Естетичний досвід особистості майбутнього вчителя образотворчого мистецтва: теоретичний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Естетичний досвід особистості майбутнього вчителя образотворчого мистецтва: теоретичний аспект

Сотська Г.І.

Анотації

У статті висвітлюється теоретичний аспект проблеми естетичного досвіду, визначається його сутність, розкривається зміст, розглядаються і конкретизуються основні його характеристики. Аналізується феноменологічний, гуманістичний, культурологічний і соціокультурологічний аспекти формування естетичного досвіду особистості майбутнього учителя образотворчого мистецтва.

Доводиться, що естетичний досвід майбутнього вчителя образотворчого мистецтва є основою його емоційно-чуттєвої свідомості, ставлення до мистецтва і дійсності та передумовою естетичної діяльності, естетичної культури, фактором особистісного естетичного зростання. естетичний феноменологічний учитель

Ключові слова: естетичний досвід, естетична культура, особистість учителя, майбутній учитель образотворчого мистецтва.

Сотская Г.И.

ЭСТЕТИЧЕСКИЙ ОПЫТ ЛИЧНОСТИ БУДУЩЕГО УЧИТЕЛЯ ИЗОБРАЗИТЕЛЬНОГО ИСКУССТВА: ТЕОРЕТИЧЕСКИЙ АСПЕКТ

В статье освещается теоретический аспект проблемы эстетического опыта, определяется его сущность, раскрывается содержание, рассматриваются и конкретизируются основные его характеристики. Анализируется феноменологический, гуманистический, культурологический и социокультурологичний аспекты формирования эстетического опыта личности будущего учителя изобразительного искусства.

Доказывается, что эстетический опыт будущего учителя изобразительного искусства есть основой его эмоционально-чувственного сознания, отношения к искусству и действительности и предпосылкой эстетической деятельности, эстетической культуры, фактором личностного эстетического роста.

Ключевые слова: эстетический опыт, эстетическая культура, личность учителя, будущий учитель изобразительного искусства.

Sotska G.I.

AESTHETIC EXPERIENCE OF FUTURE TEACHER OF FINE ARTS: THEORETICAL ASPECT The article deals with theoretical aspects of aesthetic experience as a unique phenomenon of human person, a mediator of interaction with existence and value to filter contradictory events understanding social phenomena and processes. Determined by their nature, it is revealed contents that were examined and specified according to their main characteristics. We analyze phenomenological, humanistic, cultural and social, cultural and linguistic aspects of aesthetic experience of future teachers of fine arts. It is proved that aesthetic experience accumulated a set of senses, which took future master of fine arts in interaction with the wonderful world of nature and society, and all it was the basis of he (her) aesthetic knowledge of material world and social relation; cultural values, art. It was grounded aesthetic experience of future teacher of fine arts as a basis for his (her) emotional and sensory awareness, attitude towards art and aesthetic perception of reality through which the expression of diversity of spiritual life of the individual - its his (her) inclinations, interests, general orientations and experience. It was summarized that aesthetic perception provides the ability of individual to isolate phenomena of reality at art processes, qualities, properties that generate aesthetic feeling. It was shown value of aesthetic experience of future teacher of fine art as a precondition of aesthetic activity, the results of which are in not only transformations of environment "laws of beauty", but human subjectivity as the basis for formation of aesthetic cultural identity as a factor of personal aesthetic growth.

Key words: aesthetic experience, aesthetic culture, personality of teacher, the future teacher of finearts.

Сучасна трансформація освітньої призводить до зміни всіх цивілізаційних параметрів, насамперед людиновимірних, що зумовлює перехід освітянської парадигми від сцієнтистської до гуманістичної, де важливого значення набуває естетичний компонент у процесі розвитку особистості. Це зумовлено стрімкими змінами у соціально-економічному, науково-технічному та культурному житті країни, для яких поряд із позитивними тенденціями характерні й такі негативні явища, як витіснення естетичного начала з різних аспектів людського буття, прагматизація свідомості, деперсонізація особистості, втрата краси людського життя.

Як слушно зауважує академік І. Зязюн, "жодна сфера людського поза естетичними чинниками немислима, бо не можна уявити життєдіяльну людину поза сприйманням і переживанням" [3, с. 33]. З цієї позиції важливого значення набуває проблема естетичного досвіду особистості, за допомогою якого можливо подолати бездуховність, прагматизм, віддаленість від культурних цінностей суспільства. Це пов'язано з тим, що, впливаючи на внутрішній світ особистості, він залучає її до людських емоцій, виховує духовно-практичне ставлення до дійсності, формує здатність естетично сприймати й оцінювати явища життя і мистецтва, пробуджує сприйнятливість до прекрасного, стимулює вміння перетворювати навколишній світ і самого себе "за законами краси".

У зв'язку з цим актуалізується питання формування таких якостей особистості, що перетворюють її на педагога-митця, який сприймає загальнокультурні та національні цінності суспільства, кристалізує особистісні здібності, природні задатки, реалізує власний духовний потенціал. Пріоритетом у діяльності такого педагога має стати не тільки формування художніх знань, умінь та навичок у своїх вихованцях, а й збагачення емоційно-почуттєвої сфери учнів, виявлення інтересу до прекрасного у навколишньому житті і мистецтві, формування в них механізму самоорганізації та самореалізації в різних видах естетичної діяльності; вміння розрізняти красу - зовнішню (естетичну) і внутрішню (етичну)) - у напрямку їх органічної єдності, взаємопроникнення категорій Істини, Добра, Краси.

Водночас ефективно здійснювати таку діяльність учитель зможе лише за умови розвиненого естетичного досвіду, адже саме він є підґрунтям будь-якої естетичної діяльності, особливо педагог-художник, і одночасно регулятором усвідомлення естетичного сенсу своєї діяльності, її соціально-гуманістичної значущості.

Проблема естетичного досвіду є предметом дослідження науковців (І. Зязюн, О. Семашко, Г. Апресян, Ю. Борєв, А. Канарський), у працях яких естетичний досвід отримує інтерпретацію з позиції філософської науки. У педагогічних працях (С. Мельничук, Г. Падалка, О. Рудницька, Г. Шевченко та ін.) розглядаються теоретичні аспекти формування естетичного досвіду особистості засобами мистецтва.

Проте поза увагою науковців залишається проблема естетичного досвіду майбутнього вчителя образотворчого мистецтва та є відкритим питанням розуміння його як підґрунтя формування естетичної культури педагогів-художників.

Мета нашої статті полягає в узагальненні теоретичних підходів до розкриття сутності естетичного досвіду особистості майбутнього вчителя образотворчого мистецтва.

Поняття "естетичний досвід" досліджується в контексті категорії естетичного (гр. aisthetikos - "чуттєво сприйнятливий") - метакатегорії естетики, за допомогою якої позначається її предмет і виражається сутнісна спорідненість і системна єдність всіх естетичних категорій. Найчастіше під естетичним розуміється та сфера суб'єкт- об'єктних відносин, в якій сприйняття об'єкта або уявлення про нього супроводжується безкорисливим, незацікавленим задоволенням. Найбільш ємне визначення естетичного обґрунтував О. Лосєв: "Естетичне є вираження тієї чи іншої предметності, даної як самодостатня споглядальна цінність і обробленої як синтез суспільно-історичних відносин" [7, с. 577].

Основні проблеми сутності естетичного досвіду були сформульовані античними мислителями (Аристотелем, Гомером, Піфагором, Сократом, Платоном). На їх думку, в особистості сформувалася здатність бачити, відчувати й усвідомлювати прекрасне в мистецтві та дійсності, "як тільки відбулось межування "краси взагалі" та окремих довершених предметів, таким чином, уже зароджується власний естетичний досвід" [там само, с. 246].

Аристотель один із перших пов'язав сферу естетичного із задоволенням, чистою високою насолодою, без якої не мислима взагалі сфера естетичного досвіду. Він доводив, що таке задоволення є союзником благородства і розуму, що свідчило про повноту реалізації особистості у житті. Аристотель бачив у мистецтві джерело формування вищих духовних здібностей особи, її розуму, почуттів, співпереживань і "суворих смаків" [там само].

Платон розглядав естетичний досвід як основу виховання естетично розвиненої та естетично діючої особистості, яка естетично здійснює своє життєдіяльність. "Хто в цій сфері вихований належним чином, - зазначав філософ, - той дуже тонко сприймає різні недоробки, неточності чи природні недоліки. Його насолода чи роздратування буде правильним: він схвалював би те, що добре, і прийняв його б у свою душу, живився б ним і сам став бездоганним. Бридке він правильно засудить і зненавидить з юних літ, а коли прийде до нього пора мислити, він полюбить цю справу, усвідомлюючи, що вона йому властива, оскільки він так вихований" [4, с. 124].

Закладені ще античними мислителями підходи до розуміння естетичного досвіду були розвинені представниками різних філософських течій та напрямків. Зміст цього феномену від концепції до концепції змінювався, розвивався й доповнювався.

Феноменологічний аспект естетичного досвіду ґрунтовно досліджував французький естетик М. Дюфрен у праці "Феноменологія естетичного досвіду" (1953). Він відносив поняття "естетичний досвід" винятково до мистецтва, художнього освоєння дійсності і бачив у ньому "початок всіх шляхів, якими проходить людство", оскільки саме мистецтво через естетичний досвід повертає людину в стан спонтанної "невинності", пробуджує в ній "фундаментальне почуття світу" [5].

Естетичний досвід згідно з концепцією Джона Дьюї - це результат взаємодії живої істоти з прекрасним у дійсності. Естетичний досвід не просто розмовний, "що відбувається з нами", а включає в себе інтерактивність, властивість будь-якої взаємодії зі світом і виникає тільки тоді, коли природні ритми руху (від дисгармонії до гармонії) сприймаються людською свідомістю. Дж. Дьюї стверджував, що реально естетичний досвід можливий тільки в мистецтві, а поза її сферою він є звичайним досвідом, що набуває естетичної якості [1].

М. Бієдслі виокремлював естетичний досвід на підставі прояву таких якостей ментальної активності суб'єкта, як цілісність, інтенсивність і складність. Цей досвід пов'язаний з почуттям насолоди завдяки спрямованості уваги суб'єкта на форму і властивості об'єкта, реально присутнього або уявного [5].

Водночас спільною думкою науковців є те, що естетичний досвід може супроводжувати практичний, моральний, релігійний, інтелектуальний, проте в жодному разі не повинен ототожнюватися з ними. Відмінність естетичного досвіду від будь-якого іншого досвіду - неутилітарний характер, отримання "незацікавленого задоволення" (Л. Ландгребе [5]).

Отже, естетичний досвід є унікальним феноменом людської особистості, посередником її взаємодії з навколишнім буттям та ціннісним фільтром осмислення суперечливих соціальних явищ і процесів, таке духовне утворення, що існує і виявляється через чуттєвість як вираження "людських сутнісних сил" (І. Зязюн [3, с. 163]).

У педагогічній інтерпретації естетичний досвід розглядається як основа емоційно-чуттєвої свідомості і ставлення особистості до мистецтва і дійсності у процесі пізнання і творчої діяльності (В. Полюдова); явище у системі соціальних, культуротворчих та особистісних виявів (М. Киященко); внутрішнє спонукання особистості до сприймання краси в природі, праці, мистецтві, організації власної діяльності з урахуванням естетичних вимог (Р. Курінкова); специфічний емоційно-почуттєвий досвід, який "через потреби, мотиви, установки проявляється як відношення людини до предметів і явищ об'єктивного світу" (І. Зязюн) [3, с. 75]. Незважаючи на різні тлумачення поняття "естетичний досвід", спільною думкою науковців є те, що він - джерело гармонізації процесів формування особистості педагога, виступає як своєрідний континуум властивостей і якостей, що поступово переходять однен в одне і взаємодоповнюються.

Визначаючи сутнісні риси естетичного досвіду особистості майбутнього вчителя образотворчого мистецтва, ми виходили з розуміння, що він є внутрішнім досвідом того, хто його переживає. Передумовою будь-якого досвіду постає чуттєвість. З позиції чуттєвості естетичний досвід визначається науковцями як "позитивний досвід", який надає особистості можливість відчути себе задоволеною і спонукає продовжувати або повернутися в цей досвід. Саме такий досвід є приємним і бажаним, розкриває сенс і цінність життя.

"Чуттєва зустріч" - це базис будь-якого досвіду, зокрема й естетичного, де "чуттєвість виступає не власне пасивною сприйнятливістю суб'єкта до певного впливу, а як спонтанна гра кінестезичних рухів, в яких наш світ відкривається для нас" [5].

Чуттєвість же, на нашу думку, є початковою умовою, вихідним пунктом, точкою відліку й інструментом виявлення естетичного взагалі, оскільки об'єктивна реальність сама по собі естетично нейтральна, естетичною вона стає тоді, коли потрапляє в поле оцінного ставлення людини до об'єкта.

Естетичний досвід символізує сукупність чуттєвих сприймань, яких набуває майбутній учитель образотворчого мистецтва у процесі взаємодії з прекрасним у природі й суспільстві, становить основу його естетичних знань про матеріальний світ і суспільні відносини, культурні цінності, твори мистецтва.

Ґрунтуючись на положеннях дослідників у галузі естетики, теорії культури і мистецтва (В. Асмус, В. Біблер, Л. Зеленов, М. Коган, Є. Крупник, В. Кудін, А. Моль), маємо констатувати, що естетичний досвід є результатом культуротворчої діяльності людини і суспільства культури, оскільки формується під впливом того середовища, у якому він може повноцінно існувати, розвиватись і творити.

З позиції культурологічного підходу набуття естетичного досвіду майбутнім учителем образотворчого мистецтва безпосередньо перебуває у прямому взаємозв'язку з культурою, яка "фокусує систему ціннісних уявлень, що становлять основу особистісних орієнтирів суб'єкта, регулюють його діяльність, переводять людину в якісно інший спосіб буття - більш осмислений і упорядкований" [8, с. 110]. Саме культура, - зазначає О. Рудницька, - завжди залишається скарбницею досвіду, яку люди постійно збагачують. Кожний індивід живе і діє в умовах культури, а культура наповнює собою індивіда. У такій взаємодії з культурою людина є об'єктом її впливу, носієм культурних цінностей та суб'єктом культурної творчості [8, с. 110-111]. Культура спроможна інтегрувати уявлення людини про соціальні цінності, які стають особистісними орієнтирами, та здатна трансформуватися в особистісну культуру, яка, за визначенням О. Рудницької, "не зводиться до суми знань, переконань, умінь, здібностей індивіда..., це узагальнення ознака змістовного наповнення життєдіяльності суб'єкта, стилю та способу його життя" [там само, с. 49].

Одним із факторів культуротворчого процесу є мистецтво, зокрема образотворче, твори якого акумулюють у собі значний за обсягом і змістом досвід пізнання й освоєння дійсності за законами краси та здатні через естетичний досвід повертати людину в стан спонтанної "невинності", пробуджує в ньому "фундаментальне відчуття світу" [1].

Образотворче мистецтво як вища форма естетичної діяльності виділяє прекрасне як спеціальний об'єкт, спілкування з яким розвиває естетичне ставлення до дійсності і дає ціннісну орієнтацію естетичній свідомості. Остання в свою чергу характеризується як "жива думка", яка працює максимально вільно, з певними ціннісними установками, вона набуває глибинного особистісного смислу для кожної людини.

Естетична функція як незамінна специфічна властивість образотворчого мистецтва реалізується через здатність формувати естетичні смаки, здібності і потреби людини, формувати ціннісні орієнтації людини у світі, розвивати творче начало особистості, бажання і вміння творити за законами краси.

Творам образотворчого мистецтва притаманна висока чуттєвість, емоційна забарвленість художньої інформації, що забезпечує емоційно-почуттєвий рівень реагування, що розширює межі пізнання довколишнього світу, допомагає усвідомити його іманентне багатство. У творах образотворчого мистецтва закладено увесь досвід ставлення до світу, що розширює історично обмежені межі досвіду особистості та передає їй історично багатоманітний досвід людства, який художньо організований, узагальнений і осмислений художником, що дозволяє людині швидше і якісніше виробити власні установки й ціннісні орієнтації стосовно типологічних життєвих обставин [3]. Своєрідність образотворчого мистецтва полягає в тому, що воно потребує від людини здатності розуміти смисл творів та усвідомлювати свої переживання, думки, і тому мистецтво, з одного боку, піднімається над людиною, а з іншого - людина сама відкриває себе мистецькому світові, завдяки чому той стає здобутком власного досвіду особистості.

Соціокультурологічний аспект естетичного досвіду майбутнього вчителя образотворчого мистецтва полягає в тому, що він виступає зв'язуючим ланцюжком між світом мистецтва і соціуму, створюючи параметри життєвої практики, і визначає моделі повсякденної взаємодії, при цьому виконує насамперед проективну функцію, дозволяючи суб'єкту "програвати" в уяві і символічному просторі можливі життєві ситуації. Здійснюючись завдяки механізмам ідентифікації, емпатії, відчудження і катарсичної розрядки, естетичний досвід "випереджає конкретножиттєвий, безпосередній досвід, привносить свої норми і зміст у життєву практику" [2, с. 170].

Особистішої цінності естетичний досвід для майбутнього вчителя образотворчого мистецтва набуває за умови включення його у процес освоєння дійсності за "законами краси", у всіх проявах активності розкривається як сфера сприйняття особистістю світу. Сприйняття є необхідною умовою орієнтування педагога-художника в навколишньому світі, воно завжди активне, у ньому відображається все багатогранне духовне життя особистості - її установки, інтереси, загальна спрямованість і життєвий досвід.

Першим кроком чуттєвого пізнання світу майбутнім вчителем образотворчого мистецтва є естетичне сприйняття, що забезпечує здатність особистості до виокремлення в явищах дійсності, у мистецтві процесів, якостей, властивостей, які породжують естетичні почуття.

Естетичне сприйняття є процесом взаємодії естетичного об'єкта з суб'єктом, в результаті чого здійснюється задоволення естетичних потреб останнього. Воно є чуттєвим ступенем пізнання естетичного об'єкта, що включає на першому етапі "живе споглядання", первинну емоційну зацікавленість, безпосереднє переживання явищ дійсності або мистецтва, на другому - "абстрактне мислення", обдумування, аналіз. Естетичному сприйняттю притаманна цілісність і безпосередність, оскільки суб'єкт сам знаходить предмет свого сприйняття, відкриває для себе його естетичну цінність і має насолоду не тільки від предмета сприйняття, але і від процесу. У процесі естетичного сприйняття об'єкта дійсності або творів мистецтва створюється цілісне уявлення про нього як про єдиний організм, в якому всі елементи пов'язані між собою, а засоби виразності підпорядковані змісту.

Водночас естетичне сприйняття органічно включає в себе художнє сприймання, яке, на думку О. Рудницької, є видом художньої діяльності, що відображений у цілеспрямованому і цілісному сприйнятті мистецьких творів як естетичної цінності, яке супроводжується естетичними переживаннями та асоціативними уявленнями [8, с. 254], а усвідомлення себе і своїх можливостей в естетичному сприйнятті дійсності є суттєвим показником духовного зростання фахівця з мистецьких дисциплін. При цьому розкривається взаємозв'язок сприймання мистецтва з емоціями, де під час сприймання зовнішніх об'єктів у процесі відображення одночасно відбувається створення якогось образу й виникає суб'єктивне ставлення як до образу, так і до процесу його відображення через емоції і переживання. О. Леонтьєв назвав емоції результатом і "механізмом" руху діяльності, оскільки вони "виконують функцію внутрішніх сигналів у тому сенсі, що вони не є психічним відображенням безпосередньо самої предметної дійсності, а особливість їх полягає тому, що вони відображають відношення між мотивами (потребами) й успіхами або можливістю успішної реакції, яка відповідає діяльності суб'єкта" [6, с. 214].

У класифікації емоцій психологи виділяють естетичні емоції як відчуття краси, витонченого, граціозного, піднесеного або величного, хвилюючого драматизму, як вищий еталон розвитку людської чуттєвості, яка характеризується як реакція організму на зовнішні подразники, що відрізняються гармонією, досконалістю, цілісністю і впорядкованістю, є реакцією людини, яка освоїла і освоює параметри об'єктивного світу і соціуму.

Для майбутнього вчителя образотворчого мистецтва естетичні емоції стають значущими як самодостатні естетичні переживання, де їх повнота дозволяє вловити нюанси естетичного буття, допомагає розкрити естетичну сутність предметів, визначити характер оцінної реакції. Від їх глибини залежить ступінь проникнення в сутність естетичного явища, оцінити його естетичні властивості.

Суттєвим фактом є те, що естетичний досвід майбутнього вчителя образотворчого мистецтва є передумовою естетичної діяльності як універсального, всебічного пошуку найбільш довершених форм людської діяльності. Результатом естетичної діяльності є не тільки світ предметів та навколишнє середовище, що перетворюються за "законами краси", а й людська суб'єктивність, яка збагачується та удосконалюється завдяки розвиненому творчому уявленню та іншим навичкам і умінням, що мають естетичну природу. Серед них - відчуття форми, уміння мислити за аналогією та асоціацією, образне мислення, інтуїція, а також уміння організувати свою працю так, щоб вона приносила насолоду.

Слушною є думка В. Киященка про те, що естетичний досвід - шлях до естетичної культури особистості, її прагнення до гармонії з навколишнім світом, формування внутрішнього світу по щодо зовнішнього світу в його цілісності. Саме накопичення естетичного досвіду здатне пробудити прагнення до краси, яке в подальшому у висхідному напрямку буде "працювати" як у почуттєвому, так і в раціональному аспектах взаємодії людини зі світом. Виразність краси означає, що в ній "внутрішнє" виражається в "зовнішньому", чуттєвому. Усе "прекрасне" відкривається в естетичному досвіді, випробовується як щось споріднене живому, як щось подібне нашому власному буттю, в якому невидиме внутрішнє буття пов'язане із зовнішнім, тілесним. У естетичному явищі є щось "душеподобне" - внутрішнє життя, втілене і виражене зовні, подібно до того, як наша "душа" виражена в міміці, погляді, посмішці, слові. У момент естетичного досвіду ми перестаємо відчувати себе самотніми - ми вступаємо у зовнішній реальності в спілкування з чимось рідним нам. Зовнішнє перестає бути частиною холодного, байдужого об'єктивного світу, і ми відчуваємо його спорідненість з нашим внутрішнім сутністю [9, с. 46].

Пробудивши, розтривоживши в людині її родову якість (прагнення до краси), естетичний досвід починає перетворюватись, за словами Н. Баумгартена, у досвідченість, яка проявиться в умінні індивіда користуватися ним, поступово піднімаючись від чуттєвого пізнання до мислення в образах і органічно входячи в культуру. Саме таку культуру Ф. Шіллер вперше назвав поняттям "естетична культура", зрозуміло, не ототожнивши з нею при цьому культуру, а лише виділивши в останній той її рівень, який тільки і може забезпечити цілісність особистості, не диференціюючи її на різні культурні прошарки - політичний, правовий, економічний, моральний, екологічний, художній.

Підсумовуючи зазначимо, що естетичний досвід майбутнього вчителя образотворчого мистецтва є духовно-практичним надбанням особистості, ціннісно-орієнтаційним фактором її розвитку і поведінки, є базисною основою естетичної культури педагога-художника. Відповідно постає питання щодо необхідності оновлення змісту, форм, методів і засобів формування естетичної культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва у навчальних закладах, зокрема педагогічних університетах.

Література

1. Джон Д'юї. Досвід і освіта/ Джон Д'юї / переклад з анг. Марії Василечко. - Львів: Кальварія, 2003. - 84 с.

2. Дранов А.В. Эстетический опыт / А.В. Дранов // Современное зарубежное литературоведение (страны Западной Европы и США): концепции, школы, термины. Энциклопедический справочник. - М. : Интрада - Инион, 1996. - С. 170.

3. Зязюн І. А. Естетичний досвід особи; формування і сфери вияву / І. А. Зязюн. - К. : Вища шк., 1976. -174 с.

4. Идеи истетического воспитания. - Т. 1. - М. : Наука, 1973. - C. 121-161.

5. Ландгребе Л. Что такое эстетический опыт / Л. Ландгребе // Современная западноевропейская и американская эстетика. - М., 1989. - 242 с.

6. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность / Алексей Николаевич Леонтьев. - М. : Политиздат, 1975. - 304 с.

7. Лосев А.Ф. История античной эстетики. Аристотель и поздняя классика / Алексей Федорович Лосев. - М. : Искусство, 1975. - 776 с.

8. Рудницька О.П. Педагогіка: загальна та мистецька: [навч. посіб.] / Оксана Петрівна Рудницька. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2005. - 360 с.

9. Эстетическая культура / РАН Инт-т философии [рук. авт. кол Н.И. Киященко; отв. ред. И.А. Коников]. - М., 1996. - 258 с.

Размещено на Allbest.ru