Значення ергономічних знань та умінь для фахової підготовки майбутніх викладачів професійно-технічних навчальних закладів

The article reflects the essence of the problem of forming the requirements for ergonomic knowledge and skills as systematizing stages of analysis, plant and equipment of professional activity of the future teachers of vocational education aimed at training workers in the sector of light industry-ness.

Key words: ergonomic knowledge and skills, training future teachers pro-duction of training, ergonomic requirements for clothing manufacturing technology, levels of evaluation of educational achievements of students.

Постановка проблеми. Проблемам формування ергономічної підготовки спеціалістів різних сфер науки, техніки та технології приділяється значна увага в освітній системі України. В останні роки науковцями з педагогічки та методики (В.К. Буряк, І.О. Іваськевич, Г.І. Сажко та ін.) вже розроблено навчальні програми з основ ергономіки для фахівців вищої технічної школи. Одне з положень концепції ергономічної освіти в Україні, яка пройшла широку апробацію в Україні і за рубежем [2], полягає у тому, що всі випускники вищої технічної школи повинні мати деякий базовий рівень ергономічних знань. Цей рівень визначається спеціальністю і переліком посад, які може займати спеціаліст.

Однак, на сьогодні актуальним є питання ергономічної компетентності серед широкого коло фахівців, і не лише технічних спеціальностей. В останні десятиліття все більшого значення почали набувати ергономічні дослідження у невиробничих сферах діяльності людини. Кінець XX століття поклав початок розвитку педагогічної ергономіки, адже якість підготовки кваліфікованих спеціалістів залежить від змісту та умов організації навчання. Ми підтримуємо ідеї провідних сучасних педагогів та науковців з вирішення питання ергономічної освіти педагогів.

Знання з основ ергономічної науки необхідні широкому загалу педагогічного персоналу, але особливе практичне значення ергономічна освіта має для вчителів трудового навчання, майстрів виробничого навчання, викладачів спеціальних предметів у професійно-технічних навчальних закладах, адже від них залежить базова підготовка підростаючого покоління до трудової діяльності, формування якісних професійних здібностей.

Актуальність дослідження. Соціальноекономічні зміни в Україні активізують вимоги до якості професійної підготовки майбутніх фахівців сфери освіти. Головним завданням сьогодення вищих навчальних педагогічних закладів є підготовка компетентного, конкурентоспроможного фахівця, який здатний швидко орієнтуватися в інформаційному просторі, самостійно удосконалюватися і розвиватися, творчо вирішувати в умовах роботи навчальних закладів професійні завдання, які динамічно зміню ються. Тому на перший план виступає не формальна належність до професії, а професійна компетентність, тобто відповідність учителя вимогам професійної діяльності. Цілком очевидно, що зазначене стосується галузі професійної освіти, що вимагає підготовки таких фахівців, які мали б комплекс знань у природничо-науковій, технічній та технологічній сферах, опиралися на ергономічні вимоги організації навчально-виробничих процесів та змогли б здійснювати інтеграцію загальнонаукових і політехнічних знань з технологіями сучасних виробничих процесів, інформаційними технологіями, з конструкторсько-технічною і художньою творчістю.

Для забезпечення належного рівня підготовки трудового резерву процес навчання у професійно-технічних навчальних закладах повинен враховувати сучасний рівень розвитку техніки та технологій і відповідно оновлювати зміст та методи навчання. Якими б сучасними та перспективними не були зміни, на першому місці завжди повинні стояти безпека та комфорт діяльності людини. І трудові процеси на підприємствах легкої промисловості, і продукція, яку випускають ці підприємства повинні бути конкурентоспроможними, безпечними та зручними для користування людиною. Тому, процес навчання повинен постійно базуватися на вимогах ергономіки, а також сприяти виробленню у майбутніх фахівців критичного ергономічного підходу до проектування, виготовлення та експлуатації виробів у відповідній галузі. Таким чином, випускники професійно-технічних навчальних закладів матимуть можливість виконувати різноманітні технологічні операції відповідно професії, пристосовуватися до зміни видів та способів діяльності з врахуванням сучасного стану та перспективи розвитку виробництва, позиціонувати себе у професії як компетентного фахівця.

Зв'язок авторського доробку із важливими науковими та практичними завданнями. Навчальний процес у виробничих навчальних майстернях відбувається в умовах, наближених до виробничих. Оптимізація цих умов одне із завдань ергономіки, що дозволить визначити вплив різних факторів на функціональний стан учнів. В педагогічній концепції залишається не розробленою система вдосконалення організації професійного навчання засобами ергономіки, а не відчувається єдності між ергономічною освітою та професійною підготовкою як ефективного засобу формування естетичної та виробничої культури, виховання висококваліфікованих фахівців галузі легкої промисловості. У зв'язку з цим питання використання ергономічних знань та умінь в процесі професійного навчання є досить важливим на сучасному етапі і потребує спеціальної розробки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ергономічні дослідження у контексті педагогічної практики проводили В. Буряк, К. Марквардт, А. Молибог, В. Наумчик, В. Нестеренко, С. Скидан, Н. Цибіна. Удосконаленню процесу трудового навчання засобами педагогічної ергономіки присвятили свої праці А. Воловиченко, О. Гервас, І. Зельдіс, О. Кожина, О. Максименко. Праця С. Скидана є найбільш ґрунтовним та комплексним синтезом основ педагогічної ергономіки, що спрямоване на удосконалення навчального процесу у вищій школі. Проте, питання ергономічної освіти майбутніх викладачів професійного навчання з метою оптимізації процесу трудової підготовки молоді залишається поки що мало дослідженим.

Психологічні аспекти наукової організації праці учня та вчителя досліджували: Ю. Азаров, П. Блонський, Д. Ельконін, Є. Кагаров, Н. Кузьміна, Є. Мілерян, І. Раченко, І. Фастівець, М. Шохор, А. Щербаков, Б. Якубов та ін.

Більшість сучасних науково-методичних досліджень з питань ергономізації трудового та професійного навчання стосуються удосконалення методів, прийомів, засобів політехнічної освіти та праці учнів у навчально-виробничих майстернях, а також на виробничих підприємствах. В останній час з'являються наукові публікації про формування ергономічних знань та умінь у педагогічних працівників (Є. Зімниця, І. Іваськевич, Г. Сажко, В. Штонь).

Публікації та наукові дослідження О.А. Біда, О.Г. Гервас, С.О. Скидан, І.В. Фастівець, Д.О. Фрейман, В.С. Штонь присвячені проблемам формування ергономічної компетентності серед учителів загальноосвітніх навчальних закладів. Поряд з цим вважаємо актуальним питання формування ергономічних знань та умінь серед інженерів-педагогів, оскільки їх професійна діяльність може бути пов'язана як з педагогічною, так і з виробничою діяльністю. А відтак, процес ергономічної підготовки інженерів педагогів має спиратися на основи виробничої та педагогічної ергономіки. Дане дослідження спрямовуємо на визначення вимог до формування ергономічних знань та умінь у майбутніх інженерів-педагогів галузі технології виготовлення одягу.

Метою нашого дослідження є визначення вимог до формування ергономічних знань і умінь майбутніх інженерів-педагогів в області технології виготовлення одягу на прикладі напряму підготовки «Професійна освіта. Технологія виробів легкої промисловості».

Викладення основного матеріалу. Інтенсивні зміни змісту та умов праці у різних сферах виробничої діяльності викликають необхідність внесення коректив у процес підготовки кваліфікованих фахівців. Звернення до ергономічної науки у вирішенні питання підвищення рівня професійної готовності викладачів виробничого навчання є обґрунтованим, адже від нього залежить базова підготовка підростаючого покоління до майбутньої трудової діяльності, формування якісних професійних відносин. Наше дослідження ставить акцент на визначенні ергономічних вимог до знань та умінь майбутніх педагогів-інженерів у напрямку технології виготовлення одягу як необхідного компоненту їх професійної діяльності.

Процес навчання педагогічних кадрів для професійної технічних закладів освіти передбачає вивчення комплексу предметів гуманітарної, соціально-економічної, математичної, природничо-наукової, професійної та практичної підготовки. І нажаль, у навчальних планах освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» до нормативної частини циклів підготовки не включено предмет «Основи ергономіки». Хоч у переліку дисциплін за вибором студентів пропонують майбутнім педагогам вивчення основ ергономіки. Ергономічні знання та вміння частково формуються з окремих тем з основ охорони праці та безпеки життєдіяльності. Хоча і ці предмети законом про вищу освіту передбачено вилучити. Тож питання гуманізації та безпеки виробничих та невиробничих процесів залишається актуальним.

Вивчаючи досвід підготовки педагогічних кадрів для професійно-технічних навчальних закладів ми розуміємо, що наявність ергономічних знань та умінь у майбутніх викладачів професійного навчання створюють більш комфортні умови як навчально-педагогічної, так і виробничої діяльності учнів. Зокрема, зверталася увага на підготовку викладачів у галузі легкої промисловості. Оскільки, навчання майбутніх закрійників чи швачок повинно передбачати організацію робочих належного рівня, у відповідності з антропометричними характеристиками тіла людини, знання та дотримання правил техніки безпеки й вимог виробничої санітарії та гігієни, доступності та посильності трудових операцій, відповідність техніки виробничим технологіям.

Ергономічні вимоги пов'язані не лише з організацією виробничих процесів по виготовленню одягу, а й з етапом проектування та розробки моделей швейних виробів. Зокрема майбутні викладачі виробничого навчання повинні знати ергономічні вимоги до проектування швейних виробів різного асортименту, методику визначення зміни розмірів тіла людини в динаміці при взаємодії одягу з поверхнею тіла людини, вміти здійснювати вимірювання та розрахунок динамічних ефектів, будувати ергономічні схеми взаємодії тіла людини з оточуючим середовищем, враховувати результати одержаних розрахунків при проектування нових моделей одягу. А відтак, майбутні викладачі виробничого навчання повинні мати належний рівень ергономічної підготовки для забезпечення кваліфікованої підготовки трудових резервів.

Використовуючи основні положення наказу МОН України № 285 від 31.07.98 р. «Про порядок розробки складових частин нормативного і навчальнометодичного забезпечення підготовки спеціалістів з вищою освітою» та спираючись на логічний підхід до визначення складових та змістових ознак ергономічних знань та умінь, враховуючи розробки науковців, зокрема алгоритм формування вимог до ергономічних знань та умінь бакалавра, розроблений Г.О. Сажко [1], можна з впевненістю стверджувати, що сутність проблеми формування вимог є логічноступеневим процесом, в основу якого покладено систематизуючі етапи аналізу основних засобів професійної діяльності майбутніх викладачів виробничого навчання.

На першому етапі формування ергономічних вимог необхідно ознайомитися з державними документами, що визначають види професійної діяльності. Серед таких: Державний класифікатор видів економічної діяльності, Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII, Наказ Міністерства освіти України від 04.03.98 р. №86 «Про введення в дію «Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступінчаста освіта)», постанова Кабінету Міністрів від 20.01.97 р. № 37 «Про першочергові заходи розвитку національної системи дизайну та ергономіки і впровадження їх досягнень у промисловому комплексі України, об'єктах житлової виробничої і соціально-культурної сфер», проект Концепції розвитку освіти в Україні до 2015 року [6]. Такий аналіз дозволяє визначити галузь реалізації відповідних спеціалістів, види робіт та назви первинних посад, які можуть обіймати спеціалісти даного напрямку підготовки.

На другому етапі відбувається формування повного переліку об'єктів або предметів діяльності певної галузі професійної діяльності, враховуючи досвід підготовки фахівців даної спеціальності та моделі професійної діяльності у відповідності з визначенням первинних посад. А відтак, відбувається структуризація професійної діяльності згідно конкретної посади. Визначаються продукти та предмети праці, засоби праці та особливості експлуатації засобів виробництва, досліджується процедура праці (обов'язковий перелік професійних навичок, технологічних операцій), а також умови праці, підтримка яких цілком залежить від кваліфікаційної підготовки спеціаліста даної галузі.

На третьому етапі визначається перелік виробничих функцій працівників, серед яких можна виділити дослідницькі, інженерні, прогностичні, навчальні, комунікативні. Для кожної виробничої функції прогнозується перелік типових задач, а саме уточнюються по можливості професійні, соціально-виробничі, соціально-побутові, стереотипні, діагностичні, евристичні задачі.

Четвертий етап характеризується визначенням системи вмінь та опорних знань, необхідних для розв'язання кожної задачі. Формування окремих знань та вмінь, що дозволяють реалізувати на професійному рівні поставленні завдання, відбувається з врахуванням структури професійної діяльності. Відповідно сукупність необхідних знань та вмінь можна поділити на предметно-практичні, предметно-розумові, знаково-практичні, знаково-розумові. Кожна група сприяє комплексному формуванню знань та вмінь, що забезпечують рівень опанування сучасними виробничими технологіями, керування, регулювання режимів роботи та обслуговування засобів праці, володіння новими підходами до забезпечення належних умов праці, а також інших професійно необхідних компонентів фахової підготовки спеціалістів певної галузі.

На завершальному п'ятому етапі визначається рівень сформованості ергономічних знань та вмінь. До визначення рівнів існують різні підходи серед науковців. Ми пропонуємо звертатися до 100 бальної системи оцінювання, що досить легко адаптується до кредитно-модульної системи навчання і погоджуємося з позицією науковців С. Артюха, О. Белової, В. Баликової, Г. Ізюмської, О. Коваленко, що кожен рівень якості навчальних досягнень студентів має встановлені еталони знань, умінь, з якими порівнюють навчальні надбання студентів при їх оцінюванні [5]. Кожен рівень сформованості навчальних досягнень студентів з основ ергономіки характеризується сукупністю компонентів (когнітивний, діяльнісний, ціннісний, креативний), які утворюють систему ергономічних знань та умінь майбутніх педагогів-інженерів. Однак, якісні критерії кожного структурного компонента ергономічної знань та умінь знижуються відповідно зі зниженням рівня навчальних досягнень студентів. Якщо на високому та вище середнього рівнях можна охарактеризувати всі критерії ергономічної готовності, то вже на середньому рівні не можна говорити про креативний критерій, а на низькому не проявляються ні креативний, ні ціннісний компоненти ергономічних знань та вмінь студентів до майбутньої педагогічної діяльності (табл. 1) [4].

Таблиця 1 Компоненти навчальних досягнень студентів з основ ергономіки