Підготовка сучасного педагога до реалізації змісту шкільної географічної освіти засобами інноваційних технологій

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПІДГОТОВКА СУЧАСНОГО ПЕДАГОГА ДО РЕАЛІЗАЦІЇ ЗМІСТУ ШКІЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЧНОЇ ОСВІТИ ЗАСОБАМИ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Шоробура І.М.

Анотація

У статті висвітлено проблеми сьогодення, які постають перед сучасними педагогами в процесі реалізації змісту шкільної географічної освіти. Подано характеристику показників ефективного уроку з географії. Розглядаються технологічні тенденції в освіті, особливості проектування педагогічних технологій у викладанні шкільної географії.

Автор подала характеристику модульного, проблемного та інтерактивного навчання. У статті досліджуються педагогічні умови, що сприяють ефективності використання педагогічних технологій на уроках географії. Аналізується значення поняття "Педагогічна технологія".

Ключові слова: педагогічні технології, навчання географії, шкільна географія.

Шоробура И.М. Подготовка современного педагога к реализации содержания школьного географического образования средствами инновационных технологий

В статье освещены проблемы современности, которые стоят перед педагогами в процессе реализации содержания школьного географического образования. Дана характеристика показателей эффективного урока по географии. Рассматриваются технологические тенденции в образовании, особенности проектирования педагогических технологий в преподавании школьной географии.

Автор подала характеристику модульного, проблемного и интерактивного обучения. В статье исследуются педагогические условия, которые содействуют эффективности использования педагогических технологий на уроках географии. Анализируется значение понятия "Педагогическая технология".

Ключевые слова: педагогические технологии, обучение географии, школьная география.

Shorobura I.M. Training of contemporary pedagogue to realization of content of school geographic education by means of innovative technologies

The article deals with today's problems, which arise before modern teacher in the process of geographical school education, realization of content school geographic education. The indices of effective geography lesson are characterized (the quality of learning of a new material, pupil's activity, interest to the lesson, absence of overwork). The sense of the term "pedagogical technology" is clearly analised. Technological tendencies in education, as well as peculiarities of pedagogical technologies, projects to teaching geography at school are regarded. The author gives the characteristic of module, problem and interactive teaching.

The article inquires into pedagogical conditions, that make use of pedagogical technologies more effective at geography lessons (a clear definition and realization of the main didactic lesson aim, intensification of pupil's learning interest with the help of accurate material and specific means, choice, teaching methods, intensification, use of untraditional teaching ways, individualization, amplification in the process of teaching of pupils, taking into account their educational levesl, as well as personal qualities, use of new technologies in the process of training).

The experience of project technologies is described, such as "pupil's bag", the use of geographical computer educative programs: computer textbook, controlling programs of geography, playing programs, subject-oriented environmental programs etc.

Key words: pedagogical technologies, teaching geography, school geography.

Одним із важливих завдань освіти є створення умов для розвитку цілісної гуманної особистості дитини, здатної реалізувати себе в складному та мінливому світі. Тому сучасний педагог має бути людиною компетентною, практично підготовленою до життя, з новим інноваційним мисленням, яка вільно орієнтується у складних проблемах реальності, здатна усвідомлювати свою відповідальність і роль у суспільстві. Сучасна шкільна географічна освіта, поєднуючи в собі не тільки кілька шкільних предметів, а й значну сукупність важливих елементів змісту, має за мету підготувати і виховати географічно грамотного громадянина Землі з такими особистісними якостями, які б забезпечили йому можливість нормальної життєдіяльності в природі. педагог географія шкільний освіта

Тому проблема підвищення якості підготовки сучасного педагога є досить актуальною в умовах сьогодення. Це природно, оскільки, відповідаючи на запитання, чому і як навчати підростаюче покоління, ми визначаємо суттєвий вплив педагога на динаміку змін у суспільстві.

Проблемою сьогодення є пошук можливостей для досягнення найвищої ефективності уроку географії. Сучасний урок розглядається і з позиції розвивального навчання. На уроці необхідно робити акцент на процес посилення самостійності учнів щодо оволодіння новими знаннями з урахуванням трьох рівнів їх засвоєння. Важливими є умови, завдяки яким учитель отримує бажаний результат: чітка постановка і реалізація провідної дидактичної мети уроку; посилення пізнавального інтересу учнів до процесу навчання за рахунок добору матеріалу для уроку, вибору специфічних засобів навчання; інтенсифікація методів навчання, використання нетрадиційних прийомів; посилення індивідуалізації в роботі з учнями з урахуванням їх підготовки, особистісних якостей; використання нових технологій в процесі навчання [9, с. 30].

Проблемам педагогічних технологій присвячено чимало наукових досліджень - С. Бондаря, І. Дичківської, Л. Пироженко, О. Пометун. Такі вчені, як Н. Лєскова, С. Копернік, В. Корнєв, Л. Круглик, С. Пальчевський, Г Пустовіт, А. Сиртенко, Б. Чернов в останніх публікаціях розглядали певні аспекти інноваційних підходів у викладанні географії.

Мета статті - розкрити значення та види педагогічних технологій на уроках географії.

Показниками ефективного уроку є якість засвоєння географічного матеріалу в класі, активність учнів, інтерес до уроку, відсутність перевантажень.

Якісно засвоєні знання відповідають таким вимогам, як повнота (розкриття питань згідно з вимогами програми); оперативність (здатність учнів використовувати знання в знайомих ситуаціях); гнучкість (здатність використовувати знання в незнайомій, не змодельованій раніше ситуації (творчість)).

У процесі підготовки до уроку досвідчений вчитель завжди конструює у своїй свідомості його модель. Він визначає навчальну та розвивальну цілі уроку, продумує, як пов'язати новий матеріал з вивченим, добирає матеріал за змістом, використовуючи при цьому не лише підручник, а й інші джерела знань, продумує педагогічну дію для закріплення вивченого і для формування в учнів необхідних практичних умінь та навичок, дає домашні завдання. Такий підхід до організації навчання органічно вирішує питання єдності навчання, виховання, розвитку.

У курсі шкільної географії значна увага приділяється практичним роботам (урокам формування й удосконалення умінь).

Основна мета цих уроків - формування специфічних для географії умінь і навичок, тісно пов'язаних із засвоєнням теоретичних знань, їх закріпленням і застосуванням. Змістом навчальної діяльності учнів на цих уроках є виконання практичних робіт, що забезпечує формування відповідних рівнів компетентності, визначених навчальною програмою.

У процесі вивчення географії теоретична і практична діяльність учнів тісно пов'язана, тому більшість умінь формується одночасно із засвоєнням знань під час вивчення нового матеріалу. Частина практичних робіт виконується на уроках (наприклад, розв'язання задач на визначення місцевого і поясного часу, аналіз геологічного профілю території та ін.). Іншу частину робіт доцільно виконувати після вивчення нового матеріалу на етапі закріплення й узагальнення знань (прийоми читання кліматичних діаграм учні починають засвоювати в ході закріплення знань про особливості клімату Африки).

Сьогодні є важливим перехід на 12-річний термін навчання, запровадження державних освітніх стандартів. Актуальним залишається оновлення і поглиблення Концепції змісту географічної освіти згідно з прогнозованими змінами в суспільстві, економіці, політиці, науці, освітніх технологіях, з новою історичною реальністю в Україні і світі, коли основним багатством стають знання і кваліфікація.

Слід зазначити, що цьому процесу сприяли і суттєві здобутки географії у другій половині ХХ ст., тісно пов'язані з інтенсифікацією науково-технічного прогресу: формування теорії конструктивної географії та методів практичної реалізації її основних положень; розвиток космічного землезнавства, дистанційних методів, усе ширше їх застосування для вивчення глобальних географічних закономірностей розподілу природних та соціальних явищ, пошуків корисних копалин, моніторингу довкілля, змін останнього під дією антропогенних факторів; обґрунтування загальнотеоретичних постулатів формування геоінформатики, ініціювання створення геоінформаційних систем, визначення їхніх основних складників, усе більш активне формування таких систем та їх мережі; поглиблення уявлень про географічний простір та час опанування законів формування і розвитку інтегральних геосистем, просторово-часової організації географічної оболонки; визначення типологічних понять щодо території, сусідства як одного з атрибутів побудови світу, необхідних людині в її пізнавальному процесі; опрацювання основних засад концепції сталого, самопідтримуючого, соціального та екологічно збалансованого розвитку. Звичайно, цей перелік жодною мірою не вичерпує того позитивного, що внесла географія в розвиток глобальної науки та розвиток суспільства [1, с. 3].

Водночас доводиться визнавати й деякі втрати географії: значне послаблення пізнавально-естетичного значення географічних знань, передусім у просвітницько- освітянській системі, що позначається на втраті позицій географії у свідомості широких верств населення; низький рівень участі географів у підготовці та прийнятті управлінських рішень на загальнодержавному та особливо регіональному рівнях, розробці програм, планів та інших документів з питань, які традиційно належать до сфери досліджень географів; неподолане відставання навчальної географії від сучасної географічної науки, можливо, найбільше порівняно з іншими фундаментальними науками; слабкість позицій традиційної географії у складі соціально значущих дисциплін загальної освіти як у середній школі, так і вищих навчальних закладах, особливо в зіставленні з правом, економікою, екологією, валеологією, інформатикою та ін.; низький рівень представництва географів, які мали б репрезентувати та доводити переваги географічних знань для системи управління в різних сферах реального життя у владних структурах, подібних до Мінекології, Мінекономіки та ін., що також сприяє трансформації географії з конструктивної, у багатьох випадках інженерної науки, у переважно навчальну загальноосвітню дисципліну.

Така реальність призводить до слабкості позицій географії в прагматичній сфері суспільства. Вона все більше поступається у споконвічно своїх традиційних сферах іншим наукам. Це виявляється (поки що поступово) у ліквідації курсів з географії в різноманітних навчальних закладах, у відмові від екзаменів з географії, зокрема вступних [8].

Однак найбільш суттєві втрати визначаються у сферах природоохоронної діяльності, вивченні навколишнього середовища, які певний час були для географії визначальними.

Потрібна глибока перебудова і навчальної географії, яка повинна здійснюватися значною мірою через включення до її змісту сучасних наукових географічних понять, результатів новітніх досліджень та ін. Стає все реальнішим включення до геоінформаційних технологій та геоінформаційних систем змістовних розробок і методів, запровадження комп'ютерних дитячих ігор географічного змісту, спрямованих на відновлення суспільного інтересу до географії. Мають бути виготовлені спеціальні СD-диски, які містили б, крім атласного чи тематичного відображення території держави чи її частини - "малої батьківщини", також маршрути й інформацію про подорожі до відомих географічних "перлин світу" і т.п. Адже навчальна географія, насамперед, формує соціальний статус науки в широких верствах суспільства [1, с. 3].

Особливостями шкільної географії є регіональна варіативність програм і навчальної літератури, яка повинна виявлятися не лише в існуванні особливих краєзнавчих курсів для кожної країни, великого регіону, але й у специфічній подачі матеріалу зі всесвітньої і регіональної географії для кожного регіону і типу місцевості. У зв'язку з цим послідовність побудови курсів передбачається такою: від великого до малого, від загального до часткового. Це можна обумовити особливостями мисленнєвої діяльності учнів. У цей період інтенсивно розвивається абстрактне мислення школярів, тож необхідно використати це для того, щоб стимулювати таку діяльність [6, с. 40].

Саме з таких позицій необхідно виходити при створенні нової концепції шкільної географії.

Поняття "педагогічна технологія" останнім часом дедалі більше поширюється в науці й освіті. Його варіанти - "педагогічна технологія", "дидактична технологія", "технологія навчання", "освітні технології", "технології в навчанні", "технологія в освіті" - широко використовуються в психолого-педагогічній літературі і мають понад 300 формулювань, залежно від того, як автори уявляють структуру і компоненти освітнього процесу. Аналіз еволюції поняття "педагогічна технологія" дає змогу прогнозувати технологічні тенденції в освіті. Трансформація поняття від "технології в навчанні" до "технології освіти", а згодом - до "педагогічної технології" відповідає зміні його змісту, що охоплює визначені періоди [4, с. 3].

Відповідно до цих ідей вчені пропонують такий набір технологій:

- структурно-логічні технології навчання, які становлять собою поетапну організацію постановки дидактичних завдань, вибору способу їх вирішення, діагностики й оцінки одержаних результатів;

- інтеграційні технології - дидактичні системи, які забезпечують інтеграцію різнопредметних знань і вмінь, різних видів діяльності на рівні інтегрованих курсів, навчальних тем, навчальних проблем та інших форм організації навчання;

- ігрові технології - ігрова форма взаємодії педагога і дітей, яка сприяє формуванню вмінь вирішувати завдання на основі компетентного вибору альтернативних варіантів через реалізацію певного сюжету. В освітньому процесі використовують театралізовані, ділові, рольові, комп'ютерні ігри, імітаційні вправи, ігрове проектування та ін.;

- комп'ютерні технології реалізуються в дидактичних системах комп'ютерного навчання на основі взаємодії "вчитель-комп'ютер-учень" за допомогою різноманітних навчальних програм (інформаційних, тренінгових, розвивальних, контрольних та ін.);

- діалогові технології пов'язані зі створенням комунікативного середовища, розширенням простору співробітництва на суб'єкт-суб'єктному рівні: "учень- учитель", "учитель - автор", "учень - автор" та ін.

- тренінгові технології - це система діяльності з відпрацювання певних алгоритмів навчально-пізнавальних дій і способів вирішення типових завдань у ході навчання (тести, психологічні тренінги інтелектуального розвитку, розв'язання задач) [4].

Однією з нових технологій, які використовуються в географії, є модульне навчання. Модуль - це цільовий функціональний вузол, у який об'єднано навчальний зміст і технологію оволодіння ним. Сутність модульного навчання полягає в тому, що учень самостійно або за допомогою вчителя досягає конкретної мети навчально-пізнавальної діяльності в процесі роботи з модулем. Ознаки модульної технології - гнучкість, динамічність, мобільність, можливість проводити модульні уроки на різних етапах навчального процесу (вивчення, закріплення, узагальнення), зміна форм спілкування вчителя з учнями. Модуль передбачає індивідуальну самостійну роботу учня, партнерську роботу в парах, роботу в групі [2, с. 34].

Завданням учителя географії є розробка чітких інструкцій щодо застосування модуля, надання індивідуальної допомоги, підтримка оптимального темпу уроку, керівництво навчально-пізнавальною діяльністю учнів через модулі, конкретизація модулів у практичній роботі з ними, контроль та корекція засвоєння знань, умінь, навичок. Модульна технологія визначає чітку структуру уроку і, як результат, - підвищення якості знань учнів. Необхідно розробити модульні програми з усіх курсів шкільної географії.

Технологія проблемного навчання - не новація в педагогіці. Проте останніми роками проблемний підхід є важливою складовою прогресивного пошукового методу навчання й особливо вивчення географії. Форми вираження навчальних проблем можуть бути різними, проте в їх змісті закладено потенційні можливості для виникнення проблемних ситуацій в процесі їх виконання.

У ході проблемного навчання на уроках географії вчитель створює різні проблемні ситуації, навчає учнів вирішувати проблеми, формує у школярів уміння бачити суперечності, учить формулювати проблему. У навчанні географії використовують такі види проблемних завдань: завдання, в основі яких лежить наукова гіпотеза (походження багаторічної мерзлоти, зміна клімату); в основі яких спостерігається розрив в логіці зі звичними науковими чи побутовими уявленнями; на встановлення причинно- наслідкових зв'язків (наприклад, які зміни відбудуться на території Амазонії, якщо зрубати сельву); проблемний характер яких обумовлений розривом між раніше засвоєними знаннями і вимогами задачі чи питання (наприклад, при порівнянні літніх та зимових температур екваторіального і тропічного поясів Африки учні повинні визначити, чому в більш віддаленому від екватора тропічному поясі температура липня вища, ніж в екваторіальному); де необхідне розуміння діалектичних суперечностей, уміння оперувати протилежними судженнями (зменшується чи збільшується в умовах НТР вплив природних умов території на життя і господарську діяльність людини) [7, с. 34].

Ефективність проблемного навчання визначає його системність. Учитель має поставити проблеми та сформувати проблемні завдання, керувати діяльністю учнів під час розгляду проблеми, розглядати варіанти вирішення проблеми, консультувати в процесі роботи та ін.

Деякі вчителі географії використовують технологію опорних логічних конспектів (сигналів). Особливістю цієї технології є певна закодованість навчальної інформації, можливість виділяти етапи у вивченні матеріалу, використовувати творчі прийоми подання навчального матеріалу в символах та малюнках. У роботі вчителів географії ці технології використовуються в індивідуальній роботі з кожним учнем, у групах [3, с. 3].

На сьогодні в навчанні географії використовуються технології інтерактивного навчання. О. Пометун, Л. Пироженко виділяють такі групи цієї технології: інтерактивні технології кооперативного навчання; інтерактивні технології колективно-групового навчання; технології ситуативного моделювання; технології опрацювання дискусійних питань [4].

Щодо класифікації технологій інтерактивного навчання, то тут підходи досить різноманітні. Саме нові педагогічні технології дозволяють перейти від навчання "фактів" до засвоєння змісту подій, розвитку гуманістичного світогляду, формування таких умінь, що будуть корисними в практичному житті.

Для реалізації цієї мети потрібні активні методи навчання (дискусії, семінари, рольові ігри). Вони спонукають учнів до активного спілкування й активної взаємодії з іншими людьми.

Навчальні ігри допомагають розглядати проблеми в динаміці, дозволяють учасникам прожити десятки умовних років за короткий проміжок часу. У процесі гри кожен учасник самостійно знаходить свої помилки і (що надзвичайно важливо) знаходить правильні шляхи їх виправлення. При цьому збагачується власний досвід учнів, який не забувається, тому що "це сталося зі мною". Унаслідок таких занять діти осмислюють загальнолюдські цінності, набувають досвіду участі в дискусії і прийнятті колективних рішень у різних ситуаціях [4].

Більшість учителів географії успішно застосовують ігровий метод на уроках-подорожах, уроках-ярмарках, уроках-аукціонах, уроках-дослідженнях та ін. Як правило, такі уроки проводяться під час вивчення тем "Населення України", "Економіка України", "Еко-логічна ситуація України" та ін. На уроках учні грають ролі "міністрів", "екологів", "біологів", "кліматологів", "ґрунтознавців", "юристів", "лікарів", "гідрологів", "економістів", "етнографів", "журналістів" та ін. Уже самі назви професій і спеціальностей свідчать про масштабність обговорюваних питань, вирішення яких вимагає всебічної підготовки і глибоких наукових знань учнів. При цьому важливо не лише те, що, готуючись до участі в грі, учні самостійно знаходять необхідний матеріал, але й те, що вони засвоюють правила поведінки відповідно до свого статусу, а також усвідомлюють: щоб бути справжнім фахівцем, необхідно добре вчитися, багато знати і багато працювати [2, с. 160].

Зміст шкільної географії має неабиякі можливості в плані використання проектної технології. Технології проектної діяльності вимагають від учителя особливої підготовки учнів, пояснення завдань, способів їх виконання, вимог до оформлення результатів. Використовувати проектну технологію бажано вже при вивченні початкового курсу географії. Учням потрібно пропонувати завдання зі складання найпростіших прогнозів, проектів (наприклад, за синоптичною картою) або виконати проектні завдання з контурними картами, запропонувати свій варіант освоєння території (6 клас).

У процесі вивчення курсу географії материків вчителі географії мають певний досвід проектування учнями за картою літосферних змін суходолу материків у майбутньому. Проекти складаються на основі знань теорії руху літосферних плит. У процесі моделювання з фрагментами розрізаної контурної карти учні створюють індивідуальні проекти майбутнього обличчя Землі. При вивченні природних зон Землі та окремих материків доцільно запропонувати учням завдання зі створення проекту озеленення кабінету географії. Захист таких проектів повинен враховувати батьківщину тієї чи іншої рослини, кліматичні умови, в яких вона може рости, тобто повинна бути розроблена серйозна основа того чи іншого проекту озеленення.

Підготовка проекту вимагає збору даних з певної теми або проблеми й оформлення їх у вигляді тексту із серією карт, схем, діаграм, графіків, картосхем. Під час підготовки і реалізації проекту учні вчаться працювати самостійно: ознайомлюються з різними джерелами знань, шукають необхідну інформацію, обробляють і аналізують її, демонструють і коментують результати своєї праці у вербальній і наочній формах.

До нових педагогічних технологій належить також "портфель учня". У цій технології йдеться не тільки і не стільки про академічні знання, вміння і навички, скільки про розвиток особистості. Розвиток стає ключовим словом і внутрішньою сутністю сучасного педагогічного процесу в багатьох, насамперед розвинутих країнах світу. Випускник школи XXI ст. повинен уміти адаптуватися в мінливих життєвих ситуаціях; самостійно здобувати необхідні знання і застосовувати їх на практиці для вирішення різних проблем; бачити труднощі, що виникають у реальному світі, і шукати раціональні шляхи їх подолання; усвідомлювати, де і яким чином отримані знання можуть бути застосовані; критично і творчо мислити; бути комунікабельним у різних соціальних групах, уміти працювати в колективі, запобігаючи конфліктним ситуаціям або вміло виходячи з них; працювати над розвитком власної особистості.

Технологію "портфель учня" розглядають як інструмент, спрямований на самопізнання учня внаслідок самооцінки власної праці. Йдеться про оцінку особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей, здібностей. Самооцінка є важливим регулятором поведінки людини, від неї залежать взаємини з оточуючими, критичність і вимогливість до себе. Самооцінка має бути адекватною: завищена самооцінка, так само як і занижена, часто призводить до трагічних наслідків у житті людини. "Портфель учня" спрямований на формування у школярів здатності до об'єктивної самооцінки, розвиток необхідних навичок самоспостереження, аналізу і міркування, кажучи мовою психології - рефлексії (процес самопізнання суб'єктом внутрішніх психічних актів і станів) [2, с. 188].

"Портфель учня" - це комплект робіт, які учень відбирає за власним вибором або завданням учителя. Добір може здійснюватися протягом семестру, навчального року або усіх років навчання географії. Це можуть бути практичні роботи, самостійні і контрольні роботи, завдання, що виконані на контурних картах, проекти, повідомлення, доповіді, реферати. Учитель може запропонувати окремим учням скласти "портфель" за матеріалами розділу або великої теми, запропонувавши серію запитань і завдань [2, с. 193].

Застосування комп'ютерів при вивченні географії - нова методична проблема, пов'язана з упровадженням досягнень науково-технічного прогресу в навчальному процесі. Нові можливості для навчання географії відкривають мультимедійні технології, які дозволяють створювати електронні книги, енциклопедії, фільми, бази даних тощо. їх особливістю є об'єднання текстової, графічної, аудіо- та відеоінформації, анімації. З використанням мультимедійних компакт-дисків географічні поняття, що раніше здавалися абстрактними, стають конкретними або принаймні достатньо наочними. Програмне забезпечення мультимедійних комп'ютерів дозволяє дітям бачити текст, чути стереофонічне звучання і переглядати малюнки та відеосюжети географічної тематики. Один компакт-диск, наприклад, може містити цілу географічну енциклопедію. Комп'ютерні навчальні програми дозволяють істотно підвищити рівень наочності викладання складного географічного матеріалу.

Комп'ютер має значні резерви підвищення ефективності навчання, зокрема: новизна роботи з комп'ютером викликає в учнів інтерес, посилює мотивацію учіння; колір, графіка, мультиплікація, музика, відео значно розширюють можливості викладання навчального географічного матеріалу; контакт з комп'ютером стимулює рефлексію, аналіз учнями своєї діяльності - завдяки тому, що вони одержують наочне зображення її наслідків; з'являється можливість залучати учнів до дослідницької роботи з географії; забезпечується індивідуалізація навчання (комп'ютери можуть успішно виконувати функцію особистих репетиторів для учнів, що прискорює і робить ефективнішим навчання); комп'ютери розширюють можливості програмованого навчання: дозволяють викладати матеріал у певній послідовності, регулювати його обсяг і складність відповідно до індивідуальних можливостей учня, забезпечують поточний зворотний зв'язок [1, с. 3].

На сьогодні створено чимало комп'ютерних навчальних програм з географії: комп'ютерний підручник - програмно-методичний комплекс, який дозволяє самостійно засвоїти навчальний курс або його розділ (як правило, поєднує в собі якості підручника, довідника, задачника та лабораторного практикуму); контрольні програми з географії - програмні засоби, призначені для перевірки та оцінювання знань, умінь і навичок; ігрові програми, які стимулюють пізнавальну активність учнів, сприяють розвитку їхньої уваги, кмітливості, пам'яті; предметно орієнтовані середовища - програми, що моделюють мікро- та макросвіти, об'єкти певного середовища, зв'язки між ними, їхні властивості.

Діяльність учителя географії в умовах комп'ютеризованого навчання набуває нових функцій. Зокрема це здійснення оперативного керування індивідуальною діяльністю всіх учнів класу; своєчасне оцінювання труднощів кожного учня при розв'язанні пізнавальних задач і надання їм необхідної допомоги; врахування специфічного характеру помилок, що їх роблять учні.

Учитель повинен бути готовий до впровадження педагогічних технологій. Так, порівняння даних, одержаних різними дослідниками, та аналіз їх у контексті вимог особистісно орієнтованого підходу до виховання і навчання дітей дозволяє визначити такі показники готовності педагога до інноваційної діяльності: усвідомлена потреба введення педагогічних інновацій на рівні власної педагогічної практики; інформованість про новітні педагогічні технології, знання новаторських методик роботи; бажання створювати власні творчі завдання, методики, проводити експериментальну роботу; готовність до подолання труднощів як змістового, так і організаційного змісту; наявність практичних умінь з освоєння педагогічних інновацій та створення нових.

У географії ХХІ ст. невідкладними завданнями мають бути: термінове освоєння ринку геоінформаційних систем, технологій та послуг; використання можливостей поєднання зусиль шкільної загальної освіти щодо оновлення й актуалізації географії на основі комп'ютеризації та економізації у вигляді узгодженого блоку інвайронментальної економіки (економіки довкілля), для чого потрібно залучити до співпраці відповідні фахові комісії та ради.

Література

1. Бескова Н.В. Завдання шкільної географії на новому етапі розвитку освіти / Н.В. Бєскова // Географія та основи економіки в шк. - 2000. - № 4. - С. 2-3.

2. Душина И.В. Методика и технология обучения географии: пособие для учителей и студентов пед. Ин-тов и ун-тов / И.В. Душина, В.Б. Пятунин, Е.А. Таможняя. - М. : ООО "Издательство Астрель": ООО "Издательство АСТ", 2002. - 203 с.

3. Методика викладання географії в школі: навч.-метод. посіб. // [Кобернік, Р.Р. Коваленко, П.О. Масляк, О.Я. Скуратович] ; за ред. С.Г. Коберніка. - К. : Стафед - 2, 2000. - 319 с.

4. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: навчальний посібник / Н.Є. Мойсеюк. - К., 2003. - 615 с.

5. Пальчевський С.С. Теорія і практика сугестопедичного навчання школярів середніх загальноосвітніх навчальних закладів: автореф. ...дис. доктора пед. наук / Пальчевський С.С. / Інститут педагогіки АПН України. - К., 2003. - 35 с.

6. Петрова Н.Н. Методика преподавания географии в диференцированной школе / Н.Н. Петрова. - М. : БЛИК "Ко", 2000. - 335 с.

7. Понурова Г.А. Проблемный подход в обучении географии в средней школе / Г.А. Понурова. - М. : Просвещение, 1991. - 192 с.

8. Програми для середньої загальноосвітньої школи. Географія 5-10 класи / Затверджено Міністерством освіти і науки України. - К., 2004. - 232 с.

9. Чернов Б.А. Методи навчання географії в школі: посібник для вчителів / Б.А. Чернов, В.П. Корнєв; за ред. А.Н. Алексюка, А.Й. Сиротенко. - К. : Рад.школа, 1986. - 174 с.

Размещено на Allbest.ru