Психологічне супроводження педагогічного процесу як основа розвитку й удосконалювання гармонійної особистості інженера-педагога

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічне супроводження педагогічного процесу як основа розвитку й удосконалювання гармонійної особистості інженера-педагога

Філенко І.О.

Анотація

Досліджено несприятливі функціональні стани, що виникають у студентів під час навчання, виявлено групи ризику серед досліджуваних, що характеризуються різною адаптацією до процесу навчання. Показано, що психологічний супровід навчання інженера-педагога є базою для реалізації педагогічних концепцій, що формують гармонічну особистість майбутнього фахівця.

Аннотация

Исследованы неблагоприятные функциональные состояния, возникающие у студентов во время учебы, выявлены группы риска среди обследуемых, характеризующиеся различной адаптацией к процессу обучения. Показано, что психологическое сопровождение обучения инженера-педагога является базой для реализации педагогических концепций, формирующих гармоничную личность будущего специалиста.

Abstract

The adverse functional conditions arising at the students during study are investigated. The groups of risk among surveyed, described by various adaptation to process of training are revealed. Is shown, that the psychological support of training of the engineer - teacher is the base for the realization of the pedagogical concepts forming the harmonious person of the future expert.

Складні явища, що сталися в останні десятиріччя у розвитку нашої цивілізації, - формування техносфери, урбанізація населення, ріст забруднення навколишнього середовища - привели до того, що на початку ХХІ сторіччя велика частина населення Землі опинилася в зонах дії техногенних небезпек високого рівня. Для сучасного суспільства також характерно значне зростанням щільності інформаційних потоків, що впливають на свідомість людини. Усього лише за період життя одного покоління - за 80 років практично в кожну родину ввійшли радіо, телебачення, комп'ютери, масові видання газет і журналів. «Інформаційний вибух» супроводжується зростанням деструктивних форм мислення, заснованих на споживчих стандартах, на культивації насильства, агресії, нетерпимості.

Складний та суперечливий розвиток світового суспільства гостро ставить усіх людей перед необхідністю зміни існуючої парадигми мислення і способу життя сучасної технократичної цивілізації. Наш час вимагає нових підходів, наповнених гуманізмом і практичним змістом, що ведуть до створення гармонічних відносин між людьми, між суспільством і природою, між фізичними, психічними і соціальними аспектами життя людини. Динаміка суспільного життя свідчить про те, що інженер - педагог повинен мати широкий світогляд та достатній досвід для розв'язання складних проблем виховання нової людини у все більш складному та суперечливому світі. Для цього потрібно в першу чергу сформувати у майбутнього фахівця творче, динамічне мислення, яке відзначається не тільки професійною компетенцією, але і високою психологічною культурою [1]. Психологічна структура особистості - випускника інженерно -педагогічних фахів вищого навчального закладу (ВНЗ) - містить у собі складний комплекс когнітивних, комунікативних, регуляторних, емоційних і вольових якостей [1], які можуть бути цілеспрямовано сформовані за умови грамотного використання сучасних методик особисто-орієнтованого психологічного супроводження педагогічного процесу, що включає: діагностику психофізіологічних станів учнів, їхніх особистісних і соціальних особливостей; удосконалювання базових психологічних якостей осіб, які навчаються; підвищення їхньої емоційної стійкості й опірності стресам; розробку і впровадження в педагогічну практику методик розвитку творчого мислення і творчих здібностей; навчання студентів ефективним індивідуальним стилям саморегуляції; формування ефективних індивідуальних стилів пізнавальної діяльності.

Необхідність обліку психосоматичних факторів у навчальному процесі визначається також реальним низьким рівнем здоров'я більшості підлітків. Так за результатами обстеження, проведеного фахівцями Українського інституту цивільного здоров'я, інтегральні характеристики здоров'я хлопчиків і дівчаток у віці 9-16 років знаходяться в зоні нижче середньої. У той же час 26,6% хлопчиків і 31,6 % дівчаток мають низький рівень фізичного здоров'я і тільки 6,7% хлопчиків і 2,7% дівчаток мають безпечний (тобто високий і вищий за середній) рівень фізичного здоров'я [7].

Коли молода людина попадає у ВНЗ - нове для нього середовище і починає нову діяльність, відбувається перебудова психічних процесів і функцій організму, викликана новим трудовим процесом. Студент включається в специфічні соціальні відносини, змінюється ритм його праці, відпочинку, сну, психічних навантажень, з'являються нові емоційні переживання, і, як наслідок, змінюються обмін речовин, кров'яний тиск і ін. Сучасний ритм навчальних навантажень студентів ( з урахуванням хронічних недосипань, порушень режиму праці, харчування, інших факторів, зв'язаних з образом і стилем життя) нерідко веде до розвитку нервово-психічної напруги. Інформаційне перевантаження головного мозку внаслідок емоційних і інтелектуальних напруг (особливо в період екзаменаційної сесії) викликає інформаційні стреси.

Виникаючі в процесі інформаційного стресу, зміни фізичного і психічного стану можуть вести до розвитку різних хвороб. У свою чергу, поганий стан здоров'я веде до пропусків занять, відбивається на якості навчання, і має наслідком формування фахівця, що не відповідає ні за рівнем знань, ні по стану здоров'я високим вимогам, що життя пред'являє до випускника вищої школи.

Дослідження, проведене серед студентів 1-го курсу ХМУ показало, що 95 % студентів відзначали підвищену сонливість, 98% - зниження засвоюваності матеріалу, 82% - постійну слабкість, 70% - наявність нездужань, 52% - низький емоційний тонус [9]. Проведене нами дослідження стану студентів УІПА методами функціональної діагностики [4, с.77-130] виявило: у 71% обстежуваних - зниження імунітету, часті простудні захворювання; у 48% обстежуваних - психогенні гіпотонії, вегетоссудинні дистонії по гіпотонічному типу [11]. Разом з цим більш 50% студентів мали стани емоційної напруженості, дискомфорту і тривоги, підвищеної збудливості, уповільненого мислення. Високим рівнем здоров'я і, відповідно, адаптаційним потенціалом, володіли лише 9,5 %, а низьким - 57,5 % обстежуваних.

Мета і методики дослідження. Метою нашої роботи було вивчення функціональних станів студентів у процесі навчання протягом одного навчального дня для визначення груп ризику, в яких формуються несприятливі стани. Для цього ми провели дослідження психологічних показників (обсягу оперативної пам'яті - тест «Пам'ять на числа»; самопочуття, активності, настрою - по тесту САН [10, с.309-314]), а також психофізіологічних показників (стан напруженості різних підсистем організму за даними виміру показників електропровідності (ЕКП) в біологічно активних точках шкіри (БАТШ)) до і одразу після закінчення занять. Усього було обстежено 30 студентів 3 курсу енергетичного, технологічного та електромеханічного факультетів.

Результати дослідження. Слід зазначити, що у всіх обстежуваних спостерігалися зміни в показниках, що свідчили про ріст напруженості з боку функціональних підсистем організму і зміни убік погіршення тих чи інших психологічних показників. Однак у всій групі обстежуваних чітко визначилася підгрупа осіб, у яких явно фіксувалися ознаки вираженого стомлення. У цій підгрупі (що складає 10 студентів чи 33% від всіх обстежуваних) спостерігалося виражене зниження всіх досліджуваних психологічних і фізіологічних показників. При цьому найбільш чуттєвими до стану стомлення виявилися наступні показники: обсяг короткочасної пам'яті, інтегральні показники самопочуття й активності по тесту САН, а також напруженість серцевого м'яза і судин головного мозку за даними виміру електропровідності БАТШ (рис.1).

Рис. 1. Психофізіологічні показники до і після закінчення занять у випробуваних студентів. Примітка:а). - - до початку занять; - після закінчення занять; б) для показників електропровідності БАТШ на графіку відкладені значення ЕКПабс., обчислені по формулі: ЕКПабс.=ЕКПвим. - 55; в). наведені дані для досліджуваних показників усереднені по групі студентів, у якій спостерігався виражений стан стомлення (10 чоловік).

Обговорення. У результаті наших досліджень виникають природні запитання - які фактори ведуть до формування на протязі досить короткого часу (4 навчальні години) настільки вираженого стомлення в досить значного числа студентів (33%), до зниження психологічного і фізіологічного тонусу, підвищення напруженості у всій групі обстежуваних студентів? Також важливо визначити, наскільки впливають наведені несприятливі психологічні стани на ефективність їхнього навчання. Для відповіді на ці питання необхідний облік різних факторів, зв'язаних як з індивідуальними особливостями студентів, так і з особливостями педагогічного процесу.

Слід зазначити, що дослідження, які проводилися протягом останніх 40 років, зокрема, Пермською (В.С. Мерлін), Московською (Е.А. Голубєва) і Казанською (Н.М. Пейсахов) психологічними школами дозволили установити, що розходження в успішності навчання можуть визначатися типологічними, психофізіологічними, емоційними, когнітивними і мотиваційними особливостями осіб, які навчаються [5, С.212-224]. Для одержання найбільшого ефекту навчання і виховання викладачам необхідно ураховувати типологічні особливості окремих учнів, що дозволяє використовувати прийоми, які полегшують їхню навчальну діяльність. Крім цього, істотне значення мають уміння по саморегуляції станів, що дозволяють студенту (якщо вони сформовані) свідомо керувати внутрішніми ресурсами, адаптуватися до умов соціального середовища, уникати стресів та емоціонального напруження й оптимально вирішувати виникаючі перед ним задачі.

Побудований на основі цілеспрямованих досліджень, психологічний аналіз рівня адаптованості студентів до навчання у ВНЗі дозволяє виділити наступні групи ризику: 1. студенти, адаптовані до навчання у ВНЗі; 2. студенти з учбово-побутовими факторами ризику; 3. студенти з психофізіологічними факторами ризику; 4. студенти емоційно-лабільні; 5. студенти, що мають психологічні фактори ризику. Виявивши структуру ризиків, характерну для конкретного студента, можна вказати шляхи керування ними, зокрема, з емоційно - лабільними студентами можуть проводитися тренінги емоційної стійкості; студентам з недостатньою сформованістю базових психологічних якостей особистості (пам'ять, увага, воля) - необхідно спрямоване формування даних якостей. Важливим моментом тут є розвиток і удосконалювання індивідуального стилю саморегуляції, що дозволить конкретній молодій людині стати повноцінною, гармонічною особистістю.

На нашу думку, оволодіння студентами практичними навичками, уміннями по саморегуляції, підвищенню емоційної стійкості, удосконалюванні життєво важливих психологічних якостей не може обмежуватися рамками навчальних дисциплін «Психологія», «Валеологія», «Безпека життєдіяльності». В умовах гуманізації освіти, наближення її до інтересів і потреб людини практичним кроком до реалізації особово-орієнтованого підходу до навчання є створення у вищих навчальних закладах Центрів по дослідженню, нормалізації й удосконалюванню функціонального стану (ФС) студентів (ЦДНС). Такі Центри, що поєднують психологів, валеологів, лікарів, зможуть узяти на себе функції психологічного і психофізіологічного супроводження навчання і вирішувати наступні задачі:

§ Досліджувати базовий рівень психічного і фізичного здоров'я студентів.

§ Оцінювати вплив факторів навчального процесу на ФС студентів.

§ Виявляти фактори ризику для психічного і фізичного здоров'я студентів.

§ Виявляти групи ризику серед студентів стосовно дії факторів ризику.

§ Проводити безупинний моніторинг психічного і фізичного стану студентів протягом усього періоду їхнього навчання.

§ Давати рекомендації по оптимізації навчального процесу з урахуванням особливостей ФС осіб, що навчаються.

§ Пропагувати серед студентів здоровий спосіб життя, проводити заходи щодо профілактики шкідливих звичок.

§ Навчати студентів методикам збереження психічного та фізичного здоров'я.

§ Давати студентам практичні навички в підвищенні адаптаційного потенціалу, у профілактиці розвитку емоційної перенапруги, стресу та інших несприятливих станів.

§ Сприяти формуванню в студентів індивідуальних стилів саморегуляції.

§ Навчати студентів методам розвитку фізичного стану.

§ Формувати в студентів уміння удосконалювання пам'яті, концентрації уваги, розумової працездатності, інтелектуальних і творчих здібностей.

§ Коректувати відхилення в здоров'ї студентів, використовуючи методи психокорекції, фізіотерапії, фітотерапії й ін.

Структура ЦДНС містить у собі чотири основних підрозділи: діагностичний, аналітичний, реабілітаційно-корекційний і навчально-розвиваючий. Навчально-розвиваючий підрозділ має своєю метою навчити студентів методикам удосконалювання психічних і фізичних якостей, формування індивідуальних стилів саморегуляції, що можуть стати міцним фундаментом здоров'я для кожної людини. У рамках даного напрямку можуть бути розглянуті практичні аспекти по активізації навчання студентів з використанням методик, що цілеспрямовано поліпшують пам'ять, увагу, розумову і фізичну працездатність, адаптаційний потенціал і інші життєво важливі якості людини.

Створення ЦДНС у вищих навчальних закладах дасть можливість студентам практично опанувати безцінні прийоми збереження й удосконалювання здоров'я, гармонізації фізичної, психічної і соціальної основ людини, саморегуляції, а також дозволить побудувати керування процесом навчання з урахуванням поточного стану осіб, які навчаються, що в кінцевому рахунку підвищить ефективність педагогічної діяльності.

Психологічне супроводження навчання дозволяє реалізувати в умовах ВНЗа біоадекватні педагогічні концепції (ноосферна освіта Н.В. Масловой [6, с.124-140], Вальсдорфска педагогіка й ін.), основою яких є свідоме використання законів природи для формування цілісного, гармонічного, динамічного і творчого мислення підростаючого покоління. Підходи до освіти, що розвиваються даними педагогічними школами, містять у собі принцип біоадекватності, який полягає в глибокому вивченні, розумінні і практичному використанні психофізіологічних закономірностей, що лежать в основі формування здоров'я і діяльності людини, для оптимізації процесу навчання. Для гармонічного розвитку психологічних якостей - волі, пам'яті, уваги, творчості, емоцій, інтуїції, а також соціальних відносин особистості необхідно ураховувати індивідуальні розходження учнів, їх фізичні і психологічні конституції, а також часові фактори оптимального педагогічного впливу.

В даний час керування процесом навчання здійснюється головним чином з урахуванням результатів успішності, на основі тестування успішності навчання. При цьому поза увагою залишається питання про те, чи є обраний режим навчання оптимальним з погляду біологічних критеріїв. У той же час біоадекватний принцип освіти має на увазі дбайливе відношення до особистості й організму людини, яка навчається. Як показали дослідження канадських психофізіологів, ведення процесу навчання в коридорі оптимального функціонального стану учнів істотно підвищує ефективність навчання навіть у людей, що страждають дефектами розвитку [13]. Установлено також, що застосування спеціально розробленого біорітмологічно збалансованого режиму навчальних і соціальних навантажень дозволяє знизити число десинхронозів у студентів у 1,8 раза, скоротити кількість суб'єктивних розладів - у 1,9 разів, скоротити кількість пропусків занять - у 1, 9 разів, збільшити обсяг засвоєної на заняттях інформації - на 20 % [3, с.194-196].

Спрямоване використання аутогеного тренування, методів релаксації, субсенсорної інформаційної стимуляції дозволяє не тільки знімати стани емоційної напруженості, підвищити якість і обсяг засвоюваного матеріалу, але також активізувати творчу діяльність, навчати студентів саморегуляції деяких психофізіологічних процесів [8,12]. Особливостями цих нетрадиційних методик навчання є початкове виявлення психофізіологічних особливостей учнів, корекція навчальних програм з урахуванням цих особливостей, контроль стану учнів у ході процесу навчання, а також використання визначеної ритміки педагогічних впливів, що пов'язана з природними ритмами організму - ритмом подиху, ритмом серцевої діяльності й ін. [8]. Ритмічні впливи несуть у собі терапевтичний і розвиваючий ефекти. Особливо це відноситься до музичного впливу. Музичне середовище, правильно відтворене в педагогічному процесі, здатне гармонізувати внутрішній світ учня, підвищити ефективність процесу освіти.

Музичний вплив на студентів у період сесії приводив до зростання активації правої півкулі одночасно з зниженням активності зон лівої півкулі, які активно беруть участь і домінують у логічній, програмуючій і вольовій діяльності, що приводило до зняття нервово-емоційної напруги у студентів [2]. Під час прослуховування класичної музики відзначалося збільшення обсягу короткочасної пам'яті на образну інформацію. Короткочасний вплив музики В.А. Моцарта приводив до підвищення індексу просторового інтелекту у студентів [14].

Грамотне використання інформаційних факторів (музики, кольору, світла, ритму, руху, форми і т.д.) здатно створити гармонічне інформаційне середовище, яке, у сполученні з психологічним супроводженням процесу навчання, буде допомагати як удосконалюванню психічного і фізичного здоров'я студентів, так і розвитку образного світосприймання, схованих творчих здібностей людини і, у кінцевому рахунку, сприяти формуванню цілісного, гармонічного мислення.

Висновки

1. Серед досліджуваних студентів за допомогою психологічного тестування виявлено групу ризику, для якої характерне формування вираженого стану стомлення наприкінці навчального дня.

2. Отримані результати свідчать про необхідність створення в академії служби психологічного супроводження навчання.

3. Запровадження психологічного супроводження навчання є основою для подальшої реалізації нових біоадекватних педагогічних концепцій, спрямованих на формування цілісної, гармонічної, творчої особистості майбутніх інженерів-педагогів.

навчання адаптованість психологічний педагогічний

Література

1. Бочарова С.П. Психологічна культура інженера-педагога як фактор ефективності його професійної підготовки. // Проблеми інженерно-педагогічної освіти. 2003, №5, c.333-336.

2. Вязовец Н.В. Профилактическое значение функциональной музыки в стрессовой ситуации у студентов.// Гигиена труда и профессиональные заболевания. 1984, №2, с.37-41.

3. Доскин В.А., Куинджи Н.Н. Биологические ритмы растущего организма. -М.: Медицина.- 1989. - 220 с.

4. Иванов В.Г., Панков Е.Я., Вязовский В.А., Иванов С.В. Приборная реализация методов рефлексодиагностики и терапии (Накатани и Фоль).- Харьков, 1994.-189с.

5. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология. - СПб.: Питер. - 2001. - 454 с.

6. Маслова Н.В. Ноосферное образование. - М.: Институт Холодинамики. -2002.-338 с.

7. Охорона здоров'я України. Результати діяльності. Щорічна доповідь, 1999 рік. - К.: Здоров'я, 2000, - 512 с.

8. Петрусинский В.В. О возможности интенсификации процесса обучения за счет использования субсенсорной информационно-суггестивной стимуляции. / В кн.: Взаимосвязь осознаваемых и неосознаваемых компонентов психики в педагогическом процессе. - Пермь: Пермский государственный педагогический институт. -1982. - 124 с. С. 114-122.

9. Питецкая О.Б., Ковалева С.В. Влияние температуры помещения на умственную и физическую работоспособность студентов. // Тези доповідей науково-методичної конференції “Харківщина, студентство, екологія”. - Харків: НТУ “Харківський політехнічний інститут”, 2001. - С. 65-66.

10. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии. / Под ред. А.А. Крылова, С.А. Маничева. - СПб.: Питер. - 2001.-559 с.

11. Філенко І.О. Безпека життєдіяльності і питання удосконалювання фізичного і психічного стану студентів. // Проблеми інженерно-педагогічної освіти. №3, 2002. С.150-155.

12. Чарный Б.М. Аутогенная тренировка как средство оптимизации настроения школьников./ В кн.: Взаимосвязь осознаваемых и неосознаваемых компонентов психики в педагогическом процессе. Пермь: Пермский государственный педагогический институт. - 1982. - 124 с. С.14-24.

13. Mangina C.A., Beuzeron-Mangina J.H. Learning Abilities and Disabilities: Effective Diagnosis and Treatment. // International Jornal of Psychophisiology, 1988,Vol.6,P.79-89.

14. Rausher F.H., Shaw G.L., Ky K.N. Music and Spatial Task performance. // Nature, 1993, 365, p.611.

Размещено на Allbest.ru