Життєвий шлях та наукові здобутки професора В.К. Сидоренка

Джерела: [1-8].

Життєвий та науковий шлях Віктора Костянтиновича, представлений у таблиці 1, можна умовно поділити на кілька етапів: 1) базисний (1951-1968); 2) набуття досвіду (1968-1977); 3) дослідницький (1977-1995); 4) активної наукової діяльності (1995-2013).

Кожен із вищеназваних етапів є досить цікавим у контексті вивчення особистості В. Сидоренка.

Так, ще у шкільні роки (базисний етап) Віктор вирізнявся серед однокласників своєю цілеспрямованістю, наполегливістю, обов'язковістю, врівноваженістю, скромністю, доброзичливістю, товариськістю. Він добре вчився в середній школі, а також успішно закінчив музичну школу. До речі, матеріали про його життєдіяльність зберігаються в Музеї Борівської середньої загальноосвітньої школи.

Відомо, що «найбільшим його захопленням у шкільні роки були книги. Коло читацьких інтересів було досить широким: художня література, науково-популярні видання про природу і техніку. Були і намагання щось писати самому. Одного разу (це було у восьмому класі) його нарис про сім'ю солдата, що загинув у вирі другої світової війни, навіть зацікавив кореспондентів районної газети. А випускний твір у десятому класі він єдиний написав на п'ятірку, що було цілковитою несподіванкою навіть для його вчителів мови та літератури. Темою твору було обрано патріотизм у творчості радянського письменника Олеся Гончара [1].

На етапі набуття досвіду він не лише з відзнакою закінчив Київський технікум радіоелектроніки та Київський політехнічний інститут, а й щоліта «працював у будівельних загонах по всьому Радянському Союзу» (зокрема на будівельних майданчиках північного Казахстану та східного Сибіру). Ці поїздки ставали для нього «школою життя, формування характеру і громадянської зрілості» [1; 5].

Уже у студентські роки Віктор «активно провадив науковий пошук: став співавтором наукових публікацій та технічних винаходів у галузі створення прогресивних металорізальних інструментів, був неодноразовим переможцем Всесоюзного конкурсу на кращу студентську наукову роботу в галузі технічних наук. Його сміливі на той час ідеї в галузі інструментального виробництва знайшли визнання і підтримку серед провідних учених інститутів Проблем матеріалознавства і Надтвердих матеріалів АН України» [5].

Дослідницький етап став визначальним для всієї подальшої наукової діяльності майбутнього професора. Хоч «перед молодим дослідником відкривалися широкі перспективи проведення досліджень в галузі теорії проектування металорізальних інструментів, оснащених надтвердими синтетичними матеріалами, але доля розпорядилася інакше» [1].

Існує думка, що викладачем В. Сидоренко став випадково. На противагу цьому маємо зауважити, що його однокласники та однокурсники у своїх численних спогадах розповідають про те, як Віктор допомагав їм у навчанні, із задоволенням пояснював незрозуміле, завжди згадував своїх учителів та наставників (А. Дурицький, Ю. Слуцький, О. Мойсеєнко та ін.), брав з них приклад.

Викладацьку діяльність він розпочав на кафедрі трудового навчання і креслення Київського державного педагогічного інституту (нині Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова) 1977 року, і саме цього року вищеназвану кафедру очолив Дмитро Олександрович Тхоржевський.

Немає сумніву, що «професійне зростання та творче становлення В. Сидоренка відбувалося під впливом багатьох його особистісних чинників: відданість улюбленій справі, прагнення до самовдосконалення та самоствердження тощо», однак «вирішальна роль у цьому належить його тісній співпраці упродовж 25 років з відомим ученим- педагогом академіком Д. О. Тхоржевським». Крім того «значний вплив на формування наукового дару Віктора Сидоренка мала його багаторічна співпраця з Всесоюзним науково-дослідним інститутом професійно-технічної освіти (Ленінград, 1978-1991 рр.) і науково-дослідним інститутом трудового навчання і профорієнтації АПН СРСР (Москва, 1980-1992 рр.)»; багаторазові зустрічі та підтримка його ідей видатними вченими-педагогами П. Атутовим, С. Батишевим, А. Біляєвою, В. Бондарем, С. Гончаренком, І. Зязюном, В. Качнєвим, А. Киверялгом, А. Кірсановим, В. Мадзігоном, М. Махмутовим та ін. [1].

У такому осередку В.Сидоренко пройшов шлях від асистента (1977) до доцента (1988), а також захистив дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата (1987) та доктора (1995) педагогічних наук.

Початком етапу активної наукової діяльності вважаємо 1995 рік, коли Віктор Костянтинович в статусі доктора педагогічних наук із завзяттям береться за будь-яку справу, намагаючись зробити якомога більше для освітянської галузі України.

Так сталося, що впродовж етапу активної наукової діяльності він змінив кілька посад, але на кожній виявив себе як справжній «трудоголік», ніколи не шкодував часу і сил для розв'язання багатьох актуальних педагогічних проблем, для підготовки науково-педагогічних кадрів. Це був висококваліфікований і високорезультативний фахівець, спроможний глибоко проаналізувати, осмислити та розв'язати будь-яку педагогічну проблему, критично поставитись до неправильно сформульованої думки, невдало висловленої тези, нечіткої відповіді на поставлене запитання, недоречного прикладу тощо.

Наукові пошуки професора (це вчене звання В. Сидоренко отримав 1997 року) спрямовувалися на творче розв'язання таких проблем: оновлення змісту трудового навчання школярів, що знайшло відображення в розробленому під його керівництвом Державному стандарті освітньої галузі «Технологія»; розробка нормативних документів з підготовки вчителя трудового навчання; трудове навчання школярів, їх професійне самовизначення та розумовий розвиток; теорія та методика навчання школярів і студентів графічних дисциплін; науково-технічна творчість студентської молоді та методологія науково-педагогічних досліджень; інтеграційні процеси та закономірності в освіті; інформаційні технології у навчанні та ін. [2].

Він був «ініціатором проведення в Україні комплексних досліджень у галузі розвитку науково-технічної творчості студентської молоді та методології науково-педагогічних досліджень. Широкого визнання набула його концепція залучення студентської молоді до науково-дослідницької діяльності, втіленням якої стали принципово нові навчальні дисципліни та навчальні посібники з основ наукових досліджень для вищих педагогічних навчальних закладів» [1].

Значну увагу вчений приділяв роботі науково-методичної комісії з трудового навчання та секції трудової підготовки науково-методичної комісії з педагогічної освіти науково-методичної ради МОН України, які очолював. Під його керівництвом комісія та секція зробили вагомий внесок у розробку нормативних навчально-програмних документів з трудового навчання школярів і з підготовки вчителів трудового навчання.

Професор В. Сидоренко в різні періоди був або головою, або заступником голови, або членом спеціалізованих вчених рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій, зокрема: в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова, Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського, Інституті професійно-технічної освіти Академії педагогічних наук України, Інституті педагогіки Національної академії педагогічних наук України, Національному університеті біоресурсів і природокористування України, Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т. Г. Шевченка та ін.

Особливе місце в діяльності Віктора Костянтиновича займала підготовка науково- педагогічних кадрів, а саме: керівництво аспірантами і здобувачами наукового ступеня кандидата та доктора педагогічних наук. Його вихованці (понад 100 кандидатів і докторів наук) успішно захистили дисертації, зокрема з актуальних проблем теорії та методики трудової і графічної підготовки, і гідно продовжують справу свого ВЧИТЕЛЯ. Серед них: О. Джеджула (Вінниця), С. Білевич, М. Бондаренко, М. Коломієць, В. Харламенко, Н. Щетина (Глухів), Є. Кулик, І. Нищак, Л. Оршанський (Дрогобич), І. Агалець, І. Голіяд, І. Жерноклеєв, Д. Кільдеров, В. Манько, Т. Мачача, Р. Сопівник, В. Юрженко (Київ), О. Зеленська (Львів), С. Шабага (Кременець), М. Юсупова (Одеса), В. Васенко (Переяслав-Хмельницький), Т. Борисова, Л. Гриценко, В. Титаренко (Полтава), Б. Адабашев, Л. Тархан (Сімферополь), Д. Лазаренко, В. Стешенко (Слов'янськ), І. Гевко, С. Павх (Тернопіль), А. Терещук (Умань), В. Кузьменко, Т. Храпко (Андронюк), Р. Чепок (Херсон), В. Давидович (Чернівці), Т. Ковбаса, Ю. Ковбаса, Г. Нітченко, О. Торубара, Ю. Шарапова (Чернігів) і багато інших.

Зокрема першою аспіранткою В. Сидоренка була Степанія Петрівна Павх. 1999 року вона захистила дисертацію «Національне виховання учнів гімназії в процесі трудового навчання» та здобула науковий ступінь кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.02 - теорія та методика трудового навчання. Нині С. Павх - кандидат педагогічних наук, доцент кафедри трудового навчання Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

Ось ще кілька колишніх учнів Віктора Костянтиновича:

Олена Джеджула - доктор педагогічних наук, професор кафедри загальнотехнічних дисциплін Вінницького національного аграрного університету. Дисертацію «Теорія і методика графічної підготовки студентів інженерних спеціальностей вищих навчальних закладів» захистила в 2007 році та здобула науковий ступінь доктора педагогічних наук зі спеціальності 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти.

Ігор Жерноклєєв - доктор педагогічних наук, професор кафедри теорії і методики технологічної освіти, креслення та комп'ютерної графіки Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Під керівництвом В. Сидоренка захистив кандидатську і докторську дисертації. Тема кандидатської дисертації - «Педагогічні умови забезпечення професійного самовизначення учнів основної школи на уроках трудового навчання». 2013 року захистив докторську дисертацію за темою «Система підготовки майбутніх учителів технологій у країнах Північної Європи» зі спеціальності

13.0. 02 - теорія і методика навчання технологій.

Олена Зеленська - доктор педагогічних наук, професор кафедри іноземних мов Львівського державного університету внутрішніх справ. 2013 року захистила докторську дисертацію за темою «Теоретичні та методичні засади культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України» зі спеціальності 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти.

Василь Кузьменко - доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки і психології КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти». Докторську дисертацію за темою «Теоретичні і методичні засади формування в учнів наукової картини світу в історії розвитку шкільної освіти (ХХ століття)» зі спеціальності 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки захистив у 2009 році.

Євген Кулик - доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри основ виробництва та дизайну Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Докторську дисертацію «Теорія і практика підготовки майбутніх учителів трудового навчання до педагогічної дослідницької діяльності» зі спеціальності

13.0. 04 - теорія і методика професійної освіти захистив у 2006 році.

Леонід Оршанський - доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри методики трудового і професійного навчання та декоративно-ужиткового мистецтва Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Докторську дисертацію захистив зі спеціальності 13.00.04 - теорія та методика професійної освіти 2009 року. Тема дисертації - «Теоретико-методичні засади художньо-трудової підготовки майбутніх учителів трудового навчання».

Руслан Сопівник - доктор педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри педагогіки Національного університету біоресурсів і природокористування України. 2013 року захистив докторську дисертацію за темою: «Теоретичні і методичні засади формування лідерських якостей майбутніх фахівців агропромислової галузі» зі спеціальності

13.0. 07 - теорія і методика виховання.

Володимир Стешенко - доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки і методики технологічної підготовки Слов'янського державного педагогічного університету. 2010 року захистив докторську дисертацію за темою «Теоретико-методологічні засади професійної підготовки майбутнього вчителя трудового навчання в умовах ступеневої освіти» зі спеціальності 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти.

Лєнуза Тархан - доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри технології і конструювання швейних виробів Кримського інженерно-педагогічного університету. 2002 року під керівництвом В. К. Сидоренка захистила кандидатську дисертацію за темою «Макетно-графічне моделювання як засіб вивчення технології швейних виробів майбутніми інженерами-педагогами». 2008 року нею захищено дисертацію «Теоретичні і методичні основи формування дидактичної компетентності майбутніх інженерів-педагогів» на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук.

Андрій Терещук-доктор педагогічних наук, доцент кафедри теорії та методики навчання технологій Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. 2013 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук з теми «Теорія і методика технологічної підготовки учнів старшої загальноосвітньої школи» зі спеціальності 13.00.02 - теорія і методика навчання технологій.

Валентина Титаренко - доктор педагогічних наук, завідувач кафедри теорії та методики технологічної освіти, декан факультету технологій та дизайну Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. 2010 року захистила докторську дисертацію за темою «Теорія і практика формування естетичної культури майбутніх учителів трудового навчання засобами українських народних промислів» зі спеціальності 13.00.02 - теорія та методика трудового навчання.

Олексій Торубара - доктор педагогічних наук, професор, декан технологічного факультету, завідувач кафедрою професійної освіти та безпеки життєдіяльності Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. 2010 року захистив докторську дисертацію за темою: «Формування готовності у майбутніх вчителів трудового навчання до використання інформаційних технологій» зі спеціальності

13.0. 04 - теорія та методика професійної освіти.

Маргарита Юсупова - доктор педагогічних наук, професор, з 2003 і до останніх днів свого життя (2013) працювала завідувачем кафедри інженерної і комп'ютерної графіки Одеського національного морського університету. Докторську дисертацію «Методика інтерактивного навчання графічних дисциплін у вищих технічних навчальних закладах» захищено 2010 року, спеціальність 13.00.02 - теорія та методика навчання (технічні дисципліни).

Для багатьох учених з усіх куточків України і сьогодні є цінними поради та настанови Віктора Костянтиновича, який завжди намагався поділитися своїми ідеями з колегами та молоддю, допомогти їм. Особливо сприятливими для цього стали останні роки його життя, коли він поміж іншим обіймав посаду директора навчально-наукового центру підготовки та атестації наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Професор залишив нам багату спадщину - монографії, навчальні та методичні посібники для загальноосвітніх шкіл, профтехучилищ і вищих педагогічних закладів освіти, методичні рекомендації, авторські свідоцтва, програми навчальних дисциплін, словники, статті в зарубіжних і вітчизняних виданнях тощо (понад 350 наукових і навчально-методичних праць).

Наукові ідеї та праці В. Сидоренка добре відомі в Україні та за її межами (зокрема він співпрацював з ученими-педагогами Білорусії, Великої Британії, Німеччини, Польщі, Росії, Словаччини, Хорватії, Швеції). Це закономірно, оскільки Віктор Костянтинович - видатний учений, відомий спеціаліст у галузі загальнотехнічної, трудової та графічної підготовки учнівської і студентської молоді, інтеграційних процесів в освіті.

Він був головним редактором науково-методичного журналу «Трудова підготовка в закладах освіти», членом редакційних колегій низки центральних та регіональних фахових і науково-методичних видань: «Вісник Глухівського державного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки», «Вісник Київського міжнародного університету. Серія: Педагогічні науки», «Молодь і ринок» (Дрогобич), «Педагогічний альманах» (Херсон), «Проблеми трудової і професійної підготовки: Науково-методичний збірник» (Слов'янськ), «Професійно-технічна освіта», «Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», «Таврійський вісник освіти» (Херсон), «Ученые записки Крымского государственного инженерно-педагогического университета» та ін.

Протягом свого життя професор неодноразово очолював Державні екзаменаційні комісії, був експертом під час проведення атестаційних чи акредитаційних заходів.

Таким чином, вищезазначене дозволяє констатувати, що внесок В. Сидоренка в розвиток вітчизняної педагогічної науки, зокрема у розвиток трудової підготовки учнів та студентів, є різноплановим та вагомим. Його ідеї та досвід роботи знайшли безпосереднє відображення в освітніх процесах України кінця ХХ - початку ХХІ століття, сприяли становленню цілої когорти науковців і вчителів.

Науковий доробок вітчизняного вченого потребує проведення комплексного дослідження і теоретичного узагальнення. Це може бути здійснено в подальших наукових пошуках.