Зміст поняття "фахова компетентність перекладача" як складової методики навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст поняття «фахова компетентність перекладача» як складової методики навчання

Методика навчання перекладу є відносно молодою наукою, а тому природно має пройти етап узгодження термінології, що вживається різними дослідниками не тільки в межах кожної країни, а й у міжнародних масштабах, зважаючи на глобалізацію усіх сфер людської діяльності, включаючи й науку. Одним із ключових термінів у цій галузі є так звана перекладацька компетенція, що у найбільш узагальненому вигляді тлумачиться, з одного боку, як здатність перекладати на фаховому рівні, а з іншого - як номенклатура знань, навичок та умінь, необхідних для забезпечення згаданої здатності. У такій інтерпретації важливість поняття, що розглядається, не викликає сумніву, оскільки подібний перелік, за умови його обґрунтованості, утворив би надійну основу для розробки змісту й методики навчання будь-якого виду перекладу. З іншого боку, серед дослідників бракує одностайності навіть щодо самого терміну, не кажучи вже про його зміст. Це й зумовлює актуальність нашого дослідження, метою якого є обґрунтування вибору терміна на позначення змісту поняття, що розглядається, та встановлення його змісту і структури.

До сфери перекладознавства термін компетенція (competence) був введений Ґ. Турі [1], який припустив, що для формування перекладацької компетенції (ПК), крім вродженої здатності білінгвів до перекладу, на якій вона ґрунтується, перекладачі мають розвинути нову трансференційну здатність (transfer competence). Пропозиція Ґ. Турі сприяла появі нового напряму, метою якого став пошук вичерпного переліку компонентів ПК. Спочатку кількість компонентів ПК, які пропонували різні дослідники, була відносно невеликою і коливалась у незначних межах, однак згодом сформувалася тенденція дати якомога детальніший перелік знань, навичок та умінь, необхідних фаховому перекладачеві.

У процесі свого розвитку погляди на склад ПК зазнавали впливу з боку певних теоретичних лінгвістичних моделей, зокрема, лінгвістики тексту, функціональної перспективи речення тощо, внаслідок чого до складу ПК включалися текстотворча компетенція, вміння осмислення тексту оригіналу (ТО), вибору стратегії перекладу та функціональної перспективи висловлювання тощо. Інші дослідники [2], на додаток до перекладацьких дій, пропонують включити до складу ПК периферійні компетенції (предметні знання, використання словників, документації, резюме і технічних засобів), а також доперекладацькі компетенції (адекватна конфігурація пам'яті, гнучкість переключення з одного мовного коду на інший, опір інтерференції). До периферійних, вірогідно, також відносяться вміння перекладача користування комп'ютером та друкарські вміння, здатність забезпечення детального резюме з боку замовника та вибору необхідних довідкових матеріалів, встановлення зворотного зв'язку із замовником, забезпечення оцінки ТП з боку замовника, а також так звана трансляторіальна компетенція (translatorial competence) (уміння аналізу резюме замовника та ТО, перекладацькі стратегії, презентація ТП (включаючи його розташування на сторінці), документація, термінологія, знання професійної поведінки перекладача тощо) [3].

В останні роки опубліковані кілька оглядових робіт [4; 5; 6; 7], автори яких намагалися проаналізувати стан речей, пов'язаних з поняттям ПК, та запропонувати власні думки щодо компонентного складу останньої. Аналіз згаданих праць дозволяє зробити кілька висновків щодо поточного стану проблеми. По-перше, хоча термінологія, яку використовують різні автори, іноді збігається, її зміст збігається не завжди, внаслідок чого виникає плутанина з тлумаченням згаданих термінів. По-друге, намагання максимально деталізувати зміст ПК спричинює перевантаження цього © Черноватий Л.М., 2014 поняття компонентами, які мають різну ступінь важливості й часто є компонентами різних поняттєвих категорій, що не завжди усвідомлюється читачами й утруднює розуміння професійного дискурсу.

Для вирішення даної проблеми доцільно відокремити перекладацьку компетенцію (translation competence), тобто здатність продукувати прийнятний ТП, від ширших сфер компетенції перекладача (translator's competence). По-друге, англійський термін competence необов'язково перекладається як компетенція, оскільки він може означати і компетентність, і саме в цьому значенні він вжитий у словосполученні translator's competence. Зваживши на контекст, зміст згаданого словосполучення точніше можна передати за допомогою додавання слова, тобто як фахова компетентність перекладача (ФКП), тобто експертна система, яка не є автоматично притаманною будь-якому білінгву, а потребує особливого формування, що відбувається у процесі спеціально організованого навчання [7]. Дотримуючись принципу ієрархічності, складові ФКП логічно було б називати компетенціями, а елементи останніх - субкомпетенціями.

Ґрунтуючись на результатах аналізу наявних досліджень, до складу робочої моделі ФКП доцільно включити п'ять компетенцій: білінгвальну, екстралінгвістичну, перекладацьку, особистісну та стратегічну.

Білінгвальна компетенція включає мовну (тобто знання двох мов, у тому числі, у контрастивному плані), а також мовленнєву (володіння ними у тих видах мовленнєвої діяльності, які задіяні у перекладі) субкомпетенції. Кожна (мовна та мовленнєва) із згаданих субкомпетенцій може, у свою чергу, бути розчленованою на відповідні складові.

Екстралінгвістична компетенція включає усі знання, що виходять за межі лінгвістичних та перекладознавчих, тобто сюди відносяться будь-які фонові (енциклопедичні, тематичні, соціобікультурні тощо) і предметні (інформація щодо поняттєвого складу певної галузі людської діяльності та міжпоняттєвих зв'язках) знання.

Перекладацька компетенція включає знання загальних принципів перекладу, а також навички та уміння його здійснення - як базові (тобто необхідні перекладачу для здійснення усіх видів перекладу), так і ті, яких потребують лише один або кількох видів перекладу текстів відповідних стилю та жанру. До перекладацької компетенції доцільно також включити ті субкомпетенції, що мають безпосереднє відношення до процесу перекладу, тобто інструментальну (використання документальних та технологічних ресурсів, що мають відношення до роботи перекладача) та дослідницьку або пошукову (здатність швидко знайти інформацію, необхідну для розв'язання перекладацьких завдань).

До складу особистісної компетенції доцільно включити психофізіологічний компонент (когнітивні, психомоторні та поведінкові механізми - пам'ять, увагу, психологічна стійкість, критичне відношення тощо), морально-етичну субкомпетенцію (почуття відповідальності за якість власної праці; об'єктивність та надійність; скромність, ввічливість, дотримання конфіденційності), субкомпетенцію самовдосконалення (готовність та потреба у постійній самоосвіті та розвитку), а також фахово-соціальну субкомпетенцію (прийоми та норми спілкування у професійному середовищі, уміння пропонувати свої послуги на ринку праці, укладати договір на виконання перекладу, співпрацювати з фахівцями у відповідній галузі тощо).

Нарешті стратегічна компетенція у нашій робочій моделі розглядається як надкомпетенція, інтегроване уміння перекладати, що ґрунтується на координації решти компетенцій у процесі здійснення перекладацької діяльності [7].

Список використаних джерел та літератури

навчання переклад професійний фаховий

1. Toury G. In Search of a Theory of Translation / G. Toury. - Tel-Aviv: The Porter Institute for Poetics and Semiotics, Tel-Aviv University, 1980. - 159 p.

2. Fraser, J. The Broader View: How Freelance Translators Define Translation Competence / J. Fraser // Christina Schaffner & Beverly Adab (eds) Developing Translation Competence. - Amsterdam & Philadelphia: Benjamins, 2000. - P. 51-62.

3. Kautz, U. Handbuch Didaktik des Ubersetzens und Dolmetschens / U. Kautz. - Munchen: Iudicum, Goethe-Institut, 2000. - 160 s.

4. Вербицкая М.В. Компоненты и уровни переводческой компетенции / М.В. Вербицкая, М.Ю. Соловов // Вестник Московского университета. - Сер. 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. - 2010. - №4. - С. 9-18.

5. Гавриленко Н.Н. Обучение переводу в сфере профессиональной коммуникации: [монография] / Н.Н. Гавриленко. - М.: РУДН, 2008. - 175 с.

6. Комиссаров В.Н. Современное переводоведение: [учеб. пособие] / В.Н. Комиссаров. - М.: ЭТС, 2004. - 424 с.

Размещено на Allbest.ru