Теоретичні засади формування етико-правової культури майбутнього вчителя: історичний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Відображуючи характер епохи, інтереси тих чи інших класів, етико-правова культура набувала нових характеристик, наповнювалась новим змістом. На сучасному етапі удосконалюються умови підготовки майбутнього вчителя, здатного в своїй практичній діяльності здійснювати етико-правове виховання учнів.

Постановка завдання. Мета статті полягає в аналізі теорії правового виховання, дослідження питань формування етико-правової культури з історичної точки зору.

Осмислюючи проблему формування етико-правової культури, спираємось на такі ключові поняття як особистість, етика, мораль, право, етична та правова культура, загальнолюдські цінності, спосіб життя. Розглянемо ці поняття:

- особистість - морально орієнтована людина, здатна покласти на себе правову відповідальність за свої дії, що прагне до моральної самооцінки і самовдосконалення;

- етика - наука про моральні сторони життя людини, яка ввібрала в себе історичний досвід моральної культури багатьох поколінь, особливості етичних традицій, народної педагогіки;

- мораль - обумовлена життєвим досвідом поколінь сукупність норм, принципів і ідеалів, що визначають ціннісні основи серед людей, які сприймаються нами як особистісні вподобання;

- право - система загальнообов'язкових, формально визначених, встановлених правил поведінки, таких, що охороняються державою, регулюють спільні відносини, виражають міру свободи й справедливості;

- етична культура - сформованість і гуманістична спрямованість ціннісних орієнтацій, духовних потреб і методів поведінки, основою яких є служіння людині, прогресу;

- правова культура - система усвідомлених, професійно необхідних правових знань, умінь і навичок, які визначають здатність до правового мислення і забезпечують правову практику і ефективність правовиховної роботи з учнями;

- загальнолюдські цінності - гуманістичні норми загальнолюдської моралі, в основі яких лежать переконання в безмежності можливостей людини; її здатність до удосконалення свободи й гідності особистості в соціальному житті;

- спосіб життя - стійкі норми індивідуального життя і діяльності особистості, що характеризують особливості її поведінки, спілкування, моральний зв'язок між способом дії і мислення, зорієнтовані на моральні цінності.

Норми загальнолюдської моралі та права покликані регулювати поведінку людей, виразити направленість повсякденного людського спілкування, орієнтувати людину на доброзичливість, ввічливість повагу і чуйність по відношенню до інших, співчуття і допомогу по відношенню до слабшого, вияв великодушності, порядності, благородства, дотримання етичних норм, поняття, зміст і сутність етичного обов'язку, правової відповідальності. Вони не допускають зради, боягузництва, віроломства, зарозумілості, грубості, засуджуючи їх як зло.

Школі сьогодні потрібен висококваліфікований учитель в сфері правового виховання учнів. Він повинен досконало володіти основами права, методикою виявлення причин і умов, що спонукають до прояву правопорушень серед учнів; аналізувати рівень їх моральної і правової свідомості; формувати правове мислення, етичну та правову культуру; формувати відповідні норми етико-правової поведінки особистості.

Щоб краще зрозуміти сучасний стан проблеми формування етико-правової культури майбутнього вчителя, ми надаємо особливого значення аналізу теорії етико-правового виховання. Цим питанням значну увагу в своїх працях приділяли А.В. Луначарський, Н.К. Крупська, В.О. Сухомлинський, А.С. Макаренко та інші.

Розробка теорії і практики етико-правової педагогічної освіти розпочата ще в 20 роки минулого століття. В дослідженнях С.І. Гусєва, Т.К. Маркарьяна, Г.С. Прозорова, М.П. Соколова, С.М. Фрідмана зроблені перші спроби професійного вивчення особливостей педагогічної праці, пропонуються різноманітні програми підготовки майбутнього вчителя.

Середина ХХ століття ознаменована появою праць, котрі розглядають питання підготовки вчителя до правового виховання учнів з використанням етико-правових норм, досліджуються можливості педагогічної практики у підготовці вчителя, серйозна увага приділяється нормативній системі педагогічної праці, яка регулює відносини учителя з іншими учасниками навчально-виховного процесу. В цей час з'являються перші праці, що узагальнюють досвід викладання педагогічної етики в педагогічних навчальних закладах, розглядаються питання виховання в учителя почуття професійної честі (З. Кейліна, Л. Кривинський, Л. Мшивеладзе, І. Ніколаєв та інші).

Видатні педагоги минулого С.Т. Шацький та П.П. Блонський виділяли провідні якості учителя, які спрямовані на вміння свідомо орієнтуватись в явищах політичного й економічного життя; знання і володіння основами свого предмету; знання вікових особливостей своїх учнів, їх світогляду, мислення, інтересів, життєвого досвіду, повагу до інших. Вони вимагали від вчителя етично-правових вчинків по відношенню до учнів, вірного вибору етико-правових методів впливу на їх виховання.

Особливий вклад в розробку проблеми підготовки вчителя до етико-правового виховання учнів зробив А.С. Макаренко. На прикладах життя колективів колонії ім. М. Горького і комуни ім. Дзержинського ним блискуче було розв'язано проблему правового виховання правопорушників, вказані шляхи вирішення питань взаємовідносин педагога й учня, розвитку активності й самостійності учнів під керівництвом активної діяльності вчителя. Видатний педагог теоретично і практично розв'язав проблему активізації етико-правового виховання шляхом залучення до суспільної праці, формування колективу, дисципліну і через власний приклад вихователя [1].

Продовжувачем передової педагогічної думки був В.О. Сухомлинський. Особливу актуальність для теорії етико-правового виховання набули його слова про те, що „... чим краще стає життя, чим більше цінностей побутового характеру і духовної культури надається в розпорядження молодого покоління, ... тим важче виховувати, тим більше зростає відповідальність, причетних до виховання” [2]. Він говорив, що хорошим учителем може бути хороший вихователь. І як попередження вчителям, які займаються правовим вихованням, звучать його слова про те, що працюючи з „важковиховуваними” не повинно бути місця образам, приниженню людської гідності.

Прояв гуманізму вчителя В.О. Сухомлинський бачив в його вмінні бачити і розвивати в дітях все найкраще через виховання в них позитивних якостей, бо пороки зникають швидше, коли їх місце в душі дитини займає гідність.

Період 60-80 років минулого століття характеризується появою різноманітних досліджень з питань професійного становлення особистості учителя. В дослідженнях цього періоду розглядаються різноманітні аспекти професійно-педагогічної підготовки майбутнього учителя, її структурні елементи, а також сукупність професійно значущих якостей особистості педагога. В цей час були закладені теоретичні основи етичного та правового виховання і етико-правової культури особистості в працях: С. Алексєєва, К. Бєльського, В. Головченко, І. Гранкіна, В. Кудрявцева, Г. Мурашкіна, П. Недбайло, В. Обухова, В. Сальнікова, В. Струтинського, Л. Суворова, Л. Явича та інших.

Значне місце у дослідженнях етичної культури належить І.І. Чернокозову, який у своїх працях розкрив зміст етичної і моральної культури в педагогічному розумінні, їх сутність. Автор розкрив аспекти педагогічної діяльності, які потребують морального регулювання через принципи правової культури, обґрунтував поняття морально-педагогічної норми як відображення і форму регулювання протиріч в педагогічній діяльності, ввів критерії педагогічної моралі як нормативної системи, через сукупність норм етико-правових відносин, розкрив зміст педагогічної моралі.

На нашу думку, для розвитку етико-правової культури вчителя має значущість розроблений автором Кодекс професійної етики учителя, який є теоретичною формою впровадження нормативної системи педагогічної моралі в практику, включає принципи педагогічної моралі, котрі є найбільш загальними вимогами, що вказують на головні напрями етико-правових відносин і норми педагогічної моралі, які пропонують модель поведінки вчителя в типових для педагогічної діяльності ситуаціях і обставинах [3].

Формування правової культури майбутнього вчителя, підготовки його до етико-правового виховання наприкінці ХХ століття присвячені праці Васильєвої М.П., Левітана К.М., Саломаткіна А.С., Яковлєва Н.М.

Разом з тим питання формування етико-правової культури майбутнього вчителя в процесі його підготовки у навчальному закладі є недостатньо розробленим. В педагогічних працях дослідники ні в теоретичному, ні в експериментальному плані не ставили собі за мету дослідити питання про правовиховні можливості конкретних навчальних дисциплін у підвищенні етико-правової культури майбутнього вчителя, про створення педагогічних умов для розвитку практичних умінь і навичок етико-правового виховання, про виявлення показників рівня сформованості етико-правової культури майбутніх вчителів, їх професійної (етико-правової, деонтологічної) готовності до діяльності з питань правового виховання учнів.

Можна констатувати, що питання формування етико-правової культури, підготовки вчителя до здійснення правого виховання учнів ще не знайшли відповідного висвітлення в педагогічній теорії. Необхідність розробки формування етико-правої культури майбутнього вчителя, його підготовка до правого виховання учнів продиктовані вимогами сьогодення.

Педагог повинен бути зразком високої моральної і правової культури по відношенню до учнів, батьків, з колегами, з громадянами. Правова культура педагога вбирає в себе позитивні погляди, установки, які покладені в основу соціально значущих вчинків особистості.

Формування етико-правової культури студентів - складний процес, на який впливають найрізноманітніші фактори: суспільні умови розвитку особистості, ступінь її соціальної зрілості і активності, психологічна налаштованість, особистісні якості, характер і зміст соціальних протиріч.

Навчання в університеті формує у майбутнього вчителя усвідомлене відношення до правових цінностей, почуття поваги до закону, та є посиланням до подальшого розвитку у студентів етико-правових норм, необхідною умовою формування ціннісно-правої орієнтації на правомірність соціально значущої поведінки.

Складовими етико-правої культури майбутнього учителя є: культурне середовище, правова інформація, що формує правові знання, індивідуальна правосвідомість, етико-правова діяльність. Розглянемо їх.

Студент педагогічного вузу, який включається в колектив, набуває і розширює свої знання і світогляд, все більше залучається до правової культури суспільства. Він засвоює норми і цінності і здобуває певну ціннісно-правову орієнтацію. В першу чергу ці досягнення пояснюються отриманням інформації про етику, мораль, право, етико-правові відносини шляхом особистої участі в соціально-правовій діяльності колективу.

В мотивації соціально значущої правової поведінки студентів цінності правового культурного комплексу діють через формування інформації про сукупність своїх прав і обов'язків, способах їх реалізації, потреби до психолого-педагогічної готовності до правового виховання, впевненості в доцільності соціально значущої етико-правої поведінки через сформованість соціально-психологічних якостей студентів.

Майбутній учитель повинен бути налаштованим на отримання конкретної етико-правової інформації, впевнений в тому, що вона необхідна для його педагогічної роботи. В цьому випадку отриманні знання будуть сприяти бажанням студента займатись правовихованням і удосконаленням своїх моральних і правових якостей.

Наступним елементом етико-правової культури майбутнього учителя є індивідуальна правосвідомість. Структура правосвідомості включає: правові інтереси, соціально значущі мотиви і цілі правоохоронної діяльності, правові установки.

Теоретична модель правосвідомості етико-правової поведінки:

1. Макаренко А.С. Вибрані педагогічні твори. - К.: Рад. шк., 1947. - С.81-100.

2. Сухомлинський В.О. Педагогический коллектив средней школы. - М.: Учпедгиз, 1958. - С.143.

3. Чернокозов И.И. Профессиональная етика учителя. Книга для учителей. - 2-е изд., перераб. и доп. - К.: Рад. шк., 1988. - С.216-221.