Позашкільна освітньо-виховна діяльність Харківського товариства поширення в народі грамотності (1869-1920 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПОЗАШКІЛЬНА ОСВІТНЬО-ВИХОВНА ДІЯЛЬНІСТЬ ХАРКІВСЬКОГО ТОВАРИСТВА ПОШИРЕННЯ В НАРОДІ ГРАМОТНОСТІ (1869-1920 рр.)

С.Є. Лупаренко

У статті розкрито напрями позашкільної освітньо-виховної діяльності Харківського товариства поширення в народі грамотності, що діяло протягом 1869-1920 рр. на території Харкова і Харківської губернії, а саме: заснування і ведення позашкільних установ (Народного будинку, народних бібліотек, читалень, музеїв, курсів, недільних і декоративно-малювальних шкіл та ін.); проведення занять з дітьми в позашкільних установах; улаштування позашкільних заходів (лекцій, концертів-лекцій, народних читань, виставок, ігор, новорічних ялинок, вистав, свят, гулянь, музичних і танцювальних вечорів, занять ручною працею і фізичним вихованням та ін.).

Ключові слова: позашкільна діяльність, Харківське товариство поширення в народі грамотності, діти, Народний будинок, освіта.

В статье раскрыты направления внешкольной образовательно-воспитательной деятельности Харьковского общества распространения в народе грамотности, которое действовало на протяжении 1869-1920 гг. на территории Харькова и Харьковской области, а именно: учреждение и обеспечение деятельности внешкольных учреждений (Народного дома, народных библиотек, читален, музеев, курсов, воскресных и декоративно - изобразительных школ и т.д.); проведение занятий с детьми во внешкольных учреждениях; организация внешкольных мероприятий (лекций, концертов- лекций, народных чтений, выставок, игр, новогодних елок, спектаклей, праздников, гуляний, музыкальных и танцевальных вечеров, занятий ручным трудом и физическим воспитанием и т.п.).

Ключевые слова: внешкольная деятельность, Харьковское общество распространения в народе грамотности, дети, Народный дом, образование.

Key words: extracurricular activities, Kharkiv Society of Spread of Literacy among People, children, People's House, education.

Постановка проблеми

На європейському тлі стан народної освіти в Україні, що входила до складу Росії, виглядав досить скромно. Це було зумовлене тим фактом, що царський уряд витрачав на потреби народної освіти лише 2% від загальної суми державного бюджету (для порівняння: в Англії ця сума становила 10% державних асигнувань, у Франції - 6,4%, у Пруссії - 6%) [1]. У свою чергу, це стало причиною недостатньої розвиненості мережі шкіл у країні.

Спостерігаючи невтішний стан розвитку освіти, передова інтелігенція розпочала активну роботу з населенням (у тому числі з дітьми), яка виявилась у створенні різноманітних культурно-освітніх товариств, найпоширенішими серед яких були товариства грамотності - громадсько-просвітні організації, які діяли в Російській імперії у другій половині ХІХ ст. - на початку ХХ ст. для поширення грамотності і загальної освіти серед широких мас населення. В Україні найстарішим товариством грамотності було Харківське товариство поширення в народі грамотності (далі - Товариство) - організація української інтелігенції, яка була заснована 24 березня 1869 р. з метою поширення освіти серед народу (Товариство припинило своє існування в 1920 р.). З перших днів свого існування воно приділяло головну увагу освітньо-виховній роботі серед населення: відкривало початкові народні училища, займалося видавничою справою, організовувало різні позашкільні освітньо-виховні заходи для дітей.

Аналіз актуальних досліджень

Аналіз історичної, психолого-педагогічної літератури показав, що вченими досліджувалися певні аспекти роботи Харківського товариства поширення в народі грамотності, а саме: питання діяльності інтелігенції в цьому Товаристві були висвітлені в дослідженнях М. Гомон, Л. Мачуліна, В. Пальченкової, О. Пантєлєй та ін.; культурно-освітня робота Товариства розкрита у працях В. Камишникова, В. Кізченко, Т. Коломієць А. Ткачук та ін. Проте детально питання позашкільної освітньо-виховної діяльності Харківського товариства поширення в народі грамотності не розглядалось.

Дане дослідження є складовою частиною програми науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди.

Мета статті - розкрити напрями позашкільної освітньо-виховної діяльності Харківського товариства поширення в народі грамотності (1869-1920 рр.).

Виклад основного матеріалу

Організація позашкільної освітньо-виховної діяльності було одним із завдань Товариства. Це реалізовувалось у: заснуванні і веденні позашкільних установ; проведенні занять з дітьми в позашкільних установах; улаштуванні позашкільних заходів. Розглянемо це детально.

Треба відзначити, що Товариство опікувалося проблемою організації дозвілля дітей і молоді. Так, 7-12 червня 1915 р. ним був проведений з'їзд з питань організації розумних розваг для народу [8; 9], під час якого визнавався необхідним «розвиток найширшої і повсюдної виховної роботи з дітьми дошкільного і шкільного віку в яслах, осередках, народних дитячих садках, майданчиках, клубах та об'єднуючих усі ці установи народних «дитячих будинках» [9, с. 10]. Організація розумних розваг передбачала вжиття заходів, спрямованих на пробудження духовних потреб населення в галузі наукових і прикладних знань, що реалізовувалося в улаштуванні Народного будинку, бібліотек, читалень, курсів, музеїв, недільних і декоративно-малювальних шкіл. [8]. Для дітей також організовувалися музично-освітні заклади, хори, оркестри.

Одним із найвизначніших досягнень Товариства стало будівництво і діяльність Народного будинку. Наприкінці ХІХ ст. - на початку ХХ ст. він був найбільш успішною формою об'єднання культурно-просвітніх заходів [8]. Спираючись на досвід уже існуючих подібних закладів Народний будинок у Харкові став одним із найкращих, відомим як у Росії, так і за її межами [1].

Народний будинок висував перед собою такі завдання [8]: сприяння позашкільній освіті і вихованню дорослих, підлітків і дітей дошкільного віку в розумовому, моральному, художньому і фізичному плані; громадянське виховання населення та об'єднання місцевих культурно-просвітніх й економічних організацій. Для реалізації поставлених завдань Народний будинок улаштовував бібліотеки, читальні, книжкові і картинні торгівлі, музеї і виставки, вечірні і недільні школи, класи для дорослих і підлітків, народні читання, лекції, бесіди і курси, спортивні заклади і змагання, дитячі садки та ясла, вистави, концерти, літературні, вокальні, музичні і танцювальні вечори і ранки, народні клуби, чайні, їдальні, а також заклади культурного або економічного характеру (сільськогосподарський склад, продовольчу крамницю, бюро кооперативних і професійних організацій та ін.) [8].

Успішний розвиток усіх видів позашкільних установ, які мали на меті роботу з дитиною (в усіх цих установах використовувалася материнська мова [9]), залежав від планомірної і матеріальної підтримки з боку державних, громадських і приватних установ. Членами з'їзду з питань організації розумних розваг визнавалось необхідним створення спеціального інституту добре підготовлених інструкторів для безпосереднього керівництва роботою й організацією розумних розваг дітей на місцях. Окрім того, успіх цієї діяльності також залежав від правового статусу і матеріального стану працівників дитячих установ: «Усі безпосередні працівники в установах для роботи з дітьми поза школою повинні бути поставлені як у правовому, так і матеріальному відношенні в умови, що гарантують їм продуктивну працю» [9, с. 10].

В організації дитячого дозвілля ці установи орієнтувалися на завдання всебічного і гармонійного розвитку особистості дитини (фізично, морально й розумово), що досягалося завдяки творчості й самодіяльності вихователів, організації різноманітних занять (з урахуванням віку дітей), використанню різних методів навчання й виховання (словесних, наочних тощо) [9].

Завдяки самовідданій праці членів комітету сільських бібліотек Товариства і субсидіям, що надходили від земств, Харківська губернія вкрилася мережею народних бібліотек і вийшла на друге місце в Росії за їх кількістю. Товариством було відкрито п'ять безкоштовних народних бібліотек і одна при Народному будинку. Також Товариство відкривало книжкові склади, які, окрім Харківської, обслуговували й інші губернії, надсилаючи за зниженими цінами літературу земським установам, органам, що опікувалися народною тверезістю, приватним особам тощо [1]. В організованих бібліотеках і читальнях улаштовувалися різного роду лекції і читання (читання вголос для неграмотного населення, читання і лекції з обговореннями, з картинками, таблицями, кінематографом, із використанням взірців художніх творів словесності, музики і живопису) і стали найпростішими і найдоступнішими формами розумних розваг. Програми систематичних лекцій і читань охоплювали релігію, етику, літературу, мистецтво, географію, історію, природознавство, агрономію, ветеринарію, суспільствознавство, кооперацію, гігієну, але найчастіше на них висвітлювалися різні питання життя рідної країни (інколи в порівнянні з життям інших країн) [9].

Щодо форм організації позашкільної освіти, то вони були такі: [2]:

• народні читання: систематичні (за розробленою програмою) і несистематичні. Слід відзначити, що на народних читаннях найбільшу кількість слухачів складали діти. Так, серед представників чоловічої статі 24,9% були діти, у той час як 13,5% слухачів - дорослі та 9,8% - підлітки; серед представників жіночої статі 26,6% слухачів були діти, у той час як 15,6% - дорослі та 9,6% - підлітки [5];

• виставки: загальноосвітнього характеру (педагогічні, навчальні та ін.), художні, спеціальні (сільськогосподарські, ремісничі та ін.), спільні (різного характеру); постійні і тимчасові; стаціонарні й пересувні;

• лекції. Науково-популярні лекції проводились у приміщеннях театрів, училищ, шкіл, підготовчих курсів, у богадільнях, дитячих їдальнях, дитячих садках, читальнях, будинках працьовитості, робітничих будинках, Народних Будинках, притулках, майстернях і заводах, на винному складі. Лекції проводилися по неділях (20 тижнів) і тривали зазвичай 2 години (усього 40 годин). До програми лекцій уходили такі сфери знань: природознавство (основні фізико-хімічні ідеї) - 10 годин, біологія (життя тварин і рослин) - 10 годин, анатомія і фізіологія людини і гігієна - 6 годин, географія й антропологія людини - 8 годин, історія первісної культури - 6 годин. Лекторами на лекціях виступали члени Харківського товариства поширення в народі грамотності, технічного товариства, секції методики і любителів природи, медичного товариства, товариства працюючих жінок і товариства сільського господарства. Під час лекцій лектори намагалися пристосуватися до особливостей аудиторії слухачів, аби донести до них необхідну інформацію якомога простіше [7];

• концерти-лекції, які об'єднували цикл предметів і музичних творів за певними темами, наприклад: розвиток творчості композиторів; розвиток форм музичної творчості протягом історії; з'ясування характерних особливостей творчості різних національностей; особливості творчості певної епохи незалежно від національності [8];

• ігри: рухливі ігри [4], сюжетно-рольові ігри («Ніхто не може зайняти дітей і вигадати для них такі цікаві ігри, як вони ж самі.... Вони відмінно вміють себе розважати: серед них знаходяться ініціатори, і будь-яка пропозиція відразу ж переходить до справи: чи то гратися в пожежних, трійцю, пароплав, чи то будувати курінь, фортеці, чи то розігрувати комічні вистави» [2, с. 15]);

• музичні й танцювальні вечори, під час яких діти співали, читали вірші, танцювали та ін.;

• заняття ручною працею (ліплення, плетіння), сільським господарством;

• свята, зокрема: літературні свята (їхньою метою було ознайомлення з творами рідної літератури, розвиток любові до читання. Ці літературні свята були тісно пов'язані з розбором літературних творів у бесідах на уроках. Постановка літературних свят базувалася на театральних прийомах, творчості й самостійності виконавців [8; 9]), ялинки, під час яких діти не лише виступали й розважалися, але й отримували подарунки (зазвичай те, що вони потребували). Так, для організації ялинки в селищах Кочеток та Тетліга Кочетковського відділення Харківського товариства поширення в народі грамотності заздалегідь були зібрані кошти, які повністю були витрачені на прикрашання ялинки, пригощання півчим і подарунки. Окрім грошових пожертвувань, товариства і приватні особи жертвували речами (ситець, паперові хустинки, свічі для ялинки, шапка, валянки, ковзанки, комірці, черевики, калоші, дитяча білизна, книги, цукерки, пряники тощо). На святі в селищі Кочеток були присутні більше 250 дітей, які отримали такі подарунки: 12 дівчат - ситець на сукню, 14 хлопців - брюки, 10 дівчат - хустинки, 11 хлопців - сорочки, 4 хлопця - шапки, 3 хлопця - валянки, 2 хлопця - башлики, а інші 198 дітей отримали по % фунти солодощів у кольорових мішечках [3]. Під час ялинки учні земського і церковно-парафіяльного училищ зачитували вірші, байки в особах, виконували пісні хором;

• вистави. Для постановки зазвичай обирали змістовні і різноманітні п'єси з яскравими переживаннями, художньо-літературними перевагами і виховним значенням (перше місце серед усіх п'єс посідали класичні п'єси);

• народні гуляння, які були спрямовані на відродження і розвиток місцевих народних гулянь та ігор, давніх пісень [8; 9];

• заняття з фізичного виховання (так, на майданчиках при Народному будинку Харківського товариства поширення в народі грамотності під керівництвом учителя гімнастики хлопчики займалися гімнастикою (маршируванням, вільними вправами, вправами на знаряддях), а також грали у футбол [7; 8]), кустарного промислу (були спрямовані на збереження і підтримку місцевої народної творчості і народних мотивів, що формувалися віками в народному самобутньому мистецтві [8]).

Серед методів навчання і виховання, що застосовувалися позашкільною освітою були такі [9]: словесні: бесіди (за результатами прогулянки або виховного значення), робота з книгою (читання і розповідання вихователями казок, спільні читання вголос доступних для розуміння дітей статей природничого характеру або художньої літератури, причому особлива увага приділялася читанню оповідань, що пробуджували в дітей найкращі почуття, сприяли формуванню їхніх позитивних рис); наочні методи: ілюстрація і демонстрація; практичні: вправи (фізичного, практичного, естетичного характеру, зокрема: співи, гра на музичних інструментах (гармонь, піаніно, скрипка), малювання); методи самостійної роботи (самостійне читання книг дітьми) та ін.

Серед засобів навчання і виховання, що використовувались у системі позашкільної освіти, найпопулярнішими були такі: чарівний ліхтар (апарат для проекції зображень); картини кінематографу і діапозитиви; малюнки і картини, які доповнювали розповіді лекторів і мали різну спрямованість: духовні (релігійно-моральні, біблійні, церковно-історичні), історичні, біографічні, географічні, етнографічні, сільськогосподарські, природознавчі, медичні, літературні та інші [9]).

Про популярність заходів позашкільної освіти свідчать статистичні дані про кількість відвідувачів, проведених заходів. Порівняльні дані про стан позашкільної освіти в Народному будинку Харківського товариства поширення в народі грамотності за 1912-1913 рр. представлені в таблиці 1 [6; 7].

Таблиця 1

Порівняльні дані про стан позашкільної освіти в Народному будинку Харківського товариства поширення в народі грамотності за 1912-1913 рр.

позашкільний освітній виховний грамотність

Серед проблем позашкільної освіти, були такі [8]: нестача працівників для різних дитячих установ; незначна кількість дитячих установ; необхідність пристосування програм дитячих установ до місцевих умов; недостатня підготовка вихователів на курсах (велика теоретичність підготовки, але мало практики); погане матеріальне забезпечення позашкільних установ; низька плата вихователям; недостатнє залучення дітей до систем позашкільної освіти.

Для розв'язання цих проблем планувалися такі заходи: створення спеціальних курсів для вихователів, де значна увага приділялася їхній практичній підготовці; постійне проведення нарад і з'їздів працівників освіти, залучення широкої громадськості до розв'язання проблем позашкільної освіти [8]; розробка програм для дитячих позашкільних установ тощо.

Значення позашкільної діяльності Товариства полягало, перш за все, у тому, що вона була спрямована на задоволення потреб найбіднішого населення країни. Так, серед абонентів безкоштовних бібліотек Товариства було 47% селян, 41% міщан, а більше 400 бібліотек обслуговували виключно сільських жителів. Майже 100% слухачів народних читань були селяни і працівники (часто безграмотні). Усе це доводить, що діячі Товариства перебували на службі в демократичних верств населення [1].

Висновки і перспективи подальших досліджень

Отже, позашкільна освітньо-виховна діяльність Товариства включала заснування і ведення Народного будинку, улаштування в містах і селищах Харківської губернії безкоштовних народних бібліотек і читалень, лекцій і народних читань, виставок, музеїв, постановку вистав народного театру, а також проведення різного роду занять з дітьми в позашкільних установах. Дані про кількість проведених вистав, читань, лекцій та кількість їх відвідувачів, яка збільшувалася кожного року, яскраво доводять, що позашкільна діяльність Товариства користувалася попитом у населення.

Дана стаття не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми. Перспективним для подальших досліджень уважаємо розкриття видавничої та оздоровчої роботи Харківського товариства поширення в народі грамотності, а також його освітньої діяльності в навчально-виховних закладах.

Література

1. Коломієць Т. Харківське товариство поширення в народі грамотності (1869-1920 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кандидата іст. наук: спец. 07.00.02 «Історія України» / Т. Коломієць. - Харків, 1995. - 21 с.

2. Державний архів Харківської області (ДАХО). Фонд 200 -Харьковское общество распространения в народе грамотности, 1869-1920 гг. Оп. 1, дело 315 - Доклад зав. колонией о летней кампании. 1907 г. - 43 л.

3. ДАХО. Фонд 200. Оп. 1, дело 319 - Очерк развития и деятельности Харьковского общества с основания до 1905 года, отчет Харьковского отделения, сведения о комитетах и комиссиях для городской управы и письмо правления Л. Н. Толстому ко дню его юбилея. 1908 г. - 42 л.

4. ДАХО. Оп. 1, дело 364 - Доклад училищной комиссии (Н. А. Ширяева) о задачах, постановке и правильном устройстве летних школьных колоний. Отрывок научно-исследовательского доклада об организации детского воспитания и детских садов. 1910 г. - 50 л.

5. ДАХО. Фонд 200. Оп. 1, дело 381 - Отчет о деятельности за 1911 год (печатный). 1911 г. - 105 л.

6. ДАХО. Фонд 200. Оп. 1, дело 396 - Исторический обзор о деятельности Харьковского общества-правления и его учреждений, устав, инструкция, отчет Московского общества грамотности. 1912 г. - 59 л.

7. ДАХО. Фонд 200. Оп. 1, дело 415 - Положение о сельских дополнительных школах, отчеты комитета и отдельных школ и переписка о работе школ. 1913 г. - 96 л.

8. ДАХО. Фонд 200. Оп. 1, дело 446 - Списки тем, тезисы докладов съезда по организации разумных развлечений. 1915 г. - 138 л.

9. ДАХО. Фонд 200. Оп. 1, дело 451 - Протокол пленарного заключительного собрания съезда по вопросам организации разумных развлечений. 1915 г. - 19л.

Размещено на Allbest.ru