Роль когнітивно-комунікативного підходу в оптимізації процесу викладання української мови за професійним спрямуванням

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль когнітивно-комунікативного підходу в оптимізації процесу викладання української мови за професійним спрямуванням

УДК 811.161.2:378.14(07)

Мушировська Н. В.

Анотації

У статті розглянуто особливості когнітивно-комунікативної методики навчання української мови професійного спілкування: теоретичні й концептуальні засади, лінгводидактичні принципи, мотивація навчання, засоби навчання на основі тексту, реалізація в когнітивно-розвивальних вправах.

Ключові слова: когнітивно-комунікативна методика, концептуальні засади, мотивація, текст, когнітивно-розвивальні вправи.

В статье рассматриваются особенности когнитивно-коммуникативной методики обучения украинского языка профессионального общения: теоретические и концептуальные основы, лингводидактические принципы, мотивация обучения, способы обучения на основе текста, реализация в когнитино-развивающих упражнениях.

Ключевые слова: когнитивно-коммуникативная методика, концептуальные основы, мотивация, текст, когнитивно-развивающие упражнения.

Peculiarities of cognitive and communicative method of learning the Ukrainian language for professional communication is analyzed in the article. There are theoretical and conceptual principals, linguo- didactics, incentive of learning, means learning from text and which represents in cognitive and developing exercises.

Key words: cognitive and communicative method, conceptual principals, incentive, text, cognitive and developing exercises.

Останнім часом у вищих навчальних закладах відбувається інтенсифікація викладання мови професійного спілкування шляхом упровадження різноманітних технологій навчання, що забезпечує свободу вибору студентів щодо форм і методів навчання. Великий потік інформації вимагає застосування таких методів навчання, які дозволяють надати студентам досить ґрунтовних знань, забезпечити високий рівень опанування й закріплення матеріалу на практиці. Для того, щоб досягти бажаного результату, вони повинні мати достатню практику у вільному користуванні мовою. При цьому важливо, аби спілкування стало для них умотивованим, позбавленим психологічного бар'єру під час говоріння. Поряд із цим, велике значення має розвиток мислення під час комунікації й розвиток мовної компетентності.

Сьогодні проблемами професійного спілкування є невміння висловлюватися логічно й грамотно, аргументувати свою думку, збагачувати свої висловлювання завдяки лексико-граматичним знанням, насичувати висловлювання лексичними одиницями професійної мови, термінологією, спонтанно підтримувати розмову або вести дискусію. Тому надзвичайно актуальним у сучасній методиці є пошук таких шляхів навчання мови професійного спілкування, які б сприяли її ефективному опануванню. Саме когнітивно-комунікативний підхід зможе стати умовою успішного оволодіння мовою, що і зумовлює актуальність дослідження.

М. Пентилюк, аналізуючи нові освітні технології, зокрема, зазначає: «Когнітивна та комунікативна методики спрямовані на виконання головного завдання мовної освіти в сучасних умовах - формування комунікативної компетенції того, хто вивчає мову, і цілком відповідає загальноєвропейським орієнтирам із питань мовної освіти. Кожна з цих методик має свої завдання, але, інтегруючись, вони виконують головну функцію - формування й подальший розвиток мовної особистості на засадах неперервної мовної освіти» [9, с. 126]. комунікативний український мова лінгводидактичний

Проблема комунікативного підходу до навчання мови тісно пов'язана з практичною спрямованістю, на яку орієнтують концепції мовної освіти, що ґрунтуються на Загальноєвропейських рекомендаціях із мовної освіти. Головне завдання такого підходу - формування комунікативно компетентної особистості, здатної вільно й легко висловлюватися з будь-яких питань, виявляючи високий рівень мовної культури, дбаючи про якості свого мовлення. Комунікативний підхід створює умови для свідомо-мовленнєвої діяльності, мовленнєва практика ґрунтується не тільки на знаннях мовної системи, а й на діяльності спілкування. Комунікативний підхід став головною метою навчального процесу - формування комунітивної компетенції, що базується на знаннях, уміннях пізнавального і творчого типу, соціальних навичках, світоглядних переконаннях [9, с. 126].

Під когнітивною методикою розуміють «сукупність взаємопов'язаних і взаємозумовлених способів і засобів опанування мовних одиниць як основи пізнання й формування концептуальної та мовної картини світу й певного результату створення образу світу в уяві кожного» [10, с. 5]. Сутність когнітивної методики полягає в тлумаченні навчальних мовних одиниць як концептів - носіїв етнокультурної інформації, особливих сигналів конкретного світу. Метою когнітивної методики є опанування глибинних значень змістових структур тексту, що втілюють мотиви й інтенції автора задля формування вмінь адекватного сприймання текстової інформації та створення власних (усних і писемних) висловлювань відповідно до комунікативної мети й наміру, розвитку пізнавальної активності, підвищення інтересу до вивчення української мови, виховання національної самосвідомості, поваги до мовних традицій українського народу й бажання наслідувати естетичні й етичні норми спілкування [9, c. 127].

Інтегруючись, когнітивна й комунікативна методики забезпечують досягнення головної мети стандартизованої мовної освіти - формування й розвитку комунікативної компетенції студентів, що вивчають українську мову як рідну і як державну. А отже, когнітивно-комунікативний підхід до навчання мови, що сформувався на базі провідних ідей означених методик, є одним із найпріорітетніших у реалізації мовної освіти.

Проблема впровадження когнітивно-комунікативного навчання мови є недостатньо розробленою в сучасній методиці. Когнітивно-комунікативний підхід знайшов своє трактування й розвиток у працях сучасних вітчизняних лінгводидактів (О. Горошкіної, І. Дроздової, О. Любашенко, Л. Мамчур, А. Ні- кітіної, О. Пентилюк, Т. Симоненко та ін.). Проблемою когнітивного й комунікативного підходів до навчання мови займалися такі науковці, як: І. Зимня, С. Ніколаєва, Т. Самосенкова, С. Шатілов, О. Леонтьєв, В. Бєлянін, Л. Ітельсон, В. Дем'янков, Н. Тализіна, Р. Аткінсон та інші. Сьогодні когнітивно- комунікативну методологію активно розглядають щодо навчання іноземної мови в моделях навчання різних видів мовленнєвої діяльності, таких як: читання (Г. Барабанова, Г. Губіна), аудіювання (О. Колеснікова, В. Яковлєва), письма (A. U. Chamot), говоріння (Л. Ананьєва, С. Дикарева).

Становлення когнітивної лінгвістики стало серйозним кроком у розвитку когнітивного підходу до навчання мови. «Когнітивний» (від лат. cognitio - знання, пізнання) підхід формально пов'язується з опублікованою в 1967 році У. Найсером програмною роботою «Когнітивна психологія». У своїй роботі він запропонував провести аналіз розумової діяльності за допомогою експериментальних методик психології та фізіології з метою обґрунтування необхідності врахування специфіки психічних процесів для підвищення ефективності інтелектуальної роботи людини.

Когнітивна наука (лат. cognitio - пізнання) - міждисциплінарний науковий напрям, що об'єднує теорію пізнання, когнітивну психологію, нейрофізіологію, когнітивну лінгвістику й теорію штучного інтелекту. Теоретичними засадами розробки концепції когнітивної методики навчання української мови є загальнометодологічні положення когнітивної науки про взаємозв'язок мислення й мовлення, функції мови й мовлення, структуру й рівні мовної особистості, визначення особистості як носія індивідуальних рис і національного менталітету.

З позицій когнітивної лінгвістики, мова - це засіб отримання, збереження, обробки, кодування й трансформації знань. Основними ж завданнями когнітивної лінгвістики є аналіз природи мовної компетенції людини, опис організації її внутрішнього лексикону, вербальної пам'яті, дослідження пізнавальних процесів і ролі мови у їхньому здійсненні. Як зазначає О. Виноградова, когнітивні аспекти функціонування особистості та інтелект людини виявляються якраз у мові [4, с. 37]. Мовна особистість реалізується через здатність людини здійснювати різні види мовленнєвої та мисленнєвої діяльності й виконувати різноманітні комунікативні ролі в процесі соціальної взаємодії.

Когнітивний підхід до навчання виник як реакція на прямий підхід з його установкою на інтуїтивне оволодіння мовою і передбачає усвідомлення, розуміння одиниць мови й формування здатності пояснювати вибір і вживання таких одиниць у процесі спілкування. При когнітивному підході провідним принципом навчання вважають принцип свідомості. Когнітивність у навчанні мови передбачає врахування таких категорій, як знання, пізнання, мислення, сприймання, інтелект.

Метою когнітивної методики є :

- опанування глибинних значень змістових структур тексту (що втілюють мотиви й інтенції автора задля формування вмінь адекватного сприймання текстової інформації й створення власних (усних і писемних) висловлювань відповідно до комунікативної мети й наміру);

- розвиток пізнавальної активності, підвищення інтересу до вивчення української мови;

- виховання національної самосвідомості, поваги до мовних традицій українського народу й бажання наслідувати естетичні й етичні норми спілкування.

Когнітивний підхід у навчанні української мови спирається на умову усвідомлення у викладанні. Усвідомлення може належати як до суб'єкта діяльності (усвідомлення себе, рефлексія), так і до змісту, процесу діяльності. Навчання певних лінгвістичних явищ повинно спиратися на мислення й дії, що лежать в основі розуміння і використання цих явищ у мовленні. Таке усвідомлення може відбуватися у два етапи:

- усвідомлення мовного правила, за яким виконується та чи інша мовленнєва дія;

- усвідомлення проміжних операцій, із яких складається та чи інша навичка, тобто усвідомлення програми дії.

Перший етап усвідомлення повинен передувати процесу формування навичок і виконанню направлених на це спеціальних вправ. Другий етап усвідомлення реалізується у процесі формування навичок.

У рамках когнітивного підходу суб'єкта вважають активним і свідомим учасником процесу навчання, а не об'єктом навчальної діяльності викладача. Іншими словами, реалізуються суб'єкт-суб'єктні відносини. У такому навчанні викладач повинен уміти викликати інтерес до предмету спілкування й до себе як до співрозмовника. Когнітивно-комунікативний підхід передбачає організоване навчальне співробітництво у вирішенні навчальних завдань так, щоб формувався колективний суб'єкт і діяв принцип колективної комунікативності навчання.

Когнітивно-спрямоване навчання спілкування українською мовою має особистісно-обумовлений характер. Такий підхід до навчання передбачає організацію навчальної діяльності й управління нею, означає переорієнтацію на самостійну постановку й вирішення навчальних завдань. Це пов'язано з цілою низкою особистісних моментів. Насамперед, це мотивація як емоційне переживання пізнавальної потреби.

Когнітивна методика ґрунтується на загально-дидактичних і лінгво-дидактичних принципах навчання, з-поміж яких провідними вважємо:

- особистісний - орієнтування на особистість;

- етнокультурологічний - навчання української мови в контексті української культури, пізнання якої відбувається у взаємодії з культурами інших народів;

- інтегративності - інтеграція здобутої пізнавальної інформації, спільна творча діяльність;

- емоційності - збагачення позитивними емоціями;

- креативності - забезпечення результативної творчої діяльності;

- активної пізнавальної спрямованості - формування мотивації в засвоєнні лінгвістичних знань, спроектованих на ефективне спілкування в будь-якій життєвій ситуації.

У літературі знаходимо таку конкретизацію мети й завдань когнітивної технології навчання: створення умов для розуміння кожним учнем інформації, зокрема пріоритетними цілями є:

1. Когнітивний розвиток;

2. Привласнення знань і формування способів діяльності відповідно до вимог стандарту навчання;

3. Формування інформаційної компетентності, під якою розуміємо сукупність умінь використовувати інформацію, що надходить із різних джерел, для рефлексивного контролю й адаптивної зміни власної поведінки.

Вона включає: здатність сприймати інформацію, що надходить із різних джерел; уміння конспектувати (викладати власні думки відповідно до норм мови і правил логіки); уміння анотувати (здійснювати короткий структурований запис змісту книг, статей, усних виступів, теле-, відео- та інших матеріалів з вилученням релевантної інформації та її критичним аналізом); уміння здійснювати збір інформації за заданою проблемою; уміння здійснювати зіставлення інформації, здобутої з різних джерел, за заданими критеріями; уміння формулювати критерії для зіставлення інформації, що надходить із різних джерел; уміння виявляти проблеми й суперечності в сприйнятій інформації; уміння використовувати технічні засоби отримання інформації; уміння використовувати програмні засоби отримання інформації; уміння планувати й проводити спостереження для збору інформації; уміння планувати й проводити експеримент для отримання інформації й перевірки гіпотез; стійку пізнавальну мотивацію; уміння розрізняти афективні й когнітивні компоненти інформації.

4. Формування критичного мислення: уміння проводити розходження між фактичними відомостями й оціночними судженнями; уміння проводити розходження між фактами і припущеннями; уміння виділяти логічні види зв'язку; уміння виділяти специфічні предметні види зв'язків; уміння виявляти фактичні й логічні помилки в міркуваннях; уміння відрізняти істотні докази від тих, що не стосуються справи; уміння розмежовувати обґрунтовані й необгрунтовані оцінки; уміння формулювати обґрунтовані висновки на основі отриманої інформації; уміння виділяти передумови, що обґрунтовують справедливість висновків.

Досягнення більшості з перерахованих вище цілей можна діагностувати за допомогою нормативно і критеріально орієнтованих тестів, що є обов'язковою властивістю технології [2].

Інноваційне спрямування когнітивно-комунікативної методики вимагає нових підходів до організації й проведення занять, до яких можна зарахувати нетрадиційні інтегровані заняття, ділові ігри, моделювання типових ситуацій спілкування. Вони уможливлюють реалізацію когнітивної методики навчання, оскільки створюють умови для розвитку пізнавальної активності, самовираження й самовдосконалення.

У когнітивній методиці провідними є такі типи когнітивно-розвивальних вправ:

- аналітичні, пов'язані з аналізом текстового матеріалу;

- комунікативні, що передбачають залучення до активної комунікативної діяльності, спрямовані на формування інтелектуально-креативних здібностей: мовного чуття, дару слова, мислення, мовлення, уяви, уваги, спостережливості тощо;

- асоціативні, які спонукають до виявлення емоційно-почуттєвого ставлення до тексту й навчального матеріалу;

- дослідницькі, що передбачають залучення до творчості через пошук, шляхом створення й розв'язання проблемних ситуацій [3, с. 234]. Характеристика когнітивно-розвивальних вправ:

Основним засобом навчання мови в когнітивній методиці є текст. Текст є посередником між учасниками спілкування, важливим компонентом у структурі комунікативного акту між адресантом і адресатом, основним джерелом інформації, на оволодіння якою спрямована когнітивна технологія навчання. Змістова єдність тексту втілена у структурно-смислових згустках - концептах. Текст дає змогу визначити завдання на всіх рівнях, повторити мовленнєвознавчі відомості (визначити тип, стиль мовлення, способи об'єднання речень у межах складного синтаксичного цілого, засоби зв'язку речень у тексті, здійснити актуальне членування речення тощо). На основі зв'язного тексту студенти мають змогу спостерігати функціонування явищ мови, засвоїти поняття мовленнєвої діяльності й сформувати навички побудови і створення власних текстів.

Великого значення набуває проблема дидактичного матеріалу. Дидактичний матеріал як один із засобів розвитку мовленнєвої компетентності ілюструє теоретичні положення, сприяє успішному розвиткові мовленнєвих умінь і навичок, збагачує інтелектуальну й емоційну сферу студентів, формує духовну мовну особистість. Застосування дидактичного матеріалу має значно вищий результат за умов відповідності всім принципам навчання, виховним і пізнавальним завданням вивчення мови, бездоганності з погляду норм літературної мови, здатності розкривати лексичне багатство мови, різноманітність форм і конструкцій, стилістичну доцільність і спрямованість на формування мовленнєвих умінь і навичок, на чому наголошують О. Біляєв, М. Вашуленко, О. Горошкіна, Т. Донченко, Н. Іпполітова, О. Купалова, Т. Ладиженська, В. Мельничайко, М. Пентилюк.

Для реалізації завдань надання вивченню мови практичної спрямованості й забезпечення професійно орієнтованого навчання на заняттях з української мови у ВНЗ доцільним є надання переваги використанню текстів фахового спрямування. Такі тексти дають змогу закласти в студентів навички культури професійного спілкування, простежити особливості використання мовних засобів і використання норм літературної мови в професійному спілкуванні.

Критерії добору текстів у лінгводидактиці розглядають Н. Голуб, І. Дроздова, Н. Іпполітова, С. Караман; вони пропонують добирати тексти для занять за такими критеріями: тематично-змістової єдності, системний, структурний, жанрово-стильовий, лінгвістичний, психологічний, культурологічний, емоційний. І. Дроздова уважає, що найбільш доцільними у процесі добору навчального матеріалу є такі критерії: урахування потреб фаху; урахування специфіки мовного середовища, у якому перебувають студенти; урахування професійної цінності текстів і частотності їх насичення термінами за фахом; добір найбільш уживаних і частотних у мові професії термінів, що важко засвоюються в певному мовленнєвому оточенні [5, с. 267].

У процесі розвитку мовленнєвої компетентності доцільними є такі критерії добору текстів: урахування набутих студентами в загальноосвітній школі знань, умінь і навичок студентів, що дозволить уникнути дублювання вивченого раніше, заощаджуючи час для поглиблення знань і вдосконалення мовленнєвих умінь студентів; відповідність змісту тексту і його мовного оформлення віковим можливостям і пізнавальним потребам студентів, що передбачає добір переважно професійно орієнтованих текстів, урахування професійно-комунікативних потреб студентів, що зумовлює роботу над комунікативно значущими для студентів жанрами наукового й офіційно-ділового стилів: реферат, конспект, анотація та ін.; заява, план роботи, звіт тощо; забезпечення роботи над різними видами мовленнєвої діяльності (аудіюванням, читанням, говорінням, письмом); орфографічної та пунктуаційної значущості, що передбачає посилену увагу до правописних норм української літературної мови; урахування професійної цінності текстів і частотності їх насичення термінами за фахом. Названі критерії дозволяють ефективно реалізувати завдання мовленнєвого розвитку майбутніх фахівців.

З-поміж текстів, які використовують під час розвитку мовленнєвих умінь і навичок, можна виділити: навчально-тренувальні тексти (тексти вправ, диктанти, зразки висловлювань та ін.); ділові тексти (заяви, доповідні, ділові листи тощо); авторські тексти (коментарі, анотації, рецензії, реферати, твори тощо); допоміжні тексти (пояснювальні записки, коментарі, рекомендації, інструкції тощо).

Навчаючи опрацьовувати тексти професійного спрямування в процесі читання, варто спиратися на принципи когнітивно-комунікативної методики, основним із яких уважають усвідомлене засвоєння професійної, культурно-країнознавчої інформації й мовного матеріалу. Практичне навчання відбувається з урахуванням особливостей когнітивної діяльності студентів, з опорою на метакогнітивні знання, метакогнітивні, власне когнітивні та соціоафективні стратегії [14].

Метакогнітивні стратегії характеризується як методи управління, спрямовані на самостійне контролювання студентом власної навчальної діяльності, найважливішими з яких є: 1) планування; 2) постановка цілей; 3) моніторинг; 4) оцінка.

Когнітивні стратегії розглядають як методи реагування на специфічні навчальні проблеми. У процесі навчання читання формування когнітивної стратегії відбувається на:

1) передтекстовому етапі (встановлення інформативної основи тексту, «мисленнєвої смислової карти» із залученням фонових знань студентів);

2) етапі роботи з текстом (контекстуалізація комунікативних фрагментів тексту);

3) етапі післятекстової роботи (трансформація тексту різними способами).

1. Передтекстовий і текстовий етапи: знайти терміни, інтернаціоналізми; порівняти іншомовні терміни з еквівалентами їх українською мовою; виділити головну думку; швидко проглянути текст і визначити основні наукові факти; знайти відповіді на поставлені запитання; знайти потрібне формулювання, довідку, покликання; зобразити прочитане схематично та ін.

2. Післятекстовий етап: знайти речення, у яких закладена основна думка тексту, абзацу; розділити текст на логічні частини й назвати їх; передати зміст тексту за планом, у вигляді тез; скласти анотацію; висловити власне ставлення щодо прочитаного; підготувати повідомлення за темою прочитаного та ін.

Соціоафективні стратегії передбачають залучення емоційно-мотиваційної сфери особистості, а також співпрацю й компенсаторні стратегії.

Описані види вправ і завдань, звичайно, не вичерпують усі можливі варіанти роботи з текстом. Тексти професійного спрямування є джерелом розширення фахового термінологічного словника, предметом читання й обговорення на заняттях, основою для використання в ситуаціях мовлення, цілеспрямованої та продуктивної мовленнєвої діяльності студентів.

Очевидною є також проблема створення підручників, методичних посібників, які ураховували б когнітивно-комунікативну методологію навчання. Застосування когнітивно-комунікативної методики навчання опрацювання текстів професійного спрямування сприяє розвитку високої мовленнєвої культури, спонукає студентів до самостійного пошуку, добору, розуміння й обробки здобутої інформації, зокрема і в мережі Інтернет, з метою її подальшого використання в майбутній професійній діяльності, підвищує мотивацію студентів, оскільки базується на врахуванні їхніх комунікативних потреб, професійних і когнітивних орієнтирів, урахуванні закономірностей процесу пізнання.

Література

1. Барабанова Г В. Методика навчання професійно-орієнтованого читання в немовному ВНЗ : Монографія / Г В. Барабанова. - К. : Фірма «Інкос», 2007. - 315 с.

2. Бершадский В. Е. Когнитивная образовательная технология [Електронний ресурс] / В. Е. Бершадский. - Режим доступу : http://bershadskiy.ru/index/struktury_urokov/0-31

3. Бойкарова Л. Когнітивно-комунікативна методика навчання української мови [Електронний ресурс] / Л. Бойкарова // Гірська школа Українських Карпат. - 2013. - № 10. - С. 231-235. - Режим доступу : http://nbuv. gov.ua/j-pdf/gsuk_2013_10_60.pdf

4. Виноградова Е. Когнитивный аспект современных целей обучения иностранным язикам / Е. Виноградова // Университетские чтения : материалы научно-методических чтений ПГЛУ - Часть IX. - Пятигорск : ПГЛУ, 2011. - С. 35-40.

5. Дроздова І. П. Наукові основи формування українського професійного мовлення студентів ВНЗ нефілоло- гічних спеціальностей : монографія / І. П. Дроздова. - Х. : ХНАМГ, 2010. - 320 с.

6. Дроздова І. П. Зміст та основні підходи до навчання української мови як основи формування професійної компетентності студентів нефілологічного профілю вищої школи [Електронний ресурс] / І. П. Дроздова. - Режим доступу: http: // dspace.tnpu.edu.ua/ bitstream/ 123456789/261/1/ Drozdova.pdf

7. Зимняя И. А. Психологические аспекты обучения иностранным языкам в школе / И. А. Зимняя. - М. : Просвещение, 1991. - 222 с.

8. Леонтьев А. А. Основы психолингвистики / А. А. Леонтьев. - М. : Смысл, 1997. - 287 с.

9. Пентилюк М. Розвиток української лінгводидактики в контексті державного стандарту базової і повної освіти в україні / М. Пентилюк // Вісник Львівського університету. Серія філол. - 2010 - Вип. 50. - С. 123-130.

10. Пентилюк М. І. Концепція когнітивної методики навчання української мови / М. І. Пентилюк, О. М. Го- рошкіна, А. В. Нікітіна // Дивослово. - 2004. - №8. - С. 5-9.

11. Скрябина О. А. Когнитивно-коммуникативный подход в обучении правописанию как текстооформляющей деятельности : монография / О. А. Скрябина. - Ряз. гос. ун-т им. С. А. Есенина. - Рязань, 2009. - 404 с.

12. Ушакова Н. І. Реалізація когнітивного аспекту підручника з мови навчання для іноземних студентів у міжкультурній парадигмі [Електронний ресурс] / Н. І. Ушакова. - Режим доступу : http://dspace.univer.kharkov. ua/handle/123456789/3129

13. Чевичелова О. О. Роль когнітивно-комунікативного підходу в оптимізації процесу викладання іноземної мови у немовних ВНЗ [Електронний ресурс] / О. О. Чевичелова. - Режим доступу : http: // www.rusnauka.com/ 13_NPN_2010/ Pedagogica/ 65674.doc.htm

14. Chamot, A.U. & O'Malley, J.M. The CALLA handbook: Implementing the Cognitive Academic Language Learning Approach [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://mtweb.mtsu.edu/eslep/eslcalla.htm

Размещено на Allbest.ru