Визначення критеріїв оптимальності навчального матеріалу, розробленого за модульною технологією

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИЗНАЧЕННЯ КРИТЕРІЇВ ОПТИМАЛЬНОСТІ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ, РОЗРОБЛЕНОГО ЗА МОДУЛЬНОЮ ТЕХНОЛОГІЄЮ

Яковенко Т.В.

Анотація

Запропоновані критерії оптимальності та параметри оптимізації навчального матеріалу, розробленого на основі модульної технології професійного навчання.

Abstract

The optimality criteria and optimization parameters of the education material developed according modular technology of vocational training are suggested.

Відродження національної економіки України багато в чому залежить від реформування професійного навчання. Основною складовою реформування системи професійної освіти є впровадження інноваційних педагогічних технологій та методів навчання, приведення їх у відповідність до запитів соціально-трудової сфери. “Використовувані навчальними закладами методи і технології професійного навчання повинні бути адекватними конкурентній ринковій економіці, пропонувати контрагентам ринку праці такі форми професійного навчання, які б відповідали потребам сьогодення, а з іншого боку позитивно впливали на розвиток трудових ресурсів та якість праці в цілому” [1, с.23]. Сьогодні акцент повинен робитися не на оцінці процесу навчання, а на його результатах, не на тривалості навчання, а на його якості, не на формальній оцінці навчання з погляду відповідності програм до вимог професійно-кваліфікаційних характеристик, а на профілі компетентності робітника, яка б задовольняла вимоги роботодавця. структурування інноваційний педагогічний навичка

Найбільш сприятливою до ідеї розширення професійної компетентності випускників професійно-технічних закладів в широкому розумінні цього слова є модульні системи професійного навчання різних типів. Використовувана в них дискретна система структурування змісту навчання і спрямованість на засвоєння певних навичок чи отримання потрібних знань створює широкі можливості для реалізації навчальних цілей.

Цілком природно, що підготовка учня з певним профілем професійної компетентності на замовлення, можлива лише на основі професійного навчання за індивідуальними програмами. А саме такий індивідуалізований, діяльнісний підхід лежить в основі професійного навчання за модулями професійної компетентності.

Орієнтація на модульну систему навчання, розроблену Міжнародною Організацією Праці, не випадкова, якщо подивитися на переваги цієї системи:

· підвищення компетентності в професійній діяльності;

· можливість індивідуалізації програми навчання з урахуванням підготовленості учнів;

· підвищення рівня самостійності в процесі навчання;

· можливість реалізації навчального процесу в зручній для учня час та з будь-якого етапу навчання;

· скорочення строків навчання;

· скорочення витрат на навчання;

· краща адаптація до умов ринку праці [2, с.35].

Але для того, щоб ці переваги стали явними, потрібен певним чином розроблений та відструктурований зміст навчання, тобто постає питання оптимізації модульної програми навчання.

Аналізуючи переваги модульного навчання, визначимо критерії оптимальності навчального матеріалу.

В процесі ускладнення технології виробництва продукції трудові функції в межах конкретних видів робіт насичуються складними елементами. Це відбивається й на сучасних кваліфікаційних характеристиках. Згідно з вимогами цих характеристик, випускник професійно-технічного закладу повинен вміти виконувати управління, наладку, регулювання, монтаж, ремонт, випробування складного обладнання, робити складні розрахунки, вимірювання тощо. Але виробництво не потребує такого уніфікованого працівника, який має поверхові знання в широкому діапазоні видів діяльності та ні жодного - з певної роботи.

В реальному житті мова, як правило, йдеться про роботу (діяльність), а не про професію. Поняття “робота” розуміємо в значенні поняття “робоче місце” і пов'язуємо з певним набором функцій, що виконуються. Таким чином можемо виділити перший критерій оптимальності навчального матеріалу - відповідність змісту навчання реальним потребам робочого місця, стандартам компетентності.

Головним результатом професійної підготовки кадрів має бути не лише отримання визначеної навчальними програмами суми знань, умінь та навичків, а їх здатність до самовдосконалення і швидкої адаптації до змін на виробництві, що характеризується професійною компетентністю.

Орієнтування на розвиток компетентності потребує включення в навчальні плани інформаційного блоку, тобто навчального матеріалу для оволодіння соціальними навичками, знаннями та мотивуванням поведінки, які б полегшили адаптацію до реалій ринкової економіки (ще один з критеріїв).

Якщо при традиційній системі навчання зміст навчального матеріалу з певної професії поділяється на предмети, розділи, теми, що диктується логікою навчального процесу, теорія досить чітко відокремлена від практики і подається в невиправдано великому обсязі, то при модульному підході своєрідними дозаторами навчального матеріалу виступають конкретні трудові навички, якими повинен оволодіти учень для здобуття професії. Теоретичні знання органічно вплітаються в навчальний процес та даються лише в тому обсязі, який необхідний для засвоєння навичок. З цього витікає наступний критерій - мінімально обґрунтований обсяг теоретичного навчального матеріалу.

Переважання в модульних програмах навчального матеріалу, що розкриває професійні основи діяльності, дозволяє учню прискорено засвоїти трудові навички. Мова йдеться про навчання за програмою “індивідуального крою” [1, с.42], яка найповніше враховує наявні стартові знання та навички учня, специфіку його діяльності. Модульна система навчання дозволяє підібрати для кожного необхідний комплекс модульних блоків та навчальних елементів, які засвоюються в індивідуальному режимі, забезпечує можливість завершення навчання після засвоєння модульних блоків, достатніх для працевлаштування. Вільний вибір одиниць навчального матеріалу дозволяє всім учням оволодіти навчальним матеріалом, але в індивідуальному темпі (швидкість засвоєння залежить від особистих здібностей і наявності вільного часу). В потребі вільного вибору навчальних елементів із альтернативного набору криється одна із можливостей формування готовності до вибору як риси особистості, важливої також і для формування самостійності в навчанні. Індивідуальність та самостійність навчання можливі при відносній незалежності модульних блоків в рамках модульної програми та завершеності (конструктивній, функціональній, змістовній, логічній, семантичній) кожного модульного блоку. Дані умови виступаю критеріями оптимальності.

Говорячи про переваги тієї або іншої системи навчання, основним показником завжди виступала економічна її ефективність. Здешевлення професійного навчання може бути здійснене за рахунок зменшення витрат на дидактичне забезпечення навчального процесу. При традиційній системі методичні посібники повинні мати одночасно всі учні групи, модульний підхід до розробки навчальних програм дозволяє цілком обмежуватися кількома екземплярами. Виходячи з відносної самостійності модульних блоків, робота учнів планується таким чином, що кожен з них працює зі своїм навчальним елементом, який відповідає індивідуальній програмі, не заважаючи один одному. Це торкається й планування роботи на робочих місцях, використання машин, механізмів та дорогих інструментів. Але для цього потрібне раціональне розподілення змісту навчання на навчальні елементи, максимальна їх зв'язаність та обґрунтована часова оцінка втілення навчальних елементів (критерії оптимальності).

Зупинимося на такому критерії як часова оцінка. Часовою оцінкою кожного навчального елемента будемо називати час, який необхідний для оволодіння навчальним елементом. Звичайно в якості одиниці вимірювання цього часу приймаються навчальні години, може також бути використані хвилини. При цьому необхідно, щоб одні й ті самі вибрані одиниці вимірювання використовувалися до всіх елементів. Оцінки тривалості роботи з елементом не включають некеровані випадки, такі як пошкоджене навчальне обладнання, пожежі тощо. Заходи з їх запобігання повинні враховуватися на етапі підготовки навчальних місць.

При оцінці часу вивчення навчальний елемент розглядається незалежно від попереднього та наступного елементів. Так, наприклад, навчальний елемент з під'єднання кабелю до електрообладнання є окремим елементом, для якого часова оцінка повинна відбивати тільки час на оволодіння конкретними навичками (приєднання кабелю до електродвигуна, до магнітного пускача, автоматичного вимикача), не враховуючи час на підготовчі роботи (обробку та окінцовування кабелю) - ці операції не входять до складу цього елементу. Часові оцінки вважаються детермінованими, якщо тривалість оволодіння навчальним елементом може бути оцінена точно або з невеликою похибкою. Для оцінки навчальних елементів, що мають великий ступень невизначеності, приймаються імовірніші (схоластичні) оцінки часу. Слід зазначити, до навчальних елементів однієї навчальної програми можуть бути використані як імовірні, так й детерміновані оцінки часу. Часові оцінки, або оцінки тривалості вивчення елементів, повинні виконуватися найбільш компетентними спеціалістами, викладачами або експертами, що залучаються для цієї мети. При визначенні оцінок потрібно максимально використовувати існуючі нормативно-довідкові матеріали, досвід роботи. Невизначеність при отриманні часових оцінок збільшується з розвитком техніки та технологій, коли спеціалісти не можуть чітко визначити готовність учнів до сприйняття складної інформації. І тому, прогноз з імовірністю близькою до одиниці, в цьому випадку буде вважатися таким, що не відповідає дійсності.

Ми не вичерпали перелік критеріїв оптимальності, зокрема не торкнулися критеріїв, які є важливими при розробці навчального матеріалу для дистанційної форми навчання, для перепідготовки незайнятого населення, інвалідів, для підготовки кадрів безпосередньо на підприємствах, фірмах тощо. Визначення цих критеріїв не ставилося за мету в наведеній статті.

Слід зазначити: самі по собі критерії оптимальності ще не орієнтують на те, що конкретно необхідно зробити для отримання відповідних оптимальних значень та показників навчального матеріалу. У зв'язку з цим пропонуються параметри оптимізації, в ролі яких виступають у даному випадку величини або структурні показники, які певним чином характеризують властивості та стан системи “зміст навчального матеріалу”. Кількість та зміст параметрів встановлюється в залежності від змісту критерію. Так, при введенні часових оцінок, обмежуючим параметром можна вважати навчальний часовий регламент (не менше 15 хвилин та не більше 6 годин), невідповідність якому може призвести до протиріч, таких як порушення навчального процесу. Це спонукає до перегляду змісту навчального матеріалу з потрібним рівнем деталізації, в наслідок чого деякі навчальні елементи уточнюються, інші - об'єднуються або, навпаки, розділяються.

При визначенні відповідності змісту навчання потребам робочого місця, обмежуючим показником слід вважати спеціалізацію. “Спеціалізація - це конкретизована сукупність знань, вмінь та навичків, які орієнтовані на використання в локальній галузі професійної діяльності” [3, с.23]. Спеціалізація становить собою розподілення функцій або об'єктів праці, як наприклад , електрослюсар з ремонту машин та механізмів очисного вибою.

Але встановлення кількості та змісту параметрів оптимізації апріорно, лише за змістовною ознакою критерію, може призвести до помилок в цілісному розгляданні процесу оптимізації

Слід зауважити, при встановленні критеріїв оптимальності та параметрів ми виходили з наступного принципового положення: кожний із запропонованих критеріїв (параметрів) повинен бути експериментально апробований (методом експертної оцінки), а потім, виходячи із умов забезпечення оптимізації, із їх загальної кількості відбиралися та встановлювалися найбільш доцільні.

Такий підхід доводить, що критерій оптимальності - “це ознака, на основі якої робиться порівняльна характеристика можливих рішень (альтернатив) та вибір найкращого з них” [4, с.113]. Погоджуючись з об'єктивною необхідністю використання різних критеріїв для характеристики успішності функціонування модульної системи навчання, приходимо до висновку про принципову варіативність одного з її компонентів - змісту навчання, його індивідуальності, можливості побудування різних альтернативних варіантів.

Література

1. Модульна система професійного навчання: концепція, методика, особливості впровадження: Навчально-методичний посібник/ В.С. Плохій, А.В. Казановський. - Видавничий центр КТ “Київська нотна фабрика”, 2000.- 284с.

2. Кайнова С.А. Инновационные системы обучения - опыт внедрения модульной технологии профессионального обучения// Зб. наук. праць: Проблеми розробки та впровадження модульної системи професійного навчання. - Київ: Науковий світ, 2001.- с.28-37.

3. Семушина Л.Г., Ярошенко Н.Г. Содержание и методы обучения в средних специальных учебных заведениях: учеб-метод. пособие. - М.: Высш. шк., 1990.- 192 с.

4. Гершунский Б.С., Пруга Я.К. Дидактическая прогностика. - К.: Вища школа, 1979.- 240 с.

Размещено на Allbest.ru