Технології викладання прикладних дисциплін у підготовці фахівця-аграрія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Технології викладання прикладних дисциплін у підготовці фахівця-аграрія

У статті розглянуто характерні особливості професійної підготовки фахівців аграрної галузі в Україні, призначення прикладних дисциплін в аграрній освіті, новації, що характеризують сучасний освітній процес. Проведено аналіз сучасних інформаційних технологій, зокрема комп'ютерного, дистанційного, тьюторного навчання, модульно-рейтингова технологія, імітаційно-ігровий підхід тощо, приділено увагу розробці та впровадженню технології вивчання прикладних дисциплін в аграрних університетах, наведено класифікацію технологій навчання відповідно до сутнісних та інструментальних значущих властивостей, порушено питання якості аграрної освіти.

Процеси модернізації освітньої діяльності в контексті формування єдиного європейського освітнього і наукового простору висувають до вищої аграрної освіти України нові вимоги та завдання, виконання яких повинно забезпечити ґрунтовність теоретичної підготовки, професійну орієнтованість практичних умінь та навичок студентів. Сільське господарство розвивається в контакті з іншими галузями які поставляють засоби виробництва та споживають продукцію сільського господарства як сировину, а також надають транспортні, торгівельні та інші послуги [1; 3].

Сьогодні існує проблема підготовки висококваліфікованих робітничих кадрів, фахівців з вищою освітою та впровадження вітчизняних наукових розробок в агропромисловому комплексі. Функціонування аграрної освіти та науки не повною мірою відповідає соціально-економічним потребам суспільства, рівню розвитку виробництва та продовольчої безпеки держави [6].

Вирішення проблеми забезпечення життєздатності сільського господарства, його конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринку, гарантування продовольчої безпеки країни, збереження демографічного потенціалу і трудових ресурсів аграрного сектору, збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності потребує насамперед формування ефективної системи забезпечення галузі кадрами, що зумовлює реформування, оновлення та удосконалення системи вищої аграрної освіти України [3].

Орієнтація на зазначені пріоритети в розвитку вищої освіти потребує розробки і впровадження нових педагогічних технологій у навчальний процес, що дозволить значною мірою подолати основний недолік технологічного підходу, який домінує у вищій школі, - орієнтацію на репродуктивний тип навчання [1; 9]. Закономірності професійної діяльності майбутнього фахівця галузі накладають певні вимоги на педагогічні технології викладання і розробки змісту навчальних дисциплін, організації творчої навчально-пізнавальної діяльності студентів у навчальних закладах сільськогосподарського спрямування [5].

До новацій, які характеризують сучасний освітній процес в аграрних університетах, відносяться: багаторівнева система організації вищої освіти (що забезпечує мобільність навчання і вибір професії); оснащення сучасними інформаційними технологіями (розвиток дистанційної форми навчання); університизація вищої освіти; об'єднання університетів з промисловими комплексами; самофінансування значної частини вищих закладів освіти; перехід на світові освітні стандарти. У документах ЮНЕСКО технологія навчання розглядається як системний метод планування, застосування й оцінювання всього процесу навчання та засвоєння знань шляхом урахування людських і технологічних ресурсів і взаємодії для досягнення більшої ефективності [1; 7; 9].

Класифікацію технологій навчання можна здійснити відповідно до сутнісних і інструментальних значущих властивостей [8]: 1) за рівнем вживання:

Загально-педагогічні, приватно-методичні (предметні) і локальні (модульні); 2) за науковою концепцією засвоєння: асоціативно-рефлекторні, біхевіористичні, гештальттехнології, інтеріоризаторські і розвивальні; 3) за орієнтацією на особистості структури: інформаційні (формування знань, навичок і умінь), операційні (формування способів розумових дій), емоційно-художні й емоційно-етичні, технології саморозвитку, евристичні і прикладні; 4) за організаційними формами - класно-урочні й альтернативні, академічні і клубні, індивідуальні і групові, колективний спосіб навчання і диференційоване навчання; 5) за панівним методом: догматичні, роз'яснювально-ілюстративні, діалогічні, ігрові, проблемні, програмоване навчання, розвивальне навчання, інформаційні і творчі; 6) за напрямком модернізації наявної традиційної системи навчання - на основі гуманізації і демократизації відношень, на основі активізації та інтенсифікації діяльності тих, що навчаються, на основі ефективності й організації управління, на основі методичного і дидактичного реконструювання матеріалу, альтернативні, прировідповідні, цілісні технології авторських шкіл; 7) за категорією тих, що навчаються: передової освіти, компенсувальні, віктомологічні, масова технологія, технологія роботи з важкими та обдарованими.

У зв'язку з цим постає проблема формалізації навчання прикладних дисциплін, упровадження технологій навчання, які дозволяють представити освітянський процес як сконструйовану систему послідовних операцій, що призводять до успіху в навчанні.

Мета статті - проаналізувати проблему розробки та впровадження технологій викладання прикладних дисциплін у сфері підготовки майбутніх фахівців аграрного сектору.

В аграрних університетах при викладанні прикладних навчальних дисциплін, на відміну від фундаментальних, є низка характерних особливостей. Фундаментальні дисципліни направлені на посилення інтелектуального потенціалу студентів шляхом отримання нового знання та його використання при опануванні інших дисциплін у підготовці майбутнього фахівця. Прикладні навчальні дисципліни спрямовані на інтелектуальне забезпечення інноваційного процесу як основи соціально-економічного розвитку аграрної сфери. Знання, отримані при викладанні прикладних навчальних дисциплін, використовується для фахової підготовки спеціалістів та пошуку базових закономірностей. Єдність не порушується різними типами дисциплін, а набуває нової форми, що відповідає сучасному ступеню соціально-економічного розвитку в забезпеченні конкурентної переваги фахової організаційної структури.

У розробці технології навчання прикладних дисциплін треба враховувати специфіку підготовки фахівців аграріїв, що обумовлена особливостями самого сільського господарства: основним фактором виробництва є земля; взаємодією з живими організмами (рослинами, тваринами, мікроорганізмами); сезонним

характером виробництва; високим рівнем ризику; тривалим процесом розробки (стосується селекційних робіт).

Характерною особливістю професійної підготовки фахівців аграрної галузі є розширення переліку напрямків підготовки спеціалістів, оновлення номенклатури спеціальностей [10]. Так, серед нових назв спеціальностей є такі: «Виробництво і переробка продукції тваринництва» (Зоотехнія); «Виробництво і переробка продукції рослинництва» (Агрономія); «Обслуговування устаткування і систем теплоенергопостачання в АПК» (Енергетика сільського господарства); «Експлуатація та ремонт меліоративних, будівельних машин та обладнання сільськогосподарського виробництва» (Механізація меліоративних робіт сільського господарства); «Монтаж, обслуговування та ремонт електротехнічних установок в АПК» (Електрифікація та автоматизація сільського господарства); «Зберігання, консервування та переробка м'яса» (Виробництво м'ясних продуктів); «Зберігання, консервування та переробка молока» (Виробництво молочних продуктів). Перспективними напрямками професійної підготовки фахівців є використання природних ресурсів і проблеми їх відновлення; альтернативні джерела енергетики; підприємницька (бізнесова) діяльність; виробництво продукції та первинна її переробка; сервісне обслуговування; зелений туризм [4; 10].

Кожна з прикладних дисциплін, виходячи з особливостей підготовки фахівців для аграрної галузі, повинна використовувати технології навчання на принципах:

Рис. 1. Якісний склад вступників до вищих навчальних закладів TTT--TV рівнів акредитації Міністерства аграрної політики та продовольства України 2013 року