Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методи навчання студентів із вадами зору за напрямком інженерно-педагогічної підготовки

Тулашвілі Ю.Й.

Анотація

У статті розглянуто методичні засади професійного становлення студентів із глибокими вадами зору. Дано характеристику методик викладання комп'ютерних технологій для людей із вадами зору.

Аннотация

В статье рассмотрены методические принципы профессионального становления инвалидов по зрению. Дана характеристика методов преподавания компьютерных технологий для людей с недостатками зрения.

Abstract

In the article methodical principles of the professional becoming of students are considered with the deep defects of sight. Description of methods of teaching of computers technologies is given for blind people

Постановка проблеми. Інваліди із зору почувають себе відкинутими суспільством. Вони не можуть навчатися зі своїми однолітками у звичайних школах і мусять їздити за десятки, а інколи навіть і сотні кілометрів для того, щоб здобути освіту в спеціалізованих школах для сліпих. По закінченні цих навчальних закладів перед ними постає найсерйозніша проблема - що робити далі, де знайти роботу, існувати на пенсію держави чи отримувати достойну платню та бути активним членом суспільства, тобто співпадає проблема їх професійного становлення й соціалізації в сьогоднішньому суспільстві.

Як розв'язується основна проблема людей з вадами зору - їх соціалізація та професійне становлення в українському суспільстві? Наведемо лише один приклад, з якого все стане цілком зрозумілим. За даними Волинського УТОС лише близько 19% інвалідів є працевлаштованими. Діапазон сфери зайнятості інвалідів із зору досить обмежений: вчитель, оператор комп'ютерного набору, юристи, масажисти, музиканти (складає 3%) та робочі низької кваліфікації (16%). Аналогічний стан спостерігається і в межах всієї країни. Відсутність у інвалідів зору професійної освіти негативно впливає на процес їхньої соціалізації.

Складність професійного становлення інвалідів пов'язана з проблематичністю отримання такої професійної освіти, яка б повною мірою сприяла виявленню їх фізичних і психофізіологічних можливостей. На жаль, більшість людей з вадами зору часто опускають у безнадії руки, бо їх не беруть на роботу, мотивуючи це найчастіше тим, що вони не мають відповідної освіти (сьогодні переважно вищої) і кваліфікації, щоб працювати в тій чи іншій сфері - в установі або на підприємстві. Це прикра реальність сьогодення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема повноцінного включення інвалідів із зору в суспільне життя визначається у тифлопсихології та тифлопедагогіці як проблема соціальної адаптації та інтеграції. Актуальність проблеми соціально-соціологічної адаптації інвалідів зору визначається, насамперед, місцем незрячої людини в соціальному середовищі, тією обставиною, що всі інваліди зору можуть бути включені в життя суспільства не тільки як соціально-повноправні, але й творчо активні його члени [1].

Проблеми взаємодії з середовищем, особливості адаптації, особистісного розвитку сліпих та слабозорих людей у своїх роботах розглядали О.Г. Литвак, М.І. Земцова, В.П. Єрмаков, Б.І Коваленко, Ю.О. Кулагін, П. Вілей, К. Бюрклен, А.І. Суславічус, Є.П. Синьова, Т.П. Свиридюк та інші. Сліпота накладає відбиток безпосередньо на пізнавальний процес, на особистісні позиції людини, її активність та стосунки з соціальним оточенням.

Постановка завдання. Який же вихід із ситуації, що склалася? Він полягає в активній співпраці робітників соціальної сфери, викладачів професійних навчальних закладів та викладачів вищої школи з інвалідами із зору, починаючи вже з навчального процесу у спеціальних школах для сліпих. Чи можлива така співпраця без допомоги та координації зі сторони держави? Можна сміливо відповісти - ні. На аматорській основі не завжди вдається сприяти широкому залученню активної частини людей з вадами зору до процесу професіоналізації.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до статті 2 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” інвалідом вважається особа зі стійким розладом функцій організму, обумовленим захворюванням, наслідком травм або вроджених дефектів, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності соціального захисту й допомоги. У поняття “інвалідність” входять як медичні, так і правові та соціальні критерії, що характеризують втрату працездатності. Поняття “працездатність” є базовим поняттям. Праця є джерелом матеріальних благ, але в той же час вона необхідна для духовного, соціального розвитку, усвідомлення причетності до колективу. Позбавляючи можливості інваліда працювати, ми тим самим позбавляємо його можливості почувати себе членами соціуму, що пізніше може призвести до серйозних психічних розладів [2].

Законодавство про працю інвалідів проголошує, що інваліди для реалізації творчих і виробничих потреб, з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, одержують право працювати на підприємствах зі звичайними умовами праці а також займатися індивідуальною або іншою трудовою діяльністю, що не заборонена законом.

У реальних умовах сьогодення в Україні навіть підприємства, що входять до складу УТОС, не спроможні повною мірою задовольнити бажаючих працювати. Для можливості працевлаштування на підприємствах зі звичайними умовами праці інваліди не завжди володіють відповідною кваліфікацією, що стає основною причиною для відмови їм у працевлаштуванні.

Отримання відповідної освіти і кваліфікації для того, щоб у подальшому працювати в тій чи іншій сфері, в установі чи на підприємстві для інвалідів із зору сьогодні є досить проблематичним. Основна причина полягає у складності доступу до освітніх послуг, які сьогодні в Україні значною частиною надаються на комерційній основі. Де взяти кошти на навчання родині, що все життя піклується про свою рідну дитину, яка не може (переважно з причини хвороби) бачити світло, оточуючих, навіть рідні обличчя. Вступити на держане замовлення в навчальний заклад, склавши іспит або тестування, є проблематичним внаслідок отримання освіти в умовах спеціальної школи. Це вдається лише обдарованим і дуже талановитим, які, безумовно, є серед інвалідів зору, але їх дуже мало. У цьому випадку єдиним гарантом професіоналізації інвалідів стає держава. Розв'язання соціального завдання у напрямку створення регіональних центрів професіоналізації інвалідів повинно вирішити цю проблему.

Сьогодні в Україні набувається досвід застосування інформаційних комп'ютерних технологій (ІКТ) для розв'язання завдання соціалізації інвалідів зору з подальшою їх професіоналізацією. Досвід навчально-реабілітаційної комп'ютерної школи для інвалідів громадського об'єднання “Вікно в Світ” [3], регіонального центру освіти для інвалідів НМАУ (м. Днепропетровськ), лабораторії допоміжних технологій Луцького державного технічного університету показує, що розвиток здібностей та формування активної мотивації до набуття знань, умінь та навичок із застосуванням ІКТ, як правило, призводить до утворення стійкої спрямованості в інвалідів зору на застосування ІКТ як у власному житті, так і в подальшій трудовій діяльності.

Основною передумовою для подальшого професійного становлення осіб з вадами зору є можливість отримання такої освіти, яка відповідала б їх інтересам і нахилам. Тоді їх внесок у суспільне життя буде значно вищим, ніж за звичайних умов.

В Луцькому державному технічному університеті накопичується досвід навчання людей з вадами зору за спеціальністю «Професійне навчання. Комп'ютерні технології в управлінні та навчанні». Навчання студентів-інвалідів відбувається із застосуванням принципу інтеграції їх у академічні групи студентів. Це сприяє активізації процесу соціальної адаптації й формує у них активну позицію у суспільстві.

Процес оволодіння обраною спеціальністю, відповідно до навчальної програми, розпочинається з вивчення дисциплін соціально-гуманітарного циклу, фундаментальних та загально-технічних дисциплін, дисциплін професійної підготовки. Професійна ж підготовка сучасного інженера-педагога значною мірою залежить від володіння ним поряд з психолого-педагогічними, інженерно-технічними знаннями, знаннями та умінням використовувати сучасні інформаційні засоби й у тому числі ІКТ.

Серед головних ознак професійної майстерності інженера-педагога слід відзначити такі:

· глибоке знання свого предмета, широка ерудиція;

· уміння встановлювати правильні взаємостосунки зі студентами, організовувати й спрямовувати їхню навчальну діяльність;

· уміння планувати і здійснювати педагогічний вплив;

· володіння ефективними засобами передачі студентам знань і умінь.

Набуття високого рівня педагогічної майстерності - процес тривалий і складний. З огляду на це, неабияке значення для професіоналізації людей з вадами зору має використання поряд з традиційними методами навчання нових інноваційних, які б були ефективнішими при поданні і засвоєнні того чи іншого виду матеріалу.

Оскільки студенти з вадами зору навчаються не окремо, а разом зі своїми одногрупниками, то кожен викладач робить свій внесок у впровадження ефективних форм і методів навчання, погоджуючи їх із загальноприйнятими підходами навчання у центрах професіоналізації інвалідів із зору. Комп'ютерне навчання студентів з вадами зору потребує приділення особливої уваги кожному студентові. Досвід показує, що серед групи інвалідів із зору чисельність тотально незрячих не повинна перебільшувати чотирьох осіб. Серед студентів академічної групи повинні бути такі, що виконують функції волонтерів у допомозі незрячим студентам, зокрема допомагати переходити з аудиторії в аудиторію, а також для надання допомоги в процесі навчання.

Професійне становлення студентів із глибокими вадами зору за напрямком інженерно-педагогічної підготовки пов'язане з вивченням ними специфічних для даного напрямку дисциплін. Насамперед слід звернути увагу на професіоналізацію з точки зору вивчення комп'ютерних технологій і предметів, що тісно пов'язані з комп'ютерними науками.

Як правило, краще засвоєння нового матеріалу відбувається в процесі активної діяльності студентів, коли в нього внесено елементи новизни. Особливо важливим є використання спеціальних мнемічних засобів, тобто засобів запам'ятовування і зберігання інформації. До них належать: смислове групування матеріалу, виділення головної думки, складання плану-конспекту, логічних схем, виділення в них основних зв'язків і відношень.

Тоді як гуманітарні науки студенти інваліди із зору можуть опанувати самостійно, то при вивченні предметів, які за своєю специфікою використовують комп'ютери, їм потрібна допомога кваліфікованих спеціалістів. Для надання такої допомоги у ЛДТУ створена лабораторія допоміжних технологій навчання, у якій тифлопедагоги застосовують специфічні методики навчання з використанням допоміжних технологій (Jaws for Windows, MAGIC, OpenBook та інші). Технологія Jaws for Windows ґрунтується на виведенні інформації, поданої на екрані монітора, голосовим сигналом. Технологія MAGIC полягає у крупномасштабному відображенні об'єктів, розміщених на екрані монітора. Вона є досить ефективною для студентів із залишковим зором, водночас практично не застосовується (набагато рідше використовується в порівнянні з першою технологією) при навчанні студентів з глибокими вадами зору. Технологія OpenBook ґрунтується на розпізнаванні оптичних характеристик. В основному застосовується для читання електронних підручників та певного навчального матеріалу, поданого у вигляді електронного документа.

Допоміжні технології допомагають студентам із глибокими вадами зору прискорити навчання, створити додаткові шляхи доступу до інформації та загалом допомагають їм інтегруватись до світу працюючих і стати повноцінним членом суспільства. Допоміжні технології дозволяють їм отримати інформацію для навчання та для роботи. Одним із прикладів є голосовий сигнал. Ця технологія, використана в програмному продукті Jaws for Windows, дозволяє людині мати доступ до інформації, що міститься у комп'ютері та в ІНТЕРНЕТІ за допомогою голосових команд. Вона може використовуватися для роботи з текстовим редактором, електронними таблицями, інтернетівськими сайтами. Ця технологія дозволяє користувачу швидко переміщатись між вікнами на робочому столі, відкривати необхідні для користувача програмні продукти і використовувати їх за власним бажанням і потребами.

Для застосування даної технології потрібні певні початкові знання. Тому спочатку потрібно зі студентами, які мають глибокі вади зору, вивчити методику «десятипальцевого набору». Ця методика ґрунтується на досконалому опануванні студентами клавіатури і вмінні використовувати для набору тексту пальців обох рук. При вивченні методики особливу увагу слід звернути на положенні пальців рук при введенні тексту з клавіатури. Вказівні пальці лівої і правої руки повинні бути розміщені відповідно над буквами А(F) і О(J). Усі інші пальці лівої руки в послідовності їх розміщення повинні знаходитись над буквами В(D), І(S), Ф(A), а правої - над буквами Л(K), Д(L) та Ж(символ “;”). Великі пальці обох рук повинні бути розташовані над знаком «пробіл». При дотриманні цього нескладного правила студенти з глибокими вадами зору зможуть легко вивчити основи роботи на клавіатурі і, таким чином, в майбутньому їм буде легше опанувати комбінації клавіш при роботі з програмними продуктами, розробленими під операційну систему Windows. Оскільки студенти з глибокими вадами зору не можуть використовувати при роботі «мишку», то їм потрібно знати всі комбінації клавіш, які могли б замінити їм цей пристрій, такий важливий і незамінний для багатьох користувачів персонального комп'ютера.

Дуже важливим етапом роботи після опанування студентами клавіатури є саме вивчення комбінацій клавіш. Спочатку потрібно вивчити загальні комбінації, необхідні для роботи користувача в середовищі Windows. Далі потрібно перейти до комбінацій, які допоможуть студентам з глибокими вадами зору вивчити найнеобхідніші для них у професійній діяльності програмні продукти.

Потрібно пам'ятати, що навчальний матеріал, який вивчили, з часом забувається. Тому важливим моментом при вивченні кожного наступного матеріалу є систематичне повторення вивченого на попередніх заняттях: метод застосування у навчальному процесі багаторазового повторення навчальних об'єктів (БНО) - постійно вживаної добірки навчального матеріалу певного змісту, яка використовується і для початкового вивчення, і подальшого закріплення єдиного навчального завдання.

Не потрібно подавати студенту з вадами зору дуже громіздкий обсяг БНО, наприклад, великий список комбінацій клавіш, оскільки він їх просто не запам'ятає і мета навчального процесу (здобуття знань, формування умінь і навичок) не буде досягнута. Досвід показує, що слід за заняття давати не більше п'яти комбінацій клавіш, водночас поєднуючи їх із раніше вивченими. Тоді якість навчального процесу покращиться. Водночас не слід подавати абсолютно всі комбінації клавіш, що стосуються роботи студентів з програмним продуктом. Потрібно дати найнеобхідніші і вказати на всі можливості їх застосування. Потрібно зважати на індивідуальні особливості об'єму пам'яті студентів і розраховувати не на найсильнішого студента, а на середньо розвиненого. Таким чином, ми не будемо перевантажувати студента, якому навчальний матеріал дається дещо повільніше. Результат праці буде значно помітнішим і в тому випадку, коли час від часу влаштовувати заняття з елементами так званої взаємодопомоги (слабший студент працює на комп'ютері, а інший (сильніший) допомагає йому, підказує у разі необхідності певний матеріал, який той не знає. Цю методику слід застосовувати на етапі повторення матеріалу БНО. Не слід також нею зловживати. Часте використання може призвести до погіршення працездатності сильнішого студента.

Оскільки не кожен студент може запам'ятати з подальшим відтворенням матеріал поданий вперше, то потрібно відразу закріпити вивчений матеріал на основі виконання вправ, що вводяться у практичну частину БНО. Спочатку студенти з вадами зору виконують вправи з викладачем (близько трьох вправ), а далі самостійно. Вправи на опанування нової комбінації клавіш не повинні бути громіздкими. Їх доцільно поєднувати з повторенням комбінацій, вивчених на попередніх заняттях. Отже, застосувавши БНО для студентів з глибокими вадами зору, ми активізуємо їх опорні знання.

Вивчення нового матеріалу повинно ґрунтуватися на принципі послідовності й доступності навчального матеріалу. Тобто, потрібно подавати матеріал не уривчасто, а взаємозв'язано, в логічній послідовності його вивчення. Так, наприклад, при вивченні текстового редактора Word спочатку слід ознайомитись із комбінаціями, які дозволять відкрити редактор, зберегти документ на диску комп'ютера, а далі переходити вже до комбінацій, пов'язаних з форматуванням документу.

З метою впровадження у процес професіоналізації людей із глибокими вадами зору елементів комп'ютерної графіки лабораторією допоміжних технологій навчання розроблено методичні засади переходу від рельєфного креслення до створення графічного зображення засобами комп'ютерної техніки [4]. Переходу до вивчення графічного редактора AutoCad повинно передувати опанування студентами основ рельєфного креслення. Навчання рельєфному кресленню здійснюється з використанням розробленого пристрою “транспортир-лінійка”, який дозволяє з достатньою точністю будувати рельєфне зображення. Рельєфне зображення студент виконує звичайним грифелем Брайля, використовуючи отвори, що розташовані по внутрішній стороні лінійки та по площині транспортира. При необхідності зображення супроводжується коментарями шрифтом Брайля.

Методика застосування пристрою “транспортир-лінійка” при вивченні курсу “Інженерна та комп'ютерна графіка” дозволяє студентам з глибокими вадами зору досягти в процесі навчання достатнього рівня засвоєння методів рельєфного креслення для створення графічного зображення з високою точністю.

У подальшому рельєфне креслення, побудоване за допомогою “транспортир-лінійки”, використовується як рельєфний варіант попереднього “чорнового” зображення, яке буде переведене до комп'ютерного зображення засобами комп'ютерної графіки (тобто графічним редактором AutoCad).

Світовий досвід показує ефективність застосування в педагогічному процесі поряд з допоміжними технологіями методик прискореного навчання. Ці методики базуються на освітніх досягненнях у розвитку навчального процесу, таких як багаторазове повторення навчальних об'єктів (БНО). БНО - розрізнена багаторазово вживана добірка матеріалу певного змісту, що використовується для початкового вивчення і подальшого закріплення єдиного навчального завдання. Методика прискореного навчання для незрячих базується на інтеграції БНО та інформаційних технологій. Поєднання методики прискореного навчання та допоміжних технологій є потужним засобом допомоги незрячим студентам для їх залучення до повноцінного суспільного життя.

Перспективи подальших досліджень. Отже, впровадження новітніх методик навчання є надзвичайно важливим етапом професійного становлення студентів із вадами зору за напрямком інженерно-педагогічної підготовки. Саме ж професійне становлення в межах соціальної реабілітації інвалідів із зору повинно ґрунтуватись на новітніх досягненнях в галузі тифлопедагогіки і постійно оновлюватися та вдосконалюватися новітніми методами навчання, адаптуючись таким чином до потреб сучасного суспільства.

інвалід зір професіоналізація комп'ютерний

Література

1. Гребенюк Т.М. Вивчення проблеми соціально-психологічної адаптації інвалідів по зору в студентських інтегрованих групах // Матеріали міжнародного семінару “Інформаційні технології у соціально-трудовій реабілітації інвалідів”. - Київ: ВО УФЦ-БФ “Візаві”, 2001. - с.76-79.

2. Войцехович Д.В. Правове регулювання праці інвалідів в Україні // Матеріали міжнародного семінару “Сучасні методи і засоби комп'ютерної освіти для осіб з обмеженими фізичними можливостями”. - Київ: ВО УФЦ-БФ “Візаві”, 2004. - с.60-62.

3. Обучение инвалидов по зрению технологии «Окно в Мир». Цейтлин Г.Е, Терзян Т.К., Картавцев С.А., Литвинов Р.О., Майданник Е.А. Київ:ООПКТДИ “Вікно в Світ”, 2001. - 102 с.

4. Тулашвілі Ю.Й. Методичні засади навчання методам переходу від рельєфного креслення до створення графічного зображення засобами комп'ютерної техніки // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми// Збірник наукових праць. - Випуск 10. - Київ-Вінниця: ДОВ “Вінниця”, 2006. - С. 455-459.

Размещено на Allbest.ru