Чи потрібна професійна підготовка у початковій школі (до історії питання)

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Чи потрібна професійна підготовка у початковій школі (до історії питання)

Попельнюх О.І.

Постановка проблеми. Сучасний поступ у розбудові національної державності України вимагає не тільки пошук нових підходів і шляхів розвитку усіх сфер суспільного життя, але й виваженого та поміркованого ставлення до історичного досвіду та надбань нашого народу. Стосується це і (чи насамперед) освіти, національної педагогічної думки, її історії та традицій. Сучасні освітні технології, як зазначив І.А.Зязюн, передбачають і визначають важливі суспільно-державні завдання початкової ланки ступеневої освіти - школи, одним з яких є “долання відчуженості від праці, що дозволяє прилучити молоде покоління до трудового життя” [1, с.30].

Постановка завдання. Мета даної статті полягає в тому, щоб з'ясувати та проаналізувати, як ставилась до завдань школи українська педагогіка ХІХ ст., зокрема відомий просвітник України М.О. Корф. Бо, як писав історик педагогіки В.В. Успенський, “...неможливо зрозуміти ані змісту сучасної освіти, ані її послідовності та плану, ані організації навчальних закладів, коли не знати історії всього цього” ХІХ [7, с.20].

Нові історичні реалії ІІ пол. ХІХ ст. (Маніфест 1861 р. про скасування кріпосного права, розвиток капіталістичних відносин, організація земств та ін.) потребували нових підходів до усіх сфер громадського життя в Російській імперії. Одним з нагальних питань цього процесу було створення нової педагогічної науки, необхідність улаштування народної школи на нових засадах. Організатором і засновником такої школи був відомий просвітник, педагог і громадський діяч М.О. Корф (1834-1883), який працював в Україні.

Як і багато з його сучасників, М.О. Корф брав активну участь в обговоренні питання про характер народної школи. Особливо велику увагу він приділяв предмету та меті навчання у початковій школі. Нова школа (як вважав не тільки М.О. Корф, а й багато інших прогресивних педагогів - його сучасників) мала визначитись і щодо професійної підготовки учнів. Представники різних класів та прошарків по-різному підходили до вирішення цього питання. Реакційно настроєні діячі освіти прагнули надати народній школі виключно ремісничого характеру. М.О. Корф, як і всі прогресивні громадські діячі та педагоги, палко боронив принцип загальноосвітності початкової школи. Цьому важливому питанню він присвятив чимало статей та виступів.

У своїй фундаментальній праці „Русская начальная школа” він писав: „...народне училище не готує ремісників чи землеробів, а виховує людей, і тому повинно повідомляти не спеціальну, а загальну початкову освіту, потрібну будь-якій людині, на яку б дорогу її не закинула доля” [1, с.58]. Попри те, що земська початкова школа була школою сільською і навчала дітей селян, вона не повинна ставитись до них зневажливо, ґрунтуючись на становищі селянства та його бідності. Метою школи, на думку педагога, повинен бути всебічний розвиток особистості, вона має дати дітям елементарні знання з основних наук: „Ви бачите перед собою селянського хлопчика, нечесаного та невмитого, у брудному кожушку, і вам так і здається, що ви бачите перед собою майбутнього хлібороба, пастуха, тесляра і т.д. Але хто дав вам право дивитись на нього такими очима? Ви маєте бачити в ньому людину і не маєте права позбавляти його тих відомостей, що необхідні у житті кожній людині” [1, с.199].

М.О. Корф негативно ставився до введення в програму школи вивчення ремесел. На його думку, це призведе до зниження якості навчання, оскільки доведеться вводити додаткові уроки з ремесла, зменшуючи і без того невелику програму з загальноосвітніх предметів. Пріоритетом початкової школи повинно стати навчання дітей письму, читанню, арифметиці. Це переконання просвітника базувалось на вивченні ним педагогічної спадщини відомих діячів освіти західноєвропейських держав. Як доказ своєї позиції, він наводить досвід Песталоцці, який потерпів невдачу у поєднанні ремісничого навчання з елементарною освітою. В статті „Нова небезпека для народної школи” він пише: „Скрізь, де початкову школу прагнули злити з ремісничою, скрізь доводилось жертвувати чи освітньою програмою на користь ремісничої, чи, навпаки, вважати освіту вторинним завданням початкової освіти” [2, с.2,3]. Корф пише, що не бачив у Швейцарії, батьківщині Песталоцці, школи, де б поєднувалось навчання грамоті з навчанням ремеслу. Такий досвід поєднання потерпів невдачу, наприклад, і в Одесі. Успіхів у ремеслі там немає ніяких, оскільки не виховано жодного майстра і дуже мало умілих робітників.

Педагог піддає критиці рекомендації Комісії з технічної освіти, яка, посилаючись на досвід Данії, рекомендує заняття ремеслами в позакласний час. Але ж у Данії учні навчаються не ремеслу, а продуктивній ручній роботі, різним дрібним виробам. З іншого боку постає питання, хто буде викладати ремесло у школі: майстри під наглядом вчителів чи додатково підготовлені вчителі. Як одне, так і друге потребує додаткових фінансових витрат, що неприпустимо при мізерних можливостях як земств, так і сільських громад, які теж частково фінансували школи. Кошти були настільки невеликими, що їх ледве вистачало на чорнило, крейду та ремонт старих книжок. Годі було і говорити про дорогі верстаки та начиння, а також про обладнання ними спеціальної кімнати, котрої теж не було в школі.

Недоцільність навчання ремеслу у позакласний час пов'язана і з віковими особливостями дітей. Адже для вивчення ремесла потрібні фізичні сили та час. І учень, „шість годин просидівши у школі, настільки стомиться, що не бажано було б ... забирати 2 години на навчання ремеслу” [1, с.233]. Таке фізичне навантаження відіб'ється на здоров'ї дітей, тому що це робота, яка потребує напруження зору при поганому освітленні (запропонувати кращого немає змоги). І повертатися дітям взимку по темноті додому теж незручно. Та і якому ремеслу, що давало б заробіток, можна навчити дитину за три зими таких занять. Можна лише досягти „... виховання його естетичних почуттів, вправності її маніпуляцій” [2, с.5].

Піклується М.О. Корф і про вчителя. Для нього ці додаткові заняття будуть надмірним навантаженням. „...Невже у вчителя дістане сили, катуючи цілий день свої нерви викладанням у трьох класах одночасно ?..Коли знайде учитель час на підготовку до уроків наступного дня, на перевірку учнівських робіт, на самоосвіту?” [2, с.6].

Педагог пише, що і учням потрібно мати вільний час, особливо взимку, адже влітку вони працюють, допомагають батькам. Дозвілля дітям потрібне для домашнього читання, підготовки уроків, формування свідомого ставлення до книги.

Недоцільним вважає просвітник і введення в програму школи сільського господарства. Викладати агрономію теж нікому, та й діти не зрозуміють такого викладання, отже і користі воно не принесе. У статті „Сільськогосподарська та реміснича освіта народу” він зазначає „...не вистачить часу за чотири місяці у рік, протягом трьох учбових зим, довести читання, письмо та лічбу до значення засобів для подальшої освіти і в той же час викладати спеціальний предмет дітям” [2, с.20]. Хоча, звісно, М.О. Корф не заперечує користі для дітей саме знань з сільського господарства, агрономії. Тому він підтримує рішення Комісії зі складання проекту положення про нижчі сільськогосподарські школи, створеної при Вільному Економічному Товаристві. Комісія радила „обмежитись повідомленням в народній школі необхідних відомостей з сільського господарства „попутно”, при викладанні інших предметів” [2, с.20].

Прикладом такого підходу може стати написана М.О. Корфом книга для читання „Наш друг”, у якій багато текстів присвячені саме сільськогосподарській тематиці [3]. У нотатках для викладаючих (вступі) педагог аргументує свою позицію стосовно призначення книги. Він пише: „...будь-якій спеціальні освіті повинна передувати загальна;...початкове навчання має справу з загальною освітою, а не спеціальною” [3, с. ХІ].

Хоча, по правді кажучи, книга для читання „Наш друг” з цієї точки зору оцінювалась неоднозначно. Так, наприклад, С.І. Миропольський, який також відстоював загальноосвітнє завдання народної школи, піддавав її критиці за надмірну утилітарність. В статті „В чём наша задача” він писав: „...барон Корф наповнює свою „книгу для читання” рецептами з різних галузей сільського господарства, зовсім нехтуючи загальноосвітньою задачею школи” [5, с. 18].

Відстоюючи загальноосвітній характер початкової школи, М.О. Корф, разом з тим, позитивно ставився до уведення в її програму з метою гармонійного розвитку особистості дитини роботи в шкільній майстерні. Хоча він зазнає, що це питання дуже мало розроблене не тільки в Росії, але й в Західній Європі, незважаючи на те, що до нього звертались Коменський, Лок, Руссо, Песталоціі.

Просвітник вважав, що школа повинна „настільки знайомити дітей з ремеслами, щоб досягались педагогічні вимоги до гармонії розвитку та виховання і щоб діти розвивались відповідно до майбутнього їх практичного життя” [5, с. 6].

Головне завдання шкільних майстерень, за його переконанням, залишається педагогічним. Тому потрібно вилучати всі вироби, які, даючи замало вихованню та розвитку, мали б лише економічне значення. На підтвердження своєї позиції М.О. Корф наводить приклад шкіл Західної Європи, які на досвіді встигли впевнитись в доцільності роботи в майстерні 2 уроки на день (по півгодини кожний). Заняття дітей в майстернях доповнює і продовжує на практиці вивчення предметів шкільного курсу. В статті „Педагогически - ремесленные мастерские при элементарной школе” він пише: „...при улаштуванні педагогічно-ремісничої майстерні потрібно розташовувати роботи в ній...у такому порядку, щоб ознайомленню з предметом в майстерні передувало вивчення його у класі” [4, с.16]. Дотримання цих принципів дасть змогу виховати людей, які будуть підготовлені до життя.

Висновки та перспективи останніх досліджень

Ґрунтуючись на сказаному вище, можна зробити висновок, що М.О. Корф, як і більшість прогресивних вітчизняних педагогів та просвітників, палко боронив загальноосвітню спрямованість народної початкової школи. Він вважав, що школа повинна забезпечувати всебічний і гармонічний розвиток дітей. Цьому мають сприяти педагогічно-ремісничі майстерні, заняття в яких повинні доповнювати освітні предмети. Тільки школа, що створена на таких засадах, може виконати своє завдання - підготувати дітей до майбутнього самостійного життя. Отже, М.О. Корф був одним з фундаторів того підмурку, на якому побудована сучасна початкова школа, метою якої є всебічний та гармонійний розвиток дитини.

Знання історії питання трудового навчання у школі, яку можна вважати складовою поетапної, багатоступеневої професійної освіти (згадаймо, що донедавна повна назва середньої школи була “середня загальноосвітня трудова політехнічна школа”) його завдань на різних етапах можуть бути корисними тим педагогам), які працюють вчителями трудового навчання та у профільних класах загальноосвітніх шкіл.

Література

1. Зязюн І.А. Світоглядна парадигма освіти // Проблеми інженерно-педагогічної освіти. Збірник наукових праць. Випуск 5. Х., УІПА, 2003. - С.24-30.

2 Корф Н.А. Русская начальная школа. Руководство для земских гласных и учителей сельских школ.- СПб., 1872.- 363 с.

3. Корф Н.А. Наши педагогические вопросы.- М., 1882.- 410 с.

4. Корф Н.А. Наш друг. Книга для чтения в школе и дома и руководство к начальному обучению родному языку.- СПб., 1871.- 396 с.

5. Корф Н.А. Педагогически - ремесленные мастерские при элементарной школе // Русская мысль.- 1883.- №3.- С. 1-23.

Миропольский С.И. В чём наша задача // Наша начальная школа.-1873.- № 1.- С. 3-46. професійний школа корф

Очерки по истории педагогических учений / Сост. В.в. Успенский и др. - М,. 1991. - 230с.

Размещено на Allbest.ru