створені МТБ перевага віддається обчислювальній техніці, яка дає можливість найбільш раціональним способом вирішити завдання:

1. Наукових досліджень.

2. Редакційної та методичної роботи.

3. Наочного відображення фізичних процесів.

Таким чином, стан МТБ можна оцінити:

.

Висновок: для формування МТБ нового рівня необхідно якісно інше забезпечення комп'ютерною технікою.

При оцінці повноти або рівня МТЗ (табл. 2, рис. 4) розумілося, що саме забезпечення також може бути представлене у вигляді окремих компонент зі своєю вагою.

Таблиця 2. Оцінка повноти МТЗ

Рис.4. Повнота матеріально-технічного забезпечення

Таким чином, стан МТЗ можна оцінити:

.

Висновок: вкрай низький рівень забезпечення навчального процесу.

При оцінці повноти або рівня ІЗ (табл. 3, рис. 5) розумілося, що ІЗ може бути представлене у вигляді окремих компонент зі своєю вагою.

Таблиця 3. Оцінка повноти ІЗ

Рис.5. Повнота інформаційного забезпечення

Таким чином, стан ІЗ можна оцінити:

.

Робота кафедри також може бути представлена в вигляді окремих компонент зі своєю вагою та зі своїм об'ємом (табл. 4-8).

Кожна з компонент залежить від наявності ПВС і його кваліфікації, МТБ, МТЗ, ІЗ і дуже важливого фактора, як резерв часу.

Таблиця 4. Методична робота.

Непродуктивні витрати часу досягають 50% і більше, що пов'язано з використанням ПВС не за призначенням.

Таблиця 5. Навчальна робота.

Непродуктивні витрати часу на заняттях відсутні.

Таблиця 6. Наукова робота.

Непродуктивні витрати часу досягають 50% і більше.

Таблиця 7. Редакційно-видавнича робота.

Непродуктивні витрати часу досягають 50%.

У підсумку за кафедру (табл. 8, рис. 6) маємо наступні показники:

Таблиця 8. Оцінка роботи кафедри

Рис.6. Оцінка роботи кафедри

Взагалі робота кафедри може бути оцінена:

Висновок: взагалі при достатньо гарній навчальній роботі кафедри, методичну роботу можливо враховувати тільки задовільною, а наукову й редакційно-видавничу незадовільною у зв'язку з непродуктивними витратами часу, слабкими МТБ, МТЗ та ІЗ.

Раніше було відмічено, але не було враховано кваліфікацію ПВС (табл. 9, рис.7).

Таблиця 9. Склад ПВС

Рис.7. Склад ПВС

Висновок: взагалі ПВС можна признати кваліфікованим при оптимальному співвідношенні досвідчених (55%) та молодих (25%) викладачів. Однак, число викладачів, які пройшли стажування у військових частинах та на заводах авіаційної промисловості вкрай мале.

У підсумку маємо наступні показники рівня підготовки спеціаліста (табл. 10, рис. 8):

Таблиця 10. Загальний рівень підготовки спеціаліста

Рис.8. Оцінка роботи кафедри

Висновок: взагалі рівень підготовки спеціаліста можна враховувати задовільним.

Дана методика оцінки рівня підготовки спеціаліста не може повністю охоплювати всі напрямки діяльності ВНЗ але основні вона охоплює. Методика була покладена в основу управління навчальним процесом в інституті і дозволила на основі детального аналізу визначити шляхи підвищення рівня підготовки випускника і за останні два роки отримати в цьому напрямку деякі позитивні результати (рис. 9, 10).

Основними шляхами підвищення рівня підготовки в інституті є:

1. Вдосконалення МТБ і у першу чергу комп'ютерне забезпечення.

2. Усунення “інформаційного голоду”.

3. Зменшення непродуктивних витрат часу.

4. Стажування і заводські практики ПВС.

5. Покрашення МТЗ у всіх сферах.

Рис.9. Зведені дані щодо успішності курсантів

Рисунок 10. Кількість випускників з золотою медаллю, дипломом з відзнакою та захистів дисертаційних робіт в період з 1997 по 2002 рр.

Література

навчальний військовий методичний

1.Біжан І.В. Проблеми та шляхи удосконалення професіоналізації військових фахівців // Наука і оборона.-2000.-№4.-С. 24-28.

2.Лусс Е.Я. Актуальні проблеми педагогіки вищої військової школи.- Харків: ХВУ, 2001.-256 с.

Размещено на Allbest.ru