Дизайн та освіта: проблеми і перспективи творчого діалогу

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Дизайн та освіта: проблеми і перспективи творчого діалогу

Пономарьова Г.Ф.

Постановка проблеми. Творчість, як психологічна й педагогічна категорія останнім часом стала об'єктом особливої уваги з огляду на суспільно-політичні процеси, які відбуваються в Україні. Держава обрала шлях інтеграції до європейського співтовариства й поставила за мету забезпечення відповідності професійної підготовки фахівців з вищою освітою світовим стандартам. Критичний аналіз якості підготовки майбутніх педагогічних працівників виявив, що серед них недостатньо подані такі, які б оцінили професійні якості педагога з погляду умінь та готовності творчої мистецької діяльності.

Проблема, яка розглядається у статті, полягає у тому, що усвідомлена в останні роки необхідність реформування змісту підготовки педагогічних працівників поки що немає чітко визначених шляхів та засобів її вирішення.

Аналіз Розвиток художньої творчості студентів - майбутніх учителів - ми вважаємо необхідною складовою їх професійно-практичної підготовки. Правильно організована робота вищого навчального закладу педагогічного профілю у даному напрямі повинна зробити учителя поєднуваною ланкою між свідомістю школяра та культурою суспільства.

Ознайомлення з кращими творами мистецтва може відбуватись у будь-якому віці, чого не можна сказати про розвиток умінь творчо мислити, передавати емоції та почуття в художніх образах, втілюючи свій творчий задум у малюнках, ліпленні, композиціях. Сензетивний період розвитку таких умінь припадає на шкільний вік, коли діяльність учня триває під контролем та керівництвом учителя. Характер, який вона матиме у цей час, надалі визначатиме напрями розвитку особистості. Розвиток творчості й опанування прийомів та способів творчої діяльності у молодшому шкільному віці збагачує їх мислення і почуття, сприяє виявленню особистісно-ціннісного ставлення до дійсності та мистецтва, формує потребу в руховому самовдосконаленні. Одним із видів творчої діяльності, якому можна навчити учня середньої школи, є дизайн, який нині запроваджено у роботу закладів освіти як навчальний предмет.

Постановка завдання. Метою статті є аналіз можливостей вищого педагогічного закладу освіти щодо розв'язання проблеми розвитку у студентів - майбутніх педагогів - практичної художньої творчості засобами мистецтва.

Виклад основного матеріалу. Відомо, що проблема повноцінного використання дизайну в художньому вихованні школярів не є новою. Зарубіжний досвід останніх десятиліть вказує на особливу увагу до цього виду мистецтва, а в окремих країнах (Японія, Велика Британія) ця проблема поставлена в ранг державної політики. У 80-х роках значна кількість вітчизняних науковців повною мірою погоджувалися з правомірністю того, що саме дизайн спроможний ефективно вирішувати завдання зближення школи з естетичною культурою сучасності. Дизайн має змогу повністю розкрити складну взаємодію мистецтва і техніки, формувати естетичне ставлення до дійсності.

За висловом Г. Шевченка, запровадження дизайнерської культури в національну систему освіти надає реальні можливості наблизитися до розв'язання проблеми перетворення предмета «Образотворче мистецтво» з «рудимента сучасної освіти в його головне завдання розширення контактності людини, її діалогу з навколишнім світом: минулим і теперішнім в ім'я майбутнього» [1].

Вадою вітчизняної художньої педагогіки є те, що вона мало враховує фактор майбутнього. Молодь частіше ознайомлюють з мистецтвом минулого, щонайменше - сучасного. Якщо ставити перед художньою освітою завдання забезпечення націотворчої функції, то, на переконання В. Шпільчака, в навчанні має бути прогностичний елемент.[7] Насамперед, це передбачає ознайомлення з такими напрямами художньої діяльності, що найповніше виражають цю ідею. Саме дизайн, уводячи в художню сферу новий досвід, здійснюючи переоцінку цінностей і висуваючи нові проблеми, сприяє вирішенню цього питання.

Так, автор комплексу підручників з «Художньої праці» для початкової школи В. Тименко, зосереджує свою увагу на проектній діяльності дітей як здатності реалізовувати здібності особистості. Повноцінне включення матеріалу про дизайн дозволяє гармонійно поєднувати різні види художньої діяльності: зображувальну, декоративну та конструктивну.

Розробляючи структурну систему спарених занять, В. Тименко виділяє словесне, колірно-графічне і предметно виражене образотворення як складові компоненти методу художнього проектування і конструювання. Враховуючи «сенсибельність» (від лат. «чуттєвість») семилітніх дітей, їхню особливу чутливість до зовнішніх впливів, автор відзначає властивий для цього віку прийом «перевтілення» у ціннісні для них предмети і явища довкілля або уособлення в них. З погляду автора, це професійний прийом художників, поетів, майстрів декоративно-прикладного мистецтва, дизайну. «Прагнення до художнього пізнання, до ототожнення з довкіллям, уособлення його семилітніми дітьми видно неозброєним оком: з великого аркуша вирізають дрібну деталь посередині, занурюють пензлики до дна в будь-якому посуді, до дна розмивають акварельки тощо. Вони входять почуттями в предмет через композиційний центр і набувають його специфіки, сутності («чим глибше, тим краще»). Ось чому В. Тименко пропонує таким учням подавати інформацію спочатку в художніх образах і поступово трансформувати до понять словесних [4-6].

У день художньої праці на першому занятті з образотворчого мистецтва пропонується навчати дітей розробляти художні проекти з опорою на поліфонічні сенсорні подразники. На другому занятті з художньої праці відбувається конструювання виробів з різних пластичних матеріалів на основі самостійно розробленого проекту. Отже, за висловом В.Тименка, розум дітей «виявляється на кінчиках пальців».

Відомо, що у створенні навчальних посібників для дітей спостерігаються такі підходи, як тенденція до абстракції, пов'язана з виробленням логічного погляду на основі дібраних матеріалів та приведенням цих матеріалів у системний зв'язок, і тенденція до унаочнення, яка , на відміну від першої, сприяє живому сприйманню та розумінню об'єктів і їх внутрішніх відношень. Прихильники формування понять через абстракцію відстоюють абстрактно-логічний підхід до навчання, ігноруючи всякі вияви наочно-образного, інтуїтивного у поясненні математичних, лінгвістичних або природничих понять. Це породжує так званий лівопівкульний ухил пізнавальної діяльності. Лівопівкульним підходом до пояснення довкілля формується технократичний світогляд.

У змістовому забезпеченні української початкової школи у багатьох випадках ще зберігається абстрактно-логічний підхід до навчання.

Проте для розуміння довкілля і формування на цій основі гуманістичного світогляду потрібний ще й правопівкульний підхід. Прихильники тенденції унаочнення, розкриваючи потенціал правої півкулі (художньо-образної), надмірно захоплюються наочно-інтуїтивним підходом, що негативно позначається на точності і логічній довершеності формування наукових понять.

Надмірне захоплення ілюстративним унаочненням призводить до поверховості знань. Ось чому в доборі змісту навчальних підручників і посібників важливо влучно поєднувати унаочнення й абстракцію, словесну і сенсорну інформацію.

Навчання на основі взаємодоповнюваності словесно - понятійного і художньо-образного мислення японські вчені називають когнітивно-візуальним. Перевага когнітивної функції візуалізації над ілюстративною виявляється у тому, що вона забезпечує підхід до ще не вирішеної проблеми, до ще не сформованого поняття, а ілюстративна - забезпечує використання образних моделей уже вирішеної проблеми, усвідомленого поняття, тобто, когнітивна візуалізація передує ілюстративній. Визначальними рисами когнітивно-візуального підходу є:

використання вчення про колір, вплив поєднаних кольорів на когнітивні процеси (сприймання, пам'ять, мислення, інтуїцію),оскільки колірна візуалізація підсилює сприймання, запам'ятовування, обдумування навчальної інформації (порівняно з чорно - білими текстами),

різноманітність способів когнітивної візуалізації: когнітивно-графічний малюнок, завдання - загадка, комплексні когнітивно-візуальні завдання, когнітивно-візуальна мультиплікація тощо.

Когнітивно-графічні малюнки «оживляють» абстрактну інформацію, підключають для її обробки обидві півкулі головного мозку: праву (образну) і ліву (понятійну). освіта творчість візуальний

Когнітивно-візуальний підхід у формуванні лінгвістичних, математичних, природничих понять дає позитивні наслідки:

зникає лівопівкульний ухил пізнавальної діяльності, активізується могутній потенціал правої півкулі мозку для переробки і засвоєння абстрактної інформації з різних предметів, підсилюється емоційно - мотиваційний компонент навчання. На такому підґрунті базується запропонована В.Тименком технологія заснована на ідеях розвивального навчання - «дизайн-освіта», яка дійсно спроможна забезпечити формування творчої особистості, здатної до конструктивного перетворення довкілля на засадах взаємодоповнюваності краси і доцільності.

Заслуговує на увагу експеримент лабораторії дизайну Вознесенської міської станції юних техніків Миколаївської області, метою якого було вивчення можливостей залучення до дизайнерської культури учнів з урахуванням специфіки роботи позашкільних закладів, а також створення ефективних методик викладання художнього конструювання. Наприклад, в авіамодельному гуртку розглядався дизайн у літакобудуванні й експлуатації повітряних лайнерів. На заняттях гуртка залучення до дизайну відбувалось у процесі ознайомлення з еволюцією «Форда». У радіогуртку велику увагу приділяли композиції та кольоровому вирішенню панелі приладів. У всіх технічних гуртках дітей ознайомлювали з поняттям інженерної психології на прикладі розбору причин аварій транспортних засобів: літаків, кораблів, автомобілів. Ознайомлення з антропометрією розпочиналося з виготовлення «мультенів» (маленьких моделей людей із пінопласту або паперу) для перевірки комфортабельності та зручності управління. Дитячу фантазію стимулювали футуропроекти та роботи в стилі «арт» [2].

1999 року з метою реалізації програми безперервної дизайн-освіти в Миколаївському педагогічному інституті був апробований експериментальний спецкурс «Дизайнерська культура як компонент загальної культури сучасної людини», в якому пропонувалась організаційно-методична система формування дизайнерської культури за новітніми методиками.

Ми розуміємо дизайн як такий тип діяльності, що синтезує технічну та гуманітарну культуру на проектній основі й спрямований на організацію гармонійного предметного середовища. Так, В. Тасалов визначив цю нову проектну культуру як «універсум художньо-формоутворювальної трансформації людиною всіх планів свого буття, в якому усуваються фундаментальні протиріччя між здатністю об'єктивної гармонії світу й безупинністю його науково-технічних змін» [3].

Нині дизайн фактично проникає у всі сфери життя розвинутих країн. Він став неодмінним компонентом масової та елітарної культури, його вважають творчістю майбутнього. Вітчизняний дизайн, на жаль, відстає від світового, досі не посідаючи належного йому місця в системі художньої культури. Так склалося, що протягом десятиліть у школі молодь отримувала однобічну і досить бідну в художньому аспекті освіту. Як результат, у системі шкільної освіти предмету «Образотворче мистецтво» відводилася другорядна роль. Перші обнадійливі зміни в цьому питанні спостерігалися наприкінці 80-х - початку 90-х рр. Були створені нові шкільні програми, що характеризувалися національним змістом і передбачали широке ознайомлення учнів з різними видами художньої діяльності. Однак успіхи були незначними. На тлі економічної скрути та деформації суспільного життя ще гострішою ставала проблема відчуженості естетичних ідеалів молоді від офіційної культури.

Програма фахової підготовки майбутніх учителів у Харківському гуманітарно-педагогічному інституті передбачає вивчення комплексу спеціальних дисциплін та отримання додаткової кваліфікації “Керівник гуртка образотворчого мистецтва”. До них належать “Малюнок і живопис”, “Скульптура і пластична анатомія”, “Композиція”, “Декоративно-прикладне мистецтво”, “Історія мистецтва”, “Методика навчання образотворчого мистецтва”. Навчання за цією кваліфікацією передбачає переважно практичну роботу, у ході якої здобуваються потрібні уміння, навички, опановуються прийоми дизайнерського мистецтва.

Відповідно до сучасних тенденцій у галузі естетичного виховання студентської молоді, викладання «Образотворчого мистецтва та художньої праці з методикою» в Харківському гуманітарно-педагогічному інституті орієнтується на опанування майбутніми вчителями дизайнерськими знаннями і навичками.

Навчальний курс «Образотворче мистецтво та художня праця з методикою викладання» побудований на підставі органічної внутрішньої інтеграції основ образотворчої грамоти, педагогічного малюнка, інтерпретації творів мистецтва та методики викладання предмета в початковій школі. Авторська програма цього курсу охоплює широке коло навчальних і виховних завдань, які реалізуються засобами мистецтва й передбачає практичну художньо-творчу діяльність студентів, яка сприяє формуванню особистісно-ціннісного ставлення до дійсності та мистецтва, розвиває естетичну свідомість, загальнокультурну й художню компетентність майбутніх педагогів, їхню здатність до самореалізації, потребу в духовному самовдосконаленні. У програмі значне місце відводиться дизайну, проблемам запровадження національної дизайн-освіти в систему підготовки учнів.

У процесі викладання основ інтер'єру та сучасної експозиції студенти набувають знань щодо естетичного оформлення класних кімнат та виставок дитячої творчості. Вивчення цієї навчальної дисципліни забезпечує на сучасному рівні стійкі навички з ілюстрування навчального матеріалу будь-якого предмета, грамотного ознайомлення дітей з основами біодизайну, тобто використання форм, забарвлення, принципів пересування тварин, птахів, риб, комах при створенні людиною архітектурних споруд, приладів тощо. У творчій діяльності широко застосовуються технічні прийоми з паперопластики, моделювання форми з маси пап'є-маше, ліплення із пластиліну та пластичної маси «солоне тісто», проводяться експерименти з використання нетрадиційних матеріалів щодо створення образів. Велика увага надається проблемі опанування студентами основами композиції й засобами її гармонізації. Усвідомлення цих категорій здійснюється на підґрунті складання ритмічних композицій зі стилізованих природних форм, активному вивченні традиційного народного вжиткового мистецтва.

Дизайнерська діяльність студентів Харківського гуманітарно-педагогічного інституту повною мірою реалізовується під час підготовки ними індивідуальних творчих проектів. Відповідно до вимог проектної технології навчання розвиток і становлення проектної технології має багаторічну історію, але, на жаль, у вітчизняній системі освіти використовується ще замало. На наш погляд, головна ідея проектної технології (створення умов для самовираження студента через творчу або дослідницьку діяльність) є співзвучною з атмосферою та загальною метою діяльності Харківського гуманітарно-педагогічного інституту. Ми переконані, що підготувати майбутнього вчителя до навчально-виховної роботи з розкриття учням загальнолюдських естетичних ідеалів можна лише через творчу практичну діяльність, у ході якої вони торкаються прекрасного.

Висновки та перспективи подальших досліджень

І практичні результати вже є. Творчі роботи студентів Харківського гуманітарно-педагогічного інституту, що виконані в техніці малярства, декоративного розпису, художньої вишивки та ткацтва постійно експонуються на виставках міста, області, регіону.

Готуючи майбутніх учителів до педагогічної діяльності, ми вчимо їх реально застосовувати проектні підходи до освіти, як колись це зробили у виробництві піонери дизайну - теоретики та практики предметної творчості.

Література

Взаимодействие и интеграция искусств в полихудожественном развитии школьников: рекомендации к разработке комплексных программ по искусству для школ и внешкольных занятий / Под ред. Г. Шевченко, Б. Юсова. - Луганск, 1990. - С. 50.

Максименко О. Дизайнерська освіта - педагогічна культура - діти. // Мистецтво та освіта, 2005. - № 3. - С. 16.

Тасалов В. Теория дизайна и проектная культура // Техническая эстетика. - 1991. - № 7. - С. 10.

Тименко В. Методика викладання художньої праці у 2 класі. - К.: Спалах, 2000. - С. 3.

Тименко В. Методика викладання художньої праці у 3 класі. - К.: Спалах, 1999. - С. 3-4.

Тименко В. Методика викладання художньої праці у 4 класі. - К.: Спалах, 2000. - С. 3.

Шпільчак В. Дизайн в українській школі: проблеми та перспективи // Мистецтво та освіта, 2000. - № 3. - С. 3.

Размещено на Allbest.ru