Визначення структури предметної компетентності старшокласників у процесі вивчення предметів фізико-математичного циклу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Визначення структури предметної компетентності старшокласників у процесі вивчення предметів фізико-математичного циклу

Концептуальні засади щодо реалізації компетентнісного підходу в умовах формування глобального інноваційного суспільства зі збереженням досягнень і традицій національних освітніх систем, урахуванням державного стандарту освіти закладено в положеннях Болонської, Сорбонської декларацій, Лісабонської угоди. Окреслені положення віддзеркалені в нормативно-правових документах, що регламентують розвиток вітчизняної освітньої системи. У них визначено, що одним з пріоритетних завдань сучасної української освіти є підготовка випускників шкіл до майбутнього життя, формування у них готовності до розв'язання соціальних, професійних, громадянських і життєвих проблем. Окрім цього у Національній стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки проголошено, що новими показниками якості освіти нині визнано компетентності, які передбачають оволодіння учнями уміннями використовувати набуті знання в практичній діяльності, швидко орієнтуватися в інформаційному просторі, розв'язувати нестандартні проблеми тощо. Як бачимо, ця проблема на сьогодні є важливою й актуальною.

Забезпечити формування та розвиток усіх видів компетентностей школярів (зокрема предметних) учителі повинні засобами навчальних дисциплін. А тому сприятливим середовищем для реалізації цього завдання є навчально-виховний процес, серед інших - уроки фізико-математичного циклу.

В основі сучасних педагогічних концепцій лежить ідея необхідності формування компетентної особистості, здатної застосовувати знання, уміння та досвід у своїй практичній діяльності. Сучасний випускник загального навчального закладу вважається підготовленим, якщо здатний «переносити компетентність» на певні ситуації реального життя або на подальше навчання. Саме компетентності розглядаються як базові поняття компетентнісного підходу.

Аналіз науково-методичної літератури показав, що проблема формування та розвитку компетентностей учнів ґрунтовно досліджена: на рівні загальних положень упровадження засад компетентнішої освіти у навчальний процес (І. Бех, С. Гончаренко, В. Краєвський, І. Зимня, Е. Зеєр, А. Кух, О. Овчарук, О. Пометун, І. Родигіна, О. Хуторський, С. Шишов та ін.); на рівні організації навчально-виховного процесу у вищій і середній школі (К. Баханов, Ю. Галатюк, І. Зязюн, О. Іваницький, О. Пінчук, В. Кузьменко, Г. Селевко, Н. Слюсаренко, М. Степаненко, В. Шарко та ін.); на рівні формування та розвитку ключових компетентностей (Н. Бібік, К. Крутій, О. Лєбедєв, В. Мендерецький, Л. Петухова, О. Хуторський та ін.), фізичної компетентності (П. Атаманчук, Л. Благодаренко, С. Величко, В. Заболотний, М. Мартинюк, М. Садовий, В. Шарко, М. Шут та ін.), математичної компетентності та загальних проблем математичної освіти всіх рівнів (Ж. Адамар, Г. Вейль, Н. Віленкін, М. Давидов, В. Дзядик, А. Колмогоров, П. Коровкін, Л. Кудрявцев, О. Курант, М. Лузін, Г. Пойа, Д. Райков, О. Хінчин, М. Шкіль та ін.).

Як свідчить аналіз науково-методичної літератури, дослідженню проблеми розвитку компетентнісної освіти в Україні щодо формуванню предметної компетентності в учнів старшої школи на сьогодні приділено, на жаль, недостатньо уваги.

Тому мета нашої статті - визначити структуру та зміст предметної компетентності старшокласників під час вивчення предметів фізико-математичного циклу.

Вивчаючи проблему компетентнісної освіти, ми переконалися, що:

- основна мета компетентісного підходу в освіті - це оволодіння учнями різними уміннями, які дозволять їм у майбутньому діяти ефективно в різноманітних ситуаціях професійного, особистого і суспільного життя. По суті особливого значення надається компетентностям, що дозволяють діяти в нових, невизначених проблемних ситуаціях, для яких неможливо заздалегідь спланувати алгоритм виконання дій;

- компетентнісний підхід пов'язаний з підсиленням прикладного та практичного змісту шкільної освіти. Цей напрямок став відповіддю на питання, якими отриманими знаннями учень може скористатися поза школою.

У науковій літературі існують різні погляди на визначення поняття «предметна компетентність». Ми спираємося на означення, що наведено в Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти: «предметна компетентність - набутий учнями у процесі навчання досвід специфічної для певного предмета діяльності, пов'язаної із засвоєнням, розумінням і застосуванням нових знань» [3]. Виходячи з цього вважаємо, що компетентність передбачає наявність високого рівня знань і досвід самостійної діяльності на підставі цих знань; компетентність - це сукупність певних взаємопов'язаних структурних елементів. Знання цих елементів необхідне для проектування змісту навчання й пошуку умов покращення його результатів.

Для того щоб розпочати формування компетентності, перш за все треба визначити її структуру та зміст. Тому ми звернулися до трактування складових компетентності вченими, що досліджували це коло питань.

Так, І. Зимня [5] вважає, що компетентність повинна включати такі компоненти:

- готовність до вияву компетентності (мотиваційний аспект);

- володіння знаннями (когнітивний аспект);

- уміння виявляти компетентність у різноманітних ситуаціях (поведінковий аспект);

- ставлення до змісту компетентності та об'єкта її застосування (ціннісно - смисловий аспект);

- емоційно-вольова регуляція процесу;

- результат вияву компетентності.

А. Хуторський [10] у своїх працях виділяє такі складові елементи компетентності:

- мотиваційну (готовність до прояву компетентності у конкретній ситуації);

- когнітивну (накопичені знання);

- діяльнісну (опановані способи діяльності);

- аксіологічну (ціннісне ставлення до набутих знань, діяльності, особистого зростання).

Такої ж думки дотримуються у своїх роботах О. Когут, Л. Юзефик, О. Тимчишин [7].

У дисертаційних дослідженнях Г. Бібік [5], С. Нечіпор [8] виділено когнітивний, діяльнісний та особистісний компоненти компетентності. Н. Єрмакова [4] розширює цей перелік мотиваційним структурним компонентом.

М. Князян [6] розглядає структуру компетентності таким чином:

- гностичний (володіння особистістю певною сумою знань);

- процесуальний (уміння будувати алгоритм своїх дій і дотримуватися його при виконанні певного кола завдань);

- інформаційно-опановувальний (уміння накопичувати інформацію та аналізувати її в ракурсі досліджуваної проблеми);

- інтерактивний (установлення соціальних зв'язків);

- особистісний (оволодіння та виявлення соціальних норм і цінностей).

Як бачимо, думки вчених щодо визначення внутрішньої структури компетентності неоднозначні, але вони єдині в тому, що здатність досягати значущих результатів у діяльності визначається наявністю знань і вмінь, мотивів їх ціннісних орієнтацій у галузі предметів, а також сформованістю рефлексивно-оціночних умінь. Кількість складових компонентів варіюється. Але спільними для багатьох підходів є такі структурні елементи: мотиваційний, когнітивний, діяльнісний та особистісний, який включає емоційно-вольовий, ціннісний, рефлексивний. Тому ми дотримуємося саме такої структури компетентності, оскільки вона відображає основні компоненти навчальної діяльності учнів (мотиваційний, змістовий та процесуальний).

Отже, до складу компетентності входять перелічені вище компоненти, що взаємопов'язані між собою, і зміни в одному з них призводять до змін усієї компетентності. Необхідно відзначити, що таку структуру мають усі види компетентностей, у тому числі й предметні з різних галузей наук. На підставі цього визначимо зміст кожного зі структурних компонентів предметної компетентності старшокласників.

Мотиваційний компонент предметної компетентності представляє собою сукупність цінних орієнтацій, соціальних установок, потреб, інтересів, які складають основу мотивів учнів, - все те, що характеризує особистість, яка прагне самоствердитися, виявити свої здібності, здійснювати творчий підхід у процесі своєї діяльності.

Когнітивний компонент предметної компетентності старшокласників можемо аргументувати рівнем знань школярів, наприклад з фізики та математики, які вони використовують при вивченні інших предметів, умінь та навичок оперувати математичними та фізичними моделями в навчальній діяльності тощо.

Відбиття отриманих знань у практичній діяльності у вигляді умінь, навичок, досвіду визначає діяльнісний компонент даного виду компетентності.

Особистісний компонент представляє формування Я-концепції, ціннісні орієнтації з навчального предмета, в тому числі математики й фізики.

Емоційно-вольовий компонент проявляється у тому, що компетентність виявляється у здатності учня до вольових напружень, наполегливості, витривалості, стриманості тощо.

Оцінне відношення й усвідомлення школярів своїх знань, моральних норм, ідеалів, мотивів, поведінки загальної оцінки самого себе як особистості характеризує ціннісно-рефлексивний компонент предметної компетентності старшокласників. Цей компонент передбачає в першу чергу сформованість такої психологічної якості, як рефлексія.

Говорячи про формування предметної компетентності старшокласників у процесі вивчення предметів фізико-математичного циклу, ми спираємося на дослідження Н. Єрмакової [4] з питання формування фізичної компетентності школярів та С. Ракова [9] у галузі математики з проблеми формування та розвитку математичної компетентності вчителів. До складу математичної компетентності автор відносить п'ять предметно-галузевих компетентностей - процедурну, логічну, технологічну, дослідницьку та методологічну.

Позитивно оцінюючи ці дослідження, а також проаналізувавши зміст та основні види навчальної діяльності, до яких залучаються старшокласники у процесі вивчення фізико-математичних дисциплін, ми виділили у структурі предметної компетентності 5 предметно-галузевих компетентностей, оволодіння якими в комплексі забезпечуватиме формування та розвиток предметної компетентності при вивченні фізики й математики: навчальна, компетентність розв'язувати математичні й фізичні задачі, експериментальна, дослідницька та методологічна компетентності.

Таким чином, ми окреслили предметну компетентність старшокласників на підставі розуміння сутності математичної та фізичної компетентності як якості особистості, що виявляється в наявності ґрунтовних знань у галузі математики й фізики та вмінні їх застосовувати. Крім того фізико-математичні дисципліни повинні впливати на становлення й розвиток мислення старшокласників, озброюючи їх сучасними методами наукового дослідження. Тому слід прагнути, щоб провідним мотивом навчання школярів був пізнавальний, оскільки найважливіше значення мають мотиви досягнення успіху. Слід відзначити й те, що, окреслюючи структуру і зміст формування предметної компетентності старшокласників у процесі вивчення фізико-математичних дисциплін, було враховано, що ці дисципліни - основа для вивчення майбутніми фахівцями різнопрофільних дисциплін, наприклад загальноінженерних. А тому в учнів після закінчення повинно бути розвинуто просторову уяву, озброєно навичками зображення і вимірювання, створено наукову картину світу, здатність до самооцінки і саморефлексії, абстрактного мислення, критичного ставлення до подій, ситуацій особистого й суспільного життя, уміння висловити власну позицію та інше.

Отже, формування предметної компетентності надає широкі можливості для розвитку у старшокласників необхідних їм у житті умінь та навичок, бо самекомпетентісний підхід акцентує увагу на результаті навчання, причому в якості результату слід розглядати здатність особистості діяти у різноманітних життєвих ситуаціях, тобто прояву набутої компетентності. Варто враховувати й той факт, що фізика та математика як навчальні предмети мають значні можливості для реалізації компетентнісного підходу, а також для розвитку предметної компетентності.

Виходячи з того, що компетентність - це кінцевий результат навчання, постає проблема визначення критеріїв оцінювання її сформованості, а тому подальшими напрямками дослідження може бути виявлення критеріїв та показників сформованості предметної компетентності в учнів старшої школи.

Література

1. Бібік Г.В. Міжпредметні зв'язки математики і фізики як засіб формування ключових компетентностей учнів основної школи: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.02 / Г.В. Бібік. - Херсон, 2010. - 20 с.

2. Головань М. Компетенція і компетентність: досвід теорії, теорія досвіду / М. Головань // Вища освіти України. - 2008. - №8. - С. 23-30.

3. Державний стандарт базової і повної середньої освіти [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-%D0% BF.

4. Єрмакова Н.О. Розвиток предметної компетентності учнів основної і старшої школи у процесі навчальної практики з фізики: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.02 / Н.О. Єрмакова. - Херсон, 2012. - 20 с.

5. Зимняя И. Ключевые компетенции - новая парадигма результата образования [Електронний ресурс] / И. Зимняя. - Режим доступу: http://www. eidos.ru/journal/2006/ 0505.htm.

6. Князян М. Роль самостійно-дослідницької діяльності в підготовці вчителя іноземних мов: компетентнісний підхід / М. Князян // Рідна школа. - 2008. - №12. - С. 10-13.

7. Когут О.І. Інноваційні технології / Когут О.І., Юзефик Л.О., Тимчишин О. І. - Тернопіль: Астон, 2009. - 352 с.

8. Нечіпор С.В. Методика формування предметної компетентності майбутніх кравців з технології виготовлення одягу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.02 / С.В. Нечіпор. - Харків, 2013. - 22 с.

9. Раков С.А. Формування математичних компетентностей випускника школи як місія математичної освіти / С.А. Раков // Математика в школі. - 2005. - №5. - С. 3-5.

10. Хуторской А.В. Технологія проектирования ключевых и предметных компетенцій [Электроный ресурс] / А.В. Хуторской // Журнал «Эйдос». - Режим доступу: http://www.eidos.ru/journal/2005/1212.htm.

Размещено на Allbest.ru