Вплив урядової політики на розвиток природничо-математичної освіти дівчат в Україні у ХІХ - початку ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив урядової політики на розвиток природничо-математичної освіти дівчат в Україні у ХІХ - початку ХХ століття

Кохановська О.В.

У статті висвітлюється процес урядових перетворень системи жіночої освіти та вплив державних реформ на розвиток природничо-математичної освіти дівчат у ХІХ - початку ХХ століття. Окреслено основні етапи розвитку підготовки дівчат протягом досліджуваного періоду. На основі всебічного опрацювання наявної літературних джерел автором визначено причини, зміст і напрямки діяльності уряду в сфері жіночої освіти (зокрема природничо- математичної) у ХІХ - на початку ХХ століття. Здійснено порівняльний аналіз обсягу навчального навантаження з природничо-математичних дисциплін на різних етапах розвитку жіночої освіти та в різних типах відповідних навчальних закладів.

Ключові слова: урядова політика, реформування, жіноча освіта, природничо-математична освіта.

Кохановская Е.В. Влияние правительственной политики на развитие естественно-математического образования девочек в Украине в ХІХ - начале ХХ века

В статье описывается процесс государственных преобразований системы женского образования и влияние государственных реформ на развитие естественно-математического образования девочек в ХІХ - начале ХХ столетия. Очерчены основные этапы развития женского образования на протяжении исследуемого периода. На основе всесторонней обработки литературных источников автором определены причины, содержание и основные направления деятельности правительства в сфере женского образования (в том числе естественно-математического) у ХІХ - начале ХХ столетия. Проведен сравнительный анализ объема учебной нагрузки по естественно-математическим дисциплинам на разных этапах развития женского образования и в различных типах учебных заведений.

Ключевые слова: правительсвенная политика, реформирование, женское образование, естественно-математическое образование.

Kokhanovska O.V. The impact of the government policy on development of natural sciences and mathematics education of girls in Ukraine in XIX-th - early XX-th century

The article highlights the process of governmental transformations of the women's education and the impact of the government reforms on the development of natural mathematical training of girls in nineteenth - early twentieth century. The article outlines the basic stages in the development of the women's education during the analyzed period. Based on a comprehensive study of available literature the author clarifies the causes, content and government activities in the field of the women's education (including Natural Sciences and Mathematics) in the XIX th - early XX th century. It was determined that due to the directed government policy and the system of the social movement, the system of women's education was substantially changed in the direction of improvement, including the beginning of the non-estate education for girls. There was held a comparative analysis of the amount of workload of natural and mathematical sciences at different stages of women's education and in different types of schools. It was established that the state factor of Natural Sciences and Mathematics education of the girls was the main because of the nature of government and the social status of the country. However, in the late nineteenth century a social factor comes into force that becomes a motive for further development of the women's natural mathematical education. урядовий політика освіта дівчина

Key words: government policy reform, women's education, natural science and mathematics education.

Сучасні перетворення системи освіти характеризуються не лише модернізацією змісту та впровадженням найновіших досягнень педагогічної науки. їх фундаментальною основною є також вітчизняний історичний досвід, його демократичні та гуманістичні традиції [2, с. 234]. У цьому сенсі історія становлення та розвитку жіночої освіти в Україні залишається актуальною. Особливо цікавим напрямком є розвиток природничо-математичної освіти дівчат протягом ХІХ - початку ХХ століття, адже саме в цей період відбувалося становлення і розквіт не лише жіночої освіти, а й її фундаментальних складових, одією з яких є знання з природничих і математичних наук.

До висвітлення історії освіти, виокремлення особливостей її розвитку звертається багато дослідників, зокрема Б. Гершунський, Е. Днєпров, Н. Побірченко та ін. В їх працях проаналізовано процеси, пов'язані зі змістом, функціями, принципами та організаційними формами освіти, які розкривають закономірності впливу на освітню галузь державної влади і суспільства, що різною мірою позначалося на її функціонуванні, проведено паралелі з сучасністю. Питанням становлення і розвитку вищої освіти в цілому та природничо-математичної освіти зокрема присвячено дослідження І. Агибової, М. Шута. Чимало науковців присвячують свої праці історичним аспектам жіночої освіти. Серед них - В. Добровольська, Н. Слюсаренко, Т. Сухенко та інші.

Як відомо, державний фактор у будь-які часи відіграє провідну роль у розвитку системи освіти.

Мета статті - висвітлити основні результати впливу урядової політики на розвиток природничо-математичної освіти дівчат в Україн ХІХ - початку ХХ століття.

Період ХІХ - початку ХХ століття відзначився в історії України як час кардинальних змін у всіх суспільних процесах, зокрема і в освіті. Розширювалася мережа загальноосвітніх навчальних закладів; з'являлися нові їх типи; удосконалювався зміст, методи і форми навчально-виховної роботи тощо. Досліджувану добу характеризує також офіційне запровадження освіти дівчат, адже постає необхідність повної всебічної підготовки жінки не лише для власної родини, а й для впровадження в життя народу досягнутих нею результатів науки, мистецтва і поезії [7].

Питання жіночої освіти досліджуваної доби стало розглядатися урядом як наслідок усвідомлення ним великої ролі жіноцтва в житті суспільства. Слід зазначити, що спочатку бачення цієї ролі зводилося до визнання того надзвичайного впливу, який жінки мають на своїх чоловіків і на процес виховання дітей. З цього випливала мета, яку ставив уряд перед дівочими навчальними закладами, - підготувати освічених матерів сімейств і турботливих дружин.

Е. Днєпров та Р. Усачева відзначають, що в своєму розвитку жіноча школа пройшла кілька основним етапів:

I етап (друга половина ХУІІІ ст.) - становлення та початковий розвиток окремих закладів освіти для дівчат, що діяли в руслі просвітницього абсолютизму.

II етап (перша чверть ХІХ століття) відрізнявся радикальною зміною вектора жіночої освіти. На зміну концепції Катерини ІІ - І. Бецького приходить вузькопрагматична спрямованість жіночих інститутів з підготовки «дружини і матері», яка запроваджувалась імператрицею Марією Федорівною.

III етап (друга чверть ХІХ століття) характеризувався розвитком у руслі миколаївських освітніх контрреформ.

IV етап співпадає з «епохою великих реформ», невід'ємною частиною яких стали радикальні зміни в освіті. У цей період у результаті перетворення жіночої школи і створення її нових компонентів відбувається остаточне становлення, формування системи жіночої освіти, яка вступає в новий цикл свого розвитку.

V етап (кінець 1870-х - середина 1890 рр.) - спроби повторного контрреформування жіночої школи, згортання її розвитку.

VI етап (середина 1890 - 1900 рр.) - швидкий розвиток жіночої школи, яка не просто зайняла своє місце в системі освіти, а й у своєму динамічному розвитку випередила чоловічу школу. Провідним фактором цього була громадська ініціатива, суспільна діяльність у сфері жіночої освіти [2].

Отже, бачимо, що протягом аналізованого періоду жіноча школа пройшла довгий шлях свого становлення, розвитку.

Серед передумов створення системи середньої жіночої освіти Т. Сухенко виділяє такі:

- піднесення соціально-економічного розвитку в Російській імперії на початку ХІХ ст.;

- реформи в галузі освіти,

- створення Міністерства народної освіти та відкриття першого жіночого середнього навчального закладу в Російській імперії - Виховного товариства шляхетних дівчат у Петербурзі [4].

Реформи в галузі освіти на початку ХІХ століття безпосередньо не сприяли створенню жіночих шкіл, але прискорили процес їх створення, тому що активну участь у заснуванні та викладанні в жіночих інститутах брали викладачі чоловічих навчальних закладів.

Головним завданням політики уряду початку досліджуваної доби був курс на асиміляцію. Це в свою чергу впливало і на освітні процеси. Зокрема перед жіночою школою крім традиційних освітньо-виховних завдань ставилися цілі політичного характеру, серед яких основною була русифікація жіночого населення [5].

Н. Слюсаренко, аналізуючи процес становлення жіночої освіти, зазначає, що «у першій половині ХІХ століття існувала система освіти дівчат, у якій переважали жіночі навчальні заклади закритого типу, приватні пансіони. Навчання в них передбачало тривалу ізоляцію дівчат від родини, від звичайних умов життя. До того ж і кількість цих закладів була невелика (наприклад, у Росії було не більше 30 жіночих інститутів, у яких училися 10000 - 12000 дівчат), і навчатися в них мали можливість лише діти заможних батьків, і навіть для таких дітей не вистачало в навчальних закладах місць. Зважаючи на ці обставини, в ХІХ столітті виникає думка про відкриту, всестанову, доступну для всіх верств населення жіночу школу, яка не відривала б дітей від родини, не звільняла би батьків від обов'язків щодо виховання власних дітей і у той же час гарантувала би освіту [4, с. 9].

Друга половина ХІХ ст. для України, яка перебувала у складі Російської імперії, характеризується реформами у всіх сферах діяльності, які були спрямовані на пристосування існуючого суспільно-політичного устрою імперії до потреб капіталістичного господарства. Складовою їх частиною була реформа освітянської справи, належне місце в якій відводилося і питанню жіночої освіти. Епоха Великих реформ диктувала необхідність допустити жінок до безпосередньої участі в житті суспільства [1].

Таким чином, можна сказати, що законодавча регламентація освіти дівчат починається з другої чверті ХІХ ст. Під час здійснення реформи щодо створення всестанових відкритих середніх жіночих шкіл було уточнено та узаконено головні засади організації означених закладів, роль уряду, місцевої влади, громадськості та приватних осіб в їх утриманні та управлінні, права службових осіб і вихованок. Такі законодавчі документи, як «Положення про жіночі училища відомства Міністерства народної освіти» (1858, 1860), «Положення про жіночі гімназії і прогімназії Міністерства народної освіти» (1870), «Положення 1869 р. про жіночі гімназії та прогімназії для губерній Київської, Подільської, Волинської, Вітебської та Могильовської». Деякі з документів із незначними поправками увійшли до Зводу законів Російської імперії. Вони регламентували міністерські жіночі заклади аж до припинення їх існування. Заклади, що належали Відомству закладів імператриці Марії (так звані маріїнські гімназії), діяли за «Статутом жіночих гімназій Відомства закладів імператриці Марії» (1862). Протягом ХІХ - початку ХХ століть до вищезгаданих документів було неодноразово внесено зміни, про що Т. Сухенко пише: «законодавча діяльність уряду та відповідних навчальних відомств щодо жіночої середньої освіти продовжувалася і після видання основних положень, хоча головні принципи вищезгаданих документів залишалися незмінними» [5, с. 6].

Аналіз законодавчих документів дав змогу зробити висновок, що жіночі школи за типом фінансування мали переважно громадсько-приватний характер. Уряд не брав їх на своє утримання. Краще фінансове положення мали маріїнські жіночі гімназії, адже вони отримували грошові кошти від Відомства закладів імператриці Марії.

Щодо фінансового забезпечення жіночих міністерських гімназій та прогімназій, то, побоюючись небажаних впливів, уряд взяв їх на своє утримання, для того щоб не залучати коштів громадськості [6].

Урядові реформи жіночої освіти в середині ХІХ ст. мали велике історичне значення. Вони відкрили шлях до освіти представницям усіх верств населення, сприяли залученню жінок до суспільної праці на ниві освіти, культури, науки, актуалізували проблему вищої жіночої освіти.

Але вищезгадані перетворення не було втілено повною мірою. Це пояснюється такими чинниками, як неспроможність більшості родин оплачувати навчання, обмеження самим урядом втілення реформ.

Віддаючи належне педагогічним здібностям дівчат, уряд далі сприяв уведенню в навчальний курс середніх жіночих шкіл курсу педагогіки та наданню ученицям прав викладати в початковій школі та нижчих трьох класах середньої школи низки предметів. Так, освіта стала першою сферою діяльності, до якої у великих масштабах залучалися жінки. Особливо велике значення це мало для тих осіб жіночої статі, що мусили самі себе утримувати, адже свідоцтво про закінчення гімназії, єпархіального училища чи інституту давало їм можливість влаштуватися на роботу в освітній заклад [2].

У другій половині ХІХ ст. сутність «жіночого питання» полягала також у боротьбі жінок за право на вищу освіту, професійну реалізацію та економічну незалежність. Заборона доступу до університетів спонукала прогресивно налаштовану частину жіноцтва до від'їзду за кордон на навчання. Це у свою чергу змусило владу піти на поступки. З 1876 р. у всіх університетських містах було дозволено відкривати вищі жіночі курси. В Україні КВЖК, відкриті 1878 р., стали першим і єдиним у ХІХ ст. навчальним закладом, який за формою організації навчального процесу прирівнювався до жіночого університету. Головна заслуга у виникненні та розвитку вищих жіночих курсів у Російській імперії загалом та в Україні зокрема належала громадській ініціативі - прогресивно налаштованій інтелігенції та жіноцтву [1].

Можливість доступу дівчат до вищої освіти полягала передусім у належній їх підготовці в межах середньої ланки.

Система природничо-математичної освіти дівчат у ХІХ - на початку ХХ століття враховувала погляди суспільства на призначення жінки, що зокрема мало втілення у відмінностях програм і методів викладання відповідних дисциплін e чоловічих і жіночих середніх навчальних закладах, які були базовою основною для вступу до вищих навчальних закладів. Непропорційність розподілу навчального часу, обмеженість кола математичних і природничих дисциплін і нерозвиненість вихованок, більша частина яких була дітьми селян, міщан і церковно-священнослужителів, ніяк не могли сприяти формуванню у дівчат цілісного наукового світобачення. А без належного обсягу знань жінки не мали можливості вступати до вищих навчальних закладів.

Таблиця 1

Тижневе навантаження у вивченні природничо-математичних дисциплін в навчальних закладах Маріїнського відомства станом на 1934 рік

Оскільки кожен етап розвитку жіночої школи супроводжувався відповідними урядовими реформами, то на прикладі обсягу навчального навантаження з предметів природничо-математичного циклу можна чітко простежити вплив урядової політики на їх подальший розвиток і впровадження для дівчат.

У таблиці 1 наведено тижневе навантаження з природничо-математичних дисциплін для дівчат, які здобували освіту в навчальних закладах Маріїнського відомства 1934 року.

Як бачимо, питома вага природничо-математичних дисциплін не перевищує 5-10 %.

Друга половина ХІХ століття, яка відзначилась низкою проведених урядових реформ, збільшенням кількості та видів жіночих навчальних закладів, пожвавленням суспільного руху у сфері освіти дівчат, дає змогу бачити позитивну динаміку навчального навантаження з природничо-математичних дисциплін для жінок (табл.2).

Таблиця 2

Порівняльний аналіз викладання дисциплін природничо-математичного циклу в чоловічих і жіночих навчальних закладах у другій половині ХІХ століття