Проблеми переходу системи військової освіти на двоциклову підготовку військових фахівців тактичного рівня

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми переходу системи військової освіти на двоциклову підготовку військових фахівців тактичного рівня

Стасєв Ю.В., Челпанов О.С.,

Комишан А.І., Хударковський К.І.

Анотація

У статті розглядаються структура та система двоциклової підготовки військових фахівців тактичного рівня за умов запровадження принципів Болонської декларації до освітнього процесу вищої військової школи України.

Аннотация

В статье рассматриваются структура и система двухцикловой подготовки военных специалистов тактического уровня при условии внедрения принципов Болонской декларации в образовательный процесс высшей военной школы Украины.

Annotation

The structure and dicyclic training system of the military specialists of tactical level in condition of application of the principles Bologna declaration in educational process of High Military School of Ukraine have been considerate in this article.

Постановка проблеми. Стратегічні завдання реформування вищої школи України сьогодні вирішуються з урахуванням принципів Болонського процесу, під яким прийнято вважати процес створення країнами Європи єдиного освітньо-наукового простору. Болонський процес має безпосереднє відношення і до вищої військової школи України, оскільки підготовка військових фахівців інтегрована до державної системи вищої освіти України. Освітній процес у вищих військових навчальних закладах (ВВНЗ) організовується у відповідності до Закону України “Про вищу освіту”, в якому для вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України встановлені ті ж самі освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти, що й для вищих навчальних закладів України. Тому дослідження ймовірних напрямків і методології запровадження принципів Болонського процесу до освітнього процесу вищої військової школи України є актуальною науковою проблемою, що має важливе практичне значення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. При входженні вищої освіти України до Болонського процесу не виключено, що і вищі військові навчальні заклади Міністерства оборони України перейдуть на двоциклову підготовку військових фахівців, оскільки вся вища освіта в Україні інтегрована до загальнодержавної системи. [1; 2].

Суть принципу Болонського процесу - “введення двоциклового навчання й прийняття системи прозорих і порівнюваних ступенів вищої освіти” у загальних рисах викладена в [1-4] стосовно підготовки фахівців у цивільних вищих навчальних закладах, стосовно ж підготовки військових фахівців у вищих військових навчальних закладах у [5-6].

Постановка завдання. Одним з принципів Болонського процесу, що має безпосереднє відношення до підготовки військових фахівців для Збройних Сил України, є принцип введення двоциклового навчання у вищій військовій школі. У зв'язку з цим, у статті поставлено завдання розкрити і обґрунтувати методи організації підготовки військових фахівців тактичного рівня в умовах двоциклового навчання з урахуванням особливостей освітнього процесу у вищій військовій школі України порівняно з цивільними вищими навчальними закладами та використанням досвіду підготовки офіцерських кадрів різних кваліфікацій у вищих військових навчальних закладах держави.

Виклад основного матеріалу. Для розкриття проблеми введення двоциклової підготовки військових фахівців доцільно назвати суттєві відмінності організації освітнього процесу у вищій військовій школі порівняно з вищою школою України. До них належать такі.

Перше. Перелік напрямів, спеціальностей і спеціалізацій підготовки військових фахівців встановлюється не постановами Кабінету Міністрів України, а спільним наказом Міністра оборони України і Міністра освіти і науки України.

Друге. Чисельність підготовки військових фахівців за спеціальностями і спеціалізаціями для кожного ВВНЗ визначається державним кадровим замовленням.

Третє. У Міністерстві оборони України неможливе дублювання підготовки військових фахівців з одних і тих самих спеціалізацій спеціальностей у різних ВВНЗ.

Четверте. Підготовка військових фахівців у ВВНЗ Міністерства оборони України здійснюється на конкретні посади у військах та інших структурах Збройних Сил України, найменування яких вказується в освітньо-кваліфікаційних характеристиках випускників і навчальних планах.

Вищеназвані особливості системи підготовки військових фахівців надають ВВНЗ великі можливості в організації навчально-виховного процесу в контексті змісту і методів військово-професійної діяльності випускників у військах та інших структурах Збройних Сил на первинних офіцерських посадах.

Слід особливо відмітити, що підготовка військових фахівців у ВВНЗ на конкретні посади (за належної організації освітнього процесу) не призводить до пониження їх наукового кругозору. Чітка конкретизація цільових настанов щодо підготовки військових фахівців на конкретні посади дозволяє кафедрам ВВНЗ відбирати з обсягу наукових знань, що постійно збільшується, саме ті з них, які “притягуючись” до основного стрижня військово-професійної підготовки, забезпечують випускнику тривалу перспективу творчого і службового зростання, можливість переходу з однієї сфери діяльності до іншої в рамках одержаної у ВВНЗ спеціальності і спеціалізації. У цьому випадку вдається забезпечити поєднання широкопрофільної наукової підготовки курсантів із освоєнням ними спеціалізованих знань і набуття умінь щодо їх використання в процесі майбутньої військово-професійної діяльності після закінчення навчання у ВВНЗ.

З іншого боку, спрямованість навчання курсантів в контексті їх майбутньої військово-професійної діяльності стимулює кафедри ВВНЗ на проведення досліджень саме в тих предметно-наукових галузях, що безпосередньо пов'язані зі змістом тих навчальних дисциплін, які викладаються ними. В результаті створюються умови для успішного розв'язання важливої проблеми органічного поєднання навчальної та наукової діяльності як науково-педагогічних працівників, так і курсантів ВВНЗ.

На сьогодні у вищих військових навчальних закладах Міністерства оборони України третього та четвертого рівнів акредитації військові фахівці готуються за багатоступеневою системою освіти - за трьома освітньо-кваліфікаційними рівнями та трьома видами військових кваліфікацій. Структура цієї підготовки наведена на рис. 1^* Підготовка військових фахівців медичного профілю в Українській військово-медичній академії у цій статті не розглядається..

Підготовка військових фахівців з освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр і спеціаліст здійснюється у Харківському університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, чотирьох військових інститутах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів України.

На відміну від студентів вищих навчальних закладів України курсанти ВВНЗ після одержання диплому бакалавра згідно контракту, який заключили з ними, зобов'язані продовжити навчання у тих же самих ВВНЗ за встановленими спеціальностями і спеціалізаціяими відповідних спеціальностей підготовки. Курсанти, які одержали освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра, не підготовлені до військової-професійної діяльності у військах та інших структурах Збройних Сил України. На випускному курсі після державної атестації курсанти одержують військово-спеціальну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень “спеціаліст” і військову кваліфікацію “спеціаліст, офіцер військового управління тактичного рівня” (наприклад, інженер-радіотехнік, офіцер військового управління тактичного рівня). Випускник направляється у війська для військово-професійної діяльності на первинних офіцерських посадах тактичного рівня.

Після набуття достатнього досвіду військово-професійної діяльності у військах офіцери, які мають вищу військово-спеціальну освіту, можуть поступати на навчання до Національної академії оборони України строком на 1 рік. Випускники академії одержують освітньо-кваліфікаційний рівень магістра, військову кваліфікацію “магістр військового управління, офіцер військового управління оперативно-тактичного рівня”, вищу військову оперативно-тактичну освіту і направляються у війська та інші структури Збройних Сил України на посади оперативно-тактичного рівня.

Офіцери, які мають вищу військову оперативно-тактичну освіту, досягли значних успіхів у військово-професійній діяльності на встановлених посадах, можуть вступити до Національної академії оборони України із строком навчання 1 рік. Після завершення навчання в академії офіцери одержують військову кваліфікацію “магістр військового управління, офіцер державного військового управління”, вищу військову оперативно-стратегічну освіту і призначаються у війська та інші структури Збройних Сил України на відповідні посади.

Якщо в Україні буде введена двоциклова підготовка військових фахівців тактичного рівня у повній відповідності до принципів Болонського процесу, то її структура повинна мати вигляд, наведений на рис. 2 В статті не розглядаються питання навчання у ад'юнктурі.

Ця структура заснована на двох ключових положеннях:

- замість чинних освітньо-кваліфікаційних рівнів (бакалавр; спеціаліст, магістр) вводяться два вчених (академічних) ступеня (бакалавр, магістр);

- крім вчених (академічних) ступенів вводяться два професійних визнання.

Сьогодні поки що, найменування професійних визнань військових фахівців нормативно в Україні не визначені. Тому у подальшому викладі під професійними визнаннями військових фахівців ми будемо мати на увазі такі військові кваліфікації:

- бакалавр, офіцер військового управління тактичного рівня;

- магістр, офіцер військового управління тактичного рівня.

Виходячи з вищевикладених пропозицій, система двоциклової підготовки військових фахівців може бути представлена у вигляді, наведеному на рис. 3.

військовий болонський школа тактичний

Суть цієї системи полягає в наступному.

Перше. На першому циклі навчання готуються у ВВНЗ за встановленими спеціальностями і спеціалізаціями. Після державної атестації на 4 курсі вони одержують вчений (академічний) ступінь бакалавра і військову кваліфікацію “бакалавр, офіцер військового управління тактичного рівня”, їм присвоюється первинне офіцерське звання і більшість з них направляється у війська на посади згідно з державним кадровим замовленням.

Друге. Решта (менша частина) офіцерів як слухачі продовжує навчання у ВВНЗ на другому циклі для підготовки до професійної діяльності на посадах, на яких виконання службових функцій і типових задач діяльності вимагає від військових фахівців наукових, інноваційних знань, а також спеціальних умінь. Після державної атестації слухачам присвоюється вчений (академічний) ступінь магістра і військова кваліфікація магістра, офіцера військового управління тактичного рівня і вони направляються у війська та інші структури Збройних Сил України.

Третє. Офіцери, які після 4 курсу були направлені у війська, через декілька років військово-професійної діяльності у військах повинні мати право на навчання у ВВНЗ на другому циклі для одержання вченого (академічного) ступеня магістра і військової кваліфікації магістра, офіцера військового управління тактичного рівня, здебільшого в системі заочного або дистанційного навчання.

Зрозуміло, що розглянута структура двоциклової підготовки військових фахівців у ВВНЗ навряд чи буде введена в практику, оскільки вона вимагає значних матеріальних витрат, передбачає навчання на 5 курсі слухачів, які мають офіцерське звання.

На рис. 4 наведений другий варіант системи двоциклової підготовки військових фахівців у ВВНЗ, який дещо відрізняється від розглянутого вище.

Суть цього варіанту двоциклової підготовки військових фахівців у ВВНЗ полягає у наступному.

Перше. Курсанти, згідно з державним кадровим замовленням уже починаючи з першого семестру навчання, діляться на дві групи. Перша (найчисельніша) група курсантів навчається за програмами підготовки військових фахівців з вченим (академічним) ступенем бакалавр і професійним визнанням “бакалавр, офіцер військового управління тактичного рівня”. Ця група курсантів комплектується навчальними відділеннями, кожне з яких відповідає встановленому державному кадровому замовленню за спеціальностями і спеціалізаціями відповідних спеціальностей.

Після завершення першого циклу навчання і державної атестації курсантам присвоюється первинне офіцерське звання, вони направляються у війська на посади для виконання службових функцій і типових задач діяльності, до яких вони готувалися у ВВНЗ.

Друге. Друга група курсантів (менша за чисельністю порівняно з першою) навчається у ВВНЗ за програмами підготовки бакалаврів за встановленими напрямами. Після завершення першого циклу навчання і державної атестації курсантам присвоюється вчений (академічний) ступінь бакалавра за напрямом, вони продовжують навчання на 5 курсі за програмами підготовки магістрів за встановленими спеціальностями і спеціалізаціями. Після державної атестації їм присвоюється вчений (академічний) ступінь магістра, військова кваліфікація магістра, офіцера військового управління тактичного рівня і первинне офіцерське звання, вони направляються у війська та інші структури Збройних Сил України на посади (передбачені державним кадровим замовленням), на яких виконання службових функцій і типових задач діяльності вимагає від військових фахівців великих наукових, інноваційних знань і спеціальних умінь, визначених у відповідних освітньо-кваліфікаційних характеристиках.

Третє. Курсанти, які закінчили ВВНЗ тільки на першому циклі навчання, повинні мати право на вступ до ВВНЗ (після декількох років служби у військах) на другий цикл навчання для одержання вченого (академічного) ступеня магістра і військової кваліфікації магістра, офіцера військового управління тактичного рівня. Підготовку таких військових фахівців у ВВНЗ доцільно здійснювати за заочною та дистанційною формами навчання.

В існуючій системі військової освіти всі випускники, які закінчили ВВНЗ за однієї і тієї ж самій спеціалізації і з одним і тим самим освітньо-кваліфікаційним рівнем “спеціаліст” підготовлені для виконання службових обов'язків на будь-якій посаді, визначеній навчальним планом.

В системі двоциклового навчання первинні офіцерські посади, на які будуть призначатися випускники ВВНЗ, мають бути визначені окремо для бакалаврів і окремо для магістрів.

Тому виникає необхідність у науковому обґрунтуванні переліку посад у військах та інших структурах Збройних Сил України, на які повинні готуватися військові фахівці з військовою кваліфікацією бакалавр, офіцер військового управління тактичного рівня, і окремо - з військовою кваліфікацією магістра, офіцер військового управління тактичного рівня. Сказане повною мірою відноситься і до визначення найменування спеціальностей і спеціалізацій відповідних спеціальностей підготовки цих двох різних категорій військових фахівців, до розробки відповідних освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників ВВНЗ і освітньо-професійних програм підготовки.

Методологічною основою розробки вищевказаних нормативних документів можуть служити моделі діяльності військових фахівців на різних посадах у військах та інших структурах Збройних Сил України. На основі вивчення і аналізу цих моделей діяльності можливо визначити перелік посад, на які мають призначатися випускники ВВНЗ з військовою кваліфікацією “бакалавр, офіцер військового управління тактичного рівня” і, окремо, - з військовою кваліфікацією “магістр, офіцер військового управління тактичного рівня”.

На основі переліку посад повинні розроблятися відповідні освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників ВВНЗ і освітньо-професійні програми підготовки.

Під моделлю військового фахівця у контексті проблеми, що розглядається, слід розуміти сукупність виконуваних службових функцій, взаємопов'язаних типових завдань діяльності та уміння виконувати обов'язки на обійманій посаді у стандартній та непередбачуваній ситуаціях.

Модель діяльності військового фахівця на посаді призначення після випуску з ВВНЗ повинна бути адекватною (максимально відповідати реальній військово-професійній діяльності офіцера) та динамічною (відображати зміни, які відбуваються у сфері озброєння, способах його бойового застосування та умовах функціонування видів і родів військ).

Вимоги адекватності та динамічності моделі діяльності військового фахівця можуть бути виконані, якщо при її розробці використовуються принципи емпіричності, безпосередності, повноти відображення та аналізу, прогностичності.

Принцип емпіричності передбачає вивчення діяльності військового фахівця на конкретній посаді не тільки за інструкціями, настановами та іншими документами, які регламентують різноманітні складові діяльності, але й на основі експертного опитування військовослужбовців. Експертне опитування дозволяє отримати достовірні фактичні дані з професійно значимого переліку питань, які визначають структуру та зміст військово-професійної діяльності військового фахівця на посаді призначення станом на період часу, що визначається.

Принцип безпосередності передбачає вивчення діяльності військового фахівця, обробку та аналіз результатів цього вивчення без проміжних етапів та проміжних ланок, що виключає можливості втрати та перекручувань інформації, яка отримана.

Принцип повноти відображення та аналізу передбачає вивчення діяльності військового фахівця з усіх сторін, щоб жодна з рис, яка характеризує діяльність офіцера на обійманій посаді, не залишилася поза аналізом.

Принцип прогностичності враховує прогрес науки і техніки, розвиток відповідних родів військ Збройних Сил України. Дотримання цього принципу дозволяє розробити модель діяльності військового фахівця з позицій не тільки сьогодення, але й з урахуванням прогностичних даних розвитку цієї діяльності у найближчій перспективі, що викликана змінами, які відбуваються в оснащенні військ новими і модернізованими зразками озброєння та військової техніки, способами їх бойового застосування, змінами умов функціонування Збройних Сил України у зв'язку з їх реформуванням.

Необхідно відзначити, що розроблювані моделі діяльності мають бути максимально адекватними до реальних моделей діяльності військових фахівців на відповідних посадах у військах та інших структурах Збройних Сил України, що комплектуються випускниками ВВНЗ, які одержали підготовку за конкретними військовими кваліфікаціями, спеціальностями і спеціалізаціями спеціальностей. Відомо, що професійна активність офіцера, результати його діяльності залежать не тільки від рівня його теоретичної і практичної підготовки, отриманої у ВВНЗ, але й від ступеня відповідності змісту цієї підготовки змісту виконуваних посадових обов'язків у військах або інших структурах Збройних Сил України. Саме тому періодично необхідно оновлювати моделі діяльності військових фахівців, які були покладені в основу змісту галузевих стандартів вищої освіти. Оновлення моделей діяльності військових фахівців дозволяє розробити стандарти вищої освіти, які найбільш повно відповідають вимогам щодо підготовки курсантів у ВВНЗ, умовам функціонування різних структур Збройних Сил України, які змінюються, та завданням, що вирішуються.

При розробці моделі діяльності військового фахівця необхідно спиратися на вимоги до структури освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників ВВНЗ та освітньо-професійних програм підготовки, які викладені у наказі Міністерства освіти України від 31.07.98 р. № 285.

Виходячи з цих вимог стосовно вищої військової школи, модель діяльності військового фахівця повинна включати такі ключові положення, як:

- службові функції, які виконує військовий фахівець;

- типові задачі діяльності військового фахівця;

- уміння з кожної типової задачі діяльності військового фахівця;

- види і класи типових задач діяльності військового фахівця;

- види умінь та рівні сформованості умінь згідно з типовими задачами діяльності військового фахівця.

Структура діяльності військових фахівців схематично може бути представлена у вигляді, наведеному на рис. 5.

Моделі діяльності військових фахівців повинні розроблятися науковими групами у складі замовників на підготовку фахівців і висококваліфікованих науково-педагогічних працівників вищих військових навчальних закладів, які мають великий досвід підготовки військових фахівців для відповідних родів військ (спеціальних військ) та інших структур Збройних Сил України. Кожна наукова група повинна розробляти модель діяльності на рівні однієї спеціальності і моделі діяльності на рівні всіх спеціалізацій цієї спеціальності. Тому до складу наукової групи повинні входити науково-педагогічні працівники усіх ВВНЗ, що готують військових фахівців з однієї і тієї ж самої спеціальності та спеціалізацій спеціальності.

Модель діяльності військового фахівця на рівні спеціальності повинна розроблятися і затверджуватися разом з моделями діяльності військових фахівців на рівні всіх спеціалізацій, які входять до спеціальності. Тільки у цьому випадку можливо розробити науково обґрунтований зміст освітньо-кваліфікаційної характеристики фахівця з конкретної спеціальності і пов'язані з нею освітньо-кваліфікаційні характеристики з усіх спеціалізацій конкретної спеціальності. Сказане повною мірою стосується й розробки освітньо-професійної програми із спеціальності, яка змістовно і логічно пов'язана з освітньо-професійними програмами підготовки за спеціалізаціями конкретної спеціальності.

Висновки

При двоцикловому навчанні у відповідності до принципів Болонського процесу підготовка курсантів у бакалавраті за напрямами виключається і буде здійснюватися безпосередньо за спеціальностями та спеціалізаціями спеціальностей.

Двоциклове навчання буде здійснюватися в умовах кредитно-модульної системи організації навчально-виховного процесу і рейтингування результатів освітньої діяльності курсантів та слухачів ВВНЗ. Перехід до двоциклової підготовки військових фахівців (як і цивільних фахівців) потребуватиме диверсифікації методології і методики навчання. При підготовці бакалаврів будуть превалювати методи, спрямовані на набуття курсантами знань, обсяг і зміст яких доводиться до них науково-педагогічними працівниками на навчальних заняттях і в рекомендованій навчальній літературі з дисциплін, що вивчаються. У магістратурі важлива роль має відводитися самостійному опануванню курсантами (слухачами) нових наукових знань з використанням методів, характерних для діяльності ад'юнктів першого та другого років підготовки.

Перспективи подальших досліджень. Перехід до двоциклової підготовки військових фахівців потребує проведення системних наукових досліджень з усього комплексу взаємопов'язаних проблем, починаючи з розробки методів складання галузевих стандартів вищої освіти і стандартів вищої освіти вищих військових навчальних закладів та методології їх реалізації в освітньому процесі ВВНЗ. Ці дослідження мають проводитися під керівництвом Департаменту військової освіти і науки Міністерства оборони України в кожному ВВНЗ в залежності від конкретних задач з підготовки військових фахівців за спеціальностями та спеціалізаціями у тісному контакті з військами та іншими структурами Збройних Сил України, для яких здійснюється підготовка військових фахівців у ВВНЗ.

Наукові дослідження з проблем двоциклового навчання, як і з проблем кредитно-модульної системи організації навчально-виховного процесу, вищі військові навчальні заклади повинні проводити у тісному співробітництві з цивільними вищими навчальними закладами України.

Література

1. Болонський процес у фактах і документах / Упорядники М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук, В.В. Грубінко, І.І. Бабин. Київ - Тернопіль: ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2003. - 52 с.

2. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (документи і матеріали 2003 - 2004 рр.)/ За ред. В.Г. Кременя. - Київ -Тернопіль: ТДПУ, 2004. - 147 с.

3. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. - К.: ІВЦ “Політехніка”, 2003. - 200 с.

4. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес. // Освіта України. - №60 - 61, 10 серпня 2004 р.

5. Ягупов В.В., Кортенко В.А. Актуальні проблеми підготовки військових фахівців у контексті європейської інтеграції системи вищої освіти. svistulya@rambler.ru.

6. Інтеграція освітніх систем України і Європи: Навчально-методичний посібник // В.К. Медведєв, Ю.В. Стасєв, С.В. Залкін, О.С. Челпанов, К.І. Хударковський, А.І. Комишан / За ред. В.К.Медведєва. Харківський університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, - Харків, 2005. 124 с.

Размещено на Allbest.ru