Спільна діяльність родини і школи як умова морального виховання учнів у позакласній роботі шкіл відомства Міністерства народної освіти України у другій половині ХІХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

СПІЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ РОДИНИ І ШКОЛИ ЯК УМОВА МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ У ПОЗАКЛАСНІЙ РОБОТІ ШКІЛ ВІДОМСТВА МІНІСТЕРСТВА НАРОДНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ

С.А. Білецька

У статті автор конкретизував нормативне забезпечення і практику спільної діяльності родини дитини і школи як умови морального виховання учнів у позакласній роботі шкіл відомства міністерства народної освіти у другій половині ХІХ століття.

У статті зазначено про те, що для другої половини ХІХ століття характерним був пріоритет ролі батьків у моральному вихованні дітей. Разом із тим, особливість цього періоду полягала у визначенні функціонального призначення виховних впливів на учнів у закладах загальної освіти. Контроль з боку громади здійснювався через спільні родинно - шкільні святкові дійства, приклад якого - «Свято птахів» - описано в цій роботі. Установлено, що взаємодія учасників виховного процесу (учнів, їхніх батьків, учителів) мала забезпечити відповідність церковним канонам прищеплених учням норм моралі, розвинених духовних думок і міркувань, необхідних мінімальних наукових знань. які відповідали конкретному соціальному, матеріальному статусу людини, не викликали в неї морального пригнічення, негативних емоцій невдоволення чи сумнівів. Це розуміння функціонального призначення морального виховання розглядалося як основа збереження суспільного миру і спокою, що унормовано в Циркулярі міністра народної освіти 1851 р., що мав чинність до кінця 1863 р.

Ключові слова: моральне виховання, школа, родина, позакласна робота, єдність вимог, дитина.

В статье автор конкретизировал нормативное обеспечение и практику совместной деятельности семьи ребенка и школы как условия нравственного воспитания учащихся во внеклассной работе школ ведомства министерства народного образования во второй половине XIX века.

Ключевые слова: нравственное воспитание, школа, семья, внеклассная работа, единство требований, ребенок.

Keywords: moral education, school, family, extracurricular work, the unity of the requirements, the child.

Актуальність дослідження

У сучасному суспільстві особлива увага звернена до проблем морального виховання дітей. Сучасна позакласна виховна робота відзначається оновленням змісту і форми. Ці зміни передбачають нове бачення традиційних моральних орієнтирів для сучасної молоді, створення умов для прояву діяльної моральності у співпраці родини учня і школи.

Актуальність історичного аналізу питань морального виховання дітей у позакласній виховній роботі визначено потребою ретельного історіографічного вивчення обраної проблеми для розв'язання суперечності між накопиченим педагогічно цінним досвідом і масовою ретрансляцією його в інформаційних джерелах та відсутністю чітких організаційних, методичних рекомендацій щодо проведення такої роботи з метою підвищення рівня моральної вихованості дітей у сучасних загальноосвітніх закладах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вагомий внесок у з'ясування теоретичних засад морального виховання зробили історики загальної освіти Н. Борисенко, М. Євтух. Історичний досвід питань морального виховання представлено фундаментальній праці І. Харламова « Теорія морального виховання».

Важливе значення у дослідженні проблеми морального виховання в позакласній роботі українських шкіл другої половини ХІХ століття мають праці Л. Ваховського, Н. Гупана, О. Касьян, В. Максимової, В. Мотяшова.

Мета статті

Конкретизувати нормативне забезпечення і практику спільної діяльності родини дитини і школи як умови морального виховання учнів у позакласній роботі шкіл відомства міністерства народної освіти у другій половині ХІХ століття.

Виклад основного матеріалу

У дослідженні розглянуто родинно - шкільне свято як форму позакласної виховної роботи, яка дають змогу учням шкіл шляхом вільно вибраної творчої, фізкультурної, пошуково-пізнавальної, ігрової діяльності глибоко і різнобічно пізнавати довкілля, розвивати власну моральність, підвищувати рівень особистісної культури.

Засобом морального виховання у позакласній роботі традиційно є переконання, спонукання до діяльності, спільна продуктивна і творча діяльність в позаурочний час. Моральне виховання у позакласній роботі у загальних школах відомства Міністерства народної освіти у другій половині ХІХ століття тісно пов'язувалося з майбутньою професійною діяльністю, формуванням світогляду, моральним вихованням, яке, до речі, утворювали основні форми спілкування і діяльності (художня, декоративно - прикладна, релігійна, громадянська тощо).

Важливим засобом морального виховання учнів у позакласній роботі шкіл відомства Міністерства народної освіти указаного істо - ричного періоду було створення морально насиченого середовища, в якому враховувалися стать дітей, вікові особливості (вони впливають на формування моральної свідомості особистості), соціальна політика (накладає відбиток на формування особистості). Особлива увага у цьому аспекті зверталася на єдність вимог до моральної вихованості в родині і в школі.

Основним середовищем морального виховання дітей традиційно вважалася сім'я. «Щире благочестя батька і матері, - зазначено в документі, - благонадійно здійснювана ними молитва, їх терпляча покірливість волі Божій в тяжких випробуваннях життя, любов до праці, турбота про менших - все це передається сприятливому серцю дитини в добрій християнській сім'ї, котрій святий апостол Павло дав символічну назву «домашньої церкви» [1]. Адже школа приймає дітей у найсприятливіший час їх морального зростання, коли, з одного боку, серце їх зберігає ще вразливість дитинства, з іншого - в учнів розвиваються розумові здібності.

Бажання батьків надати своїм дітям освіту іноді підпорядковувалося і певним внутрішнім парафіяльним обставинам. Так, один із вчителів народного училища зазначав, що у великий піст священик на сповіді екзаменував прихожан у знанні найважливіших молитов. Тих, хто їх не знав, він відправляв до школи і лише тоді допускав до сповіді. Тому селяни, щоб запобігти майбутнього сорому, відсилали своїх дітей до школи, де вони, навчившись молитов від законовчителя, могли навчити й інших членів родини [2, с. 412-418].

За тогочасними документальними свідченням [4], прихожани найбільше втішалися, коли бачили, як «... діти їхні читають і співають у церкві, а також вдома у вільний час можуть прочитати щось корисне для душі чи розповісти яку-небудь подію зі Священної Історії, чи повідомити хоча б короткі відомості про предмет віри і християнської моралі». Отже, діти у позакласний час виконували функції помічників священика у справі релігійної освіти і морального виховання прихожан [3, с. 521-528].

У хронології першого етапу у цивільному праві Російської імперії був розділ про «батьківську владу в особистих відносинах» (ст. 164-179 десятого тому Зведення Законів Російської імперії). Зміст цієї влади визначався відповідними правами (ст. 164-171) і обов'язками (ст. 172-176). Причому, поряд з обов'язками батьків (насамперед обов'язки виховувати й освічувати своїх дітей) установлено обов'язок дітей (ст. 177), які повинні виявляти до батьків «повагу, слухняність, покірність і любов». Батьківська влада включала право застосовувати «домашні заходи виправлення» і навіть право батьків помістити дітей у в'язницю «за завзяту непокору батьківській владі, розпусне життя й інші явні пороки» (ст. 165). Діти не мали права подавати позови на батьків з питань особистої образи або образи (ст. 168). Обсяг батьківських прав згідно з цивільним правом Російської імперії досить великий, а батьківська влада повністю припиняється тільки зі смертю батьків (не обмежуючись віком повноліття дітей) і лише частково обмежуючись вступом у державну службу й одруженням (ст. 179, п. 2 і 3). Однак, як і в інших європейських системах права й на відміну від давньоримського права батьківська влада, природно, не містила «права життя й смерті» (ст. 170) і не зводилася до влади одного батька [1].

Установлено, що права й обов'язки батьків і дітей були врівноваженими. Причому це співвідношення прав і обов'язків і сам дух цього розділу цивільного права узгоджено з відповідними максимами Нового Завіту, насамперед з відомим текстом послання апостола Павла (Еф. 6, 1-4). Також і норми сімейного права є перекладанням у правову форму новозавітних максим (наприклад, статті 106 і 107 десятого тому Зведення законів Російської імперії обов'язки подружжя по суті є парафразом відомого міркування апостола Павла (Еф. 5, 24-25). З іншого боку ці розділи російського цивільного права, як уже сказане, мали традиційний характер і мо - жуть бути прямо зіставлені з відповідними візантійськими й давньо - руськими джерелами звичаєвого, цивільного й церковного права [1].

Цей релігійно-цивілізаційний чинник визначав розуміння сутності й зміст «необхідного мінімуму» освіти діяв головним чином через сім'ю й суспільство. У першому пункті 179 документу указано: «Особиста батьківська влада не припиняється, але обмежується... вступом дітей у громадське училище, начальство якого заступає тоді до роботи по вихованню місце батьків». Цю тезу можна тлумачити як делегування права: начальство училища одержує від батьків частину батьківської влади, але при цьому батьківське право й обов'язок виховувати і освічувати повністю зберігалися, обмежуючись лише необхідністю узгоджувати свої дії з начальством училища. В 43 ст. зазначено, що «займаючи, однак, місце батьків учителі не повинні почитати себе за самовладних суддів над дітьми й керувати ними по норовливості без усяких зносин з батьками» і, «повідомляючи свою владу вчителям, батьки самі не думають втрачати її, чому розсуд - ливість вимагає того, щоб учитель сукупною працею й порадою з батьками, намагався найкраще виховувати дітей» [1, с. 222]. Крім того згідно статті 173 Зведення Законів «батькам давалося вільне право вибору» - виховувати дітей удома або в громадському закладі.

Релігійне піднесення, творчий літературний супровід відзначали характер тогочасних родинно-шкільних свят, які були чи не єдиною масовою формою морального виховання у позакласній роботі у вказаний історичний період. У ході дослідження віднайдено цікавий мате - ріал, який може бути ретрансльований у сучасних умовах позакласної виховної роботи шкіл. Так, зі спогадів вихованців 1-ої Харківської чоловічої гімназії довідалися про свято птахів. Директором І. Верніковським (діяльність у 1857-1860 рр.) було ініційовано проведення свята «День птахів» у формі літературно-вокально-музичного ранку за участю дітей, батьків учнів і вчителів. Викладачі словесності разом з кращими учнями («які хотіли вчитися самі») готували святкове привітання у віршованій формі. За незначні кошти із загальної шкільної скарбниці купували кольорові стрічки і ними прикрашали дерева, що росли на території подвір'я гімназії. 26 квітня 1859 р. о 10 год. ранку після святкової церковної служби, урочистої проповіді, на якій були усі учасники дійства, на подвір'ї гімназії за присутності директора було влаштовано своєрідний мітинг. Свято супроводжувалося святковим читанням фрагментів текстів з релігійної, художньої і науково - популярної літератури і виступом гімназичного хору. Присутні на святі: батьки і родичі гімназистів, члени сімей учителів гімназії. Для них з фонду центрального складу книг і картин було утворено виставку картин і чучел птахів: «Свійські», «Диковинні».

Після виступу директора і гімназичного хору до слова запрошувалися кращі гімназисти, які зачитували фрагменти виконаних навчальних робіт на теми: «Пошук птахами корму взимку», «Яка користь від голубів», «Виведення потомства і чому не можна руйнувати пташині гнізда», «Як боротися з граками» та ін.

Під музичний супровід відбувалася святкова хода усіх учасників родинно-шкільного свята у міський садок. Гімназисти прикріплювали на гілки дерев виготовлені власноруч годівниці і шпаківні, біля дерев розпушували землю, поливали молоді саджанці. Свято завершувалося виступом гімназичного хору [5].

родина школа моральне виховання

Висновки

Отже, для другої половини ХІХ століття характерним був пріоритет ролі батьків у моральному вихованні дітей. Разом із тим, особливість цього періоду полягала у визначенні функціонального призначення виховних впливів на учнів у закладах загальної освіти. Контроль з боку громади здійснювався через спільні родинно - шкільні святкові дійства, приклад якого - «Свято птахів» - описано в цій роботі. Установлено, що взаємодія учасників виховного процесу (учнів, їхніх батьків, учителів) мала забезпечити відповідність церковним канонам прищеплених учням норм моралі, розвинених духовних думок і міркувань, необхідних мінімальних наукових знань, які відповідали конкретному соціальному, матеріальному статусу людини, не викликали в неї морального пригнічення, негативних емоцій невдоволення чи сумнівів. Це розуміння функціонального призначення морального виховання розглядалося як основа збереження суспільного миру і спокою, що унормовано в Циркулярі міністра народної освіти 1851 р., який мав чинність до кінця 1863 р.

Перспективним напрямом подальшої розробки обраної проб - леми є дослідження ролі батьківських клубів і гуртків в організації морального виховання учнів шкіл у позакласній роботі наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття.

Література

1. Свод законов Российской империи, повелением Государя Императора Николая Павловича: Уставы благочиния, Ч. 1 и 2. - Санкт-Петербург, 1832. - 463 с.

2. Из письма учителя народного училища о церковноприходских школах в Каневском, Черкасском и Васильковском уездах // Киевские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. - 1884. - № 9. - С. 412-418.

3. Церковно-приходская школа в местечке Мошнах Черкасского уезда // Киевские епархиальные ведомости. Отдел второй. - 1873. - №2 18. - С. 521 - 528.

4. Рождественский С. В. Очерки по истории системы народного просвещения в России в XVni-XIX вв. / Рождественский С. В. - СПб.: Гос. тип., 1912. - Т 2. - 650 с.

5. Державний архів Харківської області, ф. 265, оп. 1, спр. 53-56, 214 арк.

Размещено на Allbest.ru