Вступ. Суспільство, яке спирається у розвитку на ринкову економіку, невпинно змінює економічні, соціальні, соціокультурні та соціально-психологічні реалії людини у власній життєдіяльності. Знаменитий лозунг "Освіта - на все життя" змінюється у наш час лозунгом "Освіта протягом усього життя".

Відповідно до освітніх змін, що відбуваються під впливом ринкової економіки, випускники університетів мають ставати підприємливими, винахідливими, ініціативними, самостійними та активними людьми. Багатовимірними дослідженнями в науці обґрунтовано факти щодо формування здатності людини до підприємницької праці. Уявлення студентів про підприємництво і необхідність практичного входження в ринок праці пов'язані одним завданням: навчитись самостійно обирати найбільш перспективні напрямки професійного розвитку, оволодівати уміннями приймати рішення та об'єктивно самооцінювати їх результати. Оволодіння студентами уміннями самостійно проектувати професійний та життєвий шлях в цілому в умовах університету потребує розробки організованих процесів навчання. До таких віднесено саморозвивальний, самовиховний, самореалізаційний та інші самоорганізовані процеси. Метою і завданням студентів у самоформуванні є набуття досвіду позитивного ставлення до різних видів професійної діяльності як усвідомлення чинника самостійності у працевлаштуванні як життєвої цінності.

Підкреслимо наукову позицію про те, що самоорганізований процесс самостійності особистості сприяє формуванню в собі почуття поваги до людей, які вибирають діяльність, керуючись при цьому мотивацією досягнення успіху. Такі люди, як правило, впевнені у своїх професійних можливостях, а їх самостійність при цьому виконує особливу роль.

Таким чином, в умовах самоорганізованих процесів у студентів формується усвідомлений діяльнісний підхід до вибору майбутньої ринкової праці та до планування власного та життєвого професійного шляху.

Психологічно єдиними аспектами розвитку самостійності у виборі студентами майбутньої праці продовжують діяти засади профінформування, профдіагностики та профконсультування. Таким чином, профорієнтаційну роботу у підготовці випускників до самостійності у працевлаштуванні слід розглядати не окремо, а в узагальненому контексті формування в них професійної компетентності.

Аналіз останніх досліджень. Проблема самостійності у працевлаштуванні завжди була актуальною в науці і практиці її вирішення. Ученими-дослідниками приділялася і приділяється підвищена увага до задач працевлаштування молодих фахівців. Описано чимало засобів, правил, підходів до працевлаштування. У наукових журналах з'явилося багато статей, присвячених проблемам розвитку особистісної та професійної рефлексії, професійної компетентності. Зафіксовано факти про те, що є недостатньо інформативно розкрито самостійність працевлаштування випускників загальноосвітніх, вищих та спеціалізованих навчальних закладів в освітньо-громадській пресі.

Висвітлимо актуальність та сутність понять в поєднанні з тими підходами, якими користуються дослідники вітчизняної науки у пошуках допомоги студентам у самостійному працевлаштуванні.

У працях науковців здебільшого описується соціальне замовлення, або так звані соціальні вимоги до професійної діяльності випускника вузу. Цілепокладальний напрям таких вимог відображає необхідність організованого розвитку і саморозвитку професійної компетентності в умовах вузівського навчання. Поняття "професійна компетентність" науково неоднозначне, в його ознаках повторюються традиційно-освітні вимоги навчання людини в різних її вікових категоріях. Проаналізуємо визначення поняття "професійна компетентність" в наукових варіантах досліджень вчених.

Професійна компетентність більшістю науковців розглядається в контексті термінів "знання", "уміння", "навики", а також способи і прийоми їх реалізації в діяльності, спілкуванні, розвитку (саморозвитку) особистості (Коломієць А. М., 2005, с.178-181; Маркова А.К., 1996; Митина Л. М., 2004).

У цих аспектах професійна компетентність розглядається як мета підготовки студента у вузі, що становить систему знань і вмінь, володіння загальними і спеціальними засобами діяльності, здатність і потребу в удосконалюванні своєї роботи, готовність до змін, нестандартність мислення.

Окремі дослідники вважають, що професійна компетентність - це складне утворення, що включає комплекс знань, умінь і якостей особистості, що забезпечують варіативність, оптимальність і ефективність майбутньої професійної діяльності.

Удосконалюючи зміст поняття "професійна компетентність", практичні психологи-дослідники розглядають його як сукупність знань, умінь і навичок, які потрібні для успішного виконання функцій щодо навчання, виховання, розвитку особистості (Коломієць А. М., 2005, с.178-181).

Дослідженнями професійної компетентності у функціональному призначенні поняття розглядається як інтегрування відповідного рівня професійних знань, умінь та навичок, особистісних якостей, що виявляються в результаті діяльності (рівень вихованості й освіченості).

Результативну сторону професійної компетентності вчені розглядають у її освітніх вимірах. Поняттям "професійна компетентність" визначається досить високий рівень здійснення діяльності, спілкування, реалізація особистості, за яких досягаються високі результати в навчанні, а також співвідношення професійних знань і вмінь, з одного боку, професійних позицій, психологічних якостей - з іншого.

У педагогічних науках професійна компетентність описується в параметрах здатності педагога перетворювати спеціальність, носієм якої він є, в засіб формування особистості учня з урахуванням обмежень і приписів, що накладаються на навчально-виховний процес вимогами педагогічної норми, в якій він здійснюється.

Мета статті - проаналізувати самостійність майбутніх фахівців освіти у працевлаштуванні як пріоритетну якість особистості, завдяки якій проектується та самореалізується в житті образ "Я - професіонал".

Поняття і критерійно-понятійні напрями дослідження самостійності випускників університету у працевлаштуванні.

Студенти університету мають усвідомити освітню позицію про те, що на ринку праці людині потрібно дбати не лише про те, щоб виготовити та випустити в життя продукцію, а й уміти налагодити економічні стосунки з покупцями продукту освіти. При цьому розвиток власного бізнесу в освіті буде зумовлений взаємною вигодою споживачів продукції. Якщо одна із сторін - виробник чи споживач - отримує прибуток за рахунок витрат іншої, то це не бізнес, а шахрайство. Студенти в самостійних дослідженнях мають уміти визначати властивості підприємницької діяльності такі, як динамічність, організованість, ініціативність послуги. Основні поняття і характеристики процесів бізнесу та підприємництва, якими оволодівають студенти, викликають у них потребу вивчати свої індивідуальні психологічні можливості в організації бізнесу. При цьому вони активно засвоюють методи самостійного працевлаштування. Такими діючими методами є психосинтез, психоаналіз, ділові ігри, навчальні "мозкові штурми".

Підкреслимо наукове положення про те, що кожен ступінь освіти в університеті має свою специфіку, яка особливо яскраво виявляється на етапі працевлаштування в умовах ринкової економіки й економіки міжособових стосунків.

Важливе місце і роль в науці відведено дослідниками ролі самоосвіти студентів та пов'язаним з нею саморозвитком таких якостей особистості, як "самореалізація", "особистісна рефлексія", "самоздійснення".

самостійність випускник працевлаштування

Самореалізація забезпечує в людини активний розвиток тих здатностей, які сприяють визначеного рівня зрілості самостійності в працевлаштуванні. Психологічні можливості самореалізації в розвитку самостійності, необхідної для працевлаштування, сприяють зближенню цінного життєвого плану з процесом конкретного працевлаштування.

Готовність випускника університету щодо самостійності працевлаштування формується на рівні соціальних ринкових установок, що є ефективними в умовах розвитку неперервної навчально-професійної освіти. Неперервність освіти обумовлює розуміння студентами нового способу суспільного господарювання - економічний розподіл праці між фахівцями ринку. Практична реалізація такого способу наповнює новим змістом практичні підходи до працевлаштування випускників вузів. Підкреслимо те, що значення нового підходу не завжди співпадає з вимогами праці сучасного ринку Адже відживають професії, не затребувані ринковою практикою, виникають певні ускладнення у заповненні ринку дефіцитними видами товару, на оцінювання якого потрібна відповідна професійна підготовка фахівця щодо його реалізації.

Першими кроками самостійності у працевлаштуванні є дослідницьке виявлення та самореалізація студентами таких типів ситуацій та побудова на їх основі проекту працевлаштування:

1. Ситуація "Знайомство": з явищем, процесом, терміном, поняттям, їх аналізом з різних позицій.

2. Ситуація "Копія": робота з відомими інформаційними фактами і знаходження зв'язків між ними.

3. Ситуація "Проблема": формулювання ідей, завдань, умов з метою стимуляції нових підходів до рішення.

4. Ситуація "Трансформація": аналіз джерельних витоків ідеї з наступним пошуком відповідного змісту інформації.

5. Ситуація "Конфлікт": не має рішення, але стимулює його пошук.

6. Ситуація "Актуальність": об'єднання інтересів, оволодіння певними уміннями, нові методи пошуку.

7. Ситуація "Мотивація": зміцнення значущості професійних знань, довіра до їх змісту та особиста підтримка вимог навчально-професійної діяльності.

Очікувані результати розвитку самостійності у працевлаштуванні випускників університету:

а) пояснюють поняття: інтелект, власність, право, об'єкт права, суб'єкт права, продукт творчого інтелекту, самостійність, працевлаштування, пошук;

б) знають: основи працевлаштування, самостійність у пошуку виду діяльності, основи інтелектуальної власності, об'єкти і суб'єкти права, структуру інтелектуально-творчої діяльності;

в) уміють: аналізувати соціальні замовлення ринку праці; планувати самостійний пошук ринкового простору працевлаштування; проводити діагностичний самотренінг самостійності, здійснювати самоконтроль і самооцінку навчально-професійних досягнень, професійно самовизначатися з вибором виду діяльності, на який є попит на ринку праці.

Висновки