Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРО ПРОБЛЕМИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ (МОДУЛЬНЕ НАВЧАННЯ)

Яковенко Т.В.

Аннотация

В статье рассмотрены различные подходы трактовки “модуля”, принципы выделения и группирования модулей операционного типа и познавательного типа. Указаны сферы внедрения каждого из типов модулей.

Abstract

The article deals with different approaches to treatment of “module”, principles of allocation and grouping of modules of an operational type and cognitive type are reviewed. The orbs of an intrusion of each of phylums of modules are indicated.

Останнім часом в педагогічній практиці особливу увагу приділяють модульному навчанню. Модульне навчання набуло статуту інноваційної технології спільним наказам Міністерства праці та соціальної політики і Міністерства освіти. В педагогічних закладах ввели лекції “Модульне навчання”, стали говорити та писати про модульно-розвивальне та модульно-рейтингове навчання, впроваджувати його як для професійної підготовки, перепідготовки в професійно-технічних закладах, так і в загальноосвітніх та вищих закладах. Виникає питання: “А говоримо про одне й те ж саме модульне навчання?”

Семантичний смисл терміну “модульне навчання” пов'язаний з поняттям “модуль”. Виникло це поняття наприкінці ХVIII століття і означало інваріантність, незмінну при тих або інших перетвореннях характеристику об'єктів. Тобто виходили з латинського трактування “modulus” - міра. Так утворилися поняття “модуль вектора”, “модуль комплектного числа”, “модуль переходу між логарифмами” - у математиці, “модуль Юнга”, “модуль крутіння” - у фізиці. На початку ХХ століття в будівництві з'явилися конструктивні модулі: секції, панелі, блоки. У 30-ті роки в техніці та технології почали впроваджувати функціональні модулі або уніфіковані вузли (коробка передач автомобіля, блок живлення радіоприймача, комутаційний апарат тощо). Модульний принцип формування в техніки, поряд із стандартизацією і уніфікацією, з часом став основою виникнення складних технічних систем (мікропроцесори, гнучкі виробничі модулі тощо). Модулі служать інформаційною мірою, структурною одиницею при проектуванні різноманітних систем [1]. Такого смислу наприкінці 60-х років термін “модуль” набув і в педагогічній науці.

В подальшому в публікаціях з'являється позначення модуля як:

самостійної та запланованої одиниці навчальної діяльності, яка допомагає досягнути чітко встановлених цілей (В.Гольдшміт, І.Гольдшміт) ;

певного обсягу навчальної інформації, що необхідний для виконання будь-якої конкретної професійної діяльності (Ю.Балашов, В.Рижов) [2];

згорнуте без витрати істотного значення повідомлення про педагогічний досвід, яке записане певним чином з позначенням індексу та вихідних даних (В.Журавльов ) [3];

відносно стійка частина навчального процесу, яка містить насамперед одне або декілька близьких за змістом i фундаментальних за значенням понять, законів, принципів (А. Алексюк) [4];

автономні порції навчального матеріалу (Т. Овенс);

фрагмент теми, який відповідає конкретній дидактичній меті (I.Прокопенко);

виважений концептуальний опис розвивальної взаємодії вчителя і учнів під час проходження певного навчального курсу, що моделює вирішення окремої групи розвивально-академічних цілей і завдань та проектується як чітко обґрунтоване і відносно локалізоване психосоціальне зростання особистості протягом півріччя або навчального року (О.Гуменюк) [5];

цільовий функціональний вузол, в якому об'єднані навчальний зміст i технологія оволодіння ним (П. Юцявичене) [6];

змістовна одиниця вимірювання навчальної інформації, засвоєння якої вимагає певної, доцільно відібраної сукупності розумових операцій, практичних дій, способів узагальнення та застосування (В.Бондар) [7];

цілеспрямована виділена в структурі знань абстрактна знакова система, що складається, в загальному випадку, з взаємозв'язаних та умовно неділимих квантів (порцій) семантичних та операційних знань, та має логіко-семантичну цілісність та відкритість (Г.Матвєєв, М.Костюченко, С.Заславська) [8];

логічно завершені (по можливості рівні за трудоємкістю засвоєння) частини, між якими встановлюються логічні зв'язки: генетичні, підпорядковані або сопідпорядковані (Е.Білова) [9] та інші.

Хоча ми і маємо багато підходів до визначення модуля, але виходячи з дидактичних цілей навчання, чітко виділяються два напрямки:

модулі пізнавального типу;

модулі операційного типу.

Ще їх називають змістовними та процесуальними модулями [10].

Якщо необхідно досягнути пізнавальної мети, навчальний банк інформації формується за гносеологічною ознакою. А створені таким чином модулі називають модулями пізнавального типу. Для створення їх змісту використовується принцип предметного підходу, який обумовлюється відповідністю змісту модуля конкретному навчальному предмету або його частині, що охоплює достатньо великий за обсягом розділ (тему). Найбільш розроблені таким чином модульні програми використовуються для фундаментального, базового навчання. На практиці модулю пізнавального типу відповідає “одне основне фундаментальне поняття навчального предмету (явище, закон, структурний тип та інше) або група близьких за змістом взаємозв'язаних понять” [4]. Проте модульна організація змісту навчального предмету менш за все є механічним перенесенням розділів програми до навчальних модулів. Модуль за своїм змістом - це повний, логічно завершений блок. Хоча, як правило, цей тип модуля співпадає з темою навчального предмету, але на відміну від теми в модулі все виміряється, все оцінюється: завдання, робота, відвідування занять, стартовий, проміжний та підсумковий рівні студентів. В модулі чітко визначені цілі навчання, завдання та рівень вивчення певного модуля, вказані навички та вміння. Таким чином при утворенні модулів пізнавального типу забезпечується логічне та компактне групування навчального матеріалу, виключається повторення в середині одного предмета та, при потребі, в суміжних предметах. За оцінкою американських спеціалістів це дозволяє зменшити обсяг навчального матеріалу на 30% та більше без завдання шкоди для цілісності його викладання та глибини засвоєння.

Якщо необхідне досягнення діяльнісної мети в навчальному процесі, використовується операційний підхід до формування банка інформації, в наслідок чого отримують модулі операційного типу. Одним з перших використав цей підхід для побудування змісту модуля І.Прокопенко разом з спеціалістами Міжнародної організації праці (МОП) для підвищення кваліфікації майстрів виробничого навчання.

При формуванні модулів операційного типу керуються принципом діяльнісного підходу до встановлення комплексної дидактичної мети модуля, роблячи акцент на формуванні трудових навичок, необхідних для ефективної дальності. Комплексна дидактична мета, що визначає структуру та зміст усього модуля, повинна підготовлювати людину до конкретної сфери діяльності. модуль операційний пізнавальний предмет

Ідею операційного визначення дидактичної мети висунув ще в 30-х роках Р.Тайлер (США). В основі ідеї лежали наступні уявлення:

- складну діяльність можна подати у вигляді суми простих дій, котрі піддаються прямому спостереженню;

- навчання становить зміну спостерігаємої поведінки учнів;

- педагогічні цілі можна перевести на мову “спостерігаємої поведінки” [11].

Структура модуля будується відповідно до структури функцій в межах певної роботи. В кожній функції виділяють конкретні дії, для виконання яких необхідно оволодіти певними вміннями, навичками. В основу цього підходу до конструювання модуля покладений «російський метод», розроблений наприкінці 1860-х років Д.К.Совєткіним. Він базується на виділенні чітко описаних трудових навичок (операцій та прийомів), які вивчалися та відпрацьовувалися поетапно. Розміщувалися операції для конкретної спеціальності в черзі ступеня їх складності.

На сучасному рівні розширюється діяльнісний підхід до утворення інформаційного банку модульної програми. Діяльносний підхід перейшов у системно-діяльностний. Цей підхід був взятий за основу А.С.Нікулиною, Г.П.Матвєєвим, О.П.Микуляком при розробці модульних програм професійного навчання з використанням дидактичних модулів. Модульна система навчання, що основана на дидактичному модулі, пропонує часткову відмову від предметної системи. Замість навчальних предметів (електротехніка, матеріалознавство, спецтехнологія тощо) розглядається проблемна область, з конкретним навчанням. В свою чергу проблемна область - це частина реального світу, що складається з об'єктів (явищ, процесів, понять та інше) та зв'язків між ними. Такою областю виступає виробнича діяльність. І на її підставі розробляються дидактичні модулі [2].

Дещо по-іншому підходять до трактування “модуля” спеціалісти Міжнародної Організації Праці. Під “модулем” вони розуміють Модуль Трудових Навичок (МТН) - опис роботи, здійснений у вигляді модульних блоків, тобто логічних і прийнятих частин роботи в рамках виробничого завдання, професії або області діяльності з чітко визначеним початком і закінченням. Роботи, в межах модульного блоку, подаються у вигляді ряду чітко встановлених робочих операцій відповідно існуючим стандартам, а для їх виконання треба оволодіти певними навичками. Це забезпечує певний дидактичний апарат - навчальні елементи - самостійні навчальні брошури, орієнтовані як на самостійну роботу учня, такі на його роботу під наглядом інструктора, які містять у собі, як правило, одну або декілька навичок [12].

Таким чином, в залежності від поставлених цілей беремо до уваги той або інший тип модуля (операційний чи пізнавальний), в основу якого буде покладений предметний або діяльнісний підхід до конструювання навчальних програм.

Маючи достатньо переваг перед традиційною системою навчання, модульна система активно впроваджується на Україні для підготовки робочих, перепідготовки незайнятого населення (модульна система професійного навчання); в навчальному процесі в школах (модульно-розвиваюче навчання); у вищих навчальних закладах (модульно-рейтингова система навчання) [рис.1]. Хоча ці напрямки модульного навчання і розвиваються автономно, часто використовуючи одні й ті самі положення в різному трактуванні, вони базуються на єдиній ідеї індивідуалізації процесу навчання.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Література

1. Костюченко М.П. Генезис модульного підходу в науці, техніці та педагогічних дослідженнях// Технологічний підхід у дидактиці. Модульне навчання професії: Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції. ДІПО ІПП, 2001.- с.54-56.

2. Модульная технология обучения профессии/ сост. А.С. Никулина, Г.П. Матвеев, О.П. Микуляк.- Донецк: ИПО ИПР, 1999.- 36с.

3. Журавлев В.И. Инфорационно-педагогические модули// Сов.пед.-1991.- №8.- с.56-60.

4. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи: Курс лекцій “Модульне навчання». - К., 1993.

5. Бабин І., Омельяненко В. Модульна організація процесу навчання як педагогічна проблема// Проблеми розробки та упровадження модульної системи професійного навчання: Збірн. наук. праць.- Харків: Книж. видавн. “Карабела”, 1999.- с.75-78.

6. Юцявичене П.А. Теория и практика модульного обучения.- Каунас, 1989.

7. Бондар В. Теорія і практика модульного навчання у вищих закладах освіти// Освіта й управління, 1999.-№1.- с.21-24.

8. Модульная система обучения профессии. Ч.1. Общие вопросы/ Сост.: Г.П. Матвеев, М.П. Костюченко, С.А. Заславская, А.В. Гордеева.- Донецк, 1992.- 29с.

9. Белова Е.К. Модульная система организации учебной работы по дисциплинам вуза. Методические рекомендации для преподавателей. -Харьков: ХИПИ, 1991.- 11с.

10. Белова Е.К., Коваленко Е.Э. Принципы структурирования учебного материала при модульной системе организации учебного процесса// Проблеми розробки та упровадження модульної системи професійного навчання: Збірн. наук. праць.- Харків: Книж. видавн. “Карабела”, 1999.- с.71-75.

11. Кларин М.В. Технология обучения: идеал и реальность.- Рига: Эксперимент, 1999.- 180с.

12. Модульна система професійного навчання: концепція, методика, особливості впровадження: Навчально-методичний посібник/ В.С.Плохій, А.В.Казановський. - Видавничий центр КТ “Київська нотна фабрика”, 2000.- 284с.

Размещено на Allbest.ru